Шарав Балдугійн

Балдугійн Шарав (також Марзан Шарав; монг. Балдуугийн Шарав, 1866–1939) — монгольський художник, портретист, майстер агітаційного плаката й ілюстратор, основоположник сучасного монгольського образотворчого мистецтва.

Шарав Балдугійн
Балдуугийн Шарав |стиль= |вікісховище= |покровителі=
Народження	1869(1869) , , аймак,
Смерть	1939(1939)
	МНР, Улан-Батор
Країна
Жанр	танка, портрет, агитплакат,
Діяльність	художник
Покровитель	Богдо-геген VIII
Шарав Балдугійн у Вікісховищі

Біографія

Ранні роки та освіта

Шарав народився в 1869 році в аймака Зовнішньої Монголії (нині Сомон аймака Говь-Алтай) в місцевості, званій «зимовище Білого перевалу» (монг. Цагаан давааны өвөлжөө). Він був другим з трьох синів одинокої матері Норжин, тому по батькові став іменуватися за іменем діда по материнській лінії — Балдугійн. Був дитиною від бродячого лами, тому його віддали в монастир Арин-хуре, де він став хувараком і отримав буддійське ім'я Лувсаншарав. У монастирі Шарав почав навчання буддійської іконографії, проявивши чудові здібності до живопису (так, розповідали, що він міг намалювати ікону-танка без попереднього лінійного малюнка, а одного разу зобразив бурхана на рисовому зерні). Проживши в Арин-хуре 10 років, в 1889 році Шарав покинув батьківщину і пішки дістався до монгольської столиці .

Життя і робота в Урзі

Портрет Богдо-гегена VIII

«Велика дакині »

У Урзі Шарав оселився в Бізья-аймаку, до якого був приписаний його рідний хошун, в кухонній юрті його настоятеля, дархан- цорджі ; потім в будинку лами Балдан-Хачіна. Шарав продовжував свою художню освіту, водночас заробляючи на прожиття замовленнями на написання танка. Уже до кінця XIX століття Шарав створив власну художню майстерню, яка брала участь в оформленні таких ургинських релігійних центрів, як , , а також знову відбудованого в 1904 — 1908 роках , майбутньої резиденції брата Богдо-гегена і державного оракула Монголії . Протягом двох наступних десятиліть ця майстерня еволюціонувала в повноцінну нову школу монгольської іконографії. На цей час припадає одна із знаменитих робіт Шарава, виконана в традиційному стилі тибето-монгольської іконографії — «Зелена Тара».

Поступово Шарав набув популярності; на початку 1910-тих років створив ряд портретних робіт вищих осіб буддійської ієрархії Монголії: виконував замовлення глави , написав портрет Лувсандондова, а через нього отримав замовлення на написання парадних портретів самого Богдо-гегена і його дружини . У цих портретах, виконаних з фотографій, в композиційному плані цілком в дусі традиції, Шарав застосовує і таке нововведення, як світлотінь (монг. гэрэл зураг), а також домагається портретної схожості, що для буддійської іконографії не було обов'язковою вимогою.

Паралельно з цим Шарав займався і живописом побуту. На початку XX століття він створив кілька масштабних панно, присвячених повсякденному житті кочівників: «Доїння кобил», «Один день в Монголії». Перша з них являє собою зображення обрядів народного свята кумису у всій їх послідовності, а друга показує повсякденне життя монголів в її найрізноманітніших аспектах. Згідно з традицією, саме завдяки їй Шарав отримав прізвисько Марзан — «жартівник»: Богдо-геген, розглядаючи полотно, помітив серед інших зображених на ньому жанрових сценок пару коханців, до яких підкрадається чоловік.

Творчість після Народної революції

Після Народної революції 1921 — 1924 років Шарав виявився активним прихильником МНРП, написав портрети Сухе-Батора і ; кілька разів зображував В. І. Леніна (плакат «», а також безпосередньо портрет Леніна, який був пізніше обраний Сухе-Батор для свого кабінету).

Шарав був творцем монгольського агітаційного плаката. Перший його плакат — «Міцна і неміцна юрта». Нетривка юрта уособлювала збанкрутілий автономний уряд , а міцна — новий, народний уряд МНРП. За його малюнками були створені перші і перші грошові знаки нової Монголії. У плакатах широко розкрився також і сатиричний хист художника, в них він висміював феодалів і лам.

Шарав пробував себе і в якості художника-ілюстратора; так, він створив ряд ілюстрацій для монгольського видання роману Даніеля Дефо «Робінзон Крузо»

Цікаві факти

• Хоча ім'я Шарав — це тибетського релігійного імені Шераб (тиб. Shes rab — мудрість), в російськомовній літературі про Шарава іноді зустрічається думка, що його ім'я походить від монг. шар — тобто «жовтий, рудий».

Література

• Образотворче мистецтво соціалістичної Монголії, Улан-Батор, 1970;
• Марзан Шарав`, М., Образотворче мистецтво, 1974

Примітки

1. Монгольская столица, старая и новая. — М., Тов-во научных изданий КМК, 2006. —  — c. 78
2. Бадмажапов Ц.-Б. Буддийское изобразительное искусство // Буряты. М.: Наука, 2004. —  — с. 469
3. Искусство социалистических стран Азии и Латинской Америки. Всеобщая история искусств. Т.6, кн.2., 1966
4. Д. Гангаа. Марзан Шарав марзан хүн биш (2009)