Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Субталамічне ядро невелике лінзоподібне за обрисами утворення в головному мозку Належить до базальних гангліїв основної

Субталамічне ядро

Субталамічне ядро

Субталамічне ядро - невелике, лінзоподібне за обрисами, утворення в головному мозку. Належить до базальних гангліїв, основної частини екстрапірамідної системи. Як видно з назви, субталамічне ядро розташоване вентрально до таламусу. Відносно чорної субстанції воно розташовується дорсальніше, і щодо внутрішньої капсули — медіальніше. Вперше описане Жюль Бернар Люіс (Jules Bernard Luys) в 1865 році , а термін corpus Luysi або Люісове тіло все ще іноді використовується.

Subthalamic nucleus
image
Корональні зрізи мозку людини, що показують базальні ганглії, субталамічне ядро (STN) і чорна речовина (SN).
image
Схема зв'язків базальних гангліїв
Деталі
Частина від
Ідентифікатори
Латина nucleus subthalamicus
MeSH D020531
435
ID nlx_anat_1010002
TA98 A14.1.08.702
TA2 5709
FMA 62035
Анатомічна термінологія
[редагувати у Вікіданих]

Анатомія

Структурні зв'язки субталамічних ядер, візуалізовані через дифузно-зважені МРТ

Будова

Основні нейрони, що знаходяться в субталамічному ядрі мають довгі шипуваті дендрити. Дендритні гілкоподібні розгалуження частіше еліпсоїдні за формою. Розміри цих розгалужень (1200,600 і 300 мкм) схожі у багатьох видів, включаючи щурів, кішок, мавп і людини — як це не дивно. Однак, кількість нейронів збільшується з розміром мозку, разом зовнішніми розмірами ядра. Основні його нейрони — глутамінергічні, завдяки цьому, вони обіймають конкретну функціональну позицію в системі базальних гангліїв. Існує також невелика кількість (близько 7,5 %) з ГАМК-ергічних інтернейронів, які беруть участь у локальних зв'язках.

Аферентні аксони

Субталамічне ядро отримує основні вхідні імпульси від блідої кулі, частково через сочевицеподібну петлю але переважно через радіальні волокна, які перетинають спочатку медіальну частину блідої кулі (як на малюнку) і внутрішньої капсули. Ці аферентні волокна ГАМК-ергічні, гальмівні для нейронів субталамічного ядра. Збудливі, глутамінергічні вхідні імпульси надходять з кори головного мозку (особливо моторної кори), і від pars parafascicularis з центрального комплексу. Субталамічне ядро також отримує нейромодулюючі імпульси дофамінергічних аксонів від компактної частини чорної субстанції (лат. pars compacta substantiae nigrae). 

Еферентні зв'язки

Латеропалідо-гіпоталамічна система

Аксони нейронів субталамічного ядра покидають ядро з дорзального боку. Ці еферентні аксони глутамінергічні (збуджуючі). Окрім зв'язків зі стріатумом, більшість субталамічних основних нейронів є багатоцільовими й мають множинні зв'язки з іншими елементами основних базальних гангліїв. Деякі з них посилають аксони до чорної субстанції медіально та до медіального і латеральної ядер блідої кулі латерально («трьохцільові», 21.3 %). Деякі з них «двохцільові» пов'язані з бічними сегментами блідої кулі і чорної субстанції (2.7 %) або латеральною й медіальною блідою кулею (48 %). Меншість нейронов «одноцільові» й пов'язані з латеральною частиною блідої кулі.. В результаті, в 82.7 % випадків, аферентація субталамічного ядра — з медіального сегмента блідої кулі 

Фізіологія

image
Анатомічний огляд головних зв'язків базальних гангліїв (substantia nigra виділена чорним) Другий малюнок показує 2 корональних зрізи, накладені один на другий аби включити задіяні базальні ганглії . Знаки + та — в верхівці стрілки показують відповідно збуджуючу та гальмівну дію даного шляху. Зелені стрілки позначають збуджуючі глутамінергічні шляхи, червоні стрілки позначають гальмівні ГАМК-ергічні шляхи і бірюзові стрілки позначають дофамінергічні, які є збуджуючими в прямих, і гальмівними в непрямих шляхах.

