Яків Серугський сир ܝܥܩܘܒ ܣܪܘܓܝܐ Yaʿquḇ Sruḡāyâ Classical Syriac pronunciation ˌjaˤˈquβ sᵊˌruɣˈɒˌjɒ його топонім також п

Яків Серугський (сир. ܝܥܩܘܒ ܣܪܘܓܝܐ‎ , Yaʿquḇ Sruḡāyâ, Classical Syriac pronunciation: [ˌjaˤˈquβ sᵊˌruɣˈɒˌjɒ]; його топонім також пишеться Серуг або Серуг ; лат. Iacobus Sarugiensis ; прибл. 451 – 29 листопада 521), також званий Мар Яків, один із найвидатніших сирійських поетів - богословів, можливо, лише другий за вшануванням після Єфрема Сирійського і рівний Нарсаю. Якщо його попередник Єфрем, відомий як «Арфа Духа», Яків — «Флейта Духа» в Антіохійському сирійському християнстві. Найбільш відомий своїм дивовижним корпусом із більш ніж семисот віршових гомілій, або mêmrê ( ܡܐܡܖ̈ܐ Classical Syriac pronunciation: [ˈmemˌre] ), з яких наразі відредаговано та опубліковано лише 225.

Яков Серугський
Народився	c. 451 Kurtam on the
Помер	29 листопада 521(521-11-29) ,
У лику
День пам'яті	29 November
Jacob of Sarug на Вікісховищі

Біографія

Яків народився приблизно в середині п'ятого століття в селі Куртам ( ܟܘܪܬܘܡ ) на Євфраті в стародавньому регіоні Серуг, який стояв як східна частина провінції Коммагена (відповідає сучасним курдським районам Суруч і Біречік ). Він здобув освіту у знаменитій школі Едеси і став хорепископом у районі Серуг, обслуговуючи сільські церкви Хаури ( ܚܘܪܐ , Ḥaurâ ). Його перебування на цій посаді розтягнулося на період великих неприємностей для християнського населення Месопотамії через запеклу війну, яку провадив сасанидський імператор Кавад I в межах римських кордонів. Коли 10 січня 503 року місто Аміда (нині Діярбакир ) було захоплено сасанідами після тримісячної облоги, а всі його громадяни віддані мечу чи полонені, паніка охопила весь район, і християнські жителі багато сусідніх міст планували покинути свої домівки і втекти на захід від Євфрату. Листи Якова призвели їх до більш мужнього настрою.

У 519 році Яків був обраний єпископом головного міста регіону, який по-сирійськи називається Baṭnān d-Sruḡ ( ܒܛܢܢ ܕܣܪܘܓ ). Оскільки Яків народився в той самий рік, що й суперечливий Халкедонський собор, він пережив інтенсивні розриви, які розкололи східне християнство, що призвело до того, що більшість мовців сирійською мовою були відокремлені від візантійського спілкування . Незважаючи на те, що імперські переслідування антихалкедонців ставали все більш жорстокими наприкінці життя Якова, він залишався напрочуд мовчазним щодо таких роздільних теологічних і політичних питань. Однак у листуванні Павла, єпископа Едеського, він відкрито висловив невдоволення ходом Халкідону.

З різних збережених описів життя Якова та з числа його відомих творів ми бачимо, що його літературна діяльність була безперервною. Згідно з Бар Гебреєм ( Хрон. Еклз. я 191) він використовував 70 амануенсів і написав усі 760 метричних проповідей, окрім викладів, листів і гімнів різного роду. Про його заслуги як письменника і поета ми тепер цілком можемо судити з видання Поля Беджана вибраних метричних проповідей (Париж 1905–1908), що містить 146 творів. Вони написані скрізь у дванадцятирічному метрі, а опубліковані стосуються переважно біблійних тем, хоча є й вірші на такі теми, як смерть християнських мучеників, падіння ідолів та Перший Нікейський собор .

З прозових творів Якова, яких майже не так багато, найцікавішими є його листи, які проливають світло на деякі події його часу та розкривають його прихильність до міафізитства, яке тоді боролося за панування в сирійських церквах, зокрема в Едесі, над протилежним вченням Несторія .

