Фільм жахів фільм жахіть фільм жаху фільм страхіть англ horror film horror movie жанр художнього фільму До фільмів жахів

Фільм жахів, фільм жахіть, фільм жаху, фільм страхіть (англ. horror film, horror movie) — жанр художнього фільму. До фільмів жахів належать стрічки, що покликані налякати глядача, вселити почуття хвилювання або розсмішити, створити атмосферу напруження чи нестерпного очікування чогось жахливого. На відміну від, зокрема, комедій/«мила» чи порно, котрі сприяють виділенню ендорфінів та тестостерону, жахи, як і екшн, збільшують викид адреналіну.

Фільм жахів

Коротка назва	горор і Horror
Фільм жахів у Вікісховищі

Характерні риси

Основною рисою фільмів жахів є напружена, тривожна атмосфера, яка реалізується на екрані тими чи іншими сюжетними поворотами, подіями, образами: як то скримери та елементи саспенсу. Як і в багатьох інших жанрах кінематографу, перед глядачем класичної горор-стрічки постає картина боротьби добра і зла.

Історія виникнення

Першими фільмами з надприродними явищами, насиченими елементами фантасмагорії та кошмару, з'явилися ще у Жоржа Мальєса в кінці 1890-х років, одна з найвідоміших його робіт — це фільм 1896 року «Замок диявола». Це перший кінофільм, у якому використовувалися примітивні спецефекти. Розквіт жанру відбувся в Німеччині, де було створено багато популярних у майбутньому тем, як-то «Празький студент» (1913) чи «Ґолем» (1915). Основоположні персонажі фільмів жанру були запозичені зі страшних історій, створених німецьким експресіонізмом. Так, героєм фільму «Кабінеті доктора Каліґарі» (1920) був шалений вбивця, а в фільмі «Носферату, симфонія жаху» (1921) Фрідріха Вільгельма Мурнау вперше був використаний сюжет роману «Дракула» Брема Стокера.

У Голлівуді в німий період жанр перш за все був пов'язаний з іменем Т. Броунінга. В 1928 році Warner Bros. випускає перший звуковий фільм «Жах». На початку 30-х років компанія Universal Pictures випускає горор «Дракула» за однойменним романом, який швидко завойовує популярність.

У 50-ті роки жанр збагатився елементами наукової фантастики, зокрема в таких картинах як «Щось» (1951) та ^[en] (1956). Стрічки М. Павелла ^[en] (1960) та «Психо» Гічкока (1960) розвинули тему слешерів про маніяків-убивць. Водночас з'явилися перші широковідомі зразки ^[en], засновані на легендах про привидів, такі як «Квайдан» М. Кобаясі (1964) і ^[en] ^[en] (1968).

У 70-80-ті роки жанр зазнав переосмислення, з'явилися жорстокіші італійські та видовищніші, за спецефектами, американські жахи («Геловін», «Кошмар на вулиці В'язів», ^[en]).

Перша класика містила значний моральний підтекст з щасливим закінченням де виживали «праведники» котрі й карали «зло». Згодом, у 2000-х, тематика змінилась у бік реалізму, іноді без хепі-ендів або з виживанням найвитриваліших, котрі заздалегідь були ліпше за своїх наївних товаришів підготовлені до виживання.

Першим радянським фільмом жаху вважається «Вій» (1967) за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя, який знімали в Україні в церквах Седнева, Чернігова та Франківщини.

Різновиди та піджанри

Одна з найпопулярніших серій жахів — «Пила»

На думку окремих оглядачів жанр поділяється на відносний реалізм (твори, котрі іноді посилаються на реальні події) та фантасмагорію:

Реалізм

Серійники — жанр, для якого характерним є персонаж серійного чи масового вбивці, який переслідує і по черзі вбиває своїх жертв («Поворот не туди», «Крик», «Пила» тощо).
Тваринні — горори, тематикою яких є інстинктивні чи патогенні впливи на тварин, унаслідок яких вони виступають антагоністами («Щелепи», «Піраньї» і т. ін.)

