Григір Михайлович Тютюнник | ||||
---|---|---|---|---|
Григір Тютюнник | ||||
Народився | 5 грудня 1931 с. Шилівка, Полтавська область, УРСР, СРСР | |||
Помер | 6 березня 1980 (48 років) Київ, УРСР, СРСР ·самогубство | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Країна | СРСР | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | прозаїк | |||
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | з 1966 | |||
Напрямок | неореалізм | |||
Жанр | повість, оповідання, новела | |||
Magnum opus | «Вогник далеко в степу», «Климко», | |||
Батько | Тютюнник Михайло Васильович | |||
Мати | Тютюник Ганна Михайлівна | |||
Брати, сестри | Тютюнник Григорій Михайлович | |||
У шлюбі з | Людмила Василівна Корецька | |||
Діти | Михайло, Василь | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Григі́р Миха́йлович Тютю́нник (5 грудня 1931, Шилівка, Зіньківський район, Українська СРР, СРСР — 6 березня 1980, Київ) — український письменник-прозаїк, перекладач, педагог. Представник покоління шістдесятників. Брат письменника Григорія Тютюнника. Лауреат премії імені Лесі Українки (1980, за повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу»; 1979), Державної премії імені Тараса Шевченка (1989, посмертно) за «Твори» у двох томах.
Перша публікація — російськомовна новела «В сумерки» — у журналі «Крестьянка» (1961); наступні твори писав українською мовою. Член Спілки письменників України з 1966 року. Друкували твори Тютюнника в Україні неохоче, нещадно критикували кожен новий твір (деяких так і не опублікували за життя письменника).
Його твори вирізнялися колоритним зображенням побуту сучасного села, рідкісним знанням мови та психології народу, соковитим гумором. Автор збірок новел «Зав'язь» (1966), «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжок для дітей «Ласочка» (1970), «Лісова сторожка» (1971), «Степова казка» (1973). Перекладач творів Василя Шукшина, Еріха Распе та ін.
У ніч із 5 на 6 березня 1980 року 48-річний письменник учинив самогубство в Києві.
Життєпис
Тютю́нник Гри́гір Миха́йлович народився 5 грудня 1931 року в c. Шилівка на Полтавщині. Батьки, Тютюнник Михайло Васильович і Тютюнник (до шлюбу Сивокінь) Ганна Михайлівна, були селянами і працювали в колгоспі.
У ніч з 29 на 30 листопада 1937 року Михайла Тютюнника заарештували, а шестирічний Григір на все життя запам'ятав, як біг аж на край села услід за «чорним вороном», на якому повезли батька. Про нього не можна було навіть згадувати, бо «ворог народу». По Михайлові Тютюннику не лишилося ні фотографії, ні могили, тільки 1958 року прийшло повідомлення, що за рік його було реабілітовано посмертно за браком складу злочину. Уже в зрілому віці письменник напише: «Мені якби мати… живого батька… Хоч би знати, де його могила… Мені вона ввижається десь далеко-далеко, в дрімучому лісі».
Репресованим був і дід Григора Тютюнника по матері, Михайло Тимофійович Сивокінь. Його заарештували 20 лютого 1930 року, після того як Михайло Тютюнник одружився з Ганною Сивокінь.
1 жовтня 1937 року заарештували батькового старшого брата Павла Васильовича Тютюнника. 13 листопада судова трійка НКВС Полтавської області на закритому засіданні оголосила вирок — Тютюнника П. В. розстріляти, майно, що належало йому, конфіскувати, смертний вирок виконано 25 листопада того ж року в Полтавській тюрмі. 31 березня 1965 року Тютюнник П. В. реабілітований Полтавським обласним судом.
Після того, як батька забрали у в'язницю, письменника до себе на Донбас взяв батьків брат Филимон Васильович Тютюнник, що мешкав у смт Щотове Луганської області. Він і його дружина, Наталя Іванівна Рябовецька, з хутора Троянівка, вчили й виховували малого Григора.
Як згадував сам письменник:
Вони обоє працювали в школі. Дядя був бухгалтером, тьотя викладала українську мову й літературу. З того часу я запам'ятав «Як упав же він з коня», «На майдані». Я любив і знав казки Пушкіна і безліч українських народних казок, з яких я найбільше люблю й зараз «Котигорошко», — прекрасна казка. Перечитував оце недавно — диво, та й годі… |
Мати Григора, Ганна Михайлівна, померла 1987 року.
Важкі умови дитинства стали основою багатьох тем та сюжетів майбутніх творів. На формування світосприймання вплинули рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати тощо.
1938 року дядько зі своєю дружиною віддали Григора до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів, а тому через деякий час був розформований, і хлопця перевели в російський клас. З того часу і до 1962 року, як зазначав сам Тютюнник, він розмовляв, писав листи (іноді оповідання) винятково російською мовою, «окрім років 1942—1949, коли я знов опинився в селі біля матері».
1946 року після закінчення п'ятого класу пішов в Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря 5-го розряду. Закінчивши його, працював на Харківському заводі імені Малишева, але захворів легенями, повернувся до Шилівки. Не відпрацював належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії. Як вийшов, повернувся на Донбас, де працював в колгоспі, на відбудові шахт, слюсарював.
Пізніше в своїх спогадах Григір писав:
Після закінчення п'ятого класу пішов я в Зіньківське РУ № 7, щоб мати якусь одежину і 700 грамів хліба на день. Вони, оті 700 грамів, і врятували нас із мамою у 1947-му: я носив «з города» щодня по шматочку, глевкому і сплюснутому, в кишені, як порожній гаманець. Восени нам, ремісникам, вручили атестати слюсарів п'ятого розряду і одвезли машинами до Охтирки. А звідси поїздом — до Харкова, на завод ім. Малишева. Там нам дали гуртожиток (одна кімната — загін на 68 душ) і розподілили по цехах. |
1951 року Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у Щотовському вагонному депо.
У 1957—1962 роках майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею, редагував журнал «Промінь». У листі до брата від 28 вересня 1957 року Григір писав: «Університет для мене — більше, ніж я того чекав. Мої уявлення про нього були викривлені і зовсім необґрунтовані. Тут навчать не тільки помічати, фіксувати певні факти, але навчать і аналізувати їх правильно, без зайвих гарячковості і багатослівного гніву, який мені притаманний. Тут навчать відсівати різного роду полову і все те, що колись здавалося вартим уваги…»
Після служби вперше пробує писати (російською мовою). Значний вплив на формування літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник.
1958 року одружився з випускницею філфаку Людмилою Василівною, родом із с. Верхня Мануйлівка Козельщинського району Полтавської області. Тут Гр. Тютюнник бував набагато частіше, ніж удома. Тут він написав понад 20 своїх творів, прототипами героїв яких стали мешканці Мануйлівки.
Працює вчителем вечірньої школи на ст. Щотове Луганської обл.
24 січня 1963 року у подружжя народився син Михайло, а 13 травня 1970 року — син Василь. «Одного Михайла замордували, може, хоч другому поталанить жити по-людськи. Об цім тільки й молю Господа Бога».
В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного», якої так і не завершив, хоч, як признавався: «уже бачив її всю»[].
Зацькований, доведений до розпачу і депресії, в ніч із 5 на 6 березня 1980 року вчинив самогубство в Києві. У руці письменник стискав передсмертну записку: «Домучуйте когось іншого, а моє, що в мене є, спаліть». Поховано письменника на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 33)[].
Державну премію імені Тараса Шевченка Григорові Тютюнникові присудили вже посмертно, у березні 1989 року[].
Творчість
1961 року Григір Тютюнник у журналі "Крестьянка" надрукував першу новелу «В сумерки» написану російською мовою, яка народилася з листа до дружини за підписом Г. Тютюнник-Ташанський. Псевдонім з'явився від назви річки Ташань, яка протікає через рідне село. Після смерті старшого брата Григорія Тютюнника переклав свої «Сумерки» українською мовою і відтоді писав лише нею.
Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах — так багато відкрив мені цей блискучий твір. Негайно переклав свої «Сумерки» на рідну мову і тепер уже не розлучаюся з нею, слава богу, і не розлучуся до самої смерті. |
1962 року, після закінчення Харківського університету, учителював у вечірній школі у містечку Артемівську на Донбасі. 1963 року переїхав до Києва, впродовж 1963—1964 років працював у редакції газети «Літературна Україна», опублікував кілька нарисів та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито…». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» вміщують новели «Місячної ночі», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія» , «Смерть кавалера» (1965).
Зацікавившись кінематографом, Гр. Тютюнник працює у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка, — створює літературний сценарій за романом Григорія Тютюнника «Вир», рецензує твори колег-кінодраматургів та фільми. Переходить на редакторсько-видавничу роботу у видавництва «Молодь» і «Веселка», а згодом повністю віддається літературній творчості.
1966 року вийшла його перша книжка «Зав'язь» (видавництво «Молодь»). «Зав'язь» була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім'я Гр. Тютюнника, воднораз вирізнивши його серед творчої молоді. До літератури письменник ставився серйозно, був переконаний, що вона не може асоціюватися із грою «в шахи, де можна перехитрувати заковиристим ходом супротивника», не визнавав «модних тем», вважав, що головне у творі — людина, літературну працю сприймав «за роботу, яку треба робити без поспіху, на совість». Свої перші публікації поціновував досить самокритично, вимагав від себе «ще вчитися думати на папері», «писати тільки під сильним враженням» тощо. Гр. Тютюнник поступово дійшов висновку, що «талант — крапля здібностей і море праці». За зразок він мав українську класичну новелістику, сподівався "написати таке, щоб хоч віддалено наближалося виразністю й майстерністю до «Синьої книжечки» В. Стефаника чи до Тесленкових оповідань, захоплювався прозою Г. Косинки, Ю. Яновського, А. Головка, з повагою ставився до сучасників, зокрема до О. Гончара («це наше джерело»), не приховував потреби наслідування, але як «великої любові до чогось», не вдавався до самореклами, посилаючись на класику, яка «найменше наближалася до рекламного факту, тому, власне, вона і класична».
Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Гр. Тютюнника як найкращі у своїх публікаціях 1967 року.
1968 року «Літературна газета» оголосила всесоюзний конкурс на найкраще оповідання. Григору Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій». Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшли повість «Облога» та кілька оповідань.
З перших публікацій був уже «лідер молодих новелістів», завжди лишався «Собою, Особою, себто особливим». Сучасники спостерегли, що «з появою творів Григора прийшла в літературу нова художня фактура: правдиве, жорстке, вивірене авторською вимогливістю слово», що не «поступалося стефаниківському».
