Палац Герренхаузен пережив свій розквіт, як культурного центра, від початку правління її чоловіка до смерті самої Софії. Значну роль вона зіграла у створенні садів палацу.
Мемуари та листи Софії є важливим джерелом культурологічних досліджень раннього Нового часу.
Їй присвячена книга «Livre de Guitarre Contenant Plusieurs Pièces» французького композитора Антуана Карре, видана у Парижі 1671 року.
Біографія
Ранні роки
Народилась 14 жовтня 1630 року у палаці Вассенаер Гоф у Гаазі. Була дванадцятою дитиною та п'ятою донькою в родині колишнього курфюрста Пфальцу та короля Богемії Фрідріха V та його дружини Єлизавети Стюарт. Мала старших братів Карла Людвіга, Рупрехта, Моріца, Едуарда та Філіпа Фрідріха й сестер Єлизавету, Луїзу Голландіну, Генрієтту Марію та Шарлотту, яка померла за кілька місяців. Інші діти пішли з життя в ранньому віці до її появи на світ. При народженні Софія отримала ренту у розмірі 40 талерів від станів Фрісландії.
Родина, за запрошенням принца Оранського, мешкала в Гаазі та Ренені, оскільки Фрідріх у 1623 році імперським едиктом був позбавлений титулу та володінь, а Курпфальц — окупований імперськими військами. Батько помер, коли Софії було 2 роки. До цього часу в неї з'явився молодший брат Густав Адольф. Матір важко переживала смерть чоловіка та відсторонено ставилася до дітей. Вона більше не одружувалася і, відкинувши пропозицію повернутися до Англії, майже все подальше життя провела в Гаазі. Великі зусилля докладала, аби повернути Пфальц своїй родині.
Софія, як і інші діти, за англійською традицією, виховувалась окремо від батьків, у Лейдені. У 1641 році приєдналася до двору матері. Мала веселий характер, привертала увагу оточуючих своєю кмітливістю та дотепністю. Отримала ґрунтовну різнобічну освіту від грецької мови та латини до математики та теології. Із матір'ю, зазвичай, розмовляла англійською, з братами — німецькою та голландською мовами, також вільно володіла французькою; в її листах часто зустрічалися голландські вирази та прислів'я, часто уживані в іронічному ключі. Розквітаюча краса принцеси, манера подати себе, високе походження та реформатське віросповідання викликали в колі англійських емігрантів ідею видати дівчину заміж за принца Уельського. Карлу навіть приписували видимий інтерес до кузини. Софія, проте, вважала, що він хоче лише заволодіти грошима прихильника її матері, лорда Крейвена.
Портрет Софії в індіанському вбранні пензля її сестри Луїзи Голландіни, після 1644
Згідно Вестфальського миру 1648 року, Нижній Пфальц було повернено сімейству Фрідріха V, Верхній, до їхнього великого розчарування, залишився під владою курфюрста Баварії. Восени 1649 року старший брат Софії, Карл Людвіг, повернувся до своїх спустошених земель і, проводячи профранцузьку політику, почав відбудовувати зруйновану країну. Принцеса, подолавши опір матері, отримала від неї дозвіл переїхати до двору брата у 1650 році. Цьому сприяв також факт припинення фінансування родини англійським двором після страти короля Карла I. Відносини між сиблінгами склалися добрими. Резиденцією курфюрста був Гайдельберзький замок, оточений бароковими садами, розбитими за наказом їхнього батька.
Наступні роки Софія присвятила пошуку підходящого нареченого, прагнучи укласти шлюб відповідний статусу. Вона відмовила португальському герцогу Авейру, а також принцу Адольфу Йоганну Клеєбурзькому, оскільки той не міг дати достатніх гарантій щодо майбутнього. Восени 1656 року у Гайдельберзі познайомилася із принцами Брауншвейг-Люнебурзькими. Враження на Софію справив Ернст Август, однак він був молодшим сином, тож того року відбулися заручини принцеси із його старшим братом Георгом Вільгельмом, який правив Каленбергом. Останній погодився на шлюб через вимогу станів, які пообіцяли підвищити йому апанаж. Втім, після згоди, брати, як і щороку, поїхали на Венеційський карнавал, де Георг Вільгельм захворів на венеричну хворобу. Після повернення він, до великого невдоволення Софії та її брата-курфюрста, відклав весілля на невизначений термін. Зрештою, у 1658 році відбувся т. з. «обмін нареченої», згідно якого Георг Вільгельм поступився нареченою Ернсту Августу, а в обмін на звільнення від зобов'язання одружитися з Софією, дарував братові права на герцогство Брауншвейг-Люнебург, спадкоємцем якого він був. Також Георг Вільгельм підписав пожиттєву відмову від укладання шлюбу, аби не мати дітей, що претендували б згодом на Люнебург. В такий спосіб князь намагався урятувати честь дому. Пізніше, він одного разу сказав Софії, що дуже шкодує, що не одружився із нею.
Шлюб та діти
У 27 років Софія взяла шлюб із 28-річним принцом Брауншвейг-Люнебурзьким Ернстом Августом. Наречений доводився троюрідним братом її матері через свого прадіда Крістіана III. Весілля пройшло 13 вересня 1658 у Гайдельберзі. Укладений з розрахунку союз виявився щасливим. Втім, молодята жили разом із Георгом Вільгельмом у замку на Лейне в Ганновері, що призвело до ревнощів Ернста Августа. Ситуацію врятувало призначення чоловіка князем-єпископом Оснабрюку і переїзд до Ібурзького замку. У листі до брата Карла Людвіга Софія так змальовувала свої враження від нової домівки:
Портрет Ернста Августа пензля невідомого майстра, замок Целле
«Я приїхала сюди три дні тому і знайшла тут дуже добрий будинок, який мені від самого початку дуже сподобався; все, що впадає в око, виглядає чудово: інтер'єр, меблі, лівреї, охорона, алебарди. Ми граємо в кеглі, стріляємо по качках, змагаємося у кільця, граємо в тріктрак, плануємо їздити до Італії щороку, але тут справи йдуть так добре, що маленький єпископ може спокійно жити у своїй резиденції.»
Три роки потому через напруженість із сусіднім князем-єписком Мюнстеру, подружжя мало виїхати до Оснабрюку. Після повернення 2 червня Софія писала:
«Тут ми мешкаємо у найприємнішому усамітненні в світі. Ми насолоджуємось усіма радощами сільського життя і відторгаємо всіх тих, хто чекає нас з протоколами; ми не бачимо нічого, окрім нашого світу».
До того часу подружжя вже мало двох синів. Всього з десятьох дітей пари живими народилися:
Софія із донькоюГеорг (1660—1727) — король Великої Британії у 1714—1727 роках, був одруженим з Софією Доротеєю Целльською, мав двох законних дітей та трьох позашлюбних;
Фрідріх Август (1661—1690) — генерал імперської армії, одруженим не був, дітей не мав;
Максиміліан Вільгельм (1666—1726) — фельдмаршал імперської армії, одруженим не був, дітей не мав;
Карл Філіп (1669—1690) — полковник імперської армії, одруженим не був, дітей не мав;
Крістіан Генріх (1671—1703) — одруженим не був, дітей не мав;
Ернст Август (1674—1728) — князь-єпископ Оснабрюку у 1715—1728 роках, одруженим не був, дітей не мав.
Подружжя часто здійснювало розважальні поїздки за кордон, зазвичай до Італії або Голландії, де у 1661 році Софія востаннє зустрілась із матір'ю. Враження від італійської подорожі 1664 року, коли княгиня вперше побачила Рим і Венецію, вона яскраво зобразила у своїх листах та мемуарах. Оскільки мандрівка тривала майже цілий рік, жінка регулярно листувалася із гувернанткою своїх синів, виявляючи велику цікавість до їхнього виховання. Первістка у своїх листах Софія змальовувала як відповідального, сумлінного хлопчика, який подає приклад молодшим братам та сестрі.
