Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Українська історіографія — спеціальна галузь історичної науки, яка вивчає тенденції розвитку історичних знань, української історичної думки, діяльність наукових осередків та центрів історичної науки, внесок визначних у збагачення історичних знань не лише з історії України, але й світової історії.
Терміни «українська історіографія», «українсько-руська історіографія», «руська історіографія», «історія питання», «історична українська ідеологія», «література питання», «історія науки історії» та низка інших з'явились наприкінці 19 — початку 20 ст.
Після доби української революції 1917—21 термін «українська історіографія» стає домінуючим у працях вітчизняних істориків. Істотно розширюється й спектр його змістового наповнення:
- процес розвитку української історичної праці та національно-історичної думки (Д. Дорошенко);
- історія української думки, історія самосвідомості народу, українського самопізнання (М. Грушевський);
- виклад фактичного змісту науки та теорій історичного процесу у зв'язку із схемою минувшини українського народу з хронологічного, географічного та етнографічного боків (Д.Багалій);
- розкриття класового характеру літератури й науки історії взагалі (Д. Багалій);
- ідеологія, концепції та погляди їхніх авторів на минуле України (І. Кревецький); та ін.
З'являються популярні (В.Біднов та ін.) і систематичні нариси (Д. Багалій, Д. Дорошенко, І. Крип'якевич) з української історіографії. Мали місце й спроби наукової організації студій з української історіографії. Зокрема, у середині 1920-х рр. за ініціативою М. Грушевського при ВУАН (нині Національна академія наук України) була створена Комісія для дослідів нової української історіографії. Втім, обнадійливі передумови для організаційного оформлення української історіографії як дисципліни були раптово обірвані на теренах УСРР репресіями на початку 1930-х рр.
Українська історіографія поза межами СРСР
У наукових осередках української еміграції 1920—30-х рр. та на західноукраїнських землях цього часу історіографічна проблематика розроблялася спорадично. Зокрема, переважали студії, які популяризували здобутки української історичної думки в Західній та Центральній Європі (Д. Дорошенко, Б. Крупницький та ін.).
Водночас на еміграції було започатковано викладання навчальних курсів з української історіографії у вищих школах. За ініціативою Д. Дорошенка вони читалися в Українському вільному університеті та Українському науковому інституті в Берліні.
Після закінчення Другої світової війни на теренах, де мешкала українська повоєнна еміграція та діаспора, публікується низка історіографічних студій (Л. Винар, С. Горак, О. Домбровський, Д. Дорошенко, Б. Крупницький, Т. Мацьків, О. Оглоблин, Я. Пеленський, В. Петров, Н. Полонська-Василенко, М. Чубатий та ін.).
У цих працях залишалася домінуючою національно-державницька традиція висвітлення української історичної думки, що сформувалася протягом 1920—30-х рр. (див. Державницький напрям в українській історіографії). Однак, у 2-й половині 1940 — на початку 60-х рр. відбувалися дискусії щодо необхідності написання історіографічних праць на рівні вимог західного академічного середовища. Порушувалися також питання стосовно вироблення методологічних та теоретичних засад для відтворення історії української історіографії (Л.-Р. Білас, Б. Крупницький, І. Лисяк-Рудницький та ін.). Зокрема, українська історична наука розглядалася в контексті послідовної зміни генерацій істориків (О. Оглоблин, М. Чубатий та ін.). Побутували й термінологічні проблеми щодо власної самоідентифікації: «українська вільна історіографія», «українська незалежна історіографія», «українська західна історіографія», «українська еміграційна історична наука» та ін.
Щодо визначення статусу національної історіографії пропонувалися різні підходи. Одні вчені вважали її спеціальною історичною дисципліною з досить обмеженою предметною областю, інші — обстоювали думку про її більш широке функціональне призначення. Зокрема, до проблемного поля історіографії включали: організаційні. форми науково-історичної діяльності; характеристику окремих істориків та наукових шкіл; дослідження «духу часу» та обставин наукової праці вчених; роль періодичних видань; вплив історіографічних напрямів і концепцій; розвиток української історичної думки (Л. Винар та ін.).
