Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Увага: Не вказане значення ""
| Хунну | ||||
| ||||
 | ||||
| Столиця | d | |||
| Форма правління | конфедерація | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | III століття до н. е. | |||
| - Ліквідовано | I століття | |||
| ||||
Хунну або Сюнну, Шюнну (від кит. 匈奴, Xiōngnú; старокит.: /qʰoŋ.naː/) — конфедерація азійських кочових народів, що панувала в Азійському степу (Монголії, Маньчжурії, Туркестані та прикордонних із Китаєм районах) у III ст. до н. е. — I ст. н. е.. Вели війни з китайською династією Хань. Для захисту від їхніх нападів на Китай імператор Цінь Шихуанді звелів побудувати Великий китайський мур. У війні з Китаєм консолідувалися у єдину державу, що підкорила сусідні кочові племена. У результаті воєн з Китаєм та племенем сяньбі, а також міжусобиць держава хунну розпалася.
Згідно з широко розповсюдженою думкою, частина хунну дійшла до Європи й, разом з уграми, створили початок новому народу, який у Європі відомий під назвою гуни. На думку інших дослідників насправді хунну ніколи не були західніше Казахстану. Більшість хунну змішалася із північними китайцями, а інші — з племенами сяньбі.
Про хунну нам відомо зі стародавніх китайських джерел та з археологічних розкопок їхніх пам'яток, перші з яких були проведені наприкінці XIX — початку XX століття Юліаном Талько-Гринцевичем (суджинські могильники поблизу міста Кяхта), а потім найзначніші знахідки були знайдені на початку XX століття Петром Козловим ( кургани в долині Селенги).
Походження
У ІІІ тисячолітті до н. е. китайцями правив імператор Хуан-ді. Пращури китайців вели безперервні війни з іншими племенами, такими як жуни () — «рудоволосі дияволи» та ді. Відзначено й племена , ці племена жили в степах північніше від жунів.
Згідно з китайськими джерелами, коли приблизно у Китаї була повалена династія Ся, (淳維), син останнього правителя династії Ся , тікав на північ разом зі своїми підданими. На південній околиці пустелі Гобі його зустріли племена сяньюй та хуньюй із часом змішались з ними. Не виключено, що племена південної околиці Гобі походили з стародавніх монголоїдних племен Китаю та тих європеоїдів, які у той час розселилися до Монголії.
Перехід через Гобі
У ХІІІ столітті до н. е. хунну почали поступово переселятися з південних околиць Гобі на північні. Лев Миколайович Гумільов вважав, що хунну самостійно освоїли кочове скотарство та навчилися перетинати пустелі. Також є версія, що хунну багато чого перейняли у індоєвропейських племен та розвинули їх навички.
Початок нападів на Китай
За 300 років з моменту переселення на північ число хунну виросло й вони напали на Чжоу у 882 році до н. е. Китайці відбили напад, і про хунну не згадувалось протягом 500 років. У цей час у степах Монголії та Забайкал'я склалася культура плитових могил, ймовірно, що належала раннім хунну, скелети у могилах відносяться до палеосибірського періоду.
Хуннська держава
У китайській історіографії хунну з'являються не раніше V століття до н. е., коли їх напади на осіле населення Північного Китаю спонукали китайців почати будівництво окремих укріплень, які надалі були об'єднані у Великий китайський мур. Загроза зі сторони хунну посилилася у III ст. до н. е., коли кочовики створили міцний племінний союз на чолі з правителем-шаньюєм. Хуннуська держава покривала значну частину Монголії та Південного Сибіру, простягаючись від Маньчжурії на сході до Паміру на заході.
Хунну були чудовими вершниками, а їхнє військо складалося з 300 000 кінних лучників. Колісницям, які становили основу китайської армії, було важко протистояти їхнім нападам. Будівництво Великого китайського муру було покликане убезпечити північні кордони Китаю від хунну, але ця задача не була повністю виконана. Китайські правителі намагалися схилити кочовиків до китайського способу життя багатими дарунками та дипломатією, більшість китайських принцес були віддані у шлюб хуннуським вождям.
