Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Волочи́ський райо́н — колишній район на заході Хмельницької області. Центр — місто Волочиськ. Ліквідований 17 липня 2020 року і увійшов до складу Хмельницького району.
| Волочиський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
 | |||||
| Колишній район на карті Хмельницька область | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна | ||||
| Область: | Хмельницька область | ||||
| Код КОАТУУ: | 6820900000 | ||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Ліквідований: | 17 липня 2020 | ||||
| Населення: | ▼ 49 595 (01.01.2019) | ||||
| Площа: | 1103 км² | ||||
| Густота: | 44,96 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-3845 | ||||
| Поштові індекси: | 31200—31274 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | м. Волочиськ | ||||
| Міські ради: | 1 | ||||
| Селищні ради: | 2 | ||||
| Сільські ради: | 40 | ||||
| Міста: | 1 | ||||
| Смт: | 2 | ||||
| Села: | 85 | ||||
 | |||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Пазюк Сергій Миколайович | ||||
| Голова РДА: | Марущин Юрій Віталійович | ||||
| Вебсторінка: | Волочиська РДА, Волочиська районна рада | ||||
| Адреса: | 31200, Хмельницька обл., Волочиський р-н, м. Волочиськ, пл. Центральна, 1 | ||||
| Мапа | |||||
| | |||||
|
| |||||
Географія
Площа району становить 1,1 тис. км².
Межував на півночі з Теофіпольським, на сході із Красилівським і Хмельницьким, на півдні з Городоцьким районами Хмельницької області, на заході з Тернопільською областю (Лановецький і Підволочиський райони).
Територією району течуть річки Бужок, Грабарка, Збруч, Случ, Ушука та інші. У районі бере початок річка Південний Буг (біля села Кушнирівка Холодецької сільської ради). Через район проходять залізниця Гречани — Тернопіль і автошлях E50 Ужгород — Тернопіль — Кропивницький — Донецьк.
У районі 3 об'єднаних громади і 6 сільських рад; 1 місто, 2 селища міського типу і 83 сіл.
Історія
- 1796—1923 — волость Старокостянтинівського повіту Волинської губернії Російської імперії.
- 1923—1930 — район Проскурівської округи Подільської губернії (до 1925) Української СРР.
- 1930—1932 — район республіканського підпорядкування
- 1932—1937 — район Вінницької області УСРР.
- 1937—1954 — район Кам'янець-Подільської області.
- 1954—1991 — район Хмельницької області Української СРР.
- 24.08.1991—17.07.2020 — район Хмельницької області України.
У січні 2009 року з обліку було зняте село Дзержинське.
| Цей розділ треба для відповідності Вікіпедії. (травень 2024) |
Багаті землі басейну р. Збруч ще в давнину приваблювали наших предків. В околицях Волочиська відомо чимало стародавніх поселень. Є городища на березі р. Збруч, в Ожигівцях, Маначині, були поселення біля Копачівки, Видави, Бронзівки.
Волочиськ належить до стародавніх поселень. Спочатку це поселення називалось Волочище. Походить ця назва від слова „волочити", тобто перетягувати волок. За часів Галицько-Волинського князівства і в наступні віки тут проходив торговельний шлях з Заходу на Схід. Щоб перебратися через ріку і її заболочені береги купцям доводилось волочити свої вантажі. На цьому шляху (на лівому і правому березі Збруча) виникло два поселення з однойменною назвою - Волочище. Пізніше мабуть як молодше, поселення правого берега Збруча було перейменоване на Підволочиськ.
В стародавній період територію сучасного Волочиська заселяли слов'янські племена -волиняни. В IX і X ст. ця місцевість належала до Київської Русі, пізніше - до Галицько-Волинського князівства.
В 1241 році, цю місцевість захопили і спустошили монголо-татари, які йшли з Києва для загарбання Галичі. В1254-1255 роках галицько-волинські війська в районі Волочиська нанесли велику поразку монголо-татарам, після якої вони змушені були звільнити значну територію Волині і Поділля. Але через деякий час, внаслідок нової навали монголо-татар, територія Волочиська надовго попадає під іноземне іго.
В другій чверті XIV ст. місцевість Волочиська в складі Волині була захоплена Литовським князівством. В цей період Волочиськ входив до складу Кузьминського повіту. Який охоплював територію південної Волині.
Вперше згадується Волочиськ під назвою села Волочище в Подільському акті князів Збаразьких від 9 липня 1463 року. До цього село Волочище належало Волинському магнатові князеві Василю Збаразькому, після смерті якого, за подільчим актом 1463 року, воно перейшло у володіння його сина Семена Збаразького.
Недалеко від Волочиська в південній частині цього краю, проходив „Чорний шлях" один з головних шляхів татарських набігів на українські землі. В кінці XV століття кримська орда сильно спустошила Кузьминський повіт вціліла лише незначна кількість поселень.
Татари захопили і Волочиськ. Князі Збаразькі в 1572 році брали участь в битві з татарами під Вишнецем в результаті якої їм вдалося повернути назад собі Волочиськ.
В 1518 році Волочиськ переходить по спадщині у володіння маршалку землі Волинської князю Костянтину Івановичу Острозькому. Але незабаром він знову повертається у володіння князів Збаразьких. В 1545 році Волочиськом володіє князь Михайло Збаразький. З цього часу село в документах іменується вже Волочиськом.
В всередині XVI ст. у Волочиську розвивається торгівля, він починає торгувати з іншими містами України. Сюди приїжджають купці з міст Кременця, Збаража та інших. Кременецькі купці скаржились на князя Михайла Збаразького, що він у Волочиську велике мито від воза бере. У Волочиськ завозили гончарні, камінні, дерев'яні, залізні, текстильні і ремінні вироби, звідси вивозили зерно, худобу, шкіри.
Вступивши в торговельні зв'язки з містами України, Волочиськ зростає економічно. В 1557 році поміщик князь Владислав Андрійович Збаразький одержав від уряду право на закладання у Волочиську містечка. В 1583 році у Волочиську (він уже в документах іменується містечком) нараховувалось 135 димів і 675 жителів. В цей час Волочиськ перетворюється у торгівельно-ремісниче містечко багато жителів якого займаються торгівлею і ремісництвом.
Так в 1563 році в містечку було 23 ринкових двори, що займалися перекупкою, 16 ремісничих дворів, з яких 3 двори лубників і 3 пекарів. Широкого розвитку набуває мукомольне виробництво і ґуральництво. У волочиському маєтку в 1570 році було 8 млинів і 8 гуральних котлів.
В 1569 році Волочиськ попадає під іго нових іноземних завойовників - польських панів. З цього часу аж до 1793 року містечко входило до складу Кременецького повіту Волинського воєводства.
Жорстока експлуатація поміщиків, часті напади іноземних загарбників розоряли населення містечка. Як свідчать документи того часу населення Волочиська в 1580 році сильно потерпіло від пожежі. Польські жовніри спалили майже все містечко, люди стали настільки бідними, що навіть через три роки після цього не могли сплатити податку. В 1583 році в містечку, крім торгівельно-ремісничих домів , нараховувалось 42 бідних халупи, жителі яких вели злиденний спосіб життя.
В південну Волинь в 1593 році вторглися кримські татари, які суцільно спустошили міста і села цього краю. В 1595 році в районі Волочиська загін С. Наливайка розгромив ватагу кримських татар.
З метою дальшого пригноблення українського народу польський уряд створює в кінці XVI ст. на Волині волості. З цього часу Волочиськ стає волосним центром. До складу Волочиської волості в 1629 р. Входило 14 навколишніх сіл: Поляни, Головчинці, Канівка, Морозівка. Лозова, ст. Рзія, Супрунів. Мислова, Нимиренці, Федірки, Завалійки, Курники, Криваченці і Промна, в яких разом із Волочиськом нараховувалось 409 димів. В самому Волочиську тоді було 198 димів. Волочиськом з усіма прилеглими до нього селами володів великий волинський магнат князь Юрій Збаразький каштелян Краківський.
Зі смертю Ю. Забаразького погас рід князів Збаразьких і Волочиськ по спадщині в 1631р. Переходить у володіння князів Вишневецьких.
Панська шляхта, нові магнати в другій чверті XVII ст. значно посилили гноблення жителів містечка. Життя ставало нестерпним. Це обумовлювало активну участь місцевого населення у визвольній війні українського народу в 1648-1654 рр. Волочиськ був у змові з Запорізьким військом. Він стає центром організацій визвольного руху у волості. На поч. 1648р. у Волочиську був створений таємний осередок, який готував повстання проти польської шляхти. Тоді ж місцеві жителі вбили шляхетського пана.
Жителі містечка зазнали не тільки національного, але й релігійного гніту польської шляхти, яка сильно насаджувала католицизм.
Тому у визвольну війну активно включилося і православне духовенство. На польському суді козацький посланець по організації селянських повстань Ярема Концевич зізнався: „У Волочиськах є піп, два сини якого у козаках - вони убили свого пана".
У вересні 1648 року козацькі війська Богдана Хмельницького, розгромивши польську армію під Пилявцями, звільнили Волочиськ з-під польсько-шляхетського ярма. Та радість людей була не довго. В травні 1649р. польські війська під командуванням коронного гетьмана Ланцкаронського пройшли поблизу Волочиська і укріпилися в Купелі. Козацькі війська в червні 1649 року знову вигнали поляків з цього краю. В цей час частина козацьких військ Б. Хмельницького, переслідуючи противника, пройшла із Меджибоша через Волочиськ на Зборів.
В 1653 році через Волочиськ знову пройшли козацькі війська Б. Хмельницького, що вирушили із Бара до Жванцю. Але Волочиськ не був возз'єднаний з Росією в 1654р. За Зборовським договором він залишився і надалі під владою шляхетської Польщі.
В 1653 р. в край з під Жванця ринули татарські орди. Вони спалювали будівлі вбивали і забирали в полон людей.
В липні 1657 року біля Волочиська польські війська під командуванням Чарнецького напали на відступаючий козацький загін Ю.Ракоція, який переправлявся через р. Збруч. Козаки розвалили греблі і залили долину водою, чим ускладнили переправу і наступ полякам.
Незважаючи на величезні спустошення, вчинені татарами, турками і польсько-шляхетськими військами в 17 ст. Волочиськ не припинив свого існування.
З затуханням роду князів Вишневецьких з 1695 р. Волочиськом по спадщині став володіти їх родич Юзеф Потоцький, воєвода Київський. В 1772 р. Юзеф Потоцький продав Волочиськ разом з іншими маєтками коронному маршалу Фрідріху Мошинському за 1700тис. злотих. Фрідріх Мошинський був один з великих польських магнатів, власністю якого було 1694 тис. десятин землі. 30682 кріпаки, багато крамниць і промислових підприємств.
В березні 1793р., в результаті другого розділу Польщі, Волочиськ назавжди був воз'єднаний з рідними українськими землями. З березня 1793 року по травень 1795 р. Волочиськ входив до складу Ізяславського намісництва, після цього до Базалійського повіту Подільської губернії, а з серпня 1797 року аж до 1923 року, будучи центром Волочиської волості, належав до Старокостянтинівського повіту Волинської губернії.
8 серпня 1795 року у Волочиську була створена митниця. З того часу Волочиськ стає важливим пунктом у зовнішній торгівлі Росії. Через цю митницю вивозили з Росії різні сільськогосподарські продукти, велику рогату худобу, вовну. Із-за кордону переважно з Австрії ввозили камінні вироби, точила, коси, скло, столярні вироби, меблі, цитрусові, мінеральні води. На заході Росії з сухопутних митниць Волочиську належало перше місце по вивозу зерна. У 80 роках 19 століття звідси щорічно вивозили по 4-6 мільйонів пудів зерна пшениці й жита, А всього вивіз товарів у 1879-1883 рр. В середньому складав 11,7 млн. карбованців. У Волочиську в 60 роках 19ст. Постійно перебувало до 60 комісіонерів закордонних купців, які заключали торговельні угоди з російськими купцями.
В кінці 18 і на початку 19 ст. граф Фрідріх Мошинський заклав у Волочиську волосний банк, збудував п'ятиповерховий кам'яний палац, приміщення школи, а також збудував палац на 4 версти на схід від містечка, поклавши цим самим початок новому поселенню, яке було названо його іменем - Фрідрихівкою. В 1866 році в с. Фрідрихівці уже налічувалося 58 дворів і 167 ревізьких душ (дорослих чоловіків).
До початку 19 ст. населення містечка було зовсім не писемним, до цього часу тут не було ніяких шкіл. Лише в 1801 році у Волочиську була відкрита однокласна школа, в якій навчалась невелика кількість дітей багатих міщан.
Перед початком війни з наполеонівською Францією, за розписом М. І. Кутузова, в 1805 році у Волочиську розміщався Санкт-Петербурзький козачий полк Першої (Подільської) армії, якою командував М. І. Кутузов.
З 1816 року Волочиськом став володіти далекий родич Фрідріха граф Гнат Мошинський, в якого у цьому маєтку в 1823 році налічувалось 2352 чоловіки кріпаків. Пізніше небагато часу Волочиськом володів його син Петро Мошинський.
Волинський губернський маршалик Петро Мошинський брав участь у декабристському русі. Він належав до таємного "Товариства об‘єднаних слов‘ян", організованого на Волині. Головною метою цього товариства було звільнення народу від самодержавства і кріпосництва.
У Волочиськ П. Мошинський не повернувся, бо дружина від нього відмовилася і, не чекаючи його повернення, вийшла заміж за другого. Волочиськ залишився у її володінні, а пізніше став власністю її дочки — Юзефії Мошинської.
Одна біда за другою звалювалась на голови волочиських селян. З метою ще більшого закріпачення селян у 1836 році поміщиця Мошинська в своєму маєтку провела нове розмежування полів, по якому зробила нову нарізку землі для селян. Поміщиця відвела селянам землі значно гіршої якості, ніж вони користувалися до цього часу. Під виглядом землі вона дала селянам зарослі. Крім цього, скупа поміщиця набагато зменшила розмір селянських наділів. Ці кріпосницькі дії поміщиці викликали велике обурення волочиських селян. Вони виступили на боротьбу за захист своїх інтересів, за повернення їм старих земельних наділів. У знак протесту селяни категорично відмовилися від нових наділів і відробляти панщину, оголосивши себе вільними.
Документи свідчать, з якою жорстокістю розправлялась поміщиця з страйкуючими селянами. Їх заковували в кайдани, протягом довгих років тримали в тюрмах, піддавали жорстокому покаранню, не допускали підвозу в містечко хліба, жителів містечка віддавали в рекрути за всі села волочиського маєтку, провадили масові обшуки. Але ніяка розправа, ніякі жорстокі катування, вчинені кріпосниками, не зламали волі волочиських селян. Вони героїчно вистояли і продовжували боротьбу за землю. В результаті дальшого загострення селянських антикріпосницьких виступів поміщиця в 1840 році перевела економуправу із Волочиська в с. Фрідрихівку.
