У Вікіпедії є статті про інші фільми з такою ж або схожою назвою Празький студент Празький студент нім Der Student von P

У Вікіпедії є статті про інші фільми з такою ж, або схожою назвою: Празький студент.

«Празький студент» (нім. Der Student von Prag: ein romantisches Drama) — художній фільм і Пауля Вегенера 1913 року, один з перших зразків німецького кіносимволізму (див. Символізм). На думку деяких дослідників, фільм є першим повноцінним фільмом жахів. Фільм породив новий , що згодом неодноразово екранізувався. Прем'єра фільму відбулася в Німеччині 22 серпня 1913 року в кінотеатрі Mozart Saal.

Празький студент
Der Student von Prag


Жанр	драма фантастика жахи
Режисер	Пауль Вегенер
Продюсер
Сценарист	Ганс Гейнц Еверс
У головних ролях	Пауль Вегенер Ліда Салмонова
Оператор
Композитор	^d
Кінокомпанія	Deutsche Bioscop GmbH
Дистриб'ютор	Netflix
Тривалість	85 хв.
Мова	німий (німецькі інтертитри)
Країна	Німецька імперія
Рік	1913
Дата виходу	22 серпня 2013
IMDb	ID 0003419
Празький студент у Вікісховищі

«Празький студент»

На основі фільму знято три рімейка, а також у 1968 році був знятий фільм зі схожим сюжетом (Histoires extraordinaires, новела «Вільям Вільсон», реж. Луї Маль, 1968 — за мотивами однойменного оповідання Едгара Аллана По).

Сюжет

Студент Балдуїн (Пауль Вегенер), що потерпає від безгрошів'я, погоджується підписати з таємничим італійцем Скапінеллі () підозрілий договір, який гарантує Балдуїну багатство і одруження на Маргіт (), доньці графа. Натомість Скапінеллі візьме що захоче з кімнати студента. Скапінеллі забирає з собою відображення студента в дзеркалі. Балдуїн вважає, що угода вдалася і починає залицятися до Маргіт. Проте Лідушка Ліда Салмонова, яка закохана в студента, розповідає про нього Маргіт і її нареченому, барону Валдісу. Барон ображає Балдуїна і той, будучи найкращим фехтувальником Праги, викликає його на дуель на шаблях. Батько Маргіт, не бажаючи загибелі барона, приходить до студента і просить його зберегти життя Валдісу. Балдуїн великодушно погоджується і вирушає на поєдинок. Проте по дорозі його коляска застряє, і коли студент нарешті підходить до місця дуелі, то зустрічає свого двійника із скривавленою шаблею в руках — барона вже вбито. Далі двійник усюди ходить за Балдуїном, роблячи його життя нестерпним. Студент, що зневірився, стріляє в двійника, але гине сам, оскільки насправді вони з двійником нероздільні. Скапінеллі над його тілом розриває договір.

У ролях

Пауль Вегенер — Балдуїн
— Скапінеллі
— Маргіт
Ліда Салмонова — Лідушка
— барон Валдіс
— батько Маргіт

Зйомки

На виробництво цього фільму було виділено 30000 марок. Зйомки проводилися в найбільш мальовничих куточках Праги — на вулиці Алхіміків і Малій Страні, в замку Бельведер. Павільйонні декорації створив Роберт Дітріх і . Оператор фільму — . У «Празькому студентові» він широко використав прийоми зйомки з каше́ і подвійною експозицією.

Художні особливості і відгуки

«Празький студент» уперше затвердив на екрані тему, яка перетворилася на ману німецького кіно, — тему глибокого, змішаного із страхом самопізнання. Відторгнувши Балдуїна від свого дзеркального двійника і зіштовхнувши їх один з одним, фільм Вегенера символічно зафіксував особливий різновид розколотої особи. Замість того щоб не помічати дуалізм власної душі, охоплений страхом Балдуїн розуміє, що він під владою грізного супротивника, який є його другим «я».
— Зігфрід Кракауер

Стиль зйомок, судячи з відгуків преси того часу, дуже цікавий і нагадує манеру іспанського художника Рібери.
— Жорж Садуль

«Студент з Праги», в якому сталося особливе з'єднання природності і удаваності, дійсності з декоративністю, незвичайно мене зацікавив.
— Пауль Вегенер

Мотиви

Сценарій фільму написав Ганс Гейнц Еверс, поєднавши мотиви оповідання Едгара По і поезії Альфреда де Мюссе. Крім того фільм увібрав в себе мотиви старих німецьких легенд про двійників, деякий вплив зробили «Надзвичайна пригода Петера Шлеміля» Шаміссо і «Пригоди напередодні Нового року» Гофмана.

Примітки

Янина Маркулан. «Киномелодрама. Фильм ужасов». Издательство «Искусство», Ленинград, 1978. стр. 125
Ж. Садуль. Всеобщая история кино. Том 2. — М.:"Искусство", 1958.
Зигфрид Кракауэр. От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — 3209 с. — 10 000 прим. з джерела 5 квітня 2014

Див. також

Посилання

[anr-1] Янина Маркулан. «Киномелодрама. Фильм ужасов». Издательство «Искусство», Ленинград, 1978. стр. 125

[Садуль-2] Ж. Садуль. Всеобщая история кино. Том 2. — М.:"Искусство", 1958.

[Кракауер-3] Зигфрид Кракауэр. От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — 3209 с. — 10 000 прим. з джерела 5 квітня 2014