Атлаські гори гірський хребет у Магрибі що відокремлює узбережжя Середземного моря і Атлантичного океану від пустелі Сах

Атлаські гори — гірський хребет у Магрибі, що відокремлює узбережжя Середземного моря і Атлантичного океану від пустелі Сахара. Він простягається приблизно на 2500 км через Марокко, Алжир та Туніс. Найвища вершина хребта – Тубкаль, що знаходиться в центрі Марокко, з висотою 4167 м. Атлаські гори переважно населені берберами. У деяких берберських мовах терміни для «гори» — adrar і adras. Ймовірно, що ці терміни споріднені з топонімом Атлас. Гори також є домом для низки тварин і рослин, які здебільшого зустрічаються в Африці, але деякі з них можна знайти в Європі. Багато з цих видів знаходяться під загрозою зникнення, а деякі вже вимерли.

Атлас Idurar n leṭles جبال الأطلس
Джебель-Тубкаль
Джебель-Тубкаль
Країна	Марокко, Алжир, Туніс
Період	300 млн років тому
Гороутворення	Зіштовхнення Євразійської та Африканської плит
Довжина	2 400 км
Найвища точка	Джебель-Тубкаль
- висота	4167 м
Топографічна мапа Атлас Топографічна мапа Атлас
Атлас у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Атлас.

Супутниковий знімок снігового покриву в Сахарі, на південних схилах Сахарського Атласу, 7 січня 2018 року

Загальний опис

Атлаські гори простягнулися на 2400 км від Атлантичного узбережжя Марокко до затоки Габес у Тунісі і розташовані між Середземним морем на півночі і Сахарою на півдні. Єдиної назви для всієї гірської системи у місцевого населення не існує, є лише назви окремих гірських хребтів і плато. Довжина близько 2000 км. Найбільші висоти — у Марокко, де Атлас складений складчасто-бриловими, загалом паралельними хребтами (Середній Атлас, Високий Атлас, Антиатлас та ін.), внутрішніми останцевими плато (Високі Плато, Марокканська Месета), денудаційними і акумулятивними рівнинами. Середня висота хребтів 2000—2500 м, найвищі — у Високому Атласі (г. Тубкаль, 4165 м). В зоні Алжиру Атлас звужується і знижується, в Тунісі представлений системою пагорбів Туніського Атласу та низьких гір, які розбиті скидами.

Гори Атлас були підняті на значну висоту найновішими тектонічними рухами, що сталися переважно в кінці палеогену і неогену — тут і дотепер часті землетруси. Атлаські гори складені переважно вапняками, мергелями, строкатими глинами, зустрічаються древні вулканічні породи. Є родовища залізних, свинцево-цинкових, кобальтових (род. ) та ін. руд, а також поклади фосфоритів, нафти. Атлас розташований у субтропічному поясі, клімат середземноморський поблизу узбережжя, напівпустельний у інших районах. В Атласі починаються довгі, але маловодні річки Драа і Шеліф.

Рослинність Атлаських гір — від чагарникової, до лісів. Ландшафти північних районів Атласу сильно змінені людиною. На північних схилах зарості вічнозелених чагарників, кам'яного і коркового дуба, змішаних і хвойних лісів, внутрішні хребти і плато напівпустельні.

До центральної частини Високого Атласу примикає Середній Атлас. Це один із найвологіших районів Атлаських гір. Влітку тут буває жарко — до +30 С. Взимку, головним чином уночі, відчувається легенький морозець. Зимовий день, особливо, якщо світить сонце, загалом досить теплий. Сніг швидко тане.

Віковічні кедрові ліси — одна з головних прикмет Середнього Атласу. Кедри є в горах Ер-Рифу, але там частіше трапляються середземноморська сосна і кам'яний дуб. Тому, коли кажуть про кедрові ліси Атлаських гір, уявляєш тінистий гірський шлях у Середньому Атласі, сонячні галявини, які заросли м'ятою, лавандою, шавлією, прозорі гірські річки, що утворюють каскади водоспадів, блакитні озера, в яких водиться форель.

Найпоширеніша в Атлаських горах деревна порода — кам'яний дуб, за ним ідуть арган і берберська туя. У Високому Атласі розселилися і споріднені з туєю кипариси і запашний кедр.

Склад

Гори

Рівнини

Річки

Національні парки

Національний парк Джурджура взимку (Алжир)

Національний парк Джебель-Бу-Хедма (Туніс)

Марокко:

Національний парк східного Високого Атласу (490 км²)
Національний парк Іфран (500 км²)
Національний парк Ірікі (1230 км²)
Національний парк Хеніфра (2027 км²)
Національний парк Тазекка (137 км²)
Національний парк Тубкаль (380 км²)

Алжир:

Національний парк Белезма (262,5 км²)
Національний парк Шреа (260 км²)
Національний парк Джебель-Айса (244 км²)
Національний парк Джурджура (185 км²)
Національний парк Таза (3,807 км²)
Національний парк Тенієт-ель-Хад (36,16 км²)
Національний парк Тлемсен (82,25 км²)

Туніс:

Національний парк Джебель-Бу-Хедма (164,88 км²)
Національний парк Букорнін (19,39 км²)
Національний парк Шамбі (67,23 км²)
Національний парк Дхомес (80 км²)
Національний парк Ель-Фейя (26,32 км²)
Національний парк Джебель-Орбата (57,46 км²)
Національний парк Джебель-Мгілла (162,49 км²)
Національний парк Джебель-Серж (17,2 км²)
Національний парк Джебель-Загдод (17,92 км²)
Національний парк Джебель-Загуан (20,4 км²)

Примітки

. kids.britannica.com (амер.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 7 липня 2017.
. Study.com (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 7 липня 2017.

Посилання

Atlas Mountains (MOUNTAINS, AFRICA) [ 30 квітня 2017 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Atlas Mountains

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .

[1] . kids.britannica.com (амер.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 7 липня 2017.

[2] . Study.com (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 7 липня 2017.