Субталамічнне ядро

Перші внутрішньоклітинні дослідження електричної активності субталамічних нейронів проводили за допомогою тонких електродів у в препараті зрізу мозку щура. На ґрунті ціх записів були зроблені три ключових дослідження, які домінували в наступних доповідях про біоелектричні властивості субталамічного ядра.

Кілька недавніх досліджень були зосереджені на автономних властивостях субталамічних нейронів, яких часто називають «швидкоспайковими пейсмейкерами» (водіями ритму), , оскільки вони можуть генерувати спонтанні потенціали дії на швидкостях від 80 до 90 Гц у приматів. 

Коливальна й синхронна активність, яка є, найімовірніше типовим зразком біоелектричної активності нейронів субталамічного ядра, записана у пацієнтів і тваринних моделей з меншою кількістю дофамінергічних клітин у pars compacta чорної речовини, є основою патологічних змін, які лежать в основі хвороби Паркінсона.

Латеропалідарно-субталамічна система

Міцні двосторонні зв'язки поєднують субталамічне ядро й зовнішній сегмент блідої кулі, які й є по суті «швидкоспайковими пейсмейкерами». Разом, вони, як вважають, утворюють «центральний ритмоводій» базальних гангліїв", з синхронними серійними розрядами потенціалів дії.

Деякі аксони з латерального сегмента блідої кулі йдуть в смугасте тіло. Активність медіальної блідої кулі знаходиться під впливом аферентних волокон від латерального сегмента блідої кулі і субталамічного ядра. Як і у випадку з ретикулярною часткою чорної речовини. Субталамічне ядро посилає аксони до іншого регулятора — педункуло-понтінного комплексу.

Вважається͵ що латеропалідарно-субталамічна система відіграє ключову роль у генерації патернів активності, помічених при хворобі Паркінсона.

Патофізіологія

Хронічна стимуляція субталамічних ядер, так звана глибока стимуляція мозку (англ. deep brain stimulation (DBS)), використовується для лікування пацієнтів з хворобою Паркінсона. Першими повинні стимулюватися термінальні розгалуження аферентних аксонів, які модерують активність таламічних нейронів. Однак, як було показано в таламічних зрізах  мишей, , стимул викликає також вивільнення Аденозину Трифосфату (АТФ), попередника аденозину (через катаболічний процес) сусідніми астроцитами. У свою чергу, активація ``аденозинових А1`` рецепторів пригнічує активацію нервової передачі в таламусі, імітуючи зникнення або пошкодження субталамічного ядра.

Одностороннє знищення або порушення субталамічного ядра, що може звичайно відбуватися через невеликий судинний інсульт у пацієнтів з діабетом, гіпертонією, або тривалим палінням — викликає гемібалізм.

Одна з непідтверджених функцій субталамічного ядра — контроль імпульсів, порушення котрого веде до Обсесивно–компульсивного розладу. Штучна стимулюючи субталамічного ядра дає обнадійливі результати щодо корекції тяжких  імпульсивних розладів поведінки й надалі може бути використана як альтернативне лікування для цього стану.

Функція

Функція субталамічного ядра ще достеменно невідома, але сучасні теорії бачать його як компонент базальних гангліїв . Його дисфункція веде до збільшення імпульсивності поведінки.

Дослідження показали, що субталамічне ядро — екстрапірамідний центр. Він тримає на контролі м'язові рефлекси, і його пошкодження можуть призвести до гемібалізму (від грец. ballismos — підскакування) — насильницькоих розмашистих рухів руки і ноги на одній стороні тіла.

