Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Шарль Марі Рене Леконт де Ліль | ||||
|---|---|---|---|---|
| Charles Marie René Leconte de Lisle | ||||
 Шарль Леконт де Ліль в молоді роки | ||||
| Ім'я при народженні | Charles Marie René Leconte | |||
| Псевдонім | Pierre Gosset[1][2] | |||
| Народився | 22 жовтня 1818 Сен-Поль, о. Реюньйон | |||
| Помер | 17 липня 1894 (75 років) Вуазен, Лувесьєнн, департамент Івлін | |||
| Поховання | цвинтар Монпарнас і d | |||
| Громадянство |  Франція | |||
| Діяльність | поет | |||
| Alma mater | d | |||
| Мова творів | французька | |||
| Напрямок | парнаська школа | |||
| Жанр | сонет | |||
| Magnum opus | Q3401060?, Q3401063? і Q3401070? | |||
| Членство | Французька академія (17 липня 1894)[3] | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 Шарль Леконт де Ліль у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Шарль Марі Рене Леконт, відомий як Шарль Леконт де Ліль (фр. Charles Marie René Leconte, фр. Charles Leconte de Lisle, 22 жовтня 1818, Реюньйон — 17 липня 1894, Вуазен, Лувесьєнн) — французький і реюньйонський поет, голова парнаської школи.
Біографія
Народився на острові Бурбон (сьогодні Реюньйон), що розташований в Індійському океані. Тут його батько, колишній польовий фельдшер часів Наполеонівських воєн, 1815 року став власником плантації цукрової тростини. Матір Шарля була за походженням креолкою. З чотирирічного віку дитинство майбутнього поета пройшло у місті Нант, а юність — знову на острові Реюньйон. Після навчання на юридичному факультеті та перших проб пера в ролі журналіста (1837–1843), Шарль Леконт знову недовгий час проживав на Реюньйоні. З 1845 року він остаточно переселився до Французької метрополії, мешкаючи переважно в Парижі та заробляючи на хліб журналістською та письменницькою працею.
Ще з часу навчання в університеті він познайомився з концепцією євангельського соціалізму Фелісіте Робера Ламенне, засновника католицького соціального вчення. У час потужної політизації та поляризації французького суспільства в кінці Липневої монархії Шарль Леконт пристав до радикальних прихильників Шарлья Фур'є. Під час Лютневої революції 1848 року він був активним лівим республіканцем, виступив ініціатором закону про скасування рабства в колоніях.
Після кривавого придушення повстання паризьких робітників 1848 року, а особливо після державного перевороту Наполеона III Бонапарта у грудні 1851 року, Шарль Леконт, як і багато інших інтелектуалів того часу, зазнав великого розчарування щодо можливостей впливу на суспільний розвиток. Він цілковито втратив інтерес до політики й присвятив себе виключно літературі й, особливо, поезії. У цей час він обрав собі літературний псевдонім «Леконт де Ліль», який використовував без імені. Псевдонім був омонімом до словосполучення «le comte de l’île», тобто «граф острова», що натякало на «острівне» походження поета.
1886 року, за рекомендацією, висловленою в заповіті Віктора Гюго, Леконт де Ліль був прийнятий у Французьку Академію на місце Гюго.
Творчість
Творчість Леконта де Ліля представлена трьома прижиттєвими поетичними збірками: «Античні вірші» (фр. Poèmes antiques , 1852), «Варварські вірші» (фр. Poèmes barbares , 1862), «Трагічні вірші» (фр. Poèmes tragiques , 1886), а також перекладами античних авторів і вийшли посмертно збіркою «Останні вірші» (фр. Derniers poèmes , 1895).
