Алімардан бек Алекбер огли Топчибашев азерб əlimərdan bəy ələkbər oğlu Topçubaşov 4 травня 1863 18630504 Тифліс 8 листоп

Алімардан-бек Алекбер огли Топчибашев (азерб. Əlimərdan bəy Ələkbər oğlu Topçubaşov, 4 травня 1863(18630504), Тифліс — 8 листопада 1934, Париж) — азербайджанський громадський і державний діяч, юрист і журналіст, депутат Першої Державної думи Росії (1906), Голова парламенту Азербайджанської Демократичної Республіки (1918—1920).

Алімардан-бек Топчибашев азерб. Əlimərdan bəy Topçubaşov


Народження:	4 травня 1862(1862-05-04) Тифліс, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Смерть:	8 листопада 1934(1934-11-08) (72 роки) Париж, Третя французька республіка
Поховання:	^d^[1]
Країна:	Азербайджан
Релігія:	сунізм
Освіта:	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і ^d
Партія:	^d, Конституційно-демократична партія і незалежний політик
Батько:	^d
Шлюб:	^d
Діти:	^d
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Алімардан-бек Топчібашев народився 4 травня 1863(18630504) року в Тифлісі. 1884 року закінчив I міську гімназію в Тифлісі вступив до на ^[ru] за Кавказькою стипендією, але вже після першого семестру відмовився від стипендії і перейшов на юридичний факультет. 1888 закінчив університет, здобувши ступінь кандидата права. Працював помічником мирового судді та секретарем окружного суду, викладав у Тифліському землемірному училищі. Переїхав до Баку, де працював присяжним повіреним.

Ісмаїл Гаспринський, ^[ru] і Алімардан-бек Топчибашев. Баку, 1894

Топчибашев був редактором щоденної газети «Бакинський Торгово-Промисловий Листок», що видавалася в Баку від 1888 року. 24 червня 1898 року він став редактором видаваної в Баку газети . У різні роки був також редактором газет «Баку» і «Хаят» («Життя»). Був обраний гласним Бакинської міської думи, входив до складу міської училищної комісії, піклувальних рад Маріїнської жіночої гімназії, ^[ru] і ^[ru].

Під час Революції 1905—1907 років брав участь у роботі (серпень 1905, Нижній Новгород); на (січень 1906, Петербург) і (16 серпня 1906, Нижній Новгород) з'їздах обирався головою ЦК партії ^[ru]. На 3-му Всеросійському мусульманському з'їзді засідання не були публічними і велися татарською мовою. Було затверджено програму мусульманського політичного союзу, близьку до програми кадетської партії, відмінну від неї в питаннях шкільної освіти.

Був обраний депутатом першої Державної Думи від Бакинської губернії; примикав до лівого крила фракції партії «Народна свобода». Після розпуску Думи першого скликання підписав Виборзьку відозву і засуджений за ст. 129, ч. 1, п. п. 51 і 3 Кримінального уложення, позбувшись права знову обиратися до Думи.

У лютому 1906 року учасник мирового вірмено-мусульманського з'їзду, член особливої наради при Кавказькому наміснику з вірмено-мусульманських питань.

Після Лютневої революції 1917 року виступав за збереження єдиної Російської держави і скликання Установчих Зборів, ні в які партії не вступав. З березня очолював Азербайджанський Національний Комітет. Брав участь у роботі (квітень 1917, Баку) і першого Всеросійського мусульманського з'їзду (травень 1917, Москва), на яких виступав за федеративний устрій Росії.

Був обраний на Всеросійські установчі збори, розігнані більшовиками після першого засідання.

Алімардан-бек Топчібашев (третій зліва) у складі делегації Азербайджанської Республіки під час Паризької мирної конференції

Після проголошення Азербайджанської Демократичної Республіки (АДР) 28 травня 1918 року — її надзвичайний представник у Грузії, Вірменії та Османській імперії. Перебуваючи в Стамбулі, був призначений міністром закордонних справ АДР (6 жовтня — 7 грудня 1918). 7 грудня 1918 був заочно обраний головою азербайджанського парламенту. Очолював делегацію АДР на Паризькій мирній конференції.

Після встановлення в Азербайджані радянської влади (28 квітня 1920 року) — в еміграції. Учасник Генуезької конференції та Лозаннської конференції, на яких ставив питання про незаконну окупацію Азербайджану Червоною армією.

Помер у Парижі 8 листопада 1934 року. Похований у Сен-Клу, західному передмісті Парижа.

