У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Святий вечір значення Водохрещенський вечір 1 також Хрещенський свя

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Святий вечір (значення).

Водохрещенський вечір, також Хрещенський святвечір або Голо́дна кутя́ — день народного календаря у слов'ян 5 січня. Найбільш насиченим обрядами є вечір, коли Православна церква України шанує навечір'я Богоявлення та Хрещенням Господнім. День суворого посту. Останній день колядування, останні святкові ворожіння. Під Водохреще збирають сніг, який, як вважається, має особливі цілющі властивості і зберігає свіжу воду в колодязях протягом року.

Водохрещенський вечір

Інші назви	Голодна кутя, Хрещенський святвечір
Тип	народне християнство
Значення	закінчення зимових свят
Дата	5 січня: Східні церкви (новоюліанський календар) 18 січня: Східні церкви (юліанський календар)
Водохрещенський вечір у Вікісховищі

Інші назви

У східних слов'ян більшість назв дня термінологічно замикається з назвами Різдвяного святвечора і багато в чому повторює різдвяно-новорічні звичаї : рос. Голодная кутья, Крещенская коляда, Голодный свят-вечер, Второй Сочельник, Водяная коляда, Голодный вечер, Третья, или водопостная кутья, Канун Богоявления, Свечки; біл. Піскуха, Марья, Терпека; укр. Голодна кутя, Свят-вечір водохрэсний, Голодна куття, Друга куття; біл. і укр. Остатня кутья, Постна кутья, Проводная кутья, Водяна коляда ; поліс. Нищая кутя, Третя велія, Інші коляди, Водянуха, Остання кутя, Кутя-варóжка, Пісана коляда, Терплячка; болг. Попо́ва коледа; серб. Крстовдан, Водопос, Водокрст, Неjетка , чеськ. Jméno Ježíš .

За сербським переказом, зимовий «Крстовдан» названий так тому, що в цей день «схрещуються» вітри, а люди гадають за їхнім напрямом про благополуччя та врожай .

Слов'янські обряди

Священномученику Феопемпту і мученику Феоні моляться при отруєнні різними речовинами .

Останній раз ходять ряджені навколо села, палаючі головні носять, ведмежою лапою у всяке віконце стукають. Цього дня Коляда «від'їжджає на білих конях». На Поліссі на віконних рамах та дверях малюють дерева, коней, людей та вози. Подекуди «виписують Коляду»: малюють на вікнах і дверях по три хрести крейдою, хрестячись, маючи при собі хлібець, свічку, тарілку, ложку куті, тримаючи під рукою шапку. Після цього сідають вечеряти («вечераті») .

Обрядова трапеза у Водохрещенський святвечір проходила за звичаями «колядних» (святкових святкових) вечерь . Готували непарну кількість пісних страв .

Микола Матвєєв — *Одного разу в хрещенський вечір* (1898)

Східні слов'яни обов'язково варили кутю, страви з гороху або бобів, узвар із сухофруктів, пекли млинці та хлібні вироби. За вечерею повторювалися деякі різдвяні звичаї: запрошували «мороз» («вовка», «птах», «звірів» та інших персонажів) на вечерю; підкидали до стелі першу ложку куті; запалювали свічку «для мертвих»; відкладали з кожної страви частину для душ предків .

Болгари у Святхрещенський святвечір влаштовували останню святкову вечерю (болг. кадена вечеря): до пісних страв додавали волоські горіхи, зерно; ставили свічку, що не догоріла після попередніх двох святкових трапез .

Хорвати Самобору лише напередодні Хрещення починали їсти обрядовий хліб літниця (хорв. letnica), який щоразу викладали на святковий стіл напередодні Різдва, Нового року, Водохреща .

Словенці (горен., долен., штирій.) пекли на святки три хліби, найбільший з яких (словен. poprinjak, mocen kruh) їли в день трьох королів, щоб бути сильними і здоровими .