Додаткові зображення

  • image
    Корональний розріз головного мозку одразу навпроти мосту Субталамічне ядро позначене як "Nucleus of Luys" (ядро Люїса).
  • image
    Глибока стимуляція мозку - Deep brain stimulation (DBS) з установленням "мозкового водія ритму". На рентгенограмі видні встановлені електроди

Посилання

  1. (1865). Recherches sur le système cérébro-spinal, sa structure, ses fonctions et ses maladies (French) . Paris: Baillière.
  2. Afsharpour, S. (1985). Light microscopic analysis of Golgi-impregnated rat subthalamic neurons. Journal of Comparative Neurology. 236 (1): 1—13. doi:10.1002/cne.902360102. PMID 4056088.
  3. Rafols, J. A.; Fox, C. A. (1976). The neurons in the primate subthalamic nucleus: a Golgi and electron microscopic study. Journal of Comparative Neurology. 168 (1): 75—111. doi:10.1002/cne.901680105. PMID 819471.
  4. Yelnik, J.; Percheron, G. (1979). Subthalamic neurons in primates : a quantitative and comparative anatomy. Neuroscience. 4 (11): 1717—1743. doi:10.1016/0306-4522(79)90030-7. PMID 117397.
  5. Levesque J.C.; Parent A. (2005). GABAergic interneurons in human subthalamic nucleus. Movement Disorders. 20 (5): 574—584. doi:10.1002/mds.20374. PMID 15645534.
  6. Canteras NS, Shammah-Lagnado SJ, Silva BA, Ricardo JA (April 1990). Afferent connections of the subthalamic nucleus: a combined retrograde and anterograde horseradish peroxidase study in the rat. Brain Res. 513 (1): 43—59. doi:10.1016/0006-8993(90)91087-W. PMID 2350684.
  7. Cragg S.J.; Baufreton J.; Xue Y.; Bolam J.P.; Bevan M.D. (2004). Synaptic release of dopamine in the subthalamic nucleus. European Journal of Neuroscience. 20 (7): 1788—1802. doi:10.1111/j.1460-9568.2004.03629.x. PMID 15380000.
  8. Nauta HJ, Cole M (July 1978). Efferent projections of the subthalamic nucleus: an autoradiographic study in monkey and cat. J. Comp. Neurol. 180 (1): 1—16. doi:10.1002/cne.901800102. PMID 418083.
  9. Smith, Y.; Hazrati, L-N.; Parent, A. (1990). Efferent projections of the subthalamic nucleus in the squirrel monkey as studied by the PHA-L anterograde tracing method. Journal of Comparative Neurology. 294 (2): 306—323. doi:10.1002/cne.902940213. PMID 2332533.
  10. Surmeier D.J.; Mercer J.N.; Chan C.S. (2005). Autonomous pacemakers in the basal ganglia: who needs excitatory synapses anyway?. Current Opinion in Neurobiology. 15 (3): 312—318. doi:10.1016/j.conb.2005.05.007. PMID 15916893.
  11. Levy R.; Hutchison W.D.; Lozano A.M.; Dostrovsky J.O. (2000). High-frequency Synchronization of Neuronal Activity in the Subthalamic Nucleus of Parkinsonian Patients with Limb Tremor. The Journal of Neuroscience. 20 (20): 7766—7775. PMID 11027240.
  12. Lintas A.; Silkis I.G.; Albéri L.; Villa A.E.P. (2012). Dopamine deficiency increases synchronized activity in the rat subthalamic nucleus. Brain Research. 1434 (3): 142—151. doi:10.1016/j.brainres.2011.09.005. PMID 21959175.
  13. Plenz, D.; Kitai, S.T. (1999). A basal ganglia pacemaker formed by the subthalamic nucleus and external globus pallidus. Nature. 400 (6745): 677—682. doi:10.1038/23281. PMID 10458164.
  14. Sato, F.; Lavallée, P.; Levesque, M. & Parent, A. (2000). Single-axon tracing study of neurons of the external segment of the globus pallidus in primate. Journal of Comparative Neurology. 417 (1): 17—31. doi:10.1002/(SICI)1096-9861(20000131)417:1<17::AID-CNE2>3.0.CO;2-I. PMID 10660885.
