Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ігнацій Сцибор Мархоцький (Ігнацій Єжи Мархоцький, Редукс-Мархоцький, пол. Ignacy Jerzy Ścibor Marchocki; 1755–1827) — поміщик, ініціатор господарських, суспільних і релігійних реформ у своїх володіннях відомих під назвою «Миньковецька держава», видавець.
| Ігнацій Єжи Сцибор Мархоцький | |
|---|---|
| Ignacy Jerzy Ścibor Marchocki | |
 | |
| Народився | 1755 Тарноруда |
| Помер | 29 вересня 1827 Притулівка |
| Поховання | Притулівка |
| Підданство |  Російська імперія |
| Національність | поляк |
| Alma mater | Львівська єзуїтська колегія |
| Рід | d і d |
| Діти | Кароль Сцібор-Мархоцький |
| |
Походження
Походив з давнього шляхетського роду Мархоцьких гербу Остоя (Ostoja), осілого в Краківському й Сандомирському воєводствах. Прізвище походить від села Мархоціц у Малопольщі, родова назва Сцибор використовувалася як додаток (придомок) до прізвища.
У другій половині XVIII ст. Мархоцькі стало замешкали і на Поділлі.
Ігнацій Єжи Мархоцький народився у містечку Тарноруда Кам'янецького повіту. Батьки Мархоцького — Міхал Мархоцький, брацлавський чесник, та його друга дружина Катажина з Міхаловських. Мав брата Адама (від першого шлюбу батька із Саломеєю Козловською), випускника католицької духовної семінарії у Львові, кам'янецького каноніка, і трьох сестер — Юстину, Юліанну й Людвіку. Після ранньої смерті батьків опинився під опікою стрийка Войцеха Мархоцького, саноцького каштеляна.
Біографія та діяльність
Спочатку навчався у Тарноруді у вікарія, потім у піярській (Золочів) та єзуїтській — у Львові) колегіях. Стрийко намагався спрямувати Мархоцького до духовного сану, а коли той не погодився, наказав йому вступити до прусського війська. Очевидно, у той час Мархоцький захопився ідеями Вольтера й Руссо. Після кількарічної військової служби Мархоцький повернувся додому. Поступив у званні капітана на службу в піший регімент польного коронного гетьмана, який стояв у Кам'янці-Подільському. Оточення шокував своїми вільнодумними поглядами. Унаслідок зіткнення з комендантом Кам'янецької фортеці генералом Я. де Вітте вийшов у відставку (майор) й перебрався до Варшави, де утримувався з уроків музики. У 1783 р. одружився зі своєю ученицею Евою Руффі — донькою королівського кондитера, італійця за походженням.
У 1787 р. розпочав з дядьком Войцехом, який не дуже прихильно до нього ставився (зокрема був незадоволений його шлюбом), суперечки за участь у спадку. Після смерті стрийка (1788) силою захопив його головне володіння — Миньковецький ключ (містечко Миньківці й 18 сіл, бл. 8 тис. морґів урожайної землі, бл. 4 тис. морґів лісу, населення бл. 4200 осіб). Успішно владнавши майнові справи з вдовою та іншими спадкоємцями, 1790 р. стало замешкав у Миньковецькому маєтку, який «очистив» від боргів і в 1791–1804 рр. і перетворив на удільне володіння — так звану «Миньковецьку державу» з центром у Миньківцях. Зокрема, обніс свої володіння стовпами з написами: з одного боку «Кордон Миньковецької держави з Російською імперією», з другого — «… від Австрійської імперії». Для внутрішнього використання вибивав власну монету зі своєю печаткою.
У період Чотирирічного сейму декларував антимагнатську позицію. На сеймову ухвалу про права міст відреагував актом «Prawa miasta Mińkowiec» («Права міста Миньківці», складені 29.XII.1791, видані у власній друкарні), в якому запровадив міське самоврядування, зрівняв у правах дисидентів (протестантів) з католиками, визнав широкі права євреїв, замінив панщину й натуральні податки грошовим чиншем. Того ж року став цивільно-військовим комісаром порядку Кам'янецького повіту на тому посту підготував оригінальний проект загального перепису населення.
Після Другого поділу Речі Посполитої Мархоцький, який став російським підданим, щодо царської влади декларував і зберігав лояльність. Натомість, часто конфліктував з місцевими чиновниками, представниками церковної та військової влади, енергійно опираючись втручанню до внутрішні справ «Миньковецької держави».
