Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Шульги́н Олекса́ндр Я́кович (30 липня 1889, Софине, Хорольський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 4 березня 1960, Париж, Франція) — український політичний, громадський, культурний і науковий діяч. Член Товариства українських поступовців (ТУП), а потім Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (НТШ). У 1917 році — член Центральної Ради, генеральний секретар міжнаціональних справ. У 1918 році — посол УНР в Болгарському царстві. Член делегації УНР на мирній конференції в Парижі. З 1920-х років — в еміграції. Брав участь у емігрантських урядах УНР. Професор Українського вільного університету (УВУ) в Празі. Батько журналіста Ростислава Шульгина.
| Шульгин Олександр Якович | |
|---|---|
 | |
 Генеральний Секретар Міжнаціональних Справ | |
| грудень 1917 — 24 січня 1918 | |
| Попередник | Сергій Єфремов |
| Наступник | Всеволод Голубович |
| Голова Уряду УНР в екзилі | |
| жовтень 1939 — травень 1940 | |
| Президент | Андрій Лівицький |
| Попередник | В'ячеслав Прокопович |
| Наступник | Андрій Яковлів |
| Народився | 30 липня 1889 Софине, Хорольський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер | 4 березня 1960 (70 років) Париж,  Франція |
| Відомий як | політик, дипломат |
| Місце роботи | Український вільний університет |
| Країна |  УНР Російська імперія (до 1917) |
| Національність | українець |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Політична партія | УПСФ |
| Батько | Яків Шульгин |
| Мати | Любов Устимович |
| Діти | Ростислав |
| Підпис |  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
Народився 30 липня 1889 року в с. Софине, Хорольський повіт на Полтавщині. Походив з козацького старшинського роду, споріднений з Полуботками, Скоропадськими, Самойловичами, Апостолами; син Якова Шульгина.
Викладав історію й філософію у Санкт-Петербурзькому університеті (1908—1915), згодом асистент у ньому (1915—1917). Там почав свою громадсько-політичну діяльність, активний у Петербурзькій Громаді ТУП, пізніше в Українській демократично-радикальній партії, яку 1917 року перейменовано на Українську партію соціалістів-федералістів, член її Центрального комітету. У Петрограді з ініціативи Української Національної Ради Шульгин був делегатом до Ради робітничих і солдатських депутатів.
З початком березневої революції Шульгин повернувся до Києва, став членом Української Центральної Ради, згодом і Малої Ради, з липня 1917 до 30 січня 1918 року — генеральним секретарем міжнаціональних (пізніше міжнародних) справ, був співавтором Статуту Вищого Управління України, співорганізатором З'їзду народів Росії в Києві (вересень 1917 року). За його керівництва закордонною політикою Франція й Англія визнали de facto УНР й Україна почала мирові переговори з союзом Центральних Держав у Бересті. За гетьманату Шульгин був співробітником міністерства закордонних справ Української Держави, з липня 1918 року амбасадором України в Софії (до кінця 1918 року).
У 1919 році призначений Директорією УНР членом української делегації на Паризькій мирній конференції, згодом (1920) голова української делегації на першій асамблеї Ліги Націй у Женеві; а з 1921 року очолював Надзвичайну дипломатичну місію УНР у Парижі. На цих постах Шульгин боронив українські інтереси перед різними міжнародними організаціями, особливо з ініціативи Міжнародної Унії для Ліги Націй, головою якої він був. У 1933—1938 роках виступав проти більшовицького терору в УРСР, примусової праці, голоду в Україні; Шульгин домагався від установи біженців при Лізі Націй визнання української національності. У 1928 році Шульгин звернувся з нотою до Голови Ради Ліги Націй з проханням видати українцям так звані нансеновські паспорти. Починаючи з 1920-х років О. Шульгин неодноразово намагався привернути увагу Європи до проблеми голоду в Україні. Як міністр закордонних справ уряду УНР в екзилі Шульгин підготував доповідь для конференції в Монтрьо 1936 р., де розглядалося питання статусу Чорноморських проток.
У 1923—1927 роках жив у Празі. Разом із провідними українськими інтелектуалами, серед яких були Олександр Колесса, Олександр Олесь, Станіслав Дністрянський, Степан Рудницький, Дмитро Дорошенко, Степан Смаль-Стоцький, Іван Огієнко, Володомир Кушнір стояв у витоків Українського вільного університету, який у 1921 році переїхав до Праги із Відня.