На еміграції та в діаспорі українська історіографія існувала в умовах іноетнічного середовища на засадах збереження національних традицій, їхньої адаптації до інтелектуальних та соціокультурних вимог євроатлантичної цивілізації. Її відірваність від основної частини національної джерельної бази та архівної україніки, тривала конфронтація з радянською та російською еміграційною наукою, пристосування до західного наукового оточення, перманентна організаційна криза, надмірна політизація емігрантського життя та низка інших чинників істотно позначилися на розвиткові української зарубіжної історіографії. У цілому еміграційні обставини життя відсували питання дисциплінарного статусу історіографії на другий план.
З появою в 1970-х рр. англомовної генерації істориків у діаспорі, які народилися та здобули освіту поза межами України, ситуація кардинально не змінилася. Ряд учених порушували історіографічну проблематику у своїх студіях. Утім, вони майже не розробляли питання дисциплінарного становлення історіографії.
Українська історіографія в УРСР
Протягом 1930—50-х рр. дисциплінарне оформлення історіографії в УСРР—УРСР майже завмерло. З наук. обігу зник і сам термін «українська історіографія». Його замінили дефініції «історіографія історії Української РСР» та «історіографія історії України».
Впродовж 1960—80-х рр. формування дисциплінарного статусу історіографії в Україні відбувалося в межах офіційної радянської доктрини.
Українська історіографія штучно вмонтовувалася в загальноросійську схему історії історичної думки. Зокрема, канонічними стали тези про класову спрямованість історичної думки, єдність духовного та соціально-політичного життя Росії й України.
В умовах лібералізації радянського режиму наприкінці 1950—60-х рр. до наукового обігу знову вводиться термін «українська історіографія» (М. Марченко). Тоді ж мала місце й низка спроб щодо визначення дисциплінарного статусу історіографії:
- спеціальна історична дисципліна, що вивчає вторинний процес — історію історичної науки та підпорядкована конкретно-частковим цілям (Ф. Шевченко);
- історія історичних знань, історія науки про розвиток людського суспільства та історичної думки (М. Марченко);
- складова частина суспільної думки певної епохи, що висвітлює розвиток історичних знань та історичної науки у зв'язку з суспільним процесом, боротьбою класів (М. Марченко); та ін.
Активізуються дослідження з української історіографії. Зокрема, засновується спеціалізований збірник «Історіографічні дослідження в Українській РСР» (1968—73; з 1997 — «Історіографічні дослідження в Україні»). Створюються профільні кафедри в Харківському та Дніпропетровському університетах. Складається й коло авторів, які розробляють українську історіографічну проблематику (В. Дядиченко, Л. Коваленко, Н. Комаренко, Ф. Лось, М. Марченко, А.Санцевич, В. Сарбей, Ф. Шевченко та ін.). Ряд дослідників вивчає проблематику, пов'язану з російською історіографією, історіографією історії СРСР (В. Астахов, В. Шевцов, І. Шерман та ін.) Однак, на початку 1970-х рр. відбулася кампанія масових чисток у системі АН УРСР, зокрема в Інституті історії (нині Інститут історії України НАН України).
Дослідження з української історіографії були знову призупинені. Вони зазнали ідеологічної нівеляції та були зведені до рівня проблемної історіографії й описових праць. Протягом 1970—80-х рр. українська історіографія існувала в умовах ідеологічного конформізму, інтелектуальної ізольованості, стагнації та штучної обмеженості джерельної бази.
Пострадянська українська історіографія
Пострадянська українська історіографія формувалася під впливом кількох інтелектуальних хвиль. Упродовж 1990-х рр. вона розвивалася переважно під гаслом повернення до національної історіографічної спадщини та її осмислення. Публікувалися класичні студії з української історіографії (В. Антоновича, Д. Багалія, М. Грушевського, Д. Дорошенка, І. Крип'якевича, І. Лисяк-Рудницького, О. Оглоблина, Н. Полонської-Василенко та ін.). Дискутувалися проблеми реконструкції історії української історичної думки, зокрема спадщини істориків-народників (див. Народницький напрям в українській історіографії) та істориків-державників. Відбувалася критична переоцінка радянської історіографії, введення до наукового обігу студій учених-емігрантів та ін. Встановлювалися творчі контакти з діаспорними вченими, які працювали в царині української історіографії (Л. Винар, Степан Величенко, Іван-Павло Химка та ін.). Водночас було поновлено та засновано кілька фахових неперіодичних видань з історіографії: «Харківський історіографічний збірник» (з 1995), «Історіографічні дослідження в Україні» (з 1997).