У Родопах пекли аналогічний різдвяному хліб із запеченою монетою, що використовується для ворожіння про щастя. Після вечері годували свійську птицю в обручі від бочки, ворожили, обв'язували фруктові дерева соломою, здійснювали інші обряди, подібні до магічної практики різдвяно-новорічного циклу (в.-слав., болг.).

Щоб «побачити» Хрещення Господнє ставили чашу з водою і дивилися, чи вода колихнеться опівночі. Якщо опівночі вода колихнулася, то бігли дивитись «розгорнуті небеса». При цьому говорили: «Побачиш сполохи — проси хоч царства небесного. Все здійсниться».

Опівночі ходять на річку, джерело, колодязь набрати води, якою приписують цілющі властивості, і яку ретельно оберігають. У чистому полі сніг копати ходили хоч старі діди, хоч молодиці. Вмиваються сніговою водою ранком у день Хрещення червоні дівчата, щоб «без білила білими бути, без рум'яна — рум'яними» .

Сніг цього святвечора вважається цілющим, про нього говорили: «підмішуй у корм — не мерзляка худоба стане; сипли курям — будуть яйценосні. Снігова ж лазня краси додає, хвороба з тіла жене. Хороший він і для біління полотен». Цим снігом лікували недуги — оніміння в ногах, запаморочення, судоми. Святоводохрещеною водою окроплюють вулики під час збирання роїв. Зібраний за околицею (за селом), у полі — сипали в колодязь. Це робилося для того, щоб вода була в колодязі завжди вдосталь і ніколи не загнивала б.

Виставляли на ніч у чашках різні види зерна і вранці оглядали — на яке зерно випав іній: тому і народитися цього року.

Святкову вечерю у святхрещенський святвечір називали «голодною кутею». Обов'язковою стравою цієї трапези були кутя, млинці, вівсяний кисель. Молодь у хрещенську ніч проводила останню святкову вечірку з піснями, ворожіннями та іншими розвагами .

Серби кажуть, що вночі небо відкривається і всі води в цей момент припиняють текти, зупиняються. Дехто навіть вважає, що і вітер перестає дмухати, і вся вода перетворюється на вино. Хто в цей момент зачерпне воду, вона залишиться вином і буде ліками від усіх хвороб .

Із соломи, що лежала на святвечір під час вечері під скатертиною, робили перев'ясла та обв'язували фруктові дерева, щоб краще плодоносили. На Поліссі на Водяну коляду господар іде ввечері босими ногами в сад і перев'язує дерева, щоб «не боялися морозу» і примовляє дереву: «Я босий прийшов, не боячись морозу, і ти не бійся».

Святки добігають кінця, і з ними — страшні вечори, коли нечисть чаклує. Щоб позбутися нечисті, в богоявленську ніч напередодні Хрещення натовп молодих хлопців верхи на конях носиться по всіх дворах, б'є мітлами і батогами по всіх темних кутах і закутках із заклинаннями, криком та вереском. До того ж на дверях, на притолоці, на дверях хлівів, комор, млинів малюють крейдою або вугіллям хрести. Особливо небезпечний в хрещенську ніч перевертень «Перелесник», який є дівчатам у вигляді прекрасного юнака.

Збереглися звістки про слов'янський звичай Кликання плу́ги, пов'язаному з оранкою, що проводилася на Святоводохрещений вечір, а з введенням нового року з 1 січня — на Василів вечір.

«Лютує під Хрещення — найбільше іншої нечисті піддонної — Перелесник. Відомо всім і кожному на Русі-Україні, що таке диво Перелесник. Всі знають, навіщо він і кудись літає. Перелесник — не свій брат; у нього немає пощади: вірна смерть від удару. Та чого чекати від нечистої сили! Здавалося б, що йому нема чого літати до червоних дівчат; але поселяни знають, за чим він літає, і кажуть, що якщо Перелесник покохає дівчину, то його зазноба невиліковна повік. Такої завзятості ні відчитати, ні заговорити, ні відпоїти ніхто не береться. Кожен бачить, як Вогненний Змій літає в повітрі і горить вогнем невгасимим, а не всякої знає, що він, коли спуститься в трубу, то опиниться в хаті молодцем невимовної краси. Не кохаючи, полюбиш, не хвилюй, похвалиш, — кажуть бабусі, коли побачить дівчина такого молодця. Вміє затьмарити він, злодій, душу червоної дівчини привітами; насолодить він, губитель, мовою лебединою молоду молодицю; заграє він, безжальний, моторошним дівочим серцем; потім він, ненаситний, ненаглядний в горючих обіймах, розтопить він, варвар, втомлені червоні на меді, на цукрі. Від його поцілунків горить червона дівчина рум'яною зорею; від його привітів цвіте червона дівчина червоним сонечком. Без Перелесника червона дівчина сидить у тузі, у журбі; без нього вона не дивиться на Боже світло; без нього вона сушить себе».