Католицька церква вважає Якова Серугського святим. Він записаний як такий 29 листопада в останньому виданні « Римського мартиролога » 2004 року (с. 649).

Праці

Він особливо відомий своїми метричними проповідями у дводесятирічному вірші, про який, за словами Бар Гебрея, він склав понад вісімсот відомих нам. Лише деякі з них були опубліковані в сучасних перекладах, наприклад, про Симеона Столпника, про дівоцтво, блуд тощо, два про Діву Марію, матір Ісуса, про колісницю, яку описує Єзекіїля і в серії текстів з англійськими перекладами, що публікуються у видавництві Gorgias Press у серії, яка також перевидала п’ятитомну публікацію проповідей П. Беджана з додатковим шостим томом додаткових проповідей зібрав С. Брок. Свої перші проповіді він написав у віці двадцяти років.

Праці в сучасному перекладі

Дивіться також

Посилання

. 27 вересня 2006. Архів оригіналу за 27 September 2006. Процитовано 20 березня 2017.
The earliest witness is a fragmentary palimpsest from Mesoptamia formerly stored at Deir el-Suryan, Egypt see Christa Müller-Kessler (2020). "Jacob of Serugh's Homily on the Presentation in the Temple in an Early Syriac Palimpsest (BL, Add 17.137, no. 2)." ARAM 32: 9–16.
, "Acta Martyrum", Il. 230 sqq.
In Overbeck, "S. Ephraemi Syri ... opera selecta", pp. 385 sq.
In Abbeloos, "De vita et scriptis S. Jacobi Sarugensis", Louvain, 1867.
In Moesinger, "Monum. Syr.", II.
The Metrical Homilies of Mar Jacob of Sarug.

Відповідна література

Mar Jacobus Sarugensis (1905). Paulus Bedjan (ред.). Homilae selectae Mar-Jacobi Sarugensis (Syriac та French) . Paris: Otto Harrassowitz.
A Homily of Mar Jacob of Serûgh on the Reception of the Holy Mysteries by Dom Hugh Connolly, OSB
Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. {{}}: Пропущений або порожній |title= () (англ.)
Iacobus Sarugensis (1952). G Olinder (ред.). Iacobi Sarugensis epistulae quotquot supersunt. Corpus scriptorum Christianorum Orientalium, Scriptores Syri, v. 57. Louvain.
Schwartz, Daniel L. 2016. Discourses of Religious Violence and Christian Charity: The Christianization of Syria in Jacob of Sarug's On the Fall of the Idols. In Motions of Late Antiquity: Essays on Religion, Politics, and Society in Honour of Peter Brown, edited by Jamie Kreiner and Helmut Reimitz, 129–49. Turnhout, Belgium: Brepols.
Butts, Aaron Michael. 2016. The Christian Arabic transmission of Jacob of Serugh (D. 521): The Sammlungen. Journal of the Canadian Society for Syriac Studies 16:39-59.
Müller-Kessler, Christa. 2020. Jacob of Serugh's Homily on the Presentation in the Temple in an Early Syriac Palimpsest (BL, Add 17.137, no. 2). ARAM 32:9–16.

[1] . 27 вересня 2006. Архів оригіналу за 27 September 2006. Процитовано 20 березня 2017.

[2] The earliest witness is a fragmentary palimpsest from Mesoptamia formerly stored at Deir el-Suryan, Egypt see Christa Müller-Kessler (2020). "Jacob of Serugh's Homily on the Presentation in the Temple in an Early Syriac Palimpsest (BL, Add 17.137, no. 2)." ARAM 32: 9–16.

[3] , "Acta Martyrum", Il. 230 sqq.

[4] In Overbeck, "S. Ephraemi Syri ... opera selecta", pp. 385 sq.

[5] In Abbeloos, "De vita et scriptis S. Jacobi Sarugensis", Louvain, 1867.

[6] In Moesinger, "Monum. Syr.", II.

[7] The Metrical Homilies of Mar Jacob of Sarug.