Розгром хуннуської держави пов'язаний з іменем імператора У-ді, який привернув на свою сторону усіх ворогів хунну та зміг взяти ядро держави шаньюїв в лещата. Завдяки цим заходам китайці на порядок розширили свої знання відносно степових народів та свій вплив серед них, а держава хунну приблизно 51 р. до н. е. розкололася на дві частини: східні хунну визнали верховенство китайського імператора, а західні хунну були витіснені в Середню Азію. У цей період тріумфу ханьської державності імператор затвердив свою владу над територіями, які тепер складають Сіньцзян і Ганьсу.
Устрій держави
Шаньюєм (найбільший) називали головного з 24 старійшин хунну. Спочатку шаньюя обирали на з'їзді старійшин, але Моде заснував династію шаньюїв. Вибори шаньюя збереглися, як умовна процедура при передачі влади новому шаньюю, який вказувався в заповіті попереднього.
Хуннуські роди
Рід шаньюїв називався Сі Люань-ді. У хунну було три якнайповніших роди: Хуянь, Лянь, Сюйбу. По припущенню Гумільова рід 藍 «лань» — «синьо-зелений» походить від китайського принца Шун Вея. Шаньюй обирав дружин тільки з цих родів. Важливі посади у державі також передавалися всередині цих прізвищ, так, Сюйбу були суддями. Інші роди мали своїх старійшин, які мали у своєму розпорядженні власні війська.
Чини у хунну
У китайських хроніках згадується наявність у хунну складної системи чинів. Вищі чини ділилися на «східні» — старші та «західні» — молодші. Вищі чиновники були все ближчі родичі шаньюя:
- Чжукі-князь. Східний Чжукі-князь — зазвичай спадкоємець престолу
- Лулі-князь
- Великий предводитель
- Великий Дуюй
- Великий Данху.
Звичайні чиновники називалися «гудухоу». Чини у родової знаті не залежали від шаньюя.
Право
Хунну користувалися Звичайним правом. Суд протікав у межах 10 днів. За напад або крадіжку покладалася смерть, були й інші покарання. Моде передбачив смертну кару за військові злочини. Існувало патріархальне рабство, нема згадок про боргове рабство та работоргівлю.
Військова справа
Кожний хунну був воїном. Військо хунну формувалося по родовій ознаці. Усього у війську хунну було 24 воєначальники, кожний з яких носив титул ваньці (темник) й командував десятитисячним загоном. Китайці оцінювали військо хунну у 300 000 вершників, головним чином кінних лучників. Цілком можливо що ця цифра завищена, як і в багатьох історичних документах Китаю. Хунну намагались вести маневрену війну, вимотуючи ворога та ведучи дистанційний бій у розсипному строю. Хунну успішно застосовували обхвати з флангів, помилкові відступи і засідки. Усе, що вдалося захопити, ставало власністю воїнів. Засоби дистанційного бою (луки та стріли, що були їхньою основною зброєю) та спорядження (сагайдак) були типовими для «кочовиків». У ближньому бою хунну билися мечами та короткими списами. Також використовувалися прямі однолезові палаші та кинджали. Воїни хунну носили лати з невеликих залізних пластин.
Данина
Хунну не платили податки шаньюю до Лаошань-шаньюя. Шаньюй збирав данину з підкорених народів: дунху сплачували кіньми та шкірами, оази Туркестану — продуктами землеробства, тангути — залізом, хутром сплачували північні народи. Китайці іноді присилали коштовні «подарунки» — шовк та предмети розкоші. Доходи від видобутку і данину з підкорених народів не цілком потрапляли до скарбниці шаньюя. Перейшовши на сторону Хунну китайський євнух Юе навчив наближених до Лаошань-шаньюя як вести книги, щоб за кількістю обкласти податком народ, худобу і майно. Внаслідок цього було прийнято шаньюєм титулу «Народжений небом та землею, поставлений сонцем та місяцем, хуннський Великий шаньюй». Влада шаньюїв користувалася незаперечним авторитетом, тому недарма хунни поступилися своєю давньою свободою. У хуннском суспільстві настала епоха достатку і розкоші, але разом з тим і занепаду моралі.