У 1970-ті роки з'являються у пресі — республіканській («Вітчизна», «Дніпро», «Ранок») та всесоюзній («Дружба народов», «Сельская молодежь», «Студенческий меридиан») нові твори Григора Тютюнника. У Таллінні виходить збірка його оповідань естонською мовою (1974). 1979 року журнал «Сельская молодежь» (№ 1) повідомляє, що його нагороджено медаллю «Золоте перо» — за багаторічну творчу співпрацю. Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо» (Київ, 1972, 1975), «Отчие пороги» (Москва, 1975), «Коріння» (Київ, 1978).
Тютюнник перекладав українською мовою твори В. Шукшина: 1978 року у видавництві «Молодь» вийшла збірка оповідань та кіноповістей «Калина червона»; перекладав і твори М. Горького («Серце Данко»), І. Соколова-Микитова («Рік у лісі») та ін.
На початку 1970-х років Гр. Тютюнник працював у видавництві «Веселка». Серед його доробку — настільна книга-календар для дітей «Дванадцять місяців» (1974), у підборі матеріалів до якої виявився його літературний смак, мистецька вимогливість, повага до юного читача. Пише він і сам твори для дітей, видає збірки оповідань «Ласочка» (1970), казок «Степова казка» (1973), які по-новому розкрили талант письменника. 1980 року за книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) Григорові Тютюннику присуджено премію імені Лесі Українки. Ілюстрації до творів з великим натхненням створювали відомі художники, як от Яким Левич, Олександра Прахова. Я.Левич, з яким він приятелював, створив глибоко психологічний портрет письменника, ілюстрував чимало його творів, особливо на сторінках журналу «Малятко», де працював художнім редактором. Втім, Г.Тютюнник не писав лише для дітей, дивуючись з того, за спогадами Валерія Шевчука, що з нього хотіли «зробити дитячого письменника»..
Письменник написав близько 40 новел, 5 повістей (одна — незавершена), низку нарисів, статей, спогадів, його літературний спадок можна вмістити в одному томі на 600 сторінок, проте цього цілком вистачило, аби залишитися в каноні української літератури ХХ століття[].
Проза Григора Тютюнника — гостро соціальна. Видатний новеліст, звертаючись до «малих» прозових форм, хотів показати людину «тут і зараз», зобразити її внутрішній світ, неповторність моменту і переживання. Така форма написання відповідала характеру автора. Мова його творів — лаконічна, надзвичайно виразна, насичена народними афоризмами. Для письменника характерним є пісенний ліризм, емоційність і сентиментальна чутливість. Герої сприймають усе, що відбувається, спочатку серцем, а вже потім розумом[].
Коли один молодий письменник запитав у Григора Тютюнника про секрети його творчості, то почув у відповідь: «Біль! Повна душа болю… Але ж ви його не візьмете. Бо не пережили те, що мої герої». Письменник добре пам'ятав свої відчуття від утрати рідних, жорстоких ударів долі, злиденного воєнного дитинства[].
Створивши цілу галерею портретів людей села, Григір Тютюнник не просто розкрив національний характер у різних його соціальних, моральних, психологічних проявах, а сягнув своїм чесним художнім словом тієї міри дослідження життя, яка дозволяє говорити про типологічне узагальнення цього характеру, що несе у собі код генетичної пам'яті народу. Іван Дзюба в есеї «Смуток правди в Григорових очах…» пише:
Не так і багато — обсягом друкованих аркушів — устиг він написати. А як багато сказав! Який огром народної долі й випробувань народних окреслив! Як показав стожильність народу свого і в лихолітті війни, і в тяготах відбудови. Як сміливо глянув на нові проблеми і «сюрпризи» розвитку. Який діапазон характерів і вдач. Яка реальність народного життя і сукупного народного характеру у всіх його «полюсах» і в усій органічній злуці різних якостей. І яке всерозуміння... |
Твори Григора Тютюнника перекладено англійською, білоруською, болгарською, вірменською, естонською, литовською, молдавською, німецькою, польською, російською, словацькою та багатьма іншими мовами.
Епістолярна спадщина
У щоденниках Григора Тютюнника багато записів, котрі стосуються власне літературної праці й дають уявлення про його роботу не тільки у часопросторі художнього твору, а й у часопросторі його естетичної системи та системи етичних координат. Також вони свідчать про те, що художня творчість була для письменника процесом осмисленим, коли письменник вдумливо шукав відповідей, які б задовольнили його допитливий розум. Позаяк мав переконання: «Те, що називають вершиною таланту, — то вершина критичного ставлення до себе».
Щоденники відкривають нам усю міру нещадної вимогливості Григора Тютюнника до самого себе, його самокритичність, осмисленість і вимогливість — аж до безжальності, коли він катується своїми людськими слабкостями чи професійною незрілістю, сумнівами чи пошуком єдино точного, безпомильного слова і дають можливість зрозуміти, що творення прози — не сховок від реального життя, а «чорна письменницька робота, катувальниця наша і радість» (З листа Григора Тютюнника до брата).
Критика
Григір Тютюнник змушений був завойовувати прихильність читачів тоді, коли в пробудженій «хрущовською відлигою» літературі «гриміли» імена Ліни Костенко, Василя Симоненка, Івана Драча, Миколи Вінграновського; вже були відомі своїми тріумфальними дебютами молоді прозаїки Володимир Дрозд, Євген Гуцало, Валерій Шевчук. Втім, відразу стало зрозуміло, що письменник, який вразив усіх глибокою правдою життя, займає окремішнє місце і в культурно-мистецькому житті України епохи шістдесятництва, і в її літературі: не належав до Клубу творчої молоді, не брав участі у його акціях. Та й писати починав спочатку російською — і тільки під впливом старшого брата Григорія (вже після його смерті) повернувся до рідної мови.
Академік Микола Шамота, головний літературний прокуратор 1970-х років, картав його за «поетизацію села як душевного притулку самотньої і знеможеної в міській суєті людини, як джерела національної самосвідомості і т. ін.»
Щойно з'явилася збірка Григора Тютюнника «Батьківські пороги» (1972), як Семен Шаховський улаштував рознос з ідеологічним ухилом: «девальвація всього видатного, масштабного, що мав би художник помітити», «уразливі в ідейному розумінні» образи… Подібно висловлювався й Анатолій Гордієнко, філософ, який спеціалізувався на ідеологічній контрпропаганді: «в цілому його розуміння життя сучасника виявляється збідненим і спотвореним…»
Письменник ніколи його не ідеалізував, завжди у сприйнятті сучасників лишався «суворим реалістом-літописцем сучасного українського села», який створив «цілу галерею повнокровних сільських типів», хоч критика дорікала письменнику, що він пише «не про те село і не про тих селян», а деякі автори, апелюючи до європейських модерністів, вбачали у такій прозі із такими героями — анахронізм. Критики вказують на перегуки стильових рис у малій прозі Василя Стефаника і Григора Тютюнника. Обидва автори акцентували на життєвому трагізмі; описували межові стани, почуття відчаю, самотності, страждання, смерті й застосовували прийом розповіді від першої особи. Селяни у Василя Стефаника й Григора Тютюнника — єдині носії найвищих моральних якостей, хранителі національних традицій. Особливу роль у творчості цих письменників відіграє художня деталь, яка є наскрізною і часто переростає у символ, як-от у «Трьох зозулях з поклоном». Тютюнника розпікали за те, що він ідеалізує джерела, не про тих героїв пише, не веде їх на «передову» лінію життя[].
За спостереженням Романа Іваничука, Григір Тютюнник запроваджував «правдиве, жорстке, вивірене авторською вимогливістю слово, яке само собою відкидало полову банальності, наліт сентиментальності, було оголене, немов відвіяне зерно, й не поступалося стефаниківському слову»[].
Сміливість, принциповість, непокірність, безкомпромісність дорого коштували Григорові Михайловичу. Його ніколи не обирали членом правління Спілки, не делегували на письменницькі форуми, йому не раз погрожували виключенням зі Спілки, зняттям із роботи, його примусово-добровільно запрошували на різні спілчанські та партійні зібрання й «виховували» там за те, що ображав Богдана Чалого, Василя Козаченка, Миколу Рудя, Олександра Леваду й інших. В Україні ім'я Григора Тютюнника радянська цензура занесла до «чорних списків». Письменник констатував: «Я написав лишень півправду — тож мене викидають з літератури. А коли б я написав усю правду, то що: мене треба знищити?».
Нерідко митцю просто відмовляли в оприлюдненні нових творів, навіть не пояснивши до ладу причину. Так було з повістю «День мій суботній», про що й писав у листі автор: «Прочитали обидва наші журнали: „Вітчизна“ й „Дніпро“, і обидва повернули, запевнивши мене в своїй прихильності і навіть любові — не пройде, сказали. Тепер лишилося чекати, чи пройде воно в книжці», однак за життя письменника повість так і не оприлюднили українською мовою[].
У час Брежнєвської опали і репресій з 1972 року нові тексти Тютюнника практично не друкують, а надруковане потрапляє під підозру й купюри. Як свідчить про це Микола Ільницький: «гнів ортодоксальних критиків та й цензури не раз доходив до того, що з віддрукованого тиражу журналу працівники редакції змушені були виривати сторінки і спішно вклеювати в те місце нові (таке траплялося і в „Дніпрі“, і в „Жовтні“, і в інших часописах)»[].
У житті письменника вихід у світ кожної новели — велика перемога, агенти КДБ — постійне тло, цькування у Спілці і в пресі — звична справа. І всі переживання він ховав у собі. А коли у 80-му йому вручили як подачку премію Лесі Українки за дитячі твори, замість очікуваної Шевченківської, письменник не витримав.
Стосунки з братом
У 1945-му до Шилівки повернулися дядько Филимон і поранений старший брат Григорій. Григір пригадує: «Аж тоді ото я взнав його трохи ближче, бо він мене іноді гладив по голівчині і казав щось хороше, лагідне»[].
