Північно африканський слон Час існування голоцен 0 0117 0 млн р т PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N Римська мозаїка в Остія Ант

Північно-африканський слон
Час існування: голоцен 0.0117–0 млн р. т.

▼

Римська мозаїка в Остія Антика, Італія

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Відділ:	Двобічно-симетричні (Bilateria)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Хребетні (Vertebrata)
Інфратип:	Щелепні (Gnathostomata)
Надклас:	Чотириногі (Tetrapoda)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хоботні (Proboscidea)
Родина:	Слонові (Elephantidae)
Рід:	Африканський слон (Loxodonta)
Вид:	Саванний слон (Loxodonta africana)
Підвид:	L. a. pharaoensis

Триноміальна назва

Loxodonta africana pharaoensis

Посилання

Вікісховище:

Loxodonta africana pharaohensis

Північно-африканський, або Карфагенський слон (Loxodonta africana pharaoensis або berbericus, hannibali) — можливий підвид саванного слона або окремий вид, що існував у Північній Африці до повного зникнення за часів Стародавнього Риму. Хоча підвид був формально описаний, широкого таксономічного визнання не отримав. Ареал простягався на північ від Сахари в горах Атласу, вздовж берега Червоного моря і в Нубії.

Опис

Карфагенські фрески та монети з Північної Африки свідчать про невисокий зріст цих слонів (можливо, близько 2,5 м заввишки). Великі вуха і вигнута спина роблять їх схожими на африканських слонів, розмірами північноафриканські слони були ближче до сучасних лісових слонів (L. cyclotis). Можливо, що північноафриканські слони були здатніші до навчання, ніж їх саванні родичі, що дозволило карфагенянам приручити їх.

Виявлення останків особини північноафриканського походження могло б прояснити таксономічний статус даної популяції слонів за допомогою аналізу ДНК.

Історія

Наскальний живопис свідчить, що 8—10 тисяч років до н. е. слони були поширені на більшій частині Сахари та Північної Африки, але кліматичні зміни змусили їх покинути райони з малою кількістю води.

Єгипетська династія Птолемеїв використовувала північноафриканських слонів у військових цілях. У II ст. до н. е. Полібій (Загальна історія; 5.83) описав їх бойові недоліки в порівнянні з більшими індійськими слонами, використовуваними селевкидськими царями. Зберігся птолемейський текст перераховує три типи бойових слонів: «троглодитський» (ймовірно, лівійський), «ефіопський» і «індійський».

Карфаген також використовував північноафриканських слонів як бойових слонів в Пунічних війнах проти Римської республіки. Для походу через Альпи в ході другої Пунічної війни (218—201 рр. до н. е.) Ганнібал зібрав 37 карфагенських слонів, правда його особистий слон Сурус мав сирійське походження).

Припускають, що північноафриканські слони вимерли через кілька десятиліть після завоювання Північної Африки Стародавнім Римом (ймовірно, до IV ст. до н. е.) через надмірне полювання на них з метою використання в іграх venatio.

Див. також

Сирійський слон, підвид азійських слонів, які вимерли близько 100 р. до н. е.

Примітки

ITIS. Loxodonta africana. Процитовано 27 березня 2014.
Nowak, Ronald M. (1999), Walker’s Mammals of the World, 6th edition, Baltimore and London: The Johns Hopkins University Press, pp 1002.
Yalden, D.W., M.J. Largen and D. Kock (1986), Catalogue of the Mammals of Ethiopia. 6. Perissodactyla, Proboscidea, Hyracoidea, Lagomorpha, Tubulidentata, Sirenia, and Cetacea, Italian J. Zool., Suppl., n.s., 21:31-103.
Jonathan Kingdon, David Happold, Thomas Butynski, Michael Hoffmann, Meredith Happold, Jan Kalina. Mammals of Africa, Volumes 1-6. — Nature, 23 мая 2013. — С. 183. — 3500 с. — .
John Noble Wilford (18 сентября 1984). The Mystery of Hannibal's Elephants. Процитовано 27 березня 2014.
Bert van der Spek. . Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 30 березня 2014.
Scullard, H. H. (1953). Ennius, Cato, and Surus. The Classical Review. 3 (3/4): 140—142. doi:10.1017/S0009840X00995805. JSTOR 703426.
John Block Friedman, Kristen Mossler Figg. Trade, Travel, and Exploration in the Middle Ages: An Encyclopedia edited by John Block Friedman, Kristen Mossler Figg. — Routledge, 4 июля 2013. — С. 176. — 715 с. — .

Це незавершена стаття про викопних ссавців.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ITIS. Loxodonta africana. Процитовано 27 березня 2014.

[2] Nowak, Ronald M. (1999), Walker’s Mammals of the World, 6th edition, Baltimore and London: The Johns Hopkins University Press, pp 1002.

[3] Yalden, D.W., M.J. Largen and D. Kock (1986), Catalogue of the Mammals of Ethiopia. 6. Perissodactyla, Proboscidea, Hyracoidea, Lagomorpha, Tubulidentata, Sirenia, and Cetacea, Italian J. Zool., Suppl., n.s., 21:31-103.

[mammals-4] Jonathan Kingdon, David Happold, Thomas Butynski, Michael Hoffmann, Meredith Happold, Jan Kalina. Mammals of Africa, Volumes 1-6. — Nature, 23 мая 2013. — С. 183. — 3500 с. — .

[5] John Noble Wilford (18 сентября 1984). The Mystery of Hannibal's Elephants. Процитовано 27 березня 2014.

[6] Bert van der Spek. . Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 30 березня 2014.

[7] Scullard, H. H. (1953). Ennius, Cato, and Surus. The Classical Review. 3 (3/4): 140—142. doi:10.1017/S0009840X00995805. JSTOR 703426.

[8] John Block Friedman, Kristen Mossler Figg. Trade, Travel, and Exploration in the Middle Ages: An Encyclopedia edited by John Block Friedman, Kristen Mossler Figg. — Routledge, 4 июля 2013. — С. 176. — 715 с. — .