Сергій Михайлович Простяко́в (нар. 4 березня 1911, Москва — пом. 1997) — російський актор театру і кіно.
Простяков Сергій Михайлович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 19 лютого (4 березня) 1911 Москва, Російська імперія | |||
Помер | 1997 | |||
Діяльність | актор | |||
Вчителі | Ахметелі Сандро Васильович і Охлопков Микола Павлович | |||
IMDb | nm6444336 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Біографія
Народився 19 лютого [4 березня] 1911 року в Москві (тепер Росія). Навчався в московській студії «Зеленого театру» у Сандро Ахметелі, Миколи Охлопкова. З 1937 року працював в , де був зайнятий на допоміжних ролях, потім грав у , Московському театрі імені Баумана.
Брав участь у німецько-радянській війні. Служив на Першому Білоруському фронті в 130-му окремому радіодивізіоні спецназу. Член ВКП(б) з 1944 року.
Протягом 1949—1966 років працював в . 1967 року переїхав до Одеси де по 1991 рік працював в Російському драматичному театрі імені Іванова. Помер у 1997 році.
Творчість
- театральні ролі
- Войницький («Дядя Ваня» Антона Чехова);
- Тетерев, Бессеменов («Міщани» Максима Горького);
- Єгор Буличов («Єгор Буличов та інші» Максима Горького)
- Григорій Мелехов («Тихий Дон» за Михайлом Шолоховим);
- Кривоніс («Богдан Хмельницький» Олександра Корнійчука);
- Карбишев («Коли мертві оживають» Івана Рачади);
- Альєндо («Президент» Василя Земляка);
- Лір («Король Лір» Вільяма Шекспіра);
- Отелло («Отелло» Вільяма Шекспіра);
- професор Полежаєв («Неспокійна старість» );
- матрос Позднишев («Між зливами» );
- Трохим Кичигін («Шануй батька свого» Бориса Лавреньова);
- Сагайдачний («Пісня про чорноморців» Бориса Лавреньова);
- Вожак («Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського);
- Залешин («Світить, та не гріє» Олександра Островського);
- Петро Громов («Угрюм-ріка» за романом );
- Сердюк («Іркутська історія» Олексія Арбузова);
- поручик Борейко («Порт-Артур» Олександра Степанова та )
- Нєдєлін («Перед вечерею» Віктора Розова).
- ролі в кіно
- «Випадок зі слідчої практики» — Аношин, професор (1968);
- «Хутірець у степу» — Єгор Олексійович (1970);
- «Море нашої надії» — капітан (немає в титрах, 1971);
- «Потяг у далекий серпень» — епізод (немає в титрах, 1971);
- «Синє небо» — Станіслав Нілович Диганов, лікар, винахідник (1971);
- «Вершники» — генерал (1972);
- «Сутичка» — епізод (1972);
- «Це сильніше мене» — вітчим (1973);
- «Чарівний голос Джельсоміно» — 3-й «лікар» (1977);
- «Артем» — Безсонов, поліцмейстер (1978);
- «Сніг у липні» — епізод (1984);
- «Життя і безсмертя Сергія Лазо» — генерал Гревс, командувач американськими експедиційними військами в Сибіру (1985).
Відзнаки
Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (3 листопада 1944), орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985).
Примітки
- Простяков Сергій Михайлович на kino-teatr.ru. [ 22 лютого 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Кольська енциклопедія. [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Пам'ять народу.(рос.)
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 478. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sergij Mihajlovich Prostyako v nar 4 bereznya 1911 Moskva pom 1997 rosijskij aktor teatru i kino Prostyakov Sergij MihajlovichZobrazhennyaNarodivsya19 lyutogo 4 bereznya 1911 Moskva Rosijska imperiyaPomer1997DiyalnistaktorVchiteliAhmeteli Sandro Vasilovich i Ohlopkov Mikola PavlovichIMDbnm6444336Nagorodi ta premiyiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim prizvishem div Prostyakov BiografiyaNarodivsya 19 lyutogo 4 bereznya 1911 19110304 roku v Moskvi teper Rosiya Navchavsya v moskovskij studiyi Zelenogo teatru u Sandro Ahmeteli Mikoli Ohlopkova Z 1937 roku pracyuvav v de buv zajnyatij na dopomizhnih rolyah potim grav u Moskovskomu teatri imeni Baumana Brav uchast u nimecko radyanskij vijni Sluzhiv na Pershomu Biloruskomu fronti v 130 mu okremomu radiodivizioni specnazu Chlen VKP b z 1944 roku Protyagom 1949 1966 rokiv pracyuvav v 1967 roku pereyihav do Odesi de po 1991 rik pracyuvav v Rosijskomu dramatichnomu teatri imeni Ivanova Pomer u 1997 roci Tvorchistteatralni roli Vojnickij Dyadya Vanya Antona Chehova Teterev Bessemenov Mishani Maksima Gorkogo Yegor Bulichov Yegor Bulichov ta inshi Maksima Gorkogo Grigorij Melehov Tihij Don za Mihajlom Sholohovim Krivonis Bogdan Hmelnickij Oleksandra Kornijchuka Karbishev Koli mertvi ozhivayut Ivana Rachadi Alyendo Prezident Vasilya Zemlyaka Lir Korol Lir Vilyama Shekspira Otello Otello Vilyama Shekspira profesor Polezhayev Nespokijna starist matros Pozdnishev Mizh zlivami Trohim Kichigin Shanuj batka svogo Borisa Lavrenova Sagajdachnij Pisnya pro chornomorciv Borisa Lavrenova Vozhak Optimistichna tragediya Vsevoloda Vishnevskogo Zaleshin Svitit ta ne griye Oleksandra Ostrovskogo Petro Gromov Ugryum rika za romanom Serdyuk Irkutska istoriya Oleksiya Arbuzova poruchik Borejko Port Artur Oleksandra Stepanova ta Nyedyelin Pered vechereyu Viktora Rozova roli v kino Vipadok zi slidchoyi praktiki Anoshin profesor 1968 Hutirec u stepu Yegor Oleksijovich 1970 More nashoyi nadiyi kapitan nemaye v titrah 1971 Potyag u dalekij serpen epizod nemaye v titrah 1971 Sinye nebo Stanislav Nilovich Diganov likar vinahidnik 1971 Vershniki general 1972 Sutichka epizod 1972 Ce silnishe mene vitchim 1973 Charivnij golos Dzhelsomino 3 j likar 1977 Artem Bezsonov policmejster 1978 Snig u lipni epizod 1984 Zhittya i bezsmertya Sergiya Lazo general Grevs komanduvach amerikanskimi ekspedicijnimi vijskami v Sibiru 1985 VidznakiNagorodzhenij medallyu Za bojovi zaslugi 3 listopada 1944 ordenom Vitchiznyanoyi vijni II stupenya 6 kvitnya 1985 pochesni zvannya SRSR Zasluzhenij artist RRFSR 9 veresnya 1954 Narodnij artist RRFSR 22 zhovtnya 1960 PrimitkiProstyakov Sergij Mihajlovich na kino teatr ru 22 lyutogo 2018 u Wayback Machine ros Kolska enciklopediya 12 chervnya 2018 u Wayback Machine ros Pam yat narodu ros LiteraturaUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Mitci Ukrayini Enciklopedichnij dovidnik uporyad M G Labinskij V S Murza za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1992 S 478 ISBN 5 88500 042 5 Arhivovano z pershodzherela 12 veresnya 2022