Для захисту від нечисті, вважали селяни, треба накреслити хрест на дверях та віконних рамах, насипати на пічну загнетку снігу, зібраного в хрещенський вечір. Кажуть, що коли змій, проникнувши через трубу, стане на водохресну воду, то загине назавжди.

В інших народів

У британців є свято в останню ніч Різдва під назвою ^[en]. Популярна англійська традиція — сховати в приготовлений торт квасолю та горох; «Чоловік, який знаходить боби у своєму шматку торта, стає королем на ніч, а дама, що виявила горошину у своєму шматку торта, стає королевою на ніч». Святкування зазвичай супроводжувалося співом Різдвяних слав (колядок) і рясним харчуванням. Шекспір присвятив святу свою п'єсу Дванадцята ніч, або Як собі хочете . П'єса була показана в Мідл-Темпл-холі, одному з судовими інами, в ніч на Стрітення, 2 лютого 1602 року.

В Іспанії в другій половині дня 5 січня проходить традиційна костюмована хода «Кавалькада царів-волхвів», що інсценує прибуття в місто трьох біблійних волхвів — Мельхіора, Гаспара і Валтасара для поклоніння немовляті Ісусу. Громадське телебачення (TVE) щороку транслює парад із Мадриду.

Приказки та прикмети

На водохресний святвечір ставлять крейдяні хрести.
У богоявленську ніч у передранковий час небо відкривається.
Коляда від'їжджає.
укр. Геть, кутя, з покуття, а, ти, узвар, йди на базар.
біл. У який день Щадруха и ў який день Галодна куття, у тые дни шоб не сеять. У той день ничего не сеют у гароде. Ат курей, ат птиц .

Див. також

Колядування
Водохреще
Коляда
— поганське свято в Англії, що відзначається в ніч з 5 на 6 січня
Перхта — легендарна фігура німецької та слов'янської міфології, символ Водохреща
Бефана — легендарна фігура італійської міфології, символ Водохреща

Примітки

Сахаров, 1885, с. 11.
Лозка, 2002, с. 48.
Виноградова, 1995, с. 483.
Виноградова, Плотникова, 2004, с. 667.
Водопос — от слов «водный пост», водокрст — потому, что в этот день вечером в церкви бросают крест в воду, в которой он останется до утра, неjтка — от слова «не есть» — рос. неедка, так как многие в этот день не едят ничего.
Ястребов, 1889, с. 90.
Валенцова и др., 2012, с. 633.
Котович, Крук, 2010, с. 65.
Толстая, 2005.
Виноградова, Плотникова, 2004, с. 668.
Виноградова, Плотникова, 2004, с. 667–668.
Усов, 1997, с. 176.
Коринфский, 1901, с. 122.
Молчанов, 1998, с. 187.
Власов, 1989, с. 48.
Никитина, 2002, с. 115.
Баранова и др., 2001, с. 280.
Антонић, Зупанц, 1988.
Агапкина, Виноградова, 1994.
Банников, 2008.
Пропп, 1995, с. 60.
Гадло и др., 2004, с. 118.
Левкиевская, 1999, с. 343.
Hatch, Jane M. (1978). The American Book of Days. Wilson. ISBN . January 5th: Twelfth Night or Epiphany Eve. Twelfth Night, the last evening of the traditional Twelve Days of Christmas, has been observed with festive celebration ever since the Middle Ages.
White, R.S. (2014). "The Critical Backstory" in Twelfth Night: A Critical Reader ed. Findlay and Oakley-Brown. London: Bloomsbury. с. 27—28. ISBN .
Shakespeare, William; Smith, Bruce R. (2001). Twelfth Night: Texts and Contexts. Boston: Bedford/St Martin's. с. 2. ISBN .
Даль, 1879, с. 499—502, т. 2.
Толстая, 2005, с. 120.
Гошко, 1983, с. 150.
Толстая, 2005, с. 538.