Після звільнення Шилівки Григір Тютюнник навчався в місцевій школі. У його дитячій пам'яті збереглось кілька епізодів зустрічей зі старшим братом Григорієм[]:
Ось ми, учні п’ятого класу, разом з усією школою, з усіма шилівцями стоїмо біля цементних східців старенького сільбуду. Червоніють прапори, плачуть, сміються люди. А на східцях попереду голови сільради, членів сільвиконкому та голів колгоспів виходить Григорій і виголошує промову. Він у довгій шинелі, затис в одній руці шапку з червоною партизанською стрічкою навскоси, а друга лежить на грудях у перев’язі. День Перемоги». |
Листуватись брати Тютюнники почали 1954 року, коли молодший Григір проходив флотську службу у Владивостоці. А незабаром брати вперше зустрілися у Львові, коли Григір приїхав до брата у коротку відпустку. Значною мірою, листування зміцнило їх братнє й творче спілкування. 1986 року у шостому номері журналу «Вітчизна» надрукували листування між Григорієм і Григором Тютюнниками під назвою «Закон спільного кореня». Там Микола Жулинський зазначив, що пророцтво Григорія Тютюнника щодо повернення молодшого Григора до рідної мови збулося, як і духовна потреба писати про людей, природу і світ, «коли буде мало бачити і розуміти цих людей, а єдиним сенсом життя і творчості стане потреба любити тих, з чиєї крові і плоті він народився як художник».
У листах до старшого брата Григір писав про студентське життя, прохання написати відгук на вірші приятеля, сільські замальовки, критичні поради, враження від зустрічі з літераторами, вплітав також фольклорні образи, фрагменти пісень, повідомлення про зміну сімейного статусу тощо. Це було дружнє спілкування двох різних і таких рідних братів. Про любов до старшого брата йдеться у його листах до вдови Григорія, Олени Черненко (Тютюнник): не датованому листі 1962 року, де Григір розповідає про організацію творчого вечора брата в Харківському університеті, і листі від червня 1965 року:
...я любив Григора щиро, навіть хворобливо–щиро, коли так можна сказати. А суперечки ... Тут, мабуть, я дійсно нагірчив твоїм спогадам. Однак скажу тобі й зараз, і через кільканадцять років, якщо доживу до того часу: ми з Григором мали на деякі речі принципово різні погляди, бо прожили різний вік і в різні епохи формувалися — а вони в нас так часто міняються... |
Григір Тютюнник зробив свій вибір на користь української мови зокрема й завдяки впливу брата, який наприкінці 1950-х уже писав роман «Вир», а Григір щойно самовизначався. Григорій у листі делікатно радив повернутися до рідної мови[]:
От ти пишеш по-російськи… Ну що ж, як воно вже так склалося, пиши. Тільки знай, братику, мова – душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душу не через їхню мову, сиріч душу? Ти обов’язково зайдеш у цей тупик і потупцяєш назад, шкодуючи, що змарнував стільки часу. Тоді згадаєш мене! |
А вже листування початку 1960-х років наповнене спогадами і роздумами Григора про брата, що помер у серпні 1961 року. В епістолярії 1962—1963 років зафіксовані критичні рефлексії щодо його творчості У листі до П. Т. Гаврилова від 15–16 травня 1963 року Григір аналізує посмертну збірку братових поезій «Журавлині ключі», яку довелося збирати «по одному віршику, а було таке, що й по рядку». Використовуючи компаративістичний методологічний підхід, він пише, що Григорій Тютюнник "не виставляє своїх почуттів читачеві з метою похизуватись «поэтической утончённостью души, як це часто робить, скажімо, Євтушенко або Вознесенський, і не нав'язує свого оптимізму, як Тичина; він увесь прагне до найконкретнішого факту, що викликає найконкретніші людські почуття: „Дивиться мати…“, „Ти мене чекаєш вже давно…“, „Я розкажу тобі“…, „Товариш“, „Студентське“ і т. д.».
Щоб створити кіносценарій за Григорієвим романом «Вир», з 4 березня 1965 до 13 січня 1967 року Григір працював на Київській кіностудії імені Олександра Довженка. Тоді ж він писав, що працює у сценарній майстерні при кіностудії під правицею О. Левади, разом з Павличком і Драчем.
Робота над сценарієм була наполегливою і успішною, це підтверджує висновок сценарно-редакційної колегії та першого творчого об'єднання, які 23 лютого 1967 року розглянули і обговорили третій варіант літературного сценарію «Вир» і відзначили, що з нього постає правдива і глибока картина життя передвоєнного українського села з самобутніми характерами людей, з цікавими нелегкими долями, картина, що вражає своєю достовірністю і неторканою красою. «Авторові сценарію вдалося не тільки зберегти справжню (немов би підтекстову, приховану) поетичність роману „Вир“, а подекуди ще й підсилити її, акцентувати уже в суто зоровому відтворенні»[].
Родина
- Мати Григора, Ганна Михайлівна, померла 1987 року.
- Одружився 1958 року із Людмилою Василівною Корецькою із села Верхня Мануйлівка Козельщинського району Полтавської області.
- Діти
- Михайло (названий на честь дідуся), 1963 р. н., закінчив романо-германський факультет КДУ ім. Шевченка. Помер 2015 року від білокрів'я. Похований коло батька[].
- Василь 1970 р. н., закінчив факультет української філології КДУ ім. Шевченка. 2008 року емігрував до Латинської Америки, в даний час проживає в Чилі.
Родина Тютюнника по його смерті одержала квартиру на Троєщині.
Бібліографія
Власні твори
Збірки короткої прози
- «Зав'язь» (1968)
- «Деревій» (1969)
- «Батьківські пороги» (1972)
- «Крайнебо» (1975)
- «Коріння» (1978)
Окремі новели і оповідання
- «На згарищі»
- «Син приїхав»
- «Три зозулі з поклоном» (1976)
Повісті
- «Облога» (1969)
- «Климко» (1976)
- «Вогник далеко в степу» (1979)
- (1981)
- «Житіє Артема Безвіконного» (1980-ті)
Твори для дітей
- Ласочка» (1970)
- «Лісова сторожка» (1971)
- «Степова казка» (1973)
Вибране
- «Вибрані твори» (Київ, «Дніпро», 1981)
- «Вибрані твори». («Січ», 2000)
- «Вибрані твори» («Сакцент Плюс», 2001)
- «Холодна м'ята» (збірка оповідань і повістей) («Український письменник», 2009)
Інше
- «Бути письменником: щоденники, записники, листи» (Передм., упорядкув. О. Неживого) (Київ, «Ярославів Вал», 2011)
Переклади
- Василь Шукшин. Збірка оповідань та повістей . Переклад із російської, 1978.
- Максим Горький. «Серце Данко». Переклад із російської, 1974.
- . «Рік у лісі». Переклад із російської, 1976.
- Микола Островський. «Гудок». Переклад із російської, 1977.
- Худайберди Тухтабаєв. «Пригоди двієчника», 1977; «Кінець жовтого дива», 1978; «Червона шапочка», 1987. Переклад з узбецької.
- Рудольф Распе. «Пригоди барона Мюнхаузена». Переклад з німецької, 1981.
- Імант Зієдоніс. «Блакитна казка». Переклад з латиської, 1996.
Відзнаки і премії
- 1967 рік – журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Гр. Тютюнника як найкращі у своїх публікаціях.
- 1968 рік – «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання, і Гр. Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій».
- 1979 рік – медаль «Золоте перо» – відзнака журнала «Сельская молодежь».
- 1980 рік – Державна премія УРСР імені Лесі Українки – за твори «Климко» та «Вогник далеко у степу».
- 1989 рік – Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (посмертно) – за твори у 2-х томах.
1981 року за мотивами його оповідання «Син приїхав» режисер Ярослав Ланчак створив кортокометражний фільм , а у 1980 році режисер Петро Марусик за оповіданням «Оддавали Катрю» — однойменний короткометражний фільм.
Режисер Станіслав Чернілевський зняв короткометражний фільм «Грамотний», де дебютував Богдан Бенюк, зігравши кіномеханіка.
1983 року режисер Микола Вінграновський за повістю «Климко» й творами «Дід Северин» і «Вогник далеко в степу» зняв повнометражну стрічку «Климко». 1993 року екранізовано його твір «Три плачі над Степаном» (режисер Валерій Шалига).
Цікаві факти
- Повість «Климко» має автобіографічний характер. В 1942 році через голод та дослухавшись поради знайомих, письменник у віці 11 років пішов до матері на Полтавщину пішки.
Згодом в автобіографії письменник згадував: «Порадили мені чкурнути до матері на Полтавщину, щоб легше стало всьому сімейству, — голод як-не-як. Я так і зробив. Йшов пішки, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з початку подорожі було дев'ять сухарів, перепічка і банка меду — земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язик і в грудях терпло, тоді трохи привик. Ішов рівно два тижні. Через Слов'янськ, Краматорськ, Павлоград (чи Конград), Полтаву, Диканьку, Опішню».
Пам'ять
Письменникові присвячено одну з вітрин Музею однієї вулиці. В середині 1960-х років він мешкав на Андріївському узвозі. В музеї виставлені автографи Григора Тютюнника, листи до друга, колекція оригінальних світлин.
На могилі Тютюнника встановлено бюст письменника на високій стелі (скульптор В.Луцак, архітектор Я.Ковбаса).
На будинку, де мешкав письменник (1963—67; Андріївський узвіз, № 32), встановлено меморіальну дошку (скульптор В. Луцак, архітектор І. Лебідь). Таку ж дошку відкрито в Лубнах (вул. Я. Мудрого, 50) з написом «Український письменник Григір Тютюнник. Буваючи в Лубнах, зупинявся в цьому будинку з 1970 по 1979 рік».
У с. Верхня Мануйлівка Кременчуцького району Полтавської області, на садибі тещі Григора Тютюнника, в травні 2021 року встановлено меморіальну дошку з написом: "Тут від 1958 до 1979 року регулярно гостював і творив видатний український письменник-шістдесятник Григір Михайлович Тютюнник (1931-1980)"
1998 року одній із бібліотек для дітей Дніпровського району Києва присвоєно ім'я Григора Тютюнника. У ній оформлено музейну експозицію. У школі с. Щотове на Луганщині у 1988 року відкрито літературний музей, а на шкільному подвір'ї споруджено пам'ятник. Шкільний музей функціонує також на батьківщині письменника у селі Шилівка. Скульптурний портрет Григора Тютюнника створив у 1990 році скульптор із Луганська І. М. Чумак.
5 грудня 2006 в Будинку письменників (Київ) відбувся вечір пам'яті Григора Тютюнника (до 75-річчя від дня народження).
6 лютого 2014 року в Національній спілці письменників України відбулася презентація фільму режисера О. Рябокриса про Гр. Тютюнника «Доля».
Особовий фонд Тютюнника зберігається в ЦДМЛМ України.
2021 року вийшла книжка «Такий він у нашій пам'яті. Спогади про Григора Тютюнника», укладач — Михайло Слабошпицький.
Примітки
- Герасимова Г. П. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 193. — .
- Тарнашинська, 2011, с. 34.
- Тютюнник, 2011.
