Андижанська область

Андижа́нська о́бласть (узб. Андижон вилояти, Andijon viloyati) — адміністративно-територіальна одиниця на крайньому сході Узбекистану. Утворена 6 березня 1941 року. Розташована в межах Ферганської долини; у східній частині — передгір'я Ферганського та Алайського хребтів. Центр області — місто Андижан.

Андижанська область
Андижон вилояти / Andijon viloyati
Адміністративний центр	Андижан
Найбільше місто	Андижан
Країна	Узбекистан
Регіон	Узбекистан Узбецька Радянська Соціалістична Республіка
Межує з: сусідні адмінодиниці Наманганська область, Ферганська область, Ошська область, Джалал-Абадська область ^?
райони	14
Офіційна мова	узбецька
Населення
- повне	2 157 700
- густота	452 чол./км²
Площа
- повна	4 240 км²
Часовий пояс
Дата заснування	6 березня 1941
Вебсайт	andijan.uz
Код ISO 3166-2	UZ-AN
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андижанська область

Площа області становить 4,24 тис. км². Населення становить 1899 тис. осіб (2008; 2,2 млн в 1996, 1,4 млн в 1980).

Межує на північному заході з Наманганською, на південному заході з Ферганською областями Узбекистану; на півночі, сході та півдні — з Киргизстаном.

Природа

Західна частина області являє собою рівнину (висота 400—500 м); на сході та південному сході місцевість поступово підвищується і переходить у зону передгір'я (пагорбів-адирів), висота до 1540 м. Адири розчленовані давніми руслами річок та численними, дуже розгалуженими ярами з крутими й прямовисними схилами. Для зони адирів характерна підвищена сейсмічність.

Корисні копалини області: нафта, природний газ, озокерит, різноманітні будівельні матеріали.

Клімат сухий, різко континентальний, зі спекотним літом та м'якою зимою. Середні температури січня —3 °C, липня — +26 °C. Опадів випадає від 200 мм на заході до 300 мм за рік на сході, максимум припадає на зиму та весну.

Головна річка області — Карадар'я, в яку впадають саї — Андижансай, Аравансай, ; та від якої йдуть магістральні канали для зрошування — Шахрихансай, Великий Ферганський канал, Південний Ферганський канал та інші.

На рівнинах переважають родючі окультурені ґрунти. Поширені також сіроземи, що переходять на схилах адирів у каштанові, а ще вище — в чорноземовидні ґрунти.

Рослинність області напівпустельна, з перевагою на рівнині кураю і полину, в зоні адирів — ефемерів та полину. На крутих схилах зростають кущі фісташки та мигдалю. Природна рослинність у значній мірі витіснена культурною.

Населення

Основне населення — узбеки. Живуть також росіяни, киргизи, уйгури, казахи, таджики, татари, корейці, українці та ін. Андижанська область — одна з найбільш заселених областей країни, Густота населення деяких районів сягає понад 600 чол./км².

Господарство

Промисловість

Область є першою за бавовництвом і другою за шовківництвом областю Узбекистану. Промисловість пов'язана головним чином із обслуговуванням бавовництва, переробкою бавовника та іншої сільськогосподарської продукції, видобуванням нафти та природного газу. В області діють великі бавовноочисні заводи (Андижан, Асака, Кургантепа, Пахтаабад, Шахрихан та ін.), жироолійний комбінат, гідролізний, гренажний, плодоконсервний (Андижан), дубильно-екстрактний (Ханабад), кисневий і олійно-екстрактний (Асака), цегельні заводи. Машинобудівні заводи виробляють дизелі, машини для шляхового та іригаційного будівництва, для сільського господарства.

За видобутком нафти Андижанська область посідає перше місце в країні (нафтопромисли: «Андижан», «Джанубій-Аламушук», «Палванташ», «Ходжаабад»). Одночасно видобувається й газ. Побудований газопровід Ходжаабад—Фергана. Низка електростанцій (в тому числі ГЕС).

Сільське господарство

Посівна площа становить понад 200 тис. га, 95 % якої зрошується. Під бавовником зайнято 70 %, під кормовими культурами (головним чином люцерною) — 20 % , зерновими (рис, кукурудза та ін.) — 9 % посівної площі. За загальним збором бавовнику область займає перше місце в Узбекистані. Розвинуте також садівництво, виноградарство і овочівництво.

Тваринництво м'ясо-молочного напряму базується на кормових травах і відходах бавовництва (жмихи), а також пасовиськах суміжних гірських районів Киргизстану. Розводять велику рогату худобу (корів), овець, коней, свиней, тутових шовкопрядів.