Література

Агапкина Т. А., Виноградова Л. Н. Благопожелания: ритуал и текст / Отв. ред. ; // Славянский и балканский фольклор: Верования. Текст. Ритуал. — М. : Наука, 1994. — 24 грудня. — С. 168—208. — .
Антонић Д., Зупанц М. Српски народни календар. — Београд, 1988. — .
Банников Е. Зимние Святки // Славянские праздники и обряды: Православный календарь. — М. : Гелеос Издательский дом, 2008. — 41 с. — .
Баранова О. Г., Зимина Т. А., Мадлевская Е. Л. и др. Русский праздник. Праздники и обряды народного земледельческого календаря. Иллюстрированная энциклопедия / Науч. ред. И. И. Шангина. — СПб. : Искусство-СПБ, 2001. — 668 с. — (История в зеркале быта) — .
Январь / Валенцова М. М., Плотникова А. А., Ясинская М. В. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2012. — Т. 5: С (Сказка) — Я (Ящерица). — С. 632—636. — ISBN 978-5-7133-1380-7.
Гадание / Л. Н. Виноградова // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 1995. — Т. 1: А (Август) — Г (Гусь). — С. 482—486. — ISBN 5-7133-0704-2.
Крещение / Виноградова Л. Н., Плотникова Л. А. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2004. — Т. 3: К (Круг) — П (Перепёлка). — С. 667—672. — ISBN 5-7133-1207-0.
Власов В. Древнерусская агрономия и христианство // Наука и жизнь. — М. : Правда, 1989. — № 9 (24 декабря). — С. 44—49. — ISSN 0028-1263.
Гадло А.В., Егоров С.Б., Верняев И.И., Чистяков А.Ю. Этнография Северо-Запада России: Южные окрестности Петербурга, Приладожье, Центральные районы Псковщины. — СПб. : Санкт-Петербургского университета, 2004. — 252 с. — .
Гошко Ю. Г. Соціалістична обрядовість на Україні:Історичний досвід та сучасні проблеми. — К. : Наукова думка, 1983. — 223 с.
Золотые правила народной культуры / О. В. Котович, И. И. Крук. — Мн. : Адукацыя i выхаванне, 2010. — 592 с. — 3000 прим. — .
Коринфский А. А. Крещенские сказания // Народная Русь: Круглый год сказаний, поверий, обычаев и пословиц русского народа. — М.: Издание книгопродавца М. В. Клюкина, 1901. — С. 120—127.
Змора / Е. Е. Левкиевская // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 1999. — Т. 2: Д (Давать) — К (Крошки). — С. 341—344. — ISBN 5-7133-0982-7.
Месяцеслов // Пословицы русского народа: Сборник пословиц, поговорок, речений, присловий, чистоговорок, прибауток, загадок, поверий и пр. / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — М., 1879. — Т. 2. — С. 499—502.
Молчанов Б. А. Человек и природа в традиционном правосознании народов Северной России. — Архангельск : Поморский гос. университет, 1998. — 216 с. — .
Некрылова А. Ф. Круглый год. — М. : Правда, 1991. — 496 с. — .
Никитина А. В. Русская традиционная культура : учеб. пособие для иностранцев. — СПб. : С.-Петерб. гос. ун-т, 2002. — 338 с. — .
[1] — СПб. : Терра — Азбука, 1995. — 176 с. — . Архівовано з джерела 17 березня 2013
[2] — СПб. : Издательство МГУ, 1885. — 245 с. Архівовано з джерела 18 січня 2022
Полесский народный календарь. — М. : Индрик, 2005. — 600 с. — .
Усов В. В. Русский народный православный календарь. — М. : Издательский Дом МСП, 1997. — Т. 1. — 512 с. — .
Обычаи и песни турецких сербов. — СПб. : Типография В. С. Балашева, 1889. — XXIV + 626 с.
Лозка А. Ю. Беларускі народны каляндар. — Мн. : Полымя, 2002. — 238 с. — .(біл.)