Був також професором Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, де викладав загальну історію й філософію історії. Тут разом з однодумцями відновив радикально-демократичну партію, ставши головою її празького комітету. 1926 року був призначений міністром закордонних справ УНР у вигнанні й керував її зовнішньою політикою в 1926—1936, 1939—1940 (тоді ж очолював уряд УНР у вигнанні) і 1945—1946 роках.
У Парижі Шульгин з 1927 року брав активну участь у житті української еміграції: у 1929—1939 роках голова Головної Еміґраційної Ради, редактор ревю «Прометей», співредактор тижневика «Тризуб» (у 1940 році — редактор), співзасновник Комітету дружби народів Кавказу, Туркестану та України. Під час німецької окупації був заарештований (1940—1941). Після 1945 року віддався науковій праці: засновник і довголітній голова Українського Академічного Товариства у Парижі (1946—1960), ініціатор і віце-президент Міжнародної Вільної Академії у Парижі (1952—1960), що об'єднувала учених у вигнанні. Одночасно Шульгин був представником українців у Міжнародній організації біженців (ІРО, 1948—1952) і співробітник французької організації для охорони біженців і бездержавних при Міністерстві закордонних справ (1952—1960).
Автор розвідок з історії української державності 1917—1918 років і діяльності уряду УНР у вигнанні: «Політика» (1918), «L'Ukraine, la Russie et les puissances de l'Entente» (1918), «Les problèmes de l'Ukraine» (1919), «L'Ukraine et le cauchemar rouge: les massacres en Ukraine» (1927), «Державність чи Гайдамаччина» (1931), «Без території. Ідеологія та чин Уряду УНР на чужині» (1934), «L'Ukraine contre Moscou, 1917» (1935); соціологічні і історіософічні праці: «Нариси з нової історії Европи» (1925), «Les origines de l'esprit national moderne et J.-J. Rousseau» (1938), «L'histoire et la vie. Les lois, le hasard, la volonte humaine» (1957). Ст. в «УЗЕ» і «ЕУ» (доба Центр. Ради, доба Гетьманщини), у наукових збірниках, журналах, особливо а паризькому «Тризубі», «Promethee» (1926—1938), «La Revue de Promethee» (1938—1940), «Українській літературній газеті» (1956—1960) та ін.
Помер у Парижі, похований у Сарселі.
Вшанування пам'яті
- Меморіальна дошка на будинку в Києві на Терещенківській вулиці.
- 16 грудня 2014 року в місті Кропивницькому з'явилася Вулиця Родини Шульгиних, названа не лише на честь Олександра, а й усієї його родини.
- 22 грудня 2021 року меморіальну дошку було відкрито на фасаді Андріївської школи Хорольської громади на Полтавщині.
Праці
- «Симон Петлюра та українська закордонна політика», С. 172—177 у книзі Збірник памяти Симона Петлюри (1879—1926). — Прага, 1930. — 259 с.
- Олександер Шульгин. Україна і червоний жах. Погроми в Україні. Київ. Видавництво імені Олени Теліги 2001. Переклад з французької Олени Леонтович та Марії Мулової-Войтовецької за виданням: Alexandre Choulgine. «L'Ukraine et le Cauchemar Rouge». — Paris: Jules Tallandier, 1927. – 226 p.
- Олександер Шульгин. Без території: ідеологія та чин Уряду У. Н. Р. на чужині; з передмовою Вячеслава Прокоповича. — Париж: Меч, 1934. — III, 251 с. / Автентичне відтворення книжки здійснене у 1998 р. у Києві.
- Олександер Шульгин. Нариси з нової історії Європи. I. Перехід від Середніх віків до Нових часів. II. Релігійна боротьба в XVI—XVII віках. III. Походження і розвиток європейських держав. IV. Міжнародні відносини в XVIII віці. — Прага: Український Громадський Видавничий Фонд, 1925. — 219 с.
- Шульгин О. Державність чи гайдамаччина? : (зб. ст. та документів) / Олександер Шульгин. — Париж: В-во «Меч», 1931. — 47 с.
- Шульгин О. Політика. Державне будівництво України і міжнародні справи: ст., док., промови / Олександер Шульгин. — Київ: Друкарь, 1918. — 106 с.
- Shul'hyn Oleksander. L'Ukraine, la Russie et les puissances de l'Entente; exposé politique de l'ex-ministre ukrainien des affaires étrangères, Alexandre Choulguine. — Berne, 1918. — 57 p. (фр.)
