Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови Можливо вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем який н

Хорват Дмитро Леонідович

Хорват Дмитро Леонідович
Ця стаття є сирим з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хорват.

Дмитро Леонідович Хорват (25 липня 1858, Кременчук Полтавської губернії, Російська імперія — 16 травня 1937, Пекін) — український генерал-лейтенант, інженер-шляховик за освітою, в різні роки керував різними ділянками залізниць Російської імперії, один з лідерів Білого руху на Далекому Сході.

Дмитро Хорват
image
Народився25 липня 1858(1858-07-25) або 13 липня 1859(1859-07-13)[1]
Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія або Кременчуг, Каушенський район, Молдова
Помер16 травня 1937(1937-05-16)[1]
Пекін, Республіка Китай (1912—1949)
ПохованняПекін
Громадянствоimage Російська імперія
Національністьукраїнець (сербського походження)
Діяльністьвійськовий
УчасникРосійсько-турецька війна 1877–78 і Громадянська війна в Росії
Титулдворянин
ПосадаКерівник КСЗ
Військове званнягенерал-лейтенант
Конфесіяправославний
РідХорвати
Батькоd
Матиd
У шлюбі зКамілла Альбертівна Бенуа
ДітиДмитро Дмитрович Хорват, Євдокія Дмитрівна Вільямс
Нагороди
image image image image image image image image image image image image
image
Герб

Біографія

Народився в сім'ї спадкових дворян Херсонської губернії. Батько — мировий суддя Леонід Хорват — припадав правнуком генералу Івану Хорвату, що стояв біля витоків Нової Сербії. Мати — баронеса Марія Пілар фон Пільхау — одна з дочок генерала Карла Пілар фон Пільхау, правнучка генерал-фельдмаршала Михайла Кутузова.

У 1875 році Дмиро вступив до Миколаївського інженерного училища, яке закінчив у 1878 році за 1-м розрядом і в чині підпоручика отримав призначення до Саперного лейб-гвардії батальйону. Брав участь в російсько-турецькій війні 1877—1878 років, з травня по вересень 1878 року він перебував на Балканському півострові в селі Стефано, регулярно здійснюючи відрядження для прийняття пороху, гальванічних (електричних) возів тощо до міста Русе і інших.

У жовтні 1881 року він здав вступні іспити і вступив до молодшого класу Миколаївської інженерної академії, звідки через два роки був відрахований за «домашніми обставинами», повернувся в свій батальйон і займався викладацькою діяльністю в навчальній команді при батальйоні.

У березні 1885 року був проведений в чин поручика і в червні був відряджений на будівництво Закаспійській військової залізниці, отримавши призначення на посаду чиновника з особливих доручень при завідувачу будівництва дороги генералові Михайлу Анненкові. Закаспійська військова залізниця унікальна тим, що вона стала першою в світі залізницею, побудованою в період 1880—1888 років в зоні рухомих пісків. Спочатку її спорудження передбачалося для стратегічних потреб військового відомства Російської імперії, і тільки з 1899 року дорога перейшла у відання Міністерства шляхів сполучення.

Укладання верхньої будови колії залізниці проводилася двома залізничними батальйонами. По ходу побудови дороги і відкриття станцій, всі посади по службі руху, тяги і ремонту колії виконували також службовці цих батальйонів: офіцери, унтер-офіцери і рядові. Для виконання в найкоротші терміни всіх робіт і здійснення експлуатації рейкового шляху людей не вистачало, тому Хорвату, будучи чиновником з особливих доручень при керуючому будівництвом, доводилося виконувати роботу і десятника, і колійного майстра, і навіть помічника машиніста паровоза.

Завдяки своїм природним талантам і винятковим службовим якостям Дмитро швидко рухався по службі, обіймав ряд посад. У 1889 році, коли залізнична лінія була побудована до міста Самарканда, призначений начальником дистанції з експлуатації Самаркандської ділянки Закаспійської військової залізниці, в квітні цього ж року був проведений в чин штабс-капітана, в 1894 році отримав звання капітана.

У 1895 році отримав призначення до Уссурійського краю, на будівництво Уссурійської залізниці, на посаду начальника 1-го Уссурійського батальйону.

У травні 1898 призначений полковником. У вересні 1896 року призначений начальником Південно-Уссурійської залізниці з залишенням на колишній посаді. З квітня 1899 року — начальник Закаспійської залізниці. У листопаді 1902 року отримав пропозицію зайняти пост керівника Китайсько-Східної залізниці (КСЗ), яка тоді починала будуватися. З 1903 року — керівник будівництва, потім аж до 27 квітня 1918 року — керуючий КСЗ. Одночасно перебував у розпорядженні Міністра фінансів (як глави відомства, у віданні якого перебувала КСЗ).

Переведений в чин генерал-майора (переведення 1904; старшинство 26 листопада 1906 року; за відміну), потім в чин генерал-лейтенанта (переведення 6 грудня 1911 року; старшинство 26 листопада 1912 роки; за відміну).

Після Лютневої революції 1917 року — Комісар Тимчасового уряду на КСЗ.

29 листопада (12 грудня) 1917 року Харбінська Рада робітничих і солдатських депутатів розпустила всі організації і оголосила себе єдиним органом влади на КСЗ, а 4 (17) грудня відсторонила генерала Хорвата від управління дорогою і призначила комісаром дороги Б. Славіна. 13 (26) грудня 1917 року в Харбін на прохання Хорвата вступили китайські війська під командуванням Чжан Цзоліня і розпустили Харбінську Раду. Після цього в смузі відчуження КСЗ як і раніше панував повний порядок, життя кожного була забезпечена, і всі жили в ситості і в спокої. Люди вірили, що, поки там буде Хорват, всі будуть захищені від будь-яких бід і напастей. Смуга відчуження отримала тоді найменування «щасливої, благословенної Хорватії».

image
Генерал Хорват у Владивостоці. 1918 рік
image
Уряд (діловий кабінет) генерала Дмитра Хорвата. Владивосток, 1918 рік. Сидять: Л. Устругов, М. Курський, Д. Хорват, С. Востротін, В. Флуг. Стоять: С. Таксин, В. Алферьев, А. Окостів, В. Глухарьов, проф. Я. Брандт. ГА РФ

В червні 1918 року українська делегація від Далекого Сходу прибула до Києва, на переговори із урядом Української Держави. Делегація трактувала війська генерала Дмитра Хорвата українською збройною силою. Петро Твардовський, очільник делегації і організатор двох українських куренів у Маньчжурії (створені за підтримки Дмитра Хорвата) заявив, що генерал Дмитро Хорват не лише вважав себе українцем, але й схвалив постанови з'їзду у Хабаровську про визнання частини Далекого Сходу частиною України на основі самоозначення народів, а також заявив про свою готовність служити уряду України. Генерал, який очистив Маньчжурію (з допомогою китайців), вважав, що й з японцями можна буде домовитись про витиснення більшовиків із Зеленого Клину за Байкал.

Дмитро Хорват довго не погоджувався на загальні вмовляння взяти на себе важкий тягар несення повноважень верховної влади, але врешті-решт зважився і 10 липня 1918 року оголосив себе Тимчасовим Правителем надалі до тих пір, доки не буде відновлена російська національна верховна державна влада. У цьому званні він залишався до 13 вересня 1918 року, коли після довгих і важких переговорів визнав Тимчасовий Сибірський уряд, а потім Директорію. Склавши з себе звання Тимчасового Правителя, він став Верховним Уповноваженим на Далекому Сході із підпорядкуванням всіх військ і військових флотилій, які перебували в регіоні. На цій посаді він продовжував залишатися і після приходу до влади адмірала Колчака.

31 серпня 1919 року з призначенням генерала Розанова Начальником Приамурского краю генерал Хорват повернувся з Владивостока до Харбіна. Там він залишався на чолі управління смуги відчуження залізниці, аж до появи «ноти Карахана».

Еміграція

Після «ноти Карахана», в якій більшовики безоплатно відмовлялися від усіх російських прав на КСЗ, Хорват абсолютно відійшов від справ дороги і поїхав в 1920 році до Пекіна. Займався політичною і громадською діяльністю. З 1921 по 1924 рік — радник суспільства КСЗ Пекіні. З 1924 року — голова відділу Російського загальновійськового союзу (РОВС) в Китаї. Залишався там до своєї смерті, будучи офіційно визнаним главою російської еміграції на Далекому Сході. Невпинно працюючи над захистом прав еміграції і з влаштування її благополуччя, генерал Хорват, завдяки своєму авторитету і всьому своєму минулому, багато в чому зміг допомогти колишнім громадянам імперії.

Похований в одній зі стін храму Мучеників в Пекінської духовної місії.

У Харбіні Вокзальний проспект, що йде від вокзалу до Соборної площі з Нікольським собором, був у 1920-ті рр. перейменований в Хорватський проспект.

Сім'я

Дружина — Камілла Альбертівна Бенуа (1879-04.07.1959, Ванкувер) — дочка архітектора Альберта Бенуа.

  • Син — Дмитро Дмитрович Хорват, дружина — Ольга Олегівна (ур. Ісаєва);
  • Дочка — Євдокія Дмитрівна Вільямс.

Військові звання

Нагороди

іноземні:

Примітки

  1. Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. —
    d:Track:Q4253570d:Track:Q883d:Track:Q113559915
  2. в ряде источников указан 1859 год[уточнити]
  3. Твардовський П. Заява Маньчжурської Ради // Відродження (Київ). — 1918. — Ч. 51. — 31 травня. — С. 4; Справа з Зеленим Клином // Вістник СВУ. — 1918. — Ч. 24 (207). — 16 червня. — С. 1.
  4. . Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020. {{}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання ()
  5. Исполняющим обязанности управляющего КВЖД в период с 28 апреля 1918 года по 5 ноября 1920 года являлся бывший начальник службы тяги дороги инженер В. Д. Лачинов — Володченко Н. Г. Инженер В. Д. Лачинов. Краткий биографический очерк. — Харбин 15. VIII. 1934.
  6. Хорват Дмитрий Леонидович [ 30 вересня 2007 у Wayback Machine.] // Сайт проекта «ХРОНОС»: всемирная история в интернете (www.hrono.ru)
  7. Список генералам по старшинству. СПб 1906г.

Посилання

  • Буркова В. Хорват Дмитрий Леонидович − первый начальник дороги // Газета «Дальневосточная магистраль» — № 32 (от 17.08.2007.) [ 26 липня 2020 у Wayback Machine.]; 33 (от 24.08.2007.) [ 26 липня 2020 у Wayback Machine.]; 34 (от 31.08.2007.) [ 26 липня 2020 у Wayback Machine.].
  • Фонд имперского возрождения. проф. Н.Аблова "Дмитрий Леонидович Хорват из истории российской эмиграции в Китае [ 26 липня 2020 у Wayback Machine.].
  • .
  • http://www.encycl.chita.ru/encycl/person/?id=5125 [ 26 липня 2020 у Wayback Machine.]
  • Глухарёв В. Памяти ген. Д. Л. Хорвата // «Часовой». Орган связи русского воинства и национального движения за рубежом — Брюссель, 5 июля 1937. — № 193. — С. 20. [ 26 липня 2020 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cya stattya ye sirim perekladom z inshoyi movi Mozhlivo vona stvorena za dopomogoyu mashinnogo perekladu abo perekladachem yakij nedostatno volodiye oboma movami Bud laska dopomozhit polipshiti pereklad U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Horvat Dmitro Leonidovich Horvat 25 lipnya 1858 Kremenchuk Poltavskoyi guberniyi Rosijska imperiya 16 travnya 1937 Pekin ukrayinskij general lejtenant inzhener shlyahovik za osvitoyu v rizni roki keruvav riznimi dilyankami zaliznic Rosijskoyi imperiyi odin z lideriv Bilogo ruhu na Dalekomu Shodi Dmitro HorvatNarodivsya25 lipnya 1858 1858 07 25 abo 13 lipnya 1859 1859 07 13 1 Kremenchuk Poltavska guberniya Rosijska imperiya abo Kremenchug Kaushenskij rajon MoldovaPomer16 travnya 1937 1937 05 16 1 Pekin Respublika Kitaj 1912 1949 PohovannyaPekinGromadyanstvoRosijska imperiyaNacionalnistukrayinec serbskogo pohodzhennya DiyalnistvijskovijUchasnikRosijsko turecka vijna 1877 78 i Gromadyanska vijna v RosiyiTituldvoryaninPosadaKerivnik KSZVijskove zvannyageneral lejtenantKonfesiyapravoslavnijRidHorvatiBatkodMatidU shlyubi zKamilla Albertivna BenuaDitiDmitro Dmitrovich Horvat Yevdokiya Dmitrivna VilyamsNagorodiGerb Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v sim yi spadkovih dvoryan Hersonskoyi guberniyi Batko mirovij suddya Leonid Horvat pripadav pravnukom generalu Ivanu Horvatu sho stoyav bilya vitokiv Novoyi Serbiyi Mati baronesa Mariya Pilar fon Pilhau odna z dochok generala Karla Pilar fon Pilhau pravnuchka general feldmarshala Mihajla Kutuzova U 1875 roci Dmiro vstupiv do Mikolayivskogo inzhenernogo uchilisha yake zakinchiv u 1878 roci za 1 m rozryadom i v chini pidporuchika otrimav priznachennya do Sapernogo lejb gvardiyi bataljonu Brav uchast v rosijsko tureckij vijni 1877 1878 rokiv z travnya po veresen 1878 roku vin perebuvav na Balkanskomu pivostrovi v seli Stefano regulyarno zdijsnyuyuchi vidryadzhennya dlya prijnyattya porohu galvanichnih elektrichnih voziv tosho do mista Ruse i inshih U zhovtni 1881 roku vin zdav vstupni ispiti i vstupiv do molodshogo klasu Mikolayivskoyi inzhenernoyi akademiyi zvidki cherez dva roki buv vidrahovanij za domashnimi obstavinami povernuvsya v svij bataljon i zajmavsya vikladackoyu diyalnistyu v navchalnij komandi pri bataljoni U berezni 1885 roku buv provedenij v chin poruchika i v chervni buv vidryadzhenij na budivnictvo Zakaspijskij vijskovoyi zaliznici otrimavshi priznachennya na posadu chinovnika z osoblivih doruchen pri zaviduvachu budivnictva dorogi generalovi Mihajlu Annenkovi Zakaspijska vijskova zaliznicya unikalna tim sho vona stala pershoyu v sviti zalizniceyu pobudovanoyu v period 1880 1888 rokiv v zoni ruhomih piskiv Spochatku yiyi sporudzhennya peredbachalosya dlya strategichnih potreb vijskovogo vidomstva Rosijskoyi imperiyi i tilki z 1899 roku doroga perejshla u vidannya Ministerstva shlyahiv spoluchennya Ukladannya verhnoyi budovi koliyi zaliznici provodilasya dvoma zaliznichnimi bataljonami Po hodu pobudovi dorogi i vidkrittya stancij vsi posadi po sluzhbi ruhu tyagi i remontu koliyi vikonuvali takozh sluzhbovci cih bataljoniv oficeri unter oficeri i ryadovi Dlya vikonannya v najkorotshi termini vsih robit i zdijsnennya ekspluataciyi rejkovogo shlyahu lyudej ne vistachalo tomu Horvatu buduchi chinovnikom z osoblivih doruchen pri keruyuchomu budivnictvom dovodilosya vikonuvati robotu i desyatnika i kolijnogo majstra i navit pomichnika mashinista parovoza Zavdyaki svoyim prirodnim talantam i vinyatkovim sluzhbovim yakostyam Dmitro shvidko ruhavsya po sluzhbi obijmav ryad posad U 1889 roci koli zaliznichna liniya bula pobudovana do mista Samarkanda priznachenij nachalnikom distanciyi z ekspluataciyi Samarkandskoyi dilyanki Zakaspijskoyi vijskovoyi zaliznici v kvitni cogo zh roku buv provedenij v chin shtabs kapitana v 1894 roci otrimav zvannya kapitana U 1895 roci otrimav priznachennya do Ussurijskogo krayu na budivnictvo Ussurijskoyi zaliznici na posadu nachalnika 1 go Ussurijskogo bataljonu U travni 1898 priznachenij polkovnikom U veresni 1896 roku priznachenij nachalnikom Pivdenno Ussurijskoyi zaliznici z zalishennyam na kolishnij posadi Z kvitnya 1899 roku nachalnik Zakaspijskoyi zaliznici U listopadi 1902 roku otrimav propoziciyu zajnyati post kerivnika Kitajsko Shidnoyi zaliznici KSZ yaka todi pochinala buduvatisya Z 1903 roku kerivnik budivnictva potim azh do 27 kvitnya 1918 roku keruyuchij KSZ Odnochasno perebuvav u rozporyadzhenni Ministra finansiv yak glavi vidomstva u vidanni yakogo perebuvala KSZ Perevedenij v chin general majora perevedennya 1904 starshinstvo 26 listopada 1906 roku za vidminu potim v chin general lejtenanta perevedennya 6 grudnya 1911 roku starshinstvo 26 listopada 1912 roki za vidminu Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 roku Komisar Timchasovogo uryadu na KSZ 29 listopada 12 grudnya 1917 roku Harbinska Rada robitnichih i soldatskih deputativ rozpustila vsi organizaciyi i ogolosila sebe yedinim organom vladi na KSZ a 4 17 grudnya vidstoronila generala Horvata vid upravlinnya dorogoyu i priznachila komisarom dorogi B Slavina 13 26 grudnya 1917 roku v Harbin na prohannya Horvata vstupili kitajski vijska pid komanduvannyam Chzhan Czolinya i rozpustili Harbinsku Radu Pislya cogo v smuzi vidchuzhennya KSZ yak i ranishe panuvav povnij poryadok zhittya kozhnogo bula zabezpechena i vsi zhili v sitosti i v spokoyi Lyudi virili sho poki tam bude Horvat vsi budut zahisheni vid bud yakih bid i napastej Smuga vidchuzhennya otrimala todi najmenuvannya shaslivoyi blagoslovennoyi Horvatiyi General Horvat u Vladivostoci 1918 rik Uryad dilovij kabinet generala Dmitra Horvata Vladivostok 1918 rik Sidyat L Ustrugov M Kurskij D Horvat S Vostrotin V Flug Stoyat S Taksin V Alferev A Okostiv V Gluharov prof Ya Brandt GA RF V chervni 1918 roku ukrayinska delegaciya vid Dalekogo Shodu pribula do Kiyeva na peregovori iz uryadom Ukrayinskoyi Derzhavi Delegaciya traktuvala vijska generala Dmitra Horvata ukrayinskoyu zbrojnoyu siloyu Petro Tvardovskij ochilnik delegaciyi i organizator dvoh ukrayinskih kureniv u Manchzhuriyi stvoreni za pidtrimki Dmitra Horvata zayaviv sho general Dmitro Horvat ne lishe vvazhav sebe ukrayincem ale j shvaliv postanovi z yizdu u Habarovsku pro viznannya chastini Dalekogo Shodu chastinoyu Ukrayini na osnovi samooznachennya narodiv a takozh zayaviv pro svoyu gotovnist sluzhiti uryadu Ukrayini General yakij ochistiv Manchzhuriyu z dopomogoyu kitajciv vvazhav sho j z yaponcyami mozhna bude domovitis pro vitisnennya bilshovikiv iz Zelenogo Klinu za Bajkal Dmitro Horvat dovgo ne pogodzhuvavsya na zagalni vmovlyannya vzyati na sebe vazhkij tyagar nesennya povnovazhen verhovnoyi vladi ale vreshti resht zvazhivsya i 10 lipnya 1918 roku ogolosiv sebe Timchasovim Pravitelem nadali do tih pir doki ne bude vidnovlena rosijska nacionalna verhovna derzhavna vlada U comu zvanni vin zalishavsya do 13 veresnya 1918 roku koli pislya dovgih i vazhkih peregovoriv viznav Timchasovij Sibirskij uryad a potim Direktoriyu Sklavshi z sebe zvannya Timchasovogo Pravitelya vin stav Verhovnim Upovnovazhenim na Dalekomu Shodi iz pidporyadkuvannyam vsih vijsk i vijskovih flotilij yaki perebuvali v regioni Na cij posadi vin prodovzhuvav zalishatisya i pislya prihodu do vladi admirala Kolchaka 31 serpnya 1919 roku z priznachennyam generala Rozanova Nachalnikom Priamurskogo krayu general Horvat povernuvsya z Vladivostoka do Harbina Tam vin zalishavsya na choli upravlinnya smugi vidchuzhennya zaliznici azh do poyavi noti Karahana EmigraciyaPislya noti Karahana v yakij bilshoviki bezoplatno vidmovlyalisya vid usih rosijskih prav na KSZ Horvat absolyutno vidijshov vid sprav dorogi i poyihav v 1920 roci do Pekina Zajmavsya politichnoyu i gromadskoyu diyalnistyu Z 1921 po 1924 rik radnik suspilstva KSZ Pekini Z 1924 roku golova viddilu Rosijskogo zagalnovijskovogo soyuzu ROVS v Kitayi Zalishavsya tam do svoyeyi smerti buduchi oficijno viznanim glavoyu rosijskoyi emigraciyi na Dalekomu Shodi Nevpinno pracyuyuchi nad zahistom prav emigraciyi i z vlashtuvannya yiyi blagopoluchchya general Horvat zavdyaki svoyemu avtoritetu i vsomu svoyemu minulomu bagato v chomu zmig dopomogti kolishnim gromadyanam imperiyi Pohovanij v odnij zi stin hramu Muchenikiv v Pekinskoyi duhovnoyi misiyi U Harbini Vokzalnij prospekt sho jde vid vokzalu do Sobornoyi ploshi z Nikolskim soborom buv u 1920 ti rr perejmenovanij v Horvatskij prospekt Sim yaDruzhina Kamilla Albertivna Benua 1879 04 07 1959 Vankuver dochka arhitektora Alberta Benua Sin Dmitro Dmitrovich Horvat druzhina Olga Olegivna ur Isayeva Dochka Yevdokiya Dmitrivna Vilyams Vijskovi zvannyaU sluzhbu vstupiv 01 09 1875 Pidpraporshik 16 04 1878 Praporshik 11 05 1879 Poruchik 24 03 1885 Shtabs kapitan 06 04 1889 Kapitan 30 08 1894 Polkovnik 17 05 1896 General major 26 11 1906 General lejtenant 26 11 1912 NagorodiOrden Svyatogo Stanislava 3 go stupenya 1889 Orden Svyatoyi Anni 3 go stupenya 1893 Orden Svyatogo Stanislava 2 go stupenya 1895 Orden Svyatoyi Anni 2 go stupenya 1899 Orden Svyatogo Volodimira 3 go stupenya 1902 Orden Svyatogo Stanislava 1 go stupenya 1905 Orden Svyatoyi Anni 1 go stupenya 1905 Orden Svyatogo Volodimira 2 go stupenya 1910 Orden Bilogo orla 1915 inozemni Buharskij Orden Blagorodnoyu Buhari zolota zirka 2 stupenya 1892 Tuniskij Nishan Iftikar oficerskij hrest 1897 Prusskij Orden Koroni 2 st 1900 Buharskij Orden Blagorodnoyu Buhari zolota zirka 1 stupenya 1901 PrimitkiIstoricheskaya enciklopediya Sibiri pod red V A Lamin Novosibirsk 2009 ISBN 5 8402 0230 4 d Track Q4253570d Track Q883d Track Q113559915 v ryade istochnikov ukazan 1859 god utochniti Tvardovskij P Zayava Manchzhurskoyi Radi Vidrodzhennya Kiyiv 1918 Ch 51 31 travnya S 4 Sprava z Zelenim Klinom Vistnik SVU 1918 Ch 24 207 16 chervnya S 1 Arhiv originalu za 26 lipnya 2020 Procitovano 26 lipnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nazva URL mistit vbudovane vikiposilannya dovidka Ispolnyayushim obyazannosti upravlyayushego KVZhD v period s 28 aprelya 1918 goda po 5 noyabrya 1920 goda yavlyalsya byvshij nachalnik sluzhby tyagi dorogi inzhener V D Lachinov Volodchenko N G Inzhener V D Lachinov Kratkij biograficheskij ocherk Harbin 15 VIII 1934 Horvat Dmitrij Leonidovich 30 veresnya 2007 u Wayback Machine Sajt proekta HRONOS vsemirnaya istoriya v internete www hrono ru Spisok generalam po starshinstvu SPb 1906g PosilannyaHorvat Dmitro Leonidovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni Burkova V Horvat Dmitrij Leonidovich pervyj nachalnik dorogi Gazeta Dalnevostochnaya magistral 32 ot 17 08 2007 26 lipnya 2020 u Wayback Machine 33 ot 24 08 2007 26 lipnya 2020 u Wayback Machine 34 ot 31 08 2007 26 lipnya 2020 u Wayback Machine Fond imperskogo vozrozhdeniya prof N Ablova Dmitrij Leonidovich Horvat iz istorii rossijskoj emigracii v Kitae 26 lipnya 2020 u Wayback Machine http www encycl chita ru encycl person id 5125 26 lipnya 2020 u Wayback Machine Gluharyov V Pamyati gen D L Horvata Chasovoj Organ svyazi russkogo voinstva i nacionalnogo dvizheniya za rubezhom Bryussel 5 iyulya 1937 193 S 20 26 lipnya 2020 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