- Неживий, Олексій (лютий 2017). (PDF). Слово і час (2): 77-83. Архів оригіналу (PDF) за 6 травня 2020. Процитовано 6 травня 2020.
- . Архів оригіналу за 10 лютого 2016. Процитовано 13 січня 2016.
- . ukrlit.vn.ua. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 25 квітня 2020.
- Неживий, Олексій (2011). (PDF). Слово і час (12): 16-31. Архів оригіналу (PDF) за 6 травня 2020. Процитовано 6 травня 2020.
- Тарнашинська, 2011, с. 8.
- . Архів оригіналу за 30 серпня 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
- . Ринок Бориспіль. 21 березня 2014. Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 6 травня 2020.
- Новакович Руслан. З любові і муки. "У передсмертній записці Григора Тютюнника запам'ятала одну фразу: «Помучте іншого…» — згадує вдова відомого письменника [ 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня. — 2006. — № 47. — 8 — 15 грудня.
- Українські письменники та їх твори, 11 клас (укр.) . Харків: Видавництво "Ранок". 2008. с. 367. ISBN .
- Тарнашинська, 2011, с. 10.
- Ковалів, Юрій (2009). . Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету. Сер. : Філологія. Маріуполь: Принт-Сервіс (2): 60-92. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 7 травня 2020.
- Дзюба, Іван (2007). Літературні портрети; Дніпровський меридіан; Зі спогадів. 3 криниці літ. Т. 3. Видавничий дім «Києво-Могилянська академія». с. 807.
{{}}
:|access-date=
вимагає|url=
(); Вказано більш, ніж один|сторінки=
та|сторінка=
() - Тарнашинська, 2011, с. 13.
- Тарнашинська, 2011, с. 6.
- Тарнашинська, 2011, с. 27.
- Закон спільного кореня. Листування між Григорієм та Григором Тютюнниками / вступне слово Миколи Жулинського, підготовка публікації Раїси Мовчан // Вітчизна. — 1986. — № 6. — С. 129—138.5, 130
- Тютюнник, 2011, с. 102.
- Тютюнник, 2011, с. 96.
- Головій, О. (1996). . Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки : Філологічні науки. Літературознавство : наук. журн. Луцьк: Вид-во СНУ ім. Лесі Українки (8): 23-32. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 7 травня 2020.
- Литвин, Надія (30 вересня 2021 року). . https://kozvisti.org.ua/ (українська) . Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
- опубліковано посмертно 11-му номері журналу "Вітчизна" за 1981 рік
- Тарнашинська, 2011.
- Брюховецька Л. І. Поетична хвиля українського кіно / Л. І. Брюховецька. — К. : Мистецтво, 1989. — 173 с. — Із змісту: [Про короткометраж. фільм С. Чернілевського за оповід. Г. Тютюнника «Грамотний»].– С. 162—163. — ISBN5-7715-0210-3
- Брюховецька Л. Приховані фільми: укр. кіно 1990-х / Л. Брюховецька. — К. : Артек, 2003. — 384 с. — Із змісту: [Про екранізацію твору «Три плачі над Степаном»]. — С. 208. —
- . Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 4 вересня 2013.
- Литвин, Надія (3 червня 2021 року). . https://kozvisti.org.ua/ (українська) . Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
- Спогади, 2021.
Література
- Герасимова Г. П. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 193. — .
- Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі: літ.-публіц. вид. — К.: Фенікс, 2008. — С. 194—198, 278. — .
- Жадько В. О. Український некрополь: іст. наук. довід. — К.: Жадько, 2005. — С. 314. — .
- Жадько В. О. У пам'яті Києва: наук. фотоілюстр. довід.-посіб. — К.: Фенікс, 2007. — С. 26, 75, 76, 143, 124, 396. — .
- Неживий О. Григір Тютюнник: текстологічна та джерелознавча проблематика життя і творчості: монографія. — Луганськ: Вид-во Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2010. — 272 с. — .
- Такий він у нашій пам'яті. Спогади про Григора Тютюнника / Уклад. Михайло Слабошпицький. — Київ : Знання, 2021. — 440 с. — .
- Українське слово — Т. 3. — К., 1994.
- Дикий: Вибрані твори / Григір Тютюнник. — К.: Знання, 2014. — 223 с. — .
- Пархета Я. В. Епістолярій Григора Тютюнника: проблема стосунків з матір'ю [ 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Питання літературознавства. — 2014. — № 89. — С. 52–61.
- Тарнашинська, Людмила (2011). . Шістдесятництво: профілі на тлі покоління. Т. вип. 12. Держ. закл. «Нац. парлам. б-ка України». с. 135. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
- Тютюнник, Григір (2011). Бути письменником : щоденники, записники, листи / Григір Тютюнник. Ярославів вал. с. 440.
{{}}
:|access-date=
вимагає|url=
() - Тютюнник, Григір (2014). Холодна М'ята. Український письменник. с. 844.
{{}}
:|access-date=
вимагає|url=
()
Посилання
- Життєвий та творчий шлях [ 15 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Твори Григора Тютюнника в електронній бібліотеці ukrclassic.com.ua [ 16 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Кореспондент «Україна молода» побувала на батьківщині славетних українських письменників Григора та Григорія Тютюнників [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Тютюнник Григір у Інтернет-бібліотеці «Українського центру» [ 25 лютого 2008 у Wayback Machine.]
- Дитячі твори Григора Тютюнника на Читанці [ 5 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Бібліотека для дітей ім. Г. Тютюнника [ 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Увага до психологічних деталей у творах для молоді Григора Тютюнника у контексті польських літературознавчих досліджень [ 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.] Дудко О. С.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Tyutyunnik Ne plutati z Tyutyunnik Grigorij Mihajlovich prichina smerti Grigir Mihajlovich TyutyunnikGrigir TyutyunnikNarodivsya5 grudnya 1931 1931 12 05 s Shilivka Poltavska oblast URSR SRSRPomer6 bereznya 1980 1980 03 06 48 rokiv Kiyiv URSR SRSR samogubstvoPohovannyaBajkove kladovisheKrayina SRSRNacionalnistukrayinecDiyalnistprozayikAlma materHNU im V N KarazinaZakladHNU im V N KarazinaMova tvorivukrayinskaRoki aktivnostiz 1966NapryamokneorealizmZhanrpovist opovidannya novelaMagnum opus Vognik daleko v stepu Klimko BatkoTyutyunnik Mihajlo VasilovichMatiTyutyunik Ganna MihajlivnaBrati sestriTyutyunnik Grigorij MihajlovichU shlyubi zLyudmila Vasilivna KoreckaDitiMihajlo VasilNagorodi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Grigi r Miha jlovich Tyutyu nnik 5 grudnya 1931 1931 12 05 Shilivka Zinkivskij rajon Ukrayinska SRR SRSR 6 bereznya 1980 1980 03 06 Kiyiv ukrayinskij pismennik prozayik perekladach pedagog Predstavnik pokolinnya shistdesyatnikiv Brat pismennika Grigoriya Tyutyunnika Laureat premiyi imeni Lesi Ukrayinki 1980 za povisti Klimko 1976 ta Vognik daleko v stepu 1979 Derzhavnoyi premiyi imeni Tarasa Shevchenka 1989 posmertno za Tvori u dvoh tomah Persha publikaciya rosijskomovna novela V sumerki u zhurnali Krestyanka 1961 nastupni tvori pisav ukrayinskoyu movoyu Chlen Spilki pismennikiv Ukrayini z 1966 roku Drukuvali tvori Tyutyunnika v Ukrayini neohoche neshadno kritikuvali kozhen novij tvir deyakih tak i ne opublikuvali za zhittya pismennika Jogo tvori viriznyalisya koloritnim zobrazhennyam pobutu suchasnogo sela ridkisnim znannyam movi ta psihologiyi narodu sokovitim gumorom Avtor zbirok novel Zav yaz 1966 Derevij 1969 Batkivski porogi 1972 Krajnebo 1975 Korinnya 1978 knizhok dlya ditej Lasochka 1970 Lisova storozhka 1971 Stepova kazka 1973 Perekladach tvoriv Vasilya Shukshina Eriha Raspe ta in U nich iz 5 na 6 bereznya 1980 roku 48 richnij pismennik uchiniv samogubstvo v Kiyevi ZhittyepisTyutyu nnik Gri gir Miha jlovich narodivsya 5 grudnya 1931 roku v c Shilivka na Poltavshini Batki Tyutyunnik Mihajlo Vasilovich i Tyutyunnik do shlyubu Sivokin Ganna Mihajlivna buli selyanami i pracyuvali v kolgospi U nich z 29 na 30 listopada 1937 roku Mihajla Tyutyunnika zaareshtuvali a shestirichnij Grigir na vse zhittya zapam yatav yak big azh na kraj sela uslid za chornim voronom na yakomu povezli batka Pro nogo ne mozhna bulo navit zgaduvati bo vorog narodu Po Mihajlovi Tyutyunniku ne lishilosya ni fotografiyi ni mogili tilki 1958 roku prijshlo povidomlennya sho za rik jogo bulo reabilitovano posmertno za brakom skladu zlochinu Uzhe v zrilomu vici pismennik napishe Meni yakbi mati zhivogo batka Hoch bi znati de jogo mogila Meni vona vvizhayetsya des daleko daleko v drimuchomu lisi Represovanim buv i did Grigora Tyutyunnika po materi Mihajlo Timofijovich Sivokin Jogo zaareshtuvali 20 lyutogo 1930 roku pislya togo yak Mihajlo Tyutyunnik odruzhivsya z Gannoyu Sivokin 1 zhovtnya 1937 roku zaareshtuvali batkovogo starshogo brata Pavla Vasilovicha Tyutyunnika 