Близькі відносини Софії з братом-курфюрстом сприяли її періодичному посередництву між Пфальцом і Брауншвейгом. Так, у 1665 році принци відправили Карлу Людвігу кавалерійський полк для допомоги у війні, а у 1671 році Ернст Август, на прохання дружини, організував шлюб своєї родички Вільгельміни Данської із Карлом Пфальцьким. Разом з тим, княгиня ніколи не користувалася політичним впливом поза колом найближчих сімейних інтересів. Всі її висловлювання були затьмарені особистими або династичними упередженнями.
З роками приміщення Ібурзького замку стали недостатніми для розміщення двору, що постійно зростав, і це, на додаток до необхідності обмежити незалежність міста Оснабрюк, змусило Ернста Августа до переїзду в це місто. У 1673 році сімейство перебралося до завершеного барокового палацу Оснабрюку. Софія висловлювала свої ідеї та побажання щодо будівництва замку та навколишніх садів. Про останні вона писала: «Щоранку я встаю о шостій годині. Потім дивлюся, як солдати розширюють наш сад і оточують його каналом. Ще не дуже красиво, але я рада бачити прогрес. Я сподіваюся закінчити свої дні тут; мені ніколи не буде так комфортно.»
Оснабрюкський замок
В цей же час Ернст Август завів собі коханку Клару Єлизавету фон Платтен, яка народила йому двох дітей. Вона вміла використовувати сімейні сварки князя-єпископа у своїх інтересах і вважалася найвпливовішою жінкою в країні. Справлятися з душевними переживаннями Софії допомагало написання мемуарів.
Влітку 1679 року Софія з донькою здійснили мандрівку до двору Людовіка XIV у Версалі, де мешкала її небога Лізелотта, одружена з герцогом Орлеанським. Княгиня подорожувала інкогніто під іменем мадам де Оснабрюк. Її метою було з'ясувати можливість заручин Софії Шарлотти з дофіном. Втім, Король-Сонце вже вибрав у дружини синові Марію Анну Баварську.
Наприкінці грудня 1679 року помер бездітним князь Каленбергу Йоганн Фрідріх, і Ернст Август успадкував його володіння. Родина повернулася до замку на Лейне в Ганновері. Софія гірко оплакувала резиденцію в Оснабрюку:
«Я все життя сумуватиму за садом і палацом Оснабрюк. Мій сад, мої квіти, мій будинок, мої меблі: раптом я опиняюся без цих радостей».
Замок на Лейне був похмурим і скромним. Софія почала все більше часу проводити у літній резиденції Герренхаузен, де під її керівництвом, за допомогою французького ландшафтного архітектора Мартіна Шарбоньє, облаштовувались сади навколо палацу. Великий вплив на творчість княгині справило голландське бароко.
Окрім іншого, правителька робила численні вишивки, в тому числі завіси для вівтарів, одна з яких збереглася дотепер, подарована княгинею абатству Локкум у 1691 році.
Портрет Георга Вільгельма пензля невідомого майстра
Князівське подружжя також хвилював ймовірний конфлікт престолонаслідування у Люнебурзі. Незважаючи на свою обіцянку залишатись холостим, Георг Вільгельм у 1665 році одружився зі шляхтянкою Елеонорою д'Ольбрез, а у 1676 році проголосив свій шлюб династичним, отримавши перед цим для дружини від імператора титул графині Харбург і Вільгельмсбург. Ця подія дуже стривожила його родичів, оскільки загрожувала завадити передбачуваному об'єднанню територій Люнебурга. Для їхнього заспокоєння Георг Вільгельм запропонував свою єдину доньку Софію Доротею в дружини первістку Ернста Августа та Софії. Принц і його батьки відмовились від пропозиції через статус нареченої при народженні. 10 грудня 1675 року відбулися заручини дівчинки із принцом Августом Фрідріхом Брауншвейг-Вольфенбюттельським, однак наступного року той загинув на війні. В тому ж році відбулося повторне весілля Георга Вільгельма з Елеонорою. Ернст Август і особливо Софія демонстративно трималися подалі від святкувань. До цього княгиня протягом двох місяців докладала всіх зусиль, аби Елеонора не отримала титула принцеси. Те, що француженка у квітні 1676 року була оголошена герцогинею Брауншвейзькою, стало для неї великим ударом. Зрештою, у липні 1680 року правляча родина визнала Елеонору герцогинею, а Софія Доротея була оголошена принцесою Брауншвейг-Люнебург-Целльською. Хоча Софія і вважала її походження надто низьким, зважаючи на вигоди, погодилася на її шлюб зі своїм сином. Георг Людвіг, на додачу, отримував від тестя 100 тисяч талерів на рік. Весілля відбулося у листопаді 1682 року без звичайної для князівських домів помпи. Втім, княгиня продовжувала зневажати невістку впродовж всього життя.
У 1682 році Ернст Август увів у країні прімогенітуру, що не схвалювалося дружиною. Це рішення змусило її молодших синів шукати кращої долі на військовій службі, і троє з них загинули у походах ще за її життя. У 1691 році Максиміліан Вільгельм, спробував організувати змову з метою скасувати первородство, про що знала Софія. Втім, план було викрито, Максиміліан Вільгельм на короткий час опинився за гратами, а княгиня — під домашнім арештом.
Курфюрстіна Ганноверу
У 1692 році імператор Леопольд I звів Ернста Августа у ранг курфюрста Імперії в нагороду за допомогу, надану в Дев'ятирічній війні. Хоча офіційною назвою країни був Курбрауншвейг-Люнебург, зазвичай використовувалася назва за столицею Ганновер.
Портрет курфюрстіни
Курфюрстіна була бажаною гостею та популярною господинею, чиї тижневі карнавальні святкування в Ганновері залучали аристократію з усієї Центральної Європи. Шляхту також приваблювали садовий театр у Герренхаузені, відомий як перший театр в історії садового мистецтва, та оперний театр біля замку Лейне, який, з точки зору сценічної техніки, був ультрасучасним для того часу. У садовому театрі французькі актори два-три рази на тиждень грали трагедії П'єра Корнеля та Жана Расіна, а також комедії П'єра де Маріво та Мольєра. Вистави проводилися навіть в оранжереї апельсинових дерев. Капельмайстром ганноверського двору був італієць Агостіно Стефані, автор кількох опер, який сприяв поширенню у Німеччині італійського вокального стилю, впливаючи, у тому числі, на творчість Баха та Генделя.
Замок Герренсхаузен від 1688 року перебудовувався як представницька резиденція. Від 1696 року Мартін Шарбоньє почав подвоювати розмір його саду та оточувати комплекс ровом із водою. У 1694—1698 роках зводилася галерея, яку Софія запропонувала розширити так, аби великий зал можна було використовувати і як бенкетний, а флігелі — і як житлові приміщення. Інтер'єром, за її дорученням, займався венецієць Томмазо Джусті, котрий прикрасив будівлю галереї фресками, а також спроектував ліпнину, виконану пізніше Досса Граною та П'єтро Россо. Завдяки інтелектуальним інтересам курфюрстіни, палац став розвиненим культурним центром. Начитана у творах Рене Декарта та Баруха Спінози, вона заохочувала чоловіка та дітей читати книжки останнього і допомогла зробити їх популярним при дворі.
Від 1676 року в Ганновері працював Готфрід Вільгельм Лейбніц, другом та шанувальником якого стала Софія. Він одночасно виконував обов'язки радника, історика, бібліотекаря та дипломата. За дорученням Ернста Августа, Лейбніц почав працювати над історією роду Вельфів і за тридцять років роботи встиг довести її до «темних віків». Курфюрстіна цінувала поради вченого не лише з філософських питань, а й з політичних проблем. Так само Лейбніц вбачав у Софії гідного та розумного співрозмовника. Результатом цієї дружби стало змістовне листування, вперше опубліковане у XIX столітті, яке показує курфюрстіну жінкою виняткових інтелектуальних здібностей та допитливості. Із Лейбніцом вони прагли об'єднати християнські релігії. У листі до небоги Софія зауважувала «Сподіваюся, що християни скоро стануть єдиними (…). На тому світі нас не будуть питати, якої ми релігії, а питатимуть що доброго та поганого ми зробили; це, мабуть, найголовніше; інше — сварка між священиками, яких мають примирити князі». Її чоловік, отримавши титул курфюрста, став більш віротерпимим і зобов'язався дозволити католикам вільно сповідувати свою релігію й навіть побудувати їм церкву. Втім, перший її камінь у був закладений лише у 1712 році.