Реформи
Кілька разів виїжджав з дружиною на курорти Австрії, Саксонії та Швейцарії. Під час однієї з подорожей відвідав колонію — (Моравські брати, Богемські брати, братська громада) у Саксонії. Захопився їхніми суворими звичаями, організацією праці в мануфактурах, раціоналізацією релігії та побожністю, які надихнули його на реформи в 1794–1806 рр. у своїх маєтках. Теоретичні засади реформ сформулював у вступі до опублікованого 1796 р. акту «Dla urządzenia ziem dziedzicznych ustawy» («Положення для організації спадкових земель»), а вінцем реформи були опубліковані 2.1.1804 «Ustawy rolników» («Положення землеробів»). Крім того, видав багато детальних розпоряджень, господарських і медичних порадників та працю д´Аша про лікування чуми «Sposób leczenia chorujących na zarazę powietrzną, czyli czumę…». Для потреб «держави» відкрив власну друкарню, в якій друкувалися статути, формуляри, гербовий папір, акти і навіть літературні твори. Від 1792 р. в Миньківцях також діяла (з перервою в 1798—1802 рр.) єврейська друкарня Е. Мошкової.
У «Миньковецькій державі» управління здійснювала адміністрація, яку призначав дідич, а «вирішальний голос» належав зборам представників селянських громад, міщан, євреїв та іноземців, які обиралися на рік. Були дві судові інстанції: суд («Justiciarium») та апеляційний адміністративний суд. «Ustawy rolników» впроваджували замість панщини чиншову систему, надавали селянам у власність забудови, інвентар і сади, створювали реальні можливості переходу з селянського стану до міщанського та вільних занять. Згідно з волею власника, чинші були низькими. Сувора кара загрожувала тому, хто б назвав підданого Мархоцького холопом, хамом чи мужиком. Взаємини Мархоцького з численною осілою в його маєтках шляхтою регулювало положення «Prawo szlacheckie» («Шляхетське право», вид. 1806), за яким шляхта отримувала землі у вічну оренду. Мархоцький заснував у своїх володіннях школи, сирітський притулок, шпиталь, аптеку, утримував двох лікарів. Впровадив племінну худобу, організував кінний завод, започаткував розведення тутових шовкопрядів, розвинув вівчарство.
Економічна та господарська діяльність
У Миньківцях діяли дві сукняні фабрики, фабрика карет, байкова, селітряна, паперова, лакова мануфактури. Для зручності подорожніх Мархоцький збудував готель, а дороги наказав обсадити різними сортами плодових дерев. Ще 1802 р. набув під Одесою за дуже низьку ціну 16 тис. десятин степу з кількома селами: Алтестове (Воланів) біля Хаджибейського лиману та Бузиновате (Роксолани) і Андріанівка (Грибівка) біля Дністровського лиману і Чорного моря. Офіційно вони були власністю дружини і від її прізвища отримали назву «графство Руффіполіс». Мархоцький опрацював для графства спеціальні положення й переселяв до нього з Миньковецького маєтку селян, які провинилися. Так, в 1820-х рр., заселене с. Кароліно (Бугаз) названо на честь сина Кароля.
Мархоцький влаштував собі в маєтку чотири «резиденції»: осінню — у Побійній (з бібліотекою понад 2 тис. томів), зимову — у передмісті Миньківців Бельмонт, весняну — в Отрокові, літню — у Притулії Зеленій. Якщо перші дві створив у дворах, успадкованих від попередніх власників, то в Отрокові й Притулії збудував щось на зразок феодальних середньовічних замків.
Заснував музичну академію (хор і оркестр, які зазвичай виконували складені ним пісні). Р. Корсак присвятив перебуванню в Миньківцях вірш «W ogrodach Przytulii» («Dziec Wil.», 1827). Інші літератори користувалися послугами тамтешньої друкарні, зокрема Я. Н. Камінський опублікував тут перший польський переклад «Гамлета» (1805), Тимон Заборовський перевидав свій твір «Aniela. Ustęp z poematu rycerskiego Zdobycie Kijowa». (1818), а Б. Кіцінський поему «Kobiety» (1818).
Титули
У 1813 р. за Мархоцьким було визнано титул графа, яким він використовував ще з 1759 р. У 1814 р. Мархоцький був обраний шляхтою Південно-Західного краю організатором транспорту з провіантом для російської армії у Варшаву. Під час поїздки називав себе «Дукс» (вождь, князь), а після успішного виконання місії узяв собі до прізвища додаток «Redux» (вождь, який повернувся). У 1822 р. його позбавили титулу графа за «неспокійний нрав», сутяжництво та різні відозви про уряд. Намагання Мархоцького повернути титул тривали до 1826 р.