13 listopada sudova trijka NKVS Poltavskoyi oblasti na zakritomu zasidanni ogolosila virok Tyutyunnika P V rozstrilyati majno sho nalezhalo jomu konfiskuvati smertnij virok vikonano 25 listopada togo zh roku v Poltavskij tyurmi 31 bereznya 1965 roku Tyutyunnik P V reabilitovanij Poltavskim oblasnim sudom Pislya togo yak batka zabrali u v yaznicyu pismennika do sebe na Donbas vzyav batkiv brat Filimon Vasilovich Tyutyunnik sho meshkav u smt Shotove Luganskoyi oblasti Vin i jogo druzhina Natalya Ivanivna Ryabovecka z hutora Troyanivka vchili j vihovuvali malogo Grigora Yak zgaduvav sam pismennik Voni oboye pracyuvali v shkoli Dyadya buv buhgalterom totya vikladala ukrayinsku movu j literaturu Z togo chasu ya zapam yatav Yak upav zhe vin z konya Na majdani Ya lyubiv i znav kazki Pushkina i bezlich ukrayinskih narodnih kazok z yakih ya najbilshe lyublyu j zaraz Kotigoroshko prekrasna kazka Perechituvav oce nedavno divo ta j godi Mati Grigora Ganna Mihajlivna pomerla 1987 roku Vazhki umovi ditinstva stali osnovoyu bagatoh tem ta syuzhetiv majbutnih tvoriv Na formuvannya svitosprijmannya vplinuli rannya vtrata batka zhittya vdalini vid materi zavdani vijnoyu moralni j materialni vtrati tosho 1938 roku dyadko zi svoyeyu druzhinoyu viddali Grigora do shkoli v ukrayinskij pershij klas yakij narahovuvav sim uchniv a tomu cherez deyakij chas buv rozformovanij i hlopcya pereveli v rosijskij klas Z togo chasu i do 1962 roku yak zaznachav sam Tyutyunnik vin rozmovlyav pisav listi inodi opovidannya vinyatkovo rosijskoyu movoyu okrim rokiv 1942 1949 koli ya znov opinivsya v seli bilya materi 1946 roku pislya zakinchennya p yatogo klasu pishov v Zinkivske remisniche uchilishe 7 de oderzhav specialnist slyusarya 5 go rozryadu Zakinchivshi jogo pracyuvav na Harkivskomu zavodi imeni Malisheva ale zahvoriv legenyami povernuvsya do Shilivki Ne vidpracyuvav nalezhnih troh rokiv za sho vidsidiv 4 misyaci v koloniyi Yak vijshov povernuvsya na Donbas de pracyuvav v kolgospi na vidbudovi shaht slyusaryuvav Piznishe v svoyih spogadah Grigir pisav Pislya zakinchennya p yatogo klasu pishov ya v Zinkivske RU 7 shob mati yakus odezhinu i 700 gramiv hliba na den Voni oti 700 gramiv i vryatuvali nas iz mamoyu u 1947 mu ya nosiv z goroda shodnya po shmatochku glevkomu i splyusnutomu v kisheni yak porozhnij gamanec Voseni nam remisnikam vruchili atestati slyusariv p yatogo rozryadu i odvezli mashinami do Ohtirki A zvidsi poyizdom do Harkova na zavod im Malisheva Tam nam dali gurtozhitok odna kimnata zagin na 68 dush i rozpodilili po cehah 1951 roku Tyutyunnik pishov do armiyi sluzhiv u morfloti radistom na Dalekomu Shodi Pislya demobilizaciyi zakinchiv vechirnyu shkolu pracyuvav tokarem u Shotovskomu vagonnomu depo U 1957 1962 rokah majbutnij pismennik navchavsya v Harkivskomu universiteti na filologichnomu fakulteti Same tut vin zahopivsya literaturnoyu praceyu redaguvav zhurnal Promin U listi do brata vid 28 veresnya 1957 roku Grigir pisav Universitet dlya mene bilshe nizh ya togo chekav Moyi uyavlennya pro nogo buli vikrivleni i zovsim neobgruntovani Tut navchat ne tilki pomichati fiksuvati pevni fakti ale navchat i analizuvati yih pravilno bez zajvih garyachkovosti i bagatoslivnogo gnivu yakij meni pritamannij Tut navchat vidsivati riznogo rodu polovu i vse te sho kolis zdavalosya vartim uvagi Pislya sluzhbi vpershe probuye pisati rosijskoyu movoyu Znachnij vpliv na formuvannya literaturnih smakiv na stavlennya do literaturnoyi praci spraviv jogo brat pismennik Grigorij Tyutyunnik 1958 roku odruzhivsya z vipuskniceyu filfaku Lyudmiloyu Vasilivnoyu rodom iz s Verhnya Manujlivka Kozelshinskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Tut Gr Tyutyunnik buvav nabagato chastishe nizh udoma Tut vin napisav ponad 20 svoyih tvoriv prototipami geroyiv yakih stali meshkanci Manujlivki dzherelo ne vkazane 990 dniv Pracyuye vchitelem vechirnoyi shkoli na st Shotove Luganskoyi obl 24 sichnya 1963 roku u podruzhzhya narodivsya sin Mihajlo a 13 travnya 1970 roku sin Vasil Odnogo Mihajla zamorduvali mozhe hoch drugomu potalanit zhiti po lyudski Ob cim tilki j molyu Gospoda Boga V ostanni misyaci zhittya pismennik pracyuvav nad povistyu Zhitiye Artema Bezvikonnogo yakoyi tak i ne zavershiv hoch yak priznavavsya uzhe bachiv yiyi vsyu dzherelo Zackovanij dovedenij do rozpachu i depresiyi v nich iz 5 na 6 bereznya 1980 roku vchiniv samogubstvo v Kiyevi U ruci pismennik stiskav peredsmertnu zapisku Domuchujte kogos inshogo a moye sho v mene ye spalit Pohovano pismennika na Bajkovomu kladovishi v Kiyevi dilyanka 33 dzherelo Derzhavnu premiyu imeni Tarasa Shevchenka Grigorovi Tyutyunnikovi prisudili vzhe posmertno u berezni 1989 roku dzherelo TvorchistMemorialna doshka na budinku na Andriyivskomu uzvozi de v 1963 1967 rokah meshkav pismennik Ya Levich Portret Grigora Tyutyunnika P o 80h60 1979 1961 roku Grigir Tyutyunnik u zhurnali Krestyanka nadrukuvav pershu novelu V sumerki napisanu rosijskoyu movoyu yaka narodilasya z lista do druzhini za pidpisom G Tyutyunnik Tashanskij Psevdonim z yavivsya vid nazvi richki Tashan yaka protikaye cherez ridne selo Pislya smerti starshogo brata Grigoriya Tyutyunnika pereklav svoyi Sumerki ukrayinskoyu movoyu i vidtodi pisav lishe neyu Prochitav slovnik Grinchenka i ledve ne tancyuvav na radoshah tak bagato vidkriv meni cej bliskuchij tvir Negajno pereklav svoyi Sumerki na ridnu movu i teper uzhe ne rozluchayusya z neyu slava bogu i ne rozluchusya do samoyi smerti 1962 roku pislya zakinchennya Harkivskogo universitetu uchitelyuvav u vechirnij shkoli u mistechku Artemivsku na Donbasi 1963 roku pereyihav do Kiyeva vprodovzh 1963 1964 rokiv pracyuvav u redakciyi gazeti Literaturna Ukrayina opublikuvav kilka narisiv ta pershi opovidannya Divak Rozhevij morok Klenovij pagin Sito sito Molodizhni zhurnali Dnipro ta Zmina vmishuyut noveli Misyachnoyi nochi Na zgarishi U sutinki Chudasiya Smert kavalera 1965 Zacikavivshis kinematografom Gr Tyutyunnik pracyuye u scenarnij majsterni Kiyivskoyi kinostudiyi im O Dovzhenka stvoryuye literaturnij scenarij za romanom Grigoriya Tyutyunnika Vir recenzuye tvori koleg kinodramaturgiv ta filmi Perehodit na redaktorsko vidavnichu robotu u vidavnictva Molod i Veselka a zgodom povnistyu viddayetsya literaturnij tvorchosti 1966 roku vijshla jogo persha knizhka Zav yaz vidavnictvo Molod Zav yaz bula odniyeyu z tih knizhok yaki zasvidchili novij zlet ukrayinskoyi prozi i zrobili populyarnim im ya Gr Tyutyunnika vodnoraz viriznivshi jogo sered tvorchoyi molodi Do literaturi pismennik stavivsya serjozno buv perekonanij sho vona ne mozhe asociyuvatisya iz groyu v shahi de mozhna perehitruvati zakoviristim hodom suprotivnika ne viznavav modnih tem vvazhav sho golovne u tvori lyudina literaturnu pracyu sprijmav za robotu yaku treba robiti bez pospihu na sovist Svoyi pershi publikaciyi pocinovuvav dosit samokritichno vimagav vid sebe she vchitisya dumati na paperi pisati tilki pid silnim vrazhennyam tosho Gr Tyutyunnik postupovo dijshov visnovku sho talant kraplya zdibnostej i more praci Za zrazok vin mav ukrayinsku klasichnu novelistiku spodivavsya napisati take shob hoch viddaleno nablizhalosya viraznistyu j majsternistyu do Sinoyi knizhechki V Stefanika chi do Teslenkovih opovidan zahoplyuvavsya prozoyu G Kosinki Yu Yanovskogo A Golovka z povagoyu stavivsya do suchasnikiv zokrema do O Gonchara ce nashe dzherelo ne prihovuvav potrebi nasliduvannya ale yak velikoyi lyubovi do chogos ne vdavavsya do samoreklami posilayuchis na klasiku yaka najmenshe nablizhalasya do reklamnogo faktu tomu vlasne vona i klasichna Zhurnal Druzhba narodov vidznachiv opovidannya Gr Tyutyunnika yak najkrashi u svoyih publikaciyah 1967 roku 1968 roku Literaturna gazeta ogolosila vsesoyuznij konkurs na najkrashe opovidannya Grigoru Tyutyunniku bulo prisudzheno premiyu za opovidannya Derevij Tvir dav nazvu zbirci 1969 do yakoyi uvijshli povist Obloga ta kilka opovidan Z pershih publikacij buv uzhe lider molodih novelistiv zavzhdi lishavsya Soboyu Osoboyu sebto osoblivim Suchasniki sposteregli sho z poyavoyu tvoriv Grigora prijshla v literaturu nova hudozhnya faktura pravdive zhorstke vivirene avtorskoyu vimoglivistyu slovo sho ne postupalosya stefanikivskomu U 1970 ti roki z yavlyayutsya u presi respublikanskij Vitchizna Dnipro Ranok ta vsesoyuznij Druzhba narodov Selskaya molodezh Studencheskij