Михалевич Михайло нар 1906 Київ пом 1984 Філадельфія український художник графік іконописець театральний декоратор грома

Михалевич Михайло (нар. 1906, Київ — пом. 1984, Філадельфія) — український художник-графік, іконописець, театральний декоратор, громадсько-політичний діяч.

Михайло Михалевич



Народження	1906(1906) Київ, Російська імперія
Смерть	1984(1984)
	Філадельфія, Пенсільванія, США
Національність	українець
Країна	США
Жанр	малярство, графіка
Навчання	Київський художній інститут
Діяльність	художник, графік, сценограф, ілюстратор, карикатурист
Твори	Плакати в Карпатській Україні та інше
Партія	ОУН

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михалевич.

Життєпис

Зліва 1-й ряд: Орест Чемеринський, Олена Теліга, Улас Самчук. 2-й ряд: Михайло Михалевич, Омелян Коваль, Юрій Русов. Львів, літо 1941 р.

Михалевич Михайло народився у 1906 році в Києві. Брат Вероніки Філонович. По батьку походив з роду Волинських православних священиків, по матері — з козацького роду оборонців Батурина. Навчався у «Київському художньому інституті» (1924—1928), у Празі — «Вищій художньо-промисловій школі» (1934—1936) та «Празькій Академії Мистецтв» (1937—1938). З 1940-х років — член ОУН; очолював відділ мистецтв при ОУН (1934—1942). Працював у Карпатській Україні, очолював мистецьку референтуру вищого командування Карпатської Січі (1939).

Восени 1941 року разом із дружиною Ніною Ліндфорс-Михалевич у складі похідних груп ОУН прибув до Києва. Гітлерівці розпочали масовий терор проти мирного населення, в тому числі проти українських націоналістів. Оскільки СД в Києві розшукувало Михайла Михалевича та влаштовувало на нього засідку, тому він змушений був покинути місто. З 1944 року — Михалевич у Німеччині, а з 1950 року — в США.

Брав активну участь у національно-культурному житті громади українців. Помер у США в 1984 році.

Творчість

Михайло Михайлевич працював над різними агітаційними матеріалами, малював карикатури, компонував різні гасла та опрацьовував ілюстрації для пропагандивних матеріалів. Найбільше відомий своїми плакатами, присвяченими боротьбі Карпатської України проти угорських і польських агресорів.

Ось як описує це Василь Ґренджа-Донський:

	7 грудня 1938. На стінах Хуста появилися плакати маестро Михалевича. Особливо один паде в вічі, виконаний прекрасно — просто говорить. Молодий, відважний гуцул стоїть з мечем, перед ним величезна гадюка-давун, розрізана на дві половини. Гадюка символізує спільний польсько-мадярський кордон, який хоробрий гуцул мечем перетяв. Два вовки, один з польським орлом, а другий із знаком мадярських терористів, проливають сльози над трупом перерізаного давуна...
— Василь Ґренджа-Донський, «Щастя і горе Карпатської України»

Книги з ілюстраціями Михайла Михалевича

Олена Цегельска. Напровесні. Казки й оповідання. — Торонто — Нью-Йорк: Об'єднання Працівників Дитячої Літератури, 1969.
Леонід Полтава. Маленький дзвонар із Конотопу. — Торонто — Нью-Йорк: Об'єднання Працівників Дитячої Літератури, 1969.
Призабуті казки. Українські народні казки Придніпрянщини. — Торонто — Онтаріо: Об'єднання працівників літератури для дітей і молоді ім. Леоніда Глібова, 1977.

Див. також

Карпатська Січ

Посилання

(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 12 липня 2015.
. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 12 липня 2015.
. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 12 липня 2015.
Пам'ять серця –Україна: Софія Русова, Ніна Ліндфорс-Міхалевич і Українська ідея.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Зиновій Книш. Б'є дванадцята^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Джерела

М. Михалевич. Круті віражі до волі. Нью Йорк-Київ-Торонто, 1997.
Пам'ять серця —Україна^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Василь Ґренджа-Донський. Щастя і горе Карпатської України [ 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
Плакати часів Карпатської України [ 30 вересня 2018 у Wayback Machine.]

[1] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 12 липня 2015.

[2] . Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 12 липня 2015.

[3] . Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 12 липня 2015.

[4] Пам'ять серця –Україна: Софія Русова, Ніна Ліндфорс-Міхалевич і Українська ідея.^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[5] Зиновій Книш. Б'є дванадцята^{[недоступне посилання з липня 2019]}