Відносини з владою
Особливий розголос і занепокоєння влади викликали впроваджені Мархоцьким у своїх володіннях щорічні релігійні церемонії: свято оголошення міського права (1 січня), гайове свято (травень), свято жнив, або обжинків, (15 серпня) тощо Свято обжинків, початково релігійне, узгоджене з канонами католицької віри, поступово перетворилося на т. зв. свято богині Церери. Мархоцький відзначав їх щораз пишніше, з елементами народної, старохристиянської, орієнтальної та класичної обрядовості, запрошуючи всіх сусідів-поміщиків. Опрацював також і впровадив поховальну церемонію (у зв'язку з чим створив цвинтарне братство) і шлюбний ритуал. У притулійських і отроківських парках створював що раз нові різноманітні культові споруди, зокрема «Храм Миру», святилища на честь Вільгельма Телля й Ж. Ж. Руссо.
У 1814 р. скарги на поганські миньковецькі обряди та примушування до них духовних осіб дійшли до Синоду, який заборонив православним брати в них участь. Однак, Мархоцький не рахувався з цим. У 1816 р., коли в миньковецькі справи вперше втрутилися поліція й військо, Мархоцького було вивезено до Кам'янця-Подільського для пояснень. Розслідувала справу спеціальна комісія. Але Мархоцький, якого кілька разів допитували, двічі заарештовували (1817, 1819), надалі проводив свої свята та запустив бороду на знак, як писав, «свого терпіння й погорди для дурості чиновників», а свій портрет розпорядився підписати: «польсько-російський Сократ, який тримає книгу „Про наслідування Христа“».
У листопаді 1818 р. Мархоцький, у той час вже вдівець, розпочав клопотання про висвячення його на священика, які кам'янецький єпископ Ф. Б. Мацкевич сприйняв як жарт. У 1820 р. зумів виправдатися перед комісією й отримав дозвіл на свої свята за умови, що вони не будуть поєднані з церковною літургією.
Однак тоді ж проти Мархоцького були висунуті нові звинувачення в тому, що нібито присягою зобов´язує своїх селян не визнавати жодної влади, окрім місцевої, і створює небезпеку бунту. Крім того, мав запеклий майновий конфлікт з сусідами Стадницькими, а місцевий архієрей подав на нього скаргу за знесення в 1793–1794 рр. церков в Антонівці та Кружківцях.
1821 р. був ув'язнений протягом півтора року в Кам´янці-Подільському. Ув'язнений Мархоцький вважав себе пророком і відновником релігії, плекав плани заснування в Миньківцях «справжньої церкви Христа, первісної, патріархальної», мав намір укласти «книги повного богослужіння й церемоній» за зразком приписів Кальвіна, утворити Інститут розуму і праці на взірець ордену бенедиктинців у середньовіччі. Від подальшого ув´язнення, великого штрафу та заборони управляти маєтками Мархоцького нібито врятувало прохання миньковецьких селян і євреїв до Олександра І про звільнення їхнього пана, «якого місцева влада незаконно переслідує хіба за те тільки, що є батьком, а не дідичем своїх підданих». Звільнений за наказом імператора в серпні 1822 р., Мархоцький організував за участю православного духовенства тріумфальні урочистості й наказав покласти в полі камінь у пам'ять про «перемогу Мудрості та Правди над злістю та дурістю».
Помер Мархоцький у вересні 1827 р., похований у збудованому ним родинному мавзолеї в Притулії, від якого до наших часів нічого не залишилося.
Біографія Мархоцького неодноразово використовувалася літераторами як сюжет для романів, зокрема Мархоцький став прототипом головного героя в незакінченому французькому романі Ю. Словацького «Le roi de Ladava» (1832) і повісті С.Грози «Hrabia Scibor na Ostrowcu» (1848), в яких зображався конфлікт батька й сина на фоні їхнього кохання до вродливої вихованки. Антоній Юзеф Роллє присвятив йому оповідання «Hrabia Redux».
Нащадки
У шлюбі з Евою Руффі (↑1810) мав трьох дочок Пульхерію, Емілію, Юлію та сина Кароля, виховання яких провадив особисто.