- Shul'hyn Oleksander. Les problèmes de l'Ukraine, la question éthnique, la culture nationale, la vie économique, la volonté du peuple. — Paris, 1919. — 45 p. (фр.)
Джерела
- Осташко Т. С. Шульгин Олександр Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 666. — .
- Шульгин Олександр // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — С. 3902. — .
- Шульгин Олександр Якович // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
- Збірник на пошану Олександра Шульгина (1889—1960), за редакцією Володимира Янева. — Записки Наукового товариства імені Шевченка, том 186. — Париж — Мюнхен, 1969. — 379 с.
- Académie Internationale Libre des Sciences et des Lettres et Société Scientifique Ševčenko. — Alexandre Choulguine (1889—1960). Olivier Perrin — éditeur. — Paris, 1961. — 45 p.
- Иваницкая С. Г. Шульгин Александр Яковлевич // С. 418—424 у книзі: Іваницька С. Г. Українська ліберально-демократична партійна еліта: «колективний портрет» (кінець XIX — початок ХХ ст.). — наук. ред. Ф. Г. Турченко. – Запоріжжя: Просвіта, 2011. – 452 с.
- Світлана Іваницька. Олександр Якович Шульгин – лідер та ідеолог Української партії соціалістів-федералістів // С. 33—63 в книзі: Олександр Шульгин в українському державотворенні та міжнародній політиці. Збірник наукових праць та документів. Упоряд. В. Піскун. – К.: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2016. – 432 с. –
- З нагоди Дня працівника дипломатичної служби українські дипломати Франції поклали квіти до могили першого Міністра закордонних справ України О.Шульгіна
- Матвієнко В. М. Шульгин Олександр Якович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
- Новохатько Л. Шульгин Олександр Якович // Політична енциклопедія. / редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 789. — .
Примітки
- Ващук Л. В. Перший Міністр закордонних справ О. Я. Шульгин: портрет дипломата крізь призму архівних документів // Науковий вісник Дипломатичної академії України. — 2014. — Вип. 21(1). — С. 201-206. — ISSN 2519-2213.
- УІНП. 1921 – заснування Українського Вільного Університету. УІНП (укр.). Процитовано 14 травня 2023.
- Відкриття меморіальної дошки Шульгину Олександру Яковичу
- Список використаних джерел та літератури (дисертація) / 07.03.2022
- Матеріали спільної Жалобної Сесії 30 квітня 1960 року. Автори: István Lajti. [ca]. [fr]. Alexandre Koultchytskyi. [fr]. Olivier Perrin. Зміст на стор. 8 у книзі: Збірник на пошану Олександра Шульгина (1889—1960), за редакцією Володимира Янева. — Записки Наукового товариства імені Шевченка, том 186. — Париж — Мюнхен, 1969. — 379 с.
Посилання
- Шульгин Олександр Якович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.337-338
- Шульгин // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — .
- Шульгин Олександер // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2097-2098. — 1000 екз.
- Шульгин Олександр в Електронній бібліотеці «Культура України»
- Грабовська Ірина. Книга «Україна проти Москви. 1917 рік» Олександра Шульгина українською в Україні // Газета День, 19.04.2024
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Shulgin Shulgi n Oleksa ndr Ya kovich 30 lipnya 1889 Sofine Horolskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya 4 bereznya 1960 Parizh Franciya ukrayinskij politichnij gromadskij kulturnij i naukovij diyach Chlen Tovaristva ukrayinskih postupovciv TUP a potim Ukrayinskoyi partiyi socialistiv federalistiv UPSF dijsnij chlen Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka NTSh U 1917 roci chlen Centralnoyi Radi generalnij sekretar mizhnacionalnih sprav U 1918 roci posol UNR v Bolgarskomu carstvi Chlen delegaciyi UNR na mirnij konferenciyi v Parizhi Z 1920 h rokiv v emigraciyi