Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Філіп Артур Ларкін англ Philip Arthur Larkin 9 серпня 1922 Ковентрі 2 грудня 1985 Кінґстон апон Галл британський поет пи

Філіп Ларкін

Філіп Ларкін

Філіп Артур Ларкін (англ. Philip Arthur Larkin 9 серпня 1922, Ковентрі — 2 грудня 1985, Кінґстон-апон-Галл) — британський поет, письменник і джазовий критик. Перша книга поезій [en]» вийшла друком 1945 року, далі вийшли два романи [en]» (1946) і [en]» (1947). Став відомим після публікації другої збірки поезій «[en]» 1955 року, далі опубліковано збірки [en] (1964) та [en] (1974). Від 1961 до 1971 року працював джазовим критиком у газеті The Daily Telegraph, статті вийшли окремою книгою «Все що джаз: щоденник записів 1961–71» (1985). Був редактором [en]» (1973). Нагороджений низкою відзнак, серед яких [en]. Після того як 1984 року помер Джон Бетчеман, Ларкіну запропонували посаду поета-лауреата Великої Британії, але він відмовився.

Філіп Ларкін
англ. Philip Larkin
image
Народився9 серпня 1922(1922-08-09)[1][2][…]
Ковентрі, Західний Мідленд, Англія, Сполучене Королівство[4]
Помер2 грудня 1985(1985-12-02)[1][2][…] (63 роки)
Кінґстон-апон-Галл, Кінгстон-апон-Галл[d][4]
·рак стравоходу
Похованняd
Країнаimage Велика Британія
Діяльністьпоет
Галузьджаз
Alma materКолледж Святого Іоанна і d
Знання мованглійська[1]
Закладd і d
ЧленствоКоролівське літературне товариство і Американська академія мистецтв і наук
Роки активностіз 1945
Жанрлірика
Посадаd[5]
Нагороди
image

d

d

член Королівського літературного товариства[d]

d

Закінчивши 1943 року Оксфордський університет за спеціальністю «Англійська мови та література», Ларкін став бібліотекарем. Упродовж тридцяти років працював університетським бібліотекарем у [en] в [en], де створив більшість своїх надрукованих робіт. За словами [en], його віршам притаманна «дуже англійська, похмура точність» щодо емоцій, місць та стосунків, а [en] описав їх як «зниження планки й втрату надії». Ерік Гомбеґер (вторуючи Рендаллові Джарреллу) назвав поета «найсумнішим серцем у післявоєнному супермаркеті» - та й сам Ларкін сказав, що депривація для нього була «тим, чим нарциси були для Вордсворта». Його вірші мають складну, але гнучку форму. На них позначився вплив Вістена Одена, Вільяма Єйтса і Томаса Гарді. [en], колишня дружина видавця Ларкіна Джорджа Гартлі ("Marvell Press"), схарактеризувала їх як «пікантну суміш ліризму і невдоволення». Натомість антолог Кіт Тума зазначає, що в творах Ларкіна є щось більше, ніж можна подумати, якщо сприймати їх лише за репутацією похмуро песимістичних.

У Ларкіна склався імідж приземленого, усамітненого англійця, який не любив слави й уникав публічного літературного життя. 1992 року, вже після смерті письменника, [en] опублікував його листи. Це спричинило суперечки щодо його особистого життя та політичних поглядів, що їх Джон Бенвілл назвав жахливими, але й місцями смішними. [en] назвала його «часами, запеклим расистом і трохи женоненависником», але академік Джон Осборн твердив 2008 року, що «найгірше, що будь-хто дізнався про Ларкіна, - це якісь грубі листи й схильність до м'якшого порно, ніж те, яким розважається широкий загал». Попри таку суперечність думок, згідно з опитуванням [en] 2003 року, Ларкіна обрали найулюбленішим британським поетом за попередні 50 років, майже через два десятиліття після його смерті, а 2008 року The Times назвав його найвизначнішим письменником післявоєнної Британії.

1973 року оглядач газети «[en]» назвав Ларкіна «бардом Ковентрі». 2010 року в Кінгстон-апон-Галлі провели фестиваль [en] на відзначення 25-річчя від дня поетової смерті. Фестиваль завершився відкриттям 2 грудня статуї Ларкіна роботи скульптора Мартіна Дженнінґса. 2 грудня 2016 року, по 31-й річниці з дня його смерті, в [en] у Вестмінстерському абатстві відкрито кам'яний меморіал Ларкіну.

Життєпис

Раннє життя та освіта

Філіп Ларкін народився 9 серпня 1922 року на Полтні Роуд, 2, в [en]. Єдиний син і наймолодша дитина Сідні Ларкіна (1884–1948) та Еви Емілі (1886–1977), дочки службовця Вільяма Джеймса Дея. Рід Сідні Ларкіна походив з Кенту, але принаймні з вісімнадцятого століття його пращури жили в Лічфілді (Стаффордшир), де спочатку вони були кравцями, а потім стельмахами та шевцями. Рід Деїв походив з Еппінга (Ессекс), але 1914 року вони переїхали до Лі в Ланкаширі.

Ларкіни мешкали в районі [en], доки майбутньому поетові не виповнилось п'ять років, а потім переїхали до великого триповерхового будинку середнього класу з кімнатами для слуг поблизу [en] та [en] на Мейнор-Роуд. Їхній колишній будинок на Мейнор-Роуд пережив бомбардування під час Другої світової війни, але його знесли у 60-х роках у рамках програми модернізації доріг, а саме будівництва внутрішньої кільцевої дороги. Сестра Кетрін, на прізвисько Кітті, була на 10 років старша за нього. Його батько, який [en] і став скарбником міста Ковентрі, був особливою особистістю, "нігілістично розчарованим у середньому віці". У ньому поєднались любов до літератури і захоплення нацизмом, і він відвідав два з'їзди НСДАП в Нюрнберзі в середині 30-х. Він познайомив сина з творами Езри Паунда, Томаса Еліота, Джеймса Джойса і насамперед Девіда Лоуренса. Мати була нервовою і пасивною жінкою, «свого роду дефектним механізмом... Її ідеал - «знесилюватись» і щоб нею опікувались», цілком під впливом свого чоловіка.

image
Колишній муніципальний будинок батьків Ларкіна в [en], що виходить на гайок, який колись був їхнім садом (світлина 2008 року)

Раннє дитинство Ларкіна було в чомусь незвичним: до восьми років його навчали вдома мати й сестра. Ні друзі, ні родичі ніколи не відвідували сімейний будинок, і в нього розвинулось заїкання. Утім, пішовши до початкової школи Королівського коледжу Генріха VIII в Ковентрі, він одразу вписався в колектив і встановив тісні, тривалі дружні стосунки, наприклад, з Джеймсом "Джимом" Саттоном, Коліном Ґаннером та Ноелем "Джошем" Г'юзом. Хоча домашнє життя Ларкіна було відносно прохолодним, він відчував підтримку з боку батьків. Він дуже любив джаз, тож батьки купили йому барабанну установку й саксофон, а також оформили підписку на журнал [en]. З початкової школи перейшов до старшої школи Короля Генріха VIII. Коли в 16 років він склав іспит на [en], то оцінки були дуже низькими. Попри це, йому дозволили й далі навчатись у школі. А через два роки він здобув відзнаку з англійської мови й історії та склав вступні іспити до Коледжу святого Івана (Оксфорд), щоб вивчати там англійську мову.

У жовтні 1940 року, через рік після початку Другої світової війни, Ларкін почав навчання в Оксфордському університеті. Старі аристократичні традиції університетського життя, принаймні на певний час, занепали, і більшість студентів-чоловіків навчалися на здобуття значно врізаних наукових ступенів. Через поганий зір Ларкін провалив військово-медичний огляд і зміг навчатися звичайні три роки. За посередництва свого партнера за навчанням Нормана Ілса він познайомився з Кінгслі Емісом, який потурав його схильності до насмішок та неповаги і який залишався близьким другом до смерті Ларкіна. Еміс, Ларкін та інші друзі з університету створили групу, яку вони охрестили «Сімкою». Під час зустрічей вони говорили про поезію один одного, слухали джаз та досхочу пиячили. У цей час він уперше поза сім'єю тісно спілкувався з особою протилежної статі, але ця історія не мала романтичного розвитку. У 1943 році він склав випускні іспити. Попри те, що багато часу Ларкін присвятив власним літературним заняттям, йому вручили [en].

Початок кар'єри та стосунки

1943 року Ларкіна призначено бібліотекарем публічної бібліотеки у [en]. Саме там на початку 1944 року він познайомився зі своєю першою дівчиною Рут Боумен, спраглою до навчання 16-річною школяркою. 1945 року Рут поїхала навчатись до Королівського коледжу Лондона; під час одного з його візитів їхня дружба переросла в сексуальні стосунки. На червень 1946 року Ларкін уже готувався до вступу в [en] і його призначили помічником бібліотекаря в в Лестері. Саме відвідування Ларкіна в Лестері та відвідування [en] університету надихнуло Кінгслі Еміса написати роман [en]» (1954), який прославив Еміса і в чиє тривале виношування Ларкін зробив значний внесок. Через шість тижнів після смерті батька від раку в березні 1948 року, Ларкін зробив пропозицію Рут, і влітку пара провела річну відпустку подорожуючи [en].

У червні 1950 року Ларкіна призначили помічником бібліотекаря в Королівському університеті Белфаста. Цю посаду він обійняв у вересні. Перед своїм від'їздом він розлучився з Рут. На певному етапі між призначенням на посаду в Королівському університеті та розірванням заручин з Рут дружба Ларкіна з [en], викладачкою англійської мови в Лестері, також переросла в сексуальні стосунки. П'ять років у Белфасті видаються найщасливішими в його житті. Поки його стосунки з Джонс тривали, він також мав "найбільш задовільний еротичний [досвід] свого життя" з Патсі Странґ, яка в той час була у відкритому шлюбі з одним із його колег. Вона навіть хотіла покинути чоловіка, щоб вийти заміж за Ларкіна. Від 1951 року Ларкін та Джонс проводили вихідні в багатьох куточках Британських островів. Перебуваючи в Белфасті, він також близько подружився з [en], хоч ця дружба не переросла в сексуальні стосунки. Їй він присвятив "Рядки з фотоальбому молодої леді". Ця дружба закінчилася коли вона вийшла заміж у 1954 році. Саме в цей час він давав Кінгслі Емісу багато порад щодо написання Везунчика Джима. Еміс віддячив тим, що присвятив Ларкіну готову книгу.

image
Ця квартира на третьому поверсі з виглядом на парк Пірсон у Галлі була орендованим житлом Ларкіна з 1956 до 1974 року (світлина 2008 року).

1955 року Ларкін став бібліотекарем університету в [en], й обіймав цю посаду до самої смерті. [en], друг Ларкіна та голова бібліотечного комітету, що призначив його на посаду, писав: "Спочатку мене вразило те, скільки часу він проводить у своїй конторі, приїжджаючи рано та пізно повертаючись додому. Лише згодом я зрозумів, що контора - це ще й робочий кабінет, де окрім роботи бібліотекарем він проводив години за власними письменницькими заняттями. А потім вечорами дуже часто продовжував писати вже вдома». Перший рік проживав у [en]. 1956 року 34-річний Ларкін орендував окрему квартиру на горішньому поверсі Pearson Park, 32, триповерхового будинку з червоної цегли з виглядом на парк, де раніше було американське консульство. Видається, що саме про цей оглядовий пункт він згодом писав у поемі Високі вікна. Щодо самого міста Ларкін так прокоментував: "Я ніколи не думав про Галл, поки не оселився тут. Потрапивши сюди, відчув, що місто багато в чому пасує мені. Це ніби на кінці світу, гадаю, що так сказали б навіть місцеві жителі. Мені подобається бути на кінці світу. Ніхто насправді не планує наперед, куди їхати. Ви влаштовуєтесь на роботу і переїжджаєте, розумієте, я жив і в інших місцях". У повоєнні роки університет Галла дуже розбудувався, як і багато інших британських університетів у той час. Коли Ларкін обійняв там посаду, плани щодо створення нової університетської бібліотеки вже були докладно розроблені. Він доклав великих зусиль, щоб лише за кілька місяців ознайомитись з ними до того, як їх подадуть [en]; він запропонував низку суттєвих поправок, що стосувалися структури бібліотеки, їх всі ухвалено. Бібліотеку побудували у два етапи, а 1967 року назвали [en] на честь сера [en], віцеканцлера університету.

Один із колег у Галлі схарактеризував Ларкіна як визначну постать у бібліотечній справі післявоєнної Британії. Через десять років після будівництва нової бібліотеки Ларкін комп'ютеризував записи для всього бібліотечного фонду, зробивши її першою в Європі бібліотекою, де було встановлено автоматизовану систему онлайн-обігу [en]. Зі слів Річарда Гудмана, Ларкін був чудовим адміністратором, членом комітету й посередником. "Він гідно поводився зі своїми підлеглими і мотивував їх". "Це йому вдавалося завдяки поєднанню продуктивності, високих стандартів, гумору та співчуття". Від 1957 року до самої смерті Ларкіна його секретаркою була Бетті Маккерет. Вона забезпечувала весь доступ до Ларкіна з боку колег і більше за інших знала подробиці його усамітненого життя. За 30 років його роботи бібліотечні фонди збільшилися вшестеро, а бюджет зріс від 4500 до 448 500 фунтів стерлінгів, тобто, з урахуванням інфляції, у дванадцять разів.

Подальше життя

У лютому 1961 року дружба Ларкіна з колежанкою Мейв Бреннан переросла в романтичні стосунки, хоч вона була ревною католичкою. На початку 1963 року Бренан затягла його на танці для працівників університету, попри його схильність до маленьких товариств. Це, напевне, був поворотний момент у їхніх стосунках, який він увічнив у своїй найдовшій (і незавершеній) поемі «Танець». Приблизно в цей час, теж за її намовлянням, Ларкін навчився керувати автомобілем і придбав свою першу машину - «[en]». Тим часом Моніка Джонс, батьки якої померли 1959 року, купила котедж для відпочинку в [en] поблизу , куди вони з Ларкіном регулярно навідувались . У своєму вірші "Шоу суботи" він описує [en] шоу 1973 року в долині Північної Тайн.

1964 року, після публікації [en], Ларкін став героєм мистецької телепрограми [en]», режисером якої був [en]. То була серія інтерв'ю, які в Ларкіна бере поет Джон Бетчеман у різних місцях Галла та за його межами. Завдяки цій програмі сам Ларкін долучився до творення власного публічного образу, хоча радше волів би, щоб читачі самі його додумували.

1968 року Ларкіну хотіли вручити Орден Британської імперії, але він відмовився. Утім, згодом він погодився стати Кавалером пошани.

Годі й переоцінити ту роль, яку відіграв Ларкін у створенні нової Бібліотеки Брінмора Джонса в університеті Галла. 1969 року другу та більшу фазу будівництва нарешті завершено, і він зміг направити свою енергію в інше річище. У жовтні 1970 року він розпочав укладати нову антологію [en]» (1973). Виїзна стипендія на два семестри в Коледжі всіх душ дозволила йому користатися з фондів Оксфордської Бодліанської бібліотеки - однієї з бібліотек авторського права. На час перебування в Оксфорді він передав відповідальність за Бібліотеку своїй заступниці [en]. Ларкін відіграв основну роль у переоцінці поезії Томаса Гарді, яка перед тим була в тіні його романів. Саме поезія Гарді найбільш щедро представлена в "своєрідній" та "суперечливій" антології Ларкіна.

image
Ньюленд Парк, 105, у Галлі був домівкою Ларкіна з 1974 року до його смерті в 1985 році (світлина 2008 року).

У 1971 році Ларкін відновив зв'язок зі шкільним другом Коліном Ґаннером, який жив колоритним життям. Їхнє подальше листування зажило недоброї слави, бо в цих листах Ларкін висловлював праві погляди й застосовував расистську мову . У 1973 - 1974 роках Ларкін став почесним стипендіатом Коледжу святого Івана в Оксфорді й здобув почесні ступені від університетів Ворика, Сент-Ендрюса і Сассекса. У січні 1974 року Університет Галла повідомив Ларкіну, що вони збираються на свій розсуд розпорядитися будівлею в парку Пірсон, де він жив. Незабаром він купив окремий двоповерховий будинок 1950-х років у [en], що його колега з університету Джон Кеніон назвав "цілковитим затоном середнього класу". У червні Ларкін переїхав до нового помешкання й так його схарактеризував: "Я не можу сказати, що це житло промовисто свідчить про шляхетність людського духу".

У серпні 1973 року Ларкін розлучився з Мейв Бреннан. Невдовзі разом з Монікою Джонс як офіційною партнеркою він відвідав панахиду за Вістеном Оденом у Крайст Черч (Оксфорд). У березні 1975 року стосунки з Бренан відновились, а через три тижні він розпочав таємну інтрижку з Бетті Макерет, яка 28 років була його секретаркою, написавши для неї поему "Ми познайомилися наприкінці вечірки", що тривалий час залишалась невідомою громадськості. Хоча з погляду логістики було важко підтримувати одночасно троє стосунків, такий стан речей тривав до березня 1978 року. Відтоді він і Джонс були моногамною парою.

1976 року Ларкін був гостем [en] на передачі BBC [en]. Серед музичних композицій, які він вибрав, були "[en]" Луї Армстронга, [en] Томаса Талліса та Едварда Елгара. Його улюбленим твором був "I'm Down in the Dumps" у виконанні Бессі Сміт.

У грудні 2010 року, в рамках вшанування 25-ї річниці від смерті Ларкіна, BBC транслювала програму під назвою Філіп Ларкін та Третя жінка, де йшлося про його роман з Макерет, а сама вона вперше заговорила про їхні стосунки. Під час передачі прозвучала дотоді невідома поема Ларкіна «Дорогий Джейк».

Останні роки й смерть

1982 року Ларкіну виповнилося шістдесят. Найпомітнішою подією з нагоди цієї дати став вихід у видавництві [en] збірки нарисів під назвою [en] за редакцією [en]. Крім того, вийшли в ефір дві телевізійні програми: епізод [en], представлений [en], з закадровим голосом Ларкіна, а також півгодинний спецвипуск BBC, автор якого - міністр тіньового кабінету міністрів [en].

1983 року Джонс госпіталізували з оперізувальним герпесом. Ларкін переймався тяжкістю перебігу хвороби, зокрема ускладненням на очі. Здоров'я Джонс погіршилось і вона потребувала постійного медичного догляду: через місяць переїхала до його будинку в Ньюленд-Парк і провела там залишок днів.

image
Надгробок на могилі Ларкіна на муніципальному кладовищі [en] (Східний Йоркширський Райдінг)

На панахиді за Джоном Бетчеманом, який помер у липні 1984 року, Ларкіна запитали, чи прийме він посаду поета-лауреата. Він відмовився хоча б тому, що відчував, що давно перестав писати поезію в справжньому сенсі слова. Наступного року в Ларкіна виявлено рак стравоходу. 11 червня 1985 року йому зробили операцію, але виявили, що пухлина вже надто велика, щоб її можна було видалити хірургічним шляхом. 28 листопада він знепритомнів і знову потрапив до лікарні. 2 грудня 1985 року Ларкін помер у віці 63 роки. Його поховали на муніципальному кладовищі [en] поблизу Галла. Перед смертю Ларкін попросив знищити його щоденники. Прохання виконали Джонс, головна бенефіціарка його заповіту, а також Бетті Маккерет; вона ретельно подрібнила всі аркуші непрочитаних щоденників, а потім спалила їх. Заповіт виявився суперечливим щодо інших особистих документів та неопублікованих творів. Юрист залишив на розсуд літературних виконавців питання, що з ними робити, і вони вирішили не знищувати ці матеріали. Джонс померла 15 лютого 2001 року, залишивши, зі свого боку, мільйон фунтів собору Святого Павла, [en] та Даремському собору. На честь поета на [en] встановлено зелену табличку.

Творчий доробок

Ранні твори

Починаючи з підліткового віку Ларкін "писав без упину", створюючи і поезію (спочатку за зразком Еліота та У.О. Одена), і художню прозу. Він написав п'ять повноформатних романів, але знищив їх невдовзі по завершенню. Під час навчання в Оксфордському університеті у журналі вперше вийшов друком його вірш «Ультиматум». В цей час для своєї прози він створив псевдонім [en]. Під цим ім'ям він написав дві новели: «Лихо у Віллоу Ґейблс» та «Осінній семестр у Сент-Брайдс» (2002), а також удавану автобіографію і так само вигаданий маніфест про творчість «Для чого ми пишемо». Річард Бредфорд писав, що ці дивні твори поєднують "три регістри: завбачливу байдужість, хитро переписаний символізм з натяком на Лоуренса, а також прозу, яка, здається, розкриває мимовільне почуття сексуального збудження в автора".

Після цих творів Ларкін приступив до свого першого опублікованого роману [en] (1946). Його опублікував [en], видавець заледве легальної порнографії, якому поважна художня література була прикриттям для основної діяльності. Десь у той час, коли Джилл готувався до друку, Катон запитав Ларкіна, чи він пише ще й вірші. Як наслідок, за три місяці до Джилл з'явилася збірка віршів [en]» (1945), написана між 1942 і 1944 роками, яка показала дедалі більший вплив Єйтса на автора. Одразу по завершенню Джилл Ларкін приступив до роману «Дівчина взимку» (1947), який завершив 1945 року. Його опублікувало видавництво [en]. Книга дістала хороші відгуки: The Sunday Times назвала її "написаною вишукано й майже бездоганно". Згодом він зробив принаймні три спроби написати третій роман, але жодна з них не пішла далі перспективного зачину.

Зріла творчість

image
Вільям Батлер Єйтс, чия поезія впливала на Ларкіна в середині 40-х років

Саме за ті п’ять років, що Ларкін провів у Белфасті, він досяг поетичної зрілості. Основну частину наступної опублікованої збірки віршів [en]» (1955) він написав там, хоча вісім з двадцяти дев'яти віршів, що ввійшли до неї, він написав ще наприкінці 1940-х років. На цей час припадають останні спроби Ларкіна писати прозу. І тоді ж він дуже допоміг Кінґслі Емісу в роботі над книгою [en], що стала першим опублікованим романом Еміса. У жовтні 1954 року в журналі "[en]" вийшла стаття, в якій вперше використано назву [en] на позначення панівного напряму в британській повоєнній літературі. Вірші Ларкіна увійшли до Антології PEN 1953 року, що містила також вірші Еміса та Роберта Конквеста, тож Ларкіна вважали учасником цієї групи. 1951 року Ларкін уклав збірку XX віршів, яку він приватно надрукував накладом усього 100 примірників. Чимало віршів із неї з’явились у його наступній опублікованій книжці.

У листопаді 1955 року (датовано жовтнем) в незалежному видавництві Marvell Press, що в [en] поблизу Галла, вийшла з друку книжка Менш обмануті. Спочатку вона привернула мало уваги, але в грудні увійшла до списку Книги року The Times. Відтоді книжка стала популярною і впродовж 1956 - 1957 років розійшлася чималим накладом. Перші п'ять трудових років у Галлі негативно позначилися на продуктивності Ларкіна - в середньому лише два з половиною вірші на рік, але в цей час з'явились деякі з його найвідоміших творів, як-от "[en]", "[en]", а також "Тут".

1963 року Faber and Faber перевидало Джилл, додавши довгу передмову Ларкіна, де він докладно розповідає про навчання в Оксфордському університеті та дружбу з Кінґслі Емісом. А наступного року побачила світ збірка [en]», що зміцнила його авторитет. Майже одразу по тому його прийняли в члени Королівського літературного товариства. У наступні роки Ларкін написав деякі зі своїх найвідоміших віршів, а в 1970-х - низку довших і стриманіших віршів, як-от «Будівля» та «Старі дурні». Усі ці твори увійшли до останньої збірки Ларкіна [en]», що вийшла в червні 1974 року. Через буквальніше використання мови вона не здобула одностайного схвалення. Утім лише за перший рік продано понад двадцять тисяч примірників. Для деяких критиків ця збірка була зниженням планки порівняно з двома попередніми книжками, але вона містить деякі з улюблених читачами творів, наприклад, [en]», «Вибух» та «Високі вікна». Вірш "Annus Mirabilis" (Рік чудес), теж із цієї збірки, містить часто цитовану замітку про те, що статеві стосунки розпочалися 1963 року, що, за словами оповідача, "досить пізно для мене". Бредфорд, на підставі коментарів у мемуарах Мейв Бренан, припускає, що у вірші йдеться про перехід стосунків Ларкіна з Бренан від романтичних до сексуальних.

Того ж 1974 року Ларкін розпочав роботу над своєю останньою значною опублікованою поемою «Aubade». Завершена 1977 року, вона вийшла друком у Times Literary Supplement за 23 грудня. Після "Aubade" єдиним віршем Ларкіна, що привернув пильну увагу критиків, став "Знову кохання". Цей посмертно опублікований твір має глибоко особистий зміст.

Поетичний стиль

Поезію Ларкіна характеризували як поєднання "звичайного, розмовного стилю", "ясності", "тихого, роздумливого тону", "іронічного знецінення" та "прямого" залучення до "повсякденних переживань", а [en] узагальнила його стиль як "пікантну суміш ліризму та невдоволення".

Поезія Ларкіна спочатку була під впливом Еліота, Одена та Єтса, а розвиток його зрілої поетичної ідентичності на початку 50-х років збігся з дедалі більшим впливом на нього Томаса Гарді. "Зрілий" поетичний стиль Ларкіна, перші ознаки якого були помітні в "Менш обманутих", - це "відсторонений, іноді скорботний, іноді ніжний спостерігач", який, за словами Гартлі, дивиться на "звичайних людей, які роблять звичайні речі". Він зневажливо ставився до віршів, що ґрунтувалися на "спільних класичних та літературних алюзіях, які він називав міфо-котиком, його ж вірші ніколи не переобтяжені ускладненими образами". Зріле поетичне "я" Ларкіна вирізняється "простотою та скептицизмом". Крім того, для його зрілої творчості характерні раптові вступи та "високоструктуровані, але гнучкі віршові форми".

image
Саме під впливом поезії Томаса Гарді Ларкін виробив свій зрілий стиль.

Теренс Гоукс твердив, що хоча більшість віршів у збірці "Північний корабель" мають "метафоричний характер, яким значною мірою зобов'язані символістській ліриці Єйтса", подальший розвиток зрілого стилю Ларкіна "це не... рух від Єйтса до Гарді, а скоріше огортання єйтсівського моменту (метафори) в гардівську структуру". На думку Гоукса, "поезія Ларкіна... обертається навколо двох втрат": "втрати модернізму", що проявляється як "прагнення знайти момент прозріння", та "втратою Англії, точніше втратою Британської імперії, яка вимагає, щоб Англія визначила себе своїми власними термінами, коли раніше вона могла визначити "англійськість" у протиставленні з чимось іншим".

1972 року Ларкін написав часто цитований вірш "Going, Going", де дивиться на Англію з позицій романтичного фаталізму, притаманного його пізній творчості. У ньому він пророкує повне знищення сільської місцевості й висловлює ідеалізоване почуття національної єдності та ідентичності: "І це буде кінець Англії... вона житиме лише в галереях; а все, що залишиться нам, це бетон та шини". Поема закінчується прямолінійним твердженням: "Я просто гадаю, що це станеться, незабаром".

Стиль Ларкіна тісно пов'язаний з темами та сюжетами, до яких він часто звертається, як-от смертю та фаталізмом, як у його останньому великому вірші "Aubade". Поет [en] відзначає, що в віршах Ларкіна: "їх лють чи зневага завжди приборкується... енергією їх мови та компенсаціями їх артикульованого формального контролю", і протиставляє два аспекти його поетичного "я": з одного боку, захоплення "символістськими моментами" та "вільно уявними наративами", а з іншого боку - "безжалісну фактичність" та "необробленість мови". Моушн визначає це протиставлення як "боротьбу протилежностей, що збагачує життя", і робить висновок, що його поезія типово "амбівалентна": "У його трьох зрілих збірках вироблено ставлення та стилі... образно сміливі: у тривалих намаганнях подолати відчай засвідчено широкі симпатії, вміщено уривки часто трансцендентної краси та продемонстровано поетичну інклюзивність, що справила надзвичайний вплив на його літературних наступників".

Проза

Ларкін був критиком модернізму в сучасному мистецтві та літературі. Його скептицизм проявляється найбільш виразно і в нюансах у збірці його оглядів книжок і есеїв «Required Writing», а найбільш запально та полемічно - у передмові до збірки його оглядів джазової музики «All What Jazz», до якої увійшли 126 рецензій на платівки, написаних для Дейлі телеграф від 1961 до 1971 року. У цій книжці міститься критика модерного джазу, яка переростає в загальну критику модернізму в мистецтві. Ларкін (не те, щоб неохоче) зарекомендував себе ворогом модернізму, утім, згідно з нещодавніми оцінками критиків, його творчості притаманні певні модерністські риси.

Спадщина

Історія сприйняття

Коли "Північний корабель" вперше вийшов друком 1945 року, він отримав лише один огляд у [en], де було зроблено висновок: "Містер Ларкін має внутрішнє бачення, якого потрібно дошукуватися. Його малозрозумілі образи укладені у фрази, які компенсують свою нечіткість чимось на зразок натяку на красу. Читачів пана Ларкіна наразі, мабуть, дуже небагато. Можливо, його творчість знайде ширшу аудиторію, коли його геній стане більш зрілим?" Утім, через кілька років поет і критик [en] натрапив на цю книжку і написав Ларкіну хвалебного листа. Коли збірку перевидали 1966 року, її представили як [en], а відгуки були поблажливі та шанобливі. Найвідвертішу похвалу написала Елізабет Дженнінґс у [en]: «мало хто поставить під сумнів, що Північний корабель становить справжню цінність і що важливо його перевидати нині. Приємно знати, що Ларкін вмів так добре писати в такому молодому віці».

Першими книжку Менш обмануті помітили у The Times, і внесли її до свого Списку книг 1955 року. На цій хвилі з'явилося багато інших рецензій, "більшість із них зосередилися... на емоційному впливі книжки та її витонченій, дотепній мові". The Spectator вважав, що збірка "претендує на звання найкращого видання в країні з часів війни". [en], посилаючись на те, що Ларкіна сприймають як учасника [en], вважав, що той перейняв "все найкраще в цій новій течії і жодних її недоліків". Times Literary Supplement назвав його "поетом надзвичайної ваги", а в червні 1956 року [en] співав йому дифірамби: "Рідний, як вітстаблська устриця, гостріший у вираженні сучасної думки та досвіду за все, що написано в наш час, такий же безпосередній у своїй привабливості, як лірична поезія давнини, для нащадків він, можливо, стане поетичним монументом, що ознаменує собою тріумф над безформними містифікаціями останніх двадцяти років. З Ларкіним поезія повертається до середнього читацького загалу". Рецензуючи книгу в Америці, поет [en] писав: "Жодна повоєнна поезія так не вловила момент, і не вловила його без намагання впіймати одноденку. Це неспішне, намацальне бубоніння, виразно досвідчене, виразно досконале у своїх художніх методах».

Згодом з'явилася і протилежна реакція: Девід Райт написав у журналі [en], що «Менш обмануті» хибують на «скутість від небажання йти на ризиковані творчі експерименти». У квітні 1957 року [en] написав статтю під назвою "The Middlebrow Muse" для журналу Essays in Criticism, в якій нападає на представників Руху за їх "посередній чи низький інтелектуальний рівень", "обивательську ментальність" та "провінціалізм"-Ларкін мав «лагідно виплекане почуття поразки». 1962 року [en], укладач антології [en]», звинуватив Ларкіна у «дрібнобуржуазності, нео-георгіанському пасторалізмі та нездатності впоратися з насильницькими крайнощами сучасного життя».

image
Цей надгробок [ru] та його дружини Елеонори Ланкастерської надихнув Ларкіна на створення вірша "[en]"

Коли вийшла збірка Весілля на Трійцю, Альварес продовжив критикувати Ларкіна, написавши огляд в газеті The Observer, в якому нарікав на "нудну обачність" авторської "банальної" фабули. Похвала переважила критику: Джон Бетчеман вважав, що Ларкін "наблизив поезію до пересічного читача, відстань між якими збільшилася внаслідок експериментів та неясності останніх п'ятдесяти років". У «The New York Review of Books» [en] написав про «витонченість самосвідомості, зазвичай бездоганно реалізовану», та про заклик Ларкіна до «світу усіх нас, місця, де, врешті-решт, ми знайдемо або не знайдемо своє щастя». Він вважав Ларкіна "найкращим поетом, якого Англія нині має".

У своїй біографії Ларкіна, Річард Бредфорд пише, що рецензії на «Високі вікна» свідчать про «щире захоплення», але зазначає, що їхні автори зазвичай мали проблеми з описом «індивідуального генія за роботою» у таких віршах, як «Annus Mirabilis», «Вибух» та «Будівля», а також проблеми з поясненням, чому всі вони "так сильно відрізняються" один від одного. Роберт Най у "The Times" подолав цю проблему, "розглядаючи ці відмінності як недієві маски для послідовно злобної присутності".

Збірка [en] містить нариси, що їх написали друзі та колеги, як-от Кінґслі Еміс, Ноель Г'юз і Чарльз Монтейт, а також поетичні посвяти пера Джона Бетчемана, [en] та [en]. Окрім того, в ній творчість Ларкіна проаналізували критики та колеги-поети: Ендрю Моушн, [en] і Шеймас Гіні розглядали вірші, [en] писав про романи, а [en] і [en] дослідили його критику джазової музики.

Оцінка критиків

1980 року Ніл Пауелл писав: "Мабуть, справедливо сказати, що Філіп Ларкін менш високо оцінений в академічних колах, ніж [en] чи [en]". Проте від початку цього століття ставлення до Ларкіна поліпшилося. "Філіп Ларкін - чудовий приклад простого стилю в наш час", - пише Тіяна Стойкович. Роберт Шеппард твердить: "За загальною згодою творчість Філіпа Ларкіна вважають взірцевою". "Ларкін - це найвідоміший і, мабуть, найкращий поет Руху", - констатує Кіт Тума, а його поезія "різноманітніша, ніж можна подумати, якщо сприймати її лише за репутацією похмуро песимістичної та за анекдотами про розчарований середній клас".

Книжки Філіп Ларкін: Письменник-підривник Стівена Купера та "Larkin, Ideology and Critical Violence" Джона Осборна наводять на думку про зміну настрою в студіях Ларкіна. Другий з них нападає на видатних критиків, як-от Джеймса Бута та Ентоні Твейта за їхню готовність бачити у віршах тільки біографічний підтекст, а натомість наголошує на генієві універсальності та деконструкціонізму Ларкіна. Купер твердить, що «взаємодія знаків і мотивів у ранніх творах оркеструє підрив традиційних поглядів на клас, гендер, авторитет та статеві зносини». Купер називає Ларкіна прогресивним письменником і примічає в його листах "заклик до створення альтернативних конструктів маскулінності, фемінності та соціально-політичної організації". Купер звертається до всього канону творів Ларкіна, а також до неопублікованої кореспонденції, щоб заперечити образ Ларкіна як просто расиста і мізогіністського реакціонера. Натомість він вбачає в Ларкіні те, що називає "підривною уявою". Особливо він виокремлює "протест Ларкіна проти лицемірства традиційної сексуальної політики, що рівною мірою заважає життю обох статей".

У тому ж дусі, що й Купер, Стівен Реган зазначає у нарисі "Філіп Ларкін: пізньомодерний поет", що Ларкін часто застосовує методи, що асоціюються з експериментальними практиками модернізму, як-от "мовне дивацтво, самосвідому літературність, радикальне самозапитування, раптові зміни голосу та регістру, складні кути зору перспективи та символістську насиченість".

Ще одне свідчення про зміну напряму у критичній оцінці Ларкіна - твердження [en], що "Ларкін - це не просто ім'я, а інституція, сучасний національний культурний пам'ятник Великої Британії".

Погляд Чаттерджі на Ларкіна ґрунтується на докладному аналізі його поетичного стилю. Він простежує як, починаючи з ранніх творів до пізніших стиль Ларкіна змінюється від "словесного багатства, через визнання придатності мови до самоіронії та самозаперечення, до тієї області мови, де прийняті за домовленістю концептуальні несумісності - а саме традиційні бінарні опозиції між абсолютним та відносним, між абстрактним та конкретним, між падінням та піднесенням, між одиничним та множинним - вважаються останнім каменем спотикання для митця, який прагне піднятися над безвихіддю приземленості». Це суперечить давнішому погляду, мовляв стиль Ларкіна ледь змінився протягом його поетичної кар'єри. Чаттерджі вбачає типовий приклад цієї думки в коментарі [en], що "поезія Ларкіна не... розвивалася між 1955 і 1974 роками". Чаттерджі ж уважає, що поезія Ларкіна чутливо реагує на зміну "економічних, суспільно-політичних, літературних та культурних факторів".

image
Суніті Кумар Чаттерджі говорить про чутливість Ларкіна до зміни економічних, соціально-політичних та культурних факторів. У вірші "Тут" Ларкін пише про "мешканців сирих садиб, [що] підкорили/ Мертві прямі милі, вкравши плосколиці [en]".

Четтерджі твердить, що "саме поразницька ширма поезії Ларкіна ховає від нас позитивну частину його погляду на життя". За словами Чаттерджі, цей позитив найбільш видимий у пізніх творах Ларкіна. Впродовж його поетичної кар'єри "Найпомітніша світоглядна еволюція лежить у частині, що стосується його погляду на життя, який від майже безнадійно похмурого та песимістичного в "Північному кораблі" з плином часу стає дедалі більш позитивним".

Не всі дотримуються думки, що Ларкін ані нігіліст ані песиміст, а радше виявляє оптимізм у своїх творах, однак дослідження Чаттерджі свідчить про те, якою мірою долаються старі стереотипи щодо Ларкіна. До цих стереотипів належить оцінкове судження [en] (як його цитує Мейв Бренан), що серед письменників, які "стали в позу крайнього песимізму та відрази до світу... ніхто не робив цього з таким завзятим зосередженням на дрібницях і тривіальностях, як Ларкін". Останнім часом, критичний підхід до Ларкіна полягає в тому, що для його поезії та творчості в цілому характерний складніший набір цінностей.

Дебати про Ларкіна підсумовує Меттью Джонсон, який зауважує, що більшість з тих, хто оцінює Ларкіна "насправді обговорюють не самого автора, а намагаються інтерпретувати закодовану та неявну дискусію про гадані цінності "англійськості", які він нібито представляє". Зміна ставлення до англійськості виражається в зміні ставлення до Ларкіна, а стійкіша інтелектуальна цікавість до англійського національного характеру, як це втілено, наприклад, у працях [en], визначає одну з ключових причин того, чому до Ларкіна існує підвищений науковий інтерес.

Роберт Крофорд дотримується підсумковий погляду, схожого на погляди Джонсона та Реґана. Він твердить, що "У багатьох сенсах творчість Ларкіна залежить від модернізму і розвивається з нього". Крім того, він "доводить, яке підступне слово "англійський".

Попри ці нещодавні зміни в поглядах, модерністські критики та поети рішуче відкидають Ларкіна та його коло. Наприклад, поет [en], пишучи про [en] на своєму веб-сайті pinko.org, вважає, що "нині, здається, утворився дуже широкий консенсус, що це було щось погане, і що вірші представників Руху нудні, поверхові, манірні, моралістичні, емоційно мертві тощо. Основні їхні наступники зберігають більшість цих рис. Книга Вольфґанґа Гортшахера про "Little Magazine Profiles"... свідчить про те... що в 50-х роках була велика нестача журналів - збіднення відкриттів, що корелює з закостенілою поезією та з гегемонією кількох людей, сповнених рішучості не допустити незгодних." [en], один з учасників [en], яке було реакцією проти поетів Руху, також критикував Ларкіна за його некритичну та ідеологічно вузьку позицію: "Чим, зрештою, були Ларкін та Рух, як не запереченням нестримної етики поезії починаючи з 1795 року, на користь "Ось яке насправді життя", як ніби хто на секунду подумав про те, щоб представити спостережуване "життя". [en] та Ділан Томас прекрасно знали, яким було "життя", якщо ви вже так ставите питання, тому вони пішли в іншому напрямку".

Посмертна репутація

Посмертна репутація Ларкіна сильно постраждала, коли 1992 року [en] видав його листи, а наступного року вийшов офіційний життєпис Філіп Ларкін: Життя письменника [en]. Ці матеріали розкрили його нав'язливу залежність від [en], його расизм, його дедалі більше захоплення правою політикою та його звичні висловлювання, сповнені гніву та жовчі. 1990 року, ще до виходу цих двох книг, [en] писав, що "непристойність Ларкіна зумовлена забобонами, що аж ніяк не є такими пересічними, заяложеними чи прийнятними як поетична мова, якою вони так чітко висловлені". Вищезгадані листи та життєпис авторства Моушна спричинили подальші оцінки в такому ж ключі, на кшталт коментаря [en] в The Guardian, що "британськість поезії Ларкіна несе багаж ставлень, що їх Вибрані листи тепер оприявнюють". З іншого боку, романіст Мартін Аміс у [en]» відкидає ці розкриття на тій підставі, що принаймні листи не показують нічого іншого, окрім як прагнення Ларкіна пристосовувати свої слова до адресата. Такі самі аргументи наводить Річард Бредфорд у своїй біографії Ларкіна 2005 року. Коментуючи "Листи до Моніки" (2010), Грейм Річардсон зазначає, що ця збірка "певною мірою очистила заплямований образ Ларкіна... показав(ши) його не як цілковито злісного ледь-не-ґвалтівника, якого всі вважали за нормальне ганити в 90-х роках".

Попри суперечливість особистого життя та поглядів Ларкіна, він залишається одним з найпопулярніших поетів Великої Британії. 2003 року, майже через два десятиліття після смерті Ларкіна, [en] провело опитування, під час якого його обрали "найулюбленішим поетом країни". 2008 року газета The Times назвала Ларкіна найвидатнішим письменником повоєнної Британії. За підсумками голосування глядачів передачі BBC Bookworm 1995 року, три його вірші - «Це буде вірш», [en]» і «Надгробок Арундела» - увійшли до списку 100 найкращих віршів країни.

Аудіо і відеозаписи

1959 року "Marvell Press" опублікував платівку "Listen presents Philip Larkin reading The Less Deceived" (Listen LPV1), на якій Ларкін декламує всі вірші зі збірки "Менш обмануті" в тому порядку, що й у книжці. 1965 року вийшла наступна платівка Philip Larkin reads and comments on The Whitsun Weddings (Listen LPV6), знову ж таки на звукозаписувальному лейблі Marvell Press (хоча сама книжка вийшла у видавництві Faber and Faber). На цій платівці також вірші зачитано в тому ж порядку, що й у книжці, але зі вступними зауваженнями Ларкіна до багатьох віршів. Ще одна платівка, де Ларкін читає вірші зі своєї останньої збірки "Високі вікна", вийшла 1975 року під назвою British poets of our time. Philip Larkin; High Windows: poems read by the author (під редакцією Пітера Орра) на звукозаписувальному лейблі Argo (Argo PLP 1202) . Послідовність віршів знову ж така сама, як у книжці.

Вірші Ларкіна також увійшли до кількох аудіопоетичних антологій. The Jupiter Anthology of 20th Century English Poetry – Part III (JUR 00A8) вийшла 1963 року. До неї потрапили вірші "Надгробок Арундела" та "Містер Бліні". Цей самий запис вийшов 1967 року в США на лейблі Folkways під назвою «Антологія англійської поезії XX століття - частина III» (FL9870)). Платівка №8 серії The Poet Speaks (Argo PLP 1088), що вийшла 1967 року, містить вірші «Хоче», «Coming», «Нічого сказати», «Дні» та «Докері і син». 1974 року Йоркширська асоціація мистецтв видала платівку On Record (YA3), що містить "Тут", "Дні", "Наступний, будь ласка", "Весільний вітер", "Весілля на Трійцю", "XXX", "XIII" (останні два вірші - зі збірки "Північний корабель"). 1984 року видавництво Faber and Faber випустило збірку Даґлас Данн і Філіп Ларкін (касета A Faber Poetry), де Ларкін читає 13 віршів, зокрема вперше у вигляді аудіозапису вірш "Aubade".

Попри те, що Ларкін записав на аудіо (в студійних умовах) всі три свої зрілі збірки, а також начитав по кілька віршів для низки аудіоантологій, його чомусь вважали поетом, що неохоче брав участь у записі власних творів. Хоча Ларкін висловлював незадоволення звучанням власного голосу ("Ви ж бо знаєте, що я родом з Ковентрі, між лестерською неакуратністю і бірмінгемським вищанням, і іноді це проскакує"), зі свідчень зрозуміло, що це більше вплинуло на його небажання публічно читати власні твори, ніж на неготовність брати участь у їх записі.

1980 року Поетичний аудіо центр у Вашингтоні запросив Ларкіна записати вірші зі всього його поетичного доробку для публікації на касеті фонду Watershed. Звукорежисер Джон Вікс, колега з Університету Галла, зробив цей запис у лютому 1980 року (за власний кошт Ларкіна). Попри те, що переговори між Ларкіном, його видавцями та Фондом Watershed зазнали невдачі, 1981 року сам Ларкін продав запис (де він читає 26 віршів, вибраних із чотирьох його канонічних збірок поезії) Поетичній кімнаті Гарвардського університету. 2004 року копію цього запису знайшли в містечку Горнсі в гаражній студії інженера, який його і робив. Згодом копію запису, що належала самому Ларкіну, знайшли в архіві Ларкіна в університеті Галла. 2006 року новина про "нещодавно виявлений" запис потрапила на перші шпальти газет, а уривки з нього транслювали в сюжеті Sky News. У березні 2008 року в ефір BBC Radio 4 вийшла програма "Ларкінські стрічки", де детальніше йшлося про це відкриття. У січні 2009 року Faber and Faber випустили ці записи на компакт-диску під назвою The Sunday Sessions.

Попри те, що існує багато аудіозаписів, де Ларкін читає власні твори, він дуже рідко з'являвся на телебаченні. Єдина програма, в якій він погодився знятися - це Down Cemetery Road (1964) з серії BBC Monitor, де Ларкіна інтерв'ював Джон Бетчеман. Фільмування відбувалося в Галлі та навколо нього (деякі кадри знімали в Північному Лінкольнширі). У цій програмі Ларкін постає в своєму природному середовищі: своїй квартирі в Пірсон-парку, бібліотеці Брінмора Джонса, а також відвідуючи церкви та кладовища. Її транслювали на . 1981 року Ларкін разом з іншими поетами влаштували сюрприз Джонові Бетчеману, коли на його 75-річчя завітали до нього в гості з привітаннями та подарунками. Цю сцену зняв Джонатан Стедалл, а згодом вона з'явилася в третьому епізоді його серіалу Time With Betjeman 1983 року для BBC2. 1982 року, в рамках святкування його 60-річчя, Ларкін став темою . Хоча він і відмовився від запрошення прийти на програму, однак спеціально для неї записав (на аудіокасету) «багато віршів». У вступі до програми [en] прокоментував, що поет дуже допоміг її авторам. Її показали в етері 30 травня, а гостями стали Кінгслі Еміс, Ендрю Моушн та Алан Беннетт. Через кілька років Беннетт також з'явився в програмі «Poetry in Motion», яку 1990 року показав Channel 4, де він прочитав кілька віршів Ларкіна.

Художня література на основі життя Ларкіна

1999 року [en] зіграв головну роль у виставі Бена Брауна Ларкін із жінками в [en] в Скарборо, а потім знову виконав її 2006 року в лондонському [en]. П'єсу надрукував постійний видавець Ларкіна Faber and Faber. Дія відбувається через три десятиліття після приїзду Ларкіна до Галла. У ній описано тривалі стосунки поета з [en], Мейв Бреннан та Бетті Маккерет. Автором ще однієї вистави про життя Ларкіна і виконавцем головної ролі в ній став сер [en]. Її передпрем'єрний показ відбувся в суботу ввечері 29 червня 2002 року в Мідлтон-Голлі університету Галла. Куртене виконав свою виставу одного актора «Прикидаючись мною» в рамках Другої Галльської Міжнародної конференції про творчість Філіпа Ларкіна. У листопаді того ж року Куртене вперше поставив цю п'єсу в [en], а згодом переніс постановку до [en] в лондонському Вест-Енді . Основою для цієї п'єси стали листи, інтерв'ю, щоденники та вірші Ларкіна; її аудіозапис вийшов 2005 року. У червні 2010 року, знову в Університеті Галла, Куртене виконав оновлену версію п'єси «Прикидаючись мною» під назвою Larkin Revisited на підтримку спорудження пам'ятника Ларкіну в рамках фестивалю Ларкін 25.

У липні 2003 року на BBC Two було показано п'єсу Love Again (це ще й заголовок одного з найболючіших особистих віршів Ларкіна), присвячену останнім тридцяти рокам життя Ларкіна (хоча її й не знімали поблизу Галла). Головну роль зіграв Г'ю Бонневіль. Того ж року на Channel 4 вийшов документальний фільм «Філіп Ларкін, кохання і смерть у Галлі».

У квітні 2008 року радіостанція BBC Radio 4 транслювала п'єсу Кріса Гарралда [en], де розповідається про те, як 1957 року його розіграв колега-поет Роберт Конквест.

Товариство Філіпа Ларкіна

Товариство Філіпа Ларкіна - благодійна організація, присвячена збереженню пам’яті та творчості Філіпа Ларкіна. Його створено 1995 року на десяту річницю смерті поета, а 2000 року воно одержало статус благодійного у Великій Британії. Ентоні Твейт, один з [en] Ларкіна, став першим президентом товариства. Нинішня голова Товариства - [en].

Щоб вшанувати пам'ять Ларкіна та його літературних сучасників, Товариство проводить різноманітні заходи, як-от лекції, піші прогулянки та події. Щоб вшанувати 25-ту річницю смерті Ларкіна, воно провело артфестиваль [en], що тривав з червня по грудень 2010 року, а також 2016 року взяло участь у вшануванні Ларкіна в Кутку поетів Вестмінстерського абатства.

Вшанування пам'яті

На честь Ларкіна в Кінгстон-апон-Галлі, де він працював і писав значну частину своїх віршів, є такі меморіали: Будинок Ларкіна в Університеті Галла, де розміщені навчальні приміщення та аудиторії, а також Центр поезії та творчого письма імені Філіпа Ларкіна, де на постійній основі відбуваються літературні заходи.

У травні 2022 року в [en], де в дитинстві навчався Ларкін, відкрили пам'ятну "Кімнату Філіпа Ларкіна" поруч з основною актовою залою школи, яку ще називають Берджесс Голл.

2010 року місто вшанувало 25-ту річницю смерті Ларкіна фестивалем "[en]". Було замовлено відеоролик на вірш Ларкіна "Тут" - його гімн Галлу та Східному Йоркширському Райдингу. 17 липня 2010 року на честь Ларкінового вірша "Жаби" в місті було встановлено сорок прикрашених скульптур жаб під спільною назвою "Ларкін із жабами". 2 грудня 2010 року, на завершення фестивалю Ларкін 25, на станції [en] було відкрито більшу ніж у натуральну величину бронзову статую Ларкіна роботи скульптора [en]. На ній викарбувано рядок з вірша [en]: «That Whitsun I was late getting away». 2011 року біля постаменту встановлено п'ять табличок із віршами Ларкіна. У грудні 2012 року біля стовпа, що поруч зі статуєю, встановлено [en].

У червні 2015 оголошено, що на честь Ларкіна встановлять пам'ятну кам'яну плиту на підлозі Кутка поетів у Вестмінстерському абатстві. Її відкрито 2 грудня 2016 року, на 31-шу річницю його смерті. На церемонії відкриття актор Том Куртене і митець Ґрейсон Перрі прочитали уривки з творів Ларкіна, а поет і прозаїк Блейк Моррісон виголосив промову. На плиті викарбувано два рядки з вірша "Надгробок Арундела":

Our almost-instinct almost true:
What will survive of us is love.

З 5 липня по 1 жовтня 2017 року в рамках урочистостей з нагоди [en] в бібліотеці Брінмора Джонса при Університеті Галла відбулася виставка під назвою "Ларкін: новий погляд щороку". На виставці були представлені предмети з життя Ларкіна, а також зібрання книг з його останнього дому в Ньюленд-Парку в тому самому порядку, як він їх розставив на полиці. Також 2017 року в районі Берджесс у Ковентрі паб The Tudor Rose перейменували на The Philip Larkin.

Список робіт

Поезія

  • [[Північний корабель|The North Ship]][[:en:The North Ship|[en]]]. The Fortune Press. 1973. ISBN . {{}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання ()
  • XX Poems. Privately Printed.
  • [en]. The Marvell Press. ISBN .
    • "Church Going"
    • "Toads"
    • "Maiden Name"
    • "Born Yesterday" (written for the birth of Sally Amis)
    • "Lines on a Young Lady's Autograph Album"
  • [en]. Faber and Faber. ISBN .
    • "The Whitsun Weddings"
    • "An Arundel Tomb"
    • "A Study of Reading Habits"
    • "Home is So Sad"
    • "Mr Bleaney"
  • [en]. Faber and Faber. ISBN .
    • "This Be The Verse"
    • "Annus Mirabilis"
    • "The Explosion"
    • "The Building"
    • "High Windows"
  • (ред.). . Faber and Faber. ISBN .
    • "Aubade" (first published 1977)
    • "Party Politics" (last published poem)
    • "The Dance" (unfinished & unpublished)
    • "Love Again" (unpublished)
  • (ред.). . Faber and Faber. ISBN .
    • The North Ship
    • The Less Deceived
    • The Whitsun Weddings
    • High Windows
    • Two appendices of all other published poems, including XX Poems
  • Burnett, Archie, ed. (2012), The Complete Poems, Faber and Faber,

Проза

  • [[Джилл (роман)|Jill]][[:en:Jill (novel)|[en]]]. The Fortune Press. 2005. ISBN . {{}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання ()
  • [en]. Faber and Faber. ISBN .
  • James Booth (ред.). "Trouble at Willow Gables" and Other Fiction 1943–1953. Faber and Faber. ISBN .

Нехудожня література

  • All What Jazz: A Record Diary 1961–1971. Faber and Faber. ISBN .
  • Required Writing: Miscellaneous Pieces 1955–1982. Faber and Faber. 1983. ISBN .
  • Further Requirements: Interviews, Broadcasts, Statements and Book Reviews 1952–1985. Faber and Faber. ISBN .
  • Larkin, Philip (1979). The Brynmor Jones Library 1929–1979. У Brennan, Maeve (ред.). 'A Lifted Study-Storehouse': The Brynmor Jones Library 1929–1979, updated to 1985. Hull University Press. ISBN .
  • Larkin, Philip (ред.). [en]. Oxford University Press. ISBN .
  • (ред.). . Faber and Faber. ISBN .
  • , ред. (2010). Letters to Monica. Faber and Faber. ISBN . 

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  3. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118569740 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  5. https://thebookerprizes.com/the-booker-library/judges/philip-larkin
  6. Motion 2005, pp. 208–209; Chatterjee 2006, p. 19 (for Donald Davie).
  7. . Poetryarchive.org. 2008. Архів оригіналу за 7 травня 2009. Процитовано 6 травня 2009.
  8. Tuma 2001, p. 445.
  9. Banville 2006.
  10. Cooper 2004, p. 1, for Lisa Jardine; Osborne 2008, p. 15.
  11. a poet "with feet firmly on the ground," Coventry Evening Telegraph, 15 November 1973, p.17
  12. . Larkin 25. Архів оригіналу за 13 жовтня 2011. Процитовано 9 серпня 2010.
  13. . BBC News Online. BBC. 2 грудня 2010. Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 7 грудня 2010.
  14. . Larkin 25. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 7 грудня 2010.
  15. . Hull Daily Mail. 3 грудня 2010. Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 7 грудня 2010.
  16. . BBC News. BBC. 2 грудня 2016. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 2 грудня 2016.
  17. . Orlando.cambridge.org. 2 грудня 1985. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 17 квітня 2016.
  18. Philip Larkin: A Writer's Life, Andrew Motion, Faber and Faber, 2018, pp. 1-2
  19. Motion 1993, pp. 8,10.
  20. Motion 1993, p. 10.
  21. Orwin, James L. . The Philip Larkin Society. Архів оригіналу за 9 лютого 2010. Процитовано 16 вересня 2010.
  22. Larkin, letter to Monica Jones, 7 August 1953, Letters to Monica, p. 106.
  23. Bradford 2005, p. 25.
  24. Bradford 2005, p. 26.
  25. Larkin to Monica Jones, 8 April 1955, Letters to Monica, p. 148.
  26. Motion 1993, p. 11.
  27. Bradford 2005, pp. 28, 31.
  28. Bradford 2005, p. 38.
  29. Bradford 2005, p. 39.
  30. Motion, p. 72
  31. . spectator.co.uk. 1 грудня 2012. Архів оригіналу за 30 серпня 2013. Процитовано 6 квітня 2017.
  32. Bradford 2005, p. 59.
  33. Motion 1993, p. 104.
  34. Bradford 2005, pp. 68–9.
  35. Motion 1993, p. 238.
  36. Bradford 2005, p. 70.
  37. Bradford 2005, p. 100.
  38. Hartley 1989, p. 7.
  39. Motion 1993, pp. 244–245
  40. Brett (1996). (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 вересня 2013.
  41. Motion 1993, p. 276.
  42. Bradford 2005, p.154
  43. Larkin, speaking on BBC's , 15 December 1964
  44. Goodman 1997, p. 4.
  45. Goodman 1997, p. 7
  46. Bradford 2005, p. 241, which includes a quote from Motion 1993, p. 282.
  47. Goodman 1997, p. 10
  48. Bradford 2005, p. 183.
  49. Bradford 2005, p. 199.
  50. Letters to Monica, p. 326.
  51. Bradford 2005, pp. 181 & 193.
  52. Motion 1993, p. 319.
  53. Blank reference
  54. Motion 1993, p. 437.
  55. Down Cemetery Road, closing credits.
  56. Bradford 2005, p. 203.
  57. . . Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 12 червня 2013.
  58. Bradford 2005, p. 217.
  59. Motion 1993, p. 407.
  60. Motion 1993, p. 431.
  61. . Hull University. 2008. Архів оригіналу за 24 січня 2009. Процитовано 6 травня 2009.
  62. Motion 1993, p. 440.
  63. Motion 1993, p. 438.
  64. McHenry, Eric (10 лютого 2003). . . Архів оригіналу за 10 травня 2009. Процитовано 6 травня 2009.
  65. Bradford 2005, p. 245.
  66. . bbc.co.uk. Архів оригіналу за 30 грудня 2015. Процитовано 6 квітня 2017.
  67. . BBC News Online. BBC. 5 грудня 2010. Архів оригіналу за 7 грудня 2010. Процитовано 7 грудня 2010.
  68. Thwaite 1982.
  69. Motion 1993, p. 494.
  70. Motion 1993, p. 498.
  71. Bradford 2005, p. 260.
  72. Motion 1993, p. 524.
  73. Motion 1993, p. 522.
  74. Motion 1993, p. xvi.
  75. Ezard, John (13 січня 2002). . The Guardian. London: Guardian News and Media Limited. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.
  76. Bradford 2005, pp. 32–34.
  77. Bradford 2005, p. 51.
  78. Bradford 2005, p. 55.
  79. Bradford 2005, p. 77.
  80. Bradford 2005, p. 75.
  81. Bradford 2005, p. 103.
  82. Motion 1993, p. 242.
  83. Motion 1993, p. 243.
  84. Motion 1993, p. 269.
  85. Larkin, Philip (1988). Collected Poems. с. 110–11, 114—5, 136—7.
  86. Larkin, Philip (1988). Collected Poems. с. 191–3, 196—7, 208—9.
  87. Swarbrick 1995, pp. 122–23.
  88. Bradford 2005, p. 212.
  89. Motion 1993, p. 468.
  90. Bradford 2005, pp. 249–251.
  91. Moran 2002, p. 151.
  92. Hawkes 1995, p. 285.
  93. Larkin, Philip (1988). Collected Poems. с. 190.
  94. Motion 1993, pp. 468–9.
  95. Motion, Andrew (1997). Regan, Stephen (ред.). Philip Larkin and Symbolism. . с. 32, 49—50, 52—53. ISBN .
  96. James 1983.
  97. Leggett, B.J. Larkin's Blues: Jazz and Modernism. Twentieth Century Literature. Hofstra University (Summer, 1996). Архів оригіналу за 12 липня 2012.
  98. Corcoran 2007, p. 147.
  99. Motion 1993, p. 132.
  100. Motion 1993, p. 191.
  101. Motion 1993, pp. 358–60.
  102. Bradford 2005, p. 144.
  103. Motion 1993, p. 275.
  104. Motion 1993, p. 328.
  105. Motion 1993, p. 281.
  106. Motion 1993, p. 343.
  107. Bradford 2005, p. 202.
  108. Bradford 2005, p. 238
  109. Powell 1980, p. 83.
  110. Stojkovic 2006, p. 37.
  111. Sheppard 2005, p. 23.
  112. Cooper 2004, p. 1.
  113. Cooper 2004, p. 2.
  114. Cooper 2004, p. 3.
  115. Cooper 2004, p. 179.
  116. Corcoran 2007, p. 149.
  117. Chatterjee 2007, p. 4.
  118. Chatterjee 2007, p. 331.
  119. Chatterjee 2007, p. 14.
  120. Chatterjee 2007, p. 18.
  121. Chatterjee 2007, p. 356.
  122. Chatterjee 2007, p. 19.
  123. Brennan 2002, p. 109.
  124. Ingelbien 2002, p. 13.
  125. Johnson 2007, p. 66.
  126. Ingelbien 2002, p. 196.
  127. Crawford 2000, p. 276.
  128. . Soton.ac.uk. 12 лютого 2004. Архів оригіналу за 1 жовтня 2009. Процитовано 15 вересня 2010.
  129. Matthew Francis (ред.). . Jacketmagazine.com. Архів оригіналу за 15 травня 2009. Процитовано 1 травня 2009.
  130. Kissick, Gary (Winter 1994). They turn on Larkin. The Antioch Review.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  131. (7 грудня 2013). . The Observer. Архів оригіналу за 8 грудня 2013. Процитовано 7 грудня 2013.
  132. Paulin 1990.
  133. Bradford 2005, pp. 210 & 224.
  134. Motion 1993, p. 332.
  135. Richardson, G. "Larkin the Porn Star Poet", Areté 33, Winter 2010, pp. 77–90.
  136. (1996). The Nation's Favourite Poems. . ISBN .
  137. Bloomfield 2002, p. 140.
  138. Bloomfield 2002, p. 141.
  139. Bloomfield 2002, p. 142.
  140. . BBC. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()
  141. Larkin, Philip (2001). Further Requirements: Interviews, Broadcasts, Statements and Book Reviews 1952–1985. с. 36.
  142. Orwin 2008, p. 21
  143. Orwin 2008, p. 23
  144. Orwin 2008, p. 20
  145. Orwin 2008, p. 22
  146. Orwin 2008, p. 24
  147. . YouTube (originally broadcast by Sky News on 14 February 2006). 2 лютого 2007. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 6 травня 2009.
  148. . BFI. Архів оригіналу за 8 листопада 2007. Процитовано 21 червня 2007.
  149. . BBC. Архів оригіналу за 17 березня 2011. Процитовано 11 листопада 2008.
  150. . Internet Movie database (IMDb). Архів оригіналу за 6 квітня 2012. Процитовано 12 квітня 2012.
  151. Motion, Andrew (5 липня 2003). . The Guardian. London: Guardian News and Media Limited. Архів оригіналу за 26 червня 2017. Процитовано 12 грудня 2016.
  152. Thwaite 1992, p. 651
  153. . British Film Institute. Архів оригіналу за 19 травня 2009. Процитовано 6 травня 2009.
  154. Billington, Michael (13 листопада 1999). . The Guardian. London: Guardian News and Media Limited. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 12 листопада 2009.
  155. István D. Rácz. "Larkin in Context: The Second International Conference on the Work of Philip Larkin" About Larkin No. 14 October 2002 p.24
  156. . BBC News. 23 липня 2002. Архів оригіналу за 14 червня 2004. Процитовано 9 серпня 2010.
  157. Spencer, Charles (20 лютого 2003). . Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 22 лютого 2016.
  158. Billington, Michael (19 лютого 2003). . The Guardian. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2016.
  159. Tom Courtenay (2005). . Time Warner (Audio books). ISBN . Архів оригіналу за 28 вересня 2007.
  160. Larkin Revisited – Tom Courtenay. Dig Yorkshire. Audiences Yorkshire. Процитовано 14 липня 2010.
  161. . BBC. 19 березня 2003. Архів оригіналу за 16 січня 2010. Процитовано 27 жовтня 2009.
  162. Banks-Smith, Nancy (7 липня 2003). . The Guardian. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2016.
  163. Daoust, Phil (29 квітня 2008). . The Guardian. London: Guardian News and Media Limited. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 27 жовтня 2009.
  164. . Philip Larkin Society. Архів оригіналу за 3 вересня 2010. Процитовано 16 вересня 2010.
  165. . .hull.ac.uk. Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 15 вересня 2010.
  166. Live, Coventry (17 травня 2002). School marks link with poet. CoventryLive. Процитовано 1 грудня 2022.
  167. . Vimeo. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 9 серпня 2010. "Here" read by Tom Courtenay and illustrated by Classlane Media
  168. . This is Hull and East Riding. 17 липня 2010. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 17 липня 2010.
  169. Youngs, Ian (2 грудня 2010). . BBC News Online. BBC. Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 7 грудня 2010.
  170. . This is Hull and East Riding. 5 серпня 2010. Архів оригіналу за 6 серпня 2010. Процитовано 5 серпня 2010.
  171. . BBC News Humberside. 5 серпня 2010. Архів оригіналу за 17 березня 2011. Процитовано 6 серпня 2010.
  172. . BBC News. BBC. 2 грудня 2012. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 6 грудня 2012.
  173. (2 грудня 2016). . The Guardian. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 2 грудня 2016.
  174. . BBC News. BBC. 15 червня 2015. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 15 червня 2015.
  175. . Hull 2017 UK City of Culture. Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
  176. Chilver, Katrina (4 травня 2017). City pub renamed after poet with debatable views on sex and race. CoventryLive. Процитовано 1 грудня 2022.

Джерела

  • Banville, John (2006). Homage to Philip Larkin, The New York Review of Books, 23 February 2006.
  • Bloomfield, B. C. (2002). Philip Larkin A Bibliography 1933–1994. London: . ISBN .
  • Bowen, Phil (2008). A Gallery to Play To: The Story of the Mersey Poets. Liverpool: . ISBN .
  • Bradford, Richard (2004). First Boredom Then Fear: The Life of Philip Larkin. London: Peter Owen. ISBN .
  • Brennan, Maeve (2002). The Philip Larkin I Knew. Manchester: . ISBN .
  • Chatterjee, Sisir Kumar (2006). Philip Larkin: Poetry That Builds Bridges. New Delhi: Atlantic Publishers. ISBN .
  • Cooper, Stephen (2004). Philip Larkin: Subversive Writer. Brighton: Sussex Academic Press. ISBN .
  • Corcoran, Neil, ред. (2007). The Cambridge Companion to Twentieth-Century English Poetry. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN .
  • (2000). Devolving English Literature. Edinburgh: . ISBN .
  • Gilroy, John (April 2008). Larkin in the Dock. № 25. Hull. с. 25—27. ISSN 1362-542X. {{}}: Проігноровано |periodical= ()
  • Goodman, Richard (October 1997). 'My particular talents': Philip Larkin's 42-year career as a Librarian. № 4. Hull. с. 4—11. ISSN 1362-542X. {{}}: Проігноровано |periodical= ()
  • Hartley, Jean (1989). Philip Larkin, the Marvell Press and Me. Manchester: . ISBN .
  • Hawkes, Terence (1994). Textual Practice. Cambridge: Routledge. ISBN .
  • Ingelbien, Raphael (2002). Misreading England: Poetry and Nationhood Since the Second World War. Amsterdam: Rodopi. ISBN .
  • James, Clive. An Affair of Sanity: Philip Larkin, The Observer, 25 November 1983.
  • Johnson, Matthew (2007). Ideas of Landscape: An Introduction. Oxford: Blackwell Publishing. ISBN .
  • Jarniewicz, Jerzy (1994). The Uses of the Commonplace in Contemporary British Poetry: Larkin, Dunn and Raine. Lodz: University of Lodz Press. ISBN .
  • Moran, Eugene V (2002). A People's History of English and American Literature. New York: Nova. ISBN .
  • (1993). Philip Larkin: A Writer's Life. London: . ISBN .
  • Motion, Andrew (2005). "Philip Larkin" in Bayley, John and Carey, Leo (eds). The Power of Delight: A Lifetime in Literature: Essays, 1962–2002. W. W. Norton & Company. .
  • Orwin, James (April 2008). Serious Earth: Philip Larkin's American Tape (The Watershed recording). № 25. Hull. с. 20—24. ISSN 1362-542X. {{}}: Проігноровано |periodical= ()
  • Osborne, John (2008). Larkin, Ideology and Critical Violence: A Case of Wrongful Conviction. Basingstoke: . ISBN .
  • (1990). "Into the Heart of Englishness," The Times Literary Supplement, July 1990, reproduced in Regan, Stephen (ed.) (1997). Philip Larkin. Palgrave Macmillan, pp. 160–177.
  • Powell, Neil (1980). Carpenters of Light. Lanham: . ISBN .
  • Regan, Stephen (1997). Philip Larkin. Basingstoke: . ISBN .
  • Sheppard, Robert (2005). The Poetry of Saying: British Poetry and its Discontents, 1950–2000. Liverpool: . ISBN .
  • Stojkovic, Tijana (2006). Unnoticed in the Casual Light of Day: Philip Larkin and the Plain Style. New York: CRC Press. ISBN .
  • Swarbrick, Andrew (1995). Out of Reach: The Poetry of Philip Larkin. Basingstoke: Palgrave Macmillan. ISBN .
  • , ред. (1982). . London: . ISBN .
  • Tuma, Keith, ред. (2001). Anthology of Twentieth-Century British and Irish Poetry. New York: Oxford University Press. ISBN .

Аудіо і телебачення

  • (author and reader) (21 квітня 2005). Pretending to be Me: Philip Larkin, a Portrait (Audio CD). Time Warner AudioBooks. ISBN .
  • Philip Larkin, Джон Бетчеман, (director) (12 грудня 1964). Down Cemetery Road. . Епізод 140. Hull, England. BBC. BBC One.
  • Harrald, Chris. Mr Larkin's Awkward Day [ 28 червня 2008 у Wayback Machine.], BBC Radio 4, 29 April 2008. Repeated BBC Radio 4, 25 January 2010.
  • Weeks, John (sound engineer) (22 січня 2009). (Audio CD). Faber and Faber. ISBN . Архів оригіналу за 17 грудня 2010. Процитовано 21 вересня 2011.

Посилання

  • image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Філіп Ларкін
  • image Цитати за темою Філіп Ларкін у Вікіцитатах
  • Richard Lea, "Unknown Philip Larkin poem found in shoebox", The Guardian, 6 December 2010.
  • Bloomfield/Larkin Papers at the British Library
  • Poetical Notebook of Philip Larkin at the British Library

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Filip Artur Larkin angl Philip Arthur Larkin 9 serpnya 1922 Koventri 2 grudnya 1985 Kingston apon Gall britanskij poet pismennik i dzhazovij kritik Persha kniga poezij en vijshla drukom 1945 roku dali vijshli dva romani en 1946 i en 1947 Stav vidomim pislya publikaciyi drugoyi zbirki poezij en 1955 roku dali opublikovano zbirki en 1964 ta en 1974 Vid 1961 do 1971 roku pracyuvav dzhazovim kritikom u gazeti The Daily Telegraph statti vijshli okremoyu knigoyu Vse sho dzhaz shodennik zapisiv 1961 71 1985 Buv redaktorom en 1973 Nagorodzhenij nizkoyu vidznak sered yakih en Pislya togo yak 1984 roku pomer Dzhon Betcheman Larkinu zaproponuvali posadu poeta laureata Velikoyi Britaniyi ale vin vidmovivsya Filip Larkinangl Philip LarkinNarodivsya9 serpnya 1922 1922 08 09 1 2 Koventri Zahidnij Midlend Angliya Spoluchene Korolivstvo 4 Pomer2 grudnya 1985 1985 12 02 1 2 63 roki Kingston apon Gall Kingston apon Gall d 4 rak stravohoduPohovannyadKrayina Velika BritaniyaDiyalnistpoetGaluzdzhazAlma materKolledzh Svyatogo Ioanna i dZnannya movanglijska 1 Zakladd i dChlenstvoKorolivske literaturne tovaristvo i Amerikanska akademiya mistectv i naukRoki aktivnostiz 1945ZhanrlirikaPosadad 5 Nagorodid d chlen Korolivskogo literaturnogo tovaristva d d Mediafajli u Vikishovishi Zakinchivshi 1943 roku Oksfordskij universitet za specialnistyu Anglijska movi ta literatura Larkin stav bibliotekarem Uprodovzh tridcyati rokiv pracyuvav universitetskim bibliotekarem u en v en de stvoriv bilshist svoyih nadrukovanih robit Za slovami en jogo virsham pritamanna duzhe anglijska pohmura tochnist shodo emocij misc ta stosunkiv a en opisav yih yak znizhennya planki j vtratu nadiyi Erik Gombeger vtoruyuchi Rendallovi Dzharrellu nazvav poeta najsumnishim sercem u pislyavoyennomu supermarketi ta j sam Larkin skazav sho deprivaciya dlya nogo bula tim chim narcisi buli dlya Vordsvorta Jogo virshi mayut skladnu ale gnuchku formu Na nih poznachivsya vpliv Vistena Odena Vilyama Yejtsa i Tomasa Gardi en kolishnya druzhina vidavcya Larkina Dzhordzha Gartli Marvell Press sharakterizuvala yih yak pikantnu sumish lirizmu i nevdovolennya Natomist antolog Kit Tuma zaznachaye sho v tvorah Larkina ye shos bilshe nizh mozhna podumati yaksho sprijmati yih lishe za reputaciyeyu pohmuro pesimistichnih U Larkina sklavsya imidzh prizemlenogo usamitnenogo anglijcya yakij ne lyubiv slavi j unikav publichnogo literaturnogo zhittya 1992 roku vzhe pislya smerti pismennika en opublikuvav jogo listi Ce sprichinilo superechki shodo jogo osobistogo zhittya ta politichnih poglyadiv sho yih Dzhon Benvill nazvav zhahlivimi ale j miscyami smishnimi en nazvala jogo chasami zapeklim rasistom i trohi zhenonenavisnikom ale akademik Dzhon Osborn tverdiv 2008 roku sho najgirshe sho bud hto diznavsya pro Larkina ce yakis grubi listi j shilnist do m yakshogo porno nizh te yakim rozvazhayetsya shirokij zagal Popri taku superechnist dumok zgidno z opituvannyam en 2003 roku Larkina obrali najulyublenishim britanskim poetom za poperedni 50 rokiv majzhe cherez dva desyatilittya pislya jogo smerti a 2008 roku The Times nazvav jogo najviznachnishim pismennikom pislyavoyennoyi Britaniyi 1973 roku oglyadach gazeti en nazvav Larkina bardom Koventri 2010 roku v Kingston apon Galli proveli festival en na vidznachennya 25 richchya vid dnya poetovoyi smerti Festival zavershivsya vidkrittyam 2 grudnya statuyi Larkina roboti skulptora Martina Dzhenningsa 2 grudnya 2016 roku po 31 j richnici z dnya jogo smerti v en u Vestminsterskomu abatstvi vidkrito kam yanij memorial Larkinu ZhittyepisRannye zhittya ta osvita Filip Larkin narodivsya 9 serpnya 1922 roku na Poltni Roud 2 v en Yedinij sin i najmolodsha ditina Sidni Larkina 1884 1948 ta Evi Emili 1886 1977 dochki sluzhbovcya Vilyama Dzhejmsa Deya Rid Sidni Larkina pohodiv z Kentu ale prinajmni z visimnadcyatogo stolittya jogo prashuri zhili v Lichfildi Staffordshir de spochatku voni buli kravcyami a potim stelmahami ta shevcyami Rid Deyiv pohodiv z Eppinga Esseks ale 1914 roku voni pereyihali do Li v Lankashiri Larkini meshkali v rajoni en doki majbutnomu poetovi ne vipovnilos p yat rokiv a potim pereyihali do velikogo tripoverhovogo budinku serednogo klasu z kimnatami dlya slug poblizu en ta en na Mejnor Roud Yihnij kolishnij budinok na Mejnor Roud perezhiv bombarduvannya pid chas Drugoyi svitovoyi vijni ale jogo znesli u 60 h rokah u ramkah programi modernizaciyi dorig a same budivnictva vnutrishnoyi kilcevoyi dorogi Sestra Ketrin na prizvisko Kitti bula na 10 rokiv starsha za nogo Jogo batko yakij en i stav skarbnikom mista Koventri buv osoblivoyu osobististyu nigilistichno rozcharovanim u serednomu vici U nomu poyednalis lyubov do literaturi i zahoplennya nacizmom i vin vidvidav dva z yizdi NSDAP v Nyurnberzi v seredini 30 h Vin poznajomiv sina z tvorami Ezri Paunda Tomasa Eliota Dzhejmsa Dzhojsa i nasampered Devida Lourensa Mati bula nervovoyu i pasivnoyu zhinkoyu svogo rodu defektnim mehanizmom Yiyi ideal znesilyuvatis i shob neyu opikuvalis cilkom pid vplivom svogo cholovika Kolishnij municipalnij budinok batkiv Larkina v en sho vihodit na gajok yakij kolis buv yihnim sadom svitlina 2008 roku Rannye ditinstvo Larkina bulo v chomus nezvichnim do vosmi rokiv jogo navchali vdoma mati j sestra Ni druzi ni rodichi nikoli ne vidviduvali simejnij budinok i v nogo rozvinulos zayikannya Utim pishovshi do pochatkovoyi shkoli Korolivskogo koledzhu Genriha VIII v Koventri vin odrazu vpisavsya v kolektiv i vstanoviv tisni trivali druzhni stosunki napriklad z Dzhejmsom Dzhimom Sattonom Kolinom Gannerom ta Noelem Dzhoshem G yuzom Hocha domashnye zhittya Larkina bulo vidnosno proholodnim vin vidchuvav pidtrimku z boku batkiv Vin duzhe lyubiv dzhaz tozh batki kupili jomu barabannu ustanovku j saksofon a takozh oformili pidpisku na zhurnal en Z pochatkovoyi shkoli perejshov do starshoyi shkoli Korolya Genriha VIII Koli v 16 rokiv vin sklav ispit na en to ocinki buli duzhe nizkimi Popri ce jomu dozvolili j dali navchatis u shkoli A cherez dva roki vin zdobuv vidznaku z anglijskoyi movi j istoriyi ta sklav vstupni ispiti do Koledzhu svyatogo Ivana Oksford shob vivchati tam anglijsku movu U zhovtni 1940 roku cherez rik pislya pochatku Drugoyi svitovoyi vijni Larkin pochav navchannya v Oksfordskomu universiteti Stari aristokratichni tradiciyi universitetskogo zhittya prinajmni na pevnij chas zanepali i bilshist studentiv cholovikiv navchalisya na zdobuttya znachno vrizanih naukovih stupeniv Cherez poganij zir Larkin provaliv vijskovo medichnij oglyad i zmig navchatisya zvichajni tri roki Za poserednictva svogo partnera za navchannyam Normana Ilsa vin poznajomivsya z Kingsli Emisom yakij poturav jogo shilnosti do nasmishok ta nepovagi i yakij zalishavsya blizkim drugom do smerti Larkina Emis Larkin ta inshi druzi z universitetu stvorili grupu yaku voni ohrestili Simkoyu Pid chas zustrichej voni govorili pro poeziyu odin odnogo sluhali dzhaz ta doshochu piyachili U cej chas vin upershe poza sim yeyu tisno spilkuvavsya z osoboyu protilezhnoyi stati ale cya istoriya ne mala romantichnogo rozvitku U 1943 roci vin sklav vipuskni ispiti Popri te sho bagato chasu Larkin prisvyativ vlasnim literaturnim zanyattyam jomu vruchili en Pochatok kar yeri ta stosunki 1943 roku Larkina priznacheno bibliotekarem publichnoyi biblioteki u en Same tam na pochatku 1944 roku vin poznajomivsya zi svoyeyu pershoyu divchinoyu Rut Boumen spragloyu do navchannya 16 richnoyu shkolyarkoyu 1945 roku Rut poyihala navchatis do Korolivskogo koledzhu Londona pid chas odnogo z jogo vizitiv yihnya druzhba pererosla v seksualni stosunki Na cherven 1946 roku Larkin uzhe gotuvavsya do vstupu v en i jogo priznachili pomichnikom bibliotekarya v v Lesteri Same vidviduvannya Larkina v Lesteri ta vidviduvannya en universitetu nadihnulo Kingsli Emisa napisati roman en 1954 yakij proslaviv Emisa i v chiye trivale vinoshuvannya Larkin zrobiv znachnij vnesok Cherez shist tizhniv pislya smerti batka vid raku v berezni 1948 roku Larkin zrobiv propoziciyu Rut i vlitku para provela richnu vidpustku podorozhuyuchi en U chervni 1950 roku Larkina priznachili pomichnikom bibliotekarya v Korolivskomu universiteti Belfasta Cyu posadu vin obijnyav u veresni Pered svoyim vid yizdom vin rozluchivsya z Rut Na pevnomu etapi mizh priznachennyam na posadu v Korolivskomu universiteti ta rozirvannyam zaruchin z Rut druzhba Larkina z en vikladachkoyu anglijskoyi movi v Lesteri takozh pererosla v seksualni stosunki P yat rokiv u Belfasti vidayutsya najshaslivishimi v jogo zhitti Poki jogo stosunki z Dzhons trivali vin takozh mav najbilsh zadovilnij erotichnij dosvid svogo zhittya z Patsi Strang yaka v toj chas bula u vidkritomu shlyubi z odnim iz jogo koleg Vona navit hotila pokinuti cholovika shob vijti zamizh za Larkina Vid 1951 roku Larkin ta Dzhons provodili vihidni v bagatoh kutochkah Britanskih ostroviv Perebuvayuchi v Belfasti vin takozh blizko podruzhivsya z en hoch cya druzhba ne pererosla v seksualni stosunki Yij vin prisvyativ Ryadki z fotoalbomu molodoyi ledi Cya druzhba zakinchilasya koli vona vijshla zamizh u 1954 roci Same v cej chas vin davav Kingsli Emisu bagato porad shodo napisannya Vezunchika Dzhima Emis viddyachiv tim sho prisvyativ Larkinu gotovu knigu Cya kvartira na tretomu poversi z viglyadom na park Pirson u Galli bula orendovanim zhitlom Larkina z 1956 do 1974 roku svitlina 2008 roku 1955 roku Larkin stav bibliotekarem universitetu v en j obijmav cyu posadu do samoyi smerti en drug Larkina ta golova bibliotechnogo komitetu sho priznachiv jogo na posadu pisav Spochatku mene vrazilo te skilki chasu vin provodit u svoyij kontori priyizhdzhayuchi rano ta pizno povertayuchis dodomu Lishe zgodom ya zrozumiv sho kontora ce she j robochij kabinet de okrim roboti bibliotekarem vin provodiv godini za vlasnimi pismennickimi zanyattyami A potim vechorami duzhe chasto prodovzhuvav pisati vzhe vdoma Pershij rik prozhivav u en 1956 roku 34 richnij Larkin orenduvav okremu kvartiru na gorishnomu poversi Pearson Park 32 tripoverhovogo budinku z chervonoyi cegli z viglyadom na park de ranishe bulo amerikanske konsulstvo Vidayetsya sho same pro cej oglyadovij punkt vin zgodom pisav u poemi Visoki vikna Shodo samogo mista Larkin tak prokomentuvav Ya nikoli ne dumav pro Gall poki ne oselivsya tut Potrapivshi syudi vidchuv sho misto bagato v chomu pasuye meni Ce nibi na kinci svitu gadayu sho tak skazali b navit miscevi zhiteli Meni podobayetsya buti na kinci svitu Nihto naspravdi ne planuye napered kudi yihati Vi vlashtovuyetes na robotu i pereyizhdzhayete rozumiyete ya zhiv i v inshih miscyah U povoyenni roki universitet Galla duzhe rozbuduvavsya yak i bagato inshih britanskih universitetiv u toj chas Koli Larkin obijnyav tam posadu plani shodo stvorennya novoyi universitetskoyi biblioteki vzhe buli dokladno rozrobleni Vin doklav velikih zusil shob lishe za kilka misyaciv oznajomitis z nimi do togo yak yih podadut en vin zaproponuvav nizku suttyevih popravok sho stosuvalisya strukturi biblioteki yih vsi uhvaleno Biblioteku pobuduvali u dva etapi a 1967 roku nazvali en na chest sera en vicekanclera universitetu Odin iz koleg u Galli sharakterizuvav Larkina yak viznachnu postat u bibliotechnij spravi pislyavoyennoyi Britaniyi Cherez desyat rokiv pislya budivnictva novoyi biblioteki Larkin komp yuterizuvav zapisi dlya vsogo bibliotechnogo fondu zrobivshi yiyi pershoyu v Yevropi bibliotekoyu de bulo vstanovleno avtomatizovanu sistemu onlajn obigu en Zi sliv Richarda Gudmana Larkin buv chudovim administratorom chlenom komitetu j poserednikom Vin gidno povodivsya zi svoyimi pidleglimi i motivuvav yih Ce jomu vdavalosya zavdyaki poyednannyu produktivnosti visokih standartiv gumoru ta spivchuttya Vid 1957 roku do samoyi smerti Larkina jogo sekretarkoyu bula Betti Makkeret Vona zabezpechuvala ves dostup do Larkina z boku koleg i bilshe za inshih znala podrobici jogo usamitnenogo zhittya Za 30 rokiv jogo roboti bibliotechni fondi zbilshilisya vshestero a byudzhet zris vid 4500 do 448 500 funtiv sterlingiv tobto z urahuvannyam inflyaciyi u dvanadcyat raziv Podalshe zhittya U lyutomu 1961 roku druzhba Larkina z kolezhankoyu Mejv Brennan pererosla v romantichni stosunki hoch vona bula revnoyu katolichkoyu Na pochatku 1963 roku Brenan zatyagla jogo na tanci dlya pracivnikiv universitetu popri jogo shilnist do malenkih tovaristv Ce napevne buv povorotnij moment u yihnih stosunkah yakij vin uvichniv u svoyij najdovshij i nezavershenij poemi Tanec Priblizno v cej chas tezh za yiyi namovlyannyam Larkin navchivsya keruvati avtomobilem i pridbav svoyu pershu mashinu en Tim chasom Monika Dzhons batki yakoyi pomerli 1959 roku kupila kotedzh dlya vidpochinku v en poblizu kudi voni z Larkinom regulyarno naviduvalis U svoyemu virshi Shou suboti vin opisuye en shou 1973 roku v dolini Pivnichnoyi Tajn 1964 roku pislya publikaciyi en Larkin stav geroyem misteckoyi teleprogrami en rezhiserom yakoyi buv en To bula seriya interv yu yaki v Larkina bere poet Dzhon Betcheman u riznih miscyah Galla ta za jogo mezhami Zavdyaki cij programi sam Larkin doluchivsya do tvorennya vlasnogo publichnogo obrazu hocha radshe voliv bi shob chitachi sami jogo dodumuvali 1968 roku Larkinu hotili vruchiti Orden Britanskoyi imperiyi ale vin vidmovivsya Utim zgodom vin pogodivsya stati Kavalerom poshani Godi j pereociniti tu rol yaku vidigrav Larkin u stvorenni novoyi Biblioteki Brinmora Dzhonsa v universiteti Galla 1969 roku drugu ta bilshu fazu budivnictva nareshti zaversheno i vin zmig napraviti svoyu energiyu v inshe richishe U zhovtni 1970 roku vin rozpochav ukladati novu antologiyu en 1973 Viyizna stipendiya na dva semestri v Koledzhi vsih dush dozvolila jomu koristatisya z fondiv Oksfordskoyi Bodlianskoyi biblioteki odniyeyi z bibliotek avtorskogo prava Na chas perebuvannya v Oksfordi vin peredav vidpovidalnist za Biblioteku svoyij zastupnici en Larkin vidigrav osnovnu rol u pereocinci poeziyi Tomasa Gardi yaka pered tim bula v tini jogo romaniv Same poeziya Gardi najbilsh shedro predstavlena v svoyeridnij ta superechlivij antologiyi Larkina Nyulend Park 105 u Galli buv domivkoyu Larkina z 1974 roku do jogo smerti v 1985 roci svitlina 2008 roku U 1971 roci Larkin vidnoviv zv yazok zi shkilnim drugom Kolinom Gannerom yakij zhiv koloritnim zhittyam Yihnye podalshe listuvannya zazhilo nedobroyi slavi bo v cih listah Larkin vislovlyuvav pravi poglyadi j zastosovuvav rasistsku movu U 1973 1974 rokah Larkin stav pochesnim stipendiatom Koledzhu svyatogo Ivana v Oksfordi j zdobuv pochesni stupeni vid universitetiv Vorika Sent Endryusa i Sasseksa U sichni 1974 roku Universitet Galla povidomiv Larkinu sho voni zbirayutsya na svij rozsud rozporyaditisya budivleyu v parku Pirson de vin zhiv Nezabarom vin kupiv okremij dvopoverhovij budinok 1950 h rokiv u en sho jogo kolega z universitetu Dzhon Kenion nazvav cilkovitim zatonom serednogo klasu U chervni Larkin pereyihav do novogo pomeshkannya j tak jogo sharakterizuvav Ya ne mozhu skazati sho ce zhitlo promovisto svidchit pro shlyahetnist lyudskogo duhu U serpni 1973 roku Larkin rozluchivsya z Mejv Brennan Nevdovzi razom z Monikoyu Dzhons yak oficijnoyu partnerkoyu vin vidvidav panahidu za Vistenom Odenom u Krajst Cherch Oksford U berezni 1975 roku stosunki z Brenan vidnovilis a cherez tri tizhni vin rozpochav tayemnu intrizhku z Betti Makeret yaka 28 rokiv bula jogo sekretarkoyu napisavshi dlya neyi poemu Mi poznajomilisya naprikinci vechirki sho trivalij chas zalishalas nevidomoyu gromadskosti Hocha z poglyadu logistiki bulo vazhko pidtrimuvati odnochasno troye stosunkiv takij stan rechej trivav do bereznya 1978 roku Vidtodi vin i Dzhons buli monogamnoyu paroyu 1976 roku Larkin buv gostem en na peredachi BBC en Sered muzichnih kompozicij yaki vin vibrav buli en Luyi Armstronga en Tomasa Tallisa ta Edvarda Elgara Jogo ulyublenim tvorom buv I m Down in the Dumps u vikonanni Bessi Smit U grudni 2010 roku v ramkah vshanuvannya 25 yi richnici vid smerti Larkina BBC translyuvala programu pid nazvoyu Filip Larkin ta Tretya zhinka de jshlosya pro jogo roman z Makeret a sama vona vpershe zagovorila pro yihni stosunki Pid chas peredachi prozvuchala dotodi nevidoma poema Larkina Dorogij Dzhejk Ostanni roki j smert 1982 roku Larkinu vipovnilosya shistdesyat Najpomitnishoyu podiyeyu z nagodi ciyeyi dati stav vihid u vidavnictvi en zbirki narisiv pid nazvoyu en za redakciyeyu en Krim togo vijshli v efir dvi televizijni programi epizod en predstavlenij en z zakadrovim golosom Larkina a takozh pivgodinnij specvipusk BBC avtor yakogo ministr tinovogo kabinetu ministriv en 1983 roku Dzhons gospitalizuvali z operizuvalnim gerpesom Larkin perejmavsya tyazhkistyu perebigu hvorobi zokrema uskladnennyam na ochi Zdorov ya Dzhons pogirshilos i vona potrebuvala postijnogo medichnogo doglyadu cherez misyac pereyihala do jogo budinku v Nyulend Park i provela tam zalishok dniv Nadgrobok na mogili Larkina na municipalnomu kladovishi en Shidnij Jorkshirskij Rajding Na panahidi za Dzhonom Betchemanom yakij pomer u lipni 1984 roku Larkina zapitali chi prijme vin posadu poeta laureata Vin vidmovivsya hocha b tomu sho vidchuvav sho davno perestav pisati poeziyu v spravzhnomu sensi slova Nastupnogo roku v Larkina viyavleno rak stravohodu 11 chervnya 1985 roku jomu zrobili operaciyu ale viyavili sho puhlina vzhe nadto velika shob yiyi mozhna bulo vidaliti hirurgichnim shlyahom 28 listopada vin znepritomniv i znovu potrapiv do likarni 2 grudnya 1985 roku Larkin pomer u vici 63 roki Jogo pohovali na municipalnomu kladovishi en poblizu Galla Pered smertyu Larkin poprosiv znishiti jogo shodenniki Prohannya vikonali Dzhons golovna beneficiarka jogo zapovitu a takozh Betti Makkeret vona retelno podribnila vsi arkushi neprochitanih shodennikiv a potim spalila yih Zapovit viyavivsya superechlivim shodo inshih osobistih dokumentiv ta neopublikovanih tvoriv Yurist zalishiv na rozsud literaturnih vikonavciv pitannya sho z nimi robiti i voni virishili ne znishuvati ci materiali Dzhons pomerla 15 lyutogo 2001 roku zalishivshi zi svogo boku miljon funtiv soboru Svyatogo Pavla en ta Daremskomu soboru Na chest poeta na en vstanovleno zelenu tablichku Tvorchij dorobokRanni tvori Pochinayuchi z pidlitkovogo viku Larkin pisav bez upinu stvoryuyuchi i poeziyu spochatku za zrazkom Eliota ta U O Odena i hudozhnyu prozu Vin napisav p yat povnoformatnih romaniv ale znishiv yih nevdovzi po zavershennyu Pid chas navchannya v Oksfordskomu universiteti u zhurnali vpershe vijshov drukom jogo virsh Ultimatum V cej chas dlya svoyeyi prozi vin stvoriv psevdonim en Pid cim im yam vin napisav dvi noveli Liho u Villou Gejbls ta Osinnij semestr u Sent Brajds 2002 a takozh udavanu avtobiografiyu i tak samo vigadanij manifest pro tvorchist Dlya chogo mi pishemo Richard Bredford pisav sho ci divni tvori poyednuyut tri registri zavbachlivu bajduzhist hitro perepisanij simvolizm z natyakom na Lourensa a takozh prozu yaka zdayetsya rozkrivaye mimovilne pochuttya seksualnogo zbudzhennya v avtora Pislya cih tvoriv Larkin pristupiv do svogo pershogo opublikovanogo romanu en 1946 Jogo opublikuvav en vidavec zaledve legalnoyi pornografiyi yakomu povazhna hudozhnya literatura bula prikrittyam dlya osnovnoyi diyalnosti Des u toj chas koli Dzhill gotuvavsya do druku Katon zapitav Larkina chi vin pishe she j virshi Yak naslidok za tri misyaci do Dzhill z yavilasya zbirka virshiv en 1945 napisana mizh 1942 i 1944 rokami yaka pokazala dedali bilshij vpliv Yejtsa na avtora Odrazu po zavershennyu Dzhill Larkin pristupiv do romanu Divchina vzimku 1947 yakij zavershiv 1945 roku Jogo opublikuvalo vidavnictvo en Kniga distala horoshi vidguki The Sunday Times nazvala yiyi napisanoyu vishukano j majzhe bezdoganno Zgodom vin zrobiv prinajmni tri sprobi napisati tretij roman ale zhodna z nih ne pishla dali perspektivnogo zachinu Zrila tvorchist Vilyam Batler Yejts chiya poeziya vplivala na Larkina v seredini 40 h rokiv Same za ti p yat rokiv sho Larkin proviv u Belfasti vin dosyag poetichnoyi zrilosti Osnovnu chastinu nastupnoyi opublikovanoyi zbirki virshiv en 1955 vin napisav tam hocha visim z dvadcyati dev yati virshiv sho vvijshli do neyi vin napisav she naprikinci 1940 h rokiv Na cej chas pripadayut ostanni sprobi Larkina pisati prozu I todi zh vin duzhe dopomig Kingsli Emisu v roboti nad knigoyu en sho stala pershim opublikovanim romanom Emisa U zhovtni 1954 roku v zhurnali en vijshla stattya v yakij vpershe vikoristano nazvu en na poznachennya panivnogo napryamu v britanskij povoyennij literaturi Virshi Larkina uvijshli do Antologiyi PEN 1953 roku sho mistila takozh virshi Emisa ta Roberta Konkvesta tozh Larkina vvazhali uchasnikom ciyeyi grupi 1951 roku Larkin uklav zbirku XX virshiv yaku vin privatno nadrukuvav nakladom usogo 100 primirnikiv Chimalo virshiv iz neyi z yavilis u jogo nastupnij opublikovanij knizhci U listopadi 1955 roku datovano zhovtnem v nezalezhnomu vidavnictvi Marvell Press sho v en poblizu Galla vijshla z druku knizhka Mensh obmanuti Spochatku vona privernula malo uvagi ale v grudni uvijshla do spisku Knigi roku The Times Vidtodi knizhka stala populyarnoyu i vprodovzh 1956 1957 rokiv rozijshlasya chimalim nakladom Pershi p yat trudovih rokiv u Galli negativno poznachilisya na produktivnosti Larkina v serednomu lishe dva z polovinoyu virshi na rik ale v cej chas z yavilis deyaki z jogo najvidomishih tvoriv yak ot en en a takozh Tut 1963 roku Faber and Faber perevidalo Dzhill dodavshi dovgu peredmovu Larkina de vin dokladno rozpovidaye pro navchannya v Oksfordskomu universiteti ta druzhbu z Kingsli Emisom A nastupnogo roku pobachila svit zbirka en sho zmicnila jogo avtoritet Majzhe odrazu po tomu jogo prijnyali v chleni Korolivskogo literaturnogo tovaristva U nastupni roki Larkin napisav deyaki zi svoyih najvidomishih virshiv a v 1970 h nizku dovshih i strimanishih virshiv yak ot Budivlya ta Stari durni Usi ci tvori uvijshli do ostannoyi zbirki Larkina en sho vijshla v chervni 1974 roku Cherez bukvalnishe vikoristannya movi vona ne zdobula odnostajnogo shvalennya Utim lishe za pershij rik prodano ponad dvadcyat tisyach primirnikiv Dlya deyakih kritikiv cya zbirka bula znizhennyam planki porivnyano z dvoma poperednimi knizhkami ale vona mistit deyaki z ulyublenih chitachami tvoriv napriklad en Vibuh ta Visoki vikna Virsh Annus Mirabilis Rik chudes tezh iz ciyeyi zbirki mistit chasto citovanu zamitku pro te sho statevi stosunki rozpochalisya 1963 roku sho za slovami opovidacha dosit pizno dlya mene Bredford na pidstavi komentariv u memuarah Mejv Brenan pripuskaye sho u virshi jdetsya pro perehid stosunkiv Larkina z Brenan vid romantichnih do seksualnih Togo zh 1974 roku Larkin rozpochav robotu nad svoyeyu ostannoyu znachnoyu opublikovanoyu poemoyu Aubade Zavershena 1977 roku vona vijshla drukom u Times Literary Supplement za 23 grudnya Pislya Aubade yedinim virshem Larkina sho privernuv pilnu uvagu kritikiv stav Znovu kohannya Cej posmertno opublikovanij tvir maye gliboko osobistij zmist Poetichnij stil Poeziyu Larkina harakterizuvali yak poyednannya zvichajnogo rozmovnogo stilyu yasnosti tihogo rozdumlivogo tonu ironichnogo znecinennya ta pryamogo zaluchennya do povsyakdennih perezhivan a en uzagalnila jogo stil yak pikantnu sumish lirizmu ta nevdovolennya Poeziya Larkina spochatku bula pid vplivom Eliota Odena ta Yetsa a rozvitok jogo zriloyi poetichnoyi identichnosti na pochatku 50 h rokiv zbigsya z dedali bilshim vplivom na nogo Tomasa Gardi Zrilij poetichnij stil Larkina pershi oznaki yakogo buli pomitni v Mensh obmanutih ce vidstoronenij inodi skorbotnij inodi nizhnij sposterigach yakij za slovami Gartli divitsya na zvichajnih lyudej yaki roblyat zvichajni rechi Vin znevazhlivo stavivsya do virshiv sho gruntuvalisya na spilnih klasichnih ta literaturnih alyuziyah yaki vin nazivav mifo kotikom jogo zh virshi nikoli ne pereobtyazheni uskladnenimi obrazami Zrile poetichne ya Larkina viriznyayetsya prostotoyu ta skepticizmom Krim togo dlya jogo zriloyi tvorchosti harakterni raptovi vstupi ta visokostrukturovani ale gnuchki virshovi formi Same pid vplivom poeziyi Tomasa Gardi Larkin virobiv svij zrilij stil Terens Gouks tverdiv sho hocha bilshist virshiv u zbirci Pivnichnij korabel mayut metaforichnij harakter yakim znachnoyu miroyu zobov yazani simvolistskij lirici Yejtsa podalshij rozvitok zrilogo stilyu Larkina ce ne ruh vid Yejtsa do Gardi a skorishe ogortannya yejtsivskogo momentu metafori v gardivsku strukturu Na dumku Gouksa poeziya Larkina obertayetsya navkolo dvoh vtrat vtrati modernizmu sho proyavlyayetsya yak pragnennya znajti moment prozrinnya ta vtratoyu Angliyi tochnishe vtratoyu Britanskoyi imperiyi yaka vimagaye shob Angliya viznachila sebe svoyimi vlasnimi terminami koli ranishe vona mogla viznachiti anglijskist u protistavlenni z chimos inshim 1972 roku Larkin napisav chasto citovanij virsh Going Going de divitsya na Angliyu z pozicij romantichnogo fatalizmu pritamannogo jogo piznij tvorchosti U nomu vin prorokuye povne znishennya silskoyi miscevosti j vislovlyuye idealizovane pochuttya nacionalnoyi yednosti ta identichnosti I ce bude kinec Angliyi vona zhitime lishe v galereyah a vse sho zalishitsya nam ce beton ta shini Poema zakinchuyetsya pryamolinijnim tverdzhennyam Ya prosto gadayu sho ce stanetsya nezabarom Stil Larkina tisno pov yazanij z temami ta syuzhetami do yakih vin chasto zvertayetsya yak ot smertyu ta fatalizmom yak u jogo ostannomu velikomu virshi Aubade Poet en vidznachaye sho v virshah Larkina yih lyut chi znevaga zavzhdi priborkuyetsya energiyeyu yih movi ta kompensaciyami yih artikulovanogo formalnogo kontrolyu i protistavlyaye dva aspekti jogo poetichnogo ya z odnogo boku zahoplennya simvolistskimi momentami ta vilno uyavnimi narativami a z inshogo boku bezzhalisnu faktichnist ta neobroblenist movi Moushn viznachaye ce protistavlennya yak borotbu protilezhnostej sho zbagachuye zhittya i robit visnovok sho jogo poeziya tipovo ambivalentna U jogo troh zrilih zbirkah virobleno stavlennya ta stili obrazno smilivi u trivalih namagannyah podolati vidchaj zasvidcheno shiroki simpatiyi vmisheno urivki chasto transcendentnoyi krasi ta prodemonstrovano poetichnu inklyuzivnist sho spravila nadzvichajnij vpliv na jogo literaturnih nastupnikiv Proza Larkin buv kritikom modernizmu v suchasnomu mistectvi ta literaturi Jogo skepticizm proyavlyayetsya najbilsh virazno i v nyuansah u zbirci jogo oglyadiv knizhok i eseyiv Required Writing a najbilsh zapalno ta polemichno u peredmovi do zbirki jogo oglyadiv dzhazovoyi muziki All What Jazz do yakoyi uvijshli 126 recenzij na plativki napisanih dlya Dejli telegraf vid 1961 do 1971 roku U cij knizhci mistitsya kritika modernogo dzhazu yaka pererostaye v zagalnu kritiku modernizmu v mistectvi Larkin ne te shob neohoche zarekomenduvav sebe vorogom modernizmu utim zgidno z neshodavnimi ocinkami kritikiv jogo tvorchosti pritamanni pevni modernistski risi SpadshinaIstoriya sprijnyattya Koli Pivnichnij korabel vpershe vijshov drukom 1945 roku vin otrimav lishe odin oglyad u en de bulo zrobleno visnovok Mister Larkin maye vnutrishnye bachennya yakogo potribno doshukuvatisya Jogo malozrozumili obrazi ukladeni u frazi yaki kompensuyut svoyu nechitkist chimos na zrazok natyaku na krasu Chitachiv pana Larkina narazi mabut duzhe nebagato Mozhlivo jogo tvorchist znajde shirshu auditoriyu koli jogo genij stane bilsh zrilim Utim cherez kilka rokiv poet i kritik en natrapiv na cyu knizhku i napisav Larkinu hvalebnogo lista Koli zbirku perevidali 1966 roku yiyi predstavili yak en a vidguki buli poblazhlivi ta shanoblivi Najvidvertishu pohvalu napisala Elizabet Dzhennings u en malo hto postavit pid sumniv sho Pivnichnij korabel stanovit spravzhnyu cinnist i sho vazhlivo jogo perevidati nini Priyemno znati sho Larkin vmiv tak dobre pisati v takomu molodomu vici Pershimi knizhku Mensh obmanuti pomitili u The Times i vnesli yiyi do svogo Spisku knig 1955 roku Na cij hvili z yavilosya bagato inshih recenzij bilshist iz nih zoseredilisya na emocijnomu vplivi knizhki ta yiyi vitonchenij dotepnij movi The Spectator vvazhav sho zbirka pretenduye na zvannya najkrashogo vidannya v krayini z chasiv vijni en posilayuchis na te sho Larkina sprijmayut yak uchasnika en vvazhav sho toj perejnyav vse najkrashe v cij novij techiyi i zhodnih yiyi nedolikiv Times Literary Supplement nazvav jogo poetom nadzvichajnoyi vagi a v chervni 1956 roku en spivav jomu difirambi Ridnij yak vitstablska ustricya gostrishij u virazhenni suchasnoyi dumki ta dosvidu za vse sho napisano v nash chas takij zhe bezposerednij u svoyij privablivosti yak lirichna poeziya davnini dlya nashadkiv vin mozhlivo stane poetichnim monumentom sho oznamenuye soboyu triumf nad bezformnimi mistifikaciyami ostannih dvadcyati rokiv Z Larkinim poeziya povertayetsya do serednogo chitackogo zagalu Recenzuyuchi knigu v Americi poet en pisav Zhodna povoyenna poeziya tak ne vlovila moment i ne vlovila jogo bez namagannya vpijmati odnodenku Ce nespishne namacalne buboninnya virazno dosvidchene virazno doskonale u svoyih hudozhnih metodah Zgodom z yavilasya i protilezhna reakciya Devid Rajt napisav u zhurnali en sho Mensh obmanuti hibuyut na skutist vid nebazhannya jti na rizikovani tvorchi eksperimenti U kvitni 1957 roku en napisav stattyu pid nazvoyu The Middlebrow Muse dlya zhurnalu Essays in Criticism v yakij napadaye na predstavnikiv Ruhu za yih poserednij chi nizkij intelektualnij riven obivatelsku mentalnist ta provincializm Larkin mav lagidno viplekane pochuttya porazki 1962 roku en ukladach antologiyi en zvinuvativ Larkina u dribnoburzhuaznosti neo georgianskomu pastoralizmi ta nezdatnosti vporatisya z nasilnickimi krajnoshami suchasnogo zhittya Cej nadgrobok ru ta jogo druzhini Eleonori Lankasterskoyi nadihnuv Larkina na stvorennya virsha en Koli vijshla zbirka Vesillya na Trijcyu Alvares prodovzhiv kritikuvati Larkina napisavshi oglyad v gazeti The Observer v yakomu narikav na nudnu obachnist avtorskoyi banalnoyi fabuli Pohvala perevazhila kritiku Dzhon Betcheman vvazhav sho Larkin nabliziv poeziyu do peresichnogo chitacha vidstan mizh yakimi zbilshilasya vnaslidok eksperimentiv ta neyasnosti ostannih p yatdesyati rokiv U The New York Review of Books en napisav pro vitonchenist samosvidomosti zazvichaj bezdoganno realizovanu ta pro zaklik Larkina do svitu usih nas miscya de vreshti resht mi znajdemo abo ne znajdemo svoye shastya Vin vvazhav Larkina najkrashim poetom yakogo Angliya nini maye U svoyij biografiyi Larkina Richard Bredford pishe sho recenziyi na Visoki vikna svidchat pro shire zahoplennya ale zaznachaye sho yihni avtori zazvichaj mali problemi z opisom individualnogo geniya za robotoyu u takih virshah yak Annus Mirabilis Vibuh ta Budivlya a takozh problemi z poyasnennyam chomu vsi voni tak silno vidriznyayutsya odin vid odnogo Robert Naj u The Times podolav cyu problemu rozglyadayuchi ci vidminnosti yak nediyevi maski dlya poslidovno zlobnoyi prisutnosti Zbirka en mistit narisi sho yih napisali druzi ta kolegi yak ot Kingsli Emis Noel G yuz i Charlz Montejt a takozh poetichni posvyati pera Dzhona Betchemana en ta en Okrim togo v nij tvorchist Larkina proanalizuvali kritiki ta kolegi poeti Endryu Moushn en i Shejmas Gini rozglyadali virshi en pisav pro romani a en i en doslidili jogo kritiku dzhazovoyi muziki Ocinka kritikiv 1980 roku Nil Pauell pisav Mabut spravedlivo skazati sho Filip Larkin mensh visoko ocinenij v akademichnih kolah nizh en chi en Prote vid pochatku cogo stolittya stavlennya do Larkina polipshilosya Filip Larkin chudovij priklad prostogo stilyu v nash chas pishe Tiyana Stojkovich Robert Sheppard tverdit Za zagalnoyu zgodoyu tvorchist Filipa Larkina vvazhayut vzircevoyu Larkin ce najvidomishij i mabut najkrashij poet Ruhu konstatuye Kit Tuma a jogo poeziya riznomanitnisha nizh mozhna podumati yaksho sprijmati yiyi lishe za reputaciyeyu pohmuro pesimistichnoyi ta za anekdotami pro rozcharovanij serednij klas Knizhki Filip Larkin Pismennik pidrivnik Stivena Kupera ta Larkin Ideology and Critical Violence Dzhona Osborna navodyat na dumku pro zminu nastroyu v studiyah Larkina Drugij z nih napadaye na vidatnih kritikiv yak ot Dzhejmsa Buta ta Entoni Tvejta za yihnyu gotovnist bachiti u virshah tilki biografichnij pidtekst a natomist nagoloshuye na geniyevi universalnosti ta dekonstrukcionizmu Larkina Kuper tverdit sho vzayemodiya znakiv i motiviv u rannih tvorah orkestruye pidriv tradicijnih poglyadiv na klas gender avtoritet ta statevi znosini Kuper nazivaye Larkina progresivnim pismennikom i primichaye v jogo listah zaklik do stvorennya alternativnih konstruktiv maskulinnosti feminnosti ta socialno politichnoyi organizaciyi Kuper zvertayetsya do vsogo kanonu tvoriv Larkina a takozh do neopublikovanoyi korespondenciyi shob zaperechiti obraz Larkina yak prosto rasista i mizoginistskogo reakcionera Natomist vin vbachaye v Larkini te sho nazivaye pidrivnoyu uyavoyu Osoblivo vin viokremlyuye protest Larkina proti licemirstva tradicijnoyi seksualnoyi politiki sho rivnoyu miroyu zavazhaye zhittyu oboh statej U tomu zh dusi sho j Kuper Stiven Regan zaznachaye u narisi Filip Larkin piznomodernij poet sho Larkin chasto zastosovuye metodi sho asociyuyutsya z eksperimentalnimi praktikami modernizmu yak ot movne divactvo samosvidomu literaturnist radikalne samozapituvannya raptovi zmini golosu ta registru skladni kuti zoru perspektivi ta simvolistsku nasichenist She odne svidchennya pro zminu napryamu u kritichnij ocinci Larkina tverdzhennya en sho Larkin ce ne prosto im ya a instituciya suchasnij nacionalnij kulturnij pam yatnik Velikoyi Britaniyi Poglyad Chatterdzhi na Larkina gruntuyetsya na dokladnomu analizi jogo poetichnogo stilyu Vin prostezhuye yak pochinayuchi z rannih tvoriv do piznishih stil Larkina zminyuyetsya vid slovesnogo bagatstva cherez viznannya pridatnosti movi do samoironiyi ta samozaperechennya do tiyeyi oblasti movi de prijnyati za domovlenistyu konceptualni nesumisnosti a same tradicijni binarni opoziciyi mizh absolyutnim ta vidnosnim mizh abstraktnim ta konkretnim mizh padinnyam ta pidnesennyam mizh odinichnim ta mnozhinnim vvazhayutsya ostannim kamenem spotikannya dlya mitcya yakij pragne pidnyatisya nad bezvihiddyu prizemlenosti Ce superechit davnishomu poglyadu movlyav stil Larkina led zminivsya protyagom jogo poetichnoyi kar yeri Chatterdzhi vbachaye tipovij priklad ciyeyi dumki v komentari en sho poeziya Larkina ne rozvivalasya mizh 1955 i 1974 rokami Chatterdzhi zh uvazhaye sho poeziya Larkina chutlivo reaguye na zminu ekonomichnih suspilno politichnih literaturnih ta kulturnih faktoriv Suniti Kumar Chatterdzhi govorit pro chutlivist Larkina do zmini ekonomichnih socialno politichnih ta kulturnih faktoriv U virshi Tut Larkin pishe pro meshkanciv sirih sadib sho pidkorili Mertvi pryami mili vkravshi ploskolici en Chetterdzhi tverdit sho same poraznicka shirma poeziyi Larkina hovaye vid nas pozitivnu chastinu jogo poglyadu na zhittya Za slovami Chatterdzhi cej pozitiv najbilsh vidimij u piznih tvorah Larkina Vprodovzh jogo poetichnoyi kar yeri Najpomitnisha svitoglyadna evolyuciya lezhit u chastini sho stosuyetsya jogo poglyadu na zhittya yakij vid majzhe beznadijno pohmurogo ta pesimistichnogo v Pivnichnomu korabli z plinom chasu staye dedali bilsh pozitivnim Ne vsi dotrimuyutsya dumki sho Larkin ani nigilist ani pesimist a radshe viyavlyaye optimizm u svoyih tvorah odnak doslidzhennya Chatterdzhi svidchit pro te yakoyu miroyu dolayutsya stari stereotipi shodo Larkina Do cih stereotipiv nalezhit ocinkove sudzhennya en yak jogo cituye Mejv Brenan sho sered pismennikiv yaki stali v pozu krajnogo pesimizmu ta vidrazi do svitu nihto ne robiv cogo z takim zavzyatim zoseredzhennyam na dribnicyah i trivialnostyah yak Larkin Ostannim chasom kritichnij pidhid do Larkina polyagaye v tomu sho dlya jogo poeziyi ta tvorchosti v cilomu harakternij skladnishij nabir cinnostej Debati pro Larkina pidsumovuye Mettyu Dzhonson yakij zauvazhuye sho bilshist z tih hto ocinyuye Larkina naspravdi obgovoryuyut ne samogo avtora a namagayutsya interpretuvati zakodovanu ta neyavnu diskusiyu pro gadani cinnosti anglijskosti yaki vin nibito predstavlyaye Zmina stavlennya do anglijskosti virazhayetsya v zmini stavlennya do Larkina a stijkisha intelektualna cikavist do anglijskogo nacionalnogo harakteru yak ce vtileno napriklad u pracyah en viznachaye odnu z klyuchovih prichin togo chomu do Larkina isnuye pidvishenij naukovij interes Robert Kroford dotrimuyetsya pidsumkovij poglyadu shozhogo na poglyadi Dzhonsona ta Regana Vin tverdit sho U bagatoh sensah tvorchist Larkina zalezhit vid modernizmu i rozvivayetsya z nogo Krim togo vin dovodit yake pidstupne slovo anglijskij Popri ci neshodavni zmini v poglyadah modernistski kritiki ta poeti rishuche vidkidayut Larkina ta jogo kolo Napriklad poet en pishuchi pro en na svoyemu veb sajti pinko org vvazhaye sho nini zdayetsya utvorivsya duzhe shirokij konsensus sho ce bulo shos pogane i sho virshi predstavnikiv Ruhu nudni poverhovi manirni moralistichni emocijno mertvi tosho Osnovni yihni nastupniki zberigayut bilshist cih ris Kniga Volfganga Gortshahera pro Little Magazine Profiles svidchit pro te sho v 50 h rokah bula velika nestacha zhurnaliv zbidnennya vidkrittiv sho korelyuye z zakosteniloyu poeziyeyu ta z gegemoniyeyu kilkoh lyudej spovnenih rishuchosti ne dopustiti nezgodnih en odin z uchasnikiv en yake bulo reakciyeyu proti poetiv Ruhu takozh kritikuvav Larkina za jogo nekritichnu ta ideologichno vuzku poziciyu Chim zreshtoyu buli Larkin ta Ruh yak ne zaperechennyam nestrimnoyi etiki poeziyi pochinayuchi z 1795 roku na korist Os yake naspravdi zhittya yak nibi hto na sekundu podumav pro te shob predstaviti sposterezhuvane zhittya en ta Dilan Tomas prekrasno znali yakim bulo zhittya yaksho vi vzhe tak stavite pitannya tomu voni pishli v inshomu napryamku Posmertna reputaciya Posmertna reputaciya Larkina silno postrazhdala koli 1992 roku en vidav jogo listi a nastupnogo roku vijshov oficijnij zhittyepis Filip Larkin Zhittya pismennika en Ci materiali rozkrili jogo nav yazlivu zalezhnist vid en jogo rasizm jogo dedali bilshe zahoplennya pravoyu politikoyu ta jogo zvichni vislovlyuvannya spovneni gnivu ta zhovchi 1990 roku she do vihodu cih dvoh knig en pisav sho nepristojnist Larkina zumovlena zabobonami sho azh niyak ne ye takimi peresichnimi zayalozhenimi chi prijnyatnimi yak poetichna mova yakoyu voni tak chitko vislovleni Vishezgadani listi ta zhittyepis avtorstva Moushna sprichinili podalshi ocinki v takomu zh klyuchi na kshtalt komentarya en v The Guardian sho britanskist poeziyi Larkina nese bagazh stavlen sho yih Vibrani listi teper opriyavnyuyut Z inshogo boku romanist Martin Amis u en vidkidaye ci rozkrittya na tij pidstavi sho prinajmni listi ne pokazuyut nichogo inshogo okrim yak pragnennya Larkina pristosovuvati svoyi slova do adresata Taki sami argumenti navodit Richard Bredford u svoyij biografiyi Larkina 2005 roku Komentuyuchi Listi do Moniki 2010 Grejm Richardson zaznachaye sho cya zbirka pevnoyu miroyu ochistila zaplyamovanij obraz Larkina pokazav shi jogo ne yak cilkovito zlisnogo led ne gvaltivnika yakogo vsi vvazhali za normalne ganiti v 90 h rokah Popri superechlivist osobistogo zhittya ta poglyadiv Larkina vin zalishayetsya odnim z najpopulyarnishih poetiv Velikoyi Britaniyi 2003 roku majzhe cherez dva desyatilittya pislya smerti Larkina en provelo opituvannya pid chas yakogo jogo obrali najulyublenishim poetom krayini 2008 roku gazeta The Times nazvala Larkina najvidatnishim pismennikom povoyennoyi Britaniyi Za pidsumkami golosuvannya glyadachiv peredachi BBC Bookworm 1995 roku tri jogo virshi Ce bude virsh en i Nadgrobok Arundela uvijshli do spisku 100 najkrashih virshiv krayini Audio i videozapisi 1959 roku Marvell Press opublikuvav plativku Listen presents Philip Larkin reading The Less Deceived Listen LPV1 na yakij Larkin deklamuye vsi virshi zi zbirki Mensh obmanuti v tomu poryadku sho j u knizhci 1965 roku vijshla nastupna plativka Philip Larkin reads and comments on The Whitsun Weddings Listen LPV6 znovu zh taki na zvukozapisuvalnomu lejbli Marvell Press hocha sama knizhka vijshla u vidavnictvi Faber and Faber Na cij plativci takozh virshi zachitano v tomu zh poryadku sho j u knizhci ale zi vstupnimi zauvazhennyami Larkina do bagatoh virshiv She odna plativka de Larkin chitaye virshi zi svoyeyi ostannoyi zbirki Visoki vikna vijshla 1975 roku pid nazvoyu British poets of our time Philip Larkin High Windows poems read by the author pid redakciyeyu Pitera Orra na zvukozapisuvalnomu lejbli Argo Argo PLP 1202 Poslidovnist virshiv znovu zh taka sama yak u knizhci Virshi Larkina takozh uvijshli do kilkoh audiopoetichnih antologij The Jupiter Anthology of 20th Century English Poetry Part III JUR 00A8 vijshla 1963 roku Do neyi potrapili virshi Nadgrobok Arundela ta Mister Blini Cej samij zapis vijshov 1967 roku v SShA na lejbli Folkways pid nazvoyu Antologiya anglijskoyi poeziyi XX stolittya chastina III FL9870 Plativka 8 seriyi The Poet Speaks Argo PLP 1088 sho vijshla 1967 roku mistit virshi Hoche Coming Nichogo skazati Dni ta Dokeri i sin 1974 roku Jorkshirska asociaciya mistectv vidala plativku On Record YA3 sho mistit Tut Dni Nastupnij bud laska Vesilnij viter Vesillya na Trijcyu XXX XIII ostanni dva virshi zi zbirki Pivnichnij korabel 1984 roku vidavnictvo Faber and Faber vipustilo zbirku Daglas Dann i Filip Larkin kaseta A Faber Poetry de Larkin chitaye 13 virshiv zokrema vpershe u viglyadi audiozapisu virsh Aubade Popri te sho Larkin zapisav na audio v studijnih umovah vsi tri svoyi zrili zbirki a takozh nachitav po kilka virshiv dlya nizki audioantologij jogo chomus vvazhali poetom sho neohoche brav uchast u zapisi vlasnih tvoriv Hocha Larkin vislovlyuvav nezadovolennya zvuchannyam vlasnogo golosu Vi zh bo znayete sho ya rodom z Koventri mizh lesterskoyu neakuratnistyu i birmingemskim vishannyam i inodi ce proskakuye zi svidchen zrozumilo sho ce bilshe vplinulo na jogo nebazhannya publichno chitati vlasni tvori nizh na negotovnist brati uchast u yih zapisi 1980 roku Poetichnij audio centr u Vashingtoni zaprosiv Larkina zapisati virshi zi vsogo jogo poetichnogo dorobku dlya publikaciyi na kaseti fondu Watershed Zvukorezhiser Dzhon Viks kolega z Universitetu Galla zrobiv cej zapis u lyutomu 1980 roku za vlasnij kosht Larkina Popri te sho peregovori mizh Larkinom jogo vidavcyami ta Fondom Watershed zaznali nevdachi 1981 roku sam Larkin prodav zapis de vin chitaye 26 virshiv vibranih iz chotiroh jogo kanonichnih zbirok poeziyi Poetichnij kimnati Garvardskogo universitetu 2004 roku kopiyu cogo zapisu znajshli v mistechku Gornsi v garazhnij studiyi inzhenera yakij jogo i robiv Zgodom kopiyu zapisu sho nalezhala samomu Larkinu znajshli v arhivi Larkina v universiteti Galla 2006 roku novina pro neshodavno viyavlenij zapis potrapila na pershi shpalti gazet a urivki z nogo translyuvali v syuzheti Sky News U berezni 2008 roku v efir BBC Radio 4 vijshla programa Larkinski strichki de detalnishe jshlosya pro ce vidkrittya U sichni 2009 roku Faber and Faber vipustili ci zapisi na kompakt disku pid nazvoyu The Sunday Sessions Popri te sho isnuye bagato audiozapisiv de Larkin chitaye vlasni tvori vin duzhe ridko z yavlyavsya na telebachenni Yedina programa v yakij vin pogodivsya znyatisya ce Down Cemetery Road 1964 z seriyi BBC Monitor de Larkina interv yuvav Dzhon Betcheman Filmuvannya vidbuvalosya v Galli ta navkolo nogo deyaki kadri znimali v Pivnichnomu Linkolnshiri U cij programi Larkin postaye v svoyemu prirodnomu seredovishi svoyij kvartiri v Pirson parku biblioteci Brinmora Dzhonsa a takozh vidviduyuchi cerkvi ta kladovisha Yiyi translyuvali na 1981 roku Larkin razom z inshimi poetami vlashtuvali syurpriz Dzhonovi Betchemanu koli na jogo 75 richchya zavitali do nogo v gosti z privitannyami ta podarunkami Cyu scenu znyav Dzhonatan Stedall a zgodom vona z yavilasya v tretomu epizodi jogo serialu Time With Betjeman 1983 roku dlya BBC2 1982 roku v ramkah svyatkuvannya jogo 60 richchya Larkin stav temoyu Hocha vin i vidmovivsya vid zaproshennya prijti na programu odnak specialno dlya neyi zapisav na audiokasetu bagato virshiv U vstupi do programi en prokomentuvav sho poet duzhe dopomig yiyi avtoram Yiyi pokazali v eteri 30 travnya a gostyami stali Kingsli Emis Endryu Moushn ta Alan Bennett Cherez kilka rokiv Bennett takozh z yavivsya v programi Poetry in Motion yaku 1990 roku pokazav Channel 4 de vin prochitav kilka virshiv Larkina Hudozhnya literatura na osnovi zhittya Larkina 1999 roku en zigrav golovnu rol u vistavi Bena Brauna Larkin iz zhinkami v en v Skarboro a potim znovu vikonav yiyi 2006 roku v londonskomu en P yesu nadrukuvav postijnij vidavec Larkina Faber and Faber Diya vidbuvayetsya cherez tri desyatilittya pislya priyizdu Larkina do Galla U nij opisano trivali stosunki poeta z en Mejv Brennan ta Betti Makkeret Avtorom she odniyeyi vistavi pro zhittya Larkina i vikonavcem golovnoyi roli v nij stav ser en Yiyi peredprem yernij pokaz vidbuvsya v subotu vvecheri 29 chervnya 2002 roku v Midlton Golli universitetu Galla Kurtene vikonav svoyu vistavu odnogo aktora Prikidayuchis mnoyu v ramkah Drugoyi Gallskoyi Mizhnarodnoyi konferenciyi pro tvorchist Filipa Larkina U listopadi togo zh roku Kurtene vpershe postaviv cyu p yesu v en a zgodom perenis postanovku do en v londonskomu Vest Endi Osnovoyu dlya ciyeyi p yesi stali listi interv yu shodenniki ta virshi Larkina yiyi audiozapis vijshov 2005 roku U chervni 2010 roku znovu v Universiteti Galla Kurtene vikonav onovlenu versiyu p yesi Prikidayuchis mnoyu pid nazvoyu Larkin Revisited na pidtrimku sporudzhennya pam yatnika Larkinu v ramkah festivalyu Larkin 25 U lipni 2003 roku na BBC Two bulo pokazano p yesu Love Again ce she j zagolovok odnogo z najbolyuchishih osobistih virshiv Larkina prisvyachenu ostannim tridcyati rokam zhittya Larkina hocha yiyi j ne znimali poblizu Galla Golovnu rol zigrav G yu Bonnevil Togo zh roku na Channel 4 vijshov dokumentalnij film Filip Larkin kohannya i smert u Galli U kvitni 2008 roku radiostanciya BBC Radio 4 translyuvala p yesu Krisa Garralda en de rozpovidayetsya pro te yak 1957 roku jogo rozigrav kolega poet Robert Konkvest Tovaristvo Filipa Larkina Tovaristvo Filipa Larkina blagodijna organizaciya prisvyachena zberezhennyu pam yati ta tvorchosti Filipa Larkina Jogo stvoreno 1995 roku na desyatu richnicyu smerti poeta a 2000 roku vono oderzhalo status blagodijnogo u Velikij Britaniyi Entoni Tvejt odin z en Larkina stav pershim prezidentom tovaristva Ninishnya golova Tovaristva en Shob vshanuvati pam yat Larkina ta jogo literaturnih suchasnikiv Tovaristvo provodit riznomanitni zahodi yak ot lekciyi pishi progulyanki ta podiyi Shob vshanuvati 25 tu richnicyu smerti Larkina vono provelo artfestival en sho trivav z chervnya po gruden 2010 roku a takozh 2016 roku vzyalo uchast u vshanuvanni Larkina v Kutku poetiv Vestminsterskogo abatstva Vshanuvannya pam yatiNa chest Larkina v Kingston apon Galli de vin pracyuvav i pisav znachnu chastinu svoyih virshiv ye taki memoriali Budinok Larkina v Universiteti Galla de rozmisheni navchalni primishennya ta auditoriyi a takozh Centr poeziyi ta tvorchogo pisma imeni Filipa Larkina de na postijnij osnovi vidbuvayutsya literaturni zahodi U travni 2022 roku v en de v ditinstvi navchavsya Larkin vidkrili pam yatnu Kimnatu Filipa Larkina poruch z osnovnoyu aktovoyu zaloyu shkoli yaku she nazivayut Berdzhess Goll 2010 roku misto vshanuvalo 25 tu richnicyu smerti Larkina festivalem en Bulo zamovleno videorolik na virsh Larkina Tut jogo gimn Gallu ta Shidnomu Jorkshirskomu Rajdingu 17 lipnya 2010 roku na chest Larkinovogo virsha Zhabi v misti bulo vstanovleno sorok prikrashenih skulptur zhab pid spilnoyu nazvoyu Larkin iz zhabami 2 grudnya 2010 roku na zavershennya festivalyu Larkin 25 na stanciyi en bulo vidkrito bilshu nizh u naturalnu velichinu bronzovu statuyu Larkina roboti skulptora en Na nij vikarbuvano ryadok z virsha en That Whitsun I was late getting away 2011 roku bilya postamentu vstanovleno p yat tablichok iz virshami Larkina U grudni 2012 roku bilya stovpa sho poruch zi statuyeyu vstanovleno en U chervni 2015 ogolosheno sho na chest Larkina vstanovlyat pam yatnu kam yanu plitu na pidlozi Kutka poetiv u Vestminsterskomu abatstvi Yiyi vidkrito 2 grudnya 2016 roku na 31 shu richnicyu jogo smerti Na ceremoniyi vidkrittya aktor Tom Kurtene i mitec Grejson Perri prochitali urivki z tvoriv Larkina a poet i prozayik Blejk Morrison vigolosiv promovu Na pliti vikarbuvano dva ryadki z virsha Nadgrobok Arundela Our almost instinct almost true What will survive of us is love Z 5 lipnya po 1 zhovtnya 2017 roku v ramkah urochistostej z nagodi en v biblioteci Brinmora Dzhonsa pri Universiteti Galla vidbulasya vistavka pid nazvoyu Larkin novij poglyad shoroku Na vistavci buli predstavleni predmeti z zhittya Larkina a takozh zibrannya knig z jogo ostannogo domu v Nyulend Parku v tomu samomu poryadku yak vin yih rozstaviv na polici Takozh 2017 roku v rajoni Berdzhess u Koventri pab The Tudor Rose perejmenuvali na The Philip Larkin Skulptura Larkina u viglyadi zhabi vistavlena pid chas festivalyu en 2010 roku v Kingston apon Galli Bronzova statuya Larkina roboti skulptora en na stanciyi en Sinya tablichka v Korolivskomu universiteti v BelfastiSpisok robitPoeziya Pivnichnij korabel The North Ship en The North Ship en The Fortune Press 1973 ISBN 978 0 571 10503 8 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Nazva URL mistit vbudovane vikiposilannya dovidka XX Poems Privately Printed en The Marvell Press ISBN 978 0 900533 06 8 Church Going Toads Maiden Name Born Yesterday written for the birth of Sally Amis Lines on a Young Lady s Autograph Album en Faber and Faber ISBN 978 0 571 09710 4 The Whitsun Weddings An Arundel Tomb A Study of Reading Habits Home is So Sad Mr Bleaney en Faber and Faber ISBN 978 0 571 11451 1 This Be The Verse Annus Mirabilis The Explosion The Building High Windows red Faber and Faber ISBN 0 571 15386 0 Aubade first published 1977 Party Politics last published poem The Dance unfinished amp unpublished Love Again unpublished red Faber and Faber ISBN 978 0 571 21654 3 The North Ship The Less Deceived The Whitsun Weddings High Windows Two appendices of all other published poems including XX Poems Burnett Archie ed 2012 The Complete Poems Faber and Faber ISBN 978 0 571 24006 7 Proza Dzhill roman Jill en Jill novel en The Fortune Press 2005 ISBN 978 0 571 22582 8 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Nazva URL mistit vbudovane vikiposilannya dovidka en Faber and Faber ISBN 978 0 571 22581 1 James Booth red Trouble at Willow Gables and Other Fiction 1943 1953 Faber and Faber ISBN 0 571 20347 7 Nehudozhnya literatura All What Jazz A Record Diary 1961 1971 Faber and Faber ISBN 978 0 571 13476 2 Required Writing Miscellaneous Pieces 1955 1982 Faber and Faber 1983 ISBN 978 0 571 13120 4 Further Requirements Interviews Broadcasts Statements and Book Reviews 1952 1985 Faber and Faber ISBN 978 0 571 21614 7 Larkin Philip 1979 The Brynmor Jones Library 1929 1979 U Brennan Maeve red A Lifted Study Storehouse The Brynmor Jones Library 1929 1979 updated to 1985 Hull University Press ISBN 0 85958 561 1 Larkin Philip red en Oxford University Press ISBN 978 0 19 812137 4 red Faber and Faber ISBN 0 571 17048 X red 2010 Letters to Monica Faber and Faber ISBN 0 571 23909 9 PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 Deutsche Nationalbibliothek Record 118569740 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 https thebookerprizes com the booker library judges philip larkin Motion 2005 pp 208 209 Chatterjee 2006 p 19 for Donald Davie Poetryarchive org 2008 Arhiv originalu za 7 travnya 2009 Procitovano 6 travnya 2009 Tuma 2001 p 445 Banville 2006 Cooper 2004 p 1 for Lisa Jardine Osborne 2008 p 15 a poet with feet firmly on the ground Coventry Evening Telegraph 15 November 1973 p 17 Larkin 25 Arhiv originalu za 13 zhovtnya 2011 Procitovano 9 serpnya 2010 BBC News Online BBC 2 grudnya 2010 Arhiv originalu za 5 grudnya 2010 Procitovano 7 grudnya 2010 Larkin 25 Arhiv originalu za 13 sichnya 2012 Procitovano 7 grudnya 2010 Hull Daily Mail 3 grudnya 2010 Arhiv originalu za 11 grudnya 2010 Procitovano 7 grudnya 2010 BBC News BBC 2 grudnya 2016 Arhiv originalu za 2 grudnya 2016 Procitovano 2 grudnya 2016 Orlando cambridge org 2 grudnya 1985 Arhiv originalu za 13 travnya 2016 Procitovano 17 kvitnya 2016 Philip Larkin A Writer s Life Andrew Motion Faber and Faber 2018 pp 1 2 Motion 1993 pp 8 10 Motion 1993 p 10 Orwin James L The Philip Larkin Society Arhiv originalu za 9 lyutogo 2010 Procitovano 16 veresnya 2010 Larkin letter to Monica Jones 7 August 1953 Letters to Monica p 106 Bradford 2005 p 25 Bradford 2005 p 26 Larkin to Monica Jones 8 April 1955 Letters to Monica p 148 Motion 1993 p 11 Bradford 2005 pp 28 31 Bradford 2005 p 38 Bradford 2005 p 39 Motion p 72 spectator co uk 1 grudnya 2012 Arhiv originalu za 30 serpnya 2013 Procitovano 6 kvitnya 2017 Bradford 2005 p 59 Motion 1993 p 104 Bradford 2005 pp 68 9 Motion 1993 p 238 Bradford 2005 p 70 Bradford 2005 p 100 Hartley 1989 p 7 Motion 1993 pp 244 245 Brett 1996 PDF Arhiv originalu PDF za 3 veresnya 2013 Motion 1993 p 276 Bradford 2005 p 154 Larkin speaking on BBC s 15 December 1964 Goodman 1997 p 4 Goodman 1997 p 7 Bradford 2005 p 241 which includes a quote from Motion 1993 p 282 Goodman 1997 p 10 Bradford 2005 p 183 Bradford 2005 p 199 Letters to Monica p 326 Bradford 2005 pp 181 amp 193 Motion 1993 p 319 Blank reference Motion 1993 p 437 Down Cemetery Road closing credits Bradford 2005 p 203 Arhiv originalu za 26 listopada 2016 Procitovano 12 chervnya 2013 Bradford 2005 p 217 Motion 1993 p 407 Motion 1993 p 431 Hull University 2008 Arhiv originalu za 24 sichnya 2009 Procitovano 6 travnya 2009 Motion 1993 p 440 Motion 1993 p 438 McHenry Eric 10 lyutogo 2003 Arhiv originalu za 10 travnya 2009 Procitovano 6 travnya 2009 Bradford 2005 p 245 bbc co uk Arhiv originalu za 30 grudnya 2015 Procitovano 6 kvitnya 2017 BBC News Online BBC 5 grudnya 2010 Arhiv originalu za 7 grudnya 2010 Procitovano 7 grudnya 2010 Thwaite 1982 Motion 1993 p 494 Motion 1993 p 498 Bradford 2005 p 260 Motion 1993 p 524 Motion 1993 p 522 Motion 1993 p xvi Ezard John 13 sichnya 2002 The Guardian London Guardian News and Media Limited Arhiv originalu za 6 bereznya 2016 Procitovano 12 grudnya 2016 Bradford 2005 pp 32 34 Bradford 2005 p 51 Bradford 2005 p 55 Bradford 2005 p 77 Bradford 2005 p 75 Bradford 2005 p 103 Motion 1993 p 242 Motion 1993 p 243 Motion 1993 p 269 Larkin Philip 1988 Collected Poems s 110 11 114 5 136 7 Larkin Philip 1988 Collected Poems s 191 3 196 7 208 9 Swarbrick 1995 pp 122 23 Bradford 2005 p 212 Motion 1993 p 468 Bradford 2005 pp 249 251 Moran 2002 p 151 Hawkes 1995 p 285 Larkin Philip 1988 Collected Poems s 190 Motion 1993 pp 468 9 Motion Andrew 1997 Regan Stephen red Philip Larkin and Symbolism s 32 49 50 52 53 ISBN 978 0 333 60483 0 James 1983 Leggett B J Larkin s Blues Jazz and Modernism Twentieth Century Literature Hofstra University Summer 1996 Arhiv originalu za 12 lipnya 2012 Corcoran 2007 p 147 Motion 1993 p 132 Motion 1993 p 191 Motion 1993 pp 358 60 Bradford 2005 p 144 Motion 1993 p 275 Motion 1993 p 328 Motion 1993 p 281 Motion 1993 p 343 Bradford 2005 p 202 Bradford 2005 p 238 Powell 1980 p 83 Stojkovic 2006 p 37 Sheppard 2005 p 23 Cooper 2004 p 1 Cooper 2004 p 2 Cooper 2004 p 3 Cooper 2004 p 179 Corcoran 2007 p 149 Chatterjee 2007 p 4 Chatterjee 2007 p 331 Chatterjee 2007 p 14 Chatterjee 2007 p 18 Chatterjee 2007 p 356 Chatterjee 2007 p 19 Brennan 2002 p 109 Ingelbien 2002 p 13 Johnson 2007 p 66 Ingelbien 2002 p 196 Crawford 2000 p 276 Soton ac uk 12 lyutogo 2004 Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2009 Procitovano 15 veresnya 2010 Matthew Francis red Jacketmagazine com Arhiv originalu za 15 travnya 2009 Procitovano 1 travnya 2009 Kissick Gary Winter 1994 They turn on Larkin The Antioch Review a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya 7 grudnya 2013 The Observer Arhiv originalu za 8 grudnya 2013 Procitovano 7 grudnya 2013 Paulin 1990 Bradford 2005 pp 210 amp 224 Motion 1993 p 332 Richardson G Larkin the Porn Star Poet Arete 33 Winter 2010 pp 77 90 1996 The Nation s Favourite Poems ISBN 0 563 38487 5 Bloomfield 2002 p 140 Bloomfield 2002 p 141 Bloomfield 2002 p 142 BBC a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite episode title Shablon Cite episode cite episode a Propushenij abo porozhnij title dovidka Larkin Philip 2001 Further Requirements Interviews Broadcasts Statements and Book Reviews 1952 1985 s 36 Orwin 2008 p 21 Orwin 2008 p 23 Orwin 2008 p 20 Orwin 2008 p 22 Orwin 2008 p 24 YouTube originally broadcast by Sky News on 14 February 2006 2 lyutogo 2007 Arhiv originalu za 26 chervnya 2014 Procitovano 6 travnya 2009 BFI Arhiv originalu za 8 listopada 2007 Procitovano 21 chervnya 2007 BBC Arhiv originalu za 17 bereznya 2011 Procitovano 11 listopada 2008 Internet Movie database IMDb Arhiv originalu za 6 kvitnya 2012 Procitovano 12 kvitnya 2012 Motion Andrew 5 lipnya 2003 The Guardian London Guardian News and Media Limited Arhiv originalu za 26 chervnya 2017 Procitovano 12 grudnya 2016 Thwaite 1992 p 651 British Film Institute Arhiv originalu za 19 travnya 2009 Procitovano 6 travnya 2009 Billington Michael 13 listopada 1999 The Guardian London Guardian News and Media Limited Arhiv originalu za 8 travnya 2014 Procitovano 12 listopada 2009 Istvan D Racz Larkin in Context The Second International Conference on the Work of Philip Larkin About Larkin No 14 October 2002 p 24 BBC News 23 lipnya 2002 Arhiv originalu za 14 chervnya 2004 Procitovano 9 serpnya 2010 Spencer Charles 20 lyutogo 2003 Arhiv originalu za 29 lyutogo 2016 Procitovano 22 lyutogo 2016 Billington Michael 19 lyutogo 2003 The Guardian Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 22 lyutogo 2016 Tom Courtenay 2005 Time Warner Audio books ISBN 978 1 4055 0082 1 Arhiv originalu za 28 veresnya 2007 Larkin Revisited Tom Courtenay Dig Yorkshire Audiences Yorkshire Procitovano 14 lipnya 2010 BBC 19 bereznya 2003 Arhiv originalu za 16 sichnya 2010 Procitovano 27 zhovtnya 2009 Banks Smith Nancy 7 lipnya 2003 The Guardian Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 22 lyutogo 2016 Daoust Phil 29 kvitnya 2008 The Guardian London Guardian News and Media Limited Arhiv originalu za 19 lyutogo 2014 Procitovano 27 zhovtnya 2009 Philip Larkin Society Arhiv originalu za 3 veresnya 2010 Procitovano 16 veresnya 2010 hull ac uk Arhiv originalu za 6 zhovtnya 2011 Procitovano 15 veresnya 2010 Live Coventry 17 travnya 2002 School marks link with poet CoventryLive Procitovano 1 grudnya 2022 Vimeo Arhiv originalu za 13 listopada 2012 Procitovano 9 serpnya 2010 Here read by Tom Courtenay and illustrated by Classlane Media This is Hull and East Riding 17 lipnya 2010 Arhiv originalu za 20 lipnya 2010 Procitovano 17 lipnya 2010 Youngs Ian 2 grudnya 2010 BBC News Online BBC Arhiv originalu za 5 grudnya 2010 Procitovano 7 grudnya 2010 This is Hull and East Riding 5 serpnya 2010 Arhiv originalu za 6 serpnya 2010 Procitovano 5 serpnya 2010 BBC News Humberside 5 serpnya 2010 Arhiv originalu za 17 bereznya 2011 Procitovano 6 serpnya 2010 BBC News BBC 2 grudnya 2012 Arhiv originalu za 5 grudnya 2012 Procitovano 6 grudnya 2012 2 grudnya 2016 The Guardian Arhiv originalu za 2 grudnya 2016 Procitovano 2 grudnya 2016 BBC News BBC 15 chervnya 2015 Arhiv originalu za 17 chervnya 2015 Procitovano 15 chervnya 2015 Hull 2017 UK City of Culture Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2017 Procitovano 25 lipnya 2017 Chilver Katrina 4 travnya 2017 City pub renamed after poet with debatable views on sex and race CoventryLive Procitovano 1 grudnya 2022 DzherelaBanville John 2006 Homage to Philip Larkin The New York Review of Books 23 February 2006 Bloomfield B C 2002 Philip Larkin A Bibliography 1933 1994 London ISBN 0 7123 4747 X Bowen Phil 2008 A Gallery to Play To The Story of the Mersey Poets Liverpool ISBN 1 84631 125 X Bradford Richard 2004 First Boredom Then Fear The Life of Philip Larkin London Peter Owen ISBN 0 7206 1147 4 Brennan Maeve 2002 The Philip Larkin I Knew Manchester ISBN 0 7190 6275 6 Chatterjee Sisir Kumar 2006 Philip Larkin Poetry That Builds Bridges New Delhi Atlantic Publishers ISBN 81 269 0606 5 Cooper Stephen 2004 Philip Larkin Subversive Writer Brighton Sussex Academic Press ISBN 1 84519 000 9 Corcoran Neil red 2007 The Cambridge Companion to Twentieth Century English Poetry Cambridge Cambridge University Press ISBN 0 521 87081 X 2000 Devolving English Literature Edinburgh ISBN 0 7486 1429 X Gilroy John April 2008 Larkin in the Dock 25 Hull s 25 27 ISSN 1362 542X a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Proignorovano periodical dovidka Goodman Richard October 1997 My particular talents Philip Larkin s 42 year career as a Librarian 4 Hull s 4 11 ISSN 1362 542X a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Proignorovano periodical dovidka Hartley Jean 1989 Philip Larkin the Marvell Press and Me Manchester ISBN 0 85635 838 X Hawkes Terence 1994 Textual Practice Cambridge Routledge ISBN 0 415 11098 X Ingelbien Raphael 2002 Misreading England Poetry and Nationhood Since the Second World War Amsterdam Rodopi ISBN 90 420 1123 8 James Clive An Affair of Sanity Philip Larkin The Observer 25 November 1983 Johnson Matthew 2007 Ideas of Landscape An Introduction Oxford Blackwell Publishing ISBN 1 4051 0159 8 Jarniewicz Jerzy 1994 The Uses of the Commonplace in Contemporary British Poetry Larkin Dunn and Raine Lodz University of Lodz Press ISBN 83 7016 739 X Moran Eugene V 2002 A People s History of English and American Literature New York Nova ISBN 1 59033 303 9 1993 Philip Larkin A Writer s Life London ISBN 0 571 17065 X Motion Andrew 2005 Philip Larkin in Bayley John and Carey Leo eds The Power of Delight A Lifetime in Literature Essays 1962 2002 W W Norton amp Company ISBN 0 393 05840 9 Orwin James April 2008 Serious Earth Philip Larkin s American Tape The Watershed recording 25 Hull s 20 24 ISSN 1362 542X a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Proignorovano periodical dovidka Osborne John 2008 Larkin Ideology and Critical Violence A Case of Wrongful Conviction Basingstoke ISBN 978 1 4039 3706 3 1990 Into the Heart of Englishness The Times Literary Supplement July 1990 reproduced in Regan Stephen ed 1997 Philip Larkin Palgrave Macmillan pp 160 177 Powell Neil 1980 Carpenters of Light Lanham Rowman amp Littlefield ISBN 0 06 495665 2 Regan Stephen 1997 Philip Larkin Basingstoke ISBN 0 312 17349 0 Sheppard Robert 2005 The Poetry of Saying British Poetry and its Discontents 1950 2000 Liverpool ISBN 0 85323 819 7 Stojkovic Tijana 2006 Unnoticed in the Casual Light of Day Philip Larkin and the Plain Style New York CRC Press ISBN 0 415 97549 2 Swarbrick Andrew 1995 Out of Reach The Poetry of Philip Larkin Basingstoke Palgrave Macmillan ISBN 0 312 12545 3 red 1982 London ISBN 0 571 11878 X Tuma Keith red 2001 Anthology of Twentieth Century British and Irish Poetry New York Oxford University Press ISBN 0 19 512894 X Audio i telebachennya author and reader 21 kvitnya 2005 Pretending to be Me Philip Larkin a Portrait Audio CD Time Warner AudioBooks ISBN 1 4055 0082 4 Philip Larkin Dzhon Betcheman director 12 grudnya 1964 Down Cemetery Road Epizod 140 Hull England BBC BBC One Harrald Chris Mr Larkin s Awkward Day 28 chervnya 2008 u Wayback Machine BBC Radio 4 29 April 2008 Repeated BBC Radio 4 25 January 2010 Weeks John sound engineer 22 sichnya 2009 Audio CD Faber and Faber ISBN 978 0 571 24404 1 Arhiv originalu za 17 grudnya 2010 Procitovano 21 veresnya 2011 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Filip Larkin Citati za temoyu Filip Larkin u Vikicitatah Richard Lea Unknown Philip Larkin poem found in shoebox The Guardian 6 December 2010 Bloomfield Larkin Papers at the British Library Poetical Notebook of Philip Larkin at the British Library

Дата публікації:
Топ