Ставлення до релігії

За віросповіданням А. Топчибашев був мусульманином. Його батьки були шиїтами. А. Топчибашев часто виступав з загальномусульманскьких інтересів, ставлячи на передній план ту чи іншу мусульманську течію. У своєму листі до ^[ru] від 1908 року, щодо створення загальномусульманського духовного закладу, він акцентував на відстоюванні ісламськими течіями своєї індивідуальності, що перешкоджало цьому задуму. У зв'язку з цим А. Топчибашев писав: «якби я мав владу, повісив би всіх сунітів, шиїтів, азамітів та ін., і залишив би одних мусульман», підтримавши також заяву закавказького шейх-уль-іслама шиїта ^[en] про невизнання ним цих течій, оскільки той вважає себе мусульманином. При цьому, погоджуючись з точкою зору, що відмінність між сунітами і шиїтами суто політична, він вважав її роздутою «тільки палкою фантазією персів, які ввели в іслам багато з релігії Зороастра» (перси традиційно шиїти — прим.).

Пізніше А. Топчибашев прямо вказав на свою приналежність до сунітської течії ісламу. Так, на зустрічі з великим візиром Османської імперії Талаат-пашею в жовтні 1918 року, останній повідомив йому, що на питання посла Йоффе «Що у вас спільного з кавказькими мусульманами? Адже вони шиїти, а ви турки-суніти» він заявив про свою приналежність до шиїтів (Талаат-паша був послідовником суфійського ордену Бекташи, близького до шиїзму). Тоді А. Топчибашев додав: «Якби я був з Вами в Берліні, я б сказав панові Йоффе, що я — кавказький мусульманин, але я — суніт (хоча й народжений від батьків-шиїтів)».

Пам'ять

На фасаді будинку, де проживав у Парижі Алімардан-бек Топчибашев, встановлено меморіальну дошку.
2013 року в Азербайджані випущено поштову марку з портретом Алімардан-бека Топчибашева.
Ім'я Алімардан-бека Топчибашева носить одна з вулиць міста Баку.

Поштова марка Азербайджану, присвячена 150-річчю Топчибашева
Меморіальна дошка на фасаді будинку в Парижі, в якому жив Топчибашев 1920 року
Депутатський значок Алімардан-бека Топчибашева
Вулиця Алімардан-бека Топчибашева в Баку

Примітки

SAINT-CLOUD (92) : cimetière
Cəmil Həsənli (3 серпня 2013). . Oguz Haberleri (азерб.). oguz-news.net. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 27 вересня 2015.
Бакинский Торгово-Промышленный Листок // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Ева-Мария Аух. (рос.). sakharov-center.ru. Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 29 квітня 2012.
. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 1 травня 2020.
Из коллекции Рамиза Абуталыбова. Фотография семейной могилы Топчибашевых в Сен-Клу, пригороде Парижа. ourbaku.com. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2012.
Дипломатические беседы А.А. Топчибашева в Стамбуле (записи чрезвычайного посланинка и полномочного министра Азербайджанской Республики). 1918-1919 гг : ( )[рос.]. — «Эргюн». — Баку, 1994. — 160 с.
Документы и письма…, 2012, с. 72.
Документы и письма…, 2012, с. 73-74.
Документы и письма…, 2012, с. 69.
Джамиль Гасанлы. История дипломатии Азербайджанской Республики: Внешняя политика Азербайджанской Демократической Республики (1918—1920) : ( )[рос.]. — Наука, 2010. — Т. I. — С. 197—198. — , 978-5-9765-0900-9, 978-5-02-037267-2, 978-5-02-037268-9.
Оригінальний текст (рос.)

Посол Иоффе также подчеркнул, что пролетариат России «не допустил бы», чтобы крестьяне-мусульмане страдали под гнётом беков и богатеев, а также заметил Талаат-паше: «Что у вас общего с кавказскими мусульманами? Ведь они шииты, а вы — турки-сунниты». Отвергая этот нелепый довод, Талаат-паша ответил: «Вот я турок, но я шиит». В этом месте его рассказа Топчибашев добавил: «Если бы я был с Вами в Берлине, я бы сказал господину Иоффе, что я — кавказский мусульманин, но я — суннит».
Ernest Edmondson Ramsaur. The Young Turks: prelude to the revolution of 1908 : ( )[англ.]. — Russell & Russell. — 1970. — С. 113.
Оригінальний текст (англ.)

It is certainly definite that a number of Young Turks were members of the Bektashi order and that some were both Freemasons and Bektashis — Talat Pasha, , and the Sheyhulislam Musa Kazim Efendi were all in this category.
. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 1 травня 2020.
(азерб.)
. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 1 травня 2020.

