Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Літаври — тижневик літератури і мистецтва, недільне видання газети «Українське слово» у 1941 році. З 2014 року — газета «Українське слово — Літаври» — офіційний друкований орган Організації Українських Націоналістів. Особливу увагу газета приділяє правдивому висвітленню історії українського національно-визвольного руху, героїчного Чину Організації Українських Націоналістів та її провідних діячів, актуальним питанням національного та державного будівництва сучасної Незалежної України.
Історія
Тижневик «Українське слово» заснований українською громадською організацією Франції Українським Народним Союзом (УНС). З самого початку тижневик набрав форми неофіційного бюлетеня Проводу Українських Націоналістів у Франції.
Перше число тижневика вийшло 1 травня 1933 року. Газета друкувалася на друкарській машинці і розмножувалася ротапринтом, (тираж першого числа склав 200 примірників) форматом А-4 на 16 сторінках. Обкладинка друкувалася високим друком, в яку вставляли готовий блок. До середини 1934 року тираж зріс у 3 рази, тобто досяг 600 примірників. Головним редактором від самого початку до липня 1934 року був недавній секретар Голови Проводу українських Націоналістів О. Бойків.
1 липня 1934 року з 301 числа «Українське слово» друкувалася на 4 сторінках звичайного газетного формату (трохи більший ніж сучасний А-2) в соким друком. Оновлену газету очолив новий головний редактор — член Проводу Українських Націоналістів журналіст В. Мартинець.
Газета з бюлетня ОУН перетворилася на ідеологічно-політичний тижневик з широким оглядом українського життя у світі. Коло і географія читачів та передплатників росли, газету читали в багатьох країнах Європи, переважно там, де були українські поселення, а також на американському континенті. З 1939 року видавцем замість УНС стала Перша Українська Друкарня у Франції (ПУДуФ). З початком Другої Світової війни у газети почалися цензурні труднощі, почастішали виходи з білими плямами вилучених матеріалів, а коли 1940 року Францію окупували німецькі війська, видання «Українського слова» на 361 числі від 9 червня було припинено. Нацисти конфіскували майно та обладнання друкарні.
Серед тогочасних авторів відомі політичні, громадські та наукові діячі: М.Сціборський, М.Капустянський, О.Ольжич, Д.Андрієвський, Є.Онацький, Б.Кентржинський та інші.
Своєрідним продовженням паризького «Українського слова» стала щоденна газета, яку в час Другої Світової війни організували в Україні похідні групи ОУН та Культурна референтура ОУН на чолі з О. Ольжичем (Олегом Кандибою).
8 вересня 1941 року розпочалося видання «Українського слова» спочатку у Житомирі, а через кілька днів у Києві. Головний редактор — І. Рогач, члени редакції М. Олійник, О. Чемеринський та інші.
Газета виходила звичайним форматом, тираж коливався в межах кількох десятків тисяч примірників, інколи сягав 50 тисяч. Друкувалася газета спочатку у колишній друкарні «Пролетарської правди» на нинішній вулиці Б. Хмельницького, а згодом в друкарні по вулиці Бульварно-Кудрявській 24, там і розміщувалася редакція.
Поміж інших авторів в газеті друкувалися О. Штуль-Жданович, М. Ситник, У. Самчук, твори репресованих українських письменників тощо.
До газети виходили додатки — спочатку «Література і мистецтво» (редактор М. Ситник), а згодом «Літаври» (редактор О. Теліга), яких вдалося випустити лише по кілька чисел, зокрема, чотири номери тижневика «Літаври» вийшли 16, 23, 30 листопада та 7 грудня 1941 року.
Тижневик «Літаври» — наступник додатку-вкладки до газети «Українське слово» під назвою «Література і мистецтво», відповідальним редактором якого був Михайло Ситник (вийшло три номери від 19, 29 жовтня та 4 листопада 1941 року). Олена Теліга прибула до Києва 22 жовтня, вже коли вийшло перше число «Літератури і мистецтва», і вона, безумовно, долучилася до активної роботи в цьому виданні: в його третьому числі від 4.11.1941 вперше надруковано її статтю «Прапори духу» (передрукована У. Самчуком у газеті «Волинь» 16.11.1941). Перейменування «ЛіМ» в «Літаври» ініціювала О. Теліга, коли їй передавав редагування виданням М. Ситник.