Посилання

Православний календар. Навечір'я Богоявлення [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.] (pravoslavie.ru)
Хрещенські колядки (аудіо)

[FOOTNOTEСахаров188511-1] Сахаров, 1885, с. 11.

[FOOTNOTEЛозка200248-2] Лозка, 2002, с. 48.

[FOOTNOTEВиноградова1995483-3] Виноградова, 1995, с. 483.

[FOOTNOTEВиноградова,_Плотникова2004667-4] Виноградова, Плотникова, 2004, с. 667.

[5] Водопос — от слов «водный пост», водокрст — потому, что в этот день вечером в церкви бросают крест в воду, в которой он останется до утра, неjтка — от слова «не есть» — рос. неедка, так как многие в этот день не едят ничего.

[FOOTNOTEЯстребов188990-6] Ястребов, 1889, с. 90.

[FOOTNOTEВаленцова_и_др.2012633-7] Валенцова и др., 2012, с. 633.

[FOOTNOTEКотович,_Крук201065-8] Котович, Крук, 2010, с. 65.

[FOOTNOTEТолстая2005-9] Толстая, 2005.

[FOOTNOTEВиноградова,_Плотникова2004668-10] Виноградова, Плотникова, 2004, с. 668.

[FOOTNOTEВиноградова,_Плотникова2004667–668-11] Виноградова, Плотникова, 2004, с. 667–668.

[FOOTNOTEУсов1997176-12] Усов, 1997, с. 176.

[FOOTNOTEКоринфский1901122-13] Коринфский, 1901, с. 122.

[FOOTNOTEМолчанов1998187-14] Молчанов, 1998, с. 187.

[FOOTNOTEВласов198948-15] Власов, 1989, с. 48.

[FOOTNOTEНикитина2002115-16] Никитина, 2002, с. 115.

[FOOTNOTEБаранова_и_др.2001280-17] Баранова и др., 2001, с. 280.

[FOOTNOTEАнтонић,_Зупанц1988-18] Антонић, Зупанц, 1988.

[FOOTNOTEАгапкина,_Виноградова1994-19] Агапкина, Виноградова, 1994.

[FOOTNOTEБанников2008-20] Банников, 2008.

[FOOTNOTEПропп199560-21] Пропп, 1995, с. 60.

[FOOTNOTEГадло_и_др.2004118-22] Гадло и др., 2004, с. 118.

[FOOTNOTEЛевкиевская1999343-23] Левкиевская, 1999, с. 343.

[Hatch1978-24] Hatch, Jane M. (1978). The American Book of Days. Wilson. ISBN . January 5th: Twelfth Night or Epiphany Eve. Twelfth Night, the last evening of the traditional Twelve Days of Christmas, has been observed with festive celebration ever since the Middle Ages.

[25] White, R.S. (2014). "The Critical Backstory" in Twelfth Night: A Critical Reader ed. Findlay and Oakley-Brown. London: Bloomsbury. с. 27—28. ISBN .

[26] Shakespeare, William; Smith, Bruce R. (2001). Twelfth Night: Texts and Contexts. Boston: Bedford/St Martin's. с. 2. ISBN .

[FOOTNOTEДаль1879499—502,_т._2-27] Даль, 1879, с. 499—502, т. 2.

[FOOTNOTEТолстая2005120-28] Толстая, 2005, с. 120.

[FOOTNOTEГошко1983150-29] Гошко, 1983, с. 150.

[FOOTNOTEТолстая2005538-30] Толстая, 2005, с. 538.