Від кінця 1990 — початку 2000-х рр. в українській історіографії дедалі більшої сили набуває нова інтелектуальна хвиля. Вона пов'язана з розробкою методологічних та теоретичних засад, підготовкою дидактичних курсів з національної історіографії, опануванням європейським і світовим досвідом, переорієнтацією на вивчення традиційного проблемного поля історіографії з перспективи інтелектуальної історії та ін. Зокрема, видаються навчальні посібники і підручники Я. Калакури, І. Колесник та ін. Теоретичні та методологічні проблеми української історіографії розробляються в працях Я. Грицака, Я. Дашкевича, Л. Зашкільняка, Г. Касьянова, М. Ковальського, І. Колесник, Т. Попової, В. Потульницького, О. Реєнта, С. Стельмаха та ін. Засновуються нові фахові видання: «Історія та історіографія в Європі» (з 2003), «Ейдос. Альманах інтелектуальної історії» (з 2005) та ін. Нині українська історіографія розвивається під зростаючим впливом студій з інтелектуальної історії, наукознавства, філософії історії, культурології, політології, етнології, соціології, соціальної психології та ін. Така взаємодія розширює предметну область історіографії, збагачує її методологічний інструментарій, сприяє формуванню нового понятійного апарату та поширенню міждисциплінарних підходів. Історіографія має розгалужені міждисциплінарні зв'язки, зокрема, з багатьма спеціальними історичними дисциплінами (архівознавством, археографією, біографістикою, історичною бібліографією, джерелознавством, просопографією та ін.). Втім, в українській історіографії й до сьогодні впливовими залишаються традиційні підходи та концепції. Таке розмаїття поглядів побутує і стосовно визначення дисциплінарного статусу історіографії та змісту цього поняття:
- спеціальна дисципліна чи галузь історичної науки з суто утилітарними цілями;
- наукознавча дисципліна, яка вивчає історію історичної думки та історичної науки як соціального інституту;
- наука, що досліджує історію історіографічного процесу в усьому його розмаїтті;
- важлива складова інтелектуальної історії, неодмінна частина культурного світу ідей.
Кардинально розширилося й проблемне поле сучасної історіографії. Воно включає як саме історичне знання про історію, так і саме історіографічне знання про історичне знання. Нині в типо-видовому плані історіографія поділяється: на проблемно-тематичну історіографію, біоісторіографію (персонологічну історіографію), інституціонально-організаційну історіографію (установи, товариства, інституції, часописи та ін.), предметну чи інституціонально-структурну історіографію за формальними (дисциплінарно-галузева структура) та неформальними (напрями, школи, течії, гуртки і т. д.) ознаками, регіональну (обласну, краєзнавчу) історіографію, культурологію історіографії, історію історіографії (історію історії істор. науки) та ін. Окрім того, з історіографією тісно пов'язане вивчення історії теорії (історіології), методології, методики та техніки історичних досліджень.
Загальна періодизація української історіографії
До сьогодні проблема періодизації української історіографії залишається предметом численних наук. дискусій. Окремі періоди національної історіографії й донині вивчені недостатньо. У найзагальнішому, схематичному вигляді вирізняють такі періоди української історіографії:
- літописний (11—16 ст.);
- козацько-старшинський або козацького літописання в церковній, політичній та компілятивній формах з елементами провіденціалізму та прагматизму (кінець 16 — середина 18 ст.);
- історико-антикварний з просвітницькими, раціоналістичними, преромантичними та критичними тенденціями (2-га пол. 18 cт.);
- критичний або критично-синтетичний (1-ша третина 19 ст.);
- романтично-народницький у ностальгійно-патріотичній, героїко-легендарній та мовно-етнографічній формах (30—60-ті рр. 19 ст.);
- позитивістсько-народницький з використанням різноманітних методологічних підходів (70-ті рр. 19 — початок 20 ст.);
- державницький або національно-визвольних змагань та повоєнного десятиліття (1920-ті рр.) в еміграційному та радянському варіантах;
- біполярного поділу — на українську еміграційну (30—40-ві рр. 20 ст.) і діаспорну (після 1952) та українську радянську (30—80-ті рр. 20 ст.) історіографії;
- сучасний (з 90-х рр. 20 ст.).