У 1844 році поміщиця клопотала перед генерал-губернатором перевести волочиських селян у стан "зобов‘язаних" , тобто прикріплених до поміщицької землі, які повинні були відробляти панщину, хоч при цьому вона втрачала право продавати їх. Але селяни відмовились перейти в стан "зобов‘язаних". Вони подали на поміщицю в суд, скаржились в різні органи, щоб примусити її повернути землю, але феодальні закони були на боці кріпосника, і справа вирішувалась в його інтересах.
У 1847 році волинський губернатор зробив спробу примирити поміщицю з селянами, примушуючи останніх відмовитись від своїх вимог. Але селяни не переставали вимагати старих земельних наділів і далі відмовлялись працювати на панщині.
1848 року царським урядом проводився інвентарний опис поміщицьких земель і селянських наділів. Поміщиця записала волочиських селян в інвентар огородниками, тобто безземельними. Таким чином, волочиські селяни були зовсім позбавлені наділів і перетворені у жебраків, люмпен-пролетарів. Крім польової землі, у них були відібрані пасовиська і вигони.
У цьому ж 1848 році волочиських селян, розорених поміщицею і виснажених від постійного голоду, спіткало ще одне страшне лихо - в містечку появилася епідемія холери. Ні лікарів, ні ліків не було. Під час цієї епідемії у Волочиську померло 112 чоловік. Епідемія в містечку повторилась в 1855 і 1866 роках, від якої померло 63 чоловіки.
Важке життя селян, відсутність медичної допомоги було причиною високої смертності населення. Так, в 1844 - 1853 рр. смертність людей у Волочиську становила 118 процентів до числа народжених, а в 1854 - 1861 рр. - 105 процентів.
Боротьба волочиських селян за землю не припинялась. Довівши до певного розорення і зубожіння селян, графиня Шембек, дочка поміщиці Мошинської, боячись нового піднесення селянських заворушень, в 1861 році продала волочиський маєток графині Анелі Ледоховській. У маєтку нараховувалось 12 242 десятини землі і 2 911 чоловік кріпаків.
Не принесла радості волочиським селянам і реформа 1861 року. Згідно "Положень" про реформу, їм належало повернути у викуп земельні наділи, якими вони користувались раніш. Але поміщиця Ледоховська відмовилась скласти викупний договір з селянами і виділити їм польову землю.
Поміщиця посилалась на те, що земля у них нібито була відібрана до "інвентарних правил" 1847 року і по законах реформи у наділ для викупу не підлягає.
В усі кінці писали волочиські селяни після реформи, щоб вирішити питання про наділ їх землею. Проходили десятки років, але "волочиська справа", як іменували цю переписку в державних канцеляріях, так і не вирішилась. Зрештою, в листопаді 1880 року селяни м. Волочиська за рішенням Волинського губернського правління, одержали право на викуп польової землі. Не гаючи часу, вони самі приступили до наділення. За землю селяни заплатили поміщиці 14 247 карбованців і повинні були платити щорічно протягом 49 років по 960 карбованців 48 копійок. Та радість була недовгою - поміщиця оскаржила рішення губернського правління царю і воно було відмінене.
Селяни знову і знову писали, щоб наділити їх землею. Писали губернатору, міністру внутрішніх справ, головному комітету по влаштуванню сільського стану, царю. З біллю в серці читаються оплакані рядки цих листів.
У листі на ім‘я царя селяни писали: "Ми бідуємо під гнітом нужди і горя, упадаємо духом і нікому підтримати нас. Полегшили б своє горе слізьми, та сліз не вистачає нам оплакувати нашу крайню обіду... Сама остання, надія на правосуддя вашої імператорської високості... Всю справу нашу по суті, можна сказати в кількох коротких словах: нас пограбували, тобто насильно відібрали від нас останній кусок хліба - майже весь громадський наділ землі, здавна нам наданий... І таким чином піддали нас, біля тисячі селян, крайній нужді і горю... Але невже настільки велику обіду нам нанесену, через стільки років не повинно бути справедливого суду, щоб задовольнити нас?.."
На листи, адресовані царю, генерал-губернатор Дрентельн в 1882 р. І в 1883 р. Дав відповіді, що "селяни ці не мають навіть морального права на польовий наділ" так як вони "проживають в прикордонному містечку" і що "їх клопотання, як безпідставне, залишене без наслідків". Він запропонував волинському губернатору "внушити волочиським селянам, що вони даремно турбували великого князя своєю безпідставною просьбою". Крім цього, волинський губернатор повідомив волочиських селян, щоб вони більше нікуди не писали, бо їх клопотання будуть залишатися без наслідків і відповіді їм ніхто ніякої давати не буде. Так, "волочиська справа", яка вирішувалась майже п‘ятдесят років, була закрита. Остаточно розорені і зубожілі довголітньою боротьбою з поміщиками за землю, волочиські селяни так і залишилися без землі, аж до днів революції 1917р.
З розвитком у Волочиську торгівлі, ремісництва та виникненням промислових підприємств зростає кількість його жителів, особливо за рахунок єврейського.
В 1860 році тут налічувалось 2 576 жителів і 387 домів. В цьому році єврейське населення складало 49%, а в 1870 році - уже 58 %. Воно в основному займалося торгівлею і ремісництвом.
В другій половині ХІХ ст. у Волочиську виникає ряд промислових підприємств. В 1860 році уже працював пивоварний завод, який виробляв за рік 9 000 відер продукції на суму 900 карбованців, і свічковий завод, річне виробництво продукції якого становило 600 карбованців. В 1870 році був збудований волочиський цукровий завод, яким володіло німецьке товариство "Збруч".
В 1870 році через Волочиськ була прокладена залізниця, яка стала з‘єднувати Київ зі Львовом. Тоді ж було закінчено будівництво Волочиської залізничної станції. Підволочиськ був сполучений з Волочиськом, і це була перша колія, що поєднала Галичину зі Східною Україною.
4 листопада 1871 р. було відкрито залізницю до Підволочиська і Волочиська. Збулася мрія тих, хто прагнув з'єднати Чорне море з Балтійським, починаючи від Карла V і закінчуючи акціонерами товариства: з'явилась пряма артерія Одеса-Гамбург. І була вона в руках галицького товариства. По ній перевозилось подільське збіжжя і худоба, чесько-моравське вугілля, продукти промислового виробництва Австрії і Німеччини.
Залізниця Львів-Красне-Золочів-Тернопіль-Підволочиськ-Волочиськ стала для Галичини першою справді міжнародною лінією.
По-перше тому, що Австрія домовилась таким чином з Росією про сполучення Львова з Одесою через надзбручанський міст, а, по-друге, тому, що лінія ця прямувала далі на захід - через Краків і Вроцлав до Гамбурга.
З цього часу через Волочиськ значно зростає зовнішня торгівля Росії. Якщо в 1857 році через Волочиську митницю було вивезено товарів на суму 191 тис. карбованців і ввезено на суму 20,9 тис. крб., то в 1912 році вивіз складав 22,3 млн. карбованців і ввіз 11,7 млн. карбованців.
1 вересня 1876 року у Волочиську і Фрідрихівці було відкрито церковно-парафіяльні школи. Учителями в них працювали випускники Волочиської однокласної школи. За навчання, як і в однокласній школі, треба було платити. Тому воно для дітей бідних селян було недоступним.
З 1880 року у Волочиську працює телеграф.
У травні 1881 року у Волочиську і Фрідрихівці відбувся єврейський погром, спровокований царським урядом. Погромники декілька днів нападали на єврейські будинки, крамниці, майстерні, били людей, відбирали в них гроші.
1890 - 1891 рр. виявились неврожайними, у Волочиську і багатьох селах з нового врожаю навіть не поверталось насіння. 1892 рік теж був посушливим, маловрожайним. В ці роки люди голодували. Життя їх стало важким.
8 серпня 1892 року до Волочиська прибули великі групи галицьких селян, що масово переселялись з Австрійської імперії в Росію. Жорстока експлуатація поміщиків, що перейшла всякі межі, як розповідали переселенці, мізерна плата за роботу, постійний голод, повне безправ‘я - все це робило нестерпним життя галицьких селян і вони змушені були залишати рідні краї і масово переселятися на територію Росії. Багато людей прибуло зовсім без речей, без куска хліба. Біда примусила їх найматися на роботу поденно за мізерну плату.
Великий приплив в містечко робочої сили зробив її дешевою, заробітна плата дуже знизилась.
В 1893 - 1894 рр. у Волочиську перебував видатний російський письменник О. І. Купрін. Тут він проходив військову службу в 46-му Дніпровському піхотному полку. Перебуваючи на військовій службі у Волочиську, Купрін формувався як письменник-реаліст. У Волочиську він працював над оповіданням "Дознание", своїм першим реалістичним твором, в якому була засвідчена безумовна талановитість молодого письменника. В цьому оповіданні автор засудив і гнівно затаврував царських офіцерів позбавлених всяких ідеалів, які жорстоко поводилися з солдатами. З Волочиська Купрін вів переписку з Петербурзьким журналом "Русское богатство".
Економічне становище жителів Волочиська наприкінці ХІХ та на початку ХХ ст.. залишалося тяжким. З великої маси безземельних селян 88 чоловік в 1899 році займалися ремісництвом, із них 35 - працювали мулярами, 30 - шевцями, 15 - теслярами, 5 - ковалями, 2 - кушнірами, 1 - кравцем. Вони змушені були кожний день шукати собі заробітку. Селяни, які мали коні, перевозили вантажі на станцію і митницю. Чимало з них займалося торгівлею, тобто перекупкою різних продуктів.
Через відсутність пасовищ, корів у селян майже не було. Убогими виглядали селянські хати. Зліплені з глини, покриті соломою, складалися з однієї кімнати, підлога в кімнаті вибивалася із землі.
Взимку палити не було чим. Для палива селяни збирали у невеликому поміщицькому лісі біля Фрідрихівки обпале листя, за один віз якого мусили два дні відробляти поміщику.
Одяг селяни носили із самотканного полотна, рідше із сатину і ситцю. Масове жебрацтво - постійний супутник жителів старого Волочиська.
На 1 січня 1899 року у Волочиську налічувалось 510 дворів і 3 378 жителів. Не дивлячись на наявність в містечку двох шкіл, письменних в 1899 році було лише 325 чоловік, тобто менше 10 відсотків. Із цієї кількості читати і писати вміло 204 чоловіка і тільки читати 121 чоловік.
В кінці ХІХ ст. лікарів у Волочиську не було. За медичною допомогою селяни зверталися до бабів-шептух, які "лікували" хворих нашіптуванням, травами, п‘явками і горшками.
Клубів і бібліотек в містечку не було. Єдиним місцем дозвілля для бідноти була корчма.
На початку ХХ ст. Волочиськ стає одним із важливих пунктів транспортування із-за кордону марксистської літератури. В 1901 - 1903 рр. із-за кордону в Росію перевозилась по залізниці ленінська газета "Искра".
В липні 1903 при спробі перевезти нелегальну літературу через кордон Російської імперії заарештований у Волочиську і ув'язнений в Лук'янівській тюрмі Володимир Винниченко (26.7(7.8).1880) - 6.3.1951) - відомий український громадсько-політичний і державний діяч, визначний письменник.
В 1905 - 1907 рр. у Волочиську відбулися селянські заворушення. Селяни виступили за розподіл поміщицької землі. В містечку серед селян була створена революційна група "Експропріаторів", метою якої було насильне відняття землі у поміщиків. Одного із організаторів цієї групи селянина А. І. Добруха 19 лютого 1907 року поліція заарештувала. Революційні виступи волочиських селян підтримали робітники цукрового заводу.
У період революції 1905 - 1907 рр. в Росію через Волочиськ з-за кордону доставлялась зброя. Неодноразово в ці роки вдавалося поліції затримувати у Волочиську контрабандистів по перевезенню зброї в Росію. Провозом зброї займалися провідники кур‘єрського поїзда "Волочиськ - Баку".
В 1909 році у Волочиську нараховувалось 546 дворів і 5 668 жителів.
З початку ХХ ст. аж до першої світової війни помітно зростає промисловість Волочиська. В 1913 році Волочиський цукровий завод досяг виробництва продукції до 1,5 мільйонів карбованців на рік і працювало тут 650 робітників.
Пивоварний завод графа Л. Я. Лєдоховського виробляв продукції за рік на суму 32 тисячі карбованців. На заводі працювало 8 робітників. Цегельний завод, яким володіла поміщиця Н. П. Олєйнікова, давав продукції на суму 18 тисяч карбованців за рік і тут працювало робітників 21 чоловік. Разом з розширенням виробництва промислової продукції на існуючих заводах виникають нові промислові підприємства. В 1913 році у Волочиську працювала фабрика залізних печей, володіли якою Гуни. Вона за рік виробляла продукції на суму 18 тисяч карбованців. Працював також невеликий миловарний завод, тютюнова фабрика, водяний млин, який переробляв до 12 тисяч пудів зерна на рік, і багато кустарних промислів.
Життя волочиських селян напередодні першої світової війни, як і раніше, було нестерпним. Майже вся земля знаходилась в руках поміщиків. Граф Л. Я. Лєдоховський тримав 921 десятину землі, копачівська поміщиця Н. П. Олєйнікова - 544 десятини, акціонерне товариство цукрового заводу - 60 десятин, церква - 39 десятин. В той же час переважна більшість селян була безземельною і лише незначна частина мала по 1 - 2 десятини землі. Та й цих ділянок селяни не мали чим удобрити і своєчасно обробити, тому й врожаї збирали дуже мізерні - по 36 - 48 пудів зерна з десятини.
Шукаючи кращої долі, частина селян вирушила за кордон у США і Канаду, але, не знайшовши її і там, поверталися додому. Велика кількість містечкової бідноти займалась дрібною торгівлею. В 1913 році у Волочиську налічувалося понад 190 приватних крамниць, три склади землеробських знарядь і кілька десятків заїжджих дворів.
Освіта до революції у Волочиську знаходилася на низькому рівні. У 1913 році тут працювали: двокласна школа, перетворена в 1905 році з однокласної, в якій навчалося 208 дітей, однокласна школа, відкрита на ст. Волочиськ у 1897 році, і парафіяльна школа грамоти.
У цьому році на освіту для двокласної і однокласної шкіл держава відпустила лише 2 440 карбованців. Велику кількість грошей за навчання дітей доводилося платити батькам.
Охорона здоров‘я жителів Волочиська до революції була фактично відсутня. Лікарні в містечку не було. В 1913 році тут нараховувалось лише приватних чотири фельдшери, п‘ять зубних лікарів і техніків, які за лікування брали велику плату, і чотири повивальні бабки.
З культурних закладів у Волочиську в 1913 році працювали клуб, кінотеатр, дві бібліотеки і три книжкові магазини. Клуби і бібліотеки були платними, тому що ними могли користуватися тільки багаті люди.
До початку першої світової війни тут стояли 12-й драгунський Стародубський полк, 3-й Оренбурзький козачий полк і 19-та прикордонна Волочиська бригада.
В першу світову війну Волочиськ перебував у прифронтовій зоні, іноді бої проходили на його території. В 1914 році біля Волочиська в заплаві ріки Збруч австрійці завдали поразки російським військам, знищивши майже всю гвардійську кавалерію.
22 - 23 листопада 1915 року у Волочиську побував В. І. Чапаєв, який проходив службу унтер-офіцером в 326-у Білогвардійському піхотному полку. Тут він переночував і з однополчанами вирушив на фронт.