Вибір певних тем та їхня розробка пов'язують його з романтизмом, особливо опис дикої природи (кольори, екзотика, тварини), сюжети з історичною і міфологічною основою. Розвиваючи традиції «мистецтва для мистецтва», закладені Теофілем Готьє та Теодором де Банвілем, поет пориває з романтичним рухом і відстоює нову доктрину, що стала зразком для парнасців. Ця доктрина спирається на такі тези: поезія повинна бути безособовою (поет не повинен оспівувати власне «я»); поет повинен доводити форму до досконалості, а не розраховувати на саме лише натхнення; поет має прагнути до краси, що найяскравіше втілилася в культурі Давньої Греції (а також Індії та інших країн); саме наука, керована розумом, а зовсім не почуття має стати безмежнім полем для поетичного вираження; поет не повинен втручатися в сучасне життя.
Українські переклади
За свідченням Михайла Москаленка першим українським перекладачем Леконта де Ліля був М. Школиченко, який 1893 року опублікував у львівській «Правді» свій переклад вірша «Південь».
Леконта де Ліля українською перекладали також Павло Грабовський, Василь Щурат, Дмитро Паламарчук. Особливо вартіснім був перекладацький внесок українських «неокласиків»: переклади Миколи Зерова, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари, Юрія Клена.
1956 року Михайло Орест опублікував окрему збірку перекладів Леконта де Ліля, до якої увійшли 52 переклади (Мюнхен, 1956).
Дмитро Павличко в своїй антології «Світовий сонет» (Київ, 1983) також помістив свої переклади з Леконта де Ліля.
Леконт де Ліль і українські неокласики
Українські неокласики не лише перекладали Леконта де Ліля, але розглядали його творчість, як естетичний зразок європейської поезії, вартий наслідування чи радше «адаптації» на українському ґрунті. Не випадково у сонеті «Pro Domo» Микола Зеров так сформулював своє поетичне кредо:
 |
|  |
Примітки
- https://www.jstor.org/stable/3717097
- p. 512 // https://www.jstor.org/stable/j.ctvh4zjfz.16
- Académie française
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- . Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 11 лютого 2013.
Література
- Marius-Ary Leblond, Leconte de Lisle, essai sur le génie créole, Mercure de France, 1906
- Fernand Calmettes, Un demi-siècle littéraire, Leconte de Lisle et ses amis, Plon, s.d. Текст в електронній бібліотеці Gallica [ 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Edmond Estève, Leconte de Lisle, l'homme et l'œuvre, Boivin & Cie. Текст в електронній бібліотеці Gallica [ 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Jean-Paul Sartre, L'Idiot de la famille. Gustave Flaubert de 1821 à 1857, Gallimard, 1972, éd. revue et complétée 1988, tome 3, livre I. La névrose objective, 5. Névrose et prophétie, p. 338–440.
- Jean Mistler, Sous la Coupole, Bernard Grasset, 1981. У розділі, присвяченому Леконту де Лілю, наведено промову, проголошену 23 вересня 1977року у Французькій національній бібліотеці.
- Henri Cornu, Charles Marie Leconte de Lisle. Bourbon et Marie-Élixène, Azalées Éditions & Musée de Villèle, 1995, .
- Christophe Carrère, Leconte de Lisle ou la passion du beau, Fayard, 2009. .
Посилання
- Леконт де Ліль Шарль // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 27. — .
