Pulp-журнал

Pulp-журнали (англ. pulp magazines) — термін, застосовуваний щодо дешевих масових журналів, як правило літературних, кінця XIX — першої половини XX століття в США. Такі журнали мали зазвичай біля сотні сторінок та друкували твори популярних жанрів, як детективи, вестерни, містика, жахи, фантастика тощо.

Обкладинка «Greater Gangster Stories» (січень 1934)

Назва походить від терміну «pulp» (пульпа, деревна маса) — напівфабрикату для виготовлення паперу, та назви найдешевшого паперу з нього — грубого і шорсткого. Звідси також альтернативна назва — «целюлозні журнали».

Історія

Першим pulp-журналом став Френка Мансі, в 1896 році перероблений ним з підліткового видання «The Golden Argosy» (заснований в 1882) в доросле. Мансі заощадив на якості паперу та відсутності ілюстрацій, крім обкладинки, домігшись ціни в 10 центів за екземпляр. В результаті аудиторія журналу сильно розширилася і «The Argosy» збільшив тиражі з кількох тисяч до пів мільйона. Додатково Мансі запропонував рекламодавцям поміщати оголошення у своєму журналі, що збільшило прибуток.

В 1903 почав виходити , названий «найбільшим журналом у світі» за те, що твори починали друкуватися вже на внутрішній стороні обкладинки. Спочатку ці та подібні видання були всежанровими, але до початку 1910-х років поряд з ними почали з'являтися pulp-журнали, орієнтовані тематично на якийсь жанр — детектив, вестерн, наукову фантастику. Існували видання, орієнтовані на спортивну тематику, залізничну, морську і т.д. На відміну від всежанрових журналів, спеціалізовані видання були розраховані на більш вузьку, але водночас більш цільову аудиторію, що дозволяло їм успішно утримуватися на ринку літературної періодики. Разом з тим pulp-журнали швидко стали втіленням бульварного, одноразового чтива. Типовий читач такої літератури визначався як середній в усіх відношеннях американець, який читання розумів тільки як приємне проведення часу і очікував лише розваги. Френк Мансі згодом став об'єднувати видання для ще більшого зменшення цін, чим досягнув великого комерційного успіху, хоч і був за це критикований.

Пік популярності pulp-журналів припав на 1920–1930 роки. Найбільший обсяг продажу pulp-літератури припадав на середній захід США. Найуспішнішими була «Велика четвірка»: , , та . Крім них видавалися: «Amazing Stories», , , , , , , , «Planet Stories», , , «Thrilling Wonder Stories», , «Weird Tales» і . Хоча pulp-журнали і були американським явищем, подібні видавалися у Великій Британії та Німеччині. Так першим британським pulp-журналом став «The Grand Magazine», заснований у 1905 році. Їх відмінністю від американських була менша сенсаційність і стриманість.

В часи Другої світової війни pulp-журнали через економію паперу стали занепадати. Їх робили меншими і тоншими, а деякі взагалі закривалися. Низка журналів, як «War stories», «Battle stories», «Over the top», «Under fire», заснованих впродовж 1920-х, переорієнтувалися на публікацію оповідань, що прославляли героїзм американських військових. Після війни pulp-журнали вже не витримували конкуренції з телебаченням, коміксами і популярними книжками в м'якій палітурці.

Вплив

З публікацій у pulp-журналах починали свою творчість багато відомих письменників, таких як Едгар Райс Берроуз, Макс Бренд, Зейн Грей, Дешил Геммет, Реймонд Чендлер, Ерл Стенлі Ґарднер, Говард Філіпс Лавкрафт, Кларк Ештон Сміт, Абрахам Мерріт, Роберт Говард, Роберт Гайнлайн, Джон Д. Макдональд, Айзек Азімов, Рей Бредбері.

Джерела

• The Pulp Magazines Project [ 18 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Циховська Е. Американські pulp-журнали: історія виникнення та причини популярності // Слово і час. – 2013. – № 7. – С.101-107.
• The encyclopedia of twentieth-century fiction / general editer Brian W. Shaffer.— Chichester, West Sussex : Wiley-Blackwell, 2011. — 1584 p.
• Ashley M. The time machines: the story of the science-fiction pulp magazines from the beginning to 1950 / Michael Ashley. — Liverpool : Liverpool University Press, 2000. — 300 p