Селянська війна у Швейцарії — народне повстання у Швейцарській конфедерації 1653 року в період Старого порядку. Девальвація бернських грошей спричинила податковий бунт, що поширився з долини Ентлебух у кантоні Люцерн до долини Емменталь у кантоні Берн, а потім до кантонів Золотурн і Базель, а також до Ааргау.
Селянська війна у Швейцарії | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
Сторони | |||||||
війська повсталих селян (з Люцерну, Берну, Золотурну, Базелю й Ааргау) | війська міської влади, Цюрих, солдати з Тургау, Урі |
Сільське населення зажадало податкових пільг від своєї влади, міських рад столиць відповідних кантонів. Коли їхні вимоги були відхилені містами, селяни організувалися та стали погрожувати блокадою міст. Після того як початкові домовленості, укладені за посередництва інших кантонів, зазнали невдачі, селяни об'єдналися відповідно до Гуттвільської угоди, утворивши «Гуттвільську лігу». Їхній рух став радикальнішим, вийшовши за рамки від початку виключно фіскальних вимог. Ця ліга позиціонувала себе як політичне утворення, рівне й незалежне від міської влади, отримавши повний військовий і політичний контроль над своїми територіями.
Селяни взяли в облогу Берн і Люцерн, після чого міста уклали мирну угоду з селянським вождем Ніклаусом Лоєнбергером, відому як мир на Мюріфельді. Селянські армії відступили. Тагзатцунг, союзні збори старої Швейцарської конфедерації, за деякий час послали армію з Цюриха, щоб остаточно покласти край повстанню, і після битви під Воленшвілем Гуттвільську лігу насильно розпустили згідно з Меллінгенським миром. Останній опір у долині Ентлебух було зламано до кінця червня. Після своєї перемоги міська влада вжила рішучих каральних заходів. Гуттвільська ліга та мир на Мюріфельді були оголошені недійсними міською радою Берна. Багатьох лідерів повстання схопили, піддали тортурам і в підсумку винесли суворі вироки. Ніклауса Лоєнбергера обезголовили та четвертували в Берні 6 вересня 1653 року.[а]
Хоча військова перемога абсолютистської міської влади була беззаперечною, війна також показала їм, що вони дуже сильно залежать від своїх сільських жителів. Незабаром після закінчення бунту правлячі аристократи провели низку реформ і навіть знизили деякі податки, тим самим виконавши деякі з початкових фінансових вимог селян. У довгостроковій перспективі Селянська війна 1653 року завадила розвитку абсолютизму в Швейцарії в тій мірі, якої він досяг у Франції за правління Людовика XIV.
Передісторія
Стара Швейцарська конфедерація в XVII столітті являла собою альянс із 13 переважно незалежних кантонів. Вона складалася з сільських кантонів, а також міст-держав, які розширили свої території в сільській місцевості політичними й військовими засобами за рахунок сеньйорів, які правили там раніше. Міста просто привласнили собі раніше існуючі адміністративні структури. У цих міських кантонах сільське господарство перебувало в управлінні міських рад; вони мали юридичні права, а також призначали окружних фогтів (Landvögte)..
Сільські та міські кантони мали однакове становище в союзі. Кожен кантон мав суверенітет у межах своєї території, проводячи свою власну зовнішню політику, а також карбуючи свої власні гроші. Тагзатцунг, центральна рада союзу, не мала реальної влади і слугувала радше координаційним органам. Реформація на початку XVI століття призвела до конфесійного поділу між кантонами: центральні швейцарські кантони, включно з Люцерном, залишилися католицькими, а Цюрих, Берн, Базель, Шаффгаузен, а також місто Санкт-Галлен стали протестантськими. Діяльність Тагзатцунгу часто була паралізована через розбіжності між рівносильними фракціями католиків і протестантів.
Території, які були завойовані з початку XV століття, управлялися кантонами як спільні володіння. Ріви цих територій призначалися Тагзатцунгом на дворічний термін; посади змінювалися раз на два роки між кантонами. Ааргау було анексовано 1415 року. Західна частина належала Берну, тоді як східна включала два кондомініуми колишнього графства на півночі та (нім. Freie Ämter)[б] на півдні. Вільні старостинства були насильно обернені назад у католицтво після швейцарської Реформації, і католицькі кантони, особливо Люцерн, Цуг й Урі, вважали ці райони частиною своєї сфери впливу, а фогти зазвичай походили з цих кантонів. Тургау, анексований 1460 року, також був кондомініумом Швейцарської конфедерації.
Причини конфлікту
У своїй основі Селянська війна 1653 року була викликана швидкозмінними економічними умовами після закінчення Тридцятирічної війни. Швейцарська конфедерація уникнула будь-яких військових дій на своїй території; швейцарські селяни загалом отримували вигоду від економіки воєнного часу, оскільки вони могли експортувати свої сільськогосподарські продукти за вищими цінами, ніж раніше. Після Вестфальського миру економіка південної Німеччини швидко відновилася, швейцарський експорт скоротився, а ціни на сільськогосподарську продукцію впали. Багато швейцарських селян, які взяли іпотечні кредити під час економічного буму у воєнний час, раптово зіткнулися з фінансовими проблемами.
Водночас війна з 1620-х років коштувала значних витрат для міст, наприклад, на будівництво досконаліших оборонних споруд, таких як нові бастіони. Важливе джерело доходу для кантонів вичерпалося: їхні фінанси були виснажені війною, Франція та Іспанія більше не платили пенсій, обумовлених сум в обмін на надання кантонами їм найманих полків. Міська влада намагалася компенсувати це і покрити свої витрати, з одного боку, підвищенням податків або введенням нових, а з іншого — карбуванням менш цінних мідних монет, так званих баценів, які мали таку ж номінальну вартість, як і срібні гроші, що карбувалися раніше. Населення почало накопичувати срібні монети, а дешеві мідні гроші, які залишалися в обігу, поступово втрачали купівельну спроможність[в]. Тому Цюрих, Базель і центральні швейцарські кантони вже 1623 року знову почали карбувати цінніші монети. Берн, а також Золотурн і Фрібур встановили замість цього обов'язковий фіксований обмінний курс між мідними та срібними грошима, але цей захід не запобіг фактичній девальвації. Таким чином, до кінця війни населення зіткнулося як з повоєнною депресією, так і з високою інфляцією в поєднанні з високими податками. Ця фінансова криза призвела до низки податкових бунтів у кількох кантонах Швейцарської конфедерації, наприклад у 1629—1636 роках у Люцерні, у 1641 році в Берні або в 1645—1646 роках у Цюриху. Повстання 1653 року продовжило цю серію, але вивело конфлікт на безпрецедентний рівень.
Починаючи з XV століття політична влада в міських кантонах дедалі більше й більше зосереджувалася в руках кількох міських родин, які дедалі частіше розглядали свої державні посади як спадкоємні та підтримували аристократичні й абсолютистські настрої. Поступово сформувалася міська олігархія магістратів. Ця концентрація влади в невеликої міської еліти міських кантонів спричинила «кризу участі». Сільські жителі дедалі частіше підкорялися декретам, видаваним без їхньої згоди, які обмежували їхні права, а також їхню соціальну та культурну свободу.