План палацу та садів Герренсгаузена
Пристрастний мисливець, Ернст Август полюбляв в оточенні великої свити по кілька тижнів на сезон проводити у мисливському замку у Лінсбурзі. Софії проте не подобалося усамітнення серед лісу, де було мало разноманіття, і в листах до родини вона часто жалілася на це. Розраджували курфюрстіну лише візити Лейбніца.
До 1694 року ганноверський двір заполонили чутки щодо роману принцеси Софії Доротеї із графом Філіпом Кьонігсмарком. Навесні жінка навідувала батьків із проханням про розлучення із курпринцом, однак ті відправили її назад. Закохані вирішили втекти до іншого князівства, однак 1 липня граф зник, ймовірно таємно вбитий. Софію Доротею наприкінці 1694 року ув'язнили, проголосили про її розлучення з Георгом Людвігом та подальшу заборону бачитися із дітьми. Решту життя невістка Софії провела у віддаленому Альденському замку на Люнебурзькій пустоші. Після смерті Ернста Августа вона написала листа курфюрстіні, заявивши, що не хоче нічого, окрім «поцілувати руки Вашої Високості перед смертю». Втім, ані Софія, ані Георг Людвіг не пробачили опальної принцеси.
Невірність чоловіка не вплинула на кохання Софії до нього, і, протягом останньої хвороби Ернста Августа, вона не відходила від нього та була глибоко засмучена його смертю, що настала 23 січня 1698 року. В листі курфюрстіна писала: «Неможливо померти від горя, інакше я б давно померла, оскільки моє горе тривало так довго».
Її син Георг Людвіг, замовивши повне перепланування інтер'єру замку Лейне в стилі бароко, з міркувань економії закрив оперний театр. Проте деякий час придворним капельмайстром служив Георг Фрідріх Гендель, а німецькі актори взимку навідували палац. Софія після смерті чоловіка мешкала, переважно, у західному крилі галереї палацу Герренсхаузен. До моменту смерті правительки Великий сад біля Герренсхаузену збільшився у чотири рази. У 1713 році курфюрстіна писала: «Сад — це моє життя». Площею близько 50 гектарів, він був завершений у 1714 році й майже не змінився, дотепер залишаючись свідченням свого часу.
Після Славної революції 1688 року та втечі короля Якова II, британський парламент запропонував престол його доньці Марії та зятю Вільгельму Оранському як співправителям. Білль про права1689 року заборонив надалі займати британський престол особам католицького віросповідання, при його розгляді також Палата громад відмовила Софії у наслідуванні. Марія Стюарт померла у грудні 1694, Вільгельм пішов з життя у квітні 1702, не залишивши нащадків. Ще за його життя не стало 11-річного герцога Глостерського — єдиного небожа та спадкоємця короля, що викликало кризу престолонаслідування. Єдиною представницею династії Стюартів-протестанткою, яка могла б посісти трон, залишилась сестра Марії — Анна. Побоюючись реставрації католиків, британський парламент прийняв у 1701 році Акт про престолонаслідування, за яким після смерті Анни, спадкоємицею престолу Англії й Ірландії оголошувалися Софія Ганноверська, яка доводилася онукою Якову I, а також її нащадки, що будуть протестантами.
Питання про англійське престолонаслідування залишалося напруженим до кінця. Зокрема, Лейбніц діяв у Лондоні від імені Софії, але не завжди успішно. Курфюрстіна та її старший син стали вважатися англійськими громадянами, були затверджені численні та істотні деталі їхнього правопреємства.
За кілька місяців після цього на трон зійшла королева Анна, й Софія стала кронпринцесою. Жінка з великою цікавістю спостерігала за справами на Альбіоні під час правління Анни, хоча її син-курфюрст, висловлювався проти будь-якого втручання в англійську політику. Дами ніколи не були у дружніх стосунках. Анна заперечувала проти того, щоб ім'я Софії навіть згадувалося у її присутності, а також відкидала будь-яку пропозицію запросити Софію відвідати Англію.
Статуя курфюрстіни Софії
Хоча Софія була значно старша за королеву Анну, її здоров'я було набагато кращим. Однак, курфюрстіна так і не побачила країни, королевою якої могла стати. Лист від Анни, що суворо забороняє Софії та її сім'ї в'їжджати до Англії, прийшов за кілька днів до смерті жінки і глибоко її засмутив. 8 червня 1714 року вона здійснювала вечірню прогулянку у садах Герренхаузена, коли почалася раптова злива. Намагаючися сховатися, Софія спіткнулася, знепритомніла та померла у віці 83 років. Трохи менше двох місяців потому, 1 серпня, пішла з життя 49-річна королева Анна. Якби Софія пережила Анну, то стала б найстарішою людиною, яка зійшла на британський престол.
Курфюрстіна була похована у кірсі палацу на Лейне в Ганновері. У 1957 році саркофаг було перенесено до крипти мавзолею Вельфів у Берггартені у Герренхаузені.
Велика Британія та Ганноверське курфюрство залишалися конституційно окремими протягом 123 років до кінця особистої унії та були пов'язані лише в особі монарха. Особистий союз був розірваний зі вступом королеви Вікторії на трон Великої Британії у 1837 році, оскільки правила наслідування в Ганновері не передбачали успадкування престолу жінками.
Вшанування пам'яті
У 1876–1878 роках німецький скульптор Вільгельм Энгельгард створив сидячу статую курфюрстіни, яка була встановлена у Великому саду Герренхаузена.
В мистецтві
Література
Є персонажем роману «Сарабанда для мертвих закоханих» 1935 року австралійки Хелен де Ґеррі Сімпсон.
Кінематограф
У німецькому комедійному фільмі «Лізелотта Пфальцька» (нім.Liselotte von der Pfalz) 1935 року роль Софії Ганноверської виконала акторка Іда Вюст.
У голлівудській історичній драмі «Сарабанда для мертвих закоханих» (англ.Saraband for Dead Lovers) 1948 року курфюрстіну Софію зіграла француженка Франсуаза Розе.
Ганноверський портал. Ернст Август Брауншвейг-Каленберзький [1](нім.)
Heidrun Siller: Sophie (auch Sophia), Kurfürstin von Hannover. In: Neue Deutsche Biographie. Band 24, Duncker & Humblot, Berlin 2010, , стор. 588. [2](нім.)
Arthur Kleinschmidt: Elisabeth Stuart. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 6, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 19–22. [4] (нім.)
Richard Cavendish «Sophia of Hanover Dies». Published in History Today. Volume 64. від 6 червня 2014 року [5](англ.)
Arthur Kleinschmidt: Sophie (Kurfürstin von Hannover). In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 34, Duncker & Humblot, Leipzig 1892, стор. 665–671. [6] (нім.)
Van der Cruysse, Dirk; Sophie de Hanovre, memoires et lettres de voyage; Paris, Fayard, 1990.
Гайдельберзький замок в архіві землі Баден-Вюртемберг [7](нім.)
Helmut Knocke, Charbonnier, in: Hannoversches Biographisches Lexikon, стор. 84 [11](нім.)
Charlotte-Elisabeth Orléans, Malte-Ludolf Babin: Liselotte von der Pfalz in ihren Harling-Briefen, Band 1, 2007, стор. 245.
Charles Prosper Maurice Horric de Beaucaire: Une mésalliance dans la maison de Brunswick, 1665—1725, Éléonore Desmier d'Olbreuze, duchesse de Zell. H. Oudin, Paris 1884. стор. 63–64. [12](фр.)
Herman, Eleanor. Sex with the Queen. New York: Harper Collins. 2006. .
Adolf Köcher: Sophie Dorothea (Kurprinzessin von Hannover). In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 34, Duncker & Humblot, Leipzig 1892, стор. 671–674. [13] (нім.)
Ернст Август — курфюрст Брауншвейг-Люнебургу [14](нім.)
Відкриття садового театру після ремонту [15](нім.)
Mijndert Bertram: Das Königreich Hannover — Kleine Geschichte eines vergangenen deutschen Staates. Hannover 2003, .
Adolf Köcher: Königsmarck, Philipp Christoph Graf von. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 16, Duncker & Humblot, Leipzig 1882, стор. 534. [21] (нім.)
Hatton, Ragnhild. George I: Elector and King. London: Thames and Hudson. 1978. стор. 51–64. .
Peter Burschel: «J'avais le plaisir de me voir comparée à tous les astres». Gelebte Räume in den Memoiren der Kurfürstin Sophie von Hannover in Claudia Ulbrich, Hans Medick, Angelika Schaser (red.): Selbstzeugnis und Person. Transkulturelle Perspektiven. Böhlau, Colonia/Weimar/Vienna 2012. — . — S. 335—347. (нім.)
Karin Feuerstein-Praßer: Sophie von Hannover (1630—1714). «Wenn es die Frau Kurfürstin nicht gäbe…». Pustet, Regensburg 2004. — . (нім.)
Israel, Johnathan I., Radical Enlightenment, Oxford University Press, 2001. — P. 84. (англ.)
Petra Widmer, Die Gartenkunst im Leben der Kurfürstin Sophie von Hannover (1630—1714) in Die Gartenkunst 12 (2/2000). — S. 167—178. (нім.)
Mathilde Knoop, Kurfürstin Sophie von Hannover. — Hannover, 1999. — . (нім.)
Alheidis von Rohr, Sophie Kurfürstin von Hannover (1630—1714), Historisches Museum am Hohen Ufer, Hannover, 1980. (нім.)
Klopp, Onno, Correspondenz von Leibniz mit der Prinzessin Sophie, 1873, ristampa anastatica Hildesheim, Georg Olms, 1973. (нім.)
Hatton, Ragnhild, George I: Elector and King, London, Thames and Hudson, 1978 — P. 26–28. — . (англ.)
Schnath, Georg. Hg. 1927. Briefwechsel der Kurfürstin Sophie von Hannover. Berlin; Leipzig. (нім.)
Schroeder, Hiltrud. Hg. 1991. Sophie & Co.: Bedeutende Frauen Hannovers. Hannover. Fackelträger. (нім.)
Посилання
Пфальцькі Віттельсбахи (англ.)
Профіль на Geni.com (англ.)
Профіль на Genealogics.org (англ.)
Профіль на Thepeerage.com (англ.)
Генеалогія Софії Ганноверської (англ.)
Генеалогія Ернста Августа Брауншвейг-Люнебурзького (англ.)
Sofiya Gannoverska nim Sophie von Hannover urodzhena Sofiya Pfalcka nim Sophie von der Pfalz 14 zhovtnya 1630 8 chervnya 1714 pfalcka princesa z dinastiyi Vittelsbahiv donka kurfyursta Pfalcu ta korolya Bogemiyi Fridriha V ta britanskoyi princesi Yelizaveti Styuart druzhina gercoga Braunshvejg Kalenbergu ta kurfyursta Gannoveru Ernsta Avgusta Sofiya Gannoverskanim Sophie von HannoverSofiya GannoverskaPotret Sofiyi penzlya Gerrita van Gontgorsta XVII stolittya kolekciya lorda Krejvena1 a kurfyurstina konsort GannoveruPochatok pravlinnya 19 grudnya 1692Kinec pravlinnya 23 sichnya 1698Inshi tituli gercoginya konsort Braunshvejg Lyuneburgu knyaginya KalenberguPoperednik ne buloNastupnik Karolina Brandenburg AnsbahskaData narodzhennya 14 zhovtnya 1630 1630 10 14 Misce narodzhennya Vassenaer Gof GaagaKrayina Gollandska respublikaData smerti 8 chervnya 1714 1714 06 08 83 roki Misce smerti palac Gerrenhauzen Gannover kurfyurstvo Gannover Svyashenna Rimska imperiyaPohovannya d 1 Cholovik Ernst AvgustDiti Georg Fridrih Avgust Maksimilian Vilgelm Sofiya Sharlotta Karl Filip Kristian Genrih Ernst AvgustDinastiya Vittelsbahi GannoverskaBatko Fridrih V PfalcskijMati Yelizaveta StyuartSofiya Gannoverska u Vikishovishi Bula ogoloshena spadkoyemiceyu britanskogo tronu pislya prijnyattya Aktu pro uspadkuvannya prestolu 1701 roku stavshi zv yazuyuchoyu lankoyu nastupnosti dinastij Styuartiv ta Gannoveriv Palac Gerrenhauzen perezhiv svij rozkvit yak kulturnogo centra vid pochatku pravlinnya yiyi cholovika do smerti samoyi Sofiyi Znachnu rol vona zigrala u stvorenni sadiv palacu Memuari ta listi Sofiyi ye vazhlivim dzherelom kulturologichnih doslidzhen rannogo Novogo chasu Yij prisvyachena kniga Livre de Guitarre Contenant Plusieurs Pieces francuzkogo kompozitora Antuana Karre vidana u Parizhi 1671 roku BiografiyaRanni roki Narodilas 14 zhovtnya 1630 roku u palaci Vassenaer Gof u Gaazi Bula dvanadcyatoyu ditinoyu ta p yatoyu donkoyu v rodini kolishnogo kurfyursta Pfalcu ta korolya Bogemiyi Fridriha V ta jogo druzhini Yelizaveti Styuart Mala starshih brativ Karla Lyudviga Ruprehta Morica Eduarda ta Filipa Fridriha j sester Yelizavetu Luyizu Gollandinu Genriyettu Mariyu ta Sharlottu yaka pomerla za kilka misyaciv Inshi diti pishli z zhittya v rannomu vici do yiyi poyavi na svit Pri narodzhenni Sofiya otrimala rentu u rozmiri 40 taleriv vid staniv Frislandiyi Portret Sofiyi penzlya Gerrita van Gontgorsta 1641 Rodina za zaproshennyam princa Oranskogo meshkala v Gaazi ta Reneni oskilki Fridrih u 1623 roci imperskim ediktom buv pozbavlenij titulu ta volodin a Kurpfalc okupovanij imperskimi vijskami Batko pomer koli Sofiyi bulo 2 roki Do cogo chasu v neyi z yavivsya molodshij brat Gustav Adolf Matir vazhko perezhivala smert cholovika ta vidstoroneno stavilasya do ditej Vona bilshe ne odruzhuvalasya i vidkinuvshi propoziciyu povernutisya do Angliyi majzhe vse podalshe zhittya provela v Gaazi Veliki zusillya dokladala abi povernuti Pfalc svoyij rodini Sofiya yak i inshi diti za anglijskoyu tradiciyeyu vihovuvalas okremo vid batkiv u Lejdeni U 1641 roci priyednalasya do dvoru materi Mala veselij harakter privertala uvagu otochuyuchih svoyeyu kmitlivistyu ta dotepnistyu Otrimala gruntovnu riznobichnu osvitu vid greckoyi movi ta latini do matematiki ta teologiyi Iz matir yu zazvichaj rozmovlyala anglijskoyu z bratami nimeckoyu ta gollandskoyu movami takozh vilno volodila francuzkoyu v yiyi listah chasto zustrichalisya gollandski virazi ta prisliv ya chasto uzhivani v ironichnomu klyuchi Rozkvitayucha krasa princesi manera podati sebe visoke pohodzhennya ta reformatske virospovidannya viklikali v koli anglijskih emigrantiv ideyu vidati divchinu zamizh za princa Uelskogo Karlu navit pripisuvali vidimij interes do kuzini Sofiya prote vvazhala sho vin hoche lishe zavoloditi groshima prihilnika yiyi materi lorda Krejvena Portret Sofiyi v indianskomu vbranni penzlya yiyi sestri Luyizi Gollandini pislya 1644 Zgidno Vestfalskogo miru 1648 roku Nizhnij Pfalc bulo poverneno simejstvu Fridriha V Verhnij do yihnogo velikogo rozcharuvannya zalishivsya pid vladoyu kurfyursta Bavariyi Voseni 1649 roku starshij brat Sofiyi Karl Lyudvig povernuvsya do svoyih spustoshenih zemel i provodyachi profrancuzku politiku pochav vidbudovuvati zrujnovanu krayinu Princesa podolavshi opir materi otrimala vid neyi dozvil pereyihati do dvoru brata u 1650 roci Comu spriyav takozh fakt pripinennya finansuvannya rodini anglijskim dvorom pislya strati korolya Karla I Vidnosini mizh siblingami sklalisya dobrimi Rezidenciyeyu kurfyursta buv Gajdelberzkij zamok otochenij barokovimi sadami rozbitimi za nakazom yihnogo batka Nastupni roki Sofiya prisvyatila poshuku pidhodyashogo narechenogo pragnuchi uklasti shlyub vidpovidnij statusu Vona vidmovila portugalskomu gercogu Avejru a takozh princu Adolfu Jogannu Kleyeburzkomu oskilki toj ne mig dati dostatnih garantij shodo majbutnogo Voseni 1656 roku u Gajdelberzi poznajomilasya iz princami Braunshvejg Lyuneburzkimi Vrazhennya na Sofiyu spraviv Ernst Avgust odnak vin buv molodshim sinom tozh togo roku vidbulisya zaruchini princesi iz jogo starshim bratom Georgom Vilgelmom yakij praviv Kalenbergom Ostannij pogodivsya na shlyub cherez vimogu staniv yaki poobicyali pidvishiti jomu apanazh Vtim pislya zgodi brati yak i shoroku poyihali na Venecijskij karnaval de Georg Vilgelm zahvoriv na venerichnu hvorobu Pislya povernennya vin do velikogo nevdovolennya Sofiyi ta yiyi brata kurfyursta vidklav vesillya na neviznachenij termin Zreshtoyu u 1658 roci vidbuvsya t z obmin narechenoyi zgidno yakogo Georg Vilgelm postupivsya narechenoyu Ernstu Avgustu a v obmin na zvilnennya vid zobov yazannya odruzhitisya z Sofiyeyu daruvav bratovi prava na gercogstvo Braunshvejg Lyuneburg spadkoyemcem yakogo vin buv Takozh Georg Vilgelm pidpisav pozhittyevu vidmovu vid ukladannya shlyubu abi ne mati ditej sho pretenduvali b zgodom na Lyuneburg V takij sposib knyaz namagavsya uryatuvati chest domu Piznishe vin odnogo razu skazav Sofiyi sho duzhe shkoduye sho ne odruzhivsya iz neyu Shlyub ta diti U 27 rokiv Sofiya vzyala shlyub iz 28 richnim princom Braunshvejg Lyuneburzkim Ernstom Avgustom Narechenij dovodivsya troyuridnim bratom yiyi materi cherez svogo pradida Kristiana III Vesillya projshlo 13 veresnya 1658 u Gajdelberzi Ukladenij z rozrahunku soyuz viyavivsya shaslivim Vtim molodyata zhili razom iz Georgom Vilgelmom u zamku na Lejne v Gannoveri sho prizvelo do revnoshiv Ernsta Avgusta Situaciyu vryatuvalo priznachennya cholovika knyazem yepiskopom Osnabryuku i pereyizd do Iburzkogo zamku U listi do brata Karla Lyudviga Sofiya tak zmalovuvala svoyi vrazhennya vid novoyi domivki Portret Ernsta Avgusta penzlya nevidomogo majstra zamok Celle Ya priyihala syudi tri dni tomu i znajshla tut duzhe dobrij budinok yakij meni vid samogo pochatku duzhe spodobavsya vse sho vpadaye v oko viglyadaye chudovo inter yer mebli livreyi ohorona alebardi Mi grayemo v kegli strilyayemo po kachkah zmagayemosya u kilcya grayemo v triktrak planuyemo yizditi do Italiyi shoroku ale tut spravi jdut tak dobre sho malenkij yepiskop mozhe spokijno zhiti u svoyij rezidenciyi Tri roki potomu cherez napruzhenist iz susidnim knyazem yepiskom Myunsteru podruzhzhya malo viyihati do Osnabryuku Pislya povernennya 2 chervnya Sofiya pisala Tut mi meshkayemo u najpriyemnishomu usamitnenni v sviti Mi nasolodzhuyemos usima radoshami silskogo zhittya i vidtorgayemo vsih tih hto chekaye nas z protokolami mi ne bachimo nichogo okrim nashogo svitu Do togo chasu podruzhzhya vzhe malo dvoh siniv Vsogo z desyatoh ditej pari zhivimi narodilisya Sofiya iz donkoyuGeorg 1660 1727 korol Velikoyi Britaniyi u 1714 1727 rokah buv odruzhenim z Sofiyeyu Doroteyeyu Cellskoyu mav dvoh zakonnih ditej ta troh pozashlyubnih Fridrih Avgust 1661 1690 general imperskoyi armiyi odruzhenim ne buv ditej ne mav Maksimilian Vilgelm 1666 1726 feldmarshal imperskoyi armiyi odruzhenim ne buv ditej ne mav Sofiya Sharlotta 1668 1705 druzhina korolya Prussiyi ta markgrafa Brandenburgu Fridriha I mala dvoh siniv Karl Filip 1669 1690 polkovnik imperskoyi armiyi odruzhenim ne buv ditej ne mav Kristian Genrih 1671 1703 odruzhenim ne buv ditej ne mav Ernst Avgust 1674 1728 knyaz yepiskop Osnabryuku u 1715 1728 rokah odruzhenim ne buv ditej ne mav Podruzhzhya chasto zdijsnyuvalo rozvazhalni poyizdki za kordon zazvichaj do Italiyi abo Gollandiyi de u 1661 roci Sofiya vostannye zustrilas iz matir yu Vrazhennya vid italijskoyi podorozhi 1664 roku koli knyaginya vpershe pobachila Rim i Veneciyu vona yaskravo zobrazila u svoyih listah ta memuarah Oskilki mandrivka trivala majzhe cilij rik zhinka regulyarno listuvalasya iz guvernantkoyu svoyih siniv viyavlyayuchi veliku cikavist do yihnogo vihovannya Pervistka u svoyih listah Sofiya zmalovuvala yak vidpovidalnogo sumlinnogo hlopchika yakij podaye priklad molodshim bratam ta sestri Blizki vidnosini Sofiyi z bratom kurfyurstom spriyali yiyi periodichnomu poserednictvu mizh Pfalcom i Braunshvejgom Tak u 1665 roci princi vidpravili Karlu Lyudvigu kavalerijskij polk dlya dopomogi u vijni a u 1671 roci Ernst Avgust na prohannya druzhini organizuvav shlyub svoyeyi rodichki Vilgelmini Danskoyi iz Karlom Pfalckim Razom z tim knyaginya nikoli ne koristuvalasya politichnim vplivom poza kolom najblizhchih simejnih interesiv Vsi yiyi vislovlyuvannya buli zatmareni osobistimi abo dinastichnimi uperedzhennyami Z rokami primishennya Iburzkogo zamku stali nedostatnimi dlya rozmishennya dvoru sho postijno zrostav i ce na dodatok do neobhidnosti obmezhiti nezalezhnist mista Osnabryuk zmusilo Ernsta Avgusta do pereyizdu v ce misto U 1673 roci simejstvo perebralosya do zavershenogo barokovogo palacu Osnabryuku Sofiya vislovlyuvala svoyi ideyi ta pobazhannya shodo budivnictva zamku ta navkolishnih sadiv Pro ostanni vona pisala Shoranku ya vstayu o shostij godini Potim divlyusya yak soldati rozshiryuyut nash sad i otochuyut jogo kanalom She ne duzhe krasivo ale ya rada bachiti progres Ya spodivayusya zakinchiti svoyi dni tut meni nikoli ne bude tak komfortno Osnabryukskij zamok V cej zhe chas Ernst Avgust zaviv sobi kohanku Klaru Yelizavetu fon Platten yaka narodila jomu dvoh ditej Vona vmila vikoristovuvati simejni svarki knyazya yepiskopa u svoyih interesah i vvazhalasya najvplivovishoyu zhinkoyu v krayini Spravlyatisya z dushevnimi perezhivannyami Sofiyi dopomagalo napisannya memuariv Vlitku 1679 roku Sofiya z donkoyu zdijsnili mandrivku do dvoru Lyudovika XIV u Versali de meshkala yiyi neboga Lizelotta odruzhena z gercogom Orleanskim Knyaginya podorozhuvala inkognito pid imenem madam de Osnabryuk Yiyi metoyu bulo z yasuvati mozhlivist zaruchin Sofiyi Sharlotti z dofinom Vtim Korol Sonce vzhe vibrav u druzhini sinovi Mariyu Annu Bavarsku Naprikinci grudnya 1679 roku pomer bezditnim knyaz Kalenbergu Jogann Fridrih i Ernst Avgust uspadkuvav jogo volodinnya Rodina povernulasya do zamku na Lejne v Gannoveri Sofiya girko oplakuvala rezidenciyu v Osnabryuku Ya vse zhittya sumuvatimu za sadom i palacom Osnabryuk Mij sad moyi kviti mij budinok moyi mebli raptom ya opinyayusya bez cih radostej Zamok na Lejne buv pohmurim i skromnim Sofiya pochala vse bilshe chasu provoditi u litnij rezidenciyi Gerrenhauzen de pid yiyi kerivnictvom za dopomogoyu francuzkogo landshaftnogo arhitektora Martina Sharbonye oblashtovuvalis sadi navkolo palacu Velikij vpliv na tvorchist knyagini spravilo gollandske baroko Okrim inshogo pravitelka robila chislenni vishivki v tomu chisli zavisi dlya vivtariv odna z yakih zbereglasya doteper podarovana knyagineyu abatstvu Lokkum u 1691 roci Portret Georga Vilgelma penzlya nevidomogo majstra Knyazivske podruzhzhya takozh hvilyuvav jmovirnij konflikt prestolonasliduvannya u Lyuneburzi Nezvazhayuchi na svoyu obicyanku zalishatis holostim Georg Vilgelm u 1665 roci odruzhivsya zi shlyahtyankoyu Eleonoroyu d Olbrez a u 1676 roci progolosiv svij shlyub dinastichnim otrimavshi pered cim dlya druzhini vid imperatora titul grafini Harburg i Vilgelmsburg Cya podiya duzhe strivozhila jogo rodichiv oskilki zagrozhuvala zavaditi peredbachuvanomu ob yednannyu teritorij Lyuneburga Dlya yihnogo zaspokoyennya Georg Vilgelm zaproponuvav svoyu yedinu donku Sofiyu Doroteyu v druzhini pervistku Ernsta Avgusta ta Sofiyi Princ i jogo batki vidmovilis vid propoziciyi cherez status narechenoyi pri narodzhenni 10 grudnya 1675 roku vidbulisya zaruchini divchinki iz princom Avgustom Fridrihom Braunshvejg Volfenbyuttelskim odnak nastupnogo roku toj zaginuv na vijni V tomu zh roci vidbulosya povtorne vesillya Georga Vilgelma z Eleonoroyu Ernst Avgust i osoblivo Sofiya demonstrativno trimalisya podali vid svyatkuvan Do cogo knyaginya protyagom dvoh misyaciv dokladala vsih zusil abi Eleonora ne otrimala titula princesi Te sho francuzhenka u kvitni 1676 roku bula ogoloshena gercogineyu Braunshvejzkoyu stalo dlya neyi velikim udarom Zreshtoyu u lipni 1680 roku pravlyacha rodina viznala Eleonoru gercogineyu a Sofiya Doroteya bula ogoloshena princesoyu Braunshvejg Lyuneburg Cellskoyu Hocha Sofiya i vvazhala yiyi pohodzhennya nadto nizkim zvazhayuchi na vigodi pogodilasya na yiyi shlyub zi svoyim sinom Georg Lyudvig na dodachu otrimuvav vid testya 100 tisyach taleriv na rik Vesillya vidbulosya u listopadi 1682 roku bez zvichajnoyi dlya knyazivskih domiv pompi Vtim knyaginya prodovzhuvala znevazhati nevistku vprodovzh vsogo zhittya U 1682 roci Ernst Avgust uviv u krayini primogenituru sho ne shvalyuvalosya druzhinoyu Ce rishennya zmusilo yiyi molodshih siniv shukati krashoyi doli na vijskovij sluzhbi i troye z nih zaginuli u pohodah she za yiyi zhittya U 1691 roci Maksimilian Vilgelm sprobuvav organizuvati zmovu z metoyu skasuvati pervorodstvo pro sho znala Sofiya Vtim plan bulo vikrito Maksimilian Vilgelm na korotkij chas opinivsya za gratami a knyaginya pid domashnim areshtom Kurfyurstina Gannoveru U 1692 roci imperator Leopold I zviv Ernsta Avgusta u rang kurfyursta Imperiyi v nagorodu za dopomogu nadanu v Dev yatirichnij vijni Hocha oficijnoyu nazvoyu krayini buv Kurbraunshvejg Lyuneburg zazvichaj vikoristovuvalasya nazva za stoliceyu Gannover Portret kurfyurstini Kurfyurstina bula bazhanoyu gosteyu ta populyarnoyu gospodineyu chiyi tizhnevi karnavalni svyatkuvannya v Gannoveri zaluchali aristokratiyu z usiyeyi Centralnoyi Yevropi Shlyahtu takozh privablyuvali sadovij teatr u Gerrenhauzeni vidomij yak pershij teatr v istoriyi sadovogo mistectva ta opernij teatr bilya zamku Lejne yakij z tochki zoru scenichnoyi tehniki buv ultrasuchasnim dlya togo chasu U sadovomu teatri francuzki aktori dva tri razi na tizhden grali tragediyi P yera Kornelya ta Zhana Rasina a takozh komediyi P yera de Marivo ta Molyera Vistavi provodilisya navit v oranzhereyi apelsinovih derev Kapelmajstrom gannoverskogo dvoru buv italiyec Agostino Stefani avtor kilkoh oper yakij spriyav poshirennyu u Nimechchini italijskogo vokalnogo stilyu vplivayuchi u tomu chisli na tvorchist Baha ta Gendelya Zamok Gerrenshauzen vid 1688 roku perebudovuvavsya yak predstavnicka rezidenciya Vid 1696 roku Martin Sharbonye pochav podvoyuvati rozmir jogo sadu ta otochuvati kompleks rovom iz vodoyu U 1694 1698 rokah zvodilasya galereya yaku Sofiya zaproponuvala rozshiriti tak abi velikij zal mozhna bulo vikoristovuvati i yak benketnij a fligeli i yak zhitlovi primishennya Inter yerom za yiyi doruchennyam zajmavsya veneciyec Tommazo Dzhusti kotrij prikrasiv budivlyu galereyi freskami a takozh sproektuvav lipninu vikonanu piznishe Dossa Granoyu ta P yetro Rosso Zavdyaki intelektualnim interesam kurfyurstini palac stav rozvinenim kulturnim centrom Nachitana u tvorah Rene Dekarta ta Baruha Spinozi vona zaohochuvala cholovika ta ditej chitati knizhki ostannogo i dopomogla zrobiti yih populyarnim pri dvori Vid 1676 roku v Gannoveri pracyuvav Gotfrid Vilgelm Lejbnic drugom ta shanuvalnikom yakogo stala Sofiya Vin odnochasno vikonuvav obov yazki radnika istorika bibliotekarya ta diplomata Za doruchennyam Ernsta Avgusta Lejbnic pochav pracyuvati nad istoriyeyu rodu Velfiv i za tridcyat rokiv roboti vstig dovesti yiyi do temnih vikiv Kurfyurstina cinuvala poradi vchenogo ne lishe z filosofskih pitan a j z politichnih problem Tak samo Lejbnic vbachav u Sofiyi gidnogo ta rozumnogo spivrozmovnika Rezultatom ciyeyi druzhbi stalo zmistovne listuvannya vpershe opublikovane u XIX stolitti yake pokazuye kurfyurstinu zhinkoyu vinyatkovih intelektualnih zdibnostej ta dopitlivosti Iz Lejbnicom voni pragli ob yednati hristiyanski religiyi U listi do nebogi Sofiya zauvazhuvala Spodivayusya sho hristiyani skoro stanut yedinimi Na tomu sviti nas ne budut pitati yakoyi mi religiyi a pitatimut sho dobrogo ta poganogo mi zrobili ce mabut najgolovnishe inshe svarka mizh svyashenikami yakih mayut primiriti knyazi Yiyi cholovik otrimavshi titul kurfyursta stav bilsh viroterpimim i zobov yazavsya dozvoliti katolikam vilno spoviduvati svoyu religiyu j navit pobuduvati yim cerkvu Vtim pershij yiyi kamin u buv zakladenij lishe u 1712 roci Plan palacu ta sadiv Gerrensgauzena Pristrastnij mislivec Ernst Avgust polyublyav v otochenni velikoyi sviti po kilka tizhniv na sezon provoditi u mislivskomu zamku u Linsburzi Sofiyi prote ne podobalosya usamitnennya sered lisu de bulo malo raznomanittya i v listah do rodini vona chasto zhalilasya na ce Rozradzhuvali kurfyurstinu lishe viziti Lejbnica Do 1694 roku gannoverskij dvir zapolonili chutki shodo romanu princesi Sofiyi Doroteyi iz grafom Filipom Konigsmarkom Navesni zhinka naviduvala batkiv iz prohannyam pro rozluchennya iz kurprincom odnak ti vidpravili yiyi nazad Zakohani virishili vtekti do inshogo knyazivstva odnak 1 lipnya graf znik jmovirno tayemno vbitij Sofiyu Doroteyu naprikinci 1694 roku uv yaznili progolosili pro yiyi rozluchennya z Georgom Lyudvigom ta podalshu zaboronu bachitisya iz ditmi Reshtu zhittya nevistka Sofiyi provela u viddalenomu Aldenskomu zamku na Lyuneburzkij pustoshi Pislya smerti Ernsta Avgusta vona napisala lista kurfyurstini zayavivshi sho ne hoche nichogo okrim pociluvati ruki Vashoyi Visokosti pered smertyu Vtim ani Sofiya ani Georg Lyudvig ne probachili opalnoyi princesi Nevirnist cholovika ne vplinula na kohannya Sofiyi do nogo i protyagom ostannoyi hvorobi Ernsta Avgusta vona ne vidhodila vid nogo ta bula gliboko zasmuchena jogo smertyu sho nastala 23 sichnya 1698 roku V listi kurfyurstina pisala Nemozhlivo pomerti vid gorya inakshe ya b davno pomerla oskilki moye gore trivalo tak dovgo Podalshe zhittya ta Akt pro prestolonasliduvannya U starosti Sofiya prodovzhuvala aktivne zhittya cikavilasya doleyu svoyih nashadkiv i grala klyuchovu rol u vibori shlyubnih partneriv svoyih onukiv Portret Sofiyi penzlya J D Shvarca 1705 zamok Gripsgolm Yiyi sin Georg Lyudvig zamovivshi povne pereplanuvannya inter yeru zamku Lejne v stili baroko z mirkuvan ekonomiyi zakriv opernij teatr Prote deyakij chas pridvornim kapelmajstrom sluzhiv Georg Fridrih Gendel a nimecki aktori vzimku naviduvali palac Sofiya pislya smerti cholovika meshkala perevazhno u zahidnomu krili galereyi palacu Gerrenshauzen Do momentu smerti pravitelki Velikij sad bilya Gerrenshauzenu zbilshivsya u chotiri razi U 1713 roci kurfyurstina pisala Sad ce moye zhittya Plosheyu blizko 50 gektariv vin buv zavershenij u 1714 roci j majzhe ne zminivsya doteper zalishayuchis svidchennyam svogo chasu Pislya Slavnoyi revolyuciyi 1688 roku ta vtechi korolya Yakova II britanskij parlament zaproponuvav prestol jogo donci Mariyi ta zyatyu Vilgelmu Oranskomu yak spivpravitelyam Bill pro prava 1689 roku zaboroniv nadali zajmati britanskij prestol osobam katolickogo virospovidannya pri jogo rozglyadi takozh Palata gromad vidmovila Sofiyi u nasliduvanni Mariya Styuart pomerla u grudni 1694 Vilgelm pishov z zhittya u kvitni 1702 ne zalishivshi nashadkiv She za jogo zhittya ne stalo 11 richnogo gercoga Glosterskogo yedinogo nebozha ta spadkoyemcya korolya sho viklikalo krizu prestolonasliduvannya Yedinoyu predstavniceyu dinastiyi Styuartiv protestantkoyu yaka mogla b posisti tron zalishilas sestra Mariyi Anna Poboyuyuchis restavraciyi katolikiv britanskij parlament prijnyav u 1701 roci Akt pro prestolonasliduvannya za yakim pislya smerti Anni spadkoyemiceyu prestolu Angliyi j Irlandiyi ogoloshuvalisya Sofiya Gannoverska yaka dovodilasya onukoyu Yakovu I a takozh yiyi nashadki sho budut protestantami Pitannya pro anglijske prestolonasliduvannya zalishalosya napruzhenim do kincya Zokrema Lejbnic diyav u Londoni vid imeni Sofiyi ale ne zavzhdi uspishno Kurfyurstina ta yiyi starshij sin stali vvazhatisya anglijskimi gromadyanami buli zatverdzheni chislenni ta istotni detali yihnogo pravopreyemstva Za kilka misyaciv pislya cogo na tron zijshla koroleva Anna j Sofiya stala kronprincesoyu Zhinka z velikoyu cikavistyu sposterigala za spravami na Albioni pid chas pravlinnya Anni hocha yiyi sin kurfyurst vislovlyuvavsya proti bud yakogo vtruchannya v anglijsku politiku Dami nikoli ne buli u druzhnih stosunkah Anna zaperechuvala proti togo shob im ya Sofiyi navit zgaduvalosya u yiyi prisutnosti a takozh vidkidala bud yaku propoziciyu zaprositi Sofiyu vidvidati Angliyu Statuya kurfyurstini Sofiyi Hocha Sofiya bula znachno starsha za korolevu Annu yiyi zdorov ya bulo nabagato krashim Odnak kurfyurstina tak i ne pobachila krayini korolevoyu yakoyi mogla stati List vid Anni sho suvoro zaboronyaye Sofiyi ta yiyi sim yi v yizhdzhati do Angliyi prijshov za kilka dniv do smerti zhinki i gliboko yiyi zasmutiv 8 chervnya 1714 roku vona zdijsnyuvala vechirnyu progulyanku u sadah Gerrenhauzena koli pochalasya raptova zliva Namagayuchisya shovatisya Sofiya spitknulasya znepritomnila ta pomerla u vici 83 rokiv Trohi menshe dvoh misyaciv potomu 1 serpnya pishla z zhittya 49 richna koroleva Anna Yakbi Sofiya perezhila Annu to stala b najstarishoyu lyudinoyu yaka zijshla na britanskij prestol Kurfyurstina bula pohovana u kirsi palacu na Lejne v Gannoveri U 1957 roci sarkofag bulo pereneseno do kripti mavzoleyu Velfiv u Berggarteni u Gerrenhauzeni Yiyi sin Georg Lyudvig buv koronovanij 20 zhovtnya 1714 u Vestminsterskomu abatstvi yak korol Georg I poklavshi pochatok Gannoverskij dinastiyi na britanskomu troni Velika