Brav uchast u emigrantskih uryadah UNR Profesor Ukrayinskogo vilnogo universitetu UVU v Prazi Batko zhurnalista Rostislava Shulgina Shulgin Oleksandr YakovichGeneralnij Sekretar Mizhnacionalnih Spravgruden 1917 24 sichnya 1918PoperednikSergij YefremovNastupnikVsevolod GolubovichGolova Uryadu UNR v ekzilizhovten 1939 traven 1940PrezidentAndrij LivickijPoperednikV yacheslav ProkopovichNastupnikAndrij YakovlivNarodivsya30 lipnya 1889 1889 07 30 Sofine Horolskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiyaPomer4 bereznya 1960 1960 03 04 70 rokiv Parizh FranciyaVidomij yakpolitik diplomatMisce robotiUkrayinskij vilnij universitetKrayina UNR Rosijska imperiya do 1917 NacionalnistukrayinecAlma materSankt Peterburzkij derzhavnij universitetPolitichna partiyaUPSFBatkoYakiv ShulginMatiLyubov UstimovichDitiRostislavPidpis Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Vshanuvannya pam yati 3 Praci 4 Dzherela 5 Primitki 6 PosilannyaBiografiyared Narodivsya 30 lipnya 1889 roku v s Sofine Horolskij povit na Poltavshini Pohodiv z kozackogo starshinskogo rodu sporidnenij z Polubotkami Skoropadskimi Samojlovichami Apostolami sin Yakova Shulgina Vikladav istoriyu j filosofiyu u Sankt Peterburzkomu universiteti 1908 1915 zgodom asistent u nomu 1915 1917 Tam pochav svoyu gromadsko politichnu diyalnist aktivnij u Peterburzkij Gromadi TUP piznishe v Ukrayinskij demokratichno radikalnij partiyi yaku 1917 roku perejmenovano na Ukrayinsku partiyu socialistiv federalistiv chlen yiyi Centralnogo komitetu U Petrogradi z iniciativi Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi Shulgin buv delegatom do Radi robitnichih i soldatskih deputativ nbsp Memorialna doshka na budinku v Kiyevi na Tereshenkivskij vulici Z pochatkom bereznevoyi revolyuciyi Shulgin povernuvsya do Kiyeva stav chlenom Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi zgodom i Maloyi Radi z lipnya 1917 do 30 sichnya 1918 roku generalnim sekretarem mizhnacionalnih piznishe mizhnarodnih sprav buv spivavtorom Statutu Vishogo Upravlinnya Ukrayini spivorganizatorom Z yizdu narodiv Rosiyi v Kiyevi veresen 1917 roku Za jogo kerivnictva zakordonnoyu politikoyu Franciya j Angliya viznali de facto UNR j Ukrayina pochala mirovi peregovori z soyuzom Centralnih Derzhav u Beresti Za getmanatu Shulgin buv spivrobitnikom ministerstva zakordonnih sprav Ukrayinskoyi Derzhavi z lipnya 1918 roku ambasadorom Ukrayini v Sofiyi do kincya 1918 roku U 1919 roci priznachenij Direktoriyeyu UNR chlenom ukrayinskoyi delegaciyi na Parizkij mirnij konferenciyi zgodom 1920 golova ukrayinskoyi delegaciyi na pershij asambleyi Ligi Nacij u Zhenevi a z 1921 roku ocholyuvav Nadzvichajnu diplomatichnu misiyu UNR u Parizhi Na cih postah Shulgin boroniv ukrayinski interesi pered riznimi mizhnarodnimi organizaciyami osoblivo z iniciativi Mizhnarodnoyi Uniyi dlya Ligi Nacij golovoyu yakoyi vin buv U 1933 1938 rokah vistupav proti bilshovickogo teroru v URSR primusovoyi praci golodu v Ukrayini Shulgin domagavsya vid ustanovi bizhenciv pri Lizi Nacij viznannya ukrayinskoyi nacionalnosti U 1928 roci Shulgin zvernuvsya z notoyu do Golovi Radi Ligi Nacij z prohannyam vidati ukrayincyam tak zvani nansenovski pasporti Pochinayuchi z 1920 h rokiv O Shulgin neodnorazovo namagavsya privernuti uvagu Yevropi do problemi golodu v Ukrayini Yak ministr zakordonnih sprav uryadu UNR v ekzili Shulgin pidgotuvav dopovid dlya konferenciyi v Montro 1936 r de rozglyadalosya pitannya statusu Chornomorskih protok 1 U 1923 1927 rokah zhiv u Prazi Razom iz providnimi ukrayinskimi intelektualami sered yakih buli Oleksandr Kolessa Oleksandr Oles Stanislav Dnistryanskij Stepan Rudnickij Dmitro Doroshenko Stepan