Хунну в Китаї
У міру ослаблення ханьської держави її правителі стали залучати вождів хунну для охорони північних меж Китаю. Ці збройні формування не раз піднімали зброю проти самих китайців. Їхнє втручання у внутрішні справи Китаю стало особливо активним після падіння імперії Хань і настання періоду трьох держав. 304 року один з воєначальників хунну, Лю Юань, проголосив себе шаньюем всіх федератів хунну і імператором держави Північна Хань. Право на це йому давало походження (по жіночій лінії) від ханьских імператорів Китаю. 329 року династія Лю Юаня була повалена іншим воєначальником хунну, Ши Ле.
Примітки
- . Архів оригіналу за 8 серпня 2007. Процитовано 8 серпня 2007.
Джерела
- Бернштам А. Н., Очерк истории гуннов. Л., ЛГУ. 1951. 256 с. (рос.)
- Ивик О., Ключников В., Сюнну, предки гуннов, создатели первой степной империи. — М., Ломоносовъ, 2014. (рос.)
- Иностранцев К. А., Хунну и Гунны (разбор теорий о происхождении народа Хунну китайских летописей, о происхождении европейских Гуннов и о взаимных отношениях этих двух народов). Л., 1926. 152+4 с. (Второе дополненное издание.) (рос.)
- Ковалёв А. А., Происхождение хунну согласно данным истории и археологии [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. // Европа — Азия: Проблемы этнокультурных контактов. К 300-летию Санкт-Петербурга. СПб.: 2002. — С.150—194. (рос.)
- Коновалов П. Б., Хунну в Забайкалье (погребальные памятники). — Улан-Удэ: Бурятское книжное издательство, 1976. 248 с. (рос.)
- Крадин Н. Н., Империя Хунну. Владивосток: Дальнаука, 1996. 164 с. 2-е изд. перераб. и доп. М.: Логос, 2001/2002. 312 с. (рос.)
- Материалы по истории кочевых народов в Китае III—V вв. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Вып. 1. Сюнну // М., 1989. 288 с. — (рос.)
- Материалы по истории сюнну (по китайским источникам). Выпуск 1. М., 1968. 178 с. (рос.)
- Материалы по истории сюнну (по китайским источникам). Выпуск 2. М., 1973. 168 с. (рос.)
- Миняев С. С., Сюнну // Исчезнувшие народы. М., 1988 (рос.)
- Миняев С. С., Азиатские аспекты «гуннской проблемы» // Археология и этнография Южной Сибири. Барнаул. 1990 (рос.)
- Полосьмак Н. В., Богданов Е. С., Цэвээндорж Д., Двадцатый ноин-улинский курган. Новосибирск, ИНФОЛИО. 2011. 184 с. (рос.)
- Руденко С. И., Культура хуннов и Ноинулинские курганы. М.-Л., 1962. 206 с. (рос.)
- Хунну: археология, происхождение культуры, этническая история [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Улан-Удэ: Изд-во БНЦ СО РАН. 2011 г. 222 с. — (серия: «История и культура Центральной Азии») (рос.)
Посилання
- Гумилёв Л. Н, «История народа хунну [ 31 серпня 2018 у Wayback Machine.]»