Britaniya ta Gannoverske kurfyurstvo zalishalisya konstitucijno okremimi protyagom 123 rokiv do kincya osobistoyi uniyi ta buli pov yazani lishe v osobi monarha Osobistij soyuz buv rozirvanij zi vstupom korolevi Viktoriyi na tron Velikoyi Britaniyi u 1837 roci oskilki pravila nasliduvannya v Gannoveri ne peredbachali uspadkuvannya prestolu zhinkami Vshanuvannya pam yatiU 1876 1878 rokah nimeckij skulptor Vilgelm Engelgard stvoriv sidyachu statuyu kurfyurstini yaka bula vstanovlena u Velikomu sadu Gerrenhauzena V mistectviLiteratura Ye personazhem romanu Sarabanda dlya mertvih zakohanih 1935 roku avstralijki Helen de Gerri Simpson Kinematograf U nimeckomu komedijnomu filmi Lizelotta Pfalcka nim Liselotte von der Pfalz 1935 roku rol Sofiyi Gannoverskoyi vikonala aktorka Ida Vyust U gollivudskij istorichnij drami Sarabanda dlya mertvih zakohanih angl Saraband for Dead Lovers 1948 roku kurfyurstinu Sofiyu zigrala francuzhenka Fransuaza Roze GenealogiyaLyudvig VI Yelizaveta Gessenska Vilgelm I Oranskij Sharlotta de Burbon Monpansye Genrih Styuart Mariya I Styuart Frederik II Sofiya Meklenburg Gyustrovska Fridrih IV Luyiza Yuliana Oranska Yakiv I Anna Danska Fridrih V Yelizaveta Styuart Sofiya PrimitkiFind a Grave 1996 d Track Q63056 Gannoverskij portal Ernst Avgust Braunshvejg Kalenberzkij 1 nim Heidrun Siller Sophie auch Sophia Kurfurstin von Hannover In Neue Deutsche Biographie Band 24 Duncker amp Humblot Berlin 2010 ISBN 978 3 428 11205 0 stor 588 2 nim Livre des Guitarre contaant plusieurs 3 fr Arthur Kleinschmidt Elisabeth Stuart In Allgemeine Deutsche Biographie Band 6 Duncker amp Humblot Leipzig 1877 stor 19 22 4 nim Richard Cavendish Sophia of Hanover Dies Published in History Today Volume 64 vid 6 chervnya 2014 roku 5 angl Arthur Kleinschmidt Sophie Kurfurstin von Hannover In Allgemeine Deutsche Biographie Band 34 Duncker amp Humblot Leipzig 1892 stor 665 671 6 nim Van der Cruysse Dirk Sophie de Hanovre memoires et lettres de voyage Paris Fayard 1990 Gajdelberzkij zamok v arhivi zemli Baden Vyurtemberg 7 nim Gajdelberzkij zamok 8 nim Dirk von der Cruysse Madame sein ist ein ellendes Handwerck Liselotte von der Pfalz 14 Auflage 2015 stor 5 Ute Heuer Schloss Iburg Von alten Schatzen und neuen Planen in Heimatjahrbuch Osnabrucker Land 2003 stor 78 Wolf Schneider Ernst August I und Sophie von der Pfalz als Bischofspaar in Iburg und Osnabruck 1662 1672 in Heimatjahrbuch Osnabrucker Land 2003 Hatton Ragnhild George I Elector and King London Thames and Hudson 1978 stor 26 28 ISBN 0 500 25060 X Osnabryukskij zamok 9 nim Georg Vilgelm vid 1665 roku buv pravitelem Lyuneburgu Zhinochi biografiyi Sofiya Gannoverska 10 nim Helmut Knocke Charbonnier in Hannoversches Biographisches Lexikon stor 84 11 nim Charlotte Elisabeth Orleans Malte Ludolf Babin Liselotte von der Pfalz in ihren Harling Briefen Band 1 2007 stor 245 Charles Prosper Maurice Horric de Beaucaire Une mesalliance dans la maison de Brunswick 1665 1725 Eleonore Desmier d Olbreuze duchesse de Zell H Oudin Paris 1884 stor 63 64 12 fr Herman Eleanor Sex with the Queen New York Harper Collins 2006 ISBN 0 06 084673 9 Adolf Kocher Sophie Dorothea Kurprinzessin von Hannover In Allgemeine Deutsche Biographie Band 34 Duncker amp Humblot Leipzig 1892 stor 671 674 13 nim Ernst Avgust kurfyurst Braunshvejg Lyuneburgu 14 nim Vidkrittya sadovogo teatru pislya remontu 15 nim Istoriya teatru Gannovera 16 nim Colin Timms Polymath of the Baroque Agostino Steffani and His Music Oxford University Press 2003 stor 16 17 angl Odniyeyu z prichin bulo bazhannya gercoga perevershiti palacovij ansambl Zalcdalyum u Volfenbyutteli Galereya Gerrenshauzen 18 nim Istoriya cerkvi Svyatogo Klementa 19 nim Mislivskij zamok Limburg 20 2022 02 21 u Wayback Machine nim Mijndert Bertram Das Konigreich Hannover Kleine Geschichte eines vergangenen deutschen Staates Hannover 2003 ISBN 3 7752 6121 4 Adolf Kocher Konigsmarck Philipp Christoph Graf von In Allgemeine Deutsche Biographie Band 16 Duncker amp Humblot Leipzig 1882 stor 534 21 nim Hatton Ragnhild George I Elector and King London Thames and Hudson 1978 stor 51 64 ISBN 0 500 25060 X Gannoverskij portal Sofiya Gannoverska 22 Sadovi elementi Gerrenhauzenu 23 nim Encyclopaedia Britannica Volume 25 1911 Sophia 24 angl Enciklopediya Britannika Sofiya Gannoverska 25 angl Helmut Knocke Hugo Thielen Mausoleum In Hannover Kunst und Kultur Lexikon stor 92 Mavzolej Velfiv u Berggarteni 26 angl Velfi u Cellskomu zamku 27 nim Ida Wust Sophie Herzogin von Hannover 28 angl Saraband for Dead Lovers 29 angl LiteraturaPeter Burschel J avais le plaisir de me voir comparee a tous les astres Gelebte Raume in den Memoiren der Kurfurstin Sophie von Hannover in Claudia Ulbrich Hans Medick Angelika Schaser red Selbstzeugnis und Person Transkulturelle Perspektiven Bohlau Colonia Weimar Vienna 2012 ISBN 978 3 412 20853 0 S 335 347 nim Karin Feuerstein Prasser Sophie von Hannover 1630 1714 Wenn es die Frau Kurfurstin nicht gabe Pustet Regensburg 2004 ISBN 3 7917 1867 3 nim Israel Johnathan I Radical Enlightenment Oxford University Press 2001 P 84 angl Petra Widmer Die Gartenkunst im Leben der Kurfurstin Sophie von Hannover 1630 1714 in Die Gartenkunst 12 2 2000 S 167 178 nim Mathilde Knoop Kurfurstin Sophie von Hannover Hannover 1999 ISBN 3 7752 5817 5 nim Alheidis von Rohr Sophie Kurfurstin von Hannover 1630 1714 Historisches Museum am Hohen Ufer Hannover 1980 nim Klopp Onno Correspondenz von Leibniz mit der Prinzessin Sophie 1873 ristampa anastatica Hildesheim Georg Olms 1973 nim Hatton Ragnhild George I Elector and King London Thames and Hudson 1978 P 26 28 ISBN 0 500 25060 X angl Schnath Georg Hg 1927 Briefwechsel der Kurfurstin Sophie von Hannover Berlin Leipzig nim Schroeder Hiltrud Hg 1991 Sophie amp Co Bedeutende Frauen Hannovers Hannover Fackeltrager nim PosilannyaPfalcki Vittelsbahi angl Profil na Geni com angl Profil na Genealogics org angl Profil na Thepeerage com angl Genealogiya Sofiyi Gannoverskoyi angl Genealogiya Ernsta Avgusta Braunshvejg Lyuneburzkogo angl
Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