У квітні 1916 року у Волочиську перебував видатний російський полководець, генерал Брусилов, який в першу світову війну командував Південно-Західним фронтом. 5 квітня 1916 року він у Волочиську провів нараду командуючих арміями Південно-Західного фронту. На цій нараді командуючі арміями одержали завдання енергійного наступу проти австро-німецьких військ. В результаті, він увійшов в історію під назвою: "Брусиловський прорив". Під час цього прориву, який став переломним в ході війни, противник втратив біля 2 мільйонів чоловік, у тому числі понад 1,5 мільйона вбитими і пораненими і 450 тисяч полонених та велику кількість зброї.
Після провалу наступу влітку 1917 року, затіяного Тимчасовим урядом, який виступив за продовження імперіалістичної війни, розпочатої царизмом, російські війська під натиском противника почали відступати. Реакція розставила застави в тилу фронту, щоб не допустити відступу солдат. Їх під силою зброї примушували йти в наступ, на певну смерть, бо сили противника значно переважали. Начальник постачання фронту 9 липня наказав негайно посилити козацькі застави 6-ї Донської козачої дивізії у Волочиську, оточити станцію і затримувати підступаючих. Для цього сюди направили з фронту три сотні 40-го Донського козачого полку і кулеметну команду. Каральні загони влаштовували безчинства над відступаючими солдатами.
Весною 1918 року селяни Волочиська і всієї Волочиської волості відмовились брати участь в польових роботах на поміщицьких полях та обробляти влітку цукрові плантації. Власті намагалися силою примусити їх працювати.
15 липня 1918 року розпочався всеукраїнський залізничний страйк. Застрайкували тоді ж і волочиські залізничники. Велика залізнична магістраль була на довгий час паралізована. Страйкарі захопили у свої руки станційний телеграф і намагалися встановити зв‘язок з іншими страйкарями.
Незважаючи на репресії німецьких властей, волочиські залізничники стійко і організовано продовжували страйкувати. Страйк прийняв затяжний характер. Німці змушені були викликати машиністів паровозів з Німеччини і Польщі.
Страйкуючих волочиських залізничників підтримали селяни сіл Авратина, Гальчинець, Єлизаветполя, Новоіванівки і Ожиговець, які 23 липня із зброєю в руках виступили проти німецько-гетьманської влади і поміщиків. Збройним повстанням керував селянин с. Авратина М. Бгай, делегат селянського з‘їзду в Києві. Повсталі селяни вбили начальника Старокостянтинівської повітової гетьманської варти, перебили його загін і весь склад авратинської і базалійської варти, які їздили по селах, били селян і вимагали від них великі суми грошей за розгром поміщицьких маєтків. Для придушення повстання 26 липня в район Авратина прибуло із Волочиська і Проскурова два ешелони австрійських військ з артилерією.
Без всякого суду були розстріляні багато мирних жителів. Проти звірячих дій нових інтервентів піднялися на повстання селяни всієї Волочиської волості, з якими білополяки жорстоко розправились. Як повідомляла 10 березня 1920 р. газета „Украинская беднота", за спробу повстання , білополяки спалили біля Волочиська 18 сіл. Багато людей було вбито.
В період битви під Волочиськом на околиці містечка в старому окопі розміщався штаб 8-ї кавалерійської Червонокозачої дивізії. Звідси комдив В,М,Примаков спостерігав та керував боєм.
24 липня радянські війська в районі Волочиська форсували р. Збруч і, прорвавши ворожі укріплення, перейшли в наступ, визволяючи на своєму шляху міста і села Галичини з-під гніту польської шляхти.
У вересні 1920 року радянські війська під натиском переважаючих військ Пілсудського і армії Петлюри стали відступати. 18 вересня банда Тютюнника вийшла в тил радянських військ і захопила Волочиськ. Після дуже важкого маршу ввечері 20 вересня у Волочиську з'єдналася червонокозача дивізія з полками 60-ї дивізії. Тут знову точилися бої протягом тижня. Радянські війська під натиском білополяків і петлюрівських загонів змушені були залишити Волочиськ і відступити далі на схід.
За мирним договором з панською Польщею Волочиськ залишався радянським, але він був під контролем Петлюри.
Кавалерійська бригада Котовського разом з Червоними козаками розбила 21 листопада 1920 року у Волочиську війська Петлюри і 3-тю армію Врангеля.
В розкішних палацах графа Л. Ледоховського, якого розстріляли під час революції були розміщені дитячий будинок, школа, культурно-освітні і державні установи.
У березні 1923 року Волочиськ став центром Волочиського району, утвореного з Волочиської, Маначенської і частини Авратинської та Купільської волостей Староконстянтинівського повіту.
В зв'язку з тим, що містечко Волочиськ знаходилося на близькій відстані від кордону райцентр був розміщений на станції Волочиськ в с.Фрідрихівці, яке пізніше було перейменоване на Волочиськ і тепер злилося з старим Волочиськом.
Внаслідок репресивних методів колективізації у Волочиському районі протягом 1930-1931 років були розорені не тільки заможні господарства, а й господарства значної частини середняків, яким не під силу було витримати "тверді" завдання по хлібопоставці. Сотні вмілих, старанних господарів потрапили до таборів ГУЛАГу, а їх сім'ї були вивезені до сибірських спецпоселень.
В 1929 році у Війтівцях була заснована одна з перших на правобережній Україні МТС, а в жовтні 1932 року організовується Волочиська МТС.
Вагомими були трудові здобутки хліборобів району в 1937 році. Тоді вони зібрали найвищий в Кам'янець-Подільській області урожай зернових - по 17,6 цнт, а цукрових буряків - по 351 цнт.
За одержання найвищого в Україні урожаю солодких коренів, комісія Наркомзему СРСР вручила Волочиському району Перехідний червоний прапор Головцукру.
Великих успіхів досягли промислові підприємства. Цукровий завод було реконструйовано, обладнано новими машинами і апаратурою. В 1940 році він уже випускав за добу 1400 цнт цукру. Цегельний завод збільшив виробництво продукції з 2 млн. штук цегли в 1928 році до 4 млн. у 1940 році. Крім того працювала дзеркальна фабрика, маслозавод, електростанція.
В містечку працювало 8 підприємств побутового обслуговування і громадського харчування, кілька магазинів. Діяла лікарня на 40 ліжок, поліклініка, пологовий будинок, жіноча і дитяча консультації, фельдшерський пункт, аптека.
Дальшого розвитку набула освіта й культура. Серед дорослого населення було повністю ліквідовано неписьменність, працювали дві початкові, семирічна, а з 1934 р. - середня школи, будинок піонерів. В 1940 році діяли 3 дитячі садки.
В 1932 року було відкрито сільськогосподарський технікум, який готував молодших агрономів і зоотехніків. Згодом його перевели в с. Дзеленці. До послуг жителів був будинок культури, кінотеатр і 4 клуби.
В 1934 році відкрилась районна бібліотека для дорослих, а в 1937 районна дитяча бібліотека. З 1 березня 1930 року почала виходити газета "Прикордонний комунар" (сьогодні газета "Зоря").
Важким випробуванням для нашого краю стала Друга світова війна.
В окупаційний період Великої Вітчизняної війни Волочиський район входив до складу Проскурівського гебіткомісаріату. Площа району складала 633 км.кв., населення – 44942 особи.
Із оголошенням загальної мобілізації до армійських лав влилося понад 4,5 тисячі жителів Волочищини. До початку липня 1941 року тут проходили важкі оборонні бої.
З липня 1941 року у Волочиськ вступили німецькі війська. Було встановлено окупаційний режим, який зберігся до березня 1944 року. В серпні 1942 року на околиці м. Волочиськ було розстріляно 8634 чол. єврейської національності.
Окупантами повністю або частково спалено 16 сіл сучасної Волочищини, окремі із них вщент – Канівка, Лозова, Ріпна. Майже 4 тис. жителів району вивезено на примусові роботи в Німеччину, понад 9 тис. людей закатовано загарбникам. Мирне населення Волочищини зазнало важких поборів, економічного та морального тиску. Зруйновано, спалено та підірвано вибухівкою школи, бібліотеки, аптеки, лікарні, будівлі 2-ох вокзалів, народного суду, Держбанку, райфінвідділу, пошти, радіовузла, магазини, потребкооперації, зерносховища, будівлі райвиконкому тощо. Жителі району чинили опір окупантам у складі підпільних груп та партизанських загонів.
У березні 1944 року район визволено від загарбників військами I-го Українського фронту під час Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції. Безмертною славою вкрили себе визволителі – Герої Радянського Союзу Григорій Чесак, Василь Доронін, Микола Худяков, Олександр Ушаков, Олександр Жилін, Ілля Хахерін, закатована нацистами молодший лейтенант медслужби Галина Гордієвич, а також щонайменше 2,5 тис. солдатів та офіцерів, що знайшли свій останній спочинок на волочиській землі, та 6390 наших земляків, що не повернулися з фронту. 4-ом уродженцям краю – Адаму Атаману (с. Видава), Арсенію Мальону (с. Гречана), Цезару Малиновському (с. Купіль), Павлу Скалацькому (с. Кривачинці) за бойові подвиги присвоєно звання Героїв Радянського Союзу. Саме за ініціативи жителів Волочищини в області розпочато збір коштів на формування танкової колони «Радянське Поділля».
Із перших днів визволення від нацистських окупантів жителі Волочищини з великим ентузіазмом працювали для відбудови району. За виробничі успіхи район та окремі підприємства неодноразово нагороджувалися перехідним Червоним Прапором обкому та облвиконкому. Волочищину тоді очолювали перший секретар райкому КПУ Іван Федотович Левченко та голова виконкому районної Ради депутатів трудящих Кирило Львович Бедзюра.
В адміністративно-територіальному поділі Волочиського району періодично відбувалися зміни. У 1946 році землі окремих сільських рад належали до Базалійського, Сатанівського, Чорноострівського та Гвардійського районів.
У 1950-их республіканського значення набув колгосп «Авангард» в с. Лонки, очолюваний Героєм Соціалістичної Праці Антоном Йосиповичем Андрієвським. У 1951 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР за високі досягнення у колгоспному виробництві 40 кращих трудівників колгоспу було нагороджено урядовими відзнаками. Славні традиції перейняли трударі наступного покоління. У 1981 р. бригадиру механізованої ланки лонковецького колгоспу Станіславу Йосиповичу Примуду було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Гордістю волочиського краю був створений у 1950 р. колгосп «Червона зірка», що об’єднував м. Волочиськ-1, сс. Копачівка, Мислова та Лозова. За високі врожаї цукрових буряків голова колгоспу Георгій Феофанович Целех був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
В лютому 1954 року Кам’янець-Подільську область перейменовано на Хмельницьку. У 1956 році Волочиськ, об’єднавшись із населеним пунктом Волочиськ-2 (колишньою Фридріхівкою), отримує статус селища міського типу.
В 1955 р. на залізничній станції Наркевичі розпочав роботу новостворений цукровий завод, що зіграв вирішальну роль в історії розбудови та успіху селища.
В грудні 1962 року за новою адмінреформою в області створено 10 районів. До Волочиського району належали смт Базалія, Волочиськ і Теофіполь, сільради Волочиського та колишнього Мануїльського районів, а також окремі сільради Чорноострівського району. Чисельність жителів сягала 123 тисяч осіб. У грудні 1966 року відновлено Теофіпольський район, і відповідно, окремі населені пункти виведені з підпорядкування Волочиського району. У 1967 році кількість жителів Волочищини складала понад 80 тис. осіб.
Найбільших успіхів Волочиський район досягнув у розбудові промисловості та сільського господарства за період 1965-1972 р., коли першим секретарем райкому партії працював Макар Іванович Починок.
У цей період стали до ладу завод «Номінал», плодоконсервний завод, швейна фабрика, 2 цегельні заводи, зерноелеватор, оптовий цех харчокомбінату, завод металовиробів, база пересувної механізованої колони, комбінат побутового обслуговування населення «Ювілейний», маслосирзавод, комбінат громадського харчування, хлібокомбінат, підприємство «Сільгосптехніка», машинолічильна станція для механізованого обліку. Велику увагу керівництво району приділяло соціальній сфері. За ініціативи М.Починка збудовано районну бібліотеку, кінотеатр «Україна», відкрито музичну школу, СПТУ №5, 2 дитячі садки, нову поліклініку, готель, районний універмаг, ресторан «Золотий колос», Будинок зв’язку, дво- та триповерхові будинки, добудовано середню школу №1. За цей період часу Волочиськ було газифіковано, проведено каналізацію та водопровід, розпочав роботу потужний телеретранслятор і радіостанція.
Стрімкий соціально-економічний розвиток селища Волочиськ відкривав непогані перспективи для населеного пункту. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 09 жовтня 1970 року Волочиськ віднесено до міст районного підпорядкування із включенням до його смуги села Користова.
У 1965 році за досягнуті успіхи в підвищенні врожайності, збільшенні виробництва і заготівель цукрових буряків М.І. Починку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
В 1971 р. засновано Волочиський машинобудівний завод, як філіал Запорізького моторобудівного заводу - єдиного в УРСР підприємства по виробництву та ремонту двигунів для літаків та вертольотів різних модифікацій. Колективом заводу зроблено потужний внесок у досягнення високих промислових показників району, капітальне будівництво та благоустрій Волочиська. Ці успіхи пов’язані з ім’ям директора підприємства у 1973-1988 р. В’ячеслава Олександровича Богуслаєва (в подальшому – голови правління та генерального директора ВАТ «Мотор-Січ», доктора технічних наук, Героя України, депутата Верховної Ради України 3-ох скликань).
У 1972-1985 р. першим секретарем райкому КПУ працював Іван Миколайович Серветник. За цей період збудовано швейну фабрику, ресторан і готель «Дружба», будинок побуту «Поділля», нову будівлю районного будинку культури, відкрито художню школу, середню школу №5, завод металовиробів, елеватор, приміщення Будинку Рад, два дитсадки по 240 місць, здано в експлуатацію шляхи із твердим покриттям, приміщення ферм, комплексів по відгодівлі великої рогатої худоби, понад 1 тис. квартир і розпочато будівництво першої дев’ятиповерхівки, відкрито сільські будинки культури, школи, їдальні, реконструйовано Наркевицький цукровий завод,
У 1972 р. за вирощування цукрових буряків без затрат ручної праці за прогресивними технологіями ланковий механізованої ланки колгоспу «Зоря» с. Писарівка Михайло Григорович Концевич отримав звання Героя Соціалістичної Праці, а 1977 р. був нагороджений Державною премією УРСР.
Серед творців історії району вагоме місце посідає Віктор Никифорович Султан, який понад два десятиліття, із 1977 по 1998 р., займав керівні посади голови райвиконкому, першого секретаря райкому партії, представника Президента України у Волочиському районі, голови районної ради та голови райдержадміністрації.
Із 1985 по 1992 р. головою Волочиського райвиконкому успішно працював Вілік Микитович Процуха. Саме завдяки його особистим організаторським здібностям та наполегливості у 1985 р. розпочато масову газифікацію району.
