Фонетична система сучасної української мови, включаючи літературні норми й деякі діалектні особливості, налічує 38 основних фонем: 6 голосних і 32 приголосних; додатково визначають 13 приголосних фонем у периферійній підсистемі. Також існують інші погляди на фонемний склад української мови.
Українська фонетика відзначається милозвучністю, що створюється багатьма компонентами, вона потребує належної фонетичної організації. Милозвучність вимагає свідомого уникання незграбності в поєднанні звуків, послідовного й неухильного дотримання норм правильної вимови.
Засоби милозвучності української мови:
- спрощення в групах приголосних (уникнення збігу приголосних);
- велика кількість голосних звуків;
- дзвінкі приголосні не озвучуються (не оглушуються);
- функціонування побічного наголосу, як наслідок, наближення речень до поезії;
- голосні не втрачають якісних і кількісних показників;
У поданих нижче таблицях у скісних дужках подані основні фонеми, а у квадратних — їхні алофони засобами міжнародного фонетичного алфавіту.
Голосні
До голосних звуків в українській мові належать: а, о, у, е, и, і.
Звук й — це напівголосний звук в українській мові.
На письмі | Опис | МФА | |||
---|---|---|---|---|---|
наголошений | ненаголошений | ||||
після твердих | після м'яких | після твердих | після м'яких | ||
і ї | неогублений передній високий | [i] [ɪ]* | [i] | [i] [ɪ]* | [i] |
и | неогублений ненапружений передній високо-середній | [ɪ] | — | [ɪ] [ɛ̝]* | — |
е є | неогублений передній низько-середній | [ɛ] | [e] | [ɛ̝] | [e] |
а я | неогублений задній низький | [ɑ] | [ɑ̈] | [ɑ] | [ɑ̈] |
о | огублений задній низько-середній | [ɔ] | [ɔ̈] | [ɔ] | [ɔ̈] |
у ю | огублений задній високий | [u] | [ʊ] | [u] | [ʊ] |
Українські голосні — повного творення. Їх вимовляють чітко й виразно як у наголошеній позиції, так і в ненаголошеній, але в ненаголошеній позиції вимовляють приблизно у два рази коротше, і, як наслідок, якісно, що найбільш помітно для голосних з дуже подібними артикуляційними параметрами. Проте в українській мові немає коротких зредукованих голосних. Ненаголошені голосні, так само як і наголошені, є звуками повного творення.
Голосний /i/ — переднього ряду високого піднесення. Куточки губ розтягнуті, утворюючи вузьку щілину. Цей звук напружений, що надає йому більшої чіткості й виразності. Під час вимови ненаголошеного /i/ губи розтягнуті трохи менше, він стає нижчим, заднішим, та менш напруженим. Звук /i/ вимовляється без помітного наближення до /ɪ/ у більшості як наголошених, так і ненаголошених позицій. У словах інде, іноді, інколи, інший і подібних початковий наголошений /i/ може частково або повністю набувати ознак звука /ɪ/. Також звук /i/ вимовляється як /ɪ/ після /j/ у багатьох суфіксах, основна форма яких зі звуком /ɪ/, а також після /nʲ/ та /j/ у закінченнях форм називного й орудного відмінків однини й усіх непрямих відмінків множини присвійних прикметників, числівника третій, та прикметників м'якої групи, тобто відповідно до морфонем з |ɪ|.
Голосний /ɪ/ — переднього ряду високого піднесення, але трохи нижчий і задніший за /i/, ненапружений, куточки губ розтягнуті трохи менше. Під час вимови ненаголошеного /ɪ/ він стає дещо нижчим, його вимова наближається до вимови звука /ɛ/. Ці зміни більші й помітніші коли в наступному складі йде голосний відносно низького підняття /ɛ ɑ/, і менш помітні коли в наступному складі йде голосний відносно високого підняття /i ɪ ɔ u/, особливо коли цей голосний наголошений.
Голосний /ɛ/ — переднього ряду низько-середнього піднесення, ненапружений, куточки губ трохи розтягнуті, але ще менше ніж при вимові /ɪ/. Під час вимови ненаголошеного /ɛ/ він стає вищим, його вимова наближається до вимови звука /ɪ/. Ці зміни більші й помітніші коли в наступному складі йде голосний вищого підняття /i ɪ u/, і менш помітні коли в наступному складі йде голосний нижчого підняття /ɑ/, особливо коли цей голосний наголошений. Також на вимову ненаголошеного /ɛ/ впливає сусідство м'яких приголосних, в цьому випадку звук ще переднішає й вищає. Але ненаголошений /ɛ/ майже не втрачає своєї якості коли він стоїть на початку слова, є сполучним у складному слові, або ж є закінченням слова.
Голосний /ɑ/ — заднього ряду низького піднесення, ненапружений, губи в його творенні участі не беруть. Під час вимови ненаголошеного /ɑ/ він трохи вищає та переднішає.
Голосний /ɔ/ — заднього ряду середнього піднесення, ненапружений, губи заокруглюються й трохи випинаються наперед. Під час вимови ненаголошеного /ɔ/ він трохи вищає. За винятком іншомовних слів та коли звук /ɔ/ сполучний у складних словах, у ненаголошеній позиції він ще вищає перед складом з /i u/, а особливо перед складом з наголошеним /u/.
Голосний /u/ — заднього ряду високого піднесення, ненапружений, губи заокруглюються й випинаються наперед значно більше ніж при вимові /ɔ/. Під час вимови ненаголошеного /u/ він частково знегублюється, незначною мірою переднішає та нижчає.
Голосні заднього ряду /ɑ ɔ u/ після м'яких приголосних отримують додатковий і-подібний сегмент у початковій фазі, а перед м'якими приголосними — у кінцевій фазі. При цьому як правило зберігається довжина основної фази, і відповідно зростає довжина звучання всього голосного. При швидшому темпі мовлення цей сегмент поширюється й на основну фазу голосного, особливо ненаголошеного, через що голосний стає переднішим і вищим. Найбільш чуттєвим до таких змін є /ɑ/, а найменш чуттєвим — /ɔ/.
Сплутування ненаголошених /ɪ/ та /ɛ/ — одна з найхарактерніших рис українського вокалізму. Деякі слова можуть вимовлятись абсолютно однаково: мине́—мене́ [mɛ̝ˈnɛ], наведу́—на виду́ [nɑ̈wɪ̞ˈdu]. Загалом українському вокалізму властива регресивна дистантна гармонійна асиміляція голосних, у якій голосні деякою мірою уподібнюються до голосних наступного складу за рядом, піднесенням і огубленістю.
Приголосні
Губні | Передньоязикові | Середньоязикові | Гортанний (глотковий) | |||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Зубні | Піднебінно-ясенні | Твердо- піднебінні | М'яко- піднебінні | |||||
тверді | тверді | м'які | тверді | м'які | тверді | тверді | ||
Носові | /m/ | /n/ | /nʲ/ | |||||
Зімкнені | Дзвінкі | /b/ | /d/ | /dʲ/ | /ɡ/ | |||
Глухі | /p/ | /t/ | /tʲ/ | /k/ | ||||
Зімкнено- щілинні | Дзвінкі | /d͡zʲ/ | /d͡ʒ/ | |||||
Глухі | /t͡sʲ/ | /t͡ʃ/ | ||||||
Щілинні | Дзвінкі | /zʲ/ | /ʒ/ | /ɦ/ | ||||
Глухі | /f/ | /sʲ/ | /ʃ/ | /x/ | ||||
Апроксиманти | /ʋ/~/w/ | /j/ | ||||||
Бокові | /lʲ/ | |||||||
Дрижачі | /rʲ/ |
Фонетичні особливості
Звуки [mʲ bʲ pʲ wʲ fʲ d͡ʒʲ t͡ʃʲ ʒʲ ʃʲ ɡʲ kʲ xʲ ɦʲ] трапляються переважно перед голосним /i/. Проте деякі з них трапляються в таких українських словах, як свято, тьмяний тощо перед голосним /ɑ/, а [t͡ʃʲː ʒʲː ʃʲː] є в таких іменниках як обличчя, збіжжя, затишшя. Також ці приголосні можуть траплятися перед іншими голосними в таких запозичених словах, як бюро, кювет, пюре тощо. Тому, з огляду на характер поширення цих приголосних в українській мові для них вводиться поняття фонеми периферійної підсистеми, а в основній системі вони зараз класифікуються як алофони відповідних твердих фонем:63.
У рядку зімкнених та зімкнено-щілинних ясенні та піднебінно-ясенні звуки — зімкнено-щілинні, а всі інші — зімкнені.
Дзвінкі й глухі звуки утворюють надгрупу шумних приголосних. Однакові за місцем і способом творення дзвінкі й глухі звуки утворюють фонологічні пари дзвінкий—глухий, таку саму пару утворюють і /ɦ/—/x/[], винятком є глухий /f/, що такої пари не має. Сонорні звуки також подібних пар не мають, і в літературній вимові окрім деяких рідкісних випадків не знеголошуються.
Ясенні зімкнено-щілинні та щілинні звуки відповідно до характеру шуму називаються свистячими, а піднебінно-ясенні зімкнено-щілинні та щілинні звуки відповідно до характеру шуму називаються шиплячими.
- Фонема /j/ твориться як приголосний [j] у позиції перед голосними. У позиції перед приголосними та в кінці слова вона набуває більшої звучності й твориться як нескладотворчий голосний [i̯].