«Літаври» відзначалися виразно «стриманим» ставленням до німецької окупаційної влади, і зосереджувалися на викритті злочинної антиукраїнської політики російського більшовицького керівництва в 1917—1941 рр. та на пропаганді високих зразків української культури, ідей української соборності й самостійності. Основними співробітниками і авторами тижневика були учасники похідних груп ОУН (мельниківці) Іван Рогач, Олег Ольжич, Олена Теліга, Олег Штуль, Михайло Михалевич, Іван Ірлявський (Рошко), Олег Лащенко, Ганна Рогач (псевдо Г. Рогальська, Г. Рог), Улас Самчук. До активної роботи в газеті були долучені підрадянські культурні діячі та початкуюча молодь, що залишилися в окупованому німцями Києві: Остап Лисенко (псевдо О. Л., Л. О.), , Докія Гуменна, Олександер Флоринський (пізніше псевдо Смотрич), , Яків Гальперін (псевдо Яків Галич, Микола Первач), Сергій Кокот (псевдо Сергій Ледянський), Ніна Калюжна, Юрій Музиченко та ін. На сторінках «ЛіМ» і «Літаври» друкувалися твори літераторів «розстріляного відродження» (та статті про них): Григорія Чупринки, Миколи Хвильового, Дмитра Фальківського, Євгена Плужника, Олекси Влизька, Павла Филиповича, Григорія Косинки, Григорія Епіка та ін., а також популяризувалася творчість письменників-емігрантів, в основному «Празької школи», — Олександра Олеся, Євгена Маланюка, Юрія Клена, Уласа Самчука, Олекси Стефановича, Леоніда Мосендза, , Оксани Лятуринської, Івана Ірлявського. В № 2 «Літаврів» від 23.11.1941 було передруковано новелу Василя Стефаника «Сини»; в № 4 від 7.12.1941 — вірш «Поклик» Теодора Кернера в перекладі з німецької Буревія.
Прагнення керівництва ОУН (м) зробити свої видання («Українське слово», «Література і мистецтво», «Літаври», «Останні вісті» у Києві та багатьох інших по всій Україні) рупором поширення ідей української соборності, осередками згуртування державницьких сил навколо Української Національної Ради, були придушені окупаційною владою. Цьому активно сприяли провокації російських шовіністичних кіл та радянської розвідувальної агентури. Останнє число «Українського слова» вийшло 13 грудня 1941 р., «Останні вісті» вийшли ще в понеділок 15 грудня. А в неділю 14 грудня 1941 вже датується перше число «Нового українського слова», газети прогітлерівського спрямування, під редакцією професора К. Штепи (на той час ректора Київського університету).
Членів редакції на чолі з І. Рогачем та О. Телігою — арештовано і у січні-лютому 1942 року розстріляно в Бабиному Яру.
Після звільнення Франції від німців, приміщення редакції та друкарню «Українського слова» захопили комуністичні сили і організували видання газети «Батьківщина». Після довгого судового процесу приміщення були повернуті законному власнику і 17 жовтня 1948 року відновлено видання тижневика «Українське слово», яке до 12 червня 1949 року друкувалося на 12 сторінках на ротаторі таким форматом як 1933-34 роках (від 362 по 396 числа), а потім звичним форматом та повноцінним способом друку у власній відновленій друкарні. Згодом формат було змінено з А-2 на А-3.
Газета, залишаючись органом Організації Українських Націоналістів під проводом А. Мельника, не лише поновила свій вихід, а й поступово набрала значної ваги в українському політичному емігрантському житті.
Особливої уваги у 70-80-х роках XX століття приділялося справам України, зокрема висвітленню діяльності дисидентів та правозахисників, публікуються самвидавівські праці І. Дзюби, В. Чорновіла та інших.
До газети у ці роки виходили додатки: франкомовний L´Ukrainien (Українець), орган літературної комісії студентського товариства «Зарево» — «Юність», журнал української молоді «Смолоскип».
Серед авторів найпомітніші провідні члени ОУН О. Штуль, Д. Андрієвський, Я. Гайвас, Ю. Бойко, Б. Кентржинський, Є. Мацях, Ю. Пундик, науковці А. Жуковський, М. Вєтухів, В. Кубійович, Н. Полонська-Василенко, П. Стерчо, Ю. Шевельов та інші.