- Гумилёв Л. Н, «Хунны в Китае [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Uvaga Ne vkazane znachennya continent HunnuIII stolittya do n e I stolittyaXiongnu istorichni kordoni na kartiKonfederaciya azijskih kochovih narodiv HunnuStolicya dForma pravlinnya konfederaciyaIstoriya Zasnovano III stolittya do n e Likvidovano I stolittyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu HunnuDerzhava hunnu pri shanyue Mode Hunnu abo Syunnu Shyunnu vid kit 匈奴 Xiōngnu starokit qʰoŋ naː konfederaciya azijskih kochovih narodiv sho panuvala v Azijskomu stepu Mongoliyi Manchzhuriyi Turkestani ta prikordonnih iz Kitayem rajonah u III st do n e I st n e Veli vijni z kitajskoyu dinastiyeyu Han Dlya zahistu vid yihnih napadiv na Kitaj imperator Cin Shihuandi zveliv pobuduvati Velikij kitajskij mur U vijni z Kitayem konsoliduvalisya u yedinu derzhavu sho pidkorila susidni kochovi plemena U rezultati voyen z Kitayem ta plemenem syanbi a takozh mizhusobic derzhava hunnu rozpalasya Zgidno z shiroko rozpovsyudzhenoyu dumkoyu chastina hunnu dijshla do Yevropi j razom z ugrami stvorili pochatok novomu narodu yakij u Yevropi vidomij pid nazvoyu guni Na dumku inshih doslidnikiv naspravdi hunnu nikoli ne buli zahidnishe Kazahstanu Bilshist hunnu zmishalasya iz pivnichnimi kitajcyami a inshi z plemenami syanbi Pro hunnu nam vidomo zi starodavnih kitajskih dzherel ta z arheologichnih rozkopok yihnih pam yatok pershi z yakih buli provedeni naprikinci XIX pochatku XX stolittya Yulianom Talko Grincevichem sudzhinski mogilniki poblizu mista Kyahta a potim najznachnishi znahidki buli znajdeni na pochatku XX stolittya Petrom Kozlovim kurgani v dolini Selengi PohodzhennyaU III tisyacholitti do n e kitajcyami praviv imperator Huan di Prashuri kitajciv veli bezperervni vijni z inshimi plemenami takimi yak zhuni rudovolosi diyavoli ta di Vidznacheno j plemena ci plemena zhili v stepah pivnichnishe vid zhuniv Zgidno z kitajskimi dzherelami koli priblizno u Kitayi bula povalena dinastiya Sya 淳維 sin ostannogo pravitelya dinastiyi Sya tikav na pivnich razom zi svoyimi piddanimi Na pivdennij okolici pusteli Gobi jogo zustrili plemena syanyuj ta hunyuj iz chasom zmishalis z nimi Ne viklyucheno sho plemena pivdennoyi okolici Gobi pohodili z starodavnih mongoloyidnih plemen Kitayu ta tih yevropeoyidiv yaki u toj chas rozselilisya do Mongoliyi Perehid cherez GobiPivnichni okolici pusteli Gobi U HIII stolitti do n e hunnu pochali postupovo pereselyatisya z pivdennih okolic Gobi na pivnichni Lev Mikolajovich Gumilov vvazhav sho hunnu samostijno osvoyili kochove skotarstvo ta navchilisya peretinati pusteli Takozh ye versiya sho hunnu bagato chogo perejnyali u indoyevropejskih plemen ta rozvinuli yih navichki Pochatok napadiv na KitajPlitkova mogila Za 300 rokiv z momentu pereselennya na pivnich chislo hunnu viroslo j voni napali na Chzhou u 882 roci do n e Kitajci vidbili napad i pro hunnu ne zgaduvalos protyagom 500 rokiv U cej chas u stepah Mongoliyi ta Zabajkal ya sklalasya kultura plitovih mogil jmovirno sho nalezhala rannim hunnu skeleti u mogilah vidnosyatsya do paleosibirskogo periodu Hunnska derzhavaDiv takozh U kitajskij istoriografiyi hunnu z yavlyayutsya ne ranishe V stolittya do n e koli yih napadi na osile naselennya Pivnichnogo Kitayu sponukali kitajciv pochati budivnictvo okremih ukriplen yaki nadali buli ob yednani u Velikij kitajskij mur Zagroza zi storoni hunnu posililasya u III st do n e koli kochoviki stvorili micnij pleminnij soyuz na choli z pravitelem shanyuyem Hunnuska