Волочисьці із честю виконували свій громадянський обов’язок у найскладніші моменти історії держави. 132 військовослужбовці брали участь у війні в Афганістані (7 із них загинуло), близько 200 наших земляків працювало на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Волочищина пережила усі складнощі та звивисті повороти новітньої української історії після проголошення Незалежності України. Економічний спад тривав, поки йшли процеси акціонування, пошуки інвесторів та ринків збуту. Район у цей час вступив у складний період реформування громадсько-політичного життя, створення ринкової економіки, демократизації суспільних відносин.
Із 1992 по 1994 роки існувала посада представника Президента України у Волочиському районі. Відповідно до Указу глави держави від 24 липня 1995 р. створено Волочиську районну державну адміністрацію. У 1998 р. рішенням сесії Волочиської районної ради частину повноважень було делеговано райдержадміністрації.
У період Незалежності інтереси територіальних громад району представляв орган місцевого самоврядування – Волочиська районна рада, а також відповідні міська, селищна та сільські ради, успіх роботи яких обумовлений активністю та високим професіоналізмом депутатського корпусу, комплексним підходом до вирішення назрілих проблем та перспективних питань життєдіяльності. Саме від депутатів залежало прийняття доленосних рішень щодо започаткування, створення та будівництва освітніх, культурних та медичних закладів, виділення коштів на покращення матеріально-технічної бази соціальної сфери, розвитку територіальних громад.
У нашому краї зросло нове покоління патріотів, сумлінність якого, перемножена на досвід попередників, у підсумку дала надію на зростання району, його поступальний розвиток, нові здобутки. Значну роль у цьому зіграв високий фаховий рівень керівників району, котрим вдалося запобігти багатьом економічним негараздам, здійснити суттєві заходи для поліпшення соціально-економічного розвитку Волочищини. Серед них – голови районної державної адміністрації Віктор Францович Коцемир, Віктор Вікторович Дворнік, Володимир Іванович Богославець, Ігор Миколайович Добжанський, Володимир Миколайович Сергійчук; голови районної ради Вілік Микитович Процуха, Надія Борисівна Рущак, Володимир Миколайович Сергійчук, Леонід Іванович Шиманський, Сергій Миколайович Пазюк.
Досвід роботи у районній раді дозволив депутатам Д.В.Береговому, С.П.Лабазюку, В.М.Чубару, С.В.Зозулі, А.М.Саланському успішно представляти інтереси Волочищини в обласній раді. Важливою подією стало обрання депутатів районної ради Миколи Миколайовича Ярчука (І скликання), В.О.Богуслаєва (V-VIII скликання) та С.П.Лабазюка (VII-VIII скликань) депутатами Верховної Ради України.
Про багаторічну діяльність обранців громад, їх вклад у розвиток району йдеться у книзі «Волочиська районна рада: поступ у незалежній Україні», що підготовлена та видана районною радою у 2017 р.
На родючі землі Волочиського краю прийшла нова генерація господарників, котра не залишається осторонь усіх болючих питань та викликів. Флагманом промисловості Хмельниччини є Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ» (м. Запоріжжя). Далеко за межами району відома продукція ТОВ «Агробізнес», ТОВ «Наркевицький цукровий завод», філії Цегельний завод ТОВ «Тернопільбуд», ТОВ «Волочиський цегельник», ТОВ ВКФ «Продрезерв». Слід відзначити сільськогосподарські підприємства, котрі вирізняються високими показниками господарської діяльності, залишаються небайдужими до життя трударів, надають потужну підтримку для розбудови району – ПП «Аграрна компанія-2004» групи компаній «VITAGRO», ТОВ «Волочиськ-Агро» агропромхолдингу «Астарта-Київ», ТОВ «Енселко-Агро», «Агро-Юг-В», «Робімакс-Агро», «Птахофабрика Волочиська», Агрофірми «Подільська зернова компанія», а також фермерські господарства. Вагоме місце в соціально-економічному розвитку району займає малий та середній бізнес.
За роки Незалежності спільними зусиллями влади, підприємств та організацій, меценатів, інвесторів, а також усіх трудівників проведено велику роботу для розбудови району: електрифіковано залізничну дільницю Гречани – Підволочиськ, здійснено реставрацію вокзалів та всього привокзального господарства; реконструйовано та капітально відремонтовано практично всі відділення Центральної районної лікарні, здано в експлуатацію районну поліклініку; побудовано загальноосвітні школи у смт Війтівці, сс. Бальківці і Щаснівка, ряд дошкільних навчальних закладів, медико-соціальний центр-інтернат для ветеранів та інвалідів війни і праці в с. Лонки, Центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, які хворіють на ДЦП, бальнеологічний санаторій «Райдуга» та Музей Бойової Слави ПАТ «Мотор-Січ», молодіжно-спортивну базу відпочинку «Ровесник» Волочиського машинобудівного заводу у с. Вільшани, збудовано водопровідну насосну станцію другого підйому, проведено реконструкцію площі Центральної у Волочиську, капітально відремонтовано стадіон «Юність», обрядову залу РБК «Гармонія», десятки закладів соціальної сфери, завершено газифікацію населених пунктів, капітальне будівництво автомобільної дороги місцевого значення Волочиськ-Зайчики, створено Центр надання адміністративних послуг, збудовано та капітально відремонтовано ряд пам’ятників для вшанування подій та постатей вітчизняної історії, відновлено мережу релігійних споруд, проведено благоустрій вулиць та відпочинкових зон населених пунктів. І це далеко не вичерпний перелік!
В останні роки державою взято курс на децентралізацію влади, проведення адміністративно-територіальної реформи. 13 серпня 2015 року Хмельницькою обласною радою прийнято рішення про утворення Волочиської міської, Війтовецької та Наркевицької селищних об’єднаних територіальних громад. При цьому до складу району нині входить 5 сільських рад (Богданівська, Купільська, Новогреблівська, Поповецька та Холодецька).
Із квітня 2014 року по сьогодні патріоти Волочиського району беруть участь у бойових діях на Сході України, стоять на захисті Незалежності. Назавжди у пам’яті краян залишаться уродженці району, які віддали життя за наше мирне небо - Вадим Вернигора, Олександр Черниченко, Юрій Солтис, Павло Король, Роман Джерелейко (м. Волочиськ), Василь Шестак (с. Соломна), Микола Іськов (с. Пахутинці), Олександр Павенський (с. Завалійки), Олег Суприкін (смт Наркевичі), Ігор Мединський (с. Писарівка), Геннадій Вегера (с. Курилівка). За мужність та героїзм 18 військовослужбовців із Волочищини отримали державні нагороди. Ще троє героїв-земляків отримали такі відзнаки посмертно. У Волочиському районі розгорнувся масовий волонтерський рух для збору допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України.
Історія доводить: наш край здатний боротися у найскладніші переломні періоди. І запорукою цього є сила духу, незламність та працелюбність його жителів.
Населення
Розподіл населення за віком та статтю (2001):
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 27 405 | 5199 | 3543 | 8014 | 7056 | 3471 | 122 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 33 370 | 5026 | 3468 | 8138 | 8671 | 7329 | 738 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національний склад населення за даними перепису 2001 року:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 58002 | 95,70 % |
| поляки | 1464 | 2,42 % |
| росіяни | 886 | 1,46 % |
| білоруси | 62 | 0,10 % |
| молдовани | 33 | 0,05 % |
| інші | 163 | 0,27 % |
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 59679 | 98,46 % |
| російська | 800 | 1,32 % |
| польська | 29 | 0,05 % |
| білоруська | 20 | 0,03 % |
| вірменська | 20 | 0,03 % |
| інші | 62 | 0,10 % |
2004 року у районі налічувалося 58,9 тисяч мешканців.
Станом на 2015 рік мешкало 52 023 осіб, з них міського населення — 21 936, сільського — 30 087 осіб.
Політика
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Волочиського району була створена 81 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 70,99 % (проголосували 30 449 із 42 890 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 51,88 % (15 797 виборців); Юлія Тимошенко — 19,93 % (6 069 виборців), Олег Ляшко — 13,69 % (4 168 виборців), Анатолій Гриценко — 4,74 % (1 442 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,93 %.
Пам'ятки
Почесні громадяни Волочиського району
- Іськов Микола Анатолійович (1971—2016) — старшини Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
- Розпорядження Президента України від 20 лютого 2020 року № 116/2020-рп «Про призначення Ю.Марущина головою Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області»
- [Населення за статтю та віком...2001]. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021.
- . Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 23 квітня 2017.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2018. Процитовано 29 липня 2016.
- ПроКом, ТОВ НВП. . www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 14 березня 2016.
- . Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 20 вересня 2018.
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Волочиський район |
- http://www.volochisk.info [ 14 лютого 2022 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про Хмельницьку область. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volochi skij rajo n kolishnij rajon na zahodi Hmelnickoyi oblasti Centr misto Volochisk Likvidovanij 17 lipnya 2020 roku i uvijshov do skladu Hmelnickogo rajonu Volochiskij rajonadministrativno teritorialna odinicyaGerb PraporKolishnij rajon na karti Hmelnicka oblastOsnovni daniKrayina UkrayinaOblast Hmelnicka oblastKod KOATUU 6820900000Utvorenij 1923Likvidovanij 17 lipnya 2020Naselennya 49 595 01 01 2019 Plosha 1103 km Gustota 44 96 osib km Tel kod 380 3845Poshtovi indeksi 31200 31274Naseleni punkti ta radiRajonnij centr m VolochiskMiski radi 1Selishni radi 2Silski radi 40Mista 1Smt 2Sela 85Mapa rajonuRajonna vladaGolova radi Pazyuk Sergij MikolajovichGolova RDA Marushin Yurij VitalijovichVebstorinka Volochiska RDA Volochiska rajonna radaAdresa 31200 Hmelnicka obl Volochiskij r n m Volochisk pl Centralna 1MapaVolochiskij rajon u VikishovishiGeografiyaPlosha rajonu stanovit 1 1 tis km Mezhuvav na pivnochi z Teofipolskim na shodi iz Krasilivskim i Hmelnickim na pivdni z Gorodockim rajonami Hmelnickoyi oblasti na zahodi z Ternopilskoyu oblastyu Lanoveckij i Pidvolochiskij rajoni Teritoriyeyu rajonu techut richki Buzhok Grabarka Zbruch Sluch Ushuka ta inshi U rajoni bere pochatok richka Pivdennij Bug bilya sela Kushnirivka Holodeckoyi silskoyi radi Cherez rajon prohodyat zaliznicya Grechani Ternopil i avtoshlyah E50 Uzhgorod Ternopil Kropivnickij Doneck U rajoni 3 ob yednanih gromadi i 6 silskih rad 1 misto 2 selisha miskogo tipu i 83 sil Istoriya1796 1923 volost Starokostyantinivskogo povitu Volinskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi 1923 1930 rajon Proskurivskoyi okrugi Podilskoyi guberniyi do 1925 Ukrayinskoyi SRR 1930 1932 rajon respublikanskogo pidporyadkuvannya 1932 1937 rajon Vinnickoyi oblasti USRR 1937 1954 rajon Kam yanec Podilskoyi oblasti 1954 1991 rajon Hmelnickoyi oblasti Ukrayinskoyi SRR 24 08 1991 17 07 2020 rajon Hmelnickoyi oblasti Ukrayini U sichni 2009 roku z obliku bulo znyate selo Dzerzhinske Cej rozdil treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti traven 2024 Bagati zemli basejnu r Zbruch she v davninu privablyuvali nashih predkiv V okolicyah Volochiska vidomo chimalo starodavnih poselen Ye gorodisha na berezi r Zbruch v Ozhigivcyah Manachini buli poselennya bilya Kopachivki Vidavi Bronzivki Volochisk nalezhit do starodavnih poselen Spochatku ce poselennya nazivalos Volochishe Pohodit cya nazva vid slova volochiti tobto peretyaguvati volok Za chasiv Galicko Volinskogo knyazivstva i v nastupni viki tut prohodiv torgovelnij shlyah z Zahodu na Shid Shob perebratisya cherez riku i yiyi zabolocheni beregi kupcyam dovodilos volochiti svoyi vantazhi Na comu shlyahu na livomu i pravomu berezi Zbrucha viniklo dva poselennya z odnojmennoyu nazvoyu Volochishe Piznishe mabut yak molodshe poselennya pravogo berega Zbrucha bulo perejmenovane na Pidvolochisk V starodavnij period teritoriyu suchasnogo Volochiska zaselyali slov yanski plemena volinyani V IX i X st cya miscevist nalezhala do Kiyivskoyi Rusi piznishe do Galicko Volinskogo knyazivstva V 1241 roci cyu miscevist zahopili i spustoshili mongolo tatari yaki jshli z Kiyeva dlya zagarbannya Galichi V1254 1255 rokah galicko volinski vijska v rajoni Volochiska nanesli veliku porazku mongolo tataram pislya yakoyi voni zmusheni buli zvilniti