Початок повстання
На початку грудня 1652 року Берн девальвував свій мідний бацен на 50 %, аби його номінальна вартість більше відповідала його дійсній вартості для боротьби з інфляцією. Влада встановила термін лише в три дні для обміну мідних монет за старим курсом на надійніші золоті або срібні гроші. Таким чином, лише деякі могли скористатися цією пропозицією з обміну, і для більшості населення, особливо для сільського населення, це означало, що половина їхніх статків просто пропала. Інші кантони незабаром наслідували його приклад і так само знецінили бернські мідні гроші. Найважча ситуація склалася в люцернській долині Ентлебух, де бернські бацени набули широкого поширення. Фінансове становище багатьох селян стало нестійким. правлячих магістратів Люцерна сприяли заворушенням серед населення. Селяни долини Ентлебух на чолі з Гансом Емменеггером із Шупфгайма та Крістіаном Шибі з послали до Люцерна делегацію з вимогою вжити заходів, але міська рада відмовилася навіть вислухати їх. Розлючені селяни організували загальні збори (Landsgemeinde) населення долини в , незважаючи на те, що такі збори були незаконними, оскільки закони тогочасної влади не визнавали свободу зібрань. Зібрання, що відбулося після меси 10 лютого 1653 року, ухвалило зупинити всі податкові платежі доти, доки влада Люцерна не виконає їхні вимоги, скоротивши податки та скасувавши деякі з них узагалі, як-от податки на сіль, худобу й торгівлю кіньми.
Влада Люцерна не побажала задовольнити вимоги населення, але й придушити це повстання в них не вийшло. Переважна більшість сільських округів кантону Люцерн стала на бік селян долини Ентлебух, уклавши союз у Вольгузені 26 лютого 1653 року. На початку березня жителі сусідньої бернської долини Емменталь приєдналися до їхньої справи, звернувшись з аналогічними вимогами до влади Берна. Обидва кантони закликали інших незалучених членів Швейцарської конфедерації виступити посередниками в конфлікті, але водночас Тагзатцунг, збори представників кантональних урядів, також почав готуватися до військового вирішення конфлікту. Війська з Шаффгаузена й Базеля були направлені до Ааргау, але це негайно викликало збройний опір серед населення, тож війська були змушені відступити.
18 березня 1653 року католицькі центральні швейцарські кантони, які виступали як посередники, запропонували в Люцерні резолюцію, яка задовольнила більшість вимог селян, особливо податкових. У Берні аналогічний компроміс запропонувала протестантська делегація із Цюриха під керівництвом мера Цюриха Йоганна Генріха Вазера 4 квітня 1653 року. Бернський Емменталь і більшість округів кантону Люцерн прийняли ці резолюції, і їхні представники принесли нові клятви вірності. Але люди в долині Ентлебух не прийняли умов влади, оскільки, крім надання деяких податкових пільг, влада криміналізувала повстання та закликала до покарання його лідерів. На засіданні в Зігнау 10 квітня 1653 року делегати від Ентлебуха переконали своїх сусідів в Емменталі не дотримуватися нових клятв, які представники зборів склали в Берні.
Утворення Гуттвільської ліги
Переговори між міською владою і селянами не було продовжено. У той час як влада обговорювала на Тагзатцунгу, як боротися з повсталими, селяни працювали над тим, аби заручитися підтримкою серед сільського населення інших регіонів і лобіювали створення офіційного союзу. Селянська делегація, відправлена в Цюрих, швидко повернулася назад, оскільки міська влада, яка придушувала місцеві заворушення на своїй території вже двічі (в 1645 і в 1646 роках), вже усвідомила небезпеку подібних виступів. 23 квітня 1653 року представники сільських жителів Люцерна, Берна, Базеля і Золотурна зустрілися в Зумісвальді й уклали союз, взявши зобов'язання допомагати один одному. Через тиждень вони знову зустрілися в Гуттвілі, де підтвердили свій союз і обрали своїм лідером [de] з Рюдерсвіля в Емменталі.
14 травня 1653 року селяни знову зустрілися на ландсгемайнді в Гуттвілі й офіційно оформили свій союз як «Гуттвільську лігу», підписавши письмовий договір у стилі старої Федеративної хартії старої Швейцарської конфедерації. Договір чітко визначав лігу як окреме політичне утворення, що вважало себе рівним і незалежним від міст. Повстання проти податкового гніту трансформувалося в рух за незалежність, ідеологічно заснований на традиційних легендах про засновників Швейцарії, особливо на переказах про Вільгельма Телля. Юридично селяни обґрунтовували легітимність своїх зборів і союзу старими правами, особливо договором 1481 року «Stanser Verkommnis» — одного з найважливіших коаліційних договорів Старої Швейцарської конфедерації.
Селяни на той час повністю оволоділи територією, яку вони контролювали. Вони відмовлялися визнавати юрисдикцію міської влади, а також здійснювали військовий контроль над своїми районами. Гуттвільська ліга відкрито заявила про свій намір розширюватися доти, доки вона не охопить сільське населення всієї Конфедерації. Більшість селян підтримала повстання, незгодну ж меншість змусили замовкнути погрозами насильства, а подекуди його застосуванням. Сполучення між містами було перервано, а кораблі на річках захоплено. Селяни навіть надіслали листа французькому послу в Золотурні, запевняючи французького короля Людовика XIV у своїх добрих намірах.
Міжконфесійні конфлікти, що раніше домінували у відносинах між панівною міською владою, відійшли на другий план на тлі загрози з боку Гуттвільської ліги. Селянський союз же подолав конфесійний розкол, об'єднавши католиків з Ентлебуха й Золотурна з протестантами з Емменталя й Базеля. Гуттвільський договір недвозначно визнавав рівність католиків і протестантів у своєму союзі. Міста продовжували маневрувати і вести переговори про військову підтримку в рамках своїх конфесійних зв'язків: католицький Люцерн звернувся за посередництвом, а потім і за військовою допомогою до католицьких центральних швейцарських кантонів, а протестантський Берн з тими самими цілями зв'язався з протестантським Цюрихом. Недовіра між владою католицьких і протестантських кантонів була настільки глибокою, що жоден із них не дозволяв військам іншого віросповідання діяти на своїй території.
Збройне протистояння
Обидві сторони почали відкрито готуватися до збройного конфлікту. Міста зіткнулися з проблемою, що їхні армії складалися з ополченців, які набиралися з сільського населення підвладних їм територій, але саме це сільське населення й обернулося проти них. Берн почав набирати війська у Во й Бернському високогір'ї, двох регіонах, яких не торкнулося повстання. Владу Берна і Люцерна підтримали інші кантони на Тагзатцунгу. У депеші з Цюриха повстання вперше було названо «революцією»[г].
18 травня 1653 року селяни виставили ультиматуми Берну й Люцерну та зібрали 16 000 бійців у своє військо. Коли місто Берн відповіло відмовою, селяни попрямували до нього під проводом Лоєнбергера, досягнувши мети 22 травня 1653 року. Друга армія на чолі з Емменеггером взяла в облогу Люцерн. Міська влада Берна виявилася неготовою до битви й одразу ж вступила в переговори. Протягом кількох днів між ними й повсталими було укладено мирні угоди. Згідно з миром на Мюріфельді ('Murifeldfrieden, названим на честь поля, розташованого недалеко від Берна, де був розбитий табір селянської армії), підписаним Лоєнбергером і міським главою Берна [de], міська рада Берна обіцяла 28 травня 1653 року виконати фінансові вимоги селян в обмін на розпуск Гуттвільської ліги. Зважаючи на такий розвиток подій, Люцерн і селяни, які облягали його, також домовилися про перемир'я. Армія Лоєнбергера зняла облогу Берна і відступила, але народ відмовився слідувати за своїми лідерами і заперечував проти розпуску Гуттвільської ліги.