  15. Smith, Y.; Wichmann, T.; DeLong, M.R. (1994). Synaptic innervation of neurones in the internal pallidal segment by the subthalamic nucleus and the external pallidum in monkeys. Journal of Comparative Neurology. 343 (2): 297—318. doi:10.1002/cne.903430209. PMID 8027445.
  16. Bevan M.D.; Magill P.J.; Terman D.; Bolam J.P.; Wilson CJ. (2002). Move to the rhythm: oscillations in the subthalamic nucleus-external globus pallidus network. Trends in Neurosciences. 25 (10): 525—531. doi:10.1016/S0166-2236(02)02235-X. PMID 12220881.
  17. Bekar L.; Libionka W.; Tian G.; Xu Q.; Torres A.; Wang X.; Lovatt D.; Williams E.; Takano T.; Schnermann J.; Bakos R.; Nedergaard M. (2008). Adenosine is crucial for deep brain stimulation–mediated attenuation of tremor. Nature Medicine. 14 (1): 75—80. doi:10.1038/nm1693. PMID 18157140.
  18. Carter, Rita. The Human Brain Book. с. 58, 233.
  19. L, Mallet; Polosan M, Jaafari N, Baup N, Welter ML, Fontaine D та ін. (2008). Subthalamic nucleus stimulation in severe obsessive-compulsive disorder. New England Journal of Medicine. 359: 2121. doi:10.1056/NEJMoa0708514.
  20. Frank, M.; Samanta, J.; Moustafa, A.; Sherman, S. (2007). Hold Your Horses: Impulsivity, Deep Brain Stimulation, and Medication in Parkinsonism. Science. 318 (5854): 1309—12. doi:10.1126/science.1146157. PMID 17962524.
  21. Bruce H. Robinson (2007). Biomedicine - A textbook for Practitioners of Acupuncture & Oriental Medicine. Blue Poppy Press. с. 126. ISBN . LCCN 2006940894.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Subtalamichne yadro nevelike linzopodibne za obrisami utvorennya v golovnomu mozku Nalezhit do bazalnih gangliyiv osnovnoyi chastini ekstrapiramidnoyi sistemi Yak vidno z nazvi subtalamichne yadro roztashovane ventralno do talamusu Vidnosno chornoyi substanciyi vono roztashovuyetsya dorsalnishe i shodo vnutrishnoyi kapsuli medialnishe Vpershe opisane Zhyul Bernar Lyuis Jules Bernard Luys v 1865 roci a termin corpus Luysi abo Lyuisove tilo vse she inodi vikoristovuyetsya Subthalamic nucleusKoronalni zrizi mozku lyudini sho pokazuyut bazalni gangliyi subtalamichne yadro STN i chorna rechovina SN Shema zv yazkiv bazalnih gangliyivDetaliChastina vidIdentifikatoriLatina nucleus subthalamicusMeSH D020531435ID nlx anat 1010002TA98 A14 1 08 702TA2 5709FMA 62035Anatomichna terminologiya redaguvati u Vikidanih Anatomiya source source source source source source Strukturni zv yazki subtalamichnih yader vizualizovani cherez difuzno zvazheni MRT Budova Osnovni nejroni sho znahodyatsya v subtalamichnomu yadri mayut dovgi shipuvati dendriti Dendritni gilkopodibni rozgaluzhennya chastishe elipsoyidni za formoyu Rozmiri cih rozgaluzhen 1200 600 i 300 mkm shozhi u bagatoh vidiv vklyuchayuchi shuriv kishok mavp i lyudini yak ce ne divno Odnak kilkist nejroniv zbilshuyetsya z rozmirom mozku razom zovnishnimi rozmirami yadra Osnovni jogo nejroni glutaminergichni zavdyaki comu voni obijmayut konkretnu funkcionalnu poziciyu v sistemi bazalnih gangliyiv Isnuye takozh nevelika kilkist blizko 7 5 z GAMK ergichnih internejroniv yaki berut uchast u lokalnih zv yazkah Aferentni aksoni Subtalamichne yadro otrimuye osnovni vhidni impulsi vid blidoyi kuli chastkovo cherez sochevicepodibnu petlyu ale perevazhno cherez radialni volokna yaki peretinayut spochatku medialnu chastinu blidoyi kuli yak na malyunku i vnutrishnoyi kapsuli Ci aferentni volokna GAMK ergichni galmivni dlya nejroniv subtalamichnogo yadra Zbudlivi glutaminergichni vhidni impulsi nadhodyat z kori golovnogo mozku osoblivo motornoyi kori i vid pars parafascicularis z centralnogo kompleksu Subtalamichne yadro takozh otrimuye nejromodulyuyuchi impulsi dofaminergichnih aksoniv vid kompaktnoyi chastini chornoyi substanciyi lat pars compacta substantiae nigrae Eferentni zv yazki Lateropalido gipotalamichna sistema Aksoni nejroniv subtalamichnogo yadra pokidayut yadro z dorzalnogo boku Ci eferentni aksoni glutaminergichni zbudzhuyuchi Okrim zv yazkiv zi striatumom bilshist subtalamichnih osnovnih nejroniv ye bagatocilovimi j mayut mnozhinni zv yazki z inshimi elementami osnovnih bazalnih gangliyiv Deyaki z nih posilayut aksoni do chornoyi substanciyi medialno ta do medialnogo i lateralnoyi yader blidoyi kuli lateralno trohcilovi 21 3 Deyaki z nih dvohcilovi pov yazani z bichnimi segmentami blidoyi kuli i chornoyi substanciyi 2 7 abo lateralnoyu j medialnoyu blidoyu kuleyu 48 Menshist nejronov odnocilovi j pov yazani z lateralnoyu chastinoyu blidoyi kuli V rezultati v 82 7 vipadkiv aferentaciya subtalamichnogo yadra z medialnogo segmenta blidoyi kuli FiziologiyaAnatomichnij oglyad golovnih zv yazkiv bazalnih gangliyiv substantia nigra vidilena chornim Drugij malyunok pokazuye 2 koronalnih zrizi nakladeni odin na drugij abi vklyuchiti zadiyani bazalni gangliyi Znaki ta v verhivci strilki pokazuyut vidpovidno zbudzhuyuchu ta galmivnu diyu danogo shlyahu Zeleni strilki poznachayut zbudzhuyuchi glutaminergichni shlyahi chervoni strilki poznachayut galmivni GAMK ergichni shlyahi i biryuzovi strilki poznachayut dofaminergichni yaki ye zbudzhuyuchimi v pryamih i galmivnimi v nepryamih shlyahah Subtalamichnne yadro Pershi vnutrishnoklitinni doslidzhennya elektrichnoyi aktivnosti subtalamichnih nejroniv provodili za dopomogoyu tonkih elektrodiv u v preparati zrizu mozku shura Na grunti cih zapisiv buli zrobleni tri klyuchovih doslidzhennya yaki dominuvali v nastupnih dopovidyah pro bioelektrichni vlastivosti subtalamichnogo yadra Kilka nedavnih doslidzhen buli zoseredzheni na avtonomnih vlastivostyah subtalamichnih nejroniv yakih chasto nazivayut shvidkospajkovimi pejsmejkerami vodiyami ritmu oskilki voni mozhut generuvati spontanni potenciali diyi na shvidkostyah vid 80 do 90 Gc u primativ Kolivalna j sinhronna aktivnist yaka ye najimovirnishe tipovim zrazkom bioelektrichnoyi aktivnosti nejroniv subtalamichnogo yadra zapisana u paciyentiv i tvarinnih modelej z menshoyu kilkistyu dofaminergichnih klitin u pars compacta chornoyi rechovini ye osnovoyu patologichnih zmin yaki lezhat v osnovi hvorobi Parkinsona Lateropalidarno subtalamichna sistema Micni dvostoronni zv yazki poyednuyut subtalamichne yadro j zovnishnij segment blidoyi kuli yaki j ye po suti shvidkospajkovimi pejsmejkerami Razom voni yak vvazhayut utvoryuyut centralnij ritmovodij bazalnih gangliyiv z sinhronnimi serijnimi rozryadami potencialiv diyi Deyaki aksoni z lateralnogo segmenta blidoyi kuli jdut v