Smal Stockij Ivan Ogiyenko Volodomir Kushnir stoyav u vitokiv Ukrayinskogo vilnogo universitetu yakij u 1921 roci pereyihav do Pragi iz Vidnya 2 Buv takozh profesorom Ukrayinskogo visokogo pedagogichnogo institutu im M Dragomanova de vikladav zagalnu istoriyu j filosofiyu istoriyi Tut razom z odnodumcyami vidnoviv radikalno demokratichnu partiyu stavshi golovoyu yiyi prazkogo komitetu 1926 roku buv priznachenij ministrom zakordonnih sprav UNR u vignanni j keruvav yiyi zovnishnoyu politikoyu v 1926 1936 1939 1940 todi zh ocholyuvav uryad UNR u vignanni i 1945 1946 rokah nbsp Oleksandr Shulgin na pohoroni azerbajdzhanskogo gromadsko politichnogo diyacha Ali Mardan beka Topchibashi Parizh 1934 rik U Parizhi Shulgin z 1927 roku brav aktivnu uchast u zhitti ukrayinskoyi emigraciyi u 1929 1939 rokah golova Golovnoyi Emigracijnoyi Radi redaktor revyu Prometej spivredaktor tizhnevika Trizub u 1940 roci redaktor spivzasnovnik Komitetu druzhbi narodiv Kavkazu Turkestanu ta Ukrayini Pid chas nimeckoyi okupaciyi buv zaareshtovanij 1940 1941 Pislya 1945 roku viddavsya naukovij praci zasnovnik i dovgolitnij golova Ukrayinskogo Akademichnogo Tovaristva u Parizhi 1946 1960 iniciator i vice prezident Mizhnarodnoyi Vilnoyi Akademiyi u Parizhi 1952 1960 sho ob yednuvala uchenih u vignanni Odnochasno Shulgin buv predstavnikom ukrayinciv u Mizhnarodnij organizaciyi bizhenciv IRO 1948 1952 i spivrobitnik francuzkoyi organizaciyi dlya ohoroni bizhenciv i bezderzhavnih pri Ministerstvi zakordonnih sprav 1952 1960 Avtor rozvidok z istoriyi ukrayinskoyi derzhavnosti 1917 1918 rokiv i diyalnosti uryadu UNR u vignanni Politika 1918 L Ukraine la Russie et les puissances de l Entente 1918 Les problemes de l Ukraine 1919 L Ukraine et le cauchemar rouge les massacres en Ukraine 1927 Derzhavnist chi Gajdamachchina 1931 Bez teritoriyi Ideologiya ta chin Uryadu UNR na chuzhini 1934 L Ukraine contre Moscou 1917 1935 sociologichni i istoriosofichni praci Narisi z novoyi istoriyi Evropi 1925 Les origines de l esprit national moderne et J J Rousseau 1938 L histoire et la vie Les lois le hasard la volonte humaine 1957 St v UZE i EU doba Centr Radi doba Getmanshini u naukovih zbirnikah zhurnalah osoblivo a parizkomu Trizubi Promethee 1926 1938 La Revue de Promethee 1938 1940 Ukrayinskij literaturnij gazeti 1956 1960 ta in Pomer u Parizhi pohovanij u Sarseli Vshanuvannya pam yatired Memorialna doshka na budinku v Kiyevi na Tereshenkivskij vulici 16 grudnya 2014 roku v misti Kropivnickomu z yavilasya Vulicya Rodini Shulginih nazvana ne lishe na chest Oleksandra a j usiyeyi jogo rodini 22 grudnya 2021 roku memorialnu doshku bulo vidkrito na fasadi Andriyivskoyi shkoli Horolskoyi gromadi na Poltavshini 3 Pracired Simon Petlyura ta ukrayinska zakordonna politika S 172 177 u knizi Zbirnik pamyati Simona Petlyuri 1879 1926 Praga 1930 259 s Oleksander Shulgin Ukrayina i chervonij zhah Pogromi v Ukrayini Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2001 Pereklad z francuzkoyi Oleni Leontovich ta Mariyi Mulovoyi Vojtoveckoyi za vidannyam Alexandre Choulgine L Ukraine et le Cauchemar Rouge Paris Jules Tallandier 1927 226 p Oleksander Shulgin Bez teritoriyi ideologiya ta chin Uryadu U N R na chuzhini z peredmovoyu Vyacheslava Prokopovicha Parizh Mech 1934 III 251 s Avtentichne vidtvorennya knizhki zdijsnene u 1998 r u Kiyevi 4 Oleksander Shulgin Narisi z novoyi istoriyi Yevropi I Perehid vid Serednih vikiv do Novih chasiv II Religijna borotba v XVI XVII vikah III Pohodzhennya i rozvitok yevropejskih derzhav IV Mizhnarodni vidnosini v XVIII vici Praga Ukrayinskij Gromadskij Vidavnichij Fond 1925 219 s Shulgin O Derzhavnist chi gajdamachchina zb st ta