znachnu teritoriyu Volini i Podillya Ale cherez deyakij chas vnaslidok novoyi navali mongolo tatar teritoriya Volochiska nadovgo popadaye pid inozemne igo V drugij chverti XIV st miscevist Volochiska v skladi Volini bula zahoplena Litovskim knyazivstvom V cej period Volochisk vhodiv do skladu Kuzminskogo povitu Yakij ohoplyuvav teritoriyu pivdennoyi Volini Vpershe zgaduyetsya Volochisk pid nazvoyu sela Volochishe v Podilskomu akti knyaziv Zbarazkih vid 9 lipnya 1463 roku Do cogo selo Volochishe nalezhalo Volinskomu magnatovi knyazevi Vasilyu Zbarazkomu pislya smerti yakogo za podilchim aktom 1463 roku vono perejshlo u volodinnya jogo sina Semena Zbarazkogo Nedaleko vid Volochiska v pivdennij chastini cogo krayu prohodiv Chornij shlyah odin z golovnih shlyahiv tatarskih nabigiv na ukrayinski zemli V kinci XV stolittya krimska orda silno spustoshila Kuzminskij povit vcilila lishe neznachna kilkist poselen Tatari zahopili i Volochisk Knyazi Zbarazki v 1572 roci brali uchast v bitvi z tatarami pid Vishnecem v rezultati yakoyi yim vdalosya povernuti nazad sobi Volochisk V 1518 roci Volochisk perehodit po spadshini u volodinnya marshalku zemli Volinskoyi knyazyu Kostyantinu Ivanovichu Ostrozkomu Ale nezabarom vin znovu povertayetsya u volodinnya knyaziv Zbarazkih V 1545 roci Volochiskom volodiye knyaz Mihajlo Zbarazkij Z cogo chasu selo v dokumentah imenuyetsya vzhe Volochiskom V vseredini XVI st u Volochisku rozvivayetsya torgivlya vin pochinaye torguvati z inshimi mistami Ukrayini Syudi priyizhdzhayut kupci z mist Kremencya Zbarazha ta inshih Kremenecki kupci skarzhilis na knyazya Mihajla Zbarazkogo sho vin u Volochisku velike mito vid voza bere U Volochisk zavozili goncharni kaminni derev yani zalizni tekstilni i reminni virobi zvidsi vivozili zerno hudobu shkiri Vstupivshi v torgovelni zv yazki z mistami Ukrayini Volochisk zrostaye ekonomichno V 1557 roci pomishik knyaz Vladislav Andrijovich Zbarazkij oderzhav vid uryadu pravo na zakladannya u Volochisku mistechka V 1583 roci u Volochisku vin uzhe v dokumentah imenuyetsya mistechkom narahovuvalos 135 dimiv i 675 zhiteliv V cej chas Volochisk peretvoryuyetsya u torgivelno remisniche mistechko bagato zhiteliv yakogo zajmayutsya torgivleyu i remisnictvom Tak v 1563 roci v mistechku bulo 23 rinkovih dvori sho zajmalisya perekupkoyu 16 remisnichih dvoriv z yakih 3 dvori lubnikiv i 3 pekariv Shirokogo rozvitku nabuvaye mukomolne virobnictvo i guralnictvo U volochiskomu mayetku v 1570 roci bulo 8 mliniv i 8 guralnih kotliv V 1569 roci Volochisk popadaye pid igo novih inozemnih zavojovnikiv polskih paniv Z cogo chasu azh do 1793 roku mistechko vhodilo do skladu Kremeneckogo povitu Volinskogo voyevodstva Zhorstoka ekspluataciya pomishikiv chasti napadi inozemnih zagarbnikiv rozoryali naselennya mistechka Yak svidchat dokumenti togo chasu naselennya Volochiska v 1580 roci silno poterpilo vid pozhezhi Polski zhovniri spalili majzhe vse mistechko lyudi stali nastilki bidnimi sho navit cherez tri roki pislya cogo ne mogli splatiti podatku V 1583 roci v mistechku krim torgivelno remisnichih domiv narahovuvalos 42 bidnih halupi zhiteli yakih veli zlidennij sposib zhittya V pivdennu Volin v 1593 roci vtorglisya krimski tatari yaki sucilno spustoshili mista i sela cogo krayu V 1595 roci v rajoni Volochiska zagin S Nalivajka rozgromiv vatagu krimskih tatar Z metoyu dalshogo prignoblennya ukrayinskogo narodu polskij uryad stvoryuye v kinci XVI st na Volini volosti Z cogo chasu Volochisk staye volosnim centrom Do skladu Volochiskoyi volosti v 1629 r Vhodilo 14 navkolishnih sil Polyani Golovchinci Kanivka Morozivka Lozova st Rziya Supruniv Mislova Nimirenci Fedirki Zavalijki Kurniki Krivachenci i Promna v yakih razom iz Volochiskom narahovuvalos 409 dimiv V samomu Volochisku todi bulo 198 dimiv Volochiskom z usima prileglimi do nogo selami volodiv velikij volinskij magnat knyaz Yurij Zbarazkij kashtelyan Krakivskij Zi smertyu Yu Zabarazkogo pogas rid knyaziv Zbarazkih i Volochisk po spadshini v 1631r Perehodit u volodinnya knyaziv Vishneveckih Panska shlyahta novi magnati v drugij chverti XVII st znachno posilili gnoblennya zhiteliv mistechka Zhittya stavalo nesterpnim Ce obumovlyuvalo aktivnu uchast miscevogo naselennya u vizvolnij vijni ukrayinskogo narodu v 1648 1654 rr Volochisk buv u zmovi z Zaporizkim vijskom Vin staye centrom organizacij vizvolnogo ruhu u volosti Na poch 1648r u Volochisku buv stvorenij tayemnij oseredok yakij gotuvav povstannya proti polskoyi shlyahti Todi zh miscevi zhiteli vbili shlyahetskogo pana Zhiteli mistechka zaznali ne tilki nacionalnogo ale j religijnogo gnitu polskoyi shlyahti yaka silno nasadzhuvala katolicizm Tomu u vizvolnu vijnu aktivno vklyuchilosya i pravoslavne duhovenstvo Na polskomu sudi kozackij poslanec po organizaciyi selyanskih povstan Yarema Koncevich ziznavsya U Volochiskah ye pip dva sini yakogo u kozakah voni ubili svogo pana U veresni 1648 roku kozacki vijska Bogdana Hmelnickogo rozgromivshi polsku armiyu pid Pilyavcyami zvilnili Volochisk z pid polsko shlyahetskogo yarma Ta radist lyudej bula ne dovgo V travni 1649r polski vijska pid komanduvannyam koronnogo getmana Lanckaronskogo projshli poblizu Volochiska i ukripilisya v Kupeli Kozacki vijska v chervni 1649 roku znovu vignali polyakiv z cogo krayu V cej chas chastina kozackih vijsk B Hmelnickogo peresliduyuchi protivnika projshla iz Medzhibosha cherez Volochisk na Zboriv V 1653 roci cherez Volochisk znovu projshli kozacki vijska B Hmelnickogo sho virushili iz Bara do Zhvancyu Ale Volochisk ne buv vozz yednanij z Rosiyeyu v 1654r Za Zborovskim dogovorom vin zalishivsya i nadali pid vladoyu shlyahetskoyi Polshi V 1653 r v kraj z pid Zhvancya rinuli tatarski ordi Voni spalyuvali budivli vbivali i zabirali v polon lyudej V lipni 1657 roku bilya Volochiska polski vijska pid komanduvannyam Charneckogo napali na vidstupayuchij kozackij zagin Yu Rakociya yakij perepravlyavsya cherez r Zbruch Kozaki rozvalili grebli i zalili dolinu vodoyu chim uskladnili perepravu i nastup polyakam Nezvazhayuchi na velichezni spustoshennya vchineni tatarami turkami i polsko shlyahetskimi vijskami v 17 st Volochisk ne pripiniv svogo isnuvannya Z zatuhannyam rodu knyaziv Vishneveckih z 1695 r Volochiskom po spadshini stav voloditi yih rodich Yuzef Potockij voyevoda Kiyivskij V 1772 r Yuzef Potockij prodav Volochisk razom z inshimi mayetkami koronnomu marshalu Fridrihu Moshinskomu za 1700tis zlotih Fridrih Moshinskij buv odin z velikih polskih magnativ vlasnistyu yakogo bulo 1694 tis desyatin zemli 30682 kripaki bagato kramnic i promislovih pidpriyemstv V berezni 1793r v rezultati drugogo rozdilu Polshi Volochisk nazavzhdi buv voz yednanij z ridnimi ukrayinskimi zemlyami Z bereznya 1793 roku po traven 1795 r Volochisk vhodiv do skladu Izyaslavskogo namisnictva pislya cogo do Bazalijskogo povitu Podilskoyi guberniyi a z serpnya 1797 roku azh do 1923 roku buduchi centrom Volochiskoyi volosti nalezhav do Starokostyantinivskogo povitu Volinskoyi guberniyi 8 serpnya 1795 roku u Volochisku bula stvorena mitnicya Z togo chasu Volochisk staye vazhlivim punktom u zovnishnij torgivli Rosiyi Cherez cyu mitnicyu vivozili z Rosiyi rizni silskogospodarski produkti veliku rogatu hudobu vovnu Iz za kordonu perevazhno z Avstriyi vvozili kaminni virobi tochila kosi sklo stolyarni virobi mebli citrusovi mineralni vodi Na zahodi Rosiyi z suhoputnih mitnic Volochisku nalezhalo pershe misce po vivozu zerna U 80 rokah 19 stolittya zvidsi shorichno vivozili po 4 6 miljoniv pudiv zerna pshenici j zhita A vsogo viviz tovariv u 1879 1883 rr V serednomu skladav 11 7 mln karbovanciv U Volochisku v 60 rokah 19st Postijno perebuvalo do 60 komisioneriv zakordonnih kupciv yaki zaklyuchali torgovelni ugodi z rosijskimi kupcyami V kinci 18 i na pochatku 19 st graf Fridrih Moshinskij zaklav u Volochisku volosnij bank zbuduvav p yatipoverhovij kam yanij palac primishennya shkoli a takozh zbuduvav palac na 4 versti na shid vid mistechka poklavshi cim samim pochatok novomu poselennyu yake bulo nazvano jogo imenem Fridrihivkoyu V 1866 roci v s Fridrihivci uzhe nalichuvalosya 58 dvoriv i 167 revizkih dush doroslih cholovikiv Do pochatku 19 st naselennya mistechka bulo zovsim ne pisemnim do cogo chasu tut ne bulo niyakih shkil Lishe v 1801 roci u Volochisku bula vidkrita odnoklasna shkola v yakij navchalas nevelika kilkist ditej bagatih mishan Pered pochatkom vijni z napoleonivskoyu Franciyeyu za rozpisom M I Kutuzova v 1805 roci u Volochisku rozmishavsya Sankt Peterburzkij kozachij polk Pershoyi Podilskoyi armiyi yakoyu komanduvav M I Kutuzov Z 1816 roku Volochiskom stav voloditi dalekij rodich Fridriha graf Gnat Moshinskij v yakogo u comu mayetku v 1823 roci nalichuvalos 2352 choloviki kripakiv Piznishe nebagato chasu Volochiskom volodiv jogo sin Petro Moshinskij Volinskij gubernskij marshalik Petro Moshinskij brav uchast u dekabristskomu rusi Vin nalezhav do tayemnogo Tovaristva ob yednanih slov yan organizovanogo na Volini Golovnoyu metoyu cogo tovaristva bulo zvilnennya narodu vid samoderzhavstva i kriposnictva U Volochisk P Moshinskij ne povernuvsya bo druzhina vid nogo vidmovilasya i ne chekayuchi jogo povernennya vijshla zamizh za drugogo Volochisk zalishivsya u yiyi volodinni a piznishe stav vlasnistyu yiyi dochki Yuzefiyi Moshinskoyi Odna bida za drugoyu zvalyuvalas na golovi volochiskih selyan Z metoyu she bilshogo zakripachennya selyan u 1836 roci pomishicya Moshinska v svoyemu mayetku provela nove rozmezhuvannya poliv po yakomu zrobila novu narizku zemli dlya selyan Pomishicya vidvela selyanam zemli znachno girshoyi yakosti nizh voni koristuvalisya do cogo chasu Pid viglyadom zemli vona dala selyanam zarosli Krim cogo skupa pomishicya nabagato zmenshila rozmir selyanskih nadiliv Ci kriposnicki diyi pomishici viklikali velike oburennya volochiskih selyan Voni vistupili na borotbu za zahist svoyih interesiv za povernennya yim starih zemelnih nadiliv U znak protestu selyani kategorichno vidmovilisya vid novih nadiliv i vidroblyati panshinu ogolosivshi sebe vilnimi Dokumenti svidchat z yakoyu zhorstokistyu rozpravlyalas pomishicya z strajkuyuchimi selyanami Yih zakovuvali v kajdani protyagom dovgih rokiv trimali v tyurmah piddavali zhorstokomu pokarannyu ne dopuskali pidvozu v mistechko hliba zhiteliv mistechka viddavali v rekruti za vsi sela volochiskogo mayetku provadili masovi obshuki Ale niyaka rozprava niyaki zhorstoki katuvannya vchineni kriposnikami ne zlamali voli volochiskih selyan Voni geroyichno vistoyali i prodovzhuvali borotbu za zemlyu V rezultati dalshogo zagostrennya selyanskih antikriposnickih vistupiv pomishicya v 1840 roci perevela ekonomupravu iz Volochiska v s Fridrihivku U 1844 roci pomishicya klopotala pered general gubernatorom perevesti volochiskih selyan u stan zobov yazanih tobto prikriplenih do pomishickoyi zemli yaki povinni buli vidroblyati panshinu hoch pri comu vona vtrachala pravo prodavati yih Ale selyani vidmovilis perejti v stan zobov yazanih Voni podali na pomishicyu v sud skarzhilis v rizni organi shob primusiti yiyi povernuti zemlyu ale feodalni zakoni buli na boci kriposnika i sprava virishuvalas v jogo interesah U 1847 roci volinskij gubernator zrobiv sprobu primiriti pomishicyu z selyanami primushuyuchi ostannih vidmovitis vid svoyih vimog Ale selyani ne perestavali vimagati starih zemelnih nadiliv i dali vidmovlyalis pracyuvati na panshini 1848 roku carskim uryadom provodivsya inventarnij opis pomishickih zemel i selyanskih nadiliv Pomishicya zapisala volochiskih selyan v inventar ogorodnikami tobto bezzemelnimi Takim chinom volochiski selyani buli zovsim pozbavleni nadiliv i peretvoreni u zhebrakiv lyumpen proletariv Krim polovoyi zemli u nih buli vidibrani pasoviska i vigoni U comu zh 1848 roci volochiskih selyan rozorenih pomishiceyu i visnazhenih vid postijnogo golodu spitkalo she odne strashne liho v mistechku poyavilasya epidemiya holeri Ni likariv ni likiv ne bulo Pid chas ciyeyi epidemiyi u Volochisku pomerlo 112 cholovik Epidemiya v mistechku povtorilas v 1855 i 1866 rokah vid yakoyi pomerlo 63 choloviki Vazhke zhittya selyan vidsutnist medichnoyi dopomogi bulo prichinoyu visokoyi smertnosti naselennya Tak v 1844 1853 rr smertnist lyudej u Volochisku stanovila 118 procentiv do chisla narodzhenih a v 1854 1861 rr 105 procentiv Borotba volochiskih selyan za zemlyu ne pripinyalas Dovivshi do pevnogo rozorennya i zubozhinnya selyan grafinya Shembek dochka pomishici Moshinskoyi boyachis novogo pidnesennya