З відновленням незалежності України Провід ОУН ухвалив рішення відновити видання тижневика «Українське слово» в Україні. Після короткого підготовчого періоду у Львові 21 листопада 1991 року вийшло перше число газети, редактор газети — Й. Лось. Наклад першого числа склав 12 тисяч. У Львові газета друкувалася форматом А-3 на 12 сторінках раз на місяць, 1991 року вийшло всього 3 числа, 1992 — 21 число (останнє число видано 11 листопада). Газета швидко переросла львівські «рамки» і редакцію вирішено перенести до Києва.
Після короткої перерви 17 січня 1993 року у Києві вийшло перше число оновленої газети, з цього часу газета виходить як тижневик. Новим головним редактором газети було призначено громадянина Польщі українця члена Проводу Українських Націоналістів М. Вербового. Редакція перший час містилася по вулиці Лєскова 8, а з травня 1993 року по вулиці Івана Мазепи (тоді ще Січневого повстання), 6. У листопаді того ж року газету перереєстровано, новим засновником та видавцем «Українського слова» в Україні стала Фундація імені Олега Ольжича. У зв'язку із змінами законодавства України та введенням урядом жорстких вимог до діяльності неприбуткових організацій з метою посилення контролю за ними, у грудні 1999 р. Фундація імені Олега Ольжича передала права на видання газети Видавництву імені Олени Теліги, співзасновником якого вона була (90 % прав власності). Як наслідок, з початком 2000 року видавцем газети стало Видавництво імені Олени Теліги.
Головними редакторами газети в Києві були: Мирослав Вербовий (1993—1998), Михайло Сидоржевський (1999—2000), Богдан Червак (2000—2001), Євген Петренко (2003—2004), Володимир Гаптар (2004—2005), Григорій Кримчук (2005—2010), Ольга Дубовик (з 2010).
У Києві газета виходить форматом А-3, спочатку на 8 сторінках, а з 1994 року — на 16. Тираж змінювався від 4 тисяч до 20 тисяч примірників у різний час.
«Українське слово» не замкнулося на внутрішніх проблемах ОУН, а стало загальнонаціональним тижневиком, який пропагував та відстоював ідеї українського націоналізму, як організованої форми політичного і громадського життя українського народу, що особливо важливо в на сучасному етапі української державності.
Ребрендинг «Українського слова» 2014 року
Після того, як 2001 року Видавництво ім. О. Теліги з громадської власності трансформувалося у приватне підприємство (формальними власниками на той час 70 % задекларували себе І. Білолипецька та М. Плав'юк), тож фактично приватним виданням стала і газета «Українське слово». Відповідно, це мало вплив на кадрову і редакційну політику газети. Особливо наслідки тих змін стали відчутними після відходу у засвіти сл.п. Голови ОУН М. Плав'юка. З 2012 р. одноосібним власником себе вважає І. Білолипецька. Газета втратила живий зв'язок з ОУН, почала друкувати контроверсійні, а інколи і чужі за духом і змістом матеріали, що, призвело до повного розриву між газетою та тим організаційним середовищем, яке, власне, її створило, надихало, фінансово та морально підтримувало, читало та передплачувало.
Тому у листопаді 2014 року Фундація ім. О. Ольжича вимушено ухвалила відмовитися від співпраці з приватним Видавництвом імені Олени Теліги та у порозумінні та співпраці з Проводом Організації Українських Націоналістів зареєструвала оновлену газету під назвою «Українське слово-Літаври», з метою продовжити довголітню традицію видання загальноукраїнського часопису відповідного спрямування. В січні 2015 року оновлена газета під назвою «Українське слово-Літаври» отримала державну реєстрацію. У її назві поєднано традицію легендарного «Українського слова», що почало видаватися з 1933 р., та літературно-мистецького додатку «Літаври» до поновленого після кількарічної перерви в окупованому нацистами Києві «Українського слова».
Наприкінці 2014 року зусиллями невеликого творчого колективу за участю Голови ОУН і голови Редакційної ради Богдана Червака, голови правління Фундації імені Олега Ольжича і члена Редакційної ради Сергія Кота, шеф-редактора Михайла Сидоржевського, головного редактора і директора Бібліотеки ім. О. Ольжича Олександра Кучерука було підготовлено і на початку 2015 року побачило світ перше число оновленої газети «Українське слово — Літаври».
Сучасність
Газета «Українське слово — Літаври» продовжує славні традиції української національної журналістики та вільної демократичної преси, дотримуючись високих стандартів та зберігаючи власне обличчя й притаманний їй особливий дух, що його заклали наші попередники — діячі націоналістичного організованого руху О. Бойків, В. Мартинець, О. Теліга, О. Штуль, М. Вербовий та багато інших.