З своїм сином Каролем (1794) конфліктував від 1813 р. у зв'язку з його таємним шлюбом з Боною Тжцінською, сиротою, яка виховувалася з доньками Мархоцького і з якою нібито сам Мархоцький після смерті дружини мав намір одружитися. Невістку наказав вивезти до кляштору, а сина, який зробив спробу самогубства, примусив 1814 р. оголосити шлюб недійсним. Процес про розлучення тягнувся протягом багатьох років. Сам Кароль з 1823 порядкував у «графстві Руффіполіс». Заселяв біля Дністровського лиману поселення, одне з них за іменем Кароля дістало назву Кароліно. Влітку 1825 Кароль супроводжував з Одеси до Аккерману опального польського поета Адама Міцкевича. На х. Любомила (Біляївка), де мешкав Кароль, поет написав свій відомий сонет . По смерті батька Кароль став головним спадкоємцем. Молодий граф зберіг у Миньківцях порядок, установлений батьком, після якого успадкував не тільки великі маєтності, а й численні процеси. За підозрою у зв'язках з декабристами 1826 був інтернований у Бялистоку. За участь у польському повстанні 1830—1831 рр. потрапив до Курська, а звідти до Пермі. 1832 Кароль повернувся на Поділля під нагляд поліції. Був учасником патріотичного руху під керівництвом Шимона Конарського; знову арештований 1838 і, висланий 1839 до . Миньковецький маєток 1836 було конфісковано. Після повернення 1845 із заслання одружився з Елеонорою Рогузькою і мешкав під Одесою на х. Любомила біля р. Барабой і Чорного моря, де мав більше 100 десятин землі, виділених сестрою Емілією з колишнього «графства Руффіполіс». Тут господарював до своєї смерті 1881.
Література
- Овідіопольський район: Енциклопедичний довідник / С. С. Аргатюк, В. В. Левчук, І. Т. Русев, І. В. Сапожников. — Одеса, 2011
- R. Aftanazy. Materiały do dziejów rezydencji. — Warszawa: Instytut Historii Sztuki PAN, 1986—1993, t. 1-23; Urbański A. Memento kresowe. — Warszawa, 1929.
- Dr Antoni J. Rolle. Gawęd historyczne, tom II. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1966
- Edmund Rabowicz. Marchocki (Redux Marchocki) Jerzy Ignacy Ścibor h. Ostoja (1755—1827) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974. — Tom XIX/…, zeszyt 8…. — S. 550—553. (пол.)
- Захар'єв В. Польський «батько» українського селянства та робітництва «Миньковецької держави»// Видатні поляки на Поділлі: колективна монографія.— Хмельницький, ХГПА.— 2016.-С.58-67.
Посилання
- Наталія Черкаська. Доля Печерського архіву Потоцьких [ 6 липня 2007 у Wayback Machine.]
- Олексій Бухало. Миньковецька країна: як подільський граф з 19 сіл організував державу [ 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]//BBC News Україна
- Замок в Отрокові: як жив граф, що проголосив власну державу? [ 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]//BBC News Україна
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ignacij Scibor Marhockij Ignacij Yezhi Marhockij Reduks Marhockij pol Ignacy Jerzy Scibor Marchocki 1755 1827 pomishik iniciator gospodarskih suspilnih i religijnih reform u svoyih volodinnyah vidomih pid nazvoyu Minkovecka derzhava vidavec Ignacij Yezhi Scibor MarhockijIgnacy Jerzy Scibor MarchockiNarodivsya1755 1755 TarnorudaPomer29 veresnya 1827 PritulivkaPohovannyaPritulivkaPiddanstvoRosijska imperiyaNacionalnistpolyakAlma materLvivska yezuyitska kolegiyaRidd i dDitiKarol Scibor Marhockij Mediafajli u VikishovishiPohodzhennyaPohodiv z davnogo shlyahetskogo rodu Marhockih gerbu Ostoya Ostoja osilogo v Krakivskomu j Sandomirskomu voyevodstvah Prizvishe pohodit vid sela Marhocic u Malopolshi rodova nazva Scibor vikoristovuvalasya yak dodatok pridomok do prizvisha U drugij polovini XVIII st Marhocki stalo zameshkali i na Podilli Ignacij Yezhi Marhockij narodivsya u mistechku Tarnoruda Kam yaneckogo povitu Batki Marhockogo Mihal Marhockij braclavskij chesnik ta jogo druga druzhina Katazhina z Mihalovskih Mav brata Adama vid pershogo shlyubu batka iz Salomeyeyu Kozlovskoyu vipusknika katolickoyi duhovnoyi seminariyi u Lvovi kam yaneckogo kanonika i troh sester Yustinu Yuliannu j Lyudviku Pislya rannoyi smerti batkiv opinivsya pid opikoyu strijka Vojceha Marhockogo sanockogo kashtelyana Biografiya ta diyalnistSpochatku navchavsya u Tarnorudi u vikariya potim u piyarskij Zolochiv ta yezuyitskij u Lvovi kolegiyah Strijko namagavsya spryamuvati Marhockogo do duhovnogo sanu a koli toj ne pogodivsya nakazav jomu vstupiti do prusskogo vijska Ochevidno u toj chas Marhockij zahopivsya ideyami Voltera j Russo Pislya kilkarichnoyi vijskovoyi sluzhbi Marhockij povernuvsya dodomu Postupiv u zvanni kapitana na sluzhbu v pishij regiment polnogo koronnogo getmana yakij stoyav u Kam yanci Podilskomu Otochennya shokuvav svoyimi vilnodumnimi poglyadami Unaslidok zitknennya z komendantom Kam yaneckoyi forteci generalom Ya de Vitte vijshov u vidstavku major j perebravsya do Varshavi de utrimuvavsya z urokiv muziki U 1783 r odruzhivsya zi svoyeyu ucheniceyu Evoyu Ruffi donkoyu korolivskogo konditera italijcya za pohodzhennyam U 1787 r rozpochav z dyadkom Vojcehom yakij ne duzhe prihilno do nogo stavivsya zokrema buv nezadovolenij jogo shlyubom superechki za uchast u spadku Pislya smerti strijka 1788 siloyu zahopiv jogo golovne volodinnya Minkoveckij klyuch mistechko Minkivci j 18 sil bl 8 tis morgiv urozhajnoyi zemli bl 4 tis morgiv lisu naselennya bl 4200 osib Uspishno vladnavshi majnovi spravi z vdovoyu ta inshimi spadkoyemcyami 1790 r stalo zameshkav u Minkoveckomu mayetku yakij ochistiv vid borgiv i v 1791 1804 rr i peretvoriv na udilne volodinnya tak zvanu Minkovecku derzhavu z centrom u Minkivcyah Zokrema obnis svoyi volodinnya stovpami z napisami z odnogo boku Kordon Minkoveckoyi derzhavi z Rosijskoyu imperiyeyu z drugogo vid Avstrijskoyi imperiyi Dlya vnutrishnogo vikoristannya vibivav vlasnu monetu zi svoyeyu pechatkoyu U period Chotiririchnogo sejmu deklaruvav antimagnatsku poziciyu Na sejmovu uhvalu pro prava mist vidreaguvav aktom Prawa miasta Minkowiec Prava mista Minkivci skladeni 29 XII 1791 vidani u vlasnij drukarni v yakomu zaprovadiv miske samovryaduvannya zrivnyav u pravah disidentiv protestantiv z katolikami viznav shiroki prava yevreyiv zaminiv panshinu j naturalni podatki groshovim chinshem Togo zh roku stav civilno vijskovim komisarom poryadku Kam yaneckogo povitu na tomu postu pidgotuvav originalnij proekt zagalnogo perepisu naselennya Pislya Drugogo podilu Rechi Pospolitoyi Marhockij yakij stav rosijskim piddanim shodo carskoyi vladi deklaruvav i zberigav loyalnist Natomist chasto konfliktuvav z miscevimi chinovnikami predstavnikami cerkovnoyi ta vijskovoyi vladi energijno opirayuchis vtruchannyu do vnutrishni sprav Minkoveckoyi derzhavi Reformi Kilka raziv viyizhdzhav z druzhinoyu na kurorti Avstriyi Saksoniyi ta Shvejcariyi Pid chas odniyeyi z podorozhej vidvidav koloniyu Moravski brati Bogemski brati bratska gromada u Saksoniyi Zahopivsya yihnimi suvorimi zvichayami organizaciyeyu praci v manufakturah racionalizaciyeyu religiyi ta pobozhnistyu yaki nadihnuli jogo na reformi v 1794 1806 rr u svoyih mayetkah Teoretichni zasadi reform sformulyuvav u vstupi do opublikovanogo 1796 r aktu Dla urzadzenia ziem dziedzicznych ustawy Polozhennya dlya organizaciyi spadkovih zemel a vincem reformi buli opublikovani 2 1 1804 Ustawy rolnikow Polozhennya zemlerobiv Krim togo vidav bagato detalnih rozporyadzhen gospodarskih i medichnih poradnikiv ta pracyu d Asha pro likuvannya chumi Sposob leczenia chorujacych na zaraze powietrzna czyli czume Dlya potreb derzhavi vidkriv vlasnu drukarnyu v yakij drukuvalisya statuti formulyari gerbovij papir akti i navit literaturni tvori Vid 1792 r v Minkivcyah takozh diyala z perervoyu v 1798 1802 rr yevrejska drukarnya E Moshkovoyi U Minkoveckij derzhavi upravlinnya zdijsnyuvala administraciya yaku priznachav didich a virishalnij golos nalezhav zboram predstavnikiv selyanskih gromad mishan yevreyiv ta inozemciv yaki obiralisya na rik Buli dvi sudovi instanciyi sud Justiciarium ta apelyacijnij administrativnij sud Ustawy rolnikow vprovadzhuvali zamist panshini chinshovu sistemu nadavali selyanam u vlasnist zabudovi inventar i sadi stvoryuvali realni mozhlivosti perehodu z selyanskogo stanu do mishanskogo ta vilnih zanyat Zgidno z voleyu vlasnika chinshi buli nizkimi Suvora kara zagrozhuvala tomu hto b nazvav piddanogo Marhockogo holopom hamom chi muzhikom Vzayemini Marhockogo z chislennoyu osiloyu v jogo mayetkah shlyahtoyu regulyuvalo polozhennya Prawo szlacheckie Shlyahetske pravo vid 1806 za yakim shlyahta otrimuvala zemli u vichnu orendu Marhockij zasnuvav u svoyih volodinnyah shkoli siritskij pritulok shpital apteku utrimuvav dvoh likariv Vprovadiv pleminnu hudobu organizuvav kinnij zavod zapochatkuvav rozvedennya tutovih shovkopryadiv rozvinuv vivcharstvo Ekonomichna ta gospodarska diyalnist U Minkivcyah diyali dvi suknyani fabriki fabrika karet bajkova selitryana paperova lakova manufakturi Dlya zruchnosti podorozhnih Marhockij zbuduvav gotel a dorogi nakazav obsaditi riznimi sortami plodovih derev She 1802 r nabuv pid Odesoyu za duzhe nizku cinu 16 tis desyatin stepu z kilkoma selami Altestove Volaniv bilya Hadzhibejskogo limanu ta Buzinovate Roksolani i Andrianivka Gribivka bilya Dnistrovskogo limanu i Chornogo morya Oficijno voni buli vlasnistyu druzhini i vid yiyi prizvisha otrimali nazvu grafstvo Ruffipolis Marhockij opracyuvav dlya grafstva specialni polozhennya j pereselyav do nogo z Minkoveckogo mayetku selyan yaki provinilisya Tak v 1820 h rr zaselene s Karolino Bugaz nazvano na chest sina Karolya Marhockij vlashtuvav sobi v mayetku chotiri rezidenciyi osinnyu u Pobijnij z bibliotekoyu ponad 2 tis tomiv zimovu u peredmisti Minkivciv Belmont vesnyanu v Otrokovi litnyu u Prituliyi Zelenij Yaksho pershi dvi stvoriv u dvorah uspadkovanih vid poperednih vlasnikiv to v Otrokovi j Prituliyi zbuduvav shos na zrazok feodalnih serednovichnih zamkiv Zasnuvav muzichnu akademiyu hor i orkestr yaki zazvichaj vikonuvali skladeni nim pisni R Korsak prisvyativ perebuvannyu v Minkivcyah virsh W ogrodach Przytulii Dziec Wil 1827 Inshi literatori koristuvalisya poslugami tamteshnoyi drukarni zokrema Ya N Kaminskij opublikuvav tut pershij polskij pereklad Gamleta 1805 Timon Zaborovskij perevidav svij tvir Aniela Ustep z poematu rycerskiego Zdobycie Kijowa 1818 a B Kicinskij poemu Kobiety 1818 Tituli U 1813 r za Marhockim bulo viznano titul