selyanskih zavorushen v 1861 roci prodala volochiskij mayetok grafini Aneli Ledohovskij U mayetku narahovuvalos 12 242 desyatini zemli i 2 911 cholovik kripakiv Ne prinesla radosti volochiskim selyanam i reforma 1861 roku Zgidno Polozhen pro reformu yim nalezhalo povernuti u vikup zemelni nadili yakimi voni koristuvalis ranish Ale pomishicya Ledohovska vidmovilas sklasti vikupnij dogovir z selyanami i vidiliti yim polovu zemlyu Pomishicya posilalas na te sho zemlya u nih nibito bula vidibrana do inventarnih pravil 1847 roku i po zakonah reformi u nadil dlya vikupu ne pidlyagaye V usi kinci pisali volochiski selyani pislya reformi shob virishiti pitannya pro nadil yih zemleyu Prohodili desyatki rokiv ale volochiska sprava yak imenuvali cyu perepisku v derzhavnih kancelyariyah tak i ne virishilas Zreshtoyu v listopadi 1880 roku selyani m Volochiska za rishennyam Volinskogo gubernskogo pravlinnya oderzhali pravo na vikup polovoyi zemli Ne gayuchi chasu voni sami pristupili do nadilennya Za zemlyu selyani zaplatili pomishici 14 247 karbovanciv i povinni buli platiti shorichno protyagom 49 rokiv po 960 karbovanciv 48 kopijok Ta radist bula nedovgoyu pomishicya oskarzhila rishennya gubernskogo pravlinnya caryu i vono bulo vidminene Selyani znovu i znovu pisali shob nadiliti yih zemleyu Pisali gubernatoru ministru vnutrishnih sprav golovnomu komitetu po vlashtuvannyu silskogo stanu caryu Z billyu v serci chitayutsya oplakani ryadki cih listiv U listi na im ya carya selyani pisali Mi biduyemo pid gnitom nuzhdi i gorya upadayemo duhom i nikomu pidtrimati nas Polegshili b svoye gore slizmi ta sliz ne vistachaye nam oplakuvati nashu krajnyu obidu Sama ostannya nadiya na pravosuddya vashoyi imperatorskoyi visokosti Vsyu spravu nashu po suti mozhna skazati v kilkoh korotkih slovah nas pograbuvali tobto nasilno vidibrali vid nas ostannij kusok hliba majzhe ves gromadskij nadil zemli zdavna nam nadanij I takim chinom piddali nas bilya tisyachi selyan krajnij nuzhdi i goryu Ale nevzhe nastilki veliku obidu nam nanesenu cherez stilki rokiv ne povinno buti spravedlivogo sudu shob zadovolniti nas Na listi adresovani caryu general gubernator Drenteln v 1882 r I v 1883 r Dav vidpovidi sho selyani ci ne mayut navit moralnogo prava na polovij nadil tak yak voni prozhivayut v prikordonnomu mistechku i sho yih klopotannya yak bezpidstavne zalishene bez naslidkiv Vin zaproponuvav volinskomu gubernatoru vnushiti volochiskim selyanam sho voni daremno turbuvali velikogo knyazya svoyeyu bezpidstavnoyu prosboyu Krim cogo volinskij gubernator povidomiv volochiskih selyan shob voni bilshe nikudi ne pisali bo yih klopotannya budut zalishatisya bez naslidkiv i vidpovidi yim nihto niyakoyi davati ne bude Tak volochiska sprava yaka virishuvalas majzhe p yatdesyat rokiv bula zakrita Ostatochno rozoreni i zubozhili dovgolitnoyu borotboyu z pomishikami za zemlyu volochiski selyani tak i zalishilisya bez zemli azh do dniv revolyuciyi 1917r Z rozvitkom u Volochisku torgivli remisnictva ta viniknennyam promislovih pidpriyemstv zrostaye kilkist jogo zhiteliv osoblivo za rahunok yevrejskogo V 1860 roci tut nalichuvalos 2 576 zhiteliv i 387 domiv V comu roci yevrejske naselennya skladalo 49 a v 1870 roci uzhe 58 Vono v osnovnomu zajmalosya torgivleyu i remisnictvom V drugij polovini HIH st u Volochisku vinikaye ryad promislovih pidpriyemstv V 1860 roci uzhe pracyuvav pivovarnij zavod yakij viroblyav za rik 9 000 vider produkciyi na sumu 900 karbovanciv i svichkovij zavod richne virobnictvo produkciyi yakogo stanovilo 600 karbovanciv V 1870 roci buv zbudovanij volochiskij cukrovij zavod yakim volodilo nimecke tovaristvo Zbruch V 1870 roci cherez Volochisk bula prokladena zaliznicya yaka stala z yednuvati Kiyiv zi Lvovom Todi zh bulo zakincheno budivnictvo Volochiskoyi zaliznichnoyi stanciyi Pidvolochisk buv spoluchenij z Volochiskom i ce bula persha koliya sho poyednala Galichinu zi Shidnoyu Ukrayinoyu 4 listopada 1871 r bulo vidkrito zaliznicyu do Pidvolochiska i Volochiska Zbulasya mriya tih hto pragnuv z yednati Chorne more z Baltijskim pochinayuchi vid Karla V i zakinchuyuchi akcionerami tovaristva z yavilas pryama arteriya Odesa Gamburg I bula vona v rukah galickogo tovaristva Po nij perevozilos podilske zbizhzhya i hudoba chesko moravske vugillya produkti promislovogo virobnictva Avstriyi i Nimechchini Zaliznicya Lviv Krasne Zolochiv Ternopil Pidvolochisk Volochisk stala dlya Galichini pershoyu spravdi mizhnarodnoyu liniyeyu Po pershe tomu sho Avstriya domovilas takim chinom z Rosiyeyu pro spoluchennya Lvova z Odesoyu cherez nadzbruchanskij mist a po druge tomu sho liniya cya pryamuvala dali na zahid cherez Krakiv i Vroclav do Gamburga Z cogo chasu cherez Volochisk znachno zrostaye zovnishnya torgivlya Rosiyi Yaksho v 1857 roci cherez Volochisku mitnicyu bulo vivezeno tovariv na sumu 191 tis karbovanciv i vvezeno na sumu 20 9 tis krb to v 1912 roci viviz skladav 22 3 mln karbovanciv i vviz 11 7 mln karbovanciv 1 veresnya 1876 roku u Volochisku i Fridrihivci bulo vidkrito cerkovno parafiyalni shkoli Uchitelyami v nih pracyuvali vipuskniki Volochiskoyi odnoklasnoyi shkoli Za navchannya yak i v odnoklasnij shkoli treba bulo platiti Tomu vono dlya ditej bidnih selyan bulo nedostupnim Z 1880 roku u Volochisku pracyuye telegraf U travni 1881 roku u Volochisku i Fridrihivci vidbuvsya yevrejskij pogrom sprovokovanij carskim uryadom Pogromniki dekilka dniv napadali na yevrejski budinki kramnici majsterni bili lyudej vidbirali v nih groshi 1890 1891 rr viyavilis nevrozhajnimi u Volochisku i bagatoh selah z novogo vrozhayu navit ne povertalos nasinnya 1892 rik tezh buv posushlivim malovrozhajnim V ci roki lyudi goloduvali Zhittya yih stalo vazhkim 8 serpnya 1892 roku do Volochiska pribuli veliki grupi galickih selyan sho masovo pereselyalis z Avstrijskoyi imperiyi v Rosiyu Zhorstoka ekspluataciya pomishikiv sho perejshla vsyaki mezhi yak rozpovidali pereselenci mizerna plata za robotu postijnij golod povne bezprav ya vse ce robilo nesterpnim zhittya galickih selyan i voni zmusheni buli zalishati ridni krayi i masovo pereselyatisya na teritoriyu Rosiyi Bagato lyudej pribulo zovsim bez rechej bez kuska hliba Bida primusila yih najmatisya na robotu podenno za mizernu platu Velikij pripliv v mistechko robochoyi sili zrobiv yiyi deshevoyu zarobitna plata duzhe znizilas V 1893 1894 rr u Volochisku perebuvav vidatnij rosijskij pismennik O I Kuprin Tut vin prohodiv vijskovu sluzhbu v 46 mu Dniprovskomu pihotnomu polku Perebuvayuchi na vijskovij sluzhbi u Volochisku Kuprin formuvavsya yak pismennik realist U Volochisku vin pracyuvav nad opovidannyam Doznanie svoyim pershim realistichnim tvorom v yakomu bula zasvidchena bezumovna talanovitist molodogo pismennika V comu opovidanni avtor zasudiv i gnivno zatavruvav carskih oficeriv pozbavlenih vsyakih idealiv yaki zhorstoko povodilisya z soldatami Z Volochiska Kuprin viv perepisku z Peterburzkim zhurnalom Russkoe bogatstvo Ekonomichne stanovishe zhiteliv Volochiska naprikinci HIH ta na pochatku HH st zalishalosya tyazhkim Z velikoyi masi bezzemelnih selyan 88 cholovik v 1899 roci zajmalisya remisnictvom iz nih 35 pracyuvali mulyarami 30 shevcyami 15 teslyarami 5 kovalyami 2 kushnirami 1 kravcem Voni zmusheni buli kozhnij den shukati sobi zarobitku Selyani yaki mali koni perevozili vantazhi na stanciyu i mitnicyu Chimalo z nih zajmalosya torgivleyu tobto perekupkoyu riznih produktiv Cherez vidsutnist pasovish koriv u selyan majzhe ne bulo Ubogimi viglyadali selyanski hati Zlipleni z glini pokriti solomoyu skladalisya z odniyeyi kimnati pidloga v kimnati vibivalasya iz zemli Vzimku paliti ne bulo chim Dlya paliva selyani zbirali u nevelikomu pomishickomu lisi bilya Fridrihivki obpale listya za odin viz yakogo musili dva dni vidroblyati pomishiku Odyag selyani nosili iz samotkannogo polotna ridshe iz satinu i sitcyu Masove zhebractvo postijnij suputnik zhiteliv starogo Volochiska Na 1 sichnya 1899 roku u Volochisku nalichuvalos 510 dvoriv i 3 378 zhiteliv Ne divlyachis na nayavnist v mistechku dvoh shkil pismennih v 1899 roci bulo lishe 325 cholovik tobto menshe 10 vidsotkiv Iz ciyeyi kilkosti chitati i pisati vmilo 204 cholovika i tilki chitati 121 cholovik V kinci HIH st likariv u Volochisku ne bulo Za medichnoyu dopomogoyu selyani zvertalisya do babiv sheptuh yaki likuvali hvorih nashiptuvannyam travami p yavkami i gorshkami Klubiv i bibliotek v mistechku ne bulo Yedinim miscem dozvillya dlya bidnoti bula korchma Na pochatku HH st Volochisk staye odnim iz vazhlivih punktiv transportuvannya iz za kordonu marksistskoyi literaturi V 1901 1903 rr iz za kordonu v Rosiyu perevozilas po zaliznici leninska gazeta Iskra V lipni 1903 pri sprobi perevezti nelegalnu literaturu cherez kordon Rosijskoyi imperiyi zaareshtovanij u Volochisku i uv yaznenij v Luk yanivskij tyurmi Volodimir Vinnichenko 26 7 7 8 1880 6 3 1951 vidomij ukrayinskij gromadsko politichnij i derzhavnij diyach viznachnij pismennik V 1905 1907 rr u Volochisku vidbulisya selyanski zavorushennya Selyani vistupili za rozpodil pomishickoyi zemli V mistechku sered selyan bula stvorena revolyucijna grupa Ekspropriatoriv metoyu yakoyi bulo nasilne vidnyattya zemli u pomishikiv Odnogo iz organizatoriv ciyeyi grupi selyanina A I Dobruha 19 lyutogo 1907 roku policiya zaareshtuvala Revolyucijni vistupi volochiskih selyan pidtrimali robitniki cukrovogo zavodu U period revolyuciyi 1905 1907 rr v Rosiyu cherez Volochisk z za kordonu dostavlyalas zbroya Neodnorazovo v ci roki vdavalosya policiyi zatrimuvati u Volochisku kontrabandistiv po perevezennyu zbroyi v Rosiyu Provozom zbroyi zajmalisya providniki kur yerskogo poyizda Volochisk Baku V 1909 roci u Volochisku narahovuvalos 546 dvoriv i 5 668 zhiteliv Z pochatku HH st azh do pershoyi svitovoyi vijni pomitno zrostaye promislovist Volochiska V 1913 roci Volochiskij cukrovij zavod dosyag virobnictva produkciyi do 1 5 miljoniv karbovanciv na rik i pracyuvalo tut 650 robitnikiv Pivovarnij zavod grafa L Ya Lyedohovskogo viroblyav produkciyi za rik na sumu 32 tisyachi karbovanciv Na zavodi pracyuvalo 8 robitnikiv Cegelnij zavod yakim volodila pomishicya N P Olyejnikova davav produkciyi na sumu 18 tisyach karbovanciv za rik i tut pracyuvalo robitnikiv 21 cholovik Razom z rozshirennyam virobnictva promislovoyi produkciyi na isnuyuchih zavodah vinikayut novi promislovi pidpriyemstva V 1913 roci u Volochisku pracyuvala fabrika zaliznih pechej volodili yakoyu Guni Vona za rik viroblyala produkciyi na sumu 18 tisyach karbovanciv Pracyuvav takozh nevelikij milovarnij zavod tyutyunova fabrika vodyanij mlin yakij pereroblyav do 12 tisyach pudiv zerna na rik i bagato kustarnih promisliv Zhittya volochiskih selyan naperedodni pershoyi svitovoyi vijni yak i ranishe bulo nesterpnim Majzhe vsya zemlya znahodilas v rukah pomishikiv Graf L Ya Lyedohovskij trimav 921 desyatinu zemli kopachivska pomishicya N P Olyejnikova 544 desyatini akcionerne tovaristvo cukrovogo zavodu 60 desyatin cerkva 39 desyatin V toj zhe chas perevazhna bilshist selyan bula bezzemelnoyu i lishe neznachna chastina mala po 1 2 desyatini zemli Ta j cih dilyanok selyani ne mali chim udobriti i svoyechasno obrobiti tomu j vrozhayi zbirali duzhe mizerni po 36 48 pudiv zerna z desyatini Shukayuchi krashoyi doli chastina selyan virushila za kordon u SShA i Kanadu ale ne znajshovshi yiyi i tam povertalisya dodomu Velika kilkist mistechkovoyi bidnoti zajmalas dribnoyu torgivleyu V 1913 roci u Volochisku nalichuvalosya ponad 190 privatnih kramnic tri skladi zemlerobskih znaryad i kilka desyatkiv zayizhdzhih dvoriv Osvita do revolyuciyi u Volochisku znahodilasya na nizkomu rivni U 1913 roci tut pracyuvali dvoklasna shkola peretvorena v 1905 roci z odnoklasnoyi v yakij navchalosya 208 ditej odnoklasna shkola vidkrita na st Volochisk u 1897 roci i parafiyalna shkola gramoti U comu roci na osvitu dlya dvoklasnoyi i odnoklasnoyi shkil derzhava vidpustila lishe 2 440 karbovanciv Veliku kilkist groshej za navchannya ditej dovodilosya platiti batkam Ohorona zdorov ya zhiteliv Volochiska do revolyuciyi bula faktichno vidsutnya Likarni v mistechku ne bulo V 1913 roci tut narahovuvalos lishe privatnih chotiri feldsheri p yat zubnih likariv i tehnikiv yaki za likuvannya brali veliku platu i chotiri povivalni babki Z kulturnih zakladiv u Volochisku v 1913 roci pracyuvali klub kinoteatr dvi biblioteki i tri knizhkovi magazini Klubi i biblioteki buli platnimi tomu sho nimi mogli koristuvatisya tilki