derzhava pokrivala znachnu chastinu Mongoliyi ta Pivdennogo Sibiru prostyagayuchis vid Manchzhuriyi na shodi do Pamiru na zahodi Hunnu buli chudovimi vershnikami a yihnye vijsko skladalosya z 300 000 kinnih luchnikiv Kolisnicyam yaki stanovili osnovu kitajskoyi armiyi bulo vazhko protistoyati yihnim napadam Budivnictvo Velikogo kitajskogo muru bulo poklikane ubezpechiti pivnichni kordoni Kitayu vid hunnu ale cya zadacha ne bula povnistyu vikonana Kitajski praviteli namagalisya shiliti kochovikiv do kitajskogo sposobu zhittya bagatimi darunkami ta diplomatiyeyu bilshist kitajskih princes buli viddani u shlyub hunnuskim vozhdyam Rozgrom hunnuskoyi derzhavi pov yazanij z imenem imperatora U di yakij privernuv na svoyu storonu usih vorogiv hunnu ta zmig vzyati yadro derzhavi shanyuyiv v leshata Zavdyaki cim zahodam kitajci na poryadok rozshirili svoyi znannya vidnosno stepovih narodiv ta svij vpliv sered nih a derzhava hunnu priblizno 51 r do n e rozkololasya na dvi chastini shidni hunnu viznali verhovenstvo kitajskogo imperatora a zahidni hunnu buli vitisneni v Serednyu Aziyu U cej period triumfu hanskoyi derzhavnosti imperator zatverdiv svoyu vladu nad teritoriyami yaki teper skladayut Sinczyan i Gansu Ustrij derzhaviShanyuj Shanyuyem najbilshij nazivali golovnogo z 24 starijshin hunnu Spochatku shanyuya obirali na z yizdi starijshin ale Mode zasnuvav dinastiyu shanyuyiv Vibori shanyuya zbereglisya yak umovna procedura pri peredachi vladi novomu shanyuyu yakij vkazuvavsya v zapoviti poperednogo Hunnuski rodi Rid shanyuyiv nazivavsya Si Lyuan di U hunnu bulo tri yaknajpovnishih rodi Huyan Lyan Syujbu Po pripushennyu Gumilova rid 藍 lan sino zelenij pohodit vid kitajskogo princa Shun Veya Shanyuj obirav druzhin tilki z cih rodiv Vazhlivi posadi u derzhavi takozh peredavalisya vseredini cih prizvish tak Syujbu buli suddyami Inshi rodi mali svoyih starijshin yaki mali u svoyemu rozporyadzhenni vlasni vijska Chini u hunnu U kitajskih hronikah zgaduyetsya nayavnist u hunnu skladnoyi sistemi chiniv Vishi chini dililisya na shidni starshi ta zahidni molodshi Vishi chinovniki buli vse blizhchi rodichi shanyuya Chzhuki knyaz Shidnij Chzhuki knyaz zazvichaj spadkoyemec prestolu Luli knyaz Velikij predvoditel Velikij Duyuj Velikij Danhu Zvichajni chinovniki nazivalisya guduhou Chini u rodovoyi znati ne zalezhali vid shanyuya Pravo Hunnu koristuvalisya Zvichajnim pravom Sud protikav u mezhah 10 dniv Za napad abo kradizhku pokladalasya smert buli j inshi pokarannya Mode peredbachiv smertnu karu za vijskovi zlochini Isnuvalo patriarhalne rabstvo nema zgadok pro borgove rabstvo ta rabotorgivlyu Vijskova sprava Vidtvorennya luka hunnu Mongolskij nacionalnij istorichnij muzej Kozhnij hunnu buv voyinom Vijsko hunnu formuvalosya po rodovij oznaci Usogo u vijsku hunnu bulo 24 voyenachalniki kozhnij z yakih nosiv titul vanci temnik j komanduvav desyatitisyachnim zagonom Kitajci ocinyuvali vijsko hunnu u 300 000 vershnikiv golovnim chinom kinnih luchnikiv Cilkom mozhlivo sho cya cifra zavishena yak i v bagatoh istorichnih dokumentah Kitayu Hunnu namagalis vesti manevrenu vijnu vimotuyuchi voroga ta veduchi distancijnij bij u rozsipnomu stroyu Hunnu uspishno zastosovuvali obhvati z flangiv pomilkovi vidstupi i zasidki Use sho vdalosya zahopiti stavalo vlasnistyu voyiniv Zasobi distancijnogo boyu luki ta strili sho buli yihnoyu osnovnoyu zbroyeyu ta sporyadzhennya sagajdak buli tipovimi dlya kochovikiv U blizhnomu boyu hunnu bilisya mechami ta korotkimi spisami Takozh vikoristovuvalisya