grafa yakim vin vikoristovuvav she z 1759 r U 1814 r Marhockij buv obranij shlyahtoyu Pivdenno Zahidnogo krayu organizatorom transportu z proviantom dlya rosijskoyi armiyi u Varshavu Pid chas poyizdki nazivav sebe Duks vozhd knyaz a pislya uspishnogo vikonannya misiyi uzyav sobi do prizvisha dodatok Redux vozhd yakij povernuvsya U 1822 r jogo pozbavili titulu grafa za nespokijnij nrav sutyazhnictvo ta rizni vidozvi pro uryad Namagannya Marhockogo povernuti titul trivali do 1826 r Vidnosini z vladoyuOsoblivij rozgolos i zanepokoyennya vladi viklikali vprovadzheni Marhockim u svoyih volodinnyah shorichni religijni ceremoniyi svyato ogoloshennya miskogo prava 1 sichnya gajove svyato traven svyato zhniv abo obzhinkiv 15 serpnya tosho Svyato obzhinkiv pochatkovo religijne uzgodzhene z kanonami katolickoyi viri postupovo peretvorilosya na t zv svyato bogini Cereri Marhockij vidznachav yih shoraz pishnishe z elementami narodnoyi starohristiyanskoyi oriyentalnoyi ta klasichnoyi obryadovosti zaproshuyuchi vsih susidiv pomishikiv Opracyuvav takozh i vprovadiv pohovalnu ceremoniyu u zv yazku z chim stvoriv cvintarne bratstvo i shlyubnij ritual U pritulijskih i otrokivskih parkah stvoryuvav sho raz novi riznomanitni kultovi sporudi zokrema Hram Miru svyatilisha na chest Vilgelma Tellya j Zh Zh Russo U 1814 r skargi na poganski minkovecki obryadi ta primushuvannya do nih duhovnih osib dijshli do Sinodu yakij zaboroniv pravoslavnim brati v nih uchast Odnak Marhockij ne rahuvavsya z cim U 1816 r koli v minkovecki spravi vpershe vtrutilisya policiya j vijsko Marhockogo bulo vivezeno do Kam yancya Podilskogo dlya poyasnen Rozsliduvala spravu specialna komisiya Ale Marhockij yakogo kilka raziv dopituvali dvichi zaareshtovuvali 1817 1819 nadali provodiv svoyi svyata ta zapustiv borodu na znak yak pisav svogo terpinnya j pogordi dlya durosti chinovnikiv a svij portret rozporyadivsya pidpisati polsko rosijskij Sokrat yakij trimaye knigu Pro nasliduvannya Hrista U listopadi 1818 r Marhockij u toj chas vzhe vdivec rozpochav klopotannya pro visvyachennya jogo na svyashenika yaki kam yaneckij yepiskop F B Mackevich sprijnyav yak zhart U 1820 r zumiv vipravdatisya pered komisiyeyu j otrimav dozvil na svoyi svyata za umovi sho voni ne budut poyednani z cerkovnoyu liturgiyeyu Odnak todi zh proti Marhockogo buli visunuti novi zvinuvachennya v tomu sho nibito prisyagoyu zobov yazuye svoyih selyan ne viznavati zhodnoyi vladi okrim miscevoyi i stvoryuye nebezpeku buntu Krim togo mav zapeklij majnovij konflikt z susidami Stadnickimi a miscevij arhiyerej podav na nogo skargu za znesennya v 1793 1794 rr cerkov v Antonivci ta Kruzhkivcyah 1821 r buv uv yaznenij protyagom pivtora roku v Kam yanci Podilskomu Uv yaznenij Marhockij vvazhav sebe prorokom i vidnovnikom religiyi plekav plani zasnuvannya v Minkivcyah spravzhnoyi cerkvi Hrista pervisnoyi patriarhalnoyi mav namir uklasti knigi povnogo bogosluzhinnya j ceremonij za zrazkom pripisiv Kalvina utvoriti Institut rozumu i praci na vzirec ordenu benediktinciv u serednovichchi Vid podalshogo uv yaznennya velikogo shtrafu ta zaboroni upravlyati mayetkami Marhockogo nibito vryatuvalo prohannya minkoveckih selyan i yevreyiv do Oleksandra I pro zvilnennya yihnogo pana yakogo misceva vlada nezakonno peresliduye hiba za te tilki sho ye batkom a ne didichem svoyih piddanih Zvilnenij za nakazom imperatora v serpni 1822 r Marhockij organizuvav za uchastyu pravoslavnogo