bagati lyudi Do pochatku pershoyi svitovoyi vijni tut stoyali 12 j dragunskij Starodubskij polk 3 j Orenburzkij kozachij polk i 19 ta prikordonna Volochiska brigada V pershu svitovu vijnu Volochisk perebuvav u prifrontovij zoni inodi boyi prohodili na jogo teritoriyi V 1914 roci bilya Volochiska v zaplavi riki Zbruch avstrijci zavdali porazki rosijskim vijskam znishivshi majzhe vsyu gvardijsku kavaleriyu 22 23 listopada 1915 roku u Volochisku pobuvav V I Chapayev yakij prohodiv sluzhbu unter oficerom v 326 u Bilogvardijskomu pihotnomu polku Tut vin perenochuvav i z odnopolchanami virushiv na front U kvitni 1916 roku u Volochisku perebuvav vidatnij rosijskij polkovodec general Brusilov yakij v pershu svitovu vijnu komanduvav Pivdenno Zahidnim frontom 5 kvitnya 1916 roku vin u Volochisku proviv naradu komanduyuchih armiyami Pivdenno Zahidnogo frontu Na cij naradi komanduyuchi armiyami oderzhali zavdannya energijnogo nastupu proti avstro nimeckih vijsk V rezultati vin uvijshov v istoriyu pid nazvoyu Brusilovskij proriv Pid chas cogo prorivu yakij stav perelomnim v hodi vijni protivnik vtrativ bilya 2 miljoniv cholovik u tomu chisli ponad 1 5 miljona vbitimi i poranenimi i 450 tisyach polonenih ta veliku kilkist zbroyi Pislya provalu nastupu vlitku 1917 roku zatiyanogo Timchasovim uryadom yakij vistupiv za prodovzhennya imperialistichnoyi vijni rozpochatoyi carizmom rosijski vijska pid natiskom protivnika pochali vidstupati Reakciya rozstavila zastavi v tilu frontu shob ne dopustiti vidstupu soldat Yih pid siloyu zbroyi primushuvali jti v nastup na pevnu smert bo sili protivnika znachno perevazhali Nachalnik postachannya frontu 9 lipnya nakazav negajno posiliti kozacki zastavi 6 yi Donskoyi kozachoyi diviziyi u Volochisku otochiti stanciyu i zatrimuvati pidstupayuchih Dlya cogo syudi napravili z frontu tri sotni 40 go Donskogo kozachogo polku i kulemetnu komandu Karalni zagoni vlashtovuvali bezchinstva nad vidstupayuchimi soldatami Vesnoyu 1918 roku selyani Volochiska i vsiyeyi Volochiskoyi volosti vidmovilis brati uchast v polovih robotah na pomishickih polyah ta obroblyati vlitku cukrovi plantaciyi Vlasti namagalisya siloyu primusiti yih pracyuvati 15 lipnya 1918 roku rozpochavsya vseukrayinskij zaliznichnij strajk Zastrajkuvali todi zh i volochiski zaliznichniki Velika zaliznichna magistral bula na dovgij chas paralizovana Strajkari zahopili u svoyi ruki stancijnij telegraf i namagalisya vstanoviti zv yazok z inshimi strajkaryami Nezvazhayuchi na represiyi nimeckih vlastej volochiski zaliznichniki stijko i organizovano prodovzhuvali strajkuvati Strajk prijnyav zatyazhnij harakter Nimci zmusheni buli viklikati mashinistiv parovoziv z Nimechchini i Polshi Strajkuyuchih volochiskih zaliznichnikiv pidtrimali selyani sil Avratina Galchinec Yelizavetpolya Novoivanivki i Ozhigovec yaki 23 lipnya iz zbroyeyu v rukah vistupili proti nimecko getmanskoyi vladi i pomishikiv Zbrojnim povstannyam keruvav selyanin s Avratina M Bgaj delegat selyanskogo z yizdu v Kiyevi Povstali selyani vbili nachalnika Starokostyantinivskoyi povitovoyi getmanskoyi varti perebili jogo zagin i ves sklad avratinskoyi i bazalijskoyi varti yaki yizdili po selah bili selyan i vimagali vid nih veliki sumi groshej za rozgrom pomishickih mayetkiv Dlya pridushennya povstannya 26 lipnya v rajon Avratina pribulo iz Volochiska i Proskurova dva esheloni avstrijskih vijsk z artileriyeyu Bez vsyakogo sudu buli rozstrilyani bagato mirnih zhiteliv Proti zviryachih dij novih interventiv pidnyalisya na povstannya selyani vsiyeyi Volochiskoyi volosti z yakimi bilopolyaki zhorstoko rozpravilis Yak povidomlyala 10 bereznya 1920 r gazeta Ukrainskaya bednota za sprobu povstannya bilopolyaki spalili bilya Volochiska 18 sil Bagato lyudej bulo vbito V period bitvi pid Volochiskom na okolici mistechka v staromu okopi rozmishavsya shtab 8 yi kavalerijskoyi Chervonokozachoyi diviziyi Zvidsi komdiv V M Primakov sposterigav ta keruvav boyem 24 lipnya radyanski vijska v rajoni Volochiska forsuvali r Zbruch i prorvavshi vorozhi ukriplennya perejshli v nastup vizvolyayuchi na svoyemu shlyahu mista i sela Galichini z pid gnitu polskoyi shlyahti U veresni 1920 roku radyanski vijska pid natiskom perevazhayuchih vijsk Pilsudskogo i armiyi Petlyuri stali vidstupati 18 veresnya banda Tyutyunnika vijshla v til radyanskih vijsk i zahopila Volochisk Pislya duzhe vazhkogo marshu vvecheri 20 veresnya u Volochisku z yednalasya chervonokozacha diviziya z polkami 60 yi diviziyi Tut znovu tochilisya boyi protyagom tizhnya Radyanski vijska pid natiskom bilopolyakiv i petlyurivskih zagoniv zmusheni buli zalishiti Volochisk i vidstupiti dali na shid Za mirnim dogovorom z panskoyu Polsheyu Volochisk zalishavsya radyanskim ale vin buv pid kontrolem Petlyuri Kavalerijska brigada Kotovskogo razom z Chervonimi kozakami rozbila 21 listopada 1920 roku u Volochisku vijska Petlyuri i 3 tyu armiyu Vrangelya V rozkishnih palacah grafa L Ledohovskogo yakogo rozstrilyali pid chas revolyuciyi buli rozmisheni dityachij budinok shkola kulturno osvitni i derzhavni ustanovi U berezni 1923 roku Volochisk stav centrom Volochiskogo rajonu utvorenogo z Volochiskoyi Manachenskoyi i chastini Avratinskoyi ta Kupilskoyi volostej Starokonstyantinivskogo povitu V zv yazku z tim sho mistechko Volochisk znahodilosya na blizkij vidstani vid kordonu rajcentr buv rozmishenij na stanciyi Volochisk v s Fridrihivci yake piznishe bulo perejmenovane na Volochisk i teper zlilosya z starim Volochiskom Vnaslidok represivnih metodiv kolektivizaciyi u Volochiskomu rajoni protyagom 1930 1931 rokiv buli rozoreni ne tilki zamozhni gospodarstva a j gospodarstva znachnoyi chastini serednyakiv yakim ne pid silu bulo vitrimati tverdi zavdannya po hlibopostavci Sotni vmilih starannih gospodariv potrapili do taboriv GULAGu a yih sim yi buli vivezeni do sibirskih specposelen V 1929 roci u Vijtivcyah bula zasnovana odna z pershih na pravoberezhnij Ukrayini MTS a v zhovtni 1932 roku organizovuyetsya Volochiska MTS Vagomimi buli trudovi zdobutki hliborobiv rajonu v 1937 roci Todi voni zibrali najvishij v Kam yanec Podilskij oblasti urozhaj zernovih po 17 6 cnt a cukrovih buryakiv po 351 cnt Za oderzhannya najvishogo v Ukrayini urozhayu solodkih koreniv komisiya Narkomzemu SRSR vruchila Volochiskomu rajonu Perehidnij chervonij prapor Golovcukru Velikih uspihiv dosyagli promislovi pidpriyemstva Cukrovij zavod bulo rekonstrujovano obladnano novimi mashinami i aparaturoyu V 1940 roci vin uzhe vipuskav za dobu 1400 cnt cukru Cegelnij zavod zbilshiv virobnictvo produkciyi z 2 mln shtuk cegli v 1928 roci do 4 mln u 1940 roci Krim togo pracyuvala dzerkalna fabrika maslozavod elektrostanciya V mistechku pracyuvalo 8 pidpriyemstv pobutovogo obslugovuvannya i gromadskogo harchuvannya kilka magaziniv Diyala likarnya na 40 lizhok poliklinika pologovij budinok zhinocha i dityacha konsultaciyi feldsherskij punkt apteka Dalshogo rozvitku nabula osvita j kultura Sered doroslogo naselennya bulo povnistyu likvidovano nepismennist pracyuvali dvi pochatkovi semirichna a z 1934 r serednya shkoli budinok pioneriv V 1940 roci diyali 3 dityachi sadki V 1932 roku bulo vidkrito silskogospodarskij tehnikum yakij gotuvav molodshih agronomiv i zootehnikiv Zgodom jogo pereveli v s Dzelenci Do poslug zhiteliv buv budinok kulturi kinoteatr i 4 klubi V 1934 roci vidkrilas rajonna biblioteka dlya doroslih a v 1937 rajonna dityacha biblioteka Z 1 bereznya 1930 roku pochala vihoditi gazeta Prikordonnij komunar sogodni gazeta Zorya Vazhkim viprobuvannyam dlya nashogo krayu stala Druga svitova vijna V okupacijnij period Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni Volochiskij rajon vhodiv do skladu Proskurivskogo gebitkomisariatu Plosha rajonu skladala 633 km kv naselennya 44942 osobi Iz ogoloshennyam zagalnoyi mobilizaciyi do armijskih lav vlilosya ponad 4 5 tisyachi zhiteliv Volochishini Do pochatku lipnya 1941 roku tut prohodili vazhki oboronni boyi Z lipnya 1941 roku u Volochisk vstupili nimecki vijska Bulo vstanovleno okupacijnij rezhim yakij zberigsya do bereznya 1944 roku V serpni 1942 roku na okolici m Volochisk bulo rozstrilyano 8634 chol yevrejskoyi nacionalnosti Okupantami povnistyu abo chastkovo spaleno 16 sil suchasnoyi Volochishini okremi iz nih vshent Kanivka Lozova Ripna Majzhe 4 tis zhiteliv rajonu vivezeno na primusovi roboti v Nimechchinu ponad 9 tis lyudej zakatovano zagarbnikam Mirne naselennya Volochishini zaznalo vazhkih poboriv ekonomichnogo ta moralnogo tisku Zrujnovano spaleno ta pidirvano vibuhivkoyu shkoli biblioteki apteki likarni budivli 2 oh vokzaliv narodnogo sudu Derzhbanku rajfinviddilu poshti radiovuzla magazini potrebkooperaciyi zernoshovisha budivli rajvikonkomu tosho Zhiteli rajonu chinili opir okupantam u skladi pidpilnih grup ta partizanskih zagoniv U berezni 1944 roku rajon vizvoleno vid zagarbnikiv vijskami I go Ukrayinskogo frontu pid chas Proskurivsko Cherniveckoyi nastupalnoyi operaciyi Bezmertnoyu slavoyu vkrili sebe vizvoliteli Geroyi Radyanskogo Soyuzu Grigorij Chesak Vasil Doronin Mikola Hudyakov Oleksandr Ushakov Oleksandr Zhilin Illya Haherin zakatovana nacistami molodshij lejtenant medsluzhbi Galina Gordiyevich a takozh shonajmenshe 2 5 tis soldativ ta oficeriv sho znajshli svij ostannij spochinok na volochiskij zemli ta 6390 nashih zemlyakiv sho ne povernulisya z frontu 4 om urodzhencyam krayu Adamu Atamanu s Vidava Arseniyu Malonu s Grechana Cezaru Malinovskomu s Kupil Pavlu Skalackomu s Krivachinci za bojovi podvigi prisvoyeno zvannya Geroyiv Radyanskogo Soyuzu Same za iniciativi zhiteliv Volochishini v oblasti rozpochato zbir koshtiv na formuvannya tankovoyi koloni Radyanske Podillya Iz pershih dniv vizvolennya vid nacistskih okupantiv zhiteli Volochishini z velikim entuziazmom pracyuvali dlya vidbudovi rajonu Za virobnichi uspihi rajon ta okremi pidpriyemstva neodnorazovo nagorodzhuvalisya perehidnim Chervonim Praporom obkomu ta oblvikonkomu Volochishinu todi ocholyuvali pershij sekretar rajkomu KPU Ivan Fedotovich Levchenko ta golova vikonkomu rajonnoyi Radi deputativ trudyashih Kirilo Lvovich Bedzyura V administrativno teritorialnomu podili Volochiskogo rajonu periodichno vidbuvalisya zmini U 1946 roci zemli okremih silskih rad nalezhali do Bazalijskogo Satanivskogo Chornoostrivskogo ta Gvardijskogo rajoniv U 1950 ih respublikanskogo znachennya nabuv kolgosp Avangard v s Lonki ocholyuvanij Geroyem Socialistichnoyi Praci Antonom Josipovichem Andriyevskim U 1951 r Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR za visoki dosyagnennya u kolgospnomu virobnictvi 40 krashih trudivnikiv kolgospu bulo nagorodzheno uryadovimi vidznakami Slavni tradiciyi perejnyali trudari nastupnogo pokolinnya U 1981 r brigadiru mehanizovanoyi lanki lonkoveckogo kolgospu Stanislavu Josipovichu Primudu bulo prisvoyeno zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci Gordistyu volochiskogo krayu buv stvorenij u 1950 r kolgosp Chervona zirka sho ob yednuvav m Volochisk 1 ss Kopachivka Mislova ta Lozova Za visoki vrozhayi cukrovih buryakiv golova kolgospu Georgij Feofanovich Celeh buv udostoyenij zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci V lyutomu 1954 roku Kam yanec Podilsku oblast perejmenovano na Hmelnicku U 1956 roci Volochisk ob yednavshis iz naselenim punktom Volochisk 2 kolishnoyu Fridrihivkoyu otrimuye status selisha miskogo tipu V 1955 r na zaliznichnij stanciyi Narkevichi rozpochav robotu novostvorenij cukrovij zavod sho zigrav virishalnu rol v istoriyi rozbudovi ta uspihu selisha V grudni 1962 roku za novoyu adminreformoyu v oblasti stvoreno 10 rajoniv Do Volochiskogo rajonu nalezhali smt Bazaliya Volochisk i Teofipol silradi Volochiskogo ta kolishnogo Manuyilskogo rajoniv a takozh okremi silradi Chornoostrivskogo rajonu Chiselnist zhiteliv syagala 123 tisyach osib U grudni 1966 roku vidnovleno Teofipolskij rajon i vidpovidno okremi naseleni punkti vivedeni z pidporyadkuvannya Volochiskogo rajonu U 1967 roci kilkist zhiteliv Volochishini skladala ponad 80 tis osib Najbilshih uspihiv Volochiskij rajon dosyagnuv u rozbudovi promislovosti ta silskogo gospodarstva za period 1965 1972 r koli pershim sekretarem rajkomu partiyi pracyuvav Makar Ivanovich Pochinok U cej period stali do ladu zavod Nominal plodokonservnij zavod shvejna fabrika 2 cegelni zavodi zernoelevator optovij ceh harchokombinatu zavod metalovirobiv baza peresuvnoyi mehanizovanoyi koloni kombinat pobutovogo obslugovuvannya naselennya Yuvilejnij maslosirzavod