30 травня 1653 року, слідуючи більш ранньому рішенню Тагзатцунгу і минулим вимогам Берна, Цюрих зібрав армію з рекрутами зі своїх власних територій, з Тургау і Шаффгаузена, під командуванням [de] із завданням раз і назавжди зламати будь-який збройний опір з боку селян. Близько 8000 бійців із 800 кіньми і 18 гарматами рушили до Ааргау. Уже через три дні армія Вердмюллера взяла під контроль важливу переправу через річку Ройс біля Меллінгена. На пагорбах навколо довколишніх сіл Воленшвіль й Отмарзінген зібралася селянська армія чисельністю близько 24 000 осіб під проводом Лоєнбергера й Шибі. Селянська делегація намагалася вести переговори з Вердмюллером, демонструючи йому мирний договір, укладений на Мюріфельді. Вердмюллер, який досі не знав про цей договір, підписаний лише кілька днів тому, відмовився визнати його дійсність і зажадав беззастережної капітуляції селянської армії. У підсумку селяни атакували війська Вердмюллера 3 червня 1653 року, але, будучи погано екіпірованими і не маючи жодної артилерії, вони зазнали нищівної поразки в битві при Воленшвілі. Селяни були змушені погодитися на Меллінгенський мир, що розпускав Гуттвільську лігу. Селяни розбрелися по домівках, їм було оголошено амністію, за винятком керівників повстання.
Потім бернські війська під командуванням [de] рушили з Берна до Ааргау назустріч цюрихським силам. Їхні об'єднані сили не залишали жодного шансу селянському опору. Війська фон Ерлаха налічували близько 6000 осіб і 19 гармат. Їхня операція була справжньою каральною експедицією: війська грабували села на своєму шляху та навіть зруйнували укріплення маленького містечка Відлісбах, яке втратило свої міські привілеї та знову було оголошено селом. 7 червня 1653 року бернська армія зустрілася із загоном із війська Лоєнбергера, чисельністю приблизно 2000 осіб, що повертався з Воленшвіля. Селяни відступили в Герцогенбухзее, де були розбиті військами фон Ерлаха; під час битви в маленькому містечку почалася пожежа. Ніклаус Лоєнбергер утік і переховувався, але був виданий сусідом і затриманий трахзельвальдським ландфогтом Самуелем Тріболе 9 червня 1653 року.
Населення долини Ентлебух, де почалося повстання, ще трохи чинило опір. Селянські війська під командуванням Шибі марно намагалися 5 червня 1653 року оволодіти мостом біля Гізікона, який утримувала об'єднана армія міста Люцерна і центральних швейцарських кантонів під командуванням [de] з Урі. У наступні тижні війська Цваєра повільно просувалися через долину, поки повністю не оволоділи нею до 20 червня 1653 року. За кілька днів Шибі був схоплений та ув'язнений у в'язницю в Зурзее.
Наслідки
Влада міст, придушивши повстання, приступила до суворого покарання лідерів Гуттвільської ліги. Берн не прийняв умови Меллігенського миру з його амністією, заявивши, що договір недійсний на його території, і жорстко розправився з сільським населенням. Селяни були оштрафовані на великі суми і змушені були покрити витрати на військові дії. Мюріфельдський мир було оголошено недійсним Бернською міською радою, як і Гуттвільську лігу. Сільське населення було роззброєно. Багатьох із прихильників ліги помістили до в'язниці, піддали тортурам і врешті-решт засудили до смертної кари або каторжних робіт, або заслали. Крістіана Шибі стратили в Зурзее 9 липня 1653 року, Ніклауса Лоєнбергера обезголовили і четвертували в Берні 6 вересня 1653 року. Його голову прибили до шибениці разом з одним із чотирьох примірників союзної угоди Гуттвільської ліги. Найсуворіші покарання відбулися в кантоні Берн, де було ухвалено 23 смертні вироки, порівняно з вісьмома й сімома смертними вироками в Люцерні та Базелі відповідно. Багатьох інших видатних селян стратили військові трибунали армії фон Ерлаха.
Хоча влада здобула повну військову перемогу над повсталими, вона утрималася від подальших драконівських заходів щодо широких верств населення. Уся історія з цим бунтом ясно показала їм, що міста залежать від підтримки своїх сільських жителів. Повстання було придушене з великими труднощами лише за допомоги військ з Цюриха й Урі. Якби селянам вдалося розширити Гуттвільську лігу й охопити сільську місцевість Цюриха, результат конфлікту міг би бути іншим. Міська влада прекрасно усвідомлювала, що їй, по суті, пощастило, і її дії в наступні роки відображали це розуміння. Роблячи кроки з політичного розкріпачення сільського населення, вони також виконали багато початкових податкових вимог селян, послаблюючи економічний тиск на них. Було проведено податкові реформи, аж до того, що, наприклад, у кантоні Люцерн загальне оподаткування населення помітно знизилося в другій половині XVII століття.
Історик Зутер навіть дійшов висновку, що Селянська війна 1653 року завадила подальшому поширенню абсолютистських тенденцій у Швейцарії та запобігла розвитку, подібному до того, що стався у Франції після Фронди. Влада швейцарських кантонів змушена була діяти набагато обережніше і поважати своїх селян Бернці, наприклад, доручили своїм ландфогтам використовувати набагато менш пихату і менш авторитарну форму стосунків із селянами, аби мінімізувати конфліктний потенціал. Міська рада навіть порушила судові справи проти кількох своїх ландфогтів, на яких було багато скарг від сільського населення, яке звинувачувало їх у корупції, некомпетентності та необґрунтованому збагаченні. Районного шерифа Трахзельвальда — того самого Самуеля Тріболе, який захопив Ніклауса Лоєнбергера, — звільнили, судили та відправили на заслання на початку 1654 року[ґ]. [en], колишній посол Англії в Берні з 1705 до 1713 року, опублікував 1714 року великий трактат під назвою «Звіт про Швейцарію», в якому він описав правління влади як дуже м'яке, згадавши про низьке оподаткування порівняно з іншими європейськими державами та навівши як причину порівняно м'якого правління страх перед заколотами.
Історіографія
У наступні десятиліття після Селянської війни міська влада намагалася придушити пам'ять про це майже успішне повстання. Символи опору, як-от прапори або зброя, яку використовували селяни, зокрема їхні традиційні палиці з цвяхами на ударних кінцях (відомі як (Bauern-) Knüttel), було оголошено поза законом, конфісковано і знищено. Такі документи, як союзні угоди Гуттвільської ліги, були заховані в сховищах міських архівів. Будь-які публічні поминання або паломництва до місць страт вождів бунту були заборонені і каралися смертною карою, як і спів селянських військових пісень. Берн був особливо активний у прагненні піддати цензурі будь-які спогади про цю подію, а також намагався очорнити образи селянських лідерів. Історичні тексти тих часів зазвичай слідують офіційній позиції, згадуючи Селянську війну, якщо взагалі її згадують, і лише стисло та негативною конотацією. Проте цензура була не зовсім вдалою: сільські жителі частково зберегли спогади про 1653 рік, а різні свідчення про ті події були надруковані в Німеччині.