- Фонема /w/ твориться як губно-губний [w] ([β̞]) перед огубленими голосними /u ɔ/, часто й перед /ɑ/, а інколи й перед /ɛ ɪ/. Перед /i/, часто перед /ɪ ɛ/, а інколи й перед /ɑ/ твориться як губно-зубний [ʋ]. Перед дзвінкими приголосними на початку слова твориться як [w], а перед глухими приголосними — як [ʍ]. Після голосного в середині та кінці слова вона набуває більшої звучності й твориться як нескладотворчий голосний [u̯].
- Твердий /l/ може артикулюватися в будь-якому місці, властивому для передньоязикових приголосних. Перед /ɪ/ та /ɛ/, і в багатьох випадках перед м'якими, пом'якшеними, і шиплячими приголосними вимовляється як злегка пом'якшений заясенний боковий апроксимант [l̠].
- У лемківських діалектах шиплячі /ʃ/ і /ʒ/ стверділи сильніше ніж у літературній мові ([ʂ] і [ʐ]), через що впливають на наступний голосний /ɪ/, перетворюючи його на [ɨ].
- М'які /tʲ dʲ nʲ lʲ/ відзначаються дуже високою м'якістю, і можуть вимовлятись по-різному: ламінальні ясенно-піднебінні [c̻ ɟ̻ ɲ̻ ʎ̻], апікально-альвеолярні [t̺ʲ d̺ʲ n̺ʲ l̺ʲ], дорсально-зубні [t̪ʲ d̪ʲ n̪ʲ l̪ʲ].
- Пом'якшені /d͡zʲ t͡sʲ zʲ sʲ/ як правило повністю зберігають основну артикуляцію, властиву їх твердим відповідникам. У південно-західній діалектній групі трапляється значно м'якіша, трохи шепелювата вимова цих фонем [d͡ʑ t͡ɕ ʑ ɕ]:13.
- Усі інші приголосні можуть бути напівпом'якшеними, при цьому ступінь палаталізації незначний. Серед них як окрему фонему основної системи виділяють лише /rʲ/.
Напівпом'якшені приголосні (крім /rʲ/) виступають здебільшого лише перед /i/ і /j/, і зрідка перед іншими голосними. /rʲ/ поширений перед усіма голосними. В інших позиціях напівпом'якшені приголосні не трапляються, окрім псевдоніма Горький /ˈɦɔrʲkɪj/.
Приголосний /ɦ/ деякі вчені описують як глотковий (фарингальний — /ʕ/). Для його артикуляції є характерним звуження глотки та відтягування кореня язика назад.
Довгі приголосні
В українській є довгі приголосні звуки, що є реалізаторами двох однакових приголосних фонем і мають різне походження.
М'які подовжені приголосні в деяких формах іменників, прислівників і дієслова лити утворилися внаслідок асиміляції ними наступного /j/ після занепаду редукованого голосного ь. Така асиміляція відбулася для /nʲ dʲ tʲ lʲ t͡sʲ zʲ sʲ t͡ʃ ʒ ʃ/ між голосними, які на той момент мали високий ступінь палаталізації і були артикуляційно наближені до /j/. Коли поряд був іще один приголосний, та в деяких інших випадках асиміляція відбулася без подовження.
/nʲ/ | знання | [znɑˈɲːɑ] |
/dʲ/ | суддя | [suˈɟːɑ] |
/tʲ/ | життя | [ʒɪ̞ˈcːɑ] |
/lʲ/ | зілля | [ˈzʲiʎːɑ] |
/t͡sʲ/ | міццю | [ˈmit͡sʲːu] |
/zʲ/ | мотуззя | [moˈtuzʲːɑ] |
/sʲ/ | колосся | [kɔˈlɔsʲːɑ] |
/t͡ʃ/ | обличчя | [ɔˈblɪt͡ʃʲːɑ] |
/ʒ/ | збіжжя | [ˈzbiʒʲːɑ] |
/ʃ/ | затишшя | [zɑˈtɪʃʲːɑ] |
У непрямих відмінках перед /ɛ/ вони депалаталізувались: статтею [stɑ.ˈtːɛ.ju], суддею [su.ˈdːɛ.ju].
Губні й /rʲ/ не були сильно палаталізовані, і тому не асимілювали звук /j/. Однак у деяких південно-східних говірках /rʲ/ також асимілював наступний /j/ утворюючи м'який довгий [rʲː], наприклад пірря [ˈpirʲːɐ], літературне пір'я [ˈpirjɐ].
Також подовжені приголосні утворилися внаслідок випадіння слабкого зредукованого між двома однаковими приголосними, і можуть утворюватись при збігу однакових приголосних на межі морфем і слів, у тому числі внаслідок асимілятивних змін.
Уподібнення приголосних
У мовному потоці звуки виступають не відокремлено, а разом, тому вони взаємодіють один з одним і уподібнюються. При цьому в деяких випадках звукові прояви однієї фонеми можуть повністю заступати звукові прояви іншої, завдяки чому усуваються деякі збіги важкі для вимови. Українській мові властиві уподібнення за дзвінкістю, м'якістю, місцем і способом творення в групах приголосних.
Уподібнення за голосом
При збігах шумних приголосних відбувається їх регресивна асиміляція за дзвінкістю, тобто попередній глухий приголосний під впливом наступного дзвінкого і сам перетворюється на відповідний парний дзвінкий звук, при цьому /x/ може вимовлятись як [ɣ]. Це явище відбувається переважно в середині слів, але в повільному мовленні може й не відбуватися зовсім. Трохи рідше це явище відбувається на межі частин складних слів та в сталих словосполученнях, а в інших випадках на межах слів відбувається переважно у швидкому мовленні.
Зворотний процес в усній мові відбувається за певними закономірностями. Згідно з літературною нормою має відбуватися лише в окремих випадках: у словах вогко, легко, кігті, нігті, дігтяр і подібних звук /ɦ/ як правило знеголошується до [h], а нерідко й перетворюється на [x], наприклад [ˈlɛɦkɔ], [ˈlɛhkɔ] і [ˈlɛxkɔ]. Також перед глухими шумними як правило оглушуються префікс і прийменник |z|, при цьому дзвінкість прийменника може зберігатись якщо попереднє слово закінчується на голосний і вимовляється без паузи, а також префікс |roz| у швидкому та нормальному темпі мовлення, і префікс |bɛz| у швидкому мовленні. Також часто знеголошуються сонорні звуки поряд із глухими приголосними: театр [tɛ̝ˈɑtr̥], при цьому звук /w/ не перетворюється на [f]: лісництв [lʲiˈsnɪt͡stʍ]. У говорах південно-західного наріччя в кінці складу й слова дзвінкі приголосні оглушуються.
Уподібнення за м'якістю
У середині слів перед м'якими і пом'якшеними приголосними /dʲ tʲ d͡zʲ t͡sʲ zʲ sʲ lʲ nʲ/ тверді приголосні /d͡z t͡s z s n/ пом'якшують, /d t/ вимовляють і твердо, і м'яко. Звук /l/ асимілятивно пом'якшувано лише перед /t͡sʲ/ у скупченні /lt͡sʲ/, що постало з /lk/, в інших випадках зберігається історична м'якість (що її позначувано м'яким знаком) або твердість. Свистячі також пом'якшуються перед напівпом'якшеними. Приголосні зберігають твердість, якщо наступний приголосний пом'якшується під дією /i/, що походить з o чи yjě.
Уподібнення за місцем і способом творення
Серед передньоязикових шумних приголосних поширене явище регресивного уподібнення за місцем творення. Свистячі в позиції перед шиплячими самі перетворюються на відповідні шиплячі, у більшості випадків така зміна позначається на письмі. Шиплячі в середині слів перед пом'якшеними свистячими також перетворюються на відповідні пом'якшені свистячі, така зміна на письмі звичайно не позначається. Проривні /d t/ перетворюються на відповідні африкати.
Спрощення в групах приголосних
Після занепаду редукованих голосних ъ, ь в українській мові деякі групи приголосних, які втрачають у вимові (і здебільшого на письмі) частину своїх елементів.
Сполучення приголосних з голосними
Перед /i/ приголосні в середині слів зазвичай м'якшаться (ступінь м'якшення підпорядкований здатності приголосного до м'якшення). Але на межі слів, між частинами складних слів, а при повільній вимові й у кінці префіксів приголосні перед /i/ вимовляють твердо. Так само перед /i/, що постала з o та yjě, приголосні можуть вимовляти твердо, але таку вимову поволі витискає м'яка через постановлену за СРСР літературну норму.
Перед /ɪ/ приголосні в літературній мові завжди тверді, а морфонему |ɪ| після м'яких приголосних реалізовано фонемою /i/ з широкою вимовою /ɪ/.
Перед /ɛ/ в середині слів більшість приголосних тверді. Серед м'яких у цій позиції трапляються лише /nʲ/ у прикметниках м'якої групи, /tʲ/ у числівнику третє, подовжені /lʲlʲ/ і /tʲtʲ/ та /j/.
Перед голосними заднього ряду поширені як тверді так і м'які приголосні. В особливих фонетичних умовах у власнеукраїнських словах перед /ɑ/ трапляються пом'якшені губні [wʲ] і [mʲ], перед /ɑ/ і /u/ поширені подовжені пом'якшені шиплячі [ʃʲː], [ʒʲː], [t͡ʃʲː], хоча в цих позиціях їх можуть вимовляти й твердо. В іншомовних словах перед /ɑ/ і /u/ можуть м'якшитися губні [mʲ wʲ bʲ pʲ fʲ] і задньоротові [ɦʲ ɡʲ kʲ xʲ] після будь-якого звука.[] Орфоепічна норма — їхня напівпом'якшена вимова в такій позиції, але вимовляють їх здебільшого як м'які. Перед /ɔ/ напівпом'якшені відміни твердих фонем не поширені.
Склад і наголос
В українській мові складотворчими елементами вважаються лише голосні. Відкриті склади переважають над закритими, якщо між голосними є лише один приголосний то він належить до наступного складу, якщо між голосними більше приголосних то всі вони в більшості випадків також належать до наступного складу, але в деяких випадках перший з них відходить до попереднього складу, зокрема якщо цей звук сонорний, або якщо він дзвінкий за яким слідує глухий, або він дзвінкий і попередній склад наголошений, також подовжені приголосні часто належать одразу до двох складів.
В українській мові наголос силовий (з допоміжним часокількісним елементом), вільний і рухомий. Наголос може розрізняти слова та їх граматичні форми. Не лише голосні, а всі звуки наголошеного складу вимовляються чіткіше й виразніше. Незалежно від основного наголосу останній склад слова вимовляється протяжніше, як склад із побічним наголосом, а голосні цього складу редукуються менше ніж в інших ненаголошених складах. Так само побічний наголос часто падає на перший склад, або через один або два склади від основного. Побічні наголоси є помітнішими в повільному темпі мовлення й додають мові особливої плавності й співучості.
Дослідження. Історична та діалектна фонологія
Історичне дослідження української фонології започаткував Олександр Потебня у працях «Про звукові особливості руських наріч. Малоруське наріччя» (рос. «О звуковых особенностях русских наречии. Малорусское наречие») у 1865 р. та «Замітки про малоруське наріччя» (рос. «Заметки о малорусском наречии») у 1870 p.
До цього українські та іноземні вчені цікавилися головним чином окремими аспектами фонології: у межах створення правопису сучасної літературної мови, зіставленням української та інших слов'янських мов тощо:
- І. Могильницький «Граматика славеноруської мови» (староцерк.-слов. «Грамматыка ѧзыка славеноруского») 1815—1823 рр.
- І. Вагилевич «Граматика малоруської мови в Галичині» (пол. «Grammatyka języka małoruskiego w Galicii») 1845 р.
- Я. Головацький «Дослідження південноруської мови та її нарічь» (рос. «Розправа о ѧзыцѣ южнорускомъ и его нарѣчиѧхъ») 1849 р.
- М. Максимович
- «Думка про малоросійську мову і її правопис» (рос. «Мнение о малороссийском языке и правописании оного») 1830 р.
- «Критико-історичне дослідження про російську мову» (рос. «Критико-историческое исследование о русском языке») 1838 р.
- «Філологічні листи до М. П. Погодіна» (рос. «Филологические письма к М.П. Погодину») 1856 р.
- «Листи-відповіді до М. П. Погодіна» (рос. «Ответные письма к М. П. Погодину») 1857 р.
- «Нові листи до М. П. Погодіна про стародавність малоросійського наріччя» (рос. «Новые письма к М.П. Погодину о старобытности малороссийского наречия») 1863 р.
- Ф. Міклошич «Порівняльна граматика слов'янських мов» (нім. «Vergleichende Grammatik der slavischen Sprachen») 1852 р.
- П. Лавровський
- «Огляд значних особливостей малоруського наріччя в порівнянні з великоруським та іншими слов'янськими наріччями» (рос. «Обзор замечательных особенностей наречия малорусского сравнительно c великорусским и другими славянскими наречиями») 1859 р.
- «Відповідь на листи п. Максимовича до п. Погодіна щодо малоруського наріччя» (рос. «Ответ на письма г. Максимовича к г. Погодину о наречии малорусском») 1861 р.
Дослідженнями української фонології також займалися такі вчені-мовознавці:
- П. Житецький «Нарис звукової історії малоруського наріччя» (рос. «Очерк звуковой истории малорусского наречия») 1876 р.
- О. Огоновський «Дослідження руської мови» (нім. «Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache») 1880 р. «Про найважливіші властивості руської мови» (пол. «О ważniejszych właściwościach języka ruskiego») 1884 р.
- В. Науменко «Огляд фонетичних особливостей малоруського мовлення» (рос. «Обзор фонетических особенностей малорусской речи») 1889 р.
- К. Михальчук «Наріччя, піднаріччя та говори Південної Росії у зв'язку з наріччями Галичини» (рос. «Наречия, поднаречия и говоры Южной России в связи c наречиями Галичины») 1872 р., «До південноруської діалектології» (рос. «К южнорусской диалектологии») 1893 р.
- О. Шахматов
- «Дослідження в області російської фонетики» (рос. «Исследования в области русской фонетики») 1893 р.
- «До історії звуків російської мови» (рос. «К истории звуков русского языка») 1896 р., 1901—1903 рр.
- «Курс історії російської мови» (рос. «Курс истории русского языка») 1909 р.
- «До питання про початок української мови» 1914 р.,
- «Короткий нарис історії малоруської (української) мови» (рос. «Краткий очерк истории малорусского (украинского) языка») 1916 р.
- «Нарис найдавнішого періоду історії російської мови» (рос. «Очерк древнейшего периода истории русского языка») 1915 р.
- В. Ягич «Критичні зауваження щодо історії російської мови» (рос. «Критические заметки по истории русского языка») 1889 р.
- С. Смаль-Стоцький «Граматика руської (української) мови» (нім. «Grammatik der ruthenischen (ukrainischen) Sprache») 1913 р.
- К. Німчинов «Український язик у минулому й тепер» 1925 р.
- Є. Тимченко «Курс історії українського язика» 1927 р.
- П. Бузук «Нарис історії української мови» 1927 р.
- Л. Булаховський «Питання походження української мови» 1956 р.
- «До вивчення процесу становлення й розвитку фонетичної системи української мови»
- Лєр-Сплавінський
Ю. Шевельов у 1979 р. написав «Історичну фонологію української мови» у якій він показав розвиток фонологічної системи української мови від праслов'янської на широкому історичному, діалектичному, міжмовному та текстуальному ґрунті, встановив глибинні системно-причинові зв'язки між окремими фонетичними змінами, дав панорамну картину розвитку української мови в її історичному розрізі, обґрунтував появу перших рис української мови близько VII ст., завершення формування мови приблизно в XVI ст.
Фонологічна періодизація розвитку
Ю. Шевельов, окрім своєї основної періодизації «за джерелами», запропонував також періодизацію розвитку української мови, що ґрунтується на внутрішніх (фонологічних) факторах, а не на зовнішніх (наявність джерел), хоча й наголошував, що це лише спроба такої періодизації.
- Перший етап — формування української мови (VII ст. — прибл. 1125/1150 рр.), закінчується з остаточним припинення дії пізньопраслов'янських тенденцій у фонологічній еволюції української мови.
Найголовніші процеси:
- перехід від мови, де переважали відкриті склади з висхідною звучністю в кожному складі, невеликий набір припустимих скупчень приголосних, 20 голосних (з протиставленням за часокількістю — довгі / короткі, а для довгих — з висхідним та східним тоном) до мови з повноголоссям, зменшенням кількості голосних до 9, збільшенням кількості приголосних (через палаталізацію), спрощенням [tl], [dl] → [l], втратою [j-] перед [-o], [-u] на початку слова, пом'якшенням приголосних перед [ě] ([іе] тобто ѣ), переходом [ę] → [ia] тощо.
- останньою зміною такого характеру був перехід [ɪ] → [i] після [g], [k], [x] під час поступового пом'якшення сусідніх складів ([konʲьskɪj] → [konʲьsʲkɪj] → [konʲьsʲkʲij]). Ця зміна відбулася у київсько-поліських діалектах у першій чверті XII ст., приблизною часовою межею цього періоду може вважатися 1125 р.
- У перший період розвитку української мови з'явилися також нові тенденції у розвитку її фонології (зміни у праслов'янській мові не «доводилися до кінця» в українській, яка почала формуватися): пом'якшення приголосних у протоукраїнських діалектах було не таке сильне і не таке послідовне, як в інших слов'янських мовах ([x] пом'якшувався «лише» до [sʲ], а не до [ʃʲ] як у польській мові), у київсько-поліських діалектах ([k], [g] не переходили в [t͡s], [d͡z] перед [v], за яким ішов [ě]) (зараз квіт), як це мало місце у російській та болгарській мовах (цвет, цвят), звук [s] перед [lʲ] і [nʲ] не перетворювався на [ʃʲ], як у староцерковнослов'янській мові, звук [k] після [s] був збережений у позиції перед [ě], пом'якшення приголосних перед [ę] → [ia] відповідало правилу внутрішньоскладової гармонії, але з переходом [ia] → [а] попередній голосний залишався пом'якшеним вже всупереч цьому правилу.
- Існувати також такі зміни, які суперечили процесам, що відбувалися у праслов'янській мові: зникнення опозиції голосних за тоном та часокількістю (довгі/короткі) — це призвело, серед іншого, до зникнення носових голосних [ę], [ǫ] та до занепаду єрів [ъ], [ь] у 1050–1150 р.р.; у зв'язку з занепадом єрів з'явилися нові скупчення приголосних та набули поширення нові чергування голосних ([о] : Ø, [е] : Ø, [ɪ] : Ø, [і] : Ø, [o•]: [о] та [е•]: [e]); посилення двоскладової гармонії голосних у формі повноголосся, «розщепленні» [ea] на [o] та [e]; руйнування правила побудови праслов'янського складу; заміна складних голосних простими ([еа] → [е], [о]; [оǎ] → [о]; [оā] → [а]) або дифтонгами ([еā] → [іе] в київсько-поліських діалектах); ствердіння [lʲ] і [nʲ] перед голосними переднього ряду, а в київсько-поліських діалектах загальне ствердіння [rʲ].
- Другий етап — період пристосування фонетики української мови до змін першого етапу (від сер. XII ст. до поч. XV ст. у північноукраїнських діалектах та до кін. XV ст. у південноукраїнських діалектах)
- виправлення «хаотичної» ситуації на синтагматичному рівні мови, упорядкування та обмеження розмаїття звукосполук та типів складів.
- Модифікації скупчень приголосних з початку XIV ст.:
- поява подовжених м'яких приголосних замість звукосполучення приголосний + [j] (потвєржиннє «підтвердження») у XV ст.,
- поява вставних голосних у складах «з двома верхів'ями звучності» (ѧблъко → ѧблыко),
- випадіння окремих приголосних зі сполучень приголосних (земльніими → земьныи, зѣмныхъ),
- поява протетичних приголосних, зникнення таким чином складів з одного голосного звука (Анна → Ганъна, овес → вівса).
- Інші фонетичні зміни приголосних:
- Ствердіння губних наприкінці складу (cьrkъvь → cerkov’ → церква).
- Перехід [ja] → [je] у деяких діалектах (десятий → десет).
- Ствердіння середньопіднебіних приголосних (щыт → зараз «щит»).
- Перехід [l] → [w] після [o] (вълкъ → волкъ → вовк)
- Фонологічні зміни часто відбувалися на межі морфем:
- приголосні в кінці складу ставали дзвінкими (дав.-рус. безпечьнъ > ранньосередньоукраїнське безпечный),
- подвоєння приголосних стало показником межі морфем (беззýбий, грýддя),
- вставні голосні [е] та [о] поширилися в тих позиціях, де мало місце чергування [е] та [о], що утворилися на місці єрів (ogn'ь → огонь).
- Скорочення кількості голосних, спрощення системи вокалізму до 6 голосних (і — у — е — а — о — и):
- злиття звуків [ɨ] та [і] у звук [ɪ],
- перехід [ė] (що утворився з [ě]) → [i]: вѣтѧзєва → витязю (початок інновації з Буковини, Покуття, Закарпаття),
- перехід [о•] → [u2] (покои → покоуи «мир, спокій»), а в XVI ст. перехід [ʲu•] → [i]. Таким чином, спільний наслідок перелічених процесів був той, що голосні, які не входили до числа шести ядерних (і — у — е — а — о — и), зводилися до цих останніх, чим досягалося подальше спрощення системи вокалізму в цілому.
Звукозміни відбувалися незалежно від наголосу.
- Третій етап — період усталення тенденцій в українській мові (на півночі України з перших десятиріч XV ст., на півдні України з кін. XV ст — кін. XVIII ст.)
- Остаточне оформлення у більшості діалектів простої системи чергувань фонем ([о], [е] : Ø та [і]: [о], [е] — вітер: вітру, бій: бої).
- Консонантизм:
- Ствердіння губних і середньопіднебінних приголосних,
- М'які зубні — у західних говірках розвиток фонетичного пом'якшення призвів до таких змін звуків (ці зміни не увійшли до літературної норми):
- [sʲ] → [ʃʲ]: [visʲ] → [viʃʲ],
- [tʲ], [dʲ] → [kʲ], [gʲ]: [dʲid] → [gʲid],
- [sʲtʲ] → [sʲt͡sʲ] або [ʃʲt͡ʃʲ]: [stʲi'na] → [sʲt͡sʲi'na] або [ʃʲt͡ʃʲi'na].
- Ствердіння [t͡sʲ]
- Вокалізм:
- Перехід звуків [u2] та [ʲu•], які історично виникли з [o] та [e], в огублений голосний переднього ряду високого піднесення [y] (або [ü]) та потім в [i] ([kut] → [küt] → [kit], [u'tʲu•] → [u'tʲük] → [u'tik]).
- Різко скоротилося число звукозмін суто асиміляційної природи (до числа таких належить перехід [ɪj] → [ij]).
- Нові фонеми (через контакти України з Балканами та Західною Європою) [g], [d͡z], [xw], частіше вживання [d͡ʒ].
- Монофтонгізація північноукраїнських дифтонгів.
- Перехід [о] в [а] перед складом з наголошеним звуком [а].
- Перехід [о] в [u] в переднаголошеному (в деяких говірках в ненаголошеному) складі.
- Злиття ненаголошених [е] та [ɪ].
- Дієвим чинником став наголос — у деяких говірках ствердіння середньопіднебіних відбувалося лише в ненаголошеному складі.
- Четвертий період — припинення активних змін у фонології української мови (від кін. XVIII — поч. XIX ст.)
- Нові звукозміни не фіксуються.
- Втрата продуктивності чергування [е], [о] з [i] (нові слова не мають такого чергування).
- Закріплення одного з альтернантів у чергуваннях [u] / [w] та [і] / [j] за певними лексемами.
- Втрата опозиції за твердістю / м'якістю перед [і] та опозиції [ɪ] / [і] на початку слова.
- Скорочення вживання дзвінкого м'якопіднебінного проривного [g], заміна його дзвінким гортанним фрикативним [ɦ], що є характерним для багатьох мовців.
- Потужний вплив російської мови: поступово зникають ті риси української мови, які є непритаманні російській мові (наприклад, поширення [v] на місці [w] у позиції перед голосним).
Див. також
- Вимова в українській літературній мові
- (Накадзава Хідехіко. Українська знаками МФА)
Джерела
- Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. — Київ : «Вища школа», 1981.
- Орфоепічний словник. — Киів : Радянська школа, 1984. — 629 с.
- О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О. Д. Пономарева. Сучасна українська мова: Підручник. — Київ : Либідь, 2001. — 400 с. — .
Література
- Русанівський В. М., Тараненко О. О., М. П. Зяблюк та ін. Українська мова. Енциклопедія. — Київ : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2004. — .
- Сучасна українська літературна мова. Фонетика / І.К. Білодід. — Київ : Наукова думка, 1969. — 436 с.
- Pompino-Marschall, Bernd, Elena Steriopolo, and Marzela Żygis. 2016. «Ukrainian.» In: Journal of the International Phonetic Association: 1-9.
- Vakulenko, Maksym O. 2018. «Ukrainian vowel phones in the IPA context.» In: Govor 35 (2): 189—214. Available at: https://www.hfiloloskod.hr/images/HFD/Govor/Govor-2-2018-web.pdf
- Vakulenko, Maksym O. 2019. «Ukrainian Consonant Phones in the IPA Context with Special Reference to /v/ and /gh/.» In: Linguistica online 22: 1-26. Published online August 22, 2019. Available at: http://www.phil.muni.cz/linguistica/art/vakulenko/vak-001.pdf
Посилання
- Колекція аудіо файлів з вимовою 16 тис. українських слів [ 24 лютого 2010 у Wayback Machine.]. (англ.)
- Милозвучність української мови [ 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.)
- «Історична фонологія української мови», Ю. Шевельов [ 4 грудня 2016 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Експериментальна фонетика української мови [ 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Fonetichna sistema suchasnoyi ukrayinskoyi movi vklyuchayuchi literaturni normi j deyaki dialektni osoblivosti nalichuye 38 osnovnih fonem 6 golosnih i 32 prigolosnih dodatkovo viznachayut 13 prigolosnih fonem u periferijnij pidsistemi Takozh isnuyut inshi poglyadi na fonemnij sklad ukrayinskoyi movi Ukrayinska fonetika vidznachayetsya milozvuchnistyu sho stvoryuyetsya bagatma komponentami vona potrebuye nalezhnoyi fonetichnoyi organizaciyi Milozvuchnist vimagaye svidomogo unikannya nezgrabnosti v poyednanni zvukiv poslidovnogo j neuhilnogo dotrimannya norm pravilnoyi vimovi Zasobi milozvuchnosti ukrayinskoyi movi sproshennya v grupah prigolosnih uniknennya zbigu prigolosnih velika kilkist golosnih zvukiv dzvinki prigolosni ne ozvuchuyutsya ne oglushuyutsya funkcionuvannya pobichnogo nagolosu yak naslidok nablizhennya rechen do poeziyi golosni ne vtrachayut yakisnih i kilkisnih pokaznikiv U podanih nizhche tablicyah u skisnih duzhkah podani osnovni fonemi a u kvadratnih yihni alofoni zasobami mizhnarodnogo fonetichnogo alfavitu GolosniDo golosnih zvukiv v ukrayinskij movi nalezhat a o u e i i Zvuk j ce napivgolosnij zvuk v ukrayinskij movi Diagrama osnovnih proyaviv ukrayinskih golosnih i yihnih alofoniv Bilshimi tochkami j shriftom poznacheni osnovni proyavi koli voni pid nagolosom i ne jdut za m yakimi prigolosnimi Chervoni liniyi pov yazuyut osnovnij proyav z neskladotvorchim alofonom sini liniyi pov yazuyut osnovnij proyav z nenagoloshenimi alofonami a zeleni pov yazuyut proyavi ne pislya m yakih prigolosnih z proyavami pislya m yakih prigolosnih Na pismi Opis MFAnagoloshenij nenagoloshenijpislya tverdih pislya m yakih pislya tverdih pislya m yakihi yi neogublenij perednij visokij i ɪ i i ɪ i i neogublenij nenapruzhenij perednij visoko serednij ɪ ɪ ɛ e ye neogublenij perednij nizko serednij ɛ e ɛ e a ya neogublenij zadnij nizkij ɑ ɑ ɑ ɑ o ogublenij zadnij nizko serednij ɔ ɔ ɔ ɔ u yu ogublenij zadnij visokij u ʊ u ʊ Ukrayinski golosni povnogo tvorennya Yih vimovlyayut chitko j virazno yak u nagoloshenij poziciyi tak i v nenagoloshenij ale v nenagoloshenij poziciyi vimovlyayut priblizno u dva razi korotshe i yak naslidok yakisno sho najbilsh pomitno dlya golosnih z duzhe podibnimi artikulyacijnimi parametrami Prote v ukrayinskij movi nemaye korotkih zredukovanih golosnih Nenagolosheni golosni tak samo yak i nagolosheni ye zvukami povnogo tvorennya Golosnij i perednogo ryadu visokogo pidnesennya Kutochki gub roztyagnuti utvoryuyuchi vuzku shilinu Cej zvuk napruzhenij sho nadaye jomu bilshoyi chitkosti j viraznosti Pid chas vimovi nenagoloshenogo i gubi roztyagnuti trohi menshe vin staye nizhchim zadnishim ta mensh napruzhenim Zvuk i vimovlyayetsya bez pomitnogo nablizhennya do ɪ u bilshosti yak nagoloshenih tak i nenagoloshenih pozicij U slovah inde inodi inkoli inshij i podibnih pochatkovij nagoloshenij i mozhe chastkovo abo povnistyu nabuvati oznak zvuka ɪ Takozh zvuk i vimovlyayetsya yak ɪ pislya j u bagatoh sufiksah osnovna forma yakih zi zvukom ɪ a takozh pislya nʲ ta j u zakinchennyah form nazivnogo j orudnogo vidminkiv odnini j usih nepryamih vidminkiv mnozhini prisvijnih prikmetnikiv chislivnika tretij ta prikmetnikiv m yakoyi grupi tobto vidpovidno do morfonem z ɪ Golosnij ɪ perednogo ryadu visokogo pidnesennya ale trohi nizhchij i zadnishij za i nenapruzhenij kutochki gub roztyagnuti trohi menshe Pid chas vimovi nenagoloshenogo ɪ vin staye desho nizhchim jogo vimova nablizhayetsya do vimovi zvuka ɛ Ci zmini bilshi j pomitnishi koli v nastupnomu skladi jde golosnij vidnosno nizkogo pidnyattya ɛ ɑ i mensh pomitni koli v nastupnomu skladi jde golosnij vidnosno visokogo pidnyattya i ɪ ɔ u osoblivo koli cej golosnij nagoloshenij Golosnij ɛ perednogo ryadu nizko serednogo pidnesennya nenapruzhenij kutochki gub trohi roztyagnuti ale she menshe nizh pri vimovi ɪ Pid chas vimovi nenagoloshenogo ɛ vin staye vishim jogo vimova nablizhayetsya do vimovi zvuka ɪ Ci zmini bilshi j pomitnishi koli v nastupnomu skladi jde golosnij vishogo pidnyattya i ɪ u i mensh pomitni koli v nastupnomu skladi jde golosnij nizhchogo pidnyattya ɑ osoblivo koli cej golosnij nagoloshenij Takozh na vimovu nenagoloshenogo ɛ vplivaye susidstvo m yakih prigolosnih v comu vipadku zvuk she perednishaye j vishaye Ale nenagoloshenij ɛ majzhe ne vtrachaye svoyeyi yakosti koli vin stoyit na pochatku slova ye spoluchnim u skladnomu slovi abo zh ye zakinchennyam slova Golosnij ɑ zadnogo ryadu nizkogo pidnesennya nenapruzhenij gubi v jogo tvorenni uchasti ne berut Pid chas vimovi nenagoloshenogo ɑ vin trohi vishaye ta perednishaye Golosnij ɔ zadnogo ryadu serednogo pidnesennya nenapruzhenij gubi zaokruglyuyutsya j trohi vipinayutsya napered Pid chas vimovi nenagoloshenogo ɔ vin trohi vishaye Za vinyatkom inshomovnih sliv ta koli zvuk ɔ spoluchnij u skladnih slovah u nenagoloshenij poziciyi vin she vishaye pered skladom z i u a osoblivo pered skladom z nagoloshenim u Golosnij u zadnogo ryadu visokogo pidnesennya nenapruzhenij gubi zaokruglyuyutsya j vipinayutsya napered znachno bilshe nizh pri vimovi ɔ Pid chas vimovi nenagoloshenogo u vin chastkovo znegublyuyetsya neznachnoyu miroyu perednishaye ta nizhchaye Golosni zadnogo ryadu ɑ ɔ u pislya m yakih prigolosnih otrimuyut dodatkovij i podibnij segment u pochatkovij fazi a pered m yakimi prigolosnimi u kincevij fazi Pri comu yak pravilo zberigayetsya dovzhina osnovnoyi fazi i vidpovidno zrostaye dovzhina zvuchannya vsogo golosnogo Pri shvidshomu tempi movlennya cej segment poshiryuyetsya j na osnovnu fazu golosnogo osoblivo nenagoloshenogo cherez sho golosnij staye perednishim i vishim Najbilsh chuttyevim do takih zmin ye ɑ a najmensh chuttyevim ɔ Splutuvannya nenagoloshenih ɪ ta ɛ odna z najharakternishih ris ukrayinskogo vokalizmu Deyaki slova mozhut vimovlyatis absolyutno odnakovo mine mene mɛ ˈnɛ navedu na vidu nɑ wɪ ˈdu Zagalom ukrayinskomu vokalizmu vlastiva regresivna distantna garmonijna asimilyaciya golosnih u yakij golosni deyakoyu miroyu upodibnyuyutsya do golosnih nastupnogo skladu za ryadom pidnesennyam i ogublenistyu PrigolosniGubni Perednoyazikovi Serednoyazikovi Gortannij glotkovij Zubni Pidnebinno yasenni Tverdo pidnebinni M yako pidnebinnitverdi tverdi m yaki tverdi m yaki tverdi tverdiNosovi m n nʲ Zimkneni Dzvinki b d dʲ ɡ Gluhi p t tʲ k Zimkneno shilinni Dzvinki d zʲ d ʒ Gluhi t sʲ t ʃ Shilinni Dzvinki zʲ ʒ ɦ Gluhi f sʲ ʃ x Aproksimanti ʋ w j Bokovi lʲ Drizhachi rʲ Fonetichni osoblivosti Zvuki mʲ bʲ pʲ wʲ fʲ d ʒʲ t ʃʲ ʒʲ ʃʲ ɡʲ kʲ xʲ ɦʲ traplyayutsya perevazhno pered golosnim i Prote deyaki z nih traplyayutsya v takih ukrayinskih slovah yak svyato tmyanij tosho pered golosnim ɑ a t ʃʲː ʒʲː ʃʲː ye v takih imennikah yak oblichchya zbizhzhya zatishshya Takozh ci prigolosni mozhut traplyatisya pered inshimi golosnimi v takih zapozichenih slovah yak byuro kyuvet pyure tosho Tomu z oglyadu na harakter poshirennya cih prigolosnih v ukrayinskij movi dlya nih vvoditsya ponyattya fonemi periferijnoyi pidsistemi a v osnovnij sistemi voni zaraz klasifikuyutsya yak alofoni vidpovidnih tverdih fonem 63 U ryadku zimknenih ta zimkneno shilinnih yasenni ta pidnebinno yasenni zvuki zimkneno shilinni a vsi inshi zimkneni Dzvinki j gluhi zvuki utvoryuyut nadgrupu shumnih prigolosnih Odnakovi za miscem i sposobom tvorennya dzvinki j gluhi zvuki utvoryuyut fonologichni pari dzvinkij gluhij taku samu paru utvoryuyut i ɦ x dzherelo vinyatkom ye gluhij f sho takoyi pari ne maye Sonorni zvuki takozh podibnih par ne mayut i v literaturnij vimovi okrim deyakih ridkisnih vipadkiv ne znegoloshuyutsya Yasenni zimkneno shilinni ta shilinni zvuki vidpovidno do harakteru shumu nazivayutsya svistyachimi a pidnebinno yasenni zimkneno shilinni ta shilinni zvuki vidpovidno do harakteru shumu nazivayutsya shiplyachimi Fonema j tvoritsya yak prigolosnij j u poziciyi pered golosnimi U poziciyi pered prigolosnimi ta v kinci slova vona nabuvaye bilshoyi zvuchnosti j tvoritsya yak neskladotvorchij golosnij i Fonema w tvoritsya yak gubno gubnij w b pered ogublenimi golosnimi u ɔ chasto j pered ɑ a inkoli j pered ɛ ɪ Pered i chasto pered ɪ ɛ a inkoli j pered ɑ tvoritsya yak gubno zubnij ʋ Pered dzvinkimi prigolosnimi na pochatku slova tvoritsya yak w a pered gluhimi prigolosnimi yak ʍ Pislya golosnogo v seredini ta kinci slova vona nabuvaye bilshoyi zvuchnosti j tvoritsya yak neskladotvorchij golosnij u Tverdij l mozhe artikulyuvatisya v bud yakomu misci vlastivomu dlya perednoyazikovih prigolosnih Pered ɪ ta ɛ i v bagatoh vipadkah pered m yakimi pom yakshenimi i shiplyachimi prigolosnimi vimovlyayetsya yak zlegka pom yakshenij zayasennij bokovij aproksimant l U lemkivskih dialektah shiplyachi ʃ i ʒ stverdili silnishe nizh u literaturnij movi ʂ i ʐ cherez sho vplivayut na nastupnij golosnij ɪ peretvoryuyuchi jogo na ɨ M yaki tʲ dʲ nʲ lʲ vidznachayutsya duzhe visokoyu m yakistyu i mozhut vimovlyatis po riznomu laminalni yasenno pidnebinni c ɟ ɲ ʎ apikalno alveolyarni t ʲ d ʲ n ʲ l ʲ dorsalno zubni t ʲ d ʲ n ʲ l ʲ Pom yaksheni d zʲ t sʲ zʲ sʲ yak pravilo povnistyu zberigayut osnovnu artikulyaciyu vlastivu yih tverdim vidpovidnikam U pivdenno zahidnij dialektnij grupi traplyayetsya znachno m yakisha trohi shepelyuvata vimova cih fonem d ʑ t ɕ ʑ ɕ 13 Usi inshi prigolosni mozhut buti napivpom yakshenimi pri comu stupin palatalizaciyi neznachnij Sered nih yak okremu fonemu osnovnoyi sistemi vidilyayut lishe rʲ Napivpom yaksheni prigolosni krim rʲ vistupayut zdebilshogo lishe pered i i j i zridka pered inshimi golosnimi rʲ poshirenij pered usima golosnimi V inshih poziciyah napivpom yaksheni prigolosni ne traplyayutsya okrim psevdonima Gorkij ˈɦɔrʲkɪj Prigolosnij ɦ deyaki vcheni opisuyut yak glotkovij faringalnij ʕ Dlya jogo artikulyaciyi ye harakternim zvuzhennya glotki ta vidtyaguvannya korenya yazika nazad Dovgi prigolosni V ukrayinskij ye dovgi prigolosni zvuki sho ye realizatorami dvoh odnakovih prigolosnih fonem i mayut rizne pohodzhennya M yaki podovzheni prigolosni v deyakih formah imennikiv prislivnikiv i diyeslova liti utvorilisya vnaslidok asimilyaciyi nimi nastupnogo j pislya zanepadu redukovanogo golosnogo Taka asimilyaciya vidbulasya dlya nʲ dʲ tʲ lʲ t sʲ zʲ sʲ t ʃ ʒ ʃ mizh golosnimi yaki na toj moment mali visokij stupin palatalizaciyi i buli artikulyacijno nablizheni do j Koli poryad buv ishe odin prigolosnij ta v deyakih inshih vipadkah asimilyaciya vidbulasya bez podovzhennya nʲ znannya znɑˈɲːɑ dʲ suddya suˈɟːɑ tʲ zhittya ʒɪ ˈcːɑ lʲ zillya ˈzʲiʎːɑ t sʲ miccyu ˈmit sʲːu zʲ motuzzya moˈtuzʲːɑ sʲ kolossya kɔˈlɔsʲːɑ t ʃ oblichchya ɔˈblɪt ʃʲːɑ ʒ zbizhzhya ˈzbiʒʲːɑ ʃ zatishshya zɑˈtɪʃʲːɑ U nepryamih vidminkah pered ɛ voni depalatalizuvalis statteyu stɑ ˈtːɛ ju suddeyu su ˈdːɛ ju Gubni j rʲ ne buli silno palatalizovani i tomu ne asimilyuvali zvuk j Odnak u deyakih pivdenno shidnih govirkah rʲ takozh asimilyuvav nastupnij j utvoryuyuchi m yakij dovgij rʲː napriklad pirrya ˈpirʲːɐ literaturne pir ya ˈpirjɐ Takozh podovzheni prigolosni utvorilisya vnaslidok vipadinnya slabkogo zredukovanogo mizh dvoma odnakovimi prigolosnimi i mozhut utvoryuvatis pri zbigu odnakovih prigolosnih na mezhi morfem i sliv u tomu chisli vnaslidok asimilyativnih zmin Upodibnennya prigolosnih Div takozh Asimilyaciya movoznavstvo U movnomu potoci zvuki vistupayut ne vidokremleno a razom tomu voni vzayemodiyut odin z odnim i upodibnyuyutsya Pri comu v deyakih vipadkah zvukovi proyavi odniyeyi fonemi mozhut povnistyu zastupati zvukovi proyavi inshoyi zavdyaki chomu usuvayutsya deyaki zbigi vazhki dlya vimovi Ukrayinskij movi vlastivi upodibnennya za dzvinkistyu m yakistyu miscem i sposobom tvorennya v grupah prigolosnih Upodibnennya za golosom Pri zbigah shumnih prigolosnih vidbuvayetsya yih regresivna asimilyaciya za dzvinkistyu tobto poperednij gluhij prigolosnij pid vplivom nastupnogo dzvinkogo i sam peretvoryuyetsya na vidpovidnij parnij dzvinkij zvuk pri comu x mozhe vimovlyatis yak ɣ Ce yavishe vidbuvayetsya perevazhno v seredini sliv ale v povilnomu movlenni mozhe j ne vidbuvatisya zovsim Trohi ridshe ce yavishe vidbuvayetsya na mezhi chastin skladnih sliv ta v stalih slovospoluchennyah a v inshih vipadkah na mezhah sliv vidbuvayetsya perevazhno u shvidkomu movlenni Zvorotnij proces v usnij movi vidbuvayetsya za pevnimi zakonomirnostyami Zgidno z literaturnoyu normoyu maye vidbuvatisya lishe v okremih vipadkah u slovah vogko legko kigti nigti digtyar i podibnih zvuk ɦ yak pravilo znegoloshuyetsya do h a neridko j peretvoryuyetsya na x napriklad ˈlɛɦkɔ ˈlɛhkɔ i ˈlɛxkɔ Takozh pered gluhimi shumnimi yak pravilo oglushuyutsya prefiks i prijmennik z pri comu dzvinkist prijmennika mozhe zberigatis yaksho poperednye slovo zakinchuyetsya na golosnij i vimovlyayetsya bez pauzi a takozh prefiks roz u shvidkomu ta normalnomu tempi movlennya i prefiks bɛz u shvidkomu movlenni Takozh chasto znegoloshuyutsya sonorni zvuki poryad iz gluhimi prigolosnimi teatr tɛ ˈɑtr pri comu zvuk w ne peretvoryuyetsya na f lisnictv lʲiˈsnɪt stʍ U govorah pivdenno zahidnogo narichchya v kinci skladu j slova dzvinki prigolosni oglushuyutsya Upodibnennya za m yakistyu U seredini sliv pered m yakimi i pom yakshenimi prigolosnimi dʲ tʲ d zʲ t sʲ zʲ sʲ lʲ nʲ tverdi prigolosni d z t s z s n pom yakshuyut d t vimovlyayut i tverdo i m yako Zvuk l asimilyativno pom yakshuvano lishe pered t sʲ u skupchenni lt sʲ sho postalo z lk v inshih vipadkah zberigayetsya istorichna m yakist sho yiyi poznachuvano m yakim znakom abo tverdist Svistyachi takozh pom yakshuyutsya pered napivpom yakshenimi Prigolosni zberigayut tverdist yaksho nastupnij prigolosnij pom yakshuyetsya pid diyeyu i sho pohodit z o chi yje Upodibnennya za miscem i sposobom tvorennya Sered perednoyazikovih shumnih prigolosnih poshirene yavishe regresivnogo upodibnennya za miscem tvorennya Svistyachi v poziciyi pered shiplyachimi sami peretvoryuyutsya na vidpovidni shiplyachi u bilshosti vipadkiv taka zmina poznachayetsya na pismi Shiplyachi v seredini sliv pered pom yakshenimi svistyachimi takozh peretvoryuyutsya na vidpovidni pom yaksheni svistyachi taka zmina na pismi zvichajno ne poznachayetsya Prorivni d t peretvoryuyutsya na vidpovidni afrikati Sproshennya v grupah prigolosnih Pislya zanepadu redukovanih golosnih v ukrayinskij movi deyaki grupi prigolosnih yaki vtrachayut u vimovi i zdebilshogo na pismi chastinu svoyih elementiv Spoluchennya prigolosnih z golosnimiPered i prigolosni v seredini sliv zazvichaj m yakshatsya stupin m yakshennya pidporyadkovanij zdatnosti prigolosnogo do m yakshennya Ale na mezhi sliv mizh chastinami skladnih sliv a pri povilnij vimovi j u kinci prefiksiv prigolosni pered i vimovlyayut tverdo Tak samo pered i sho postala z o ta yje prigolosni mozhut vimovlyati tverdo ale taku vimovu povoli vitiskaye m yaka cherez postanovlenu za SRSR literaturnu normu Pered ɪ prigolosni v literaturnij movi zavzhdi tverdi a morfonemu ɪ pislya m yakih prigolosnih realizovano fonemoyu i z shirokoyu vimovoyu ɪ Pered ɛ v seredini sliv bilshist prigolosnih tverdi Sered m yakih u cij poziciyi traplyayutsya lishe nʲ u prikmetnikah m yakoyi grupi tʲ u chislivniku tretye podovzheni lʲlʲ i tʲtʲ ta j Pered golosnimi zadnogo ryadu poshireni yak tverdi tak i m yaki prigolosni V osoblivih fonetichnih umovah u vlasneukrayinskih slovah pered ɑ traplyayutsya pom yaksheni gubni wʲ i mʲ pered ɑ i u poshireni podovzheni pom yaksheni shiplyachi ʃʲː ʒʲː t ʃʲː hocha v cih poziciyah yih mozhut vimovlyati j tverdo V inshomovnih slovah pered ɑ i u mozhut m yakshitisya gubni mʲ wʲ bʲ pʲ fʲ i zadnorotovi ɦʲ ɡʲ kʲ xʲ pislya bud yakogo zvuka dzherelo Orfoepichna norma yihnya napivpom yakshena vimova v takij poziciyi ale vimovlyayut yih zdebilshogo yak m yaki Pered ɔ napivpom yaksheni vidmini tverdih fonem ne poshireni Sklad i nagolosV ukrayinskij movi skladotvorchimi elementami vvazhayutsya lishe golosni Vidkriti skladi perevazhayut nad zakritimi yaksho mizh golosnimi ye lishe odin prigolosnij to vin nalezhit do nastupnogo skladu yaksho mizh golosnimi bilshe prigolosnih to vsi voni v bilshosti vipadkiv takozh nalezhat do nastupnogo skladu ale v deyakih vipadkah pershij z nih vidhodit do poperednogo skladu zokrema yaksho cej zvuk sonornij abo yaksho vin dzvinkij za yakim sliduye gluhij abo vin dzvinkij i poperednij sklad nagoloshenij takozh podovzheni prigolosni chasto nalezhat odrazu do dvoh skladiv V ukrayinskij movi nagolos silovij z dopomizhnim chasokilkisnim elementom vilnij i ruhomij Nagolos mozhe rozriznyati slova ta yih gramatichni formi Ne lishe golosni a vsi zvuki nagoloshenogo skladu vimovlyayutsya chitkishe j viraznishe Nezalezhno vid osnovnogo nagolosu ostannij sklad slova vimovlyayetsya protyazhnishe yak sklad iz pobichnim nagolosom a golosni cogo skladu redukuyutsya menshe nizh v inshih nenagoloshenih skladah Tak samo pobichnij nagolos chasto padaye na pershij sklad abo cherez odin abo dva skladi vid osnovnogo Pobichni nagolosi ye pomitnishimi v povilnomu tempi movlennya j dodayut movi osoblivoyi plavnosti j spivuchosti Doslidzhennya Istorichna ta dialektna fonologiyaIstorichne doslidzhennya ukrayinskoyi fonologiyi zapochatkuvav Oleksandr Potebnya u pracyah Pro zvukovi osoblivosti ruskih narich Maloruske narichchya ros O zvukovyh osobennostyah russkih narechii Malorusskoe narechie u 1865 r ta Zamitki pro maloruske narichchya ros Zametki o malorusskom narechii u 1870 p Do cogo ukrayinski ta inozemni vcheni cikavilisya golovnim chinom okremimi aspektami fonologiyi u mezhah stvorennya pravopisu suchasnoyi literaturnoyi movi zistavlennyam ukrayinskoyi ta inshih slov yanskih mov tosho I Mogilnickij Gramatika slavenoruskoyi movi starocerk slov Grammatyka ѧzyka slavenoruskogo 1815 1823 rr I Vagilevich Gramatika maloruskoyi movi v Galichini pol Grammatyka jezyka maloruskiego w Galicii 1845 r Ya Golovackij Doslidzhennya pivdennoruskoyi movi ta yiyi narich ros Rozprava o ѧzycѣ yuzhnoruskom i ego narѣchiѧh 1849 r M Maksimovich Dumka pro malorosijsku movu i yiyi pravopis ros Mnenie o malorossijskom yazyke i pravopisanii onogo 1830 r Kritiko istorichne doslidzhennya pro rosijsku movu ros Kritiko istoricheskoe issledovanie o russkom yazyke 1838 r Filologichni listi do M P Pogodina ros Filologicheskie pisma k M P Pogodinu 1856 r Listi vidpovidi do M P Pogodina ros Otvetnye pisma k M P Pogodinu 1857 r Novi listi do M P Pogodina pro starodavnist malorosijskogo narichchya ros Novye pisma k M P Pogodinu o starobytnosti malorossijskogo narechiya 1863 r F Mikloshich Porivnyalna gramatika slov yanskih mov nim Vergleichende Grammatik der slavischen Sprachen 1852 r P Lavrovskij Oglyad znachnih osoblivostej maloruskogo narichchya v porivnyanni z velikoruskim ta inshimi slov yanskimi narichchyami ros Obzor zamechatelnyh osobennostej narechiya malorusskogo sravnitelno c velikorusskim i drugimi slavyanskimi narechiyami 1859 r Vidpovid na listi p Maksimovicha do p Pogodina shodo maloruskogo narichchya ros Otvet na pisma g Maksimovicha k g Pogodinu o narechii malorusskom 1861 r Doslidzhennyami ukrayinskoyi fonologiyi takozh zajmalisya taki vcheni movoznavci P Zhiteckij Naris zvukovoyi istoriyi maloruskogo narichchya ros Ocherk zvukovoj istorii malorusskogo narechiya 1876 r O Ogonovskij Doslidzhennya ruskoyi movi nim Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache 1880 r Pro najvazhlivishi vlastivosti ruskoyi movi pol O wazniejszych wlasciwosciach jezyka ruskiego 1884 r V Naumenko Oglyad fonetichnih osoblivostej maloruskogo movlennya ros Obzor foneticheskih osobennostej malorusskoj rechi 1889 r K Mihalchuk Narichchya pidnarichchya ta govori Pivdennoyi Rosiyi u zv yazku z narichchyami Galichini ros Narechiya podnarechiya i govory Yuzhnoj Rossii v svyazi c narechiyami Galichiny 1872 r Do pivdennoruskoyi dialektologiyi ros K yuzhnorusskoj dialektologii 1893 r O Shahmatov Doslidzhennya v oblasti rosijskoyi fonetiki ros Issledovaniya v oblasti russkoj fonetiki 1893 r Do istoriyi zvukiv rosijskoyi movi ros K istorii zvukov russkogo yazyka 1896 r 1901 1903 rr Kurs istoriyi rosijskoyi movi ros Kurs istorii russkogo yazyka 1909 r Do pitannya pro pochatok ukrayinskoyi movi 1914 r Korotkij naris istoriyi maloruskoyi ukrayinskoyi movi ros Kratkij ocherk istorii malorusskogo ukrainskogo yazyka 1916 r Naris najdavnishogo periodu istoriyi rosijskoyi movi ros Ocherk drevnejshego perioda istorii russkogo yazyka 1915 r V Yagich Kritichni zauvazhennya shodo istoriyi rosijskoyi movi ros Kriticheskie zametki po istorii russkogo yazyka 1889 r S Smal Stockij Gramatika ruskoyi ukrayinskoyi movi nim Grammatik der ruthenischen ukrainischen Sprache 1913 r K Nimchinov Ukrayinskij yazik u minulomu j teper 1925 r Ye Timchenko Kurs istoriyi ukrayinskogo yazika 1927 r P Buzuk Naris istoriyi ukrayinskoyi movi 1927 r L Bulahovskij Pitannya pohodzhennya ukrayinskoyi movi 1956 r Do vivchennya procesu stanovlennya j rozvitku fonetichnoyi sistemi ukrayinskoyi movi Naris istoriyi rosijskoyi movi ros Ocherk istorii russkogo yazyka 1924 r Vstup do istoriyi rosijskoyi movi I Dzherela ros Vvedenie v istoriyu russkogo yazyka I Istochniki 1927 r Lyer Splavinskij Rodinni stosunki ruskih mov pol Stosunki pokrewienstwa jezykow ruskich 1921 r Vidibrani doslidzhennya ta eskizi zi slov yanskogo movoznavstva pol Studia i szkice wybrane z jezykoznawstwa slowianskiego 1957 r Yu Shevelov u 1979 r napisav Istorichnu fonologiyu ukrayinskoyi movi u yakij vin pokazav rozvitok fonologichnoyi sistemi ukrayinskoyi movi vid praslov yanskoyi na shirokomu istorichnomu dialektichnomu mizhmovnomu ta tekstualnomu grunti vstanoviv glibinni sistemno prichinovi zv yazki mizh okremimi fonetichnimi zminami dav panoramnu kartinu rozvitku ukrayinskoyi movi v yiyi istorichnomu rozrizi obgruntuvav poyavu pershih ris ukrayinskoyi movi blizko VII st zavershennya formuvannya movi priblizno v XVI st Fonologichna periodizaciya rozvitku Yu Shevelov okrim svoyeyi osnovnoyi periodizaciyi za dzherelami zaproponuvav takozh periodizaciyu rozvitku ukrayinskoyi movi sho gruntuyetsya na vnutrishnih fonologichnih faktorah a ne na zovnishnih nayavnist dzherel hocha j nagoloshuvav sho ce lishe sproba takoyi periodizaciyi Pershij etap formuvannya ukrayinskoyi movi VII st pribl 1125 1150 rr zakinchuyetsya z ostatochnim pripinennya diyi piznopraslov yanskih tendencij u fonologichnij evolyuciyi ukrayinskoyi movi Najgolovnishi procesi perehid vid movi de perevazhali vidkriti skladi z vishidnoyu zvuchnistyu v kozhnomu skladi nevelikij nabir pripustimih skupchen prigolosnih 20 golosnih z protistavlennyam za chasokilkistyu dovgi korotki a dlya dovgih z vishidnim ta shidnim tonom do movi z povnogolossyam zmenshennyam kilkosti golosnih do 9 zbilshennyam kilkosti prigolosnih cherez palatalizaciyu sproshennyam tl dl l vtratoyu j pered o u na pochatku slova pom yakshennyam prigolosnih pered e ie tobto ѣ perehodom e ia tosho ostannoyu zminoyu takogo harakteru buv perehid ɪ i pislya g k x pid chas postupovogo pom yakshennya susidnih skladiv konʲskɪj konʲsʲkɪj konʲsʲkʲij Cya zmina vidbulasya u kiyivsko poliskih dialektah u pershij chverti XII st pribliznoyu chasovoyu mezheyu cogo periodu mozhe vvazhatisya 1125 r U pershij period rozvitku ukrayinskoyi movi z yavilisya takozh novi tendenciyi u rozvitku yiyi fonologiyi zmini u praslov yanskij movi ne dovodilisya do kincya v ukrayinskij yaka pochala formuvatisya pom yakshennya prigolosnih u protoukrayinskih dialektah bulo ne take silne i ne take poslidovne yak v inshih slov yanskih movah x pom yakshuvavsya lishe do sʲ a ne do ʃʲ yak u polskij movi u kiyivsko poliskih dialektah k g ne perehodili v t s d z pered v za yakim ishov e zaraz kvit yak ce malo misce u rosijskij ta bolgarskij movah cvet cvyat zvuk s pered lʲ i nʲ ne peretvoryuvavsya na ʃʲ yak u starocerkovnoslov yanskij movi zvuk k pislya s buv zberezhenij u poziciyi pered e pom yakshennya prigolosnih pered e ia vidpovidalo pravilu vnutrishnoskladovoyi garmoniyi ale z perehodom ia a poperednij golosnij zalishavsya pom yakshenim vzhe vsuperech comu pravilu Isnuvati takozh taki zmini yaki superechili procesam sho vidbuvalisya u praslov yanskij movi zniknennya opoziciyi golosnih za tonom ta chasokilkistyu dovgi korotki ce prizvelo sered inshogo do zniknennya nosovih golosnih e ǫ ta do zanepadu yeriv u 1050 1150 r r u zv yazku z zanepadom yeriv z yavilisya novi skupchennya prigolosnih ta nabuli poshirennya novi cherguvannya golosnih o O e O ɪ O i O o o ta e e posilennya dvoskladovoyi garmoniyi golosnih u formi povnogolossya rozsheplenni ea na o ta e rujnuvannya pravila pobudovi praslov yanskogo skladu zamina skladnih golosnih prostimi ea e o oǎ o oa a abo diftongami ea ie v kiyivsko poliskih dialektah stverdinnya lʲ i nʲ pered golosnimi perednogo ryadu a v kiyivsko poliskih dialektah zagalne stverdinnya rʲ Drugij etap period pristosuvannya fonetiki ukrayinskoyi movi do zmin pershogo etapu vid ser XII st do poch XV st u pivnichnoukrayinskih dialektah ta do kin XV st u pivdennoukrayinskih dialektah vipravlennya haotichnoyi situaciyi na sintagmatichnomu rivni movi uporyadkuvannya ta obmezhennya rozmayittya zvukospoluk ta tipiv skladiv Modifikaciyi skupchen prigolosnih z pochatku XIV st poyava podovzhenih m yakih prigolosnih zamist zvukospoluchennya prigolosnij j potvyerzhinnye pidtverdzhennya u XV st poyava vstavnih golosnih u skladah z dvoma verhiv yami zvuchnosti ѧblko ѧblyko vipadinnya okremih prigolosnih zi spoluchen prigolosnih zemlniimi zemnyi zѣmnyh poyava protetichnih prigolosnih zniknennya takim chinom skladiv z odnogo golosnogo zvuka Anna Ganna oves vivsa Inshi fonetichni zmini prigolosnih Stverdinnya gubnih naprikinci skladu crkv cerkov cerkva Perehid ja je u deyakih dialektah desyatij deset Stverdinnya serednopidnebinih prigolosnih shyt zaraz shit Perehid l w pislya o vlk volk vovk Fonologichni zmini chasto vidbuvalisya na mezhi morfem prigolosni v kinci skladu stavali dzvinkimi dav rus bezpechn gt rannoserednoukrayinske bezpechnyj podvoyennya prigolosnih stalo pokaznikom mezhi morfem bezzybij gryddya vstavni golosni e ta o poshirilisya v tih poziciyah de malo misce cherguvannya e ta o sho utvorilisya na misci yeriv ogn ogon Skorochennya kilkosti golosnih sproshennya sistemi vokalizmu do 6 golosnih i u e a o i zlittya zvukiv ɨ ta i u zvuk ɪ perehid e sho utvorivsya z e i vѣtѧzyeva vityazyu pochatok innovaciyi z Bukovini Pokuttya Zakarpattya perehid o u2 pokoi pokoui mir spokij a v XVI st perehid ʲu i Takim chinom spilnij naslidok perelichenih procesiv buv toj sho golosni yaki ne vhodili do chisla shesti yadernih i u e a o i zvodilisya do cih ostannih chim dosyagalosya podalshe sproshennya sistemi vokalizmu v cilomu Zvukozmini vidbuvalisya nezalezhno vid nagolosu Tretij etap period ustalennya tendencij v ukrayinskij movi na pivnochi Ukrayini z pershih desyatirich XV st na pivdni Ukrayini z kin XV st kin XVIII st Ostatochne oformlennya u bilshosti dialektiv prostoyi sistemi cherguvan fonem o e O ta i o e viter vitru bij boyi Konsonantizm Stverdinnya gubnih i serednopidnebinnih prigolosnih M yaki zubni u zahidnih govirkah rozvitok fonetichnogo pom yakshennya prizviv do takih zmin zvukiv ci zmini ne uvijshli do literaturnoyi normi sʲ ʃʲ visʲ viʃʲ tʲ dʲ kʲ gʲ dʲid gʲid sʲtʲ sʲt sʲ abo ʃʲt ʃʲ stʲi na sʲt sʲi na abo ʃʲt ʃʲi na Stverdinnya t sʲ Vokalizm Perehid zvukiv u2 ta ʲu yaki istorichno vinikli z o ta e v ogublenij golosnij perednogo ryadu visokogo pidnesennya y abo u ta potim v i kut kut kit u tʲu u tʲuk u tik Rizko skorotilosya chislo zvukozmin suto asimilyacijnoyi prirodi do chisla takih nalezhit perehid ɪj ij Novi fonemi cherez kontakti Ukrayini z Balkanami ta Zahidnoyu Yevropoyu g d z xw chastishe vzhivannya d ʒ Monoftongizaciya pivnichnoukrayinskih diftongiv Perehid o v a pered skladom z nagoloshenim zvukom a Perehid o v u v perednagoloshenomu v deyakih govirkah v nenagoloshenomu skladi Zlittya nenagoloshenih e ta ɪ Diyevim chinnikom stav nagolos u deyakih govirkah stverdinnya serednopidnebinih vidbuvalosya lishe v nenagoloshenomu skladi Chetvertij period pripinennya aktivnih zmin u fonologiyi ukrayinskoyi movi vid kin XVIII poch XIX st Novi zvukozmini ne fiksuyutsya Vtrata produktivnosti cherguvannya e o z i novi slova ne mayut takogo cherguvannya Zakriplennya odnogo z alternantiv u cherguvannyah u w ta i j za pevnimi leksemami Vtrata opoziciyi za tverdistyu m yakistyu pered i ta opoziciyi ɪ i na pochatku slova Skorochennya vzhivannya dzvinkogo m yakopidnebinnogo prorivnogo g zamina jogo dzvinkim gortannim frikativnim ɦ sho ye harakternim dlya bagatoh movciv Potuzhnij vpliv rosijskoyi movi postupovo znikayut ti risi ukrayinskoyi movi yaki ye nepritamanni rosijskij movi napriklad poshirennya v na misci w u poziciyi pered golosnim Div takozhVimova v ukrayinskij literaturnij movi Nakadzava Hidehiko Ukrayinska znakami MFADzherelaTocka N I Suchasna ukrayinska literaturna mova Fonetika orfoepiya grafika orfografiya Kiyiv Visha shkola 1981 Orfoepichnij slovnik Kiiv Radyanska shkola 1984 629 s O D Ponomariv V V Rizun L Yu Shevchenko ta in za red O D Ponomareva Suchasna ukrayinska mova Pidruchnik Kiyiv Libid 2001 400 s ISBN 966 06 0173 5 LiteraturaRusanivskij V M Taranenko O O M P Zyablyuk ta in Ukrayinska mova Enciklopediya Kiyiv Vidavnictvo Ukrayinska enciklopediya imeni M P Bazhana 2004 ISBN 9789667492199 Suchasna ukrayinska literaturna mova Fonetika I K Bilodid Kiyiv Naukova dumka 1969 436 s Pompino Marschall Bernd Elena Steriopolo and Marzela Zygis 2016 Ukrainian In Journal of the International Phonetic Association 1 9 Vakulenko Maksym O 2018 Ukrainian vowel phones in the IPA context In Govor 35 2 189 214 Available at https www hfiloloskod hr images HFD Govor Govor 2 2018 web pdf Vakulenko Maksym O 2019 Ukrainian Consonant Phones in the IPA Context with Special Reference to v and gh In Linguistica online 22 1 26 Published online August 22 2019 Available at http www phil muni cz linguistica art vakulenko vak 001 pdfPosilannyaKolekciya audio fajliv z vimovoyu 16 tis ukrayinskih sliv 24 lyutogo 2010 u Wayback Machine angl Milozvuchnist ukrayinskoyi movi 22 travnya 2011 u Wayback Machine ukr Istorichna fonologiya ukrayinskoyi movi Yu Shevelov 4 grudnya 2016 u Wayback Machine ukr Eksperimentalna fonetika ukrayinskoyi movi 3 kvitnya 2016 u Wayback Machine Portal Ukrayinska mova