Видання є офіційним друкованим органом Організації Українських Націоналістів. Особливу увагу газета приділяє правдивому висвітленню історії українського національно-визвольного руху, героїчного Чину Організації Українських Націоналістів та її провідних діячів, актуальним питанням національного та державного будівництва сучасної Незалежної України.
З 2015 року видавалася щомісяця. З 2020 — видається нерегулярно (2021 рік — два числа, 2022—2023 рр. — жодного, 2024 рік — одне).
Редакція
З травня 2015 р. по вересень 2019 р. головним редактором газети був голова Правління Фундації імені Олега Ольжича Сергій Кот, заступник головного редактора — Ніна Скочко. З вересня 2019 р. посаду головного редактора обіймала Ніна Скочко, заступник головного редактора — Ніна Головченко. У 2021 р. редактором газети був — Андрій Щекун. Голова Редакційної ради — Голова ОУН Богдан Червак. У 2024 році Богдан Червак — головний редактор.
Примітки
- Надруковано тираж газети «Українське Слово»
Посилання
- «Літаври» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 563-564.
Джерела і література
- Т. Б. Б. (Теофіл Бак-Бойчук). Крізь полум'яні межі // Наше життя. 1962. Ч. 2. Лютий. С. 3-4.
- Олег Лащенко. На київських верхах // Наш клич. Буенос-Айрес. 15.06.1967.
- Марко Антонович. Жмут спогадів про Олену Телігу // Самостійна Україна. 1976. Ч. 1-2 (січ.-лют.). С. 28-30.
- Сергій Ледянський (С. Кокот). Зустрічі з Оленою Телігою // Державницька думка. 1952. Ч.5.
- Михайло Ситник. Кров на квітах (Пам'яті Олени Теліги, Івана Рогача і Івана Ірлявського, розстріляних в лютому 1942 р.) // Орлик. Берхтесгаден. 1948. Ч. 2 (лютий).
- Олег Жданович (О. Штуль). На зов Києва. Останні дні Олени Теліги. Наш клич. Буенос-Айрес. 18.02.1949.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Litavri tizhnevik literaturi i mistectva nedilne vidannya gazeti Ukrayinske slovo u 1941 roci Z 2014 roku gazeta Ukrayinske slovo Litavri oficijnij drukovanij organ Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv Osoblivu uvagu gazeta pridilyaye pravdivomu visvitlennyu istoriyi ukrayinskogo nacionalno vizvolnogo ruhu geroyichnogo Chinu Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv ta yiyi providnih diyachiv aktualnim pitannyam nacionalnogo ta derzhavnogo budivnictva suchasnoyi Nezalezhnoyi Ukrayini Zmist 1 Istoriya 1 1 1933 1940 Parizh 1 2 1941 Kiyiv 1 3 1948 1991 Parizh 1 4 1991 1992 Lviv 1 5 1993 2014 Kiyiv 2 Rebrending Ukrayinskogo slova 2014 roku 3 Suchasnist 4 Redakciya 5 Primitki 6 Posilannya 7 Dzherela i literaturaIstoriyared 1933 1940 Parizhred Tizhnevik Ukrayinske slovo zasnovanij ukrayinskoyu gromadskoyu organizaciyeyu Franciyi Ukrayinskim Narodnim Soyuzom UNS Z samogo pochatku tizhnevik nabrav formi neoficijnogo byuletenya Provodu Ukrayinskih Nacionalistiv u Franciyi Pershe chislo tizhnevika vijshlo 1 travnya 1933 roku Gazeta drukuvalasya na drukarskij mashinci i rozmnozhuvalasya rotaprintom tirazh pershogo chisla sklav 200 primirnikiv formatom A 4 na 16 storinkah Obkladinka drukuvalasya visokim drukom v yaku vstavlyali gotovij blok Do seredini 1934 roku tirazh zris u 3 razi tobto dosyag 600 primirnikiv Golovnim redaktorom vid samogo pochatku do lipnya 1934 roku buv nedavnij sekretar Golovi Provodu ukrayinskih Nacionalistiv O Bojkiv 1 lipnya 1934 roku z 301 chisla Ukrayinske