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шарль Леконт де Ліль |
- Jean Dornis, Essai sur Leconte de Lisle [ 1 вересня 2011 у Wayback Machine.], sur Gallica
- Генеалогія Леконта де Ліля [ 9 грудня 2007 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrcenter Primitki Sharl Mari Rene Lekont de LilCharles Marie Rene Leconte de LisleSharl Lekont de Lil v molodi rokiIm ya pri narodzhenniCharles Marie Rene LecontePsevdonimPierre Gosset 1 2 Narodivsya22 zhovtnya 1818 1818 10 22 Sen Pol o ReyunjonPomer17 lipnya 1894 1894 07 17 75 rokiv Vuazen Luvesyenn departament IvlinPohovannyacvintar Monparnas i dGromadyanstvo FranciyaDiyalnistpoetAlma materdMova tvorivfrancuzkaNapryamokparnaska shkolaZhanrsonetMagnum opusQ3401060 Q3401063 i Q3401070 ChlenstvoFrancuzka akademiya 17 lipnya 1894 3 AvtografNagorodid 1884 d 1854 Sharl Lekont de Lil u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u Vikidzherelah Sharl Mari Rene Lekont vidomij yak Sharl Lekont de Lil fr Charles Marie Rene Leconte fr Charles Leconte de Lisle 22 zhovtnya 1818 Reyunjon 17 lipnya 1894 Vuazen Luvesyenn francuzkij i reyunjonskij poet golova parnaskoyi shkoli BiografiyaNarodivsya na ostrovi Burbon sogodni Reyunjon sho roztashovanij v Indijskomu okeani Tut jogo batko kolishnij polovij feldsher chasiv Napoleonivskih voyen 1815 roku stav vlasnikom plantaciyi cukrovoyi trostini Matir Sharlya bula za pohodzhennyam kreolkoyu Z chotiririchnogo viku ditinstvo majbutnogo poeta projshlo u misti Nant a yunist znovu na ostrovi Reyunjon Pislya navchannya na yuridichnomu fakulteti ta pershih prob pera v roli zhurnalista 1837 1843 Sharl Lekont znovu nedovgij chas prozhivav na Reyunjoni Z 1845 roku vin ostatochno pereselivsya do Francuzkoyi metropoliyi meshkayuchi perevazhno v Parizhi ta zaroblyayuchi na hlib zhurnalistskoyu ta pismennickoyu praceyu She z chasu navchannya v universiteti vin poznajomivsya z koncepciyeyu yevangelskogo socializmu Felisite Robera Lamenne zasnovnika katolickogo socialnogo vchennya U chas potuzhnoyi politizaciyi ta polyarizaciyi francuzkogo suspilstva v kinci Lipnevoyi monarhiyi Sharl Lekont pristav do radikalnih prihilnikiv Sharlya Fur ye Pid chas Lyutnevoyi revolyuciyi 1848 roku vin buv aktivnim livim respublikancem vistupiv iniciatorom zakonu pro skasuvannya rabstva v koloniyah Pislya krivavogo pridushennya povstannya parizkih robitnikiv 1848 roku a osoblivo pislya derzhavnogo perevorotu Napoleona III Bonaparta u grudni 1851 roku Sharl Lekont yak i bagato inshih intelektualiv togo chasu zaznav velikogo rozcharuvannya shodo mozhlivostej vplivu na suspilnij rozvitok Vin cilkovito vtrativ interes do politiki j prisvyativ sebe viklyuchno literaturi j osoblivo poeziyi U cej chas vin obrav sobi literaturnij psevdonim Lekont de Lil yakij vikoristovuvav bez imeni Psevdonim buv omonimom do slovospoluchennya le comte de l ile tobto graf ostrova sho natyakalo na ostrivne pohodzhennya poeta 1886 roku za rekomendaciyeyu vislovlenoyu v zapoviti Viktora Gyugo Lekont de Lil buv prijnyatij u Francuzku Akademiyu na misce Gyugo TvorchistTvorchist Lekonta de Lilya predstavlena troma prizhittyevimi poetichnimi zbirkami Antichni virshi fr Poemes antiques 1852 Varvarski virshi fr Poemes barbares 1862 Tragichni virshi fr Poemes tragiques 1886 a takozh perekladami antichnih avtoriv i vijshli posmertno zbirkoyu Ostanni virshi fr Derniers poemes 1895 Vibir pevnih tem ta yihnya rozrobka pov yazuyut jogo z romantizmom osoblivo opis dikoyi prirodi kolori ekzotika tvarini syuzheti z istorichnoyu