Література

Документы и письма из личных архивов А.М. Топчибаши и Дж. Гаджибейли (1903–1934). — М. : Изд-во «Социально-политическая МЫСЛЬ», 2012.
Сеидзаде Д. Б. Из истории азербайджанской буржуазии в начале XX века. — Баку, 1978
Сеидзаде Д. Б. Азербайджанские депутаты в Государственной Думе России. — Баку, 1991. [ 30 січня 2018 у Wayback Machine.]
Азербайджанская Демократическая Республика (1918―1920). Законодательные акты. (Сборник документов). — Баку, 1998
Азербайджанская Демократическая Республика (1918—1920). Внешняя политика. (Документы и материалы). — Баку, 1998
Азербайджанская Демократическая Республика (1918―1920). Парламент. (Стенографические отчеты). — Баку, 1998
Первая Российская государственная дума: Лит.-худож. изд. / Под ред. Н. Пружанского. — Санкт-Петербург: Андреев, 1906. [ 13 липня 2020 у Wayback Machine.] С. 65.
Боиович М. М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии). Первый созыв. М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина. 1906 С. 449. [ 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Первая Государственная Дума. Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Государственной Думы. [ 20 грудня 2012 у Wayback Machine.] — М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина, 1906. — 175 с.
Государственная Дума первого призыва. Портреты, краткие биографии и характеристики депутатов. [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] — Москва: «Возрождение», 1906. C. 53.
Усманова Д. М. ТОПЧИБАШЕВ Али Мардан-бек Али-Акпер Оглы. // Государственная дума Российской империи: 1906—1917. Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская. Москва. РОССПЭН. 2008. С. 706—707.^{[недоступне посилання]}

Посилання

Алі-Мардан Топчибашев — лідер російських мусульман [ 26 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Життєвий шлях Алі Мардан бека Топчибашева — ФОТО [ 31 березня 2018 у Wayback Machine.]
Алімардан бек Топчибашев і ідеологія азербайджанства [ 27 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Попередник:
Мамед Гасан Гаджинський

Міністр закордонних справ Азербайджанської Демократичної Республіки

6 жовтня 1918 — 7 грудня 1918

Наступник:
Фаталі Хан Хойський

[[https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article1695_SAINT-CLOUD_(92)_:_cimetière]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] SAINT-CLOUD (92) : cimetière

[2] Cəmil Həsənli (3 серпня 2013). . Oguz Haberleri (азерб.). oguz-news.net. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 27 вересня 2015.

[3] Бакинский Торгово-Промышленный Листок // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[4] Ева-Мария Аух. (рос.). sakharov-center.ru. Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 29 квітня 2012.

[5] . Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 1 травня 2020.

[6] Из коллекции Рамиза Абуталыбова. Фотография семейной могилы Топчибашевых в Сен-Клу, пригороде Парижа. ourbaku.com. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2012.

[Beseda-7] Дипломатические беседы А.А. Топчибашева в Стамбуле (записи чрезвычайного посланинка и полномочного министра Азербайджанской Республики). 1918-1919 гг : ( )[рос.]. — «Эргюн». — Баку, 1994. — 160 с.

[FOOTNOTEДокументы_и_письма…201272-8] Документы и письма…, 2012, с. 72.

[FOOTNOTEДокументы_и_письма…201273-74-9] Документы и письма…, 2012, с. 73-74.

[FOOTNOTEДокументы_и_письма…201269-10] Документы и письма…, 2012, с. 69.

[Diplom-11] Джамиль Гасанлы. История дипломатии Азербайджанской Республики: Внешняя политика Азербайджанской Демократической Республики (1918—1920) : ( )[рос.]. — Наука, 2010. — Т. I. — С. 197—198. — , 978-5-9765-0900-9, 978-5-02-037267-2, 978-5-02-037268-9.
Оригінальний текст (рос.)

Посол Иоффе также подчеркнул, что пролетариат России «не допустил бы», чтобы крестьяне-мусульмане страдали под гнётом беков и богатеев, а также заметил Талаат-паше: «Что у вас общего с кавказскими мусульманами? Ведь они шииты, а вы — турки-сунниты». Отвергая этот нелепый довод, Талаат-паша ответил: «Вот я турок, но я шиит». В этом месте его рассказа Топчибашев добавил: «Если бы я был с Вами в Берлине, я бы сказал господину Иоффе, что я — кавказский мусульманин, но я — суннит».

[12] Ernest Edmondson Ramsaur. The Young Turks: prelude to the revolution of 1908 : ( )[англ.]. — Russell & Russell. — 1970. — С. 113.
Оригінальний текст (англ.)

It is certainly definite that a number of Young Turks were members of the Bektashi order and that some were both Freemasons and Bektashis — Talat Pasha, , and the Sheyhulislam Musa Kazim Efendi were all in this category.

[13] . Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 1 травня 2020.

[14] (азерб.)

[Azərmarka-19.04.2013-15] . Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 1 травня 2020.

[1]