meridian novi tvori Grigora Tyutyunnika U Tallinni vihodit zbirka jogo opovidan estonskoyu movoyu 1974 1979 roku zhurnal Selskaya molodezh 1 povidomlyaye sho jogo nagorodzheno medallyu Zolote pero za bagatorichnu tvorchu spivpracyu Vihodyat drukom zbirki Batkivski porogi Krajnebo Kiyiv 1972 1975 Otchie porogi Moskva 1975 Korinnya Kiyiv 1978 Tyutyunnik perekladav ukrayinskoyu movoyu tvori V Shukshina 1978 roku u vidavnictvi Molod vijshla zbirka opovidan ta kinopovistej Kalina chervona perekladav i tvori M Gorkogo Serce Danko I Sokolova Mikitova Rik u lisi ta in Nadgrobok G M Tyutyunnika na Bajkovomu kladovishi v Kiyevi Na pochatku 1970 h rokiv Gr Tyutyunnik pracyuvav u vidavnictvi Veselka Sered jogo dorobku nastilna kniga kalendar dlya ditej Dvanadcyat misyaciv 1974 u pidbori materialiv do yakoyi viyavivsya jogo literaturnij smak mistecka vimoglivist povaga do yunogo chitacha Pishe vin i sam tvori dlya ditej vidaye zbirki opovidan Lasochka 1970 kazok Stepova kazka 1973 yaki po novomu rozkrili talant pismennika 1980 roku za knigi Klimko 1976 i Vognik daleko v stepu 1979 Grigorovi Tyutyunniku prisudzheno premiyu imeni Lesi Ukrayinki Ilyustraciyi do tvoriv z velikim nathnennyam stvoryuvali vidomi hudozhniki yak ot Yakim Levich Oleksandra Prahova Ya Levich z yakim vin priyatelyuvav stvoriv gliboko psihologichnij portret pismennika ilyustruvav chimalo jogo tvoriv osoblivo na storinkah zhurnalu Malyatko de pracyuvav hudozhnim redaktorom Vtim G Tyutyunnik ne pisav lishe dlya ditej divuyuchis z togo za spogadami Valeriya Shevchuka sho z nogo hotili zrobiti dityachogo pismennika Pismennik napisav blizko 40 novel 5 povistej odna nezavershena nizku narisiv statej spogadiv jogo literaturnij spadok mozhna vmistiti v odnomu tomi na 600 storinok prote cogo cilkom vistachilo abi zalishitisya v kanoni ukrayinskoyi literaturi HH stolittya dzherelo Proza Grigora Tyutyunnika gostro socialna Vidatnij novelist zvertayuchis do malih prozovih form hotiv pokazati lyudinu tut i zaraz zobraziti yiyi vnutrishnij svit nepovtornist momentu i perezhivannya Taka forma napisannya vidpovidala harakteru avtora Mova jogo tvoriv lakonichna nadzvichajno virazna nasichena narodnimi aforizmami Dlya pismennika harakternim ye pisennij lirizm emocijnist i sentimentalna chutlivist Geroyi sprijmayut use sho vidbuvayetsya spochatku sercem a vzhe potim rozumom dzherelo Koli odin molodij pismennik zapitav u Grigora Tyutyunnika pro sekreti jogo tvorchosti to pochuv u vidpovid Bil Povna dusha bolyu Ale zh vi jogo ne vizmete Bo ne perezhili te sho moyi geroyi Pismennik dobre pam yatav svoyi vidchuttya vid utrati ridnih zhorstokih udariv doli zlidennogo voyennogo ditinstva dzherelo Stvorivshi cilu galereyu portretiv lyudej sela Grigir Tyutyunnik ne prosto rozkriv nacionalnij harakter u riznih jogo socialnih moralnih psihologichnih proyavah a syagnuv svoyim chesnim hudozhnim slovom tiyeyi miri doslidzhennya zhittya yaka dozvolyaye govoriti pro tipologichne uzagalnennya cogo harakteru sho nese u sobi kod genetichnoyi pam yati narodu Ivan Dzyuba v eseyi Smutok pravdi v Grigorovih ochah pishe Ne tak i bagato obsyagom drukovanih arkushiv ustig vin napisati A yak bagato skazav Yakij ogrom narodnoyi doli j viprobuvan narodnih okresliv Yak pokazav stozhilnist narodu svogo i v liholitti vijni i v tyagotah vidbudovi Yak smilivo glyanuv na novi problemi i syurprizi rozvitku Yakij diapazon harakteriv i vdach Yaka realnist narodnogo zhittya i sukupnogo narodnogo harakteru u vsih jogo polyusah i v usij organichnij zluci riznih yakostej I yake vserozuminnya Tvori Grigora Tyutyunnika perekladeno anglijskoyu biloruskoyu bolgarskoyu virmenskoyu estonskoyu litovskoyu moldavskoyu nimeckoyu polskoyu rosijskoyu slovackoyu ta bagatma inshimi movami Epistolyarna spadshina U shodennikah Grigora Tyutyunnika bagato zapisiv kotri stosuyutsya vlasne literaturnoyi praci j dayut uyavlennya pro jogo robotu ne tilki u chasoprostori hudozhnogo tvoru a j u chasoprostori jogo estetichnoyi sistemi ta sistemi etichnih koordinat Takozh voni svidchat pro te sho hudozhnya tvorchist bula dlya pismennika procesom osmislenim koli pismennik vdumlivo shukav vidpovidej yaki b zadovolnili jogo dopitlivij rozum Pozayak mav perekonannya Te sho nazivayut vershinoyu talantu to vershina kritichnogo stavlennya do sebe Shodenniki vidkrivayut nam usyu miru neshadnoyi vimoglivosti Grigora Tyutyunnika do samogo sebe jogo samokritichnist osmislenist i vimoglivist azh do bezzhalnosti koli vin katuyetsya svoyimi lyudskimi slabkostyami chi profesijnoyu nezrilistyu sumnivami chi poshukom yedino tochnogo bezpomilnogo slova i dayut mozhlivist zrozumiti sho tvorennya prozi ne shovok vid realnogo zhittya a chorna pismennicka robota katuvalnicya nasha i radist Z lista Grigora Tyutyunnika do brata KritikaGrigir Tyutyunnik zmushenij buv zavojovuvati prihilnist chitachiv todi koli v probudzhenij hrushovskoyu vidligoyu literaturi grimili imena Lini Kostenko Vasilya Simonenka Ivana Dracha Mikoli Vingranovskogo vzhe buli vidomi svoyimi triumfalnimi debyutami molodi prozayiki Volodimir Drozd Yevgen Gucalo Valerij Shevchuk Vtim vidrazu stalo zrozumilo sho pismennik yakij vraziv usih glibokoyu pravdoyu zhittya zajmaye okremishnye misce i v kulturno misteckomu zhitti Ukrayini epohi shistdesyatnictva i v yiyi literaturi ne nalezhav do Klubu tvorchoyi molodi ne brav uchasti u jogo akciyah Ta j pisati pochinav spochatku rosijskoyu i tilki pid vplivom starshogo brata Grigoriya vzhe pislya jogo smerti povernuvsya do ridnoyi movi Akademik Mikola Shamota golovnij literaturnij prokurator 1970 h rokiv kartav jogo za poetizaciyu sela yak dushevnogo pritulku samotnoyi i znemozhenoyi v miskij suyeti lyudini yak dzherela nacionalnoyi samosvidomosti i t in Shojno z yavilasya zbirka Grigora Tyutyunnika Batkivski porogi 1972 yak Semen Shahovskij ulashtuvav roznos z ideologichnim uhilom devalvaciya vsogo vidatnogo masshtabnogo sho mav bi hudozhnik pomititi urazlivi v idejnomu rozuminni obrazi Podibno vislovlyuvavsya j Anatolij Gordiyenko filosof yakij specializuvavsya na ideologichnij kontrpropagandi v cilomu jogo rozuminnya zhittya suchasnika viyavlyayetsya zbidnenim i spotvorenim Pismennik nikoli jogo ne idealizuvav zavzhdi u sprijnyatti suchasnikiv lishavsya suvorim realistom litopiscem suchasnogo ukrayinskogo sela yakij stvoriv cilu galereyu povnokrovnih silskih tipiv hoch kritika dorikala pismenniku sho vin pishe ne pro te selo i ne pro tih selyan a deyaki avtori apelyuyuchi do yevropejskih modernistiv vbachali u takij prozi iz takimi geroyami anahronizm Kritiki vkazuyut na pereguki stilovih ris u malij prozi Vasilya Stefanika i Grigora Tyutyunnika Obidva avtori akcentuvali na zhittyevomu tragizmi opisuvali mezhovi stani pochuttya vidchayu samotnosti strazhdannya smerti j zastosovuvali prijom rozpovidi vid pershoyi osobi Selyani u Vasilya Stefanika j Grigora Tyutyunnika yedini nosiyi najvishih moralnih yakostej hraniteli nacionalnih tradicij Osoblivu rol u tvorchosti cih pismennikiv vidigraye hudozhnya detal yaka ye naskriznoyu i chasto pererostaye u simvol yak ot u Troh zozulyah z poklonom Tyutyunnika rozpikali za te sho vin idealizuye dzherela ne pro tih geroyiv pishe ne vede yih na peredovu liniyu zhittya dzherelo Za sposterezhennyam Romana Ivanichuka Grigir Tyutyunnik zaprovadzhuvav pravdive zhorstke vivirene avtorskoyu vimoglivistyu slovo yake samo soboyu vidkidalo polovu banalnosti nalit sentimentalnosti bulo ogolene nemov vidviyane zerno j ne postupalosya stefanikivskomu slovu dzherelo Smilivist principovist nepokirnist bezkompromisnist dorogo koshtuvali Grigorovi Mihajlovichu Jogo nikoli ne obirali chlenom pravlinnya Spilki ne deleguvali na pismennicki forumi jomu ne raz pogrozhuvali viklyuchennyam zi Spilki znyattyam iz roboti jogo primusovo dobrovilno zaproshuvali na rizni spilchanski ta partijni zibrannya j vihovuvali tam za te sho obrazhav Bogdana Chalogo Vasilya Kozachenka Mikolu Rudya Oleksandra Levadu j inshih V Ukrayini im ya Grigora Tyutyunnika radyanska cenzura zanesla do chornih spiskiv Pismennik konstatuvav Ya napisav lishen pivpravdu tozh mene vikidayut z literaturi A koli b ya napisav usyu pravdu to sho mene treba znishiti Neridko mitcyu prosto vidmovlyali v oprilyudnenni novih tvoriv navit ne poyasnivshi do ladu prichinu Tak bulo z povistyu Den mij subotnij pro sho j pisav u listi avtor Prochitali