Транспорт

3алізниці сполучають Андижан з Ферганою, Наманганом та містами Киргизстану Джалал-Абадом, Ошем і Таш-Кумиром. Прокладені залізничні гілки до Асаки, Пахтаабада, Шахрихана. Транспортні вузли — Андижан, Шахрихан, Асака, Карасув.

Адміністративний поділ

Райони Андижанської області

Станом на 1 січня 2011 року область поділена на 14 районів (tumani) і 2 міста (shahari) обласного підпорядкування:

Райони

№ на карті	Район	Центр
1	Алтинкульський	н.п. Алтинкуль
2	Андижанський	міське селище Куйґан'яр
3	Асакинський	місто Асака
4	Баликчинський	міське селище Баликчі
5	Бозький	міське селище Боз
6	Булакбашинський	міське селище Булакбаші
7	Джалалкудуцький	місто Ахунбабаєв
8	Ізбасканський	місто Пайтуг
9	Кургантепинський	місто Кургантепа
10	Мархаматський	місто Мархамат
11	Пахтаабадський	місто Пахтаабад
12	Улугнорський	міське селище Акалтин
13	Ходжаабадський	місто Ходжаабад
14	Шахриханський	місто Шахрихан

Міста обласного підпорядкування

• Андижан
• Ханабад

Населені пункти

Станом на 1 січня 2011 року до складу області входили 11 міст, 78 міських селищ і 95 сільських сходів громадян.

Міста

• Андижан
• Асака
• Ахунбабаєв
• Карасув
• Кургантепа
• Мархамат
• Пайтуг
• Пахтаабад
• Ханабад
• Ходжаабад
• Шахрихан

Керівництво Андижанської області

Голови облвиконкому

1. (194.4 — 194.7)
2. (194.9 — 1951)
3. Ризаєв Ахмадалі (серпень 1951 — вересень 1952)
4. Ашуров Іргаш (вересень 1952 — 1955)
5. Ризаєв Ахмадалі (1955 — червень 1956)
6. Хайдаров Ашур (червень 1956 — серпень 1962)
7. (промисловий) (24 грудня 1962 — грудень 1964)
8. (сільський) (24 грудня 1962 — грудень 1964)
9. Ходжаєв Акрам Рустамович (грудень 1964 — 1965)
10. (1965 — 1973)
11. Ашуров Іргаш (1973 — 1974)
12. (1974 — 198.6)
13. (1987 — 1991)

Голови обласної ради народних депутатів

1. Холмірзаєв Каюм Холмірзайович (березень 1990 — лютий 1992)

1-і секретарі обкому КП Узбекистану

1. (1941 — 1942)
2. Бакулін Ювеналій Олексійович (1942 — 1944)
3. Шубладзе Костянтин Костянтинович (1944 — 1946)
4. (1946 — лютий 1946)
5. Мавлянов Абдуразак (лютий 1946 — січень 1949)
6. Мірза-Ахмедов Мансур Зіяйович (січень 1949 — січень 1956)
7. Курбанов Рахманкул Курбанович (січень 1956 — вересень 1961)
8. Ашуров Іргаш (вересень 1961 — грудень 1962)
9. Ходжаєв Акрам Рустамович (промисловий) (грудень 1962 — грудень 1964)
10. Хайдаров Ашур (сільський) (грудень 1962 — грудень 1964)
11. Хайдаров Ашур (грудень 1964 — 22 січня 1968)
12. Рахімов Бекташ Рахімович (22 січня 1968 — 6 грудня 1974)
13. Усманходжаєв Інамжон Бузрукович (6 грудня 1974 — грудень 1978)
14. Мамарасулов Саліджан (грудень 1978 — 5 серпня 1985)
15. Аріпджанов Махмут Маріпович (5 серпня 1985 — 5 березня 1990)
16. Холмірзаєв Каюм Холмірзайович (5 березня 1990 — 14 вересня 1991)

Хокіми

1. Холмірзаєв Каюм Холмірзайович (21 лютого 1992 — 4 лютого 1993)
2. (4 лютого 1993 — жовтень 1996),
3. (в.о.) (жовтень 1996 — 1997),
4. (1997 — 24 травня 2004),
5. (25 травня 2004 — 13 жовтня 2006),
6. (13 жовтня 2006 — 26 квітня 2013),
7. (12 травня 2013 — ).

Див. також

• Ферганська долина

Примітки

1. СОАТО (рос.)(узб.) [Архівовано з першоджерела 25 червня 2013.]

Посилання

• Сайт Андижанського обласного хокіміяту^{[недоступне посилання з червня 2019]}