i mifologichnoyu osnovoyu Rozvivayuchi tradiciyi mistectva dlya mistectva zakladeni Teofilem Gotye ta Teodorom de Banvilem poet porivaye z romantichnim ruhom i vidstoyuye novu doktrinu sho stala zrazkom dlya parnasciv Cya doktrina spirayetsya na taki tezi poeziya povinna buti bezosobovoyu poet ne povinen ospivuvati vlasne ya poet povinen dovoditi formu do doskonalosti a ne rozrahovuvati na same lishe nathnennya poet maye pragnuti do krasi sho najyaskravishe vtililasya v kulturi Davnoyi Greciyi a takozh Indiyi ta inshih krayin same nauka kerovana rozumom a zovsim ne pochuttya maye stati bezmezhnim polem dlya poetichnogo virazhennya poet ne povinen vtruchatisya v suchasne zhittya Ukrayinski perekladiZa svidchennyam Mihajla Moskalenka pershim ukrayinskim perekladachem Lekonta de Lilya buv M Shkolichenko yakij 1893 roku opublikuvav u lvivskij Pravdi svij pereklad virsha Pivden Lekonta de Lilya ukrayinskoyu perekladali takozh Pavlo Grabovskij Vasil Shurat Dmitro Palamarchuk Osoblivo vartisnim buv perekladackij vnesok ukrayinskih neoklasikiv perekladi Mikoli Zerova Pavla Filipovicha Mihajla Draj Hmari Yuriya Klena 1956 roku Mihajlo Orest opublikuvav okremu zbirku perekladiv Lekonta de Lilya do yakoyi uvijshli 52 perekladi Myunhen 1956 Dmitro Pavlichko v svoyij antologiyi Svitovij sonet Kiyiv 1983 takozh pomistiv svoyi perekladi z Lekonta de Lilya Lekont de Lil i ukrayinski neoklasikiUkrayinski neoklasiki ne lishe perekladali Lekonta de Lilya ale rozglyadali jogo tvorchist yak estetichnij zrazok yevropejskoyi poeziyi vartij nasliduvannya chi radshe adaptaciyi na ukrayinskomu grunti Ne vipadkovo u soneti Pro Domo Mikola Zerov tak sformulyuvav svoye poetichne kredo Klasichna plastika i kontur strogij I logiki zalizna techiya Oce tvoya poeziye doroga Lekont de Lil Zhoze Erediya Parnaskih zir nezahidn e suzir ya Zvedut tebe na spravzhni verhogir ya Pro Domo Primitkihttps www jstor org stable 3717097 p 512 https www jstor org stable j ctvh4zjfz 16 Academie francaise d Track Q107214508 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Arhiv originalu za 27 lipnya 2020 Procitovano 11 lyutogo 2013 LiteraturaMarius Ary Leblond Leconte de Lisle essai sur le genie creole Mercure de France 1906 Fernand Calmettes Un demi siecle litteraire Leconte de Lisle et ses amis Plon s d Tekst v elektronnij biblioteci Gallica 22 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Edmond Esteve Leconte de Lisle l homme et l œuvre Boivin amp Cie Tekst v elektronnij biblioteci Gallica 22 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Jean Paul Sartre L Idiot de la famille Gustave Flaubert de 1821 a 1857 Gallimard 1972 ed revue et completee 1988 tome 3 livre I La nevrose objective 5 Nevrose et prophetie p 338 440 Jean Mistler Sous la Coupole Bernard Grasset 1981 U rozdili prisvyachenomu Lekontu de Lilyu navedeno promovu progoloshenu 23 veresnya 1977roku u Francuzkij nacionalnij biblioteci Henri Cornu Charles Marie Leconte de Lisle Bourbon et Marie Elixene Azalees Editions amp Musee de Villele 1995 ISBN 2 908127 39 3 Christophe Carrere Leconte de Lisle ou la passion du beau Fayard 2009 ISBN 978 2 213 63451 7 PosilannyaLekont de Lil Sharl Zarubizhni pismenniki enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2006 T 2 L Ya S 27 ISBN 966 692 744 6 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Sharl Lekont de Lil Jean Dornis Essai sur Leconte de Lisle 1 veresnya 2011 u Wayback Machine sur Gallica Genealogiya Lekonta de Lilya 9 grudnya 2007 u Wayback Machine