Трухменьов Едуард Анатолійович

Едуард Анатолійович Трухменьов (нар.. 24 червня 1972, Мінськ, Білоруська РСР, СРСР) — білоруський і російський актор театру і кіно.

Трухменьов Едуард АнатолійовичДата народження24 червня 1972(1972-06-24) (52 роки)Місце народженняМінськ, Білоруська РСР, СРСРГромадянство Білорусь
 СРСРAlma materБілоруська державна академія мистецтвПрофесіяакторIMDbID 3292033

Біографія

Едуард Трухменьов народився 24 червня 1972 року в столиці Білоруської РСР — Мінську. Мати — Людмила Миколаївна, все життя працювала в сфері громадського харчування на посаді завідувачки їдальні (спочатку — на Мінському тонкосуконному комбінаті, потім — в одній з мінських середніх шкіл), одна виховувала двох дітей. Молодша сестра Олеся, одружена з ливанцем, живе з чоловіком Жаком, дочками Лізою і Джуною та сином в Бейруті (Ліван).

У 1987 році, після закінчення восьми класів середньої школи, вступив до технікуму легкої промисловості в Мінську, закінчивши який у 1991 році вирішив отримати вищу акторську освіту.

У 1995 році Едуард Трухменьов закінчив акторський факультет Білоруської державної академії мистецтв за спеціальністю «актор драматичного театру і кіно» (курс Л. А. Манакової).

З 1995 по 1998 роки він служив у Національному академічному театрі імені Янки Купали в Мінську.

В 1998 році Едуард Трухменьов прийняв запрошення театрального режисера Романа Віктюка і був прийнятий до трупи Театру Романа Віктюка в Москві, де пропрацював до 2004 року.

У 2004 році перейшов в Московський театр юного глядача (ТЮГ), у трупі якого служив до 2010 року. У 2006 році на сцені ТЮГу зіграв роль Стенлі Ковальські у виставі «», гра акторів в якому була відзначена російською театральною премією «Чайка» в номінації «Кращий акторський склад». Грав головну роль Роберто Зукко в психологічній п'єсі «Роберто Зукко» французького драматурга Бернара-Марі Кольтеса (спектакль отримав гран-прі фестивалю «Веселка» у Санкт-Петербурзі).

У кіно актор знімається з 1996 року. Дебютом стала епізодична роль у білоруському художньому фільмі «Птахи без гнізд» (1996) режисера Віталія Дудіна.

Популярність здобув у 2007 році завдяки головній ролі охоронця Віктора Мальцева в російському телесеріалі «Охоронець» режисера Владислава Фурмана. За словами актора, для того, щоб вжитися в образ, йому довелося пройти двотижневу спеціальну підготовку у спецпідрозділі «Альфа», де його вчили поводитися зі зброєю, стріляти по мішенях, правильно поводитись у небезпечних ситуаціях.

Особисте життя

Едуард Трухменьов неодружений (за станом на 22 березня 2010 року).

Творчість

Ролі в театрі

Національний академічний театр імені Янки Купали (Мінськ)

• 1995—1998 — «Ромул Великий» швейцарського прозаїка і драматурга Фрідріха Дюрренматта — Лютень
• 1995—1998 — «Аленька квіточка» (режисер — М. Раєвський) — Принц
• 1995—1998 — «Павлинка» (режисер — Л. Литвинова) — Янка Купала
• 1995—1998 — «Ідилія» (режисер — Н. Пінігін) — Дунін-Марцинкевич
• 1995—1998 — «Поминальна молитва» (режисер — Б. Ерін) — Горін

Театр Романа Віктюка (Москва)

• 1998 — «Соломія» за однойменною п'єсою Оскара Уайльда (постановка, пластична партитура і музичне оформлення — Роман Віктюк) — ангел смерті / перший солдат / Тейлор
• 1998 — «Філософія в будуарі» по діалогах Д.-А.-Ф. де Сада (постановка — Роман Віктюк) — Лап'єр
• 1999 — «Заводний апельсин» за однойменною п'єсою Ентоні Берджесса (постановка — Роман Віктюк) — Ф. Олександр, письменник
• 2001 — «Майстер і Маргарита», інсценізація Романа Віктюка «Сни Івана Бездомного» за мотивами однойменного роману Михайла Булгакова (постановка, пластична партитура і музичне оформлення — Роман Віктюк) — Азазелло, член почту Воланда, «демон безводної пустелі», «демон-вбивця»
• 2002 — «Давай займемося сексом» за п'єсою віце-мера Хайфи і російського драматурга (постановка і музичне оформлення — Роман Віктюк) — сексуальний маніяк
• 2007 — «Кіт у чоботях», казка в стилі «реп» за п'єсою Михайла Кузьміна за мотивами однойменної казки Шарля Перро (постановка і музичне оформлення — Роман Віктюк) — людожер