Джерела та література
- Ясь О. В. Історіографія // Енциклопедія історії України. — К.: Наук. думка, 2019. — Кн. 2: Україна–Українці. — С. 36–50. https://www.academia.edu/41972735
- Ясь О.В. Історіографія, як термін [ 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 584-591. — .
- О. М. Богдашина. Критика історичних джерел в українській історіографії [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 396. — .
- Сучасна національна історіографія новітньої історії України (1914—2009 рр.): навч. посіб. / К. Кондратюк, О. Сухий; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. — Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. — 261 c. (читати он-лайн [ 19 січня 2019 у Wayback Machine.])
- Українська історіографія ХІХ — початку ХХ століть: основні напрями і концепції. Навчальний посібник / К. Кондратюк. — Л., 2012. — 254 с.
- Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів: Вид-во Львів. нац. ун-ту, 2004. — 406 c. (PDF-файл)
- Ю. А. Пінчук, О. В. Ясь. «Історіографічні дослідження в Україні» [ 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — .
- Ясь О. В. Історик і стиль. Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних епох (початок ХІХ — 80–ті роки ХХ ст.): Монографія: У 2 ч. / за ред. В. А. Смолія. — К.: НАН України. Ін-т історії України, 2014. — Ч. 1. — 587 с. https://www.academia.edu/21615791/
- Ясь О. В. Історик і стиль. Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних епох (початок ХІХ — 80–ті роки ХХ ст.): Монографія: У 2 ч. / за ред. В. А. Смолія. — К.: НАН України. Ін-т історії України, 2014. — Ч. 2. — 650 с. https://www.academia.edu/21616031/
- Історіографічна класика. Антологія української історичної думки XIX—XX ст. / Відп. ред. і авт. вступ. слова В. Смолій; авт. супровідних статей, укладач приміток, коментарів, покажчиків і бібліографії О. Ясь. — Київ: НАН України. Ін-т історії України, 2020. — 600 с. https://www.academia.edu/44156847 https://www.academia.edu/44156847
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayinska istoriografiya specialna galuz istorichnoyi nauki yaka vivchaye tendenciyi rozvitku istorichnih znan ukrayinskoyi istorichnoyi dumki diyalnist naukovih oseredkiv ta centriv istorichnoyi nauki vnesok viznachnih u zbagachennya istorichnih znan ne lishe z istoriyi Ukrayini ale j svitovoyi istoriyi Termini ukrayinska istoriografiya ukrayinsko ruska istoriografiya ruska istoriografiya istoriya pitannya istorichna ukrayinska ideologiya literatura pitannya istoriya nauki istoriyi ta nizka inshih z yavilis naprikinci 19 pochatku 20 st Pislya dobi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 21 termin ukrayinska istoriografiya staye dominuyuchim u pracyah vitchiznyanih istorikiv Istotno rozshiryuyetsya j spektr jogo zmistovogo napovnennya proces rozvitku ukrayinskoyi istorichnoyi praci ta nacionalno istorichnoyi dumki D Doroshenko istoriya ukrayinskoyi dumki istoriya samosvidomosti narodu ukrayinskogo samopiznannya M Grushevskij viklad faktichnogo zmistu nauki ta teorij istorichnogo procesu u zv yazku iz shemoyu minuvshini ukrayinskogo narodu z hronologichnogo geografichnogo ta etnografichnogo bokiv D Bagalij rozkrittya klasovogo harakteru literaturi j nauki istoriyi vzagali D Bagalij ideologiya koncepciyi ta poglyadi yihnih avtoriv na minule Ukrayini I Kreveckij ta in Z yavlyayutsya populyarni V Bidnov ta in i sistematichni narisi D Bagalij D Doroshenko I Krip yakevich z ukrayinskoyi istoriografiyi Mali