obidva nashi zhurnali Vitchizna j Dnipro i obidva povernuli zapevnivshi mene v svoyij prihilnosti i navit lyubovi ne projde skazali Teper lishilosya chekati chi projde vono v knizhci odnak za zhittya pismennika povist tak i ne oprilyudnili ukrayinskoyu movoyu dzherelo U chas Brezhnyevskoyi opali i represij z 1972 roku novi teksti Tyutyunnika praktichno ne drukuyut a nadrukovane potraplyaye pid pidozru j kupyuri Yak svidchit pro ce Mikola Ilnickij gniv ortodoksalnih kritikiv ta j cenzuri ne raz dohodiv do togo sho z viddrukovanogo tirazhu zhurnalu pracivniki redakciyi zmusheni buli virivati storinki i spishno vkleyuvati v te misce novi take traplyalosya i v Dnipri i v Zhovtni i v inshih chasopisah dzherelo U zhitti pismennika vihid u svit kozhnoyi noveli velika peremoga agenti KDB postijne tlo ckuvannya u Spilci i v presi zvichna sprava I vsi perezhivannya vin hovav u sobi A koli u 80 mu jomu vruchili yak podachku premiyu Lesi Ukrayinki za dityachi tvori zamist ochikuvanoyi Shevchenkivskoyi pismennik ne vitrimav Stosunki z bratomU 1945 mu do Shilivki povernulisya dyadko Filimon i poranenij starshij brat Grigorij Grigir prigaduye Azh todi oto ya vznav jogo trohi blizhche bo vin mene inodi gladiv po golivchini i kazav shos horoshe lagidne dzherelo Pislya zvilnennya Shilivki Grigir Tyutyunnik navchavsya v miscevij shkoli U jogo dityachij pam yati zbereglos kilka epizodiv zustrichej zi starshim bratom Grigoriyem dzherelo Os mi uchni p yatogo klasu razom z usiyeyu shkoloyu z usima shilivcyami stoyimo bilya cementnih shidciv starenkogo silbudu Chervoniyut prapori plachut smiyutsya lyudi A na shidcyah poperedu golovi silradi chleniv silvikonkomu ta goliv kolgospiv vihodit Grigorij i vigoloshuye promovu Vin u dovgij shineli zatis v odnij ruci shapku z chervonoyu partizanskoyu strichkoyu navskosi a druga lezhit na grudyah u perev yazi Den Peremogi Listuvatis brati Tyutyunniki pochali 1954 roku koli molodshij Grigir prohodiv flotsku sluzhbu u Vladivostoci A nezabarom brati vpershe zustrilisya u Lvovi koli Grigir priyihav do brata u korotku vidpustku Znachnoyu miroyu listuvannya zmicnilo yih bratnye j tvorche spilkuvannya 1986 roku u shostomu nomeri zhurnalu Vitchizna nadrukuvali listuvannya mizh Grigoriyem i Grigorom Tyutyunnikami pid nazvoyu Zakon spilnogo korenya Tam Mikola Zhulinskij zaznachiv sho proroctvo Grigoriya Tyutyunnika shodo povernennya molodshogo Grigora do ridnoyi movi zbulosya yak i duhovna potreba pisati pro lyudej prirodu i svit koli bude malo bachiti i rozumiti cih lyudej a yedinim sensom zhittya i tvorchosti stane potreba lyubiti tih z chiyeyi krovi i ploti vin narodivsya yak hudozhnik U listah do starshogo brata Grigir pisav pro studentske zhittya prohannya napisati vidguk na virshi priyatelya silski zamalovki kritichni poradi vrazhennya vid zustrichi z literatorami vplitav takozh folklorni obrazi fragmenti pisen povidomlennya pro zminu simejnogo statusu tosho Ce bulo druzhnye spilkuvannya dvoh riznih i takih ridnih brativ Pro lyubov do starshogo brata jdetsya u jogo listah do vdovi Grigoriya Oleni Chernenko Tyutyunnik ne datovanomu listi 1962 roku de Grigir rozpovidaye pro organizaciyu tvorchogo vechora brata v Harkivskomu universiteti i listi vid chervnya 1965 roku ya lyubiv Grigora shiro navit hvoroblivo shiro koli tak mozhna skazati A superechki Tut mabut ya dijsno nagirchiv tvoyim spogadam Odnak skazhu tobi j zaraz i cherez kilkanadcyat rokiv yaksho dozhivu do togo chasu mi z Grigorom mali na deyaki rechi principovo rizni poglyadi bo prozhili riznij vik i v rizni epohi formuvalisya a voni v nas tak chasto minyayutsya Grigir Tyutyunnik zrobiv svij vibir na korist ukrayinskoyi movi zokrema j zavdyaki vplivu brata yakij naprikinci 1950 h uzhe pisav roman Vir a Grigir shojno samoviznachavsya Grigorij u listi delikatno radiv povernutisya do ridnoyi movi dzherelo Ot ti pishesh po rosijski Nu sho zh yak vono vzhe tak sklalosya pishi Tilki znaj bratiku mova dusha narodu Yak zhe ti pisatimesh pro ukrayinciv ne yihnoyu movoyu yak virazish yihnyu dushu ne cherez yihnyu movu sirich dushu Ti obov yazkovo zajdesh u cej tupik i potupcyayesh nazad shkoduyuchi sho zmarnuvav stilki chasu Todi zgadayesh mene A vzhe listuvannya pochatku 1960 h rokiv napovnene spogadami i rozdumami Grigora pro brata sho pomer u serpni 1961 roku V epistolyariyi 1962 1963 rokiv zafiksovani kritichni refleksiyi shodo jogo tvorchosti U listi do P T Gavrilova vid 15 16 travnya 1963 roku Grigir analizuye posmertnu zbirku bratovih poezij Zhuravlini klyuchi yaku dovelosya zbirati po odnomu virshiku a bulo take sho j po ryadku Vikoristovuyuchi komparativistichnij metodologichnij pidhid vin pishe sho Grigorij Tyutyunnik ne vistavlyaye svoyih pochuttiv chitachevi z metoyu pohizuvatis poeticheskoj utonchyonnostyu dushi yak ce chasto robit skazhimo Yevtushenko abo Voznesenskij i ne nav yazuye svogo optimizmu yak Tichina vin uves pragne do najkonkretnishogo faktu sho viklikaye najkonkretnishi lyudski pochuttya Divitsya mati Ti mene chekayesh vzhe davno Ya rozkazhu tobi Tovarish Studentske i t d Shob stvoriti kinoscenarij za Grigoriyevim romanom Vir z 4 bereznya 1965 do 13 sichnya 1967 roku Grigir pracyuvav na Kiyivskij kinostudiyi imeni Oleksandra Dovzhenka Todi zh vin pisav sho pracyuye u scenarnij majsterni pri kinostudiyi pid praviceyu O Levadi razom z Pavlichkom i Drachem Robota nad scenariyem bula napoleglivoyu i uspishnoyu ce pidtverdzhuye visnovok scenarno redakcijnoyi kolegiyi ta pershogo tvorchogo ob yednannya yaki 23 lyutogo 1967 roku rozglyanuli i obgovorili tretij variant literaturnogo scenariyu Vir i vidznachili sho z nogo postaye pravdiva i gliboka kartina zhittya peredvoyennogo ukrayinskogo sela z samobutnimi harakterami lyudej z cikavimi nelegkimi dolyami kartina sho vrazhaye svoyeyu dostovirnistyu i netorkanoyu krasoyu Avtorovi scenariyu vdalosya ne tilki zberegti spravzhnyu nemov bi pidtekstovu prihovanu poetichnist romanu Vir a podekudi she j pidsiliti yiyi akcentuvati uzhe v suto zorovomu vidtvorenni dzherelo RodinaEkspoziciya muzeyu Maksima Gorkogo u s Verhnya Manujlivka prisvyachena G Tyutyunniku Mati Grigora Ganna Mihajlivna pomerla 1987 roku Odruzhivsya 1958 roku iz Lyudmiloyu Vasilivnoyu Koreckoyu iz sela Verhnya Manujlivka Kozelshinskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Diti Mihajlo nazvanij na chest didusya 1963 r n zakinchiv romano germanskij fakultet KDU im Shevchenka Pomer 2015 roku vid bilokriv ya Pohovanij kolo batka dzherelo Vasil 1970 r n zakinchiv fakultet ukrayinskoyi filologiyi KDU im Shevchenka 2008 roku emigruvav do Latinskoyi Ameriki v danij chas prozhivaye v Chili Rodina Tyutyunnika po jogo smerti oderzhala kvartiru na Troyeshini BibliografiyaVlasni tvori Zbirki korotkoyi prozi Zav yaz 1968 Derevij 1969 Batkivski porogi 1972 Krajnebo 1975 Korinnya 1978 Okremi noveli i opovidannya Na zgarishi Sin priyihav Tri zozuli z poklonom 1976 Povisti Obloga 1969 Klimko 1976 Vognik daleko v stepu 1979 1981 Zhitiye Artema Bezvikonnogo 1980 ti Tvori dlya ditej Lasochka 1970 Lisova storozhka 1971 Stepova kazka 1973 Vibrane Vibrani tvori Kiyiv Dnipro 1981 Vibrani tvori Sich 2000 Vibrani tvori Sakcent Plyus 2001 Holodna m yata zbirka opovidan i povistej Ukrayinskij pismennik 2009 Inshe Buti pismennikom shodenniki zapisniki listi Peredm uporyadkuv O Nezhivogo Kiyiv Yaroslaviv Val 2011 Perekladi Vasil Shukshin Zbirka opovidan ta povistej Pereklad iz rosijskoyi 1978 Maksim Gorkij Serce Danko Pereklad iz rosijskoyi 1974 Rik u lisi Pereklad iz rosijskoyi 1976 Mikola Ostrovskij Gudok Pereklad iz rosijskoyi 1977 Hudajberdi Tuhtabayev Prigodi dviyechnika 1977 Kinec zhovtogo diva 1978 Chervona shapochka 1987 Pereklad z uzbeckoyi Rudolf Raspe Prigodi barona Myunhauzena Pereklad z nimeckoyi 1981 Imant Ziyedonis Blakitna kazka Pereklad z latiskoyi 1996 Vidznaki i premiyi1967 rik zhurnal Druzhba narodov vidznachiv opovidannya Gr Tyutyunnika yak najkrashi u svoyih publikaciyah 1968 rik Literaturnaya gazeta ogolosila vsesoyuznij konkurs na krashe opovidannya i Gr Tyutyunniku bulo prisudzheno premiyu za opovidannya Derevij 1979 rik medal Zolote pero vidznaka zhurnala Selskaya molodezh 1980 rik Derzhavna premiya URSR imeni Lesi Ukrayinki za tvori Klimko ta Vognik daleko u stepu 1989 rik Derzhavna premiya URSR imeni Tarasa Shevchenka posmertno za tvori u 2 h tomah 1981 roku za motivami jogo opovidannya