Московський театр юного глядача (ТЮГ)

• 2005 — «» Теннессі Вільямса (режисер — Генрієтта Яновська) — Стенлі Ковальські, чоловік Стелли
• 2007 — «Роберто Зукко» французького драматурга Бернара-Марі Кольтеса (режисер — Кама Гинкас) — Роберто Зукко

Фільмографія

• 1996 — (Білорусь) — епізод
• 1997 — (короткометражний; Білорусь) — епізод
• 1997 — (короткометражний; Білорусь) — епізод
• 1998 — (Білорусь) — епізод
• 2000 —  — бойовик Олега Сотника
• 2000 — Марш Турецького 1 (фільм № 9 «Брудні ігри») — Василь Хомяков, хокеїст
• 2002 — (Білорусь) — В'ячеслав Кувалдін, агент секретного відділу
• 2003 —  — епізод
• 2004 —  — Андрій, літератор
• 2005 —  — Едик, хореограф
• 2006 —  — Грошев
• 2007 — (фільм № 6 «Зірка екрану») — Стів Данн
• 2007 — Охоронець — Віктор Мальцев, охоронець приватного охоронного підприємства «Командор»
• 2008 —  — Ігор Миколайович Семенов, власник будівельного холдингу
• 2008 —  — Михайло Андрійович Барінов, бізнесмен
• 2008 — Ермолови — Ернесто, художник
• 2009 —  —
• 2009 —  — Олександр Олександрович Кутузов, власник видавництва, Катин поклонник
• 2009 — Маргоша — Ігор (Гоша) Семенович Ребров, головний редактор журналу «МЗ», Максим Васильєв — Маша Васильєва в чоловічому образі
• 2009 — Охоронець 2 — Віктор Мальцев, охоронець приватного охоронного підприємства «Командор»
• 2010 — Охоронець 3 — Віктор Мальцев, охоронець приватного охоронного підприємства «Командор»
• 2010 —  — Сергій Тагилов («Тагіл»)
• 2010 —  — Ілля Патрушев, чоловік Ганни
• 2010 —  — Григорій, поранений солдат в госпіталі
• 2010 —  — Валерій
• 2011 — (Білорусь, Росія) — Тимофій, циган
• 2012 — Охоронець 4 — Віктор Мальцев, охоронець приватного охоронного підприємства «Командор»
• 2013 —  — Валентин Суслов, капітан, радянський розвідник-диверсант
• 2013 —  — Валентин Суслов, капітан, радянський розвідник-диверсант
• 2013 —  — Віктор Мальцев, охоронець
• 2014 —  — Микола
• 2016 —  — Віктор Олексійович
• 2017 —  — Гліб Звоницкий
• 2017 —  — Віктор
• 2017 —  — Борис Вольнов
• 2018 —  — Семен Сергійович Говоров, юрист банку, батько Аліси
• 2018 —  — Ілля

Примітки

1. Эдуард Трухменёв: «Хочу встретить девушку, с которой приятно просыпаться!».^{[недоступне посилання]} Газета «Комсомольская правда» (Беларусь) // kp.by (22 марта 2010 года)
2. Эдуард Трухменёв ещё ничего толком в профессии не сделал. // margoshatv.ru (28 июля 2011 года)
3. Надежда Степанова. Эдуард Трухменёв: «Холост, холост, но у девушек есть шанс». Газета «Труд» // trud.ru (22 марта 2010 года)
4. Наталья Фёдорова. Эдуард Трухменёв: «Москва не стала мне родной». [ 2018-03-03 у Wayback Machine.] Информационный портал сети газет «Метро74» Челябинской области // metro74.ru (4 февраля 2011 года)
5. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Біографія на margoshatv.ru не вказано текст

Посилання

• Едуард Трухменьов на сайті IMDb (англ.)
• Трухменьов Едуард Анатолійович. Біографія, фільмографія, фотографії актора. // ruskino.ru (рос.)
• Едуард Трухменев. Біографія та фільмографія. Телеканал «Росія-1» // russia.tv (рос.)
• Едуард Трухменев. Біографія. Сайт «Актори радянського і російського кіно» // rusactors.ru (рос.)