Джа лло або жовтий фільм від італ giallo жовтий жанровий різновид італійських фільмів жахів it про вбивства що містять с

Джа́лло або жовтий фільм (від італ. giallo — «жовтий») — жанровий різновид італійських фільмів жахів (^[it]) про вбивства, що містять складові слешера, трилера, психологічного горору, сексплуатації та, рідше, надприродне.

Цей особливий стиль італійських детективних фільмів жахів і трилерів зазвичай поєднує в собі обставини і напругу трилера з елементами фантастики жахів (як-то насилля слешера) і еротики (подібно до французького жанру ^[en]) та часто зображує таємничого вбивцю, особа і мотиви якого не розкривається аж до заключного акту фільму (прийом саспенсу). Жанр розвинувся в середині-кінці 1960-х років, досяг піку популярності в 1970-х роках і згодом занепав у комерційному кіновиробництві протягом наступних кількох десятиліть. Джалло був попередником пізнішого американського жанру слешерів і мав значний вплив на становлення останнього.

Витоки жанру

В італійському письменстві джалло — це жанр роману, що включає будь-який літературний жанр, пов'язаний з криміналом і таємницями, з усіма його піджанрами, як-то , детектив, загадкове вбивство або трилер-жахи.

Термін giallo («жовтий») походить від серії детективно-кримінальних романів під назвою Il Giallo Mondadori («Жовтий Мондадорі»), виданих найбільшим італійським видавництвом ^[en] 1929 року, отримавши назву завдяки фірмовому жовтому тлу книжкових оправ. Серія складалася майже виключно з італійських перекладів детективних романів британських й американських письменників, серед яких Аґата Крісті, Еллері Квін, Едґар Воллес, Ед Макбейн, Рекс Стаут, Едґар Аллан По, Реймонд Чандлер тощо.

Успіх романів джалло, виданих у дешевих м'яких обкладинках, незабаром почав привертати увагу інших італійських видавництв, видаючи свої серії та наслідуючи жовті обкладинки. Популярність цих книжкових серій зрештою зробила слово giallo в італійській мові синонімом детективного роману. У розмовній мові і засобах масової інформації в Італії це також стало висловом для загадкових чи нерозкритих справ.

Особливості

Є сумішшю фільму жаху і детективу. Від першого він перейняв атмосферу дії, від другого — сюжетну модель, де особа вбивці з'ясовується лише на останніх хвилинах фільму. Незмінною ознакою піджанру є маніяк, чиї дії, зовні ірраціональні, все ж мають в основі певну логіку. Жанрові канони були задані у стрічці Маріо Бава ^[en] (1964). Вже за рік ^[en], Ріккардо Фреда та Лучіо Фульчі відзняли свої аналогічні стрічки, остаточно ж затвердив новий жанр Даріо Ардженто, чий ^[en] (1969) став найкасовішим фільмом року в Італії. Завдяки праці художників-декораторів і гримерів ці фільми виявилися більш кривавими та лякаючими за стрічки США. Кращі джалло поєднують граничну жорстокість з естетикою абсурдизму.

Найвідомішими режисерами італійських жахів, окрім класиків, є зокрема ^[en], ^[en], ^[en] тощо.

Музика

Музика є однією з ключових складових унікального характеру жанру. Критик Мейтленд Макдон описує стрічку (1975) як «приголомшливий вісцеральний досвід… в рівній мірі візуальний… і слуховий». Письменниця Енн Біллсон висловлює: «Звучання джалло типово є п'янкою сумішшю заводної лаунж-музики, нервових дисонансів і свого роду заспокійливого ліризму, яке суперечить тому, як, по суті, воно супроводжує, скажімо, уповільнене обезголовлення»; як приклад вона наводить музику Енніо Морріконе до фільму 1971 року. До багатьох відомих саундтреків джалло включають праці інструменталіста ^[en], його вокальний гурт «I Cantori Moderni» та безсловесні жіночі вокали, часто у виконанні ^[en] або ^[en]. Канонічною стала також музика ^[en] для фільму «Усі відтінки темряви» (1972). Серед відомих композиторів — Морріконе, Ніколаі та італійський гурт . Серед інших важливих композиторів, відомих своєю роботою над фільмами джалло, — П'єро Умільяні (музика для «П'ять ляльок для серпневого місяця»), Ріц Ортолані (), («Дивний порок синьйори Ворд»), () та ().

Історичне тло і розвиток кіножанру

Першим джалло-романом, адаптованим для кіно, став ^[en] ^[en], знятий 1943 року Лукіно Вісконті під назвою «Одержимість» (італ. Ossessione). Хоча фільм технічно став першою кіноадаптацією до серії джалло від Мондадорі, його неореалістичний стиль суттєво відрізнявся від стилізованого насильства, якого набудуть наступні стрічки. Наразі «Одержимість» визнано важливою віхою в історії неореалістичного кінематографа, але спершу стрічку було засуджено фашистським урядом і ще майже 20 років по тому не з'являлося нових кіноадаптацій у стилі джалло.

Крім літературної традиції джалло-романів, ранні джалло-фільми також підпали під вплив німецьких фільмів «кримі» (нім. Krimis, скорочення від Kriminalfilm) початку 1960-х років. Ці чорно-білі детективи, виробництва датсько-німецької студії та засновані на оповіданнях Едґара Воллеса, зазвичай включали загадкові сюжети-головоломки з пошуками замаскованого винуватця злочину. Дані стрічки визначили перші ключові риси для майбутніх, але вони не містили в собі ті надмірні стилізацію і жорстокість, які згодом стали питомими рисами італійських джалло.

Також висловлено припущення про можливий вплив шведського режисера Арне Маттссона, зокрема його фільму 1958 року . Попри те, що фільм має стилістичні та сюжетні подібності з пізнішими фільмами жанру джалло (особливо у використанні кольору і сюжету з кількома вбивствами), немає прямих доказів того, що пізніші італійські режисери бачили цей фільм.