slovo drukuvalasya na 4 storinkah zvichajnogo gazetnogo formatu trohi bilshij nizh suchasnij A 2 v sokim drukom Onovlenu gazetu ocholiv novij golovnij redaktor chlen Provodu Ukrayinskih Nacionalistiv zhurnalist V Martinec Gazeta z byuletnya OUN peretvorilasya na ideologichno politichnij tizhnevik z shirokim oglyadom ukrayinskogo zhittya u sviti Kolo i geografiya chitachiv ta peredplatnikiv rosli gazetu chitali v bagatoh krayinah Yevropi perevazhno tam de buli ukrayinski poselennya a takozh na amerikanskomu kontinenti Z 1939 roku vidavcem zamist UNS stala Persha Ukrayinska Drukarnya u Franciyi PUDuF Z pochatkom Drugoyi Svitovoyi vijni u gazeti pochalisya cenzurni trudnoshi pochastishali vihodi z bilimi plyamami viluchenih materialiv a koli 1940 roku Franciyu okupuvali nimecki vijska vidannya Ukrayinskogo slova na 361 chisli vid 9 chervnya bulo pripineno Nacisti konfiskuvali majno ta obladnannya drukarni Sered togochasnih avtoriv vidomi politichni gromadski ta naukovi diyachi M Sciborskij M Kapustyanskij O Olzhich D Andriyevskij Ye Onackij B Kentrzhinskij ta inshi 1941 Kiyivred Svoyeridnim prodovzhennyam parizkogo Ukrayinskogo slova stala shodenna gazeta yaku v chas Drugoyi Svitovoyi vijni organizuvali v Ukrayini pohidni grupi OUN ta Kulturna referentura OUN na choli z O Olzhichem Olegom Kandiboyu 8 veresnya 1941 roku rozpochalosya vidannya Ukrayinskogo slova spochatku u Zhitomiri a cherez kilka dniv u Kiyevi Golovnij redaktor I Rogach chleni redakciyi M Olijnik O Chemerinskij ta inshi Gazeta vihodila zvichajnim formatom tirazh kolivavsya v mezhah kilkoh desyatkiv tisyach primirnikiv inkoli syagav 50 tisyach Drukuvalasya gazeta spochatku u kolishnij drukarni Proletarskoyi pravdi na ninishnij vulici B Hmelnickogo a zgodom v drukarni po vulici Bulvarno Kudryavskij 24 tam i rozmishuvalasya redakciya Pomizh inshih avtoriv v gazeti drukuvalisya O Shtul Zhdanovich M Sitnik U Samchuk tvori represovanih ukrayinskih pismennikiv tosho Do gazeti vihodili dodatki spochatku Literatura i mistectvo redaktor M Sitnik a zgodom Litavri redaktor O Teliga yakih vdalosya vipustiti lishe po kilka chisel zokrema chotiri nomeri tizhnevika Litavri vijshli 16 23 30 listopada ta 7 grudnya 1941 roku Tizhnevik Litavri nastupnik dodatku vkladki do gazeti Ukrayinske slovo pid nazvoyu Literatura i mistectvo vidpovidalnim redaktorom yakogo buv Mihajlo Sitnik vijshlo tri nomeri vid 19 29 zhovtnya ta 4 listopada 1941 roku Olena Teliga pribula do Kiyeva 22 zhovtnya vzhe koli vijshlo pershe chislo Literaturi i mistectva i vona bezumovno doluchilasya do aktivnoyi roboti v comu vidanni v jogo tretomu chisli vid 4 11 1941 vpershe nadrukovano yiyi stattyu Prapori duhu peredrukovana U Samchukom u gazeti Volin 16 11 1941 Perejmenuvannya LiM v Litavri iniciyuvala O Teliga koli yij peredavav redaguvannya vidannyam M Sitnik Litavri vidznachalisya virazno strimanim stavlennyam do nimeckoyi okupacijnoyi vladi i zoseredzhuvalisya na vikritti zlochinnoyi antiukrayinskoyi politiki rosijskogo bilshovickogo kerivnictva v 1917 1941 rr ta na propagandi visokih zrazkiv ukrayinskoyi kulturi idej ukrayinskoyi sobornosti j samostijnosti Osnovnimi spivrobitnikami i avtorami tizhnevika buli uchasniki pohidnih grup OUN melnikivci Ivan Rogach Oleg Olzhich Olena Teliga Oleg Shtul Mihajlo Mihalevich Ivan Irlyavskij Roshko Oleg Lashenko Ganna Rogach psevdo G Rogalska G Rog Ulas Samchuk Do aktivnoyi roboti v gazeti buli dolucheni pidradyanski kulturni diyachi ta pochatkuyucha molod sho zalishilisya v okupovanomu nimcyami Kiyevi Ostap Lisenko psevdo O L L O Yurij Bolshuhin psevdo Yu Kandiyiv Dokiya Gumenna Oleksander Florinskij piznishe psevdo Smotrich Yevgen Yavorivskij Yakiv Galperin psevdo Yakiv Galich Mikola Pervach Sergij Kokot psevdo Sergij Ledyanskij Nina Kalyuzhna Yurij Muzichenko ta in Na storinkah LiM i Litavri drukuvalisya tvori literatoriv rozstrilyanogo vidrodzhennya ta statti pro nih Grigoriya Chuprinki Mikoli Hvilovogo Dmitra Falkivskogo Yevgena Pluzhnika Oleksi Vlizka Pavla Filipovicha Grigoriya Kosinki Grigoriya Epika ta in a takozh populyarizuvalasya tvorchist pismennikiv emigrantiv v osnovnomu Prazkoyi shkoli Oleksandra Olesya Yevgena Malanyuka Yuriya Klena Ulasa Samchuka Oleksi Stefanovicha Leonida Mosendza Maksima Grivi Oksani Lyaturinskoyi Ivana Irlyavskogo V 2 Litavriv vid 23 11 1941 bulo peredrukovano novelu Vasilya Stefanika Sini v 4 vid 7 12 1941 virsh Poklik Teodora Kernera v perekladi z nimeckoyi Bureviya Pragnennya kerivnictva OUN m zrobiti svoyi vidannya Ukrayinske slovo Literatura i mistectvo Litavri Ostanni visti u Kiyevi ta bagatoh inshih po vsij Ukrayini ruporom poshirennya idej ukrayinskoyi sobornosti oseredkami zgurtuvannya derzhavnickih sil navkolo Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi buli pridusheni okupacijnoyu vladoyu Comu aktivno spriyali provokaciyi rosijskih shovinistichnih kil ta radyanskoyi rozviduvalnoyi agenturi Ostannye chislo Ukrayinskogo slova vijshlo 13 grudnya 1941 r Ostanni visti vijshli she v ponedilok 15 grudnya A v nedilyu 14 grudnya 1941 vzhe datuyetsya pershe chislo Novogo ukrayinskogo slova gazeti progitlerivskogo spryamuvannya pid redakciyeyu profesora K Shtepi na toj chas rektora Kiyivskogo universitetu Chleniv redakciyi na choli z I Rogachem ta O Teligoyu areshtovano i u sichni lyutomu 1942 roku rozstrilyano v Babinomu Yaru 1948 1991 Parizhred Pislya zvilnennya Franciyi vid nimciv primishennya redakciyi ta drukarnyu Ukrayinskogo slova zahopili komunistichni sili i organizuvali vidannya gazeti Batkivshina Pislya dovgogo sudovogo procesu primishennya buli povernuti zakonnomu vlasniku i 17 zhovtnya 1948 roku vidnovleno vidannya tizhnevika Ukrayinske slovo yake do 12 chervnya 1949 roku drukuvalosya na 12 storinkah na rotatori takim formatom yak 1933 34 rokah vid 362 po 396 chisla a potim zvichnim formatom ta povnocinnim sposobom druku u vlasnij vidnovlenij drukarni Zgodom format bulo zmineno z A 2 na A 3 Gazeta zalishayuchis organom Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv pid provodom A Melnika ne lishe ponovila svij vihid a j postupovo nabrala znachnoyi vagi v ukrayinskomu politichnomu emigrantskomu zhitti Osoblivoyi uvagi u 70 80 h rokah XX stolittya pridilyalosya spravam Ukrayini zokrema visvitlennyu diyalnosti disidentiv ta pravozahisnikiv publikuyutsya samvidavivski praci I Dzyubi V Chornovila ta inshih Do gazeti u ci roki vihodili dodatki frankomovnij L Ukrainien Ukrayinec organ literaturnoyi komisiyi studentskogo tovaristva Zarevo Yunist zhurnal ukrayinskoyi molodi Smoloskip Sered avtoriv najpomitnishi providni chleni OUN O Shtul D Andriyevskij Ya Gajvas Yu Bojko B Kentrzhinskij Ye Macyah Yu Pundik naukovci A Zhukovskij M Vyetuhiv V Kubijovich N Polonska Vasilenko P Stercho Yu Shevelov ta inshi 1991 1992 Lvivred Z vidnovlennyam nezalezhnosti Ukrayini Provid OUN uhvaliv rishennya vidnoviti vidannya tizhnevika Ukrayinske slovo v Ukrayini Pislya korotkogo pidgotovchogo periodu u Lvovi 21 listopada 1991 roku vijshlo pershe chislo gazeti redaktor gazeti J Los Naklad pershogo chisla sklav 12 tisyach U Lvovi gazeta drukuvalasya formatom A 3 na 12 storinkah raz na misyac 1991 roku vijshlo vsogo 3 chisla 1992 21 chislo ostannye chislo vidano 11 listopada Gazeta shvidko pererosla lvivski ramki i redakciyu virisheno perenesti do Kiyeva 1993 2014 Kiyivred Pislya korotkoyi perervi 17 sichnya 1993 roku u Kiyevi vijshlo pershe chislo onovlenoyi gazeti z cogo chasu gazeta vihodit yak tizhnevik Novim golovnim redaktorom gazeti bulo priznacheno gromadyanina Polshi ukrayincya chlena Provodu Ukrayinskih Nacionalistiv M Verbovogo Redakciya pershij chas mistilasya po vulici Lyeskova 8 a z travnya 1993 roku po vulici Ivana Mazepi todi she Sichnevogo povstannya 6 U listopadi togo zh roku gazetu perereyestrovano novim zasnovnikom ta vidavcem Ukrayinskogo slova v Ukrayini stala Fundaciya imeni Olega Olzhicha U zv yazku iz zminami zakonodavstva Ukrayini ta vvedennyam uryadom zhorstkih vimog do diyalnosti nepributkovih organizacij z metoyu posilennya kontrolyu za nimi u grudni 1999 r Fundaciya imeni Olega Olzhicha peredala prava na vidannya gazeti Vidavnictvu imeni Oleni Teligi spivzasnovnikom yakogo vona bula 90 prav vlasnosti Yak naslidok z pochatkom 2000 roku vidavcem gazeti stalo Vidavnictvo imeni Oleni Teligi Golovnimi redaktorami gazeti v Kiyevi buli Miroslav Verbovij 1993 1998 Mihajlo Sidorzhevskij 1999 2000 Bogdan Chervak 2000 2001 Yevgen Petrenko 2003 2004 Volodimir Gaptar 2004 2005 Grigorij Krimchuk 2005 2010 Olga Dubovik z 2010 U Kiyevi gazeta vihodit formatom A 3 spochatku na 8 storinkah a z 1994 roku na 16 Tirazh zminyuvavsya vid 4 tisyach do 20 tisyach primirnikiv u riznij chas Ukrayinske slovo ne zamknulosya na vnutrishnih problemah OUN a stalo zagalnonacionalnim tizhnevikom yakij propaguvav ta vidstoyuvav ideyi ukrayinskogo nacionalizmu yak organizovanoyi formi politichnogo i gromadskogo zhittya ukrayinskogo narodu sho osoblivo vazhlivo v na suchasnomu etapi ukrayinskoyi derzhavnosti Rebrending Ukrayinskogo slova 2014 rokured Pislya togo yak 2001 roku Vidavnictvo im O Teligi z gromadskoyi vlasnosti transformuvalosya u privatne pidpriyemstvo formalnimi vlasnikami na toj chas 70 zadeklaruvali sebe I Bilolipecka ta M Plav yuk tozh faktichno privatnim vidannyam stala i gazeta Ukrayinske slovo Vidpovidno ce malo vpliv na kadrovu i redakcijnu politiku gazeti Osoblivo naslidki tih zmin stali vidchutnimi pislya vidhodu u zasviti sl p Golovi OUN M Plav yuka Z 2012 r odnoosibnim vlasnikom sebe vvazhaye I Bilolipecka Gazeta vtratila zhivij zv yazok z OUN pochala drukuvati kontroversijni a inkoli i chuzhi za duhom i zmistom materiali sho prizvelo do povnogo rozrivu mizh gazetoyu ta tim organizacijnim seredovishem yake vlasne yiyi stvorilo nadihalo finansovo ta moralno pidtrimuvalo chitalo ta peredplachuvalo Tomu u listopadi 2014 roku Fundaciya im O Olzhicha vimusheno uhvalila vidmovitisya vid spivpraci z privatnim Vidavnictvom imeni Oleni Teligi ta u porozuminni ta spivpraci z Provodom Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv zareyestruvala onovlenu gazetu pid nazvoyu Ukrayinske slovo Litavri z metoyu prodovzhiti dovgolitnyu tradiciyu vidannya zagalnoukrayinskogo chasopisu vidpovidnogo spryamuvannya V sichni 2015 roku onovlena gazeta pid nazvoyu Ukrayinske slovo Litavri otrimala derzhavnu reyestraciyu U yiyi nazvi poyednano tradiciyu legendarnogo Ukrayinskogo slova sho pochalo vidavatisya z 1933 r ta literaturno misteckogo dodatku Litavri do ponovlenogo pislya kilkarichnoyi perervi v okupovanomu nacistami Kiyevi Ukrayinskogo slova Naprikinci 2014 roku zusillyami nevelikogo tvorchogo kolektivu za uchastyu Golovi OUN i golovi Redakcijnoyi radi Bogdana Chervaka golovi pravlinnya Fundaciyi imeni Olega Olzhicha i chlena Redakcijnoyi radi Sergiya Kota shef redaktora Mihajla Sidorzhevskogo golovnogo redaktora i direktora Biblioteki im O Olzhicha Oleksandra Kucheruka bulo pidgotovleno i na pochatku 2015 roku pobachilo svit pershe chislo onovlenoyi gazeti Ukrayinske slovo Litavri Suchasnistred Gazeta Ukrayinske slovo Litavri prodovzhuye slavni tradiciyi ukrayinskoyi nacionalnoyi zhurnalistiki ta vilnoyi demokratichnoyi presi dotrimuyuchis visokih standartiv ta zberigayuchi vlasne oblichchya j pritamannij yij osoblivij duh sho jogo zaklali nashi poperedniki diyachi nacionalistichnogo organizovanogo ruhu O Bojkiv V Martinec O Teliga O Shtul M Verbovij ta bagato inshih Vidannya ye oficijnim drukovanim organom Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv Osoblivu uvagu gazeta pridilyaye pravdivomu visvitlennyu istoriyi ukrayinskogo nacionalno vizvolnogo ruhu geroyichnogo Chinu Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv ta yiyi providnih diyachiv aktualnim pitannyam nacionalnogo ta derzhavnogo budivnictva suchasnoyi Nezalezhnoyi Ukrayini Z 2015 roku vidavalasya shomisyacya Z 2020 vidayetsya neregulyarno 2021 rik dva chisla 2022 2023 rr zhodnogo 2024 rik odne 1 Redakciyared Z travnya 2015 r po veresen 2019 r golovnim redaktorom gazeti buv golova Pravlinnya Fundaciyi imeni Olega Olzhicha Sergij Kot zastupnik golovnogo redaktora Nina Skochko Z veresnya 2019 r posadu golovnogo redaktora obijmala Nina Skochko zastupnik golovnogo redaktora Nina Golovchenko U 2021 r redaktorom gazeti buv Andrij Shekun Golova Redakcijnoyi radi Golova OUN Bogdan Chervak U 2024 roci Bogdan Chervak golovnij redaktor Primitkired Nadrukovano tirazh gazeti Ukrayinske Slovo Posilannyared Litavri Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 563 564 Dzherela i literaturared T B B Teofil Bak Bojchuk Kriz polum yani mezhi Nashe zhittya 1962 Ch 2 Lyutij S 3 4 Oleg Lashenko Na kiyivskih verhah Nash klich Buenos Ajres 15 06 1967 Marko Antonovich Zhmut spogadiv pro Olenu Teligu Samostijna Ukrayina 1976 Ch 1 2 sich lyut S 28 30 Sergij Ledyanskij S Kokot Zustrichi z Olenoyu Teligoyu Derzhavnicka dumka 1952 Ch 5 Mihajlo Sitnik Krov na kvitah Pam yati Oleni Teligi Ivana Rogacha i Ivana Irlyavskogo rozstrilyanih v lyutomu 1942 r Orlik Berhtesgaden 1948 Ch 2 lyutij Oleg Zhdanovich O Shtul Na zov Kiyeva Ostanni dni Oleni Teligi Nash klich Buenos Ajres 18 02 1949 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Ukrayinske slovo Litavri amp oldid 42953623