У XIX столітті офіційна точка зору про ті події піддавалася дедалі більшому сумніву. Колишнє аристократичне домінування було сильно ослаблене під час Наполеонівської епохи, коли Швейцарія була французькою клієнтською республікою. Період існування Гельветійської республіки був короткочасним, але демократичні ідеали все ж встигли поширитися серед населення. Відновлення колишнього режиму після закінчення наполеонівської епохи виявилося лише тимчасовим, доки Швейцарія не стала федеративною державою 1848 року, коли було ухвалено її першу демократичну конституцію. Під час реставрації демократичні видавці інструментували та інтерпретували історію Селянської війни як алегорію тогочасної боротьби за демократію, розглядаючи Селянську війну 1653 року як ранній провісник своїх власних зусиль з подолання авторитарного режиму. Популярність здобули ілюстрації [de] 1839—1840 років, який використовував сцени Селянської війни як алегоричні образи.
Коментарі
- а Усі дати дано за григоріанським календарем, який уже діяв у всіх католицьких кантонах, тоді як протестантські кантони все ще слідували юліанському календарю.
- б [de] були названі так тому, що спочатку вони були незалежними з огляду на низьке правосуддя і, таким чином, значною мірою «вільними» в середньовічному розумінні цього слова.
- в Цей процес девальвації товарних грошей, що мають внутрішню вартість, нижчу за їхню номінальну вартість (так звані «погані гроші»), і витіснення їх «хорошими грошима» з обігу описується законом Грешема.
- г Ця замітка, ймовірно, може бути першим документально підтвердженим використанням слова «революція» із сучасним значенням у значенні політичної революції без будь-якої конотації як кругового руху.
- ґ Завдяки своїм зв'язкам (він одружився з представницею впливової бернської сім'ї фон Граффенрід) Самуелю Тріболе було дозволено повернутися із заслання лише через два роки, наприкінці 1655 року, і знову служити в міській раді Берна.
Примітки
- Suter (1997) is the main source used.
- See generally Im Hof 1974/2001.
- Holenstein (HDS 2005)
- Wohler (HDS 2005)
- Suter (HDS 2002)
- Holenstein 2004, p. 33.
- Suter 1997, p. 363ff.
- Suter 2004, p. 146.
- Suter 1997, pp. 382, 390.
- Holenstein 2004, p. 34f.
- Suter 2004, p. 147.
- Messmer 2003.
- Holenstein 2004, p. 35ff.
- Suter 1997, p. 122f.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 21.
- Holenstein 2004, p. 37.
- State Archive of Lucerne: Bauernkrieg 1653
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 39f.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 28.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 37.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 39.
- Holenstein 2004, p. 38f.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 43.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 44.
- Holenstein 2004, pp. 39ff, 49.
- Holenstein 2004, p. 40.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 45.
- Holenstein 2004, p. 47.
- Suter 2004, p. 151.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 46.
- Bonjour, Edgar, et al. "A Short History of Switzerland (Oxford, 1952) p. 194
- Stüssi-Lauterburg 2003, pp. 49-56.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 57.
- Wahlen 1952, p. 69.
- Wahlen 1952, p. 104.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 59.
- Wahlen 1952, p. 72.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 62.
- Stüssi-Lauterburg 2003, pp. 66f.
- Wahlen 1952, p. 105.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 69.
- Holenstein 2004, p. 51.
- Suter 2004, pp. 154f.
- Suter 2004, p. 162.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 374.
- Landolt 2004.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 68.
- Suter 2004, pp. 148, 151f.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 73.
- Suter 2004, p. 153.
- Suter 2004, p. 150ff.
- Suter 1997, p. 404.
- Hostettler 2003.
- Suter 2004, p. 152.
- Stanyan 1714.
- Wirz et al.
- Wirz 1653.
- Suter 2004, p. 155.
- University library of Lucerne: Handschriften, Drucke und Bilder zum Bauernkrieg 1653 Архівовано жовтень 23, 2004 на сайті Wayback Machine.
- Holenstein 2004.
- Suter 1997, pp. 55f.
- JHolenstein 2004, p. 53.
- Stüssi-Lauterburg 2003, p. 20.
- Wohler (HDS 2005): Free Districts.
- Suter 1997, p. 13.
- Römer, J. (2004-2).
Джерела
- Holenstein, A. (2004): Der Bauernkrieg von 1653. Ursachen, Verlauf und Folgen einer gescheiterten Revolution; pp. 28 — 65 in: Römer, J. (ed.): Bauern, Untertanen und «Rebellen», Orell Füssli Verlag, Zürich, 2004. . An earlier, abridged version appeared under the same title Архівовано липень 6, 2011 на сайті Wayback Machine. in Berner Zeitschrift für Geschichte und Heimatkunde, no. 66, pp. 1 — 43; 2004.
- Hostettler, U. (2003): «Mach Mist, derweil Du Landvogt bist» — Die Gnädigen Herren — Samuel Tribolet, , April 19, 2003.
- Hostettler, U. (2003-2): Stationentheater Eggiwil: Bauernkrieg 1653 — Skript. Script of a Swiss theatre production in 2003, including background information on the history.
- Im Hof, U.: Geschichte der Schweiz, 7th ed., Stuttgart: , 1974/2001.
- Landolt, N. (2004): Revolte oder Krieg? Regional unterschiedliche Ausprägungen des Bauernkrieges 1653, pp. 87 −104 in Römer, J. (ed.): Bauern, Untertanen und «Rebellen», Orell Füssli Verlag, Zürich, 2004. .
- Messmer, K. (2003): , Canton of Lucerne, Dept. of Justice and Culture, in collaboration with the newspaper , March 15, 2003.
- Mühlestein, H. (1942): Der grosse schweizerische Bauernkrieg, self-published, Celerina, 1942. Reprinted 1977, Unionsverlag, Zürich; . For a gist of this Marxist interpretation, see Vorwärts: Der schweizerische Bauernkrieg 1653 Архівовано грудень 14, 2006 на сайті Wayback Machine.. URL last accessed August 17, 2006.
- Muster, E.: Texte und Bilder zum Grossen Schweizerischen Bauernkrieg von 1653 («Texts and images on the great Swiss peasant war of 1653»)
- Römer, J. (2004): 1653: Geschichte, Geschichtsschreibung und Erinnerung, pp. 8 — 27 in Römer, J. (ed.): Bauern, Untertanen und «Rebellen», Orell Füssli Verlag, Zürich, 2004. .
- (1714): An account of Switzerland, published by , London, 1714.
- Römer, J. (2004-2): Der Bauernkrieg als Revolution und die Revolution als Bauernkrieg, pp. 131—142 in Römer, J. (ed.): Bauern, Untertanen und «Rebellen», Orell Füssli Verlag, Zürich, 2004. .
- State Archive of Lucerne: Bauernkrieg 1653: Forderungen von Stadt und Amt Willisau an die städtische Obrigkeit, 21. Februar 1653 Архівовано липень 6, 2011 на сайті Wayback Machine.
- Stüssi-Lauterburg, J.; Luginbühl, H.; Gasser, A.; Greminger, A. (2003): Verachtet Herrenpossen! Verschüchet fremde Gäst!, Verlag Merker im Effingerhof, Lenzburg; 2003. .
- Suter, A. (1997): Der Schweizerische Bauernkrieg von 1653. Politische Sozialgeschichte — Sozialgeschichte eines politischen Ereignisses, Frühneuzeitforschungen Vol. 3; Biblioteca Academica Verlag, Tübingen, 1997. .
- Suter, A. (2004): Kollektive Erinnerungen an historische Ereignisse — Chancen und Gefahren. Der Bauernkrieg als Beispiel, pp. 143—163 in Römer, J. (ed.): Bauern, Untertanen und «Rebellen», Orell Füssli Verlag, Zürich, 2004. .
- Wahlen, H.; Jaggi, E. (1952): Der schweizerische Bauernkrieg 1653 und die seitherige Entwicklung des Bauernstandes, Buchverlag Verbandsdruckerei, Bern, 1952. Published on the occasion of the tricentennial of the peasant war. No ISBN.
- Wirz, H.K. (1653): Ohnpartheyliche substantzliche Beschreibung, der Eydtgnössischen Unruhen, im Jahre Christi 1653 Архівовано липень 3, 2007 на сайті Wayback Machine. («Impartial description of the uprisings in Switzerland in the year of the Lord 1653»), Zürich, 1653. University library of Lucerne.
- Wirz, H.K., Basler, J., Gloggner, J.B. et al.: [Untitled] Darstellungen und Dokumente zum Bauernkrieg 1653 Архівовано січень 18, 2005 на сайті Wayback Machine., late 17th or early 18th century. University library of Lucerne.
Література
- Blickle, P.: Deutsche Untertanen, Ch. Beck Verlag, Munich, 1981. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Selyanska vijna u Shvejcariyi narodne povstannya u Shvejcarskij konfederaciyi 1653 roku v period Starogo poryadku Devalvaciya bernskih groshej sprichinila podatkovij bunt sho poshirivsya z dolini Entlebuh u kantoni Lyucern do dolini Emmental u kantoni Bern a potim do kantoniv Zoloturn i Bazel a takozh do Aargau Selyanska vijna u Shvejcariyi Data sichen 4 chervnya 1653 Misce Shvejcariya Rezultat peremoga konfederaciyi Storoni vijska povstalih selyan z Lyucernu Bernu Zoloturnu Bazelyu j Aargau vijska miskoyi vladi Cyurih soldati z Turgau Uri Silske naselennya zazhadalo podatkovih pilg vid svoyeyi vladi miskih rad stolic vidpovidnih kantoniv Koli yihni vimogi buli vidhileni mistami selyani organizuvalisya ta stali pogrozhuvati blokadoyu mist Pislya togo yak pochatkovi domovlenosti ukladeni za poserednictva inshih kantoniv zaznali nevdachi selyani ob yednalisya vidpovidno do Guttvilskoyi ugodi utvorivshi Guttvilsku ligu Yihnij ruh stav radikalnishim vijshovshi za ramki vid pochatku viklyuchno fiskalnih vimog Cya liga pozicionuvala sebe yak politichne utvorennya rivne j nezalezhne vid miskoyi vladi otrimavshi povnij vijskovij i politichnij kontrol nad svoyimi teritoriyami Selyani vzyali v oblogu Bern i Lyucern pislya chogo mista uklali mirnu ugodu z selyanskim vozhdem Niklausom Loyenbergerom vidomu yak mir na Myurifeldi Selyanski armiyi vidstupili Tagzatcung soyuzni zbori staroyi Shvejcarskoyi konfederaciyi za deyakij chas poslali armiyu z Cyuriha shob ostatochno poklasti kraj povstannyu i pislya bitvi pid Volenshvilem Guttvilsku ligu nasilno rozpustili zgidno z Mellingenskim mirom Ostannij opir u dolini Entlebuh bulo zlamano do kincya chervnya Pislya svoyeyi peremogi miska vlada vzhila rishuchih karalnih zahodiv Guttvilska liga ta mir na Myurifeldi buli ogolosheni nedijsnimi miskoyu radoyu Berna Bagatoh lideriv povstannya shopili piddali torturam i v pidsumku vinesli suvori viroki Niklausa Loyenbergera obezgolovili ta chetvertuvali v Berni 6 veresnya 1653 roku a Hocha vijskova peremoga absolyutistskoyi miskoyi vladi bula bezzaperechnoyu vijna takozh pokazala yim sho voni duzhe silno zalezhat vid svoyih silskih zhiteliv Nezabarom pislya zakinchennya buntu pravlyachi aristokrati proveli nizku reform i navit znizili deyaki podatki tim samim vikonavshi deyaki z pochatkovih finansovih vimog selyan U dovgostrokovij perspektivi Selyanska vijna 1653 roku zavadila rozvitku absolyutizmu v Shvejcariyi v tij miri yakoyi vin dosyag u Franciyi za pravlinnya Lyudovika XIV PeredistoriyaStara Shvejcarska konfederaciya v XVII stolitti yavlyala soboyu alyans iz 13 perevazhno nezalezhnih kantoniv Vona skladalasya z silskih kantoniv a takozh mist derzhav yaki rozshirili svoyi teritoriyi v silskij miscevosti politichnimi j vijskovimi zasobami za rahunok senjoriv yaki pravili tam ranishe Mista prosto privlasnili sobi ranishe isnuyuchi administrativni strukturi U cih miskih kantonah silske gospodarstvo perebuvalo v upravlinni miskih rad voni mali yuridichni prava a takozh priznachali okruzhnih fogtiv Landvogte Silski ta miski kantoni mali odnakove stanovishe v soyuzi Kozhen kanton mav suverenitet u mezhah svoyeyi teritoriyi provodyachi svoyu vlasnu zovnishnyu politiku a takozh karbuyuchi svoyi vlasni groshi Tagzatcung centralna rada soyuzu ne mala realnoyi vladi i sluguvala radshe koordinacijnim organam Reformaciya na pochatku XVI stolittya prizvela do konfesijnogo podilu mizh kantonami centralni shvejcarski kantoni vklyuchno z Lyucernom zalishilisya katolickimi a Cyurih Bern Bazel Shaffgauzen a takozh misto Sankt Gallen stali protestantskimi Diyalnist Tagzatcungu chasto bula paralizovana cherez rozbizhnosti mizh rivnosilnimi frakciyami katolikiv i protestantiv Teritoriyi yaki buli zavojovani z pochatku XV stolittya upravlyalisya kantonami yak spilni volodinnya Rivi cih teritorij priznachalisya Tagzatcungom na dvorichnij termin posadi zminyuvalisya raz na dva roki mizh kantonami Aargau bulo aneksovano 1415 roku Zahidna chastina nalezhala Bernu todi yak shidna vklyuchala dva kondominiumi kolishnogo grafstva na pivnochi ta nim Freie Amter b na pivdni Vilni starostinstva buli nasilno oberneni nazad u katolictvo pislya shvejcarskoyi Reformaciyi i katolicki kantoni osoblivo Lyucern Cug j Uri vvazhali ci rajoni chastinoyu svoyeyi sferi vplivu a fogti zazvichaj pohodili z cih kantoniv Turgau aneksovanij 1460 roku takozh buv kondominiumom Shvejcarskoyi konfederaciyi Prichini konfliktuNovi miski ukriplennya Berna vidomi yak de zvedeni z 1622 po 1634 rik U svoyij osnovi Selyanska vijna 1653 roku bula viklikana shvidkozminnimi ekonomichnimi umovami pislya zakinchennya Tridcyatirichnoyi vijni Shvejcarska konfederaciya uniknula bud yakih vijskovih dij na svoyij teritoriyi shvejcarski selyani zagalom otrimuvali vigodu vid ekonomiki voyennogo chasu oskilki voni mogli eksportuvati svoyi silskogospodarski produkti za vishimi cinami nizh ranishe Pislya Vestfalskogo miru ekonomika pivdennoyi Nimechchini shvidko vidnovilasya shvejcarskij eksport skorotivsya a cini na silskogospodarsku produkciyu vpali Bagato shvejcarskih selyan yaki vzyali ipotechni krediti pid chas ekonomichnogo bumu u voyennij chas raptovo zitknulisya z finansovimi problemami Vodnochas vijna z 1620 h rokiv koshtuvala znachnih vitrat dlya mist napriklad na budivnictvo doskonalishih oboronnih sporud takih yak novi bastioni Vazhlive dzherelo dohodu dlya kantoniv vicherpalosya yihni finansi buli visnazheni vijnoyu Franciya ta Ispaniya bilshe ne platili pensij obumovlenih sum v obmin na nadannya kantonami yim najmanih polkiv Miska vlada namagalasya kompensuvati ce i pokriti svoyi vitrati z odnogo boku pidvishennyam podatkiv abo vvedennyam novih a z inshogo karbuvannyam mensh cinnih midnih monet tak zvanih baceniv yaki mali taku zh nominalnu vartist yak i sribni groshi sho karbuvalisya ranishe Naselennya pochalo nakopichuvati sribni moneti a deshevi midni groshi yaki zalishalisya v obigu postupovo vtrachali kupivelnu spromozhnist v Tomu Cyurih Bazel i centralni shvejcarski kantoni vzhe 1623 roku znovu pochali karbuvati cinnishi moneti Bern a takozh Zoloturn i Fribur vstanovili zamist cogo obov yazkovij fiksovanij obminnij kurs mizh midnimi ta sribnimi groshima ale cej zahid ne zapobig faktichnij devalvaciyi Takim chinom do kincya vijni naselennya zitknulosya yak z povoyennoyu depresiyeyu tak i z visokoyu inflyaciyeyu v poyednanni z visokimi podatkami Cya finansova kriza prizvela do nizki podatkovih buntiv u kilkoh kantonah Shvejcarskoyi konfederaciyi napriklad u 1629 1636 rokah u Lyucerni u 1641 roci v Berni abo v 1645 1646 rokah u Cyurihu Povstannya 1653 roku prodovzhilo cyu seriyu ale vivelo konflikt na bezprecedentnij riven Pochinayuchi z XV stolittya politichna vlada v miskih kantonah dedali bilshe j bilshe zoseredzhuvalasya v rukah kilkoh miskih rodin yaki dedali chastishe rozglyadali svoyi derzhavni posadi yak spadkoyemni ta pidtrimuvali aristokratichni j absolyutistski nastroyi Postupovo sformuvalasya miska oligarhiya magistrativ Cya koncentraciya vladi v nevelikoyi miskoyi eliti miskih kantoniv sprichinila krizu uchasti Silski zhiteli dedali chastishe pidkoryalisya dekretam vidavanim bez yihnoyi zgodi yaki obmezhuvali yihni prava a takozh yihnyu socialnu ta kulturnu svobodu Pochatok povstannyaCim ukazom miska vlada Berna ogolosila pro devalvaciyu bacena Dokument datovano 22 listopada 1652 roku za starim stilem sho vidpovidaye 2 grudnya 1652 roku za novim stilem Na pochatku grudnya 1652 roku Bern devalvuvav svij midnij bacen na 50 abi jogo nominalna vartist bilshe vidpovidala jogo dijsnij vartosti dlya borotbi z inflyaciyeyu Vlada vstanovila termin lishe v tri dni dlya obminu midnih monet za starim kursom na nadijnishi zoloti abo sribni groshi Takim chinom lishe deyaki mogli skoristatisya ciyeyu propoziciyeyu z obminu i dlya bilshosti naselennya osoblivo dlya silskogo naselennya ce oznachalo sho polovina yihnih statkiv prosto propala Inshi kantoni nezabarom nasliduvali jogo priklad i tak samo znecinili bernski midni groshi Najvazhcha situaciya sklalasya v lyucernskij dolini Entlebuh de bernski baceni nabuli shirokogo poshirennya Finansove stanovishe bagatoh selyan stalo nestijkim pravlyachih magistrativ Lyucerna spriyali zavorushennyam sered naselennya Selyani dolini Entlebuh na choli z Gansom Emmeneggerom iz Shupfgajma ta Kristianom Shibi z poslali do Lyucerna delegaciyu z vimogoyu vzhiti zahodiv ale miska rada vidmovilasya navit visluhati yih Rozlyucheni selyani organizuvali zagalni zbori Landsgemeinde naselennya dolini v nezvazhayuchi na te sho taki zbori buli nezakonnimi oskilki zakoni togochasnoyi vladi ne viznavali svobodu zibran Zibrannya sho vidbulosya pislya mesi 10 lyutogo 1653 roku uhvalilo zupiniti vsi podatkovi platezhi doti doki vlada Lyucerna ne vikonaye yihni vimogi skorotivshi podatki ta skasuvavshi deyaki z nih uzagali yak ot podatki na sil hudobu j torgivlyu kinmi Vlada Lyucerna ne pobazhala zadovolniti vimogi naselennya ale j pridushiti ce povstannya v nih ne vijshlo Perevazhna bilshist silskih okrugiv kantonu Lyucern stala na bik selyan dolini Entlebuh uklavshi soyuz u Volguzeni 26 lyutogo 1653 roku Na pochatku bereznya zhiteli susidnoyi bernskoyi dolini Emmental priyednalisya do yihnoyi spravi zvernuvshis z analogichnimi vimogami do vladi Berna Obidva kantoni zaklikali inshih nezaluchenih chleniv Shvejcarskoyi konfederaciyi vistupiti poserednikami v konflikti ale vodnochas Tagzatcung zbori predstavnikiv kantonalnih uryadiv takozh pochav gotuvatisya do vijskovogo virishennya konfliktu Vijska z Shaffgauzena j Bazelya buli napravleni do Aargau ale ce negajno viklikalo zbrojnij opir sered naselennya tozh vijska buli zmusheni vidstupiti 18 bereznya 1653 roku katolicki centralni shvejcarski kantoni yaki vistupali yak poseredniki zaproponuvali v Lyucerni rezolyuciyu yaka zadovolnila bilshist vimog selyan osoblivo podatkovih U Berni analogichnij kompromis zaproponuvala protestantska delegaciya iz Cyuriha pid kerivnictvom mera Cyuriha Joganna Genriha Vazera 4 kvitnya 1653 roku Bernskij Emmental i bilshist okrugiv kantonu Lyucern prijnyali ci rezolyuciyi i yihni predstavniki prinesli novi klyatvi virnosti Ale lyudi v dolini Entlebuh ne prijnyali umov vladi oskilki krim nadannya deyakih podatkovih pilg vlada kriminalizuvala povstannya ta zaklikala do pokarannya jogo lideriv Na zasidanni v Zignau 10 kvitnya 1653 roku delegati vid Entlebuha perekonali svoyih susidiv v Emmentali ne dotrimuvatisya novih klyatv yaki predstavniki zboriv sklali v Berni Utvorennya Guttvilskoyi ligiSuchasna gravyura Niklausa Loyenbergera najvidatnishogo selyanskogo vozhdya 1653 roku Peregovori mizh miskoyu vladoyu i selyanami ne bulo prodovzheno U toj chas yak vlada obgovoryuvala na Tagzatcungu yak borotisya z povstalimi selyani pracyuvali nad tim abi zaruchitisya pidtrimkoyu sered silskogo naselennya inshih regioniv i lobiyuvali stvorennya oficijnogo soyuzu Selyanska delegaciya vidpravlena v Cyurih shvidko povernulasya nazad oskilki miska vlada yaka pridushuvala miscevi zavorushennya na svoyij teritoriyi vzhe dvichi v 1645 i v 1646 rokah vzhe usvidomila nebezpeku podibnih vistupiv 23 kvitnya 1653 roku predstavniki silskih zhiteliv Lyucerna Berna Bazelya i Zoloturna zustrilisya v Zumisvaldi j uklali soyuz vzyavshi zobov yazannya dopomagati odin odnomu Cherez tizhden voni znovu zustrilisya v Guttvili de pidtverdili svij soyuz i obrali svoyim liderom de z Ryudersvilya v Emmentali 14 travnya 1653 roku selyani znovu zustrilisya na landsgemajndi v Guttvili j oficijno oformili svij soyuz yak Guttvilsku ligu pidpisavshi pismovij dogovir u stili staroyi Federativnoyi hartiyi staroyi Shvejcarskoyi konfederaciyi Dogovir chitko viznachav ligu yak okreme politichne utvorennya sho vvazhalo sebe rivnim i nezalezhnim vid mist Povstannya proti podatkovogo gnitu transformuvalosya v ruh za nezalezhnist ideologichno zasnovanij na tradicijnih legendah pro zasnovnikiv Shvejcariyi osoblivo na perekazah pro Vilgelma Tellya Yuridichno selyani obgruntovuvali legitimnist svoyih zboriv i soyuzu starimi pravami osoblivo dogovorom 1481 roku Stanser Verkommnis odnogo z najvazhlivishih koalicijnih dogovoriv Staroyi Shvejcarskoyi konfederaciyi Selyani na toj chas povnistyu ovolodili teritoriyeyu yaku voni kontrolyuvali Voni vidmovlyalisya viznavati yurisdikciyu miskoyi vladi a takozh zdijsnyuvali vijskovij kontrol nad svoyimi rajonami Guttvilska liga vidkrito zayavila pro svij namir rozshiryuvatisya doti doki vona ne ohopit silske naselennya vsiyeyi Konfederaciyi Bilshist selyan pidtrimala povstannya nezgodnu zh menshist zmusili zamovknuti pogrozami nasilstva a podekudi jogo zastosuvannyam Spoluchennya mizh mistami bulo perervano a korabli na richkah zahopleno Selyani navit nadislali lista francuzkomu poslu v Zoloturni zapevnyayuchi francuzkogo korolya Lyudovika XIV u svoyih dobrih namirah Mizhkonfesijni konflikti sho ranishe dominuvali u vidnosinah mizh panivnoyu miskoyu vladoyu vidijshli na drugij plan na tli zagrozi z boku Guttvilskoyi ligi Selyanskij soyuz zhe podolav konfesijnij rozkol ob yednavshi katolikiv z Entlebuha j Zoloturna z protestantami z Emmentalya j Bazelya Guttvilskij dogovir nedvoznachno viznavav rivnist katolikiv i protestantiv u svoyemu soyuzi Mista prodovzhuvali manevruvati i vesti peregovori pro vijskovu pidtrimku v ramkah svoyih konfesijnih zv yazkiv katolickij Lyucern zvernuvsya za poserednictvom a potim i za vijskovoyu dopomogoyu do katolickih centralnih shvejcarskih kantoniv a protestantskij Bern z timi samimi cilyami zv yazavsya z protestantskim Cyurihom Nedovira mizh vladoyu katolickih i protestantskih kantoniv bula nastilki glibokoyu sho zhoden iz nih ne dozvolyav vijskam inshogo virospovidannya diyati na svoyij teritoriyi Zbrojne protistoyannyaBojovi diyi u hodi Selyanskoyi vijni Obidvi storoni pochali vidkrito gotuvatisya do zbrojnogo konfliktu Mista zitknulisya z problemoyu sho yihni armiyi skladalisya z opolchenciv yaki nabiralisya z silskogo naselennya pidvladnih yim teritorij ale same ce silske naselennya j obernulosya proti nih Bern pochav nabirati vijska u Vo j Bernskomu visokogir yi dvoh regionah yakih ne torknulosya povstannya Vladu Berna i Lyucerna pidtrimali inshi kantoni na Tagzatcungu U depeshi z Cyuriha povstannya vpershe bulo nazvano revolyuciyeyu g 18 travnya 1653 roku selyani vistavili ultimatumi Bernu j Lyucernu ta zibrali 16 000 bijciv u svoye vijsko Koli misto Bern vidpovilo vidmovoyu selyani popryamuvali do nogo pid provodom Loyenbergera dosyagnuvshi meti 22 travnya 1653 roku Druga armiya na choli z Emmeneggerom vzyala v oblogu Lyucern Miska vlada Berna viyavilasya negotovoyu do bitvi j odrazu zh vstupila v peregovori Protyagom kilkoh dniv mizh nimi j povstalimi bulo ukladeno mirni ugodi Zgidno z mirom na Myurifeldi Murifeldfrieden nazvanim na chest polya roztashovanogo nedaleko vid Berna de buv rozbitij tabir selyanskoyi armiyi pidpisanim Loyenbergerom i miskim glavoyu Berna de miska rada Berna obicyala 28 travnya 1653 roku vikonati finansovi vimogi selyan v obmin na rozpusk Guttvilskoyi ligi Zvazhayuchi na takij rozvitok podij Lyucern i selyani yaki oblyagali jogo takozh domovilisya pro peremir ya Armiya Loyenbergera znyala oblogu Berna i vidstupila ale narod vidmovivsya sliduvati za svoyimi liderami i zaperechuvav proti rozpusku Guttvilskoyi ligi 30 travnya 1653 roku sliduyuchi bilsh rannomu rishennyu Tagzatcungu i minulim vimogam Berna Cyurih zibrav armiyu z rekrutami zi svoyih vlasnih teritorij z Turgau i Shaffgauzena pid komanduvannyam de iz zavdannyam raz i nazavzhdi zlamati bud yakij zbrojnij opir z boku selyan Blizko 8000 bijciv iz 800 kinmi i 18 garmatami rushili do Aargau Uzhe cherez tri dni armiya Verdmyullera vzyala pid kontrol vazhlivu perepravu cherez richku Rojs bilya Mellingena Na pagorbah navkolo dovkolishnih sil Volenshvil j Otmarzingen zibralasya selyanska armiya chiselnistyu blizko 24 000 osib pid provodom Loyenbergera j Shibi Selyanska delegaciya namagalasya vesti peregovori z Verdmyullerom demonstruyuchi jomu mirnij dogovir ukladenij na Myurifeldi Verdmyuller yakij dosi ne znav pro cej dogovir pidpisanij lishe kilka dniv tomu vidmovivsya viznati jogo dijsnist i zazhadav bezzasterezhnoyi kapitulyaciyi selyanskoyi armiyi U pidsumku selyani atakuvali vijska Verdmyullera 3 chervnya 1653 roku ale buduchi pogano ekipirovanimi i ne mayuchi zhodnoyi artileriyi voni zaznali nishivnoyi porazki v bitvi pri Volenshvili Selyani buli zmusheni pogoditisya na Mellingenskij mir sho rozpuskav Guttvilsku ligu Selyani rozbrelisya po domivkah yim bulo ogolosheno amnistiyu za vinyatkom kerivnikiv povstannya Potim bernski vijska pid komanduvannyam de rushili z Berna do Aargau nazustrich cyurihskim silam Yihni ob yednani sili ne zalishali zhodnogo shansu selyanskomu oporu Vijska fon Erlaha nalichuvali blizko 6000 osib i 19 garmat Yihnya operaciya bula spravzhnoyu karalnoyu ekspediciyeyu vijska grabuvali sela na svoyemu shlyahu ta navit zrujnuvali ukriplennya malenkogo mistechka Vidlisbah yake vtratilo svoyi miski privileyi ta znovu bulo ogolosheno selom 7 chervnya 1653 roku bernska armiya zustrilasya iz zagonom iz vijska Loyenbergera chiselnistyu priblizno 2000 osib sho povertavsya z Volenshvilya Selyani vidstupili v Gercogenbuhzee de buli rozbiti vijskami fon Erlaha pid chas bitvi v malenkomu mistechku pochalasya pozhezha Niklaus Loyenberger utik i perehovuvavsya ale buv vidanij susidom i zatrimanij trahzelvaldskim landfogtom Samuelem Tribole 9 chervnya 1653 roku Naselennya dolini Entlebuh de pochalosya povstannya she trohi chinilo opir Selyanski vijska pid komanduvannyam Shibi marno namagalisya 5 chervnya 1653 roku ovoloditi mostom bilya Gizikona yakij utrimuvala ob yednana armiya mista Lyucerna i centralnih shvejcarskih kantoniv pid komanduvannyam de z Uri U nastupni tizhni vijska Cvayera povilno prosuvalisya cherez dolinu poki povnistyu ne ovolodili neyu do 20 chervnya 1653 roku Za kilka dniv Shibi buv shoplenij ta uv yaznenij u v yaznicyu v Zurzee NaslidkiSemero prividciv Selyanskoyi vijni buli stracheni v Bazeli 24 lipnya 1653 roku Shestero buli obezgolovleni odnogo povisili zobrazhenij na zadnomu plani pravoruch Vlada mist pridushivshi povstannya pristupila do suvorogo pokarannya lideriv Guttvilskoyi ligi Bern ne prijnyav umovi Melligenskogo miru z jogo amnistiyeyu zayavivshi sho dogovir nedijsnij na jogo teritoriyi i zhorstko rozpravivsya z silskim naselennyam Selyani buli oshtrafovani na veliki sumi i zmusheni buli pokriti vitrati na vijskovi diyi Myurifeldskij mir bulo ogolosheno nedijsnim Bernskoyu miskoyu radoyu yak i Guttvilsku ligu Silske naselennya bulo rozzbroyeno Bagatoh iz prihilnikiv ligi pomistili do v yaznici piddali torturam i vreshti resht zasudili do smertnoyi kari abo katorzhnih robit abo zaslali Kristiana Shibi stratili v Zurzee 9 lipnya 1653 roku Niklausa Loyenbergera obezgolovili i chetvertuvali v Berni 6 veresnya 1653 roku Jogo golovu pribili do shibenici razom z odnim iz chotiroh primirnikiv soyuznoyi ugodi Guttvilskoyi ligi Najsuvorishi pokarannya vidbulisya v kantoni Bern de bulo uhvaleno 23 smertni viroki porivnyano z vismoma j simoma smertnimi virokami v Lyucerni ta Bazeli vidpovidno Bagatoh inshih vidatnih selyan stratili vijskovi tribunali armiyi fon Erlaha Hocha vlada zdobula povnu vijskovu peremogu nad povstalimi vona utrimalasya vid podalshih drakonivskih zahodiv shodo shirokih verstv naselennya Usya istoriya z cim buntom yasno pokazala yim sho mista zalezhat vid pidtrimki svoyih silskih zhiteliv Povstannya bulo pridushene z velikimi trudnoshami lishe za dopomogi vijsk z Cyuriha j Uri Yakbi selyanam vdalosya rozshiriti Guttvilsku ligu j ohopiti silsku miscevist Cyuriha rezultat konfliktu mig bi buti inshim Miska vlada prekrasno usvidomlyuvala sho yij po suti poshastilo i yiyi diyi v nastupni roki vidobrazhali ce rozuminnya Roblyachi kroki z politichnogo rozkripachennya silskogo naselennya voni takozh vikonali bagato pochatkovih podatkovih vimog selyan poslablyuyuchi ekonomichnij tisk na nih Bulo provedeno podatkovi reformi azh do togo sho napriklad u kantoni Lyucern zagalne opodatkuvannya naselennya pomitno znizilosya v drugij polovini XVII stolittya Istorik Zuter navit dijshov visnovku sho Selyanska vijna 1653 roku zavadila podalshomu poshirennyu absolyutistskih tendencij u Shvejcariyi ta zapobigla rozvitku podibnomu do togo sho stavsya u Franciyi pislya Frondi Vlada shvejcarskih kantoniv zmushena bula diyati nabagato oberezhnishe i povazhati svoyih selyan Bernci napriklad doruchili svoyim landfogtam vikoristovuvati nabagato mensh pihatu i mensh avtoritarnu formu stosunkiv iz selyanami abi minimizuvati konfliktnij potencial Miska rada navit porushila sudovi spravi proti kilkoh svoyih landfogtiv na yakih bulo bagato skarg vid silskogo naselennya yake zvinuvachuvalo yih u korupciyi nekompetentnosti ta neobgruntovanomu zbagachenni Rajonnogo sherifa Trahzelvalda togo samogo Samuelya Tribole yakij zahopiv Niklausa Loyenbergera zvilnili sudili ta vidpravili na zaslannya na pochatku 1654 roku g en kolishnij posol Angliyi v Berni z 1705 do 1713 roku opublikuvav 1714 roku velikij traktat pid nazvoyu Zvit pro Shvejcariyu v yakomu vin opisav pravlinnya vladi yak duzhe m yake zgadavshi pro nizke opodatkuvannya porivnyano z inshimi yevropejskimi derzhavami ta navivshi yak prichinu porivnyano m yakogo pravlinnya strah pered zakolotami IstoriografiyaDeyaki vidi zbroyi sho yiyi vikoristovuvali selyani U nastupni desyatilittya pislya Selyanskoyi vijni miska vlada namagalasya pridushiti pam yat pro ce majzhe uspishne povstannya Simvoli oporu yak ot prapori abo zbroya yaku vikoristovuvali selyani zokrema yihni tradicijni palici z cvyahami na udarnih kincyