Фея Морґана Морґана напівміфічна чарівниця персонажка англійських легенд артурівського циклу головний дар якої На її чес

Фея Морґана (Морґана) — напівміфічна чарівниця, персонажка англійських легенд артурівського циклу, головний дар якої — . На її честь названо оптичне явище фата-морґана та астероїд 3180 Морган.

Морґана
«Фея Морґана», картина Е. Ф. Сендіса, 1864, Бірмінгемська художня галерея
Міфологія	^d
Батько	^d
Мати	Іґрейна
Брати/сестри	^d, Морґауза і Король Артур
Діти	Івейн
Похідна робота	^d, ^d, ^d і ^d
Персонаж твору	Артуріана^[d]
Медіафайли у Вікісховищі

*«Смерть Артура»*, Е.Берн-Джонс. Одна з дів — фея Морґана

Образ феї Морґани часто поєднують з образом сестри — Морґаузи, яка чарівницею ніколи не була, але народила в інцесті від брата Артура його майбутнього губителя Мордреда.

У літературі

У ранніх творах Морґана виведена просто як чарівниця, лікарка Артура (Гальфрид Монмутський, Кретьєн де Труа). У пізній середньовічній літературі її роль розширюється, і вона стає кровною родичкою Артура: у Томаса Мелорі в його «Смерті Артура» Морґана — вже його старша єдиноутробна сестра.

У конфлікті, що виник після виявлення зради Ґвіневри, Морґана виступає на стороні Мордреда проти Артура.

Згадується як одна з чарівниць, які відносять Артура на Авалон після його програшу в битві і смертельного поранення.

Варіанти написання імені

Morgan Le Fay, Morgan La Fay, Morganna, Morgaine, Modron, Fata Morgana.

Сім'я

Батьки (за Мелорі):
- Батько — Ґорлуа, герцог Корнуельський
- Мати — Іґрейна, дружина герцога Ґорлуа (у майбутньому — дружина Утера Пендрагона)
Брати і сестри:
- Елейн, мати одного з лицарів Круглого столу (Galeshin).
- Король Артур (єдиноутробний, через позашлюбний зв'язок матері)
Чоловік (з'являється в The Vulgate Cycle (1215—1235):
- Урієн Горський (^[en]), король
Тітки:
- Вівіані — Дама Озера
- Морґауза, мати Мордреда і Ґавейна.
Син:
- Івейн (Ywain), лицар Круглого столу
Дочки (за Торквато Тассо):
- Морґанетта
- Ніветта
- Карвілія

Сімейне дерево (за Мелорі)

г.

к. Уріенс

к. Нантрес

к.

г. Санам

Ліонора

г. - герцог
к. - король

Інші сюжети

В одному з варіантів Морґану до шлюбу, після весілля її овдовілої матері з Утером Пендрагоном відсилають до монастиря, щоб вона стала черницею, але замість цього вона потайки навчилася магії.

У The Vulgate Cycle артурівських легенд йдеться про те, що Морґана служила фрейліною королеви Джиневри і вступила в любовний зв'язок з племінником короля, Ґіомаром (Giomar). Коли Джиневра поклала кінець цьому роману, Морґана у помсту видала Артуру зв'язок королеви з Ланселотом.

Морґана була закохана в Ланселота, але він відкидав її пристрасть, попри те, що вона кілька разів захоплювала його в полон. Дала нічого не підозрюючому серу Трістану щит, на якому були зображені король, королева і Ланселот; щит повинен був послужити натяком всім, хто присутній на турнірі. Артур натяк сестри проігнорував.

У Мелорі Морґана схиляє свого коханця сера Акколона (Accolon) викрасти як Екскалібур, так і британський трон. Король Артур зустрічається з ним в поєдинку, без чарівного меча, але все одно перемагає його за допомогою Володарки Озера. Зрозумівши, що її план не вдався, Морґана викрадає ножна меча (що мали магічну здатність загоювати рани), і Артур потерпає через втрату крові 8.php^{[недоступне посилання з липня 2019]}.

Магічні сили

Кретьєн де Труа говорить про Морґану як про володарку великих цілительських здібностей. Крім того, вона має силу перевертня (звідси фата-моргана) і вміє літати.

Надалі Мерлін навчає Морґану і ще збільшує її сили.

Багатоі здібностей Морґани, як вважається, були пом'якшені або ліквідовані християнською літературною традицією. Ймовірно, в попередніх версіях вона володіла набагато більшою владою. Однак, згадки про те, що вона живе на Авалоні, чарівному острові, і керує ним, не зникли. Тіло Артура вона відвозить на Авалон, щоб він прокинувся в критичний для Англії момент, разом з двома загадковими королевами — королевою Північного Уельсу і королевою Спустошенних Земель (The Queen of Northgales and the Queen of Wasteland). Варіант — їх було 4, ще одна — Володарка Озера.

... і гірко плакали. Забрали дами Артура в човен, і поклав король голову на коліна до Феї Морґани. І відвезла його сестра на чудовий острів Авалон. Там серед чудових яблунь, де росли золоті плоди забуття, зцілюється Артур від ран своїх.

Ймовірно, спочатку Морґана була язичницькою кельтською богинею. (Римські джерела згадують кельтську богиню-матір на ім'я Modron. Також існувала ірландська богиня Морріган). Крім того, можливо, що образ Морґани був перейнятий від водяної німфи бретонських легенд того ж імені (12 ст.).

У Міжнародний Астрономічний Союз присвоїв кратеру на супутнику Сатурна Мімасі найменування .

Книги

Вперше фея Морґана згадується у творі Гальфріда Монмутського «Vita Merlini» бл. 1150.
Образ Морґани істотно опрацьовано в «Le Morte d'Arthur» Томаса Мелорі.
Згадується в Гаррі Поттері. Зображена на колекційних картках.

У кінематографі

У мультсеріалі королеву фей Землі звуть Морґана.
У фільмі її грає Гелена Бонем Картер.
У фільмі «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» її грає Анастасія Вертинська.
У фільмі (за романом М. З. Бредлі) Морґану зобразила Джуліанна Маргуліс.
У фільмі її грає Гелен Міррен. Образ суміщений з образом Морґаузи і .
У серіалі «Зоряні Ворота» Морґана вознеслася Древньою.
У серіалі «Мерлін» Моргану втілює Кеті МакГрат.
У фільмі Морґана — головна лиходійка фільму, що бажає знищити весь світ. Її грає .
У серіалі «Камелот» Моргану втілила Ева Грін.
У серіалі «Бібліотекарі» Моргану втілила ^[en].

Примітки

. web.archive.org. 14 листопада 2017. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 6 березня 2021.
. web.archive.org. 26 липня 2007. Архів оригіналу за 26 липня 2007. Процитовано 6 березня 2021.
. web.archive.org. 23 червня 2011. Архів оригіналу за 23 червня 2011. Процитовано 6 березня 2021.

Посилання

Morgan le Fey at the Camelot project, University of Rochester: brief text and images [ 30 квітня 2011 у Wayback Machine.]

[:0-1] . web.archive.org. 14 листопада 2017. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 6 березня 2021.

[2] . web.archive.org. 26 липня 2007. Архів оригіналу за 26 липня 2007. Процитовано 6 березня 2021.

[3] . web.archive.org. 23 червня 2011. Архів оригіналу за 23 червня 2011. Процитовано 6 березня 2021.