Хронологія подій, причетних до Сатанова

Хронологія подій, причетних до Сатанова — розташовані в хронологічному порядку події, що безпосередньо чи опосередковано стосуються Сатанова (нині селища міського типу Городоцького району Хмельницької області).

XV століття

• 1404, 3(12) березня — польський король Владислав II Ягайло видав грамоту, якою подарував Сатанів разом із навколишніми селами шляхтичеві Петру Шафранцю . Це перша документально зафіксована згадка про Сатанів .
• 1430, 27 жовтня — помер великий литовський князь Вітовт, який свого часу викупив Сатанів та інші маєтності у Петра Шафранця.
• 1431, 8 серпня — Сатанів перейшов до Петра Одровонжа .
• 1436, 23 листопада (2 грудня за новим стилем) — польський король Владислав III Варненчик надав Сатанову німецьке (магдебурзьке) право .
• 1450, 6 вересня — власник Сатанова Петро Одровонж загинув у бою.
• 1485 — помер власник Сатнанова Ян Одровонж (син попереднього власника Петра Одровонжа).

XVI століття

• 1513 — помер власник Сатанова Ян Одровонж (молодший), онук Петра Одровонжа.
• 1531 — татари дуже сильно спустошили Сатанів.
• 1532 — внаслідок клопотання власника Сатанова польський король Сигізмунд I Старий звільнив мешканців містечка від сплати податків на 8 років .
• 1545, 2(12) квітня — помер власник Сатанова Станіслав Одровонж — останній із роду Одровонжів по чоловічій лінії.
• 1589, 3—4 липня — у Сатанові перебував і залишив лаконічний щоденниковий запис про цей візит австрійський дипломат Еріх Лясота .

XVII століття

• 1614 — Андрій і Петро Молчани з дружинами подарували рукописне Євангеліє церкві святого Георгія в Сатанові .
• 1641, 30 березня — власниця Сатанова Катерина Сенявська підвищила статус містечка до рівня міста, а також, зі згоди польського короля, надала поселенню «магдебурзьке право», обумовивши собі право призначати війта (міського начальника) та право остаточного розв'язання всіх судових справ громади . Це було друге надання Сатанову магдебурзького права (перше — 1436 року).
• 1672 — Західне Поділля перейшло під владу Османської імперії, проте Сатанів і далі залишався в складі Речі Посполитої .
• 1676 — після чотирьох років військових дій між турками й поляками Сатанів увійшов до складу Османської імперії. Місто стало центром нахії (округи) у кам'янецькому санджаці .
• 1681 — згідно з проведеним описом, у Сатанові числилося 100 дворів, 12 кавалерів (неодружених чоловіків) і 16 євреїв — всього 696 осіб .
• 1699 — Сатанів повернено під владу Речі Посполитої.

XVIII століття

• 1705, 18 липня — сеймик Подільського воєводства ухвалив організовувати суди, які мали карати селян, що брали участь в антипольському повстанні. Особливу жорстокість проявив католицький василіянський орден, з ініціативи якого повстанців засуджували до страти голодною смертю. Місцем тортур став Сатанівський монастир. Чимало жертв василіяни живцем замурували в підземеллі монастиря .
• 1711, 8 (19) серпня — Сатанів проїздом (на шляху з Кам'янця-Подільського до Золочева) ймовірно відвідав московський цар Петро I разом із дружиною Катериною .
• 1711, 24 серпня — у Сатанові побував данський посланник при Петрі I Юст Юль. Він занотував у щоденнику: «Це добре облаштоване місто. Воно укріплене старовинними мурами та баштами» .
• 1726 — помер власник Сатанова Адам Микола Сенявський.
• 1744 — донька гетьмана Сенявського Софія, яка вийшла заміж за князя Августа Чарторийського, виклопотала королівську грамоту, якою в Сатанові запроваджувався щорічний чотиритижневий ярмарок .
• 1793 — після другого поділу Польщі Сатанів увійшов до складу Російської імперії.
• 1797, червень — у Хотині з'явилася чума і з купецькими товарами проникла в Сатанів. Поступово вона охопила населені пункти Кам'янецького повіту: Брагу, Вільхівці, Голенищеве, Збриж, Залуччя, Киселівку, Лянцкорунь, Почапинці, Чорну та Черче. За свідченням лікарів, які боролися там з чумою, в Подільській губернії лютувала бубонна та кишкова її форми. До кінця року епідемія стихла .

XIX століття

• 1831 — якийсь Сабінський підпалив архів Сатанівського магістрату, внаслідок чого архів було знищено .
• 1852 — у Сатанові побував і виявив три актові книги містечка професор Київського університету Микола Іванишев .
• 1881, 15 липня — у Сатанові народився польський актор театру та кіно Генрик Малковський .
• 1890 — у Сатанові на поміщицькому полі виявлено 163 польські монети XVII століття .
• 1890 — у Сатанові в сім'ї офіцера прикордонної служби народився російський і бразильський живописець Дмитро Ізмайлович.
• 1899 — у Сатанові стала до ладу цукроварня .
• 1899 — Сатанівський Свято-Троїцький монастир із чоловічого перетворено на жіночий .

XX століття

• 1901 — у виданні «Парафії та церкви Подільської єпархії» вміщено детальну інформацію про Сатанів, який охарактеризовано як досить значне містечко з шістьма тисячами мешканців, з яких до двох тисяч євреїв. У містечку є станова квартира, камера мирового судді та судового слідчого, волосне правління, прикордонний пост і пункт переходу .
• 1901, літо — у Сатанові для огляду, опису та фотографування пам'яток давнини побував Юхим Сіцінський .
• 1904 — у Сатанові народився Олександр Ізраїльович Франкфурт, доктор медичних наук, професор.
• 1908 — у Сатанові народився Мойсей Ізраїльович Франкфурт, доктор медичних наук, професор .
• 1911 — у Сатанові збудовано земську лікарню .
• 1913 — єврейський етнограф Семен Ан-ський записав у Сатанові переказ про те, що Велику синагогу в містечку було «викопано» з-під землі .
• 1914, 4 серпня — на початку Першої світової війни 5-а австро-угорська дивізія перейшла Збруч, але російська 2-а зведена козача дивізія розбила її під Городком, а вночі повністю розгромила біля Сатанова .
• 1914, 22 серпня — у Сатанові народився Йосип Львович Розенфельд, учений у галузі корозії та електрохімії металів, доктор хімічних наук, професор.
• 1915, 1 травня — у Сатанові народився Михайло Абрамович Барг, радянський історик, доктор історичних наук, професор.
• 1917, 29 листопада — у 41-му армійському корпусі 7-ї армії, що квартирував у Сатанові, створено військово-революційний комітет, який очолив Г. Караваєв .
• 1921, 7 червня — у Парижі на 65-му році життя померла графиня Климентина Тишкевич — остання власниця Сатанова.
• 1922, 16 квітня — у Сатанові народився Борис Юхимович Білоцерківський, доктор технічних наук, професор, почесний академік Російської академії космонавтики імені Костянтина Ціолковського.
• 1926 — завершено відбудову цукрового заводу. До кінця року на ньому вироблено 68 тисяч пудів цукру .
• 1931, 2 лютого — у Сатанові створено машинно-тракторну станцію .
• 1933 — дала перший струм Сатанівська ГЕС 
• 1937, 7 липня — у Сатанові народився Володимир Миколайович Свінціцький, доктор філософських наук, професор .
• 1937, 22 вересня — Сатанів увійшов до складу Кам'янець-Подільської області, виділеної з Вінницької.
• 1938 — Сатанову надано статус селища міського типу.
• 1939, 21 жовтня — у Сатанові в родині військовослужбовця народився Олександр Васильович Тихонов, доктор соціологічних наук .
• 1946, 19 січня — у Сатанові в родині військовослужбовця народився Геннадій Васильович Бондаренко, український історик, краєзнавець .
• 1946 — на території цукрового заводу встановлено пам'ятник Максиму Горькому — залізобетонне погруддя на потинькованому постаменті .
• 1951, 31 серпня — у Сатанові народився український художник Микола Іванович Кумановський .
• 1956 — російський реставратор і дослідник пам'яток архітектури Петро Барановський провів експертизу пам'яток культури Сатанова, Гусятина та мегалітичних споруд околиць 
• 1956, 20 жовтня — у Сатанові народилася Світлана Михайлівна Вус, суддя Верховного Суду України, заслужений юрист України .
• 1959, 23 вересня — Указом Президії Верховної Ради Української РСР ліквідовано Сатанівський район. Його територію віднесено до Волочиського та Городоцького районів Хмельницької області . У зв'язку з цим Сатанів утратив статус районного центру й увійшов до складу Городоцького району.
• 1963, 24 серпня — постановою Ради Міністрів Української РСР до списку пам'яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, внесено міську браму, замок і синагогу в Сатанові.
• 1965, лютий — постановою Ради Міністрів Української РСР Сатанівській середній школі надали ім'я Героя Радянського Союзу Павла Макарова .
• 1967 — при будинку культури відкрито історико-краєзнавчий музей .
• 1976, травень — прийняв перших відвідувачів профілакторій «Берізка», який започаткував майбутнє місто-курорт.
• 1976 — став до ладу санаторій профспілки енергетиків «Збруч».
• 1976 — «Укрбудпроект» розробив проект забудови Сатанівської курортної зони.
• 1984 — у Сатанові закладено ландшафтний парк «Сатанівська перлина».
• 1985, 5 грудня — Постановою Ради Міністрів Української РСР прийнято пропозицію Міністерства охорони здоров'я УРСР і Укрпрофради, погоджену з ВЦРПС, про визнання курортної місцевості Сатанів у Хмельницькій області курортом та віднесено його до курортів республіканського значення .
• 1986, 17 листопада — Рада Міністрів Української РСР затвердила «Положення про курорт Сатанів».
• 1989, 23 червня — затверджено герб Сатанова .
• 1989 — завершено будівництво санаторію «Товтри».
• 1990 — на закритому католицькому кладовищі розпочалося будівництво нового храму — костелу Пресвятої Діви Марії — Матері Церкви.
• 1991 — побачив світ історичний нарис «Сатанів».
• 1992, серпень — наукова експедиція Санкт-Петербурзького єврейського університету провела обстеження будівлі колишньої синагоги в Сатанові .
• 1992, 16 жовтня — Кабінет Міністрів України затвердив нове «Положення про курорт Сатанів».
• 1993, 15 липня — за значний особистий внесок у розвиток краєзнавчого руху, збереження національної історико-культурної спадщини уродженцеві Сатанова Геннадієві Бондаренку надано звання «Заслужений працівник народної освіти України» .
• 1993, 27—28 вересня — у Сатанові відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми комплексного використання і охорони мінеральних вод типу „Нафтуся“, рекреаційних ресурсів та перспективи розвитку Сатанівської курортної зони» .
• 1993, 8 грудня — у Сатанові відбулася республіканська науково-практична конференція «Сапоніт Хмельниччини: видобуток, дослідження та застосування».
• 1994, 28 травня — єпископ Ян Ольшанський освятив новозбудований костел Пресвятої Діви Марії — Матері Церкви .
• 1995, 13 вересня — суддею Верховного Суду України призначено уродженку Сатанова Світлану Вус .
• 1995, 27—28 жовтня — у Хмельницькій області побувала урядова делегація на чолі з віце-прем'єр-міністром України з питань гуманітарної політики Іваном Курасом, яка вивчала можливості для прискорення розробки програми розвитку санаторно-курортного комплексу «Сатанів» і старовинного міста Кам'янця-Подільського.
• 1996, 20 серпня — Указом Президента України ландшафтний парк «Сатанівська перлина» оголошено парком-пам'ятокою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення .
• 1996, 28 грудня — постановою Кабінету Міністрів України Сатанів і Слобідку Сатанівську включено до переліку населених пунктів, віднесених до курортних.
• 1997, 24 квітня — Хмельницька обласна рада виключила з облікових даних у Городоцькому районі село Сатанівська Слобідка Іванковецької сільської ради .
• 2000 — проведено двотижневу етнологічну експедицію викладачів і студентів Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (разом 11 осіб) в населені пункти за маршрутом Іванківці — Сатанів .

XXI століття

• 2001, 26 липня — Сатанів увійшов до Списку історичних населених місць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.
• 2001, грудень — у журналі «Знамя» опубліковано дорожні нотатки Валерія Шубинського «Автогеографія», в яких письменник із Санкт-Петербурга згадує своє експедиційне перебування в Сатанові .
• 2001 — прийняв перших відвідувачів реабілітаційний центр для співробітників органів внутрішніх справ, розташований на базі санаторію «Товтри» в Сатанові .
• 2002 — припинив роботу ВАТ «Сатанівський цукровий завод» .
• 2003 — селищним головою Сатанова обрано .
• 2003, 16—18 жовтня — в Сатанові відбулася перша польсько-українська наукова конференція «Сучасні технології виробництва в розвитку економічної інтеграції та підприємництва» .
• 2005 — розпочав діяльність санітарно-лікувальний комплекс «Перлина Поділля».
• 2005, 23 серпня — уродженка Сатанова Світлана Вус стала заслуженим юристом України .
• 2005, 21 грудня — міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко взяв участь у відкритті нової двоповерхової їдальні реабілітаційного центру для співробітників органів внутрішніх справ у Сатанові .
• 2006, 26 березня — Альберта Собкова вдруге обрано селищним головою Сатанова.
• 2006, 6 грудня — за вагомий особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм селищного голову Сатанова Альберта Собкова нагороджено медаллю «За працю і звитягу» .
• 2006, 14 грудня — за значний особистий внесок у розбудову правової держави, здійснення правосуддя, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян та з нагоди Дня працівників суду уродженку Сатанова Світлана Вус відзначено орденом княгині Ольги третього ступеня .
• 2008, 25 січня — 11-а сесія Сатанівської селищної ради ухвалила провулок Леніна перейменувати на провулок Нестерової .
• 2008, 2 липня — знято з обліку пам'ятники, встановлені в Сатанові — Леніну (в парку та на території цукрового заводу), Воровському та Максиму Горькому .
• 2008 — у серії «Поділля туристичне» побачив світ путівник Мирослава Мошака «Сатанівська здоровниця та подорож туристичними стежками Поділля».
• 2009, 19 серпня — у Сатанові на колишньому цукровому заводі під час несанкціонованих робіт із демонтажу металоконструкцій стався обвал конструкцій, загинув газозварювальник .
• 2009, 12—14 жовтня — на базі курортного комплексу «Товтри» смт Сатанів відбулася V міжнародна науково-практична конференція «Перспективи підвищення економічного, інноваційно-інвестиційного та соціально-трудового потенціалу України за умов розвитку інтеграційних процесів» .
• 2009, 21 жовтня — почесним доктором Інституту соціології Російської академії наук обрано уродженця Сатанова Олександра Тихонова .
• 2010, червень — у Сатанові проведено регіональний етнографічний фестиваль-конкурс «Душа землі моєї», в якому взяли участь самодіяльні артисти з одинадцяти областей України .
• 2010, грудень — у серії «Поділля туристичне» побачила світ історико-краєзнавча розвідка Світлани Маркової «Сатанів: Історія, міфи та легенди» .
• 2015, 12 червня — загинув у російсько-українській війні уродженець Сатанова старший лейтенант Олександр Цисар.

Див. також

• Історія Сатанова

Примітки

1. АЮЗР. — Ч. 8. — Т. 2. К., 1894. — С. 327.
2. Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 200.
3. АЮЗР. — Ч. 8. — Т. 2. К., 1894. — С. 329; Петров Микола. Сатанів XV—XVIII ст.: заснування, соціально-економічний та історико-топографічний розвиток // Хмельниччина: Дивокрай. — 2004. — № 1—2. — С. 29.
4. Жалованная грамота короля Владислава III на немецкое право Сатанову, Зиньковцам и другим подольским имениям Петра Одровонжа 23 ноября 1436 года // АЮЗР. — Ч. 8. — Т. 2. — К., 1894. — С. 331—332.
5. Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 743.
6. Еріх Лясота. Щоденник [ 15 лютого 2009 у Wayback Machine.](рос.)
7. Вальчак-Миколайчакова Маоіола. Кириличні рукописи у фондах бібліотек Познані та околиці // Вісник Львівського університету. Книгознавство. — Випуск 3. — Львів, 2008. — С. 265—266.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
8. Петров Микола. Сатанів XV—XVIII ст.: заснування, соціально-економічний та історико-топографічний розвиток // Хмельниччина: Дивокрай. — 2004. — № 1—2. — С. 31.
9. Kolodziejczyk Dariusz. Podole pod panowaniem tureckim. Ejalet Kamieniecki 1672—1699. — Warszawa, 1994. — S. 135.
10. Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 18.
11. Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 201. Див. також: Походный журнал 1711 года. — Санкт-Петербург, 1854. — С. 22.
12. Записки данського посланника в Росії при Петрі Великому [ 21 червня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
13. Бородій М. К. До історії боротьби з чумою на Україні в XVIII ст. // Український історичний журнал. — 1984. — № 5. — С. 82—90.
14. Гульдман В. К. Памятники старины в Подолии (Материалы для составления археологической карты Подолии). — Каменец-Подольский, 1901. — С. 167; Григорян Вартан. История армянских колоний Украины и Польши (армяне в Подолии). — Ереван, 1980. — С. 158.
15. Київський центральний архів давніх актів. 1852—1943: Збірник документів у двох томах. — К., 2002. — Т.1: 1852—1921. — С. 133—134.
16. Słownik biograficzny teatru polskiego. 1765—1965. — Warszawa, 1973. — S. 419.
17. Олексій Бакалець. Талер в грошовому обігу України кінця XVI — першої чверті XVIII ст (PDF). (PDF) оригіналу за 23 листопада 2009. Процитовано 23 листопада 2009.
18. Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 202.
19. Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 744.
20. Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 743—744.
21. Чтения в историческом обществе Нестора Летописца. — Книга семнадцатая. — К., 1903. — С. 34.
22. Учені вузів Української РСР. — Видавництво Київського університету, 1968. — С. 445.
23. Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 203.
24. Актуальные проблемы полевой фольклористики. — Выпуск 2. — Москва, 2003. — С. 62.
25. Керсновский Антон. История русской армии. — Т. 3: 1881—1915 гг. — Москва: Голос, 1994. — С. 179.
26. Вітюк Олександр. Військово-революційні комітети на Поділлі — тимчасові надзвичайні органи політичного управління військами (лютий 1917 р. — січень 1918 р.)^{[недоступне посилання]}
27. Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 204.
28. Соха Володимир. Сатанів. — Хмельницький, 1991. — С. 85.
29. Книга скорботи України. Хмельницька область. — Т. 1. — Хмельницький: Поділля, 2003. — С. 162.
30. . Архів оригіналу за 7 січня 2010. Процитовано 3 травня 2010.
31. Социологи Санкт-Петербурга и Северо-Запада: Кто есть кто. — Санкт-Петербург: Алетейя, 2003. — С. 171.
32. Рибак І. В. Геннадій Васильович Бондаренко // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2003. — С. 706.
33. Пам'ятки діячам науки та культури національних меншин України: Каталог-довідник. — К., 1998. — С. 163.
34. . Архів оригіналу за 23 червня 2008. Процитовано 3 травня 2010.
35. . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 5 травня 2010.
36. . Архів оригіналу за 20 лютого 2009. Процитовано 3 травня 2010.
37. Адміністративно-територіальний устрій Поділля. Історія і сучасність. — Хмельницький, 2005. — С. 213.
38. Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 209.
39. . Архів оригіналу за 2 листопада 2011. Процитовано 8 травня 2010.
40. Сатанів // Напиткін Валерій. Геральдика Хмельниччини. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — С. 28.
41. Лифшиц Ю. Натурные исследования здания синагоги XVII—XIX вв. в г. Сатанове Хмельницкой области // История евреев на Украине и в Белоруссии. — Санкт-Петербург, 1994. — С. 120—127.
42. Указ Президента України № 262/93 від 15 липня 1993 року «Про присвоєння почесних звань України активним учасникам краєзнавчого руху»
43. Хмельниччина в літописі незалежної України^{[недоступне посилання з липня 2019]}
44. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 червня 2010.
45. Постанова Верховної Ради України № 321/95-ВР від 13 вересня 1995 року «Про призначення суддів Верховного Суду України» // Відомості Верховної Ради. — 1995. — № 31. — С. 252.
46. . Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 17 квітня 2010.
47. Офіційний вебсайт Верховної Ради України^{[недоступне посилання з червня 2019]}
48. Матеріали XI Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2004. — С. 550.
49. . Архів оригіналу за 1 травня 2015. Процитовано 29 серпня 2010.
50. . Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022.
51. В Сатанові на колишньому цукровому заводі знову стався обвал конструкцій^{[недоступне посилання з червня 2019]}
52. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2010.
53. . Архів оригіналу за 17 серпня 2014. Процитовано 3 травня 2010.
54. На Хмельниччині Юрій Луценко вручав міліціонерам ключі від квартир, службових автомобілів й спілкувався з журналістами^{[недоступне посилання з липня 2019]}
55. Указ Президента України № 1040/2006 «Про нагородження державними нагородами України».
56. . Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 3 травня 2010.
57. Перова Олена, Байдак Ігор. Сатанів — місто-легенда, місто-курорт: Інформаційний довідник (історія, санаторії, екскурсії). — Хмельницький: Видавництво Алли Цюпак, 2007. — С. 21.
58. Знаки тоталітарного молоху, що які не увійшли до Державного реєстру нерухомих пам'яток України // Культура і життя: Всеукраїнський тижневик. — 2009. — № 51/52 (18—31 грудня). — С. 38.
59. . Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 8 травня 2010.
60. Вітаємо Олександра Васильовича Тихонова з 70-річчям!(рос.)
61. На подільському курорті Сатанів провели етнографічний фестиваль-конкурс^{[недоступне посилання з червня 2019]}
62. Маркова Світлана. Сатанів: Історія, міфи та легенди. — Хмельницький, 2010. — 96 с.
63. Цисар Олександр Миколайович («Шип») [ 1 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну [ 27 серпня 2014 у Wayback Machine.]

Посилання

• Хмельниччина в літописі незалежної України^{[недоступне посилання з липня 2019]}