duhovenstva triumfalni urochistosti j nakazav poklasti v poli kamin u pam yat pro peremogu Mudrosti ta Pravdi nad zlistyu ta duristyu Pomer Marhockij u veresni 1827 r pohovanij u zbudovanomu nim rodinnomu mavzoleyi v Prituliyi vid yakogo do nashih chasiv nichogo ne zalishilosya Biografiya Marhockogo neodnorazovo vikoristovuvalasya literatorami yak syuzhet dlya romaniv zokrema Marhockij stav prototipom golovnogo geroya v nezakinchenomu francuzkomu romani Yu Slovackogo Le roi de Ladava 1832 i povisti S Grozi Hrabia Scibor na Ostrowcu 1848 v yakih zobrazhavsya konflikt batka j sina na foni yihnogo kohannya do vrodlivoyi vihovanki Antonij Yuzef Rollye prisvyativ jomu opovidannya Hrabia Redux NashadkiU shlyubi z Evoyu Ruffi 1810 mav troh dochok Pulheriyu Emiliyu Yuliyu ta sina Karolya vihovannya yakih provadiv osobisto Z svoyim sinom Karolem 1794 konfliktuvav vid 1813 r u zv yazku z jogo tayemnim shlyubom z Bonoyu Tzhcinskoyu sirotoyu yaka vihovuvalasya z donkami Marhockogo i z yakoyu nibito sam Marhockij pislya smerti druzhini mav namir odruzhitisya Nevistku nakazav vivezti do klyashtoru a sina yakij zrobiv sprobu samogubstva primusiv 1814 r ogolositi shlyub nedijsnim Proces pro rozluchennya tyagnuvsya protyagom bagatoh rokiv Sam Karol z 1823 poryadkuvav u grafstvi Ruffipolis Zaselyav bilya Dnistrovskogo limanu poselennya odne z nih za imenem Karolya distalo nazvu Karolino Vlitku 1825 Karol suprovodzhuvav z Odesi do Akkermanu opalnogo polskogo poeta Adama Mickevicha Na h Lyubomila Bilyayivka de meshkav Karol poet napisav svij vidomij sonet Akkermanskij step Po smerti batka Karol stav golovnim spadkoyemcem Molodij graf zberig u Minkivcyah poryadok ustanovlenij batkom pislya yakogo uspadkuvav ne tilki veliki mayetnosti a j chislenni procesi Za pidozroyu u zv yazkah z dekabristami 1826 buv internovanij u Byalistoku Za uchast u polskomu povstanni 1830 1831 rr potrapiv do Kurska a zvidti do Permi 1832 Karol povernuvsya na Podillya pid naglyad policiyi Buv uchasnikom patriotichnogo ruhu pid kerivnictvom Shimona Konarskogo znovu areshtovanij 1838 i vislanij 1839 do Minkoveckij mayetok 1836 bulo konfiskovano Pislya povernennya 1845 iz zaslannya odruzhivsya z Eleonoroyu Roguzkoyu i meshkav pid Odesoyu na h Lyubomila bilya r Baraboj i Chornogo morya de mav bilshe 100 desyatin zemli vidilenih sestroyu Emiliyeyu z kolishnogo grafstva Ruffipolis Tut gospodaryuvav do svoyeyi smerti 1881 LiteraturaOvidiopolskij rajon Enciklopedichnij dovidnik S S Argatyuk V V Levchuk I T Rusev I V Sapozhnikov Odesa 2011 R Aftanazy Materialy do dziejow rezydencji Warszawa Instytut Historii Sztuki PAN 1986 1993 t 1 23 Urbanski A Memento kresowe Warszawa 1929 Dr Antoni J Rolle Gawed historyczne tom II Krakow Wydawnictwo Literackie 1966 Edmund Rabowicz Marchocki Redux Marchocki Jerzy Ignacy Scibor h Ostoja 1755 1827 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1974 Tom XIX zeszyt 8 S 550 553 pol Zahar yev V Polskij batko ukrayinskogo selyanstva ta robitnictva Minkoveckoyi derzhavi Vidatni polyaki na Podilli kolektivna monografiya Hmelnickij HGPA 2016 S 58 67 PosilannyaNataliya Cherkaska Dolya Pecherskogo arhivu Potockih 6 lipnya 2007 u Wayback Machine Oleksij Buhalo Minkovecka krayina yak podilskij graf z 19 sil organizuvav derzhavu 12 lyutogo 2019 u Wayback Machine BBC News Ukrayina Zamok v Otrokovi yak zhiv graf sho progolosiv vlasnu derzhavu 12 lyutogo 2019 u Wayback Machine BBC News Ukrayina