Ґоффредо Унґер (дублер убивці, розкритого наприкінці фільму) у ролі *Вбивці в масці* зі стрічки (1964) послужить візуальним зразком стереотипного джалло-вбивці. Кінокритик ^[en] зазначав, що зображення у даному фільмі лиходія з «роздвоєнням особистості» є еволюцією антагоніста з розладом особистості у таких фільмах, як «Психо» (1960), з'явившись ще до відомішого використання цього образу у . Також Майкл Маккензі зазначив, що приховування статі персонажа стало повторюваним прийомом в інших джалло.

Першим «справжнім» фільмом жанру джалло зазвичай вважається «Дівчина, що знала надто багато» (1963) Маріо Бави. Його назва аллюдує на класичний фільм Альфреда Гічкока «Людина, що знала надто багато» (1934, перезнято Гічкоком 1956 року), підкреслюючи ранній зв'язок між джалло та англо-американськими кримінальними історіями. Попри те, що знятий у чорно-білому стилі і позбавлений запеклого насильства і сексуальності, які стали питомими рисами пізніх джалло, фільму приписують створення основної структури жанру: у ньому молода американська туристка в Римі стає свідком вбивства, її свідчення нехтуються владою та їй належить самій спробувати розкрити особистість убивці. Бава черпав натхнення з традиції німецьких Krimis, а також зі стилю Гічкока, на що вказує власне назва стрічки, а у свою чергу структура фільму послужила основним макетом для багатьох майбутніх джалло.

Наступного року після «Дівчата, яка знала занадто багато» Маріо Бава випустив стильний і значущий для жанру фільм (1964). Він вніс кілька елементів, які стали клішем для жанру: замаскований переслідувач із блискучою зброєю та в чорних рукавичках, що жорстоко вбиває ряд гламурних моделей. Хоча фільм тоді не приніс фінансового успіху, введені ним прийоми (зокрема знаменитий убивця в рукавичках, провокаційна сексуальність і сміливе використання кольору) стали канонічними для цього жанру.

Жан Сорель і Ельза Мартінеллі у фільмі (1969); еротичний трилер кінця 1960-х, що вийшов до прориву джалло.

У наступні кілька років вийшло кілька фільмів з такою же тематикою криміналу і трилера, включаючи ранні роботи режисерів ^[en] (Nude… si muore, 1968), ^[en] (, 1968), ^[en] (, , 1969; , 1970), Ріккардо Фреда (, 1969) і Лучо Фульчі (, 1969); всі вони згодом стали важливими творчими рушіями в жанрі, що поставав. Але саме перший повнометражний фільм Даріо Ардженто 1970 року перетворив джалло на великий культурний феномен. Його стрічка ^[en], який відображає явний вплив «Шість жінок для вбивці», представив новий рівень стильового насилля і напруги, що допомогло перевизначити жанр. Фільм мав значні касові збори та набув широкого поширення. Його успіх викликав божевільний попит на італійські фільми зі стильними, жорстокими і сексуально провокаційними сюжетами вбивств, по суті закріпивши жанр у суспільній свідомості. Сам Ардженто зняв іще три стрічки за наступні п'ять років. 1996 року режисер ^[en] писав:

«Немає сумніву, що Маріо Бава започаткував „спаґеті-трилери“, [але] Ардженто надав їм потужного поштовху, поворотний момент, новий стиль… „нове вбрання“. Маріо постарів, а Даріо зробив це своїм власним жанром… це відбилося на жанровому кіно, яке завдяки Даріо отримало нове життя.»

Оригінальний текст (англ.)

There's no doubt that it was Mario Bava who started the 'spaghetti thrillers' [but] Argento gave them a great boost, a turning point, a new style...'new clothes'. Mario had grown old and Dario made it his own genre... this had repercussions on genre cinema, which, thanks to Dario, was given a new lease on life.

Успіх фільму «Птах з кришталевим оперенням» впровадив десятиліття, в якому вироблялося безліч джалло щорічно. У колах англомовного кінематографа термін «giallo» поступово став синонімом виразного, театрального і стилізованого візуального елемента.

Фільмографія

1960-ті роки

(Маріо Бава, 1963; італ. La ragazza che sapeva troppo)
(Маріо Бава, 1964; італ. Sei donne per l'assassino)
(, 1964) — німецький krimi-фільм, що передував італійському стилю «giallo».
(Діно Тавелла, 1965; італ. Il mostro di Venezia)
(, 1965; італ. Libido)
( і Франко Росселліні, 1965; італ. La donna del lago)
(, 1965; італ. Le notti della violenza)
(, 1966; італ. Il terzo occhio)
(Анджело Доріґо, 1966; італ. A… come Assassino)
(Еліо Скардамалья, 1966; італ. La lama nel corpo)
(Міно Ґуерріні, 1966; італ. Omicidio per appuntamento)
(Адріан Говен, 1966; нім. Der Mörder mit dem Seidenschal), Ельга Ліне у головній ролі
Безликий вбивця (Анджело Доріґо, 1967; італ. Assassino senza volto), з Жанін Рено у головній ролі
(Тінто Брасс, 1967; італ. Col cuore in gola)
(, 1968; італ. Il dolce corpo di Deborah)
(, 1968; італ. La morte ha fatto l'uovo)
(Еліо Петрі, 1968; італ. Un tranquillo posto di campagna)
(, 1968; італ. Nude... si muore)
(, 1968; італ. L'assassino ha le mani pulite)
(Брунелло Ронді, 1968; італ. Più tardi Claire, più tardi…), Жанін Рено у головній ролі
(, 1968; італ. La morte non ha sesso)
it:Yellow - Le cugine (, 1969)
(, 1969; італ. Interrabang)
(Даміяно Даміяні, 1969; італ. Una ragazza piuttosto complicata), Флорінда Болкан у головній ролі
(Умберто Ленці, 1969; італ. Così dolce...così perversa)
(Ферруччо Казапінта, 1969; італ. La bambola di Satana)
(, 1969; італ. Femmine insaziabili)
(Лучо Фульчі, 1969; італ. Una sull'altra)
Сурми апокаліпсису (Хуліо Бухс, 1969; ісп. Las trompetas del apocalipsis); Бретт Голсі і Марілу Толо в головних ролях
(^[en], 1969; ісп. La residencia)
Блондинка – приманка для вбивці (, 1969; нім. Blonde Köder für den Mörder, італ. La morte bussa due volte), також «Смерть стукає двічі»
(Ріккардо Фреда, 1969; італ. A doppia faccia)
Подорож у порожнечу (, 1969; ісп. Viaje al vacío)
(, 1969), випущено у США як «Параноя»

1970-ті роки

(Даріо Ардженто, 1970; італ. L'uccello dalle piume di cristallo)
(Маріо Бава, 1970; італ. Il rosso segno della follia)
(Умберто Ленці, 1970; італ. Paranoia), випущено в США як «Тихе місце для вбивства» (англ. A Quiet Place to Kill)
П'ять ляльок для серпневого місяця (Маріо Бава, 1970; італ. 5 bambole per la luna d'agosto)
(, 1970; італ. La morte risale a ieri sera)
(, 1970) або «Твоє солодке тіло для вбивства» (італ. Il tuo dolce corpo da uccidere)
(Брунелло Ронді, 1970; італ. Le tue mani sul mio corpo)
(, 1970; італ. Le foto proibite di una signora per bene)
(Сальваторе Сампері, 1970; італ. Uccidete il vitello grasso e arrostitelo)
(, 1970; італ. Nelle pieghe della carne)
(, 1970; італ. Concerto per pistola solista)
(Альберто Де Мартіно, 1971; італ. L'uomo dagli occhi di ghiaccio)
(Лучо Фульчі, 1971; італ. Una lucertola con la pelle di donna)
(, 1971; італ. Giornata nera per l'ariete)
(, 1971; італ. Un posto ideale per uccidere)
Дивний порок синьйори Ворд (, 1971; італ. Lo strano vizio della Signora Wardh)
(Серджо Мартіно, 1971; італ. La coda dello scorpione)
(Паоло Кавара, 1971; італ. La tarantola dal ventre nero)
(Даріо Ардженто, 1971; італ. Il gatto a nove code)
(Дуччо Тессарі, 1971; італ. Una farfalla con le ali insanguinate)
(Даріо Ардженто, 1971; італ. 4 mosche di velluto grigio)
(, 1971; італ. …dopo di che, uccide il maschio e lo divora), також відоме як «Марта»
(Ромоло Ґуеррієрі, 1971; італ. La Controfigura)
(, 1971; італ. Un Omicidio perfetto a termine di legge)
(Ріккардо Фреда, 1971; італ. L'iguana dalla lingua di fuoco)
(Маріо Бава, 1971; італ. Reazione a catena)
(, 1971; італ. Hanno cambiato faccia)
(, 1971; італ. La vittima designata)
(, 1971; італ. La bestia uccide a sangue freddo)
На дні басейну (, 1971; італ. In fondo alla piscina), Керол Бейкер у головній ролі
(, 1971; італ. Il diavolo ha sette facce)
(, 1971; ісп. Jack el destripador de Londres)
(Лучано Ерколі, 1971; італ. La morte cammina con i tacchi alti), у головній ролі
(, 1971; італ. La corta notte delle bambole di vetro)
(, 1971; італ. Gli occhi freddi della paura)
(, написано , 1971; італ. L'uomo più velenoso del cobra)
Лисиця з оксамитовим хвостом (, 1971; італ. La volpe dalla coda di velluto)
(, 1971; ісп. El techo de cristal), у головних ролях , і
Дикі звірі без клітки (Хуан Логар, 1971; ісп. Fieras sin jaula), у головних ролях Розальба Нері і
(^[it], 1971; італ. La notte che Evelyn uscì dalla tomba)
(, 1971; ісп. Historia de una traición)
(, 1971; італ. Alla ricerca del piacere)
(Ренцо Руссо, 1972; італ. La rossa dalla pelle che scotta)
(, 1972; італ. Perché quelle strane gocce di sangue sul corpo di Jennifer?)
(Лучо Фульчі, 1972; італ. Non si sevizia un paperino)
(, 1972; італ. Terza ipotesi su un caso di perfetta strategia criminale)
(Лучано Ерколі, 1972; італ. La morte accarezza a mezzanotte)
Дві пари з королевою (Хуліо Бухс, 1972; ісп. Doppia coppia con Regina), у головних ролях Ельга Ліне і Маріса Мелл
Дім живих мерців (, 1972; ісп. La casa de las muertas vivientes)
(, 1972; італ. Chi l'ha vista morire?)
(, 1972; італ. Mio caro assassino)
(, 1972; італ. Un bianco vestito per Marialé)
(, 1972; італ. Il tuo vizio è una stanza chiusa e solo io ne ho la chiave)
(Фердінандо Меріґі, 1972; італ. Casa d'appuntamento)
Смерть легко сходить (, 1972; італ. La morte scende leggera)
(Сільвіо Амадіо, 1972; італ. Il sorriso della iena)
(Массімо Далламано, 1972; італ. Cosa avete fatto a Solange?)
(Убмерто Ленці, 1972; італ. Il coltello di ghiaccio)
(, 1972; італ. L'occhio nel labirinto), у головній ролі Аліда Валлі
Коли Марта скрикнула з могили (Francisco Lara Polop, 1972; італ. Quando Marta urlò dalla tomba)
(Серджо Мартіно, 1972; італ. Tutti i colori del buio)
(Альберто Де Мартіно, 1972; італ. L'assassino è al telefono), starring Telly Savalas
На тропіці Раку (Едоардо Муларджа, 1972; італ. Al Tropico del Cancro)
^[it] (Сауро Скаволіні, 1972; італ. Amore e morte nel giardino degli dei)
(, 1972; італ. L'etrusco uccide ancora)
(Роберто Монтеро, 1972; італ. Rivelazione di un maniaco sessuale)
Тепле марення (, 1972; італ. Delirio caldo)
(Убмерто Ленці, 1972; італ. Sette orchidee macchiate di rosso)
(Серджо Пасторе, 1972; італ. Sette scialli di seta gialla)
(Альфонсо Брешія, 1972; італ. Ragazza tutta nuda assassinata nel parco)
(, 1972; італ. I due volti della paura), у головних ролях Аніта Стріндберґ і Джордж Гілтон
(Франческо Маццеї, 1972; італ. L'arma, l'ora, il movente)
Червона дама вбиває сім разів (^[it], 1972; італ. La dama rossa uccide sette volte)
Кішка в тічці (, 1972; італ. La gatta en calore)
A.A.A. Гарна масажистка в наявності… (, 1972; італ. A.A.A. Massaggiatrice bella presenza offresi…)
(Мауріціо Прадо, 1973; італ. Passi di danza su una lama di rasoio)
(Серджо Мартіно, 1973; італ. I corpi presentano tracce di violenza carnale)
(, 1973; італ. Il fiore dai petali d'acciaio), у головній ролі Керол Бейкер
(Антоніо Марґеріті, 1973; італ. La morte negli occhi del gatto)
(Ріккардо Ґіоне, 1973; італ. Il prato macchiato di rosso)
(Анджело Панначчо, 1973; італ. Il sesso della strega), у головній ролі Камілла Кітон
Дні кохання на вістрі леза (Джузеппе Пеллеґріні, 1973; італ. Giorni d'amore sul filo di una lama)
(, 1973; ісп. Los crímenes de Petiot)
(Джо Д'Амато, 1973; італ. La morte ha sorriso all'assassino)
Ніхто не чув крику (Елой де ла Іглесія, 1973; ісп. Nadie oyó gritar), у головній ролі
У Венеції… приголомшливо червоний грудень (, 1973; італ. A Venezia... un Dicembre rosso shocking)
^[it] (Франческо Баріллі, 1974; італ. Il profumo della signora in nero)
Злочин за авторським правом (Маріо Сабатіні, 1974; італ. Delitto d'autore), у головних ролях Сільвія Кошчіна і
(Карлос Ауред, 1974; ісп. Los ojos azules de la muñeca rota)
(, 1974; італ. Cinque donne per l'assassino)
(Умберто Ленці, 1974; італ. Spasmo)
(Дуччо Тессарі, 1974; італ. L'uomo senza memoria)
(Вільям Роуз, 1974, італ. La casa della paura)
(, 1974; італ. L'assassino ha riservato nove poltrone)
(Массімо Далламано, 1974; італ. La polizia chiede aiuto)
Клац… ти вмер (Маріо Мороні, 1974; італ. Ciak… si muore)
Вбивця — серед тринадцяти (, 1974; ісп. El asesino está entre los trece)
Смерть кличе о десятій (Хуан Бош, 1974; ісп. La Muerte llama a las diez)
Тисяча очей вбивці (Хуан Бош, 1974; ісп. Los mil ojos del asesino)
Рибка із золотими очима (Педро Луїс Рамірес, 1974, ісп. El pez del los ojos de oro)
Молода дружина (^[de], 1974; італ. La moglie giovane)
(Умберто Ленці, 1975; італ. Gatti rossi in un labirinto di vetro)
(, 1975; італ. Macchie solari)
(, 1975; італ. L'assassino è costretto ad uccidere ancora), також «Павук» (італ. Il Ragno)
Еротичні ігри хорошої сім'ї (Франческо Дельї Еспіноса, 1975; італ. Giochi erotici di una famiglia per bene), у головній ролі Еріка Бланк
Всі крики тиші (Рамон Барко, 1975, ісп. Todo los gritos del silencio)
Бабка для кожного трупа (, 1975; ісп. Una libélula para cada muerto)
Шкіра під кігтями (Алессандро Сантіні, 1975; італ. La pelle sotto gli artigli), у головній ролі Ґордон Мітчелл
(Луїджі Баццоні, 1975; італ. Le orme)
(Даріо Ардженто, 1975; італ. Profondo rosso)
(, 1975; італ. Nude per l'assassino)
Убивця не сам (Хесус Гарсія де Дуенас, 1975; ісп. El asesino no está solo), у головній ролі Марія Ром
(, 1975; італ. Il vizio ha le calze nere)
(Серджо Мартіно, 1975; італ. Morte sospetta di una minorenne)
(Альфредо Ріццо, 1975; італ. La sanguisuga conduce la danza)
(, 1975; італ. …a tutte le auto della polizia)
(, 1975; італ. Istantanea per un delitto)
Поліція блукає в темряві (Елія Коломбо, 1975; італ. La polizia brancola nel buio)
(Пупі Аваті, 1976; італ. La casa dalle finestre che ridono)
(Паоло Каваро, 1976; італ. E tanta paura)
Смерть навколо Моніки (Рамон Фернандес, 1976; ісп. La Muerte Ronda a Mónica)
(Мауріціо Прадо, 1977; італ. Passi di morte perduti nel buio)
Хворі пороки гувернантки (, 1977; італ. I vizi morbosi di una governante)
(Лучо Фульчі, 1977; італ. Sette note in nero)
(, 1977; італ. La ragazza dal pigiama giallo)
(, 1977; італ. Il gatto dagli occhi di giada)
Око за стіною (Джуліяно Петреллі, 1977; італ. L'occhio dietro la parete), у головній ролі Джон Філіп Лоу
(, 1977; італ. 9 ospiti per un delitto)
Суспірія (Даріо Ардженто, 1977; італ. Suspiria)
(Франческо Баріллі, 1978; італ. Pensione Paura)
Сестра Урсули (Енцо Міліоні, 1978; італ. La sorella di Ursula)
(, 1978; італ. Enigma rosso)
(Антоніо Бідо, 1978; італ. Solamente nero)
Аморальність (, 1978; італ. L'immoralità)
(Джузеппе Розаті, 1978; італ. Indagine su un delitto perfetto), у головних ролях Джозеф Коттен і Пол Мюллер
Смертельне зґвалтування (Леон Клімовскі, 1978; ісп. Violacion Fatal), у головній ролі Антоніо Маянс
Розслідування по-неаполітанськи (Серджо Корбуччі, 1979; італ. Giallo napoletano)
(Джуліо Берутті, 1979; італ. Suir omicidi)
Квіти пороку (, 1979; ісп. Las Flores del Vicio), у головній ролі Керол Бейкер
Розслідування по-венеційськи (, 1979; італ. Giallo a Venezia)
(, 1979)

1980-ті роки

Таємниця проклятого дому (Джанні Мартуччі, 1980; італ. Il mistero della casa maledetta)
(Ріккардо Фреда, 1981; італ. Follia omicida)
Пекло (Даріо Ардженто, 1980; італ. Inferno)
Острів мартина (Несторе Унґаро, 1981; італ. L'isola del gabbiano) this was the feature version edited from a 1981 TV miniseries called Seagull Island; a British/Italian co-production
(, 1981; англ. Madhouse, також There Was a Little Girl)
(Романо Скаволіні, 1981; англ. Nightmares in a Damaged Brain)
(Даріо Ардженто, 1982; італ. Tenebrae)
(Серджо Мартіно, 1982; італ. Assassinio al cimitero etrusco)
(Лучо Фульчі, 1982; італ. Lo squartatore di New York)
Плотський злочин (Чезаре Канавері, 1982; італ. Delitto Carnale); існує також жорстка версія для дорослих
(Ламберто Бава, 1983; італ. La casa con la scala nel buio)
(Альберто Де Мартіно, 1983; англ. Blood Link, нім. Blutspur)
(Карло Ліццані, 1983; італ. La casa del tappeto giallo)
Murder Rock (Лучо Фульчі, 1984; італ. Murderock – uccide a passo di danza)
Занадто гарні, щоб померти або Нічого під сукнею (Карло Ванціна, 1985; італ. Sotto il vestito niente)
(Альберто Де Мартіно, 1985; італ. 7 Hyden Park – La casa maledetta)
Феномен (Даріо Ардженто, 1985)
Чорний восьминіг (Марта Регера, 1985; ісп. Pulpo Negro) made for Argentinian TV
(, 1986; італ. La casa del buon ritorno, нім. Das Haus der Blauen Schatten)
Убивця досі з нами (Камілло Теті, 1986; італ. L'assassino è ancora tra noi)
(Ламберто Бава, 1986; італ. Morirai a mezzanotte)
Монстр Флоренції (Чезаре Ферраріо, 1986; італ. Il mostro di Firenze)
(Руджеро Деодато, 1986; італ. Camping Del Terrore) або Відлік тіл (англ. Body Count)
Злочини (Джованна Ленці, 1986; італ. Delitti)
(, 1987; італ. Caramelle da uno sconosciuto)
(, 1987; італ. Deliria)
(Ламберто Бава, 1987; італ. Le foto di Gioia)
(Даріо Ардженто, 1987; італ. Opera), також «Жах в опері» (англ. Terror at the Opera)
Привид смерті або Рідкісний злочин (, 1988; італ. Un delitto poco comune)
або Нічого під сукнею 2 (Даріо П'яна, 1988; італ. Sotto il vestito niente 2)
Загроза кохання (Руджеро Деодато, 1988; італ. Minaccia d'amore)
(, 1988; італ. Delitti e profumi)
Патос: Присмак страху (Піччо Раффаніні, 1988; італ. Pathos: Un sapore di paura)
Не бійся тітки Марти (, Лучо Фульчі, 1988; італ. Non aver paura della zia Marta)
Різанина (Андреа Б'янкі, 1989; італ. Massacre)
(, 1989; англ. Nightmare Beach)
Диявольські жінки (Луїджі Руссо, 1989; італ. Le Diaboliche)
(Стеліо Фіоренца, 1989), у головній ролі
Арабелла, чорний янгол (Стельвіо Массі, 1989; англ. Arabella, the Black Angel)
Американська рикша (Серджо Мартіно, 1989; англ. American Rickshaw), у головній ролі Дональд Плезенс
Смерть — у моді (Бруно Ґабурро, 1989; італ. La morte è di moda)

1990-ті роки

Убивство у синьому світлі (Альфонсо Брешія, 1991; італ. Omicidio a luci blu), у головній ролі Девід Гесс
(Ламберто Бава, 1992; італ. Misteria, англ. Body Puzzle), у головних ролях Йоанна Пакула та Еріка Бланк
Коло страху (Альдо Ладо Lado, 1992; англ. Circle of Fear), у головній ролі Берт Янґ
Травма (Даріо Ардженто, 1993; італ. Trauma)
(Руджеро Деодато, 1993; італ. Vortice Mortale), знято в Угорщині
Небезпечне тяжіння (, 1993; англ. Dangerous Attraction), у головній ролі
Очі всередині (Бруно Маттеї, 1993; італ. Gli occhi dentro)
Убивство по телефону (Бруно Маттеї, 1994; італ. Omicidio al Telefono)
Дивна історія Ольги О. (Антоніо Боніфачо, 1995; італ. La strana storia di Olga O), сценарист Ернесто Ґастальді, у головній ролі Флорінда Болкан
Вбивця — той, що в жовтих черевиках (Філіппо Отоні, 1995; італ. L'assassino è quello con le scarpe gialle)
(Даріо Ардженто, 1996; італ. La sindrome di Stendhal)
Дім, де жила Корін (Мауріціо Лучіді, 1996; італ. La casa dove abitava Corinne)
Екран-убивця (Аль Феста, 1996; італ. Fatal frames: Fotogrammi mortali), у головних ролях Девід Ворбек, Дональд Плезенс і Ліннея Квіґлі
(Серджо Стівалетті, 1997; італ. M.D.C. – Maschera di cera)
(Емідіо Ґреко, 1999; італ. Milonga)

2000-ні роки

(Даріо Ардженто, 2001; італ. Non ho sonno)
Червона шапочка (Джакомо Чіміні, 2003; італ. Cappuccetto Rosso)
Погані схильності (П'єрфранческо Кампанелла, 2003: італ. Cattive inclinazioni)
Гравець або Гравець в карти (Даріо Ардженто, 2004; італ. Il cartaio)
(Ерос Пульєллі, 2004; італ. Occhi di cristallo)
(Алекс Інфаскеллі, 2004; італ. Il siero della vanità)
(Даріо Ардженто, 2005; італ. Ti piace Hitchcock?)
(Даріо Ардженто, 2009; італ. Giallo)

2010-ті роки

Немов лялечка (Луїджі Пасторе, 2010; італ. Come una crisalide)
(Карло Ванціна, 2011; італ. Sotto il vestito niente – L'ultima sfilata)
(Лучано Онетті, 2013; італ. Sonno profondo)
Франческа (Лучано Онетті, 2015; італ. Francesca)
Абракадабра (Лучано Онетті, 2018; італ. Abrakadabra)

2020-ті роки

(Даріо Ардженто, 2022; італ. Occhiali Neri)

Значимі для жанру особистості

Джерела:

Режисери

^[en]
Даріо Ардженто
^[en]
Маріо Бава
^[en]
^[en]
^[en]
^[en]
^[en]
^[en]
^[en]
^[en]
Паоло Кавара
^[en]
^[en]
^[en]
^[en]
^[en]
^[en]
^[en]
^[it]
^[en]
Сальваторе Сампері
^[en]
Ріккардо Фреда
Лучо Фульчі

Сценаристи

Актори й акторки

Композитори

Див. також

Примітки

Миславський, 2007, с. 67-68, 117.
(англ.) Simpson, Clare (4 лютого 2013). . WhatCulture. Архів оригіналу за 17 листопада 2015.
Kerswell, 2012, с. 46—49.
(англ.) Nashawaty, Chris (18 липня 2019). Murder, Italian Style: A Primer on the Giallo Film Genre. Vulture. Процитовано 27 грудня 2020.
(англ.) Needham, Gary. Playing with Genre: An Introduction to the Italian Giallo. Kinoeye. Процитовано 3 вересня 2014.
(англ.) da Conceição, Ricky (16 жовтня 2012). . Sound on Sight. Архів оригіналу за 24 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
(англ.) Hudson, Kelly (7 лютого 2019). All the Colors of Giallo: Blood, Sex, the Occult, and Heaping Loads of 70's Weirdness. Процитовано 27 грудня 2020.
Anne Billson (14 жовтня 2013). Violence, mystery and magic: how to spot a giallo movie. The Tekegraph. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 29 серпня 2014.
McDonagh, Maitland (22 березня 2010). Broken Mirrors/Broken Minds: The Dark Dreams of Dario Argento. . с. vii. ISBN .
(англ.) An interview with Alessandro Alessandroni by John Mansell. Soundtrack – The CinemaScore & Soundtrack Archives. Процитовано 5 листопада 2022.
(англ.) . Light in The Attic Records. Архів оригіналу за 31 жовтня 2022. Процитовано 31 жовтня 2022.
(англ.) Cipriani a Master of All Genres and Profoundly Moving Music. Musique Fantastique. Процитовано 24 липня 2023.
(англ.) All the Colours of the Dark. Electric Sheep Magazine. Процитовано 24 липня 2023.
(англ.) Giallo Cinema: Spaghetti Slashers - The Grindhouse Cinema Database. www.grindhousedatabase.com. Процитовано 27 грудня 2020.
Koven, Mikel (2 жовтня 2006). La Dolce Morte: Vernacular Cinema and the Italian Giallo Film. Scarecrow Press. с. 3. ISBN .
Koven, Mikel (2 жовтня 2006). La Dolce Morte: Vernacular Cinema and the Italian Giallo Film. Scarecrow Press. с. 4. ISBN .
Nobile, Phil Jr. (11 жовтня 2015). A Genre Between Genres: The Shadow World Of German Krimi Films. Birth.Movies.Death. Процитовано 27 грудня 2020.
(англ.) Andersson, Pidde (2 жовтня 2006). Blue Swede Shock! The History of Swedish Horror Films. The TOPPRAFFEL! Library. ISBN .
Alanen, Antti (2 травня 2014). Mannekäng i rött / Mannequin in Red (SFI 2000 restoration). Процитовано 3 вересня 2014.
Lucas, 2013, с. 566.
(англ.) MacKenzie, Michael (Director) (2015). Gender and Giallo (Documentary). Arrow Films.
Murray, Noel (20 жовтня 2011). Gateways to Geekery: Giallo. The A.V. Club. Процитовано 3 вересня 2014.
(англ.) Rockoff, Adam (2002). Going to Pieces: The Rise and Fall of the Slasher Film, 1978-1986. . с. 30. ISBN .
(англ.) Lucas, Tim. Blood and Black Lace DVD, , 2005, . ASIN: B000BB1926
(англ.) McDonagh, Maitland (22 травня 2010). Broken Mirrors/Broken Minds: The Dark Dreams of Dario Argento. . с. 14. ISBN .
(англ.) Soavi, Michele (1996). Michele Soavi Interview. У Palmerini, Luca M.; Mistretta, Gaetano (ред.). Spaghetti Nightmares. Fantasma Books. с. 147. ISBN .
(англ.) Zadeh, Hossein Eidi. 15 Essential Films For An Introduction to Italian Giallo Movies. Процитовано 27 грудня 2020.
Luther-Smith, Adrian (1999). Blood and Black Lace: The Definitive Guide to Italian Sex and Horror Movies. Stray Cat Publishing Ltd. p. 30
Simone Petricci. Il Cinema E Siena: La Storia, I Protagonisti, Le Opere. Manent, 1997.
Murder by Music (1969).
The House That Screamed (1970) - Narciso Ibañez Serrador | Synopsis, Characteristics, Moods, Themes and Related | AllMovie. Процитовано 27 грудня 2020 — через www.allmovie.com.
Binion, Cavett. «The House That Screamed». Allmovie. Macrovision. Retrieved June 29, 2009.
Luca Rea. I colori del buio: il cinema thrilling italiano dal 1930 al 1979. I. Molino, 1999.
Notebook Soundtrack Mix #10: The Black Belly of Giallo on Notebook|MUBI
Worland, Rick (2006). The Horror Film: An Introduction. Wiley-Blackwell. с. 276. ISBN .
Luther-Smith, Adrian (1999). Blood and Black Lace: The Definitive Guide to Italian Sex and Horror Movies. Stray Cat Publishing Ltd. p. 43
^[it]. Italian Gothic Horror Films, 1970—1979. — Jefferson, North Carolina : ^[en], 2017. — 246 p. — .
Luther-Smith, Adrian (1999). Blood and Black Lace: The Definitive Guide to Italian Sex and Horror Movies. Stray Cat Publishing Ltd. p.70
Stanley, Anya (4 жовтня 2019). The Diffusion of Giallo in Nicolas Roeg's 'Don't Look Now'. Vague Visages.
Luther-Smith, Adrian (1999). Blood and Black Lace: The Definitive Guide to Italian Sex and Horror Movies. Stray Cat Publishing Ltd. p. 3
Curti, Roberto (2017). Riccardo Freda: The Life and Works of a Born Filmmaker. McFarland. .
10 Horror Subgenres to Know Before Planning Your Next Movie Marathon — Mental Floss
Luther-Smith, Adrian (1999). Blood and Black Lace: The Definitive Guide to Italian Sex and Horror Movies. Stray Cat Publishing. p. 40
(ісп.) «Cómo era El pulpo negro: terror argentino, con el sello de Narciso Ibañez Menta». Multimedio Reporte 24.
Gli OCCHI DENTRO (1993). BFI. Процитовано 4 серпня 2022.
Lupi, Gordiano; Gazzarrini, Ivo (2013). Bruno Mattei: L'ultimo artigiano. .
Where to begin with giallo. British Film Institute. Процитовано 27 грудня 2020.
Fischer, Russ (26 жовтня 2015). Black Gloves And Knives: 12 Essential Italian Giallo. Процитовано 27 грудня 2020.
The original scream queens who gave giallo its feminist edge — Little White Lies
Giallo is the horror subgenre you need to explore — Nerdlist
Stay Home, Watch Horror: 5 Giallo Movies to Stream This Week — Bloody Disgusting
The 30 Best Slasher Movies of All Time — Mental Floss

Джерела

Миславський В. Н. Кінословник. Терміни, визначення, жарґонізми / пер. з рос. С.В. Мірошніченко, ред. А.Ф. Парамонов. — Харків, 2007. — С. 116. — .

[FOOTNOTEМиславський200767-68,_117-1] Миславський, 2007, с. 67-68, 117.

[2] (англ.) Simpson, Clare (4 лютого 2013). . WhatCulture. Архів оригіналу за 17 листопада 2015.

[FOOTNOTEKerswell201246—49-3] Kerswell, 2012, с. 46—49.

[4] (англ.) Nashawaty, Chris (18 липня 2019). Murder, Italian Style: A Primer on the Giallo Film Genre. Vulture. Процитовано 27 грудня 2020.

[Needham-5] (англ.) Needham, Gary. Playing with Genre: An Introduction to the Italian Giallo. Kinoeye. Процитовано 3 вересня 2014.

[Sound_on_Sight-6] (англ.) da Conceição, Ricky (16 жовтня 2012). . Sound on Sight. Архів оригіналу за 24 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.

[7] (англ.) Hudson, Kelly (7 лютого 2019). All the Colors of Giallo: Blood, Sex, the Occult, and Heaping Loads of 70's Weirdness. Процитовано 27 грудня 2020.

[How_To_Spot-8] Anne Billson (14 жовтня 2013). Violence, mystery and magic: how to spot a giallo movie. The Tekegraph. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 29 серпня 2014.

[broken_mirrors-9] McDonagh, Maitland (22 березня 2010). Broken Mirrors/Broken Minds: The Dark Dreams of Dario Argento. . с. vii. ISBN .

[10] (англ.) An interview with Alessandro Alessandroni by John Mansell. Soundtrack – The CinemaScore & Soundtrack Archives. Процитовано 5 листопада 2022.

[11] (англ.) . Light in The Attic Records. Архів оригіналу за 31 жовтня 2022. Процитовано 31 жовтня 2022.

[12] (англ.) Cipriani a Master of All Genres and Profoundly Moving Music. Musique Fantastique. Процитовано 24 липня 2023.

[13] (англ.) All the Colours of the Dark. Electric Sheep Magazine. Процитовано 24 липня 2023.

[14] (англ.) Giallo Cinema: Spaghetti Slashers - The Grindhouse Cinema Database. www.grindhousedatabase.com. Процитовано 27 грудня 2020.

[koven_3-15] Koven, Mikel (2 жовтня 2006). La Dolce Morte: Vernacular Cinema and the Italian Giallo Film. Scarecrow Press. с. 3. ISBN .

[koven_4-16] Koven, Mikel (2 жовтня 2006). La Dolce Morte: Vernacular Cinema and the Italian Giallo Film. Scarecrow Press. с. 4. ISBN .

[17] Nobile, Phil Jr. (11 жовтня 2015). A Genre Between Genres: The Shadow World Of German Krimi Films. Birth.Movies.Death. Процитовано 27 грудня 2020.

[18] (англ.) Andersson, Pidde (2 жовтня 2006). Blue Swede Shock! The History of Swedish Horror Films. The TOPPRAFFEL! Library. ISBN .

[19] Alanen, Antti (2 травня 2014). Mannekäng i rött / Mannequin in Red (SFI 2000 restoration). Процитовано 3 вересня 2014.

[FOOTNOTELucas2013566-20] Lucas, 2013, с. 566.

[MacKenzie-21] (англ.) MacKenzie, Michael (Director) (2015). Gender and Giallo (Documentary). Arrow Films.

[AV_Club-22] Murray, Noel (20 жовтня 2011). Gateways to Geekery: Giallo. The A.V. Club. Процитовано 3 вересня 2014.

[23] (англ.) Rockoff, Adam (2002). Going to Pieces: The Rise and Fall of the Slasher Film, 1978-1986. . с. 30. ISBN .

[Lucas-24] (англ.) Lucas, Tim. Blood and Black Lace DVD, , 2005, . ASIN: B000BB1926

[broken_mirrors_14-25] (англ.) McDonagh, Maitland (22 травня 2010). Broken Mirrors/Broken Minds: The Dark Dreams of Dario Argento. . с. 14. ISBN .

[Nightmares-26] (англ.) Soavi, Michele (1996). Michele Soavi Interview. У Palmerini, Luca M.; Mistretta, Gaetano (ред.). Spaghetti Nightmares. Fantasma Books. с. 147. ISBN .

[tasteofcinema.com-27] (англ.) Zadeh, Hossein Eidi. 15 Essential Films For An Introduction to Italian Giallo Movies. Процитовано 27 грудня 2020.

[28] Luther-Smith, Adrian (1999). Blood and Black Lace: The Definitive Guide to Italian Sex and Horror Movies. Stray Cat Publishing Ltd. p. 30

[29] Simone Petricci. Il Cinema E Siena: La Storia, I Protagonisti, Le Opere. Manent, 1997.

[30] Murder by Music (1969).

[31] The House That Screamed (1970) - Narciso Ibañez Serrador | Synopsis, Characteristics, Moods, Themes and Related | AllMovie. Процитовано 27 грудня 2020 — через www.allmovie.com.

[32] Binion, Cavett. «The House That Screamed». Allmovie. Macrovision. Retrieved June 29, 2009.

[33] Luca Rea. I colori del buio: il cinema thrilling italiano dal 1930 al 1979. I. Molino, 1999.

[mubi.com-34] Notebook Soundtrack Mix #10: The Black Belly of Giallo on Notebook|MUBI

[worland-35] Worland, Rick (2006). The Horror Film: An Introduction. Wiley-Blackwell. с. 276. ISBN .

[36] Luther-Smith, Adrian (1999). Blood and Black Lace: The Definitive Guide to Italian Sex and Horror Movies. Stray Cat Publishing Ltd. p. 43

[37] ^[it]. Italian Gothic Horror Films, 1970—1979. — Jefferson, North Carolina : ^[en], 2017. — 246 p. — .

[38] Luther-Smith, Adrian (1999). Blood and Black Lace: The Definitive Guide to Italian Sex and Horror Movies. Stray Cat Publishing Ltd. p.70

[39] Stanley, Anya (4 жовтня 2019). The Diffusion of Giallo in Nicolas Roeg's 'Don't Look Now'. Vague Visages.

[40] Luther-Smith, Adrian (1999). Blood and Black Lace: The Definitive Guide to Italian Sex and Horror Movies. Stray Cat Publishing Ltd. p. 3

[41] Curti, Roberto (2017). Riccardo Freda: The Life and Works of a Born Filmmaker. McFarland. .

[42] 10 Horror Subgenres to Know Before Planning Your Next Movie Marathon — Mental Floss

[43] Luther-Smith, Adrian (1999). Blood and Black Lace: The Definitive Guide to Italian Sex and Horror Movies. Stray Cat Publishing. p. 40

[44] (ісп.) «Cómo era El pulpo negro: terror argentino, con el sello de Narciso Ibañez Menta». Multimedio Reporte 24.

[45] Gli OCCHI DENTRO (1993). BFI. Процитовано 4 серпня 2022.

[46] Lupi, Gordiano; Gazzarrini, Ivo (2013). Bruno Mattei: L'ultimo artigiano. .

[47] Where to begin with giallo. British Film Institute. Процитовано 27 грудня 2020.

[auto-48] Fischer, Russ (26 жовтня 2015). Black Gloves And Knives: 12 Essential Italian Giallo. Процитовано 27 грудня 2020.

[49] The original scream queens who gave giallo its feminist edge — Little White Lies

[50] Giallo is the horror subgenre you need to explore — Nerdlist

[51] Stay Home, Watch Horror: 5 Giallo Movies to Stream This Week — Bloody Disgusting

[52] The 30 Best Slasher Movies of All Time — Mental Floss