pryami odnolezovi palashi ta kindzhali Voyini hunnu nosili lati z nevelikih zaliznih plastin Danina Hunnu ne platili podatki shanyuyu do Laoshan shanyuya Shanyuj zbirav daninu z pidkorenih narodiv dunhu splachuvali kinmi ta shkirami oazi Turkestanu produktami zemlerobstva tanguti zalizom hutrom splachuvali pivnichni narodi Kitajci inodi prisilali koshtovni podarunki shovk ta predmeti rozkoshi Dohodi vid vidobutku i daninu z pidkorenih narodiv ne cilkom potraplyali do skarbnici shanyuya Perejshovshi na storonu Hunnu kitajskij yevnuh Yue navchiv nablizhenih do Laoshan shanyuya yak vesti knigi shob za kilkistyu obklasti podatkom narod hudobu i majno Vnaslidok cogo bulo prijnyato shanyuyem titulu Narodzhenij nebom ta zemleyu postavlenij soncem ta misyacem hunnskij Velikij shanyuj Vlada shanyuyiv koristuvalasya nezaperechnim avtoritetom tomu nedarma hunni postupilisya svoyeyu davnoyu svobodoyu U hunnskom suspilstvi nastala epoha dostatku i rozkoshi ale razom z tim i zanepadu morali Hunnu v KitayiU miru oslablennya hanskoyi derzhavi yiyi praviteli stali zaluchati vozhdiv hunnu dlya ohoroni pivnichnih mezh Kitayu Ci zbrojni formuvannya ne raz pidnimali zbroyu proti samih kitajciv Yihnye vtruchannya u vnutrishni spravi Kitayu stalo osoblivo aktivnim pislya padinnya imperiyi Han i nastannya periodu troh derzhav 304 roku odin z voyenachalnikiv hunnu Lyu Yuan progolosiv sebe shanyuem vsih federativ hunnu i imperatorom derzhavi Pivnichna Han Pravo na ce jomu davalo pohodzhennya po zhinochij liniyi vid hanskih imperatoriv Kitayu 329 roku dinastiya Lyu Yuanya bula povalena inshim voyenachalnikom hunnu Shi Le Primitki Arhiv originalu za 8 serpnya 2007 Procitovano 8 serpnya 2007 DzherelaBernshtam A N Ocherk istorii gunnov L LGU 1951 256 s ros Ivik O Klyuchnikov V Syunnu predki gunnov sozdateli pervoj stepnoj imperii M Lomonosov 2014 ros Inostrancev K A Hunnu i Gunny razbor teorij o proishozhdenii naroda Hunnu kitajskih letopisej o proishozhdenii evropejskih Gunnov i o vzaimnyh otnosheniyah etih dvuh narodov L 1926 152 4 s Vtoroe dopolnennoe izdanie ros Kovalyov A A Proishozhdenie hunnu soglasno dannym istorii i arheologii 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Evropa Aziya Problemy etnokulturnyh kontaktov K 300 letiyu Sankt Peterburga SPb 2002 S 150 194 ros Konovalov P B Hunnu v Zabajkale pogrebalnye pamyatniki Ulan Ude Buryatskoe knizhnoe izdatelstvo 1976 248 s ros Kradin N N Imperiya Hunnu Vladivostok Dalnauka 1996 164 s 2 e izd pererab i dop M Logos 2001 2002 312 s ros Materialy po istorii kochevyh narodov v Kitae III V vv 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Vyp 1 Syunnu M 1989 288 s ISBN 5 02 016543 3 ros Materialy po istorii syunnu po kitajskim istochnikam Vypusk 1 M 1968 178 s ros Materialy po istorii syunnu po kitajskim istochnikam Vypusk 2 M 1973 168 s ros Minyaev S S Syunnu Ischeznuvshie narody M 1988 ros Minyaev S S Aziatskie aspekty gunnskoj problemy Arheologiya i etnografiya Yuzhnoj Sibiri Barnaul 1990 ros Polosmak N V Bogdanov E S Ceveendorzh D Dvadcatyj noin ulinskij kurgan Novosibirsk INFOLIO 2011 184 s ros Rudenko S I Kultura hunnov i Noinulinskie kurgany M L 1962 206 s ros Hunnu arheologiya proishozhdenie kultury etnicheskaya istoriya 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Ulan Ude Izd vo BNC SO RAN 2011 g 222 s ISBN 978 5 7925 0301 4 seriya Istoriya i kultura Centralnoj Azii ros PosilannyaGumilyov L N Istoriya naroda hunnu 31 serpnya 2018 u Wayback Machine Gumilyov L N Hunny v Kitae 20 veresnya 2018 u Wayback Machine