smugaste tilo Aktivnist medialnoyi blidoyi kuli znahoditsya pid vplivom aferentnih volokon vid lateralnogo segmenta blidoyi kuli i subtalamichnogo yadra Yak i u vipadku z retikulyarnoyu chastkoyu chornoyi rechovini Subtalamichne yadro posilaye aksoni do inshogo regulyatora pedunkulo pontinnogo kompleksu Vvazhayetsya sho lateropalidarno subtalamichna sistema vidigraye klyuchovu rol u generaciyi paterniv aktivnosti pomichenih pri hvorobi Parkinsona PatofiziologiyaHronichna stimulyaciya subtalamichnih yader tak zvana gliboka stimulyaciya mozku angl deep brain stimulation DBS vikoristovuyetsya dlya likuvannya paciyentiv z hvoroboyu Parkinsona Pershimi povinni stimulyuvatisya terminalni rozgaluzhennya aferentnih aksoniv yaki moderuyut aktivnist talamichnih nejroniv Odnak yak bulo pokazano v talamichnih zrizah mishej stimul viklikaye takozh vivilnennya Adenozinu Trifosfatu ATF poperednika adenozinu cherez katabolichnij proces susidnimi astrocitami U svoyu chergu aktivaciya adenozinovih A1 receptoriv prignichuye aktivaciyu nervovoyi peredachi v talamusi imituyuchi zniknennya abo poshkodzhennya subtalamichnogo yadra Odnostoronnye znishennya abo porushennya subtalamichnogo yadra sho mozhe zvichajno vidbuvatisya cherez nevelikij sudinnij insult u paciyentiv z diabetom gipertoniyeyu abo trivalim palinnyam viklikaye gemibalizm Odna z nepidtverdzhenih funkcij subtalamichnogo yadra kontrol impulsiv porushennya kotrogo vede do Obsesivno kompulsivnogo rozladu Shtuchna stimulyuyuchi subtalamichnogo yadra daye obnadijlivi rezultati shodo korekciyi tyazhkih impulsivnih rozladiv povedinki j nadali mozhe buti vikoristana yak alternativne likuvannya dlya cogo stanu FunkciyaFunkciya subtalamichnogo yadra she dostemenno nevidoma ale suchasni teoriyi bachat jogo yak komponent bazalnih gangliyiv Jogo disfunkciya vede do zbilshennya impulsivnosti povedinki Doslidzhennya pokazali sho subtalamichne yadro ekstrapiramidnij centr Vin trimaye na kontroli m yazovi refleksi i jogo poshkodzhennya mozhut prizvesti do gemibalizmu vid grec ballismos pidskakuvannya nasilnickoih rozmashistih ruhiv ruki i nogi na odnij storoni tila Dodatkovi zobrazhennyaKoronalnij rozriz golovnogo mozku odrazu navproti mostu Subtalamichne yadro poznachene yak Nucleus of Luys yadro Lyuyisa Gliboka stimulyaciya mozku Deep brain stimulation DBS z ustanovlennyam mozkovogo vodiya ritmu Na rentgenogrami vidni vstanovleni elektrodiPosilannya 1865 Recherches sur le systeme cerebro spinal sa structure ses fonctions et ses maladies French Paris Bailliere Afsharpour S 1985 Light microscopic analysis of Golgi impregnated rat subthalamic neurons Journal of Comparative Neurology 236 1 1 13 doi 10 1002 cne 902360102 PMID 4056088 Rafols J A Fox C A 1976 The neurons in the primate subthalamic nucleus a Golgi and electron microscopic study Journal of Comparative Neurology 168 1 75 111 doi 10 1002 cne 901680105 PMID 819471 Yelnik J Percheron G 1979 Subthalamic neurons in primates a quantitative and comparative anatomy Neuroscience 4 11 1717 1743 doi 10 1016 0306 4522 79 90030 7 PMID 117397 Levesque J C Parent A 2005 GABAergic interneurons in human subthalamic nucleus Movement Disorders 20 5 574 584 doi 10 1002 mds 20374 PMID 15645534 Canteras NS Shammah Lagnado SJ Silva BA Ricardo JA April 1990 Afferent connections of the subthalamic nucleus a combined retrograde and anterograde horseradish peroxidase study in the rat Brain Res 513 1 43 59 doi 10 1016 0006 8993 90 91087 W PMID 2350684 Cragg S J Baufreton J Xue Y Bolam J P Bevan M D 2004 Synaptic release of dopamine in the subthalamic nucleus European Journal of Neuroscience 20 7 1788 1802 doi 10 1111 j 1460 9568 2004 03629 x PMID 15380000 Nauta HJ Cole M July 1978 Efferent projections of the subthalamic nucleus an autoradiographic study in monkey and cat J Comp Neurol 180 1 1 16 doi 10 1002 cne 901800102 PMID 418083 Smith Y Hazrati L N Parent A 1990 Efferent projections of the subthalamic nucleus in the squirrel monkey as studied by the PHA L anterograde tracing method Journal of Comparative Neurology 294 2 306 323 doi 10 1002 cne 902940213 PMID 2332533 Surmeier D J Mercer J N Chan C S 2005 Autonomous pacemakers in the basal ganglia who needs excitatory synapses anyway Current Opinion in Neurobiology 15 3 312 318 doi 10 1016 j conb 2005 05 007 PMID 15916893 Levy R Hutchison W D Lozano A M Dostrovsky J O 2000 High frequency Synchronization of Neuronal Activity in the Subthalamic Nucleus of Parkinsonian Patients with Limb Tremor The Journal of Neuroscience 20 20 7766 7775 PMID 11027240 Lintas A Silkis I G Alberi L Villa A E P 2012 Dopamine deficiency increases synchronized activity in the rat subthalamic nucleus Brain Research 1434 3 142 151 doi 10 1016 j brainres 2011 09 005 PMID 21959175 Plenz D Kitai S T 1999 A basal ganglia pacemaker formed by the subthalamic nucleus and external globus pallidus Nature 400 6745 677 682 doi 10 1038 23281 PMID 10458164 Sato F Lavallee P Levesque M amp Parent A 2000 Single axon tracing study of neurons of the external segment of the globus pallidus in primate Journal of Comparative Neurology 417 1 17 31 doi 10 1002 SICI 1096 9861 20000131 417 1 lt 17 AID CNE2 gt 3 0 CO 2 I PMID 10660885 Smith Y Wichmann T DeLong M R 1994 Synaptic innervation of neurones in the internal pallidal segment by the subthalamic nucleus and the external pallidum in monkeys Journal of Comparative Neurology 343 2 297 318 doi 10 1002 cne 903430209 PMID 8027445 Bevan M D Magill P J Terman D Bolam J P Wilson CJ 2002 Move to the rhythm oscillations in the subthalamic nucleus external globus pallidus network Trends in Neurosciences 25 10 525 531 doi 10 1016 S0166 2236 02 02235 X PMID 12220881 Bekar L Libionka W Tian G Xu Q Torres A Wang X Lovatt D Williams E Takano T Schnermann J Bakos R Nedergaard M 2008 Adenosine is crucial for deep brain stimulation mediated attenuation of tremor Nature Medicine 14 1 75 80 doi 10 1038 nm1693 PMID 18157140 Carter Rita The Human Brain Book s 58 233 L Mallet Polosan M Jaafari N Baup N Welter ML Fontaine D ta in 2008 Subthalamic nucleus stimulation in severe obsessive compulsive disorder New England Journal of Medicine 359 2121 doi 10 1056 NEJMoa0708514 Frank M Samanta J Moustafa A Sherman S 2007 Hold Your Horses Impulsivity Deep Brain Stimulation and Medication in Parkinsonism Science 318 5854 1309 12 doi 10 1126 science 1146157 PMID 17962524 Bruce H Robinson 2007 Biomedicine A textbook for Practitioners of Acupuncture amp Oriental Medicine Blue Poppy Press s 126 ISBN 1 891845 38 1 LCCN 2006940894

Дата публікації:
Топ