dokumentiv Oleksander Shulgin Parizh V vo Mech 1931 47 s Shulgin O Politika Derzhavne budivnictvo Ukrayini i mizhnarodni spravi st dok promovi Oleksander Shulgin Kiyiv Drukar 1918 106 s Shul hyn Oleksander L Ukraine la Russie et les puissances de l Entente expose politique de l ex ministre ukrainien des affaires etrangeres Alexandre Choulguine Berne 1918 57 p fr Shul hyn Oleksander Les problemes de l Ukraine la question ethnique la culture nationale la vie economique la volonte du peuple Paris 1919 45 p fr Dzherelared Ostashko T S Shulgin Oleksandr Yakovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 666 ISBN 978 966 00 1359 9 Shulgin Oleksandr Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1984 Kn 2 t 10 Hmelnickij Boris Yackiv S 3902 ISBN 5 7707 4049 3 Shulgin Oleksandr Yakovich Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Zbirnik na poshanu Oleksandra Shulgina 1889 1960 za redakciyeyu Volodimira Yaneva Zapiski Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka tom 186 Parizh Myunhen 1969 379 s Academie Internationale Libre des Sciences et des Lettres et Societe Scientifique Sevcenko Alexandre Choulguine 1889 1960 Olivier Perrin editeur Paris 1961 45 p 5 Ivanickaya S G Shulgin Aleksandr Yakovlevich S 418 424 u knizi Ivanicka S G Ukrayinska liberalno demokratichna partijna elita kolektivnij portret kinec XIX pochatok HH st nauk red F G Turchenko Zaporizhzhya Prosvita 2011 452 s Svitlana Ivanicka Oleksandr Yakovich Shulgin lider ta ideolog Ukrayinskoyi partiyi socialistiv federalistiv S 33 63 v knizi Oleksandr Shulgin v ukrayinskomu derzhavotvorenni ta mizhnarodnij politici Zbirnik naukovih prac ta dokumentiv Uporyad V Piskun K Institut ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva imeni M S Grushevskogo NAN Ukrayini 2016 432 s ISBN 978 966 02 7940 7 Z nagodi Dnya pracivnika diplomatichnoyi sluzhbi ukrayinski diplomati Franciyi poklali kviti do mogili pershogo Ministra zakordonnih sprav Ukrayini O Shulgina Matviyenko V M Shulgin Oleksandr Yakovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Novohatko L Shulgin Oleksandr Yakovich Politichna enciklopediya redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 S 789 ISBN 978 966 611 818 2 Primitkired Vashuk L V Pershij Ministr zakordonnih sprav O Ya Shulgin portret diplomata kriz prizmu arhivnih dokumentiv Naukovij visnik Diplomatichnoyi akademiyi Ukrayini 2014 Vip 21 1 S 201 206 ISSN 2519 2213 UINP 1921 zasnuvannya Ukrayinskogo Vilnogo Universitetu UINP ukr Procitovano 14 travnya 2023 Vidkrittya memorialnoyi doshki Shulginu Oleksandru Yakovichu Spisok vikoristanih dzherel ta literaturi disertaciya 07 03 2022 Materiali spilnoyi Zhalobnoyi Sesiyi 30 kvitnya 1960 roku Avtori Istvan Lajti Constantin Marinesco ca Francois Honti fr Alexandre Koultchytskyi Zygmunt L Zaleski fr Olivier Perrin Zmist na stor 8 u knizi Zbirnik na poshanu Oleksandra Shulgina 1889 1960 za redakciyeyu Volodimira Yaneva Zapiski Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka tom 186 Parizh Myunhen 1969 379 s Posilannyared Shulgin Oleksandr Yakovich Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 6 Biografichna chastina N Ya Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2016 s 337 338 Shulgin Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2004 T 6 T Ya 768 s ISBN 966 7492 06 0 Shulgin Oleksander Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2097 2098 1000 ekz Shulgin Oleksandr v Elektronnij biblioteci Kultura Ukrayini Grabovska Irina Kniga Ukrayina proti Moskvi 1917 rik Oleksandra Shulgina ukrayinskoyu v Ukrayini Gazeta Den 19 04 2024 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Shulgin Oleksandr Yakovich amp oldid 43039011