misce j sprobi naukovoyi organizaciyi studij z ukrayinskoyi istoriografiyi Zokrema u seredini 1920 h rr za iniciativoyu M Grushevskogo pri VUAN nini Nacionalna akademiya nauk Ukrayini bula stvorena Komisiya dlya doslidiv novoyi ukrayinskoyi istoriografiyi Vtim obnadijlivi peredumovi dlya organizacijnogo oformlennya ukrayinskoyi istoriografiyi yak disciplini buli raptovo obirvani na terenah USRR represiyami na pochatku 1930 h rr Ukrayinska istoriografiya poza mezhami SRSRU naukovih oseredkah ukrayinskoyi emigraciyi 1920 30 h rr ta na zahidnoukrayinskih zemlyah cogo chasu istoriografichna problematika rozroblyalasya sporadichno Zokrema perevazhali studiyi yaki populyarizuvali zdobutki ukrayinskoyi istorichnoyi dumki v Zahidnij ta Centralnij Yevropi D Doroshenko B Krupnickij ta in Vodnochas na emigraciyi bulo zapochatkovano vikladannya navchalnih kursiv z ukrayinskoyi istoriografiyi u vishih shkolah Za iniciativoyu D Doroshenka voni chitalisya v Ukrayinskomu vilnomu universiteti ta Ukrayinskomu naukovomu instituti v Berlini Pislya zakinchennya Drugoyi svitovoyi vijni na terenah de meshkala ukrayinska povoyenna emigraciya ta diaspora publikuyetsya nizka istoriografichnih studij L Vinar S Gorak O Dombrovskij D Doroshenko B Krupnickij T Mackiv O Ogloblin Ya Pelenskij V Petrov N Polonska Vasilenko M Chubatij ta in U cih pracyah zalishalasya dominuyuchoyu nacionalno derzhavnicka tradiciya visvitlennya ukrayinskoyi istorichnoyi dumki sho sformuvalasya protyagom 1920 30 h rr div Derzhavnickij napryam v ukrayinskij istoriografiyi Odnak u 2 j polovini 1940 na pochatku 60 h rr vidbuvalisya diskusiyi shodo neobhidnosti napisannya istoriografichnih prac na rivni vimog zahidnogo akademichnogo seredovisha Porushuvalisya takozh pitannya stosovno viroblennya metodologichnih ta teoretichnih zasad dlya vidtvorennya istoriyi ukrayinskoyi istoriografiyi L R Bilas B Krupnickij I Lisyak Rudnickij ta in Zokrema ukrayinska istorichna nauka rozglyadalasya v konteksti poslidovnoyi zmini generacij istorikiv O Ogloblin M Chubatij ta in Pobutuvali j terminologichni problemi shodo vlasnoyi samoidentifikaciyi ukrayinska vilna istoriografiya ukrayinska nezalezhna istoriografiya ukrayinska zahidna istoriografiya ukrayinska emigracijna istorichna nauka ta in Shodo viznachennya statusu nacionalnoyi istoriografiyi proponuvalisya rizni pidhodi Odni vcheni vvazhali yiyi specialnoyu istorichnoyu disciplinoyu z dosit obmezhenoyu predmetnoyu oblastyu inshi obstoyuvali dumku pro yiyi bilsh shiroke funkcionalne priznachennya Zokrema do problemnogo polya istoriografiyi vklyuchali organizacijni formi naukovo istorichnoyi diyalnosti harakteristiku okremih istorikiv ta naukovih shkil doslidzhennya duhu chasu ta obstavin naukovoyi praci vchenih rol periodichnih vidan vpliv istoriografichnih napryamiv i koncepcij rozvitok ukrayinskoyi istorichnoyi dumki L Vinar ta in Na emigraciyi ta v diaspori ukrayinska istoriografiya isnuvala v umovah inoetnichnogo seredovisha na zasadah zberezhennya nacionalnih tradicij yihnoyi adaptaciyi do intelektualnih ta sociokulturnih vimog yevroatlantichnoyi civilizaciyi Yiyi vidirvanist vid osnovnoyi chastini nacionalnoyi dzherelnoyi bazi ta arhivnoyi ukrayiniki trivala konfrontaciya z radyanskoyu ta rosijskoyu emigracijnoyu naukoyu pristosuvannya do zahidnogo naukovogo otochennya permanentna organizacijna kriza nadmirna politizaciya emigrantskogo zhittya ta nizka inshih chinnikiv istotno poznachilisya na rozvitkovi ukrayinskoyi zarubizhnoyi istoriografiyi U cilomu emigracijni obstavini zhittya vidsuvali pitannya disciplinarnogo statusu istoriografiyi na drugij plan Z poyavoyu v 1970 h rr anglomovnoyi generaciyi istorikiv u diaspori yaki narodilisya ta zdobuli osvitu poza mezhami Ukrayini situaciya kardinalno ne zminilasya Ryad uchenih porushuvali istoriografichnu problematiku u svoyih studiyah Utim voni majzhe ne rozroblyali pitannya disciplinarnogo stanovlennya istoriografiyi Ukrayinska istoriografiya v URSRProtyagom 1930 50 h rr disciplinarne oformlennya istoriografiyi v USRR URSR majzhe zavmerlo Z nauk obigu znik i sam termin ukrayinska istoriografiya Jogo zaminili definiciyi istoriografiya istoriyi Ukrayinskoyi RSR ta istoriografiya istoriyi Ukrayini Vprodovzh 1960 80 h rr formuvannya disciplinarnogo statusu istoriografiyi v Ukrayini vidbuvalosya v mezhah oficijnoyi radyanskoyi doktrini Ukrayinska istoriografiya shtuchno vmontovuvalasya v zagalnorosijsku shemu istoriyi istorichnoyi dumki Zokrema kanonichnimi stali tezi pro klasovu spryamovanist istorichnoyi dumki yednist duhovnogo ta socialno politichnogo zhittya Rosiyi j Ukrayini V umovah liberalizaciyi radyanskogo rezhimu naprikinci 1950 60 h rr do naukovogo obigu znovu vvoditsya termin ukrayinska istoriografiya M Marchenko Todi zh mala misce j nizka sprob shodo viznachennya disciplinarnogo statusu istoriografiyi specialna istorichna disciplina sho vivchaye vtorinnij proces istoriyu istorichnoyi nauki ta pidporyadkovana konkretno chastkovim cilyam F Shevchenko istoriya istorichnih znan istoriya nauki pro rozvitok lyudskogo suspilstva ta istorichnoyi dumki M Marchenko skladova chastina suspilnoyi dumki pevnoyi epohi sho visvitlyuye rozvitok istorichnih znan ta istorichnoyi nauki u zv yazku z suspilnim procesom borotboyu klasiv M Marchenko ta in Aktivizuyutsya doslidzhennya z ukrayinskoyi istoriografiyi Zokrema zasnovuyetsya specializovanij zbirnik Istoriografichni doslidzhennya v Ukrayinskij RSR 1968 73 z 1997 Istoriografichni doslidzhennya v Ukrayini Stvoryuyutsya profilni kafedri v Harkivskomu ta Dnipropetrovskomu universitetah Skladayetsya j kolo avtoriv yaki rozroblyayut ukrayinsku istoriografichnu problematiku V Dyadichenko L Kovalenko N Komarenko F Los M Marchenko A Sancevich V Sarbej F Shevchenko ta in Ryad doslidnikiv vivchaye problematiku pov yazanu z rosijskoyu istoriografiyeyu istoriografiyeyu istoriyi SRSR V Astahov V Shevcov I Sherman ta in Odnak na pochatku 1970 h rr vidbulasya kampaniya masovih chistok u sistemi AN URSR zokrema v Instituti istoriyi nini Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Doslidzhennya z ukrayinskoyi istoriografiyi buli znovu prizupineni Voni zaznali ideologichnoyi nivelyaciyi ta buli zvedeni do rivnya problemnoyi istoriografiyi j opisovih prac Protyagom 1970 80 h rr ukrayinska istoriografiya isnuvala v umovah ideologichnogo konformizmu intelektualnoyi izolovanosti stagnaciyi ta shtuchnoyi obmezhenosti dzherelnoyi bazi Postradyanska ukrayinska istoriografiyaPostradyanska ukrayinska istoriografiya formuvalasya pid vplivom kilkoh intelektualnih hvil Uprodovzh 1990 h rr vona rozvivalasya perevazhno pid gaslom povernennya do nacionalnoyi istoriografichnoyi spadshini ta yiyi osmislennya Publikuvalisya klasichni studiyi z ukrayinskoyi istoriografiyi V Antonovicha D Bagaliya M Grushevskogo D Doroshenka I Krip yakevicha I Lisyak Rudnickogo O Ogloblina N Polonskoyi Vasilenko ta in Diskutuvalisya problemi rekonstrukciyi istoriyi ukrayinskoyi istorichnoyi dumki zokrema spadshini istorikiv narodnikiv div Narodnickij napryam v ukrayinskij istoriografiyi ta istorikiv derzhavnikiv Vidbuvalasya kritichna pereocinka radyanskoyi istoriografiyi vvedennya do naukovogo obigu studij uchenih emigrantiv ta in Vstanovlyuvalisya tvorchi kontakti z diaspornimi vchenimi yaki pracyuvali v carini ukrayinskoyi istoriografiyi L Vinar Stepan Velichenko Ivan Pavlo Himka ta in Vodnochas bulo ponovleno ta zasnovano kilka fahovih neperiodichnih vidan z istoriografiyi Harkivskij istoriografichnij zbirnik z 1995 Istoriografichni doslidzhennya v Ukrayini z 1997 Vid kincya 1990 pochatku 2000 h rr v ukrayinskij istoriografiyi dedali bilshoyi sili nabuvaye nova intelektualna hvilya Vona pov yazana z rozrobkoyu metodologichnih ta teoretichnih zasad pidgotovkoyu didaktichnih kursiv z nacionalnoyi istoriografiyi opanuvannyam yevropejskim i svitovim dosvidom pereoriyentaciyeyu na vivchennya tradicijnogo problemnogo polya istoriografiyi z perspektivi intelektualnoyi istoriyi ta in Zokrema vidayutsya navchalni posibniki i pidruchniki Ya Kalakuri I Kolesnik ta in Teoretichni ta metodologichni problemi ukrayinskoyi istoriografiyi rozroblyayutsya v pracyah Ya Gricaka Ya Dashkevicha L Zashkilnyaka G Kasyanova M Kovalskogo I Kolesnik T Popovoyi V Potulnickogo O Reyenta S Stelmaha ta in Zasnovuyutsya novi fahovi vidannya Istoriya ta istoriografiya v Yevropi z 2003 Ejdos Almanah intelektualnoyi istoriyi z 2005 ta in Nini ukrayinska istoriografiya rozvivayetsya pid zrostayuchim vplivom studij z intelektualnoyi istoriyi naukoznavstva filosofiyi istoriyi kulturologiyi politologiyi etnologiyi sociologiyi socialnoyi psihologiyi ta in Taka vzayemodiya rozshiryuye predmetnu oblast istoriografiyi zbagachuye yiyi metodologichnij instrumentarij spriyaye formuvannyu novogo ponyatijnogo aparatu ta poshirennyu mizhdisciplinarnih pidhodiv Istoriografiya maye rozgaluzheni mizhdisciplinarni zv yazki zokrema z bagatma specialnimi istorichnimi disciplinami arhivoznavstvom arheografiyeyu biografistikoyu istorichnoyu bibliografiyeyu dzhereloznavstvom prosopografiyeyu ta in Vtim v ukrayinskij istoriografiyi j do sogodni vplivovimi zalishayutsya tradicijni pidhodi ta koncepciyi Take rozmayittya poglyadiv pobutuye i stosovno viznachennya disciplinarnogo statusu istoriografiyi ta zmistu cogo ponyattya specialna disciplina chi galuz istorichnoyi nauki z suto utilitarnimi cilyami naukoznavcha disciplina yaka vivchaye istoriyu istorichnoyi dumki ta istorichnoyi nauki yak socialnogo institutu nauka sho doslidzhuye istoriyu istoriografichnogo procesu v usomu jogo rozmayitti vazhliva skladova intelektualnoyi istoriyi neodminna chastina kulturnogo svitu idej Kardinalno rozshirilosya j problemne pole suchasnoyi istoriografiyi Vono vklyuchaye yak same istorichne znannya pro istoriyu tak i same istoriografichne znannya pro istorichne znannya Nini v tipo vidovomu plani istoriografiya podilyayetsya na problemno tematichnu istoriografiyu bioistoriografiyu personologichnu istoriografiyu institucionalno organizacijnu istoriografiyu ustanovi tovaristva instituciyi chasopisi ta in predmetnu chi institucionalno strukturnu istoriografiyu za formalnimi disciplinarno galuzeva struktura ta neformalnimi napryami shkoli techiyi gurtki i t d oznakami regionalnu oblasnu krayeznavchu istoriografiyu kulturologiyu istoriografiyi istoriyu istoriografiyi istoriyu istoriyi istor nauki ta in Okrim togo z istoriografiyeyu tisno pov yazane vivchennya istoriyi teoriyi istoriologiyi metodologiyi metodiki ta tehniki istorichnih doslidzhen Zagalna periodizaciya ukrayinskoyi istoriografiyiDo sogodni problema periodizaciyi ukrayinskoyi istoriografiyi zalishayetsya predmetom chislennih nauk diskusij Okremi periodi nacionalnoyi istoriografiyi j donini vivcheni nedostatno U najzagalnishomu shematichnomu viglyadi viriznyayut taki periodi ukrayinskoyi istoriografiyi litopisnij 11 16 st kozacko starshinskij abo kozackogo litopisannya v cerkovnij politichnij ta kompilyativnij formah z elementami providencializmu ta pragmatizmu kinec 16 seredina 18 st istoriko antikvarnij z prosvitnickimi racionalistichnimi preromantichnimi ta kritichnimi tendenciyami 2 ga pol 18 ct kritichnij abo kritichno sintetichnij 1 sha tretina 19 st romantichno narodnickij u nostalgijno patriotichnij geroyiko legendarnij ta movno etnografichnij formah 30 60 ti rr 19 st pozitivistsko narodnickij z vikoristannyam riznomanitnih metodologichnih pidhodiv 70 ti rr 19 pochatok 20 st derzhavnickij abo nacionalno vizvolnih zmagan ta povoyennogo desyatilittya 1920 ti rr v emigracijnomu ta radyanskomu variantah bipolyarnogo podilu na ukrayinsku emigracijnu 30 40 vi rr 20 st i diaspornu pislya 1952 ta ukrayinsku radyansku 30 80 ti rr 20 st istoriografiyi suchasnij z 90 h rr 20 st Dzherela ta literaturaYas O V Istoriografiya Enciklopediya istoriyi Ukrayini K Nauk dumka 2019 Kn 2 Ukrayina Ukrayinci S 36 50 https www academia edu 41972735 Yas O V Istoriografiya yak termin 15 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 584 591 ISBN 966 00 0610 1 O M Bogdashina Kritika istorichnih dzherel v ukrayinskij istoriografiyi 18 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu S 396 ISBN 978 966 00 0855 4 Suchasna nacionalna istoriografiya novitnoyi istoriyi Ukrayini 1914 2009 rr navch posib K Kondratyuk O Suhij M vo osviti i nauki Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka Lviv Vid centr LNU im Ivana Franka 2010 261 c chitati on lajn 19 sichnya 2019 u Wayback Machine Ukrayinska istoriografiya HIH pochatku HH stolit osnovni napryami i koncepciyi Navchalnij posibnik K Kondratyuk L 2012 254 s Ukrayinska istoriografiya na zlami HH i HHI stolit zdobutki i problemi za red L Zashkilnyaka Lviv Vid vo Lviv nac un tu 2004 406 c PDF fajl Yu A Pinchuk O V Yas Istoriografichni doslidzhennya v Ukrayini 15 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J ISBN 966 00 0610 1 Yas O V Istorik i stil Viznachni postati ukrayinskogo istoriopisannya u svitli kulturnih epoh pochatok HIH 80 ti roki HH st Monografiya U 2 ch za red V A Smoliya K NAN Ukrayini In t istoriyi Ukrayini 2014 Ch 1 587 s https www academia edu 21615791 Yas O V Istorik i stil Viznachni postati ukrayinskogo istoriopisannya u svitli kulturnih epoh pochatok HIH 80 ti roki HH st Monografiya U 2 ch za red V A Smoliya K NAN Ukrayini In t istoriyi Ukrayini 2014 Ch 2 650 s https www academia edu 21616031 Istoriografichna klasika Antologiya ukrayinskoyi istorichnoyi dumki XIX XX st Vidp red i avt vstup slova V Smolij avt suprovidnih statej ukladach primitok komentariv pokazhchikiv i bibliografiyi O Yas Kiyiv NAN Ukrayini In t istoriyi Ukrayini 2020 600 s https www academia edu 44156847 https www academia edu 44156847 Cya stattya ye zagotovkoyu Vi mozhete dopomogti proyektu dorobivshi yiyi Ce povidomlennya varto zaminiti tochnishim