Фантасмагорія

Психологічні — жанр зосереджений на вибудові насиченості впливу суто психологічних ефектів фобій чи парапсихології, як правило, при цьому стрічка не містить значної кількості жертв чи кровопролиття. В XXI сторіччі зразками цього жанру були «Ключ від усіх дверей», «Дзвінок» та «Дзеркала».
Міфічні — стрічкам жанру притаманні міфічні антигерої, найпопулярнішими до відтворення з котрих є зомбі, упирі, вовкулаки, духи та інші вигадані істоти.

Семантика назви

На думку окремих авторів, масова популярність фільмів страхів призвела до помилкового калькування назви з російської «фильм ужасов». На думку відомого мовознавця Бориса Антоненка-Давидовича, нормативною українською назвою для цього жанру є «фільм страхіть», «фільм страхів», «фільм жаху». Інші дослідники вважають, що термін «Фільм жахів» є правомірним, як і «горор», настільки що обидва терміни часопис Кіно-Коло поміщує в заголовку 500-сторінкової книги. Ще інші вживають русифіковану форму «хорор». Поняття жах можна вважати найекспресивнішою формою страху.

Див. також

Література жахів

Примітки

Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині; до них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, сум, смуток тощо.[…] Виняток становить хіба що іменник страх. […] Слово страхіття означає в українській мові «чудовисько або потвора, що наганяє страх на людей» […]; часто це слово, надто в множині, виступає як синонім іменника жах («Поки поштаря виглядаєш, чого не передумаєш, яких страхіть не намалюєш собі». — І. Муратов). Тим-то й Українсько-російський словник АН УРСР наводить як відповідник до російського вислову «ужасы войны» — «страхіття війни». Процитовано: Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. Видавництво "Радянський письменник", 1970 р. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 24 червня 2012.
Миславський, 2006, с. 201-203.
Сучасні кіножахи: страшна казка чи жахлива реальність?
Самые страшные фильмы СССР(рос.)
ТОП-9 фільмів жахів, в основу яких покладені реальні події
Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. Видавництво "Радянський письменник", 1970 р. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 24 червня 2012.
Польсько-український словник. Архів оригіналу за 5 липня 2013. Процитовано 5 липня 2013.
Войтенко, В., Фоссен, У., Андрущенко, І. Фільм жахів/Горор. — К.: KINO-КОЛО, 2008. — 504 с.
Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
Василяйко І. Семантико-тематична класифікація термінів кінематографа.// Науковий журнал. № 1/2014. — с. 21-29

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фільм жахів

Література

Миславський В. Н. Західний кінематограф. Концептуально-термінологічний словник. Харків : ТОВ Видавництво «Точка», 2024.. С. 193-196

[ure-1] Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині; до них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, сум, смуток тощо.[…] Виняток становить хіба що іменник страх. […] Слово страхіття означає в українській мові «чудовисько або потвора, що наганяє страх на людей» […]; часто це слово, надто в множині, виступає як синонім іменника жах («Поки поштаря виглядаєш, чого не передумаєш, яких страхіть не намалюєш собі». — І. Муратов). Тим-то й Українсько-російський словник АН УРСР наводить як відповідник до російського вислову «ужасы войны» — «страхіття війни». Процитовано: Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. Видавництво "Радянський письменник", 1970 р. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 24 червня 2012.

[FOOTNOTEМиславський2006201-203-2] Миславський, 2006, с. 201-203.

[3] Сучасні кіножахи: страшна казка чи жахлива реальність?

[4] Самые страшные фильмы СССР(рос.)

[5] ТОП-9 фільмів жахів, в основу яких покладені реальні події

[6] Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. Видавництво "Радянський письменник", 1970 р. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 24 червня 2012.

[7] Польсько-український словник. Архів оригіналу за 5 липня 2013. Процитовано 5 липня 2013.

[8] Войтенко, В., Фоссен, У., Андрущенко, І. Фільм жахів/Горор. — К.: KINO-КОЛО, 2008. — 504 с.

[9] Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .

[10] Василяйко І. Семантико-тематична класифікація термінів кінематографа.// Науковий журнал. № 1/2014. — с. 21-29