Sin priyihav rezhiser Yaroslav Lanchak stvoriv kortokometrazhnij film a u 1980 roci rezhiser Petro Marusik za opovidannyam Oddavali Katryu odnojmennij korotkometrazhnij film Rezhiser Stanislav Chernilevskij znyav korotkometrazhnij film Gramotnij de debyutuvav Bogdan Benyuk zigravshi kinomehanika 1983 roku rezhiser Mikola Vingranovskij za povistyu Klimko j tvorami Did Severin i Vognik daleko v stepu znyav povnometrazhnu strichku Klimko 1993 roku ekranizovano jogo tvir Tri plachi nad Stepanom rezhiser Valerij Shaliga Cikavi faktiPovist Klimko maye avtobiografichnij harakter V 1942 roci cherez golod ta dosluhavshis poradi znajomih pismennik u vici 11 rokiv pishov do materi na Poltavshinu pishki Zgodom v avtobiografiyi pismennik zgaduvav Poradili meni chkurnuti do materi na Poltavshinu shob legshe stalo vsomu simejstvu golod yak ne yak Ya tak i zrobiv Jshov pishki mayuchi za plechima 11 rokiv tri klasi osviti i porozhnyu torbinku v kotrij z pochatku podorozhi bulo dev yat suhariv perepichka i banka medu zemlyaki dali na dorogu Potim harchi vijshli Pochav starcyuvati Pershij raz prositi bulo nejmovirno vazhko soromno odbiralo yazik i v grudyah terplo todi trohi privik Ishov rivno dva tizhni Cherez Slov yansk Kramatorsk Pavlograd chi Kongrad Poltavu Dikanku Opishnyu Pam yatPismennikovi prisvyacheno odnu z vitrin Muzeyu odniyeyi vulici V seredini 1960 h rokiv vin meshkav na Andriyivskomu uzvozi V muzeyi vistavleni avtografi Grigora Tyutyunnika listi do druga kolekciya originalnih svitlin Na mogili Tyutyunnika vstanovleno byust pismennika na visokij steli skulptor V Lucak arhitektor Ya Kovbasa Na budinku de meshkav pismennik 1963 67 Andriyivskij uzviz 32 vstanovleno memorialnu doshku skulptor V Lucak arhitektor I Lebid Taku zh doshku vidkrito v Lubnah vul Ya Mudrogo 50 z napisom Ukrayinskij pismennik Grigir Tyutyunnik Buvayuchi v Lubnah zupinyavsya v comu budinku z 1970 po 1979 rik U s Verhnya Manujlivka Kremenchuckogo rajonu Poltavskoyi oblasti na sadibi teshi Grigora Tyutyunnika v travni 2021 roku vstanovleno memorialnu doshku z napisom Tut vid 1958 do 1979 roku regulyarno gostyuvav i tvoriv vidatnij ukrayinskij pismennik shistdesyatnik Grigir Mihajlovich Tyutyunnik 1931 1980 1998 roku odnij iz bibliotek dlya ditej Dniprovskogo rajonu Kiyeva prisvoyeno im ya Grigora Tyutyunnika U nij oformleno muzejnu ekspoziciyu U shkoli s Shotove na Luganshini u 1988 roku vidkrito literaturnij muzej a na shkilnomu podvir yi sporudzheno pam yatnik Shkilnij muzej funkcionuye takozh na batkivshini pismennika u seli Shilivka Skulpturnij portret Grigora Tyutyunnika stvoriv u 1990 roci skulptor iz Luganska I M Chumak 5 grudnya 2006 v Budinku pismennikiv Kiyiv vidbuvsya vechir pam yati Grigora Tyutyunnika do 75 richchya vid dnya narodzhennya 6 lyutogo 2014 roku v Nacionalnij spilci pismennikiv Ukrayini vidbulasya prezentaciya filmu rezhisera O Ryabokrisa pro Gr Tyutyunnika Dolya Osobovij fond Tyutyunnika zberigayetsya v CDMLM Ukrayini 2021 roku vijshla knizhka Takij vin u nashij pam yati Spogadi pro Grigora Tyutyunnika ukladach Mihajlo Slaboshpickij PrimitkiGerasimova G P Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 193 ISBN 978 966 00 1359 9 Tarnashinska 2011 s 34 Tyutyunnik 2011 Nezhivij Oleksij lyutij 2017 PDF Slovo i chas 2 77 83 Arhiv originalu PDF za 6 travnya 2020 Procitovano 6 travnya 2020 Arhiv originalu za 10 lyutogo 2016 Procitovano 13 sichnya 2016 ukrlit vn ua Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2007 Procitovano 25 kvitnya 2020 Nezhivij Oleksij 2011 PDF Slovo i chas 12 16 31 Arhiv originalu PDF za 6 travnya 2020 Procitovano 6 travnya 2020 Tarnashinska 2011 s 8 Arhiv originalu za 30 serpnya 2020 Procitovano 22 kvitnya 2020 Rinok Borispil 21 bereznya 2014 Arhiv originalu za 6 travnya 2020 Procitovano 6 travnya 2020 Novakovich Ruslan Z lyubovi i muki U peredsmertnij zapisci Grigora Tyutyunnika zapam yatala odnu frazu Pomuchte inshogo zgaduye vdova vidomogo pismennika 16 serpnya 2016 u Wayback Machine Dzerkalo tizhnya 2006 47 8 15 grudnya Ukrayinski pismenniki ta yih tvori 11 klas ukr Harkiv Vidavnictvo Ranok 2008 s 367 ISBN 978 966 672 250 1 Tarnashinska 2011 s 10 Kovaliv Yurij 2009 Visnik Mariupolskogo derzhavnogo gumanitarnogo universitetu Ser Filologiya Mariupol Print Servis 2 60 92 Arhiv originalu za 5 bereznya 2022 Procitovano 7 travnya 2020 Dzyuba Ivan 2007 Literaturni portreti Dniprovskij meridian Zi spogadiv 3 krinici lit T 3 Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska akademiya s 807 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a access date vimagaye url dovidka Vkazano bilsh nizh odin storinki ta storinka dovidka Tarnashinska 2011 s 13 Tarnashinska 2011 s 6 Tarnashinska 2011 s 27 Zakon spilnogo korenya Listuvannya mizh Grigoriyem ta Grigorom Tyutyunnikami vstupne slovo Mikoli Zhulinskogo pidgotovka publikaciyi Rayisi Movchan Vitchizna 1986 6 S 129 138 5 130 Tyutyunnik 2011 s 102 Tyutyunnik 2011 s 96 Golovij O 1996 Naukovij visnik Shidnoyevropejskogo nacionalnogo universitetu imeni Lesi Ukrayinki Filologichni nauki Literaturoznavstvo nauk zhurn Luck Vid vo SNU im Lesi Ukrayinki 8 23 32 Arhiv originalu za 5 bereznya 2022 Procitovano 7 travnya 2020 Litvin Nadiya 30 veresnya 2021 roku https kozvisti org ua ukrayinska Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2021 Procitovano 19 zhovtnya 2021 opublikovano posmertno 11 mu nomeri zhurnalu Vitchizna za 1981 rik Tarnashinska 2011 Bryuhovecka L I Poetichna hvilya ukrayinskogo kino L I Bryuhovecka K Mistectvo 1989 173 s Iz zmistu Pro korotkometrazh film S Chernilevskogo za opovid G Tyutyunnika Gramotnij S 162 163 ISBN5 7715 0210 3 Bryuhovecka L Prihovani filmi ukr kino 1990 h L Bryuhovecka K Artek 2003 384 s Iz zmistu Pro ekranizaciyu tvoru Tri plachi nad Stepanom S 208 ISBN 966 505 043 5 Arhiv originalu za 29 lipnya 2013 Procitovano 4 veresnya 2013 Litvin Nadiya 3 chervnya 2021 roku https kozvisti org ua ukrayinska Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2021 Procitovano 19 zhovtnya 2021 Spogadi 2021 LiteraturaGerasimova G P Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 193 ISBN 978 966 00 1359 9 Zhadko V O Nekropol na Bajkovij gori lit public vid K Feniks 2008 S 194 198 278 ISBN 978 966 8567 13 1 Zhadko V O Ukrayinskij nekropol ist nauk dovid K Zhadko 2005 S 314 ISBN 966 8567 01 3 Zhadko V O U pam yati Kiyeva nauk fotoilyustr dovid posib K Feniks 2007 S 26 75 76 143 124 396 ISBN 978 966 8567 09 4 Nezhivij O Grigir Tyutyunnik tekstologichna ta dzhereloznavcha problematika zhittya i tvorchosti monografiya Lugansk Vid vo Derzhavnogo zakladu Luganskij nacionalnij universitet imeni Tarasa Shevchenka 2010 272 s ISBN 978 966 617 259 7 Takij vin u nashij pam yati Spogadi pro Grigora Tyutyunnika Uklad Mihajlo Slaboshpickij Kiyiv Znannya 2021 440 s ISBN 978 617 07 0841 0 Ukrayinske slovo T 3 K 1994 Dikij Vibrani tvori Grigir Tyutyunnik K Znannya 2014 223 s ISBN 978 617 07 0101 5 Parheta Ya V Epistolyarij Grigora Tyutyunnika problema stosunkiv z matir yu 15 veresnya 2016 u Wayback Machine Pitannya literaturoznavstva 2014 89 S 52 61 Tarnashinska Lyudmila 2011 Shistdesyatnictvo profili na tli pokolinnya T vip 12 Derzh zakl Nac parlam b ka Ukrayini s 135 Arhiv originalu za 20 kvitnya 2020 Procitovano 20 kvitnya 2020 Tyutyunnik Grigir 2011 Buti pismennikom shodenniki zapisniki listi Grigir Tyutyunnik Yaroslaviv val s 440 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a access date vimagaye url dovidka Tyutyunnik Grigir 2014 Holodna M yata Ukrayinskij pismennik s 844 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a access date vimagaye url dovidka PosilannyaZhittyevij ta tvorchij shlyah 15 veresnya 2016 u Wayback Machine Tvori Grigora Tyutyunnika v elektronnij biblioteci ukrclassic com ua 16 bereznya 2013 u Wayback Machine Korespondent Ukrayina moloda pobuvala na batkivshini slavetnih ukrayinskih pismennikiv Grigora ta Grigoriya Tyutyunnikiv 8 bereznya 2016 u Wayback Machine Tyutyunnik Grigir u Internet biblioteci Ukrayinskogo centru 25 lyutogo 2008 u Wayback Machine Dityachi tvori Grigora Tyutyunnika na Chitanci 5 travnya 2015 u Wayback Machine Biblioteka dlya ditej im G Tyutyunnika 1 kvitnya 2022 u Wayback Machine Uvaga do psihologichnih detalej u tvorah dlya molodi Grigora Tyutyunnika u konteksti polskih literaturoznavchih doslidzhen 30 zhovtnya 2014 u Wayback Machine Dudko O S