kombinat gromadskogo harchuvannya hlibokombinat pidpriyemstvo Silgosptehnika mashinolichilna stanciya dlya mehanizovanogo obliku Veliku uvagu kerivnictvo rajonu pridilyalo socialnij sferi Za iniciativi M Pochinka zbudovano rajonnu biblioteku kinoteatr Ukrayina vidkrito muzichnu shkolu SPTU 5 2 dityachi sadki novu polikliniku gotel rajonnij univermag restoran Zolotij kolos Budinok zv yazku dvo ta tripoverhovi budinki dobudovano serednyu shkolu 1 Za cej period chasu Volochisk bulo gazifikovano provedeno kanalizaciyu ta vodoprovid rozpochav robotu potuzhnij teleretranslyator i radiostanciya Strimkij socialno ekonomichnij rozvitok selisha Volochisk vidkrivav nepogani perspektivi dlya naselenogo punktu Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR vid 09 zhovtnya 1970 roku Volochisk vidneseno do mist rajonnogo pidporyadkuvannya iz vklyuchennyam do jogo smugi sela Koristova U 1965 roci za dosyagnuti uspihi v pidvishenni vrozhajnosti zbilshenni virobnictva i zagotivel cukrovih buryakiv M I Pochinku prisvoyeno zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci V 1971 r zasnovano Volochiskij mashinobudivnij zavod yak filial Zaporizkogo motorobudivnogo zavodu yedinogo v URSR pidpriyemstva po virobnictvu ta remontu dviguniv dlya litakiv ta vertolotiv riznih modifikacij Kolektivom zavodu zrobleno potuzhnij vnesok u dosyagnennya visokih promislovih pokaznikiv rajonu kapitalne budivnictvo ta blagoustrij Volochiska Ci uspihi pov yazani z im yam direktora pidpriyemstva u 1973 1988 r V yacheslava Oleksandrovicha Boguslayeva v podalshomu golovi pravlinnya ta generalnogo direktora VAT Motor Sich doktora tehnichnih nauk Geroya Ukrayini deputata Verhovnoyi Radi Ukrayini 3 oh sklikan U 1972 1985 r pershim sekretarem rajkomu KPU pracyuvav Ivan Mikolajovich Servetnik Za cej period zbudovano shvejnu fabriku restoran i gotel Druzhba budinok pobutu Podillya novu budivlyu rajonnogo budinku kulturi vidkrito hudozhnyu shkolu serednyu shkolu 5 zavod metalovirobiv elevator primishennya Budinku Rad dva ditsadki po 240 misc zdano v ekspluataciyu shlyahi iz tverdim pokrittyam primishennya ferm kompleksiv po vidgodivli velikoyi rogatoyi hudobi ponad 1 tis kvartir i rozpochato budivnictvo pershoyi dev yatipoverhivki vidkrito silski budinki kulturi shkoli yidalni rekonstrujovano Narkevickij cukrovij zavod U 1972 r za viroshuvannya cukrovih buryakiv bez zatrat ruchnoyi praci za progresivnimi tehnologiyami lankovij mehanizovanoyi lanki kolgospu Zorya s Pisarivka Mihajlo Grigorovich Koncevich otrimav zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci a 1977 r buv nagorodzhenij Derzhavnoyu premiyeyu URSR Sered tvorciv istoriyi rajonu vagome misce posidaye Viktor Nikiforovich Sultan yakij ponad dva desyatilittya iz 1977 po 1998 r zajmav kerivni posadi golovi rajvikonkomu pershogo sekretarya rajkomu partiyi predstavnika Prezidenta Ukrayini u Volochiskomu rajoni golovi rajonnoyi radi ta golovi rajderzhadministraciyi Iz 1985 po 1992 r golovoyu Volochiskogo rajvikonkomu uspishno pracyuvav Vilik Mikitovich Procuha Same zavdyaki jogo osobistim organizatorskim zdibnostyam ta napoleglivosti u 1985 r rozpochato masovu gazifikaciyu rajonu Volochisci iz chestyu vikonuvali svij gromadyanskij obov yazok u najskladnishi momenti istoriyi derzhavi 132 vijskovosluzhbovci brali uchast u vijni v Afganistani 7 iz nih zaginulo blizko 200 nashih zemlyakiv pracyuvalo na likvidaciyi naslidkiv avariyi na Chornobilskij AES Volochishina perezhila usi skladnoshi ta zvivisti povoroti novitnoyi ukrayinskoyi istoriyi pislya progoloshennya Nezalezhnosti Ukrayini Ekonomichnij spad trivav poki jshli procesi akcionuvannya poshuki investoriv ta rinkiv zbutu Rajon u cej chas vstupiv u skladnij period reformuvannya gromadsko politichnogo zhittya stvorennya rinkovoyi ekonomiki demokratizaciyi suspilnih vidnosin Iz 1992 po 1994 roki isnuvala posada predstavnika Prezidenta Ukrayini u Volochiskomu rajoni Vidpovidno do Ukazu glavi derzhavi vid 24 lipnya 1995 r stvoreno Volochisku rajonnu derzhavnu administraciyu U 1998 r rishennyam sesiyi Volochiskoyi rajonnoyi radi chastinu povnovazhen bulo delegovano rajderzhadministraciyi U period Nezalezhnosti interesi teritorialnih gromad rajonu predstavlyav organ miscevogo samovryaduvannya Volochiska rajonna rada a takozh vidpovidni miska selishna ta silski radi uspih roboti yakih obumovlenij aktivnistyu ta visokim profesionalizmom deputatskogo korpusu kompleksnim pidhodom do virishennya nazrilih problem ta perspektivnih pitan zhittyediyalnosti Same vid deputativ zalezhalo prijnyattya dolenosnih rishen shodo zapochatkuvannya stvorennya ta budivnictva osvitnih kulturnih ta medichnih zakladiv vidilennya koshtiv na pokrashennya materialno tehnichnoyi bazi socialnoyi sferi rozvitku teritorialnih gromad U nashomu krayi zroslo nove pokolinnya patriotiv sumlinnist yakogo peremnozhena na dosvid poperednikiv u pidsumku dala nadiyu na zrostannya rajonu jogo postupalnij rozvitok novi zdobutki Znachnu rol u comu zigrav visokij fahovij riven kerivnikiv rajonu kotrim vdalosya zapobigti bagatom ekonomichnim negarazdam zdijsniti suttyevi zahodi dlya polipshennya socialno ekonomichnogo rozvitku Volochishini Sered nih golovi rajonnoyi derzhavnoyi administraciyi Viktor Francovich Kocemir Viktor Viktorovich Dvornik Volodimir Ivanovich Bogoslavec Igor Mikolajovich Dobzhanskij Volodimir Mikolajovich Sergijchuk golovi rajonnoyi radi Vilik Mikitovich Procuha Nadiya Borisivna Rushak Volodimir Mikolajovich Sergijchuk Leonid Ivanovich Shimanskij Sergij Mikolajovich Pazyuk Dosvid roboti u rajonnij radi dozvoliv deputatam D V Beregovomu S P Labazyuku V M Chubaru S V Zozuli A M Salanskomu uspishno predstavlyati interesi Volochishini v oblasnij radi Vazhlivoyu podiyeyu stalo obrannya deputativ rajonnoyi radi Mikoli Mikolajovicha Yarchuka I sklikannya V O Boguslayeva V VIII sklikannya ta S P Labazyuka VII VIII sklikan deputatami Verhovnoyi Radi Ukrayini Pro bagatorichnu diyalnist obranciv gromad yih vklad u rozvitok rajonu jdetsya u knizi Volochiska rajonna rada postup u nezalezhnij Ukrayini sho pidgotovlena ta vidana rajonnoyu radoyu u 2017 r Na rodyuchi zemli Volochiskogo krayu prijshla nova generaciya gospodarnikiv kotra ne zalishayetsya ostoron usih bolyuchih pitan ta viklikiv Flagmanom promislovosti Hmelnichchini ye Volochiskij mashinobudivnij zavod PAT Motor Sich m Zaporizhzhya Daleko za mezhami rajonu vidoma produkciya TOV Agrobiznes TOV Narkevickij cukrovij zavod filiyi Cegelnij zavod TOV Ternopilbud TOV Volochiskij cegelnik TOV VKF Prodrezerv Slid vidznachiti silskogospodarski pidpriyemstva kotri viriznyayutsya visokimi pokaznikami gospodarskoyi diyalnosti zalishayutsya nebajduzhimi do zhittya trudariv nadayut potuzhnu pidtrimku dlya rozbudovi rajonu PP Agrarna kompaniya 2004 grupi kompanij VITAGRO TOV Volochisk Agro agropromholdingu Astarta Kiyiv TOV Enselko Agro Agro Yug V Robimaks Agro Ptahofabrika Volochiska Agrofirmi Podilska zernova kompaniya a takozh fermerski gospodarstva Vagome misce v socialno ekonomichnomu rozvitku rajonu zajmaye malij ta serednij biznes Za roki Nezalezhnosti spilnimi zusillyami vladi pidpriyemstv ta organizacij mecenativ investoriv a takozh usih trudivnikiv provedeno veliku robotu dlya rozbudovi rajonu elektrifikovano zaliznichnu dilnicyu Grechani Pidvolochisk zdijsneno restavraciyu vokzaliv ta vsogo privokzalnogo gospodarstva rekonstrujovano ta kapitalno vidremontovano praktichno vsi viddilennya Centralnoyi rajonnoyi likarni zdano v ekspluataciyu rajonnu polikliniku pobudovano zagalnoosvitni shkoli u smt Vijtivci ss Balkivci i Shasnivka ryad doshkilnih navchalnih zakladiv mediko socialnij centr internat dlya veteraniv ta invalidiv vijni i praci v s Lonki Centr rannoyi socialnoyi reabilitaciyi ditej invalidiv yaki hvoriyut na DCP balneologichnij sanatorij Rajduga ta Muzej Bojovoyi Slavi PAT Motor Sich molodizhno sportivnu bazu vidpochinku Rovesnik Volochiskogo mashinobudivnogo zavodu u s Vilshani zbudovano vodoprovidnu nasosnu stanciyu drugogo pidjomu provedeno rekonstrukciyu ploshi Centralnoyi u Volochisku kapitalno vidremontovano stadion Yunist obryadovu zalu RBK Garmoniya desyatki zakladiv socialnoyi sferi zaversheno gazifikaciyu naselenih punktiv kapitalne budivnictvo avtomobilnoyi dorogi miscevogo znachennya Volochisk Zajchiki stvoreno Centr nadannya administrativnih poslug zbudovano ta kapitalno vidremontovano ryad pam yatnikiv dlya vshanuvannya podij ta postatej vitchiznyanoyi istoriyi vidnovleno merezhu religijnih sporud provedeno blagoustrij vulic ta vidpochinkovih zon naselenih punktiv I ce daleko ne vicherpnij perelik V ostanni roki derzhavoyu vzyato kurs na decentralizaciyu vladi provedennya administrativno teritorialnoyi reformi 13 serpnya 2015 roku Hmelnickoyu oblasnoyu radoyu prijnyato rishennya pro utvorennya Volochiskoyi miskoyi Vijtoveckoyi ta Narkevickoyi selishnih ob yednanih teritorialnih gromad Pri comu do skladu rajonu nini vhodit 5 silskih rad Bogdanivska Kupilska Novogreblivska Popovecka ta Holodecka Iz kvitnya 2014 roku po sogodni patrioti Volochiskogo rajonu berut uchast u bojovih diyah na Shodi Ukrayini stoyat na zahisti Nezalezhnosti Nazavzhdi u pam yati krayan zalishatsya urodzhenci rajonu yaki viddali zhittya za nashe mirne nebo Vadim Vernigora Oleksandr Chernichenko Yurij Soltis Pavlo Korol Roman Dzherelejko m Volochisk Vasil Shestak s Solomna Mikola Iskov s Pahutinci Oleksandr Pavenskij s Zavalijki Oleg Suprikin smt Narkevichi Igor Medinskij s Pisarivka Gennadij Vegera s Kurilivka Za muzhnist ta geroyizm 18 vijskovosluzhbovciv iz Volochishini otrimali derzhavni nagorodi She troye geroyiv zemlyakiv otrimali taki vidznaki posmertno U Volochiskomu rajoni rozgornuvsya masovij volonterskij ruh dlya zboru dopomogi vijskovosluzhbovcyam Zbrojnih Sil Ukrayini Istoriya dovodit nash kraj zdatnij borotisya u najskladnishi perelomni periodi I zaporukoyu cogo ye sila duhu nezlamnist ta pracelyubnist jogo zhiteliv NaselennyaRozpodil naselennya za vikom ta stattyu 2001 Stat Vsogo Do 15 rokiv 15 24 25 44 45 64 65 85 Ponad 85Choloviki 27 405 5199 3543 8014 7056 3471 122Zhinki 33 370 5026 3468 8138 8671 7329 738Statevo vikova piramidaCholoviki Vik Zhinki122 85 738 240 80 84 934 754 75 79 1968 1310 70 74 2534 1167 65 69 1893 1850 60 64 2618 1414 55 59 1717 1732 50 54 2053 2060 45 49 2283 2094 40 44 2235 1982 35 39 1990 1939 30 34 1937 1999 25 29 1976 1683 20 24 1736 1860 15 20 1732 2169 10 14 2023 1718 5 9 1716 1312 0 4 1287 Nacionalnij sklad naselennya za danimi perepisu 2001 roku Nacionalnist Kilkist osib Vidsotokukrayinci 58002 95 70 polyaki 1464 2 42 rosiyani 886 1 46 bilorusi 62 0 10 moldovani 33 0 05 inshi 163 0 27 Movnij sklad naselennya za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist osib Vidsotokukrayinska 59679 98 46 rosijska 800 1 32 polska 29 0 05 biloruska 20 0 03 virmenska 20 0 03 inshi 62 0 10 2004 roku u rajoni nalichuvalosya 58 9 tisyach meshkanciv Stanom na 2015 rik meshkalo 52 023 osib z nih miskogo naselennya 21 936 silskogo 30 087 osib Politika25 travnya 2014 roku vidbulisya Prezidentski vibori Ukrayini U mezhah Volochiskogo rajonu bula stvorena 81 viborcha dilnicya Yavka na viborah skladala 70 99 progolosuvali 30 449 iz 42 890 viborciv Najbilshu kilkist golosiv otrimav Petro Poroshenko 51 88 15 797 viborciv Yuliya Timoshenko 19 93 6 069 viborciv Oleg Lyashko 13 69 4 168 viborciv Anatolij Gricenko 4 74 1 442 viborciv Reshta kandidativ nabrali menshu kilkist golosiv Kilkist nedijsnih abo zipsovanih byuleteniv 0 93 Pam yatkiPam yatki istoriyi Volochiskogo rajonuPochesni gromadyani Volochiskogo rajonuIskov Mikola Anatolijovich 1971 2016 starshini Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni PrimitkiRozporyadzhennya Prezidenta Ukrayini vid 20 lyutogo 2020 roku 116 2020 rp Pro priznachennya Yu Marushina golovoyu Volochiskoyi rajonnoyi derzhavnoyi administraciyi Hmelnickoyi oblasti Naselennya za stattyu ta vikom 2001 Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2021 Arhiv originalu za 12 lyutogo 2018 Procitovano 23 kvitnya 2017 PDF Arhiv originalu PDF za 13 lipnya 2018 Procitovano 29 lipnya 2016 ProKom TOV NVP www cvk gov ua Arhiv originalu za 27 lyutogo 2018 Procitovano 14 bereznya 2016 Arhiv originalu za 20 veresnya 2018 Procitovano 20 veresnya 2018 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Volochiskij rajonhttp www volochisk info 14 lyutogo 2022 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro Hmelnicku oblast Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi