Даремський собор Христа Діви Марії та св Катберта англ Durham Cathedral повна назва Cathedral Church of Christ Blessed M

Даремський собор Христа, Діви Марії та св. Катберта (англ. Durham Cathedral, повна назва Cathedral Church of Christ, Blessed Mary the Virgin and St Cuthbert of Durham) — собор у Даремі, закладений 1093 року. Собор є першою у Великій Британії пам'яткою архітектури, що разом із сусіднім Даремським замком) потрапила до списку об'єктів Світової спадщини Юнеско. Собор є прикладом романського стилю.

Даремський собор
Вежі собору
54°46′24″ пн. ш. 1°34′34″ зх. д. / 54.77347539002777665° пн. ш. 1.576214961028° зх. д.Координати: 54°46′24″ пн. ш. 1°34′34″ зх. д. / 54.77347539002777665° пн. ш. 1.576214961028° зх. д.
Тип споруди	^d^[1]
Розташування	Велика Британія, Дарем (місто, Англія)
Засновник	єпископ Вільгельм де Сен-Кале
Початок будівництва	1093
Кінець будівництва	1133
Висота	22 м і 66 м
Стиль	романський стиль
Належність	Англіканська церква
Єпархія	^d
Стан	^d^[2] і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО^[d]^[3]
Оригінальна назва	англ. Durham Cathedral
Епонім	Ісус Христос, Діва Марія і Святий Катберт
Присвячення	Ісус Христос
Вебсайт	durhamcathedral.co.uk
Даремський собор (Велика Британія)

Даремський собор у Вікісховищі

Історія

Сцена з оздоблення собору, що відтворює легенду заснування Дарема

На місці собору існував храм з англо-саксонських часів, від якого залишилися тільки фрагменти фундаменту. Теперішній собор у Даремі, що знаходиться неподалік від кордону з Шотландією, було закладено 10 серпня 1093 року за рішенням першого Даремського єпископа, Вільгельма де Сен-Кале. Його розташування на вершині скелі та потужні стіни були покликані виконувати радше оборонну, ніж естетичну функцію. Будівництво закінчив наступник Вільгельма, єпископ Ранульф Фламбард. Після освячення собору в нього перенесли головні святині Дарема — мощі Катберта Ліндісфарнського та Освальда Нортумбрійського.

У XII столітті до храму було прибудовано готичну капелу Діви Марії, в якій поміщено мощі хроніста Беди Преподобного та кардинала (1363–1437). 1220 року до собору добудували західні вежі, зведені в стилі ранньої готики. Тоді ж таки Західний фасад був оздоблений великим вітражем. Під час Англійської реформації пишні гробниці святих було знищено, а бенедиктинських ченців розпущено по домівках. Олівер Кромвель ув'язнив у соборі шотландців, що потрапили до нього у полон у , багато з них поховано тут таки у братській могилі. Під час ув'язнення шотландці порубали дрова й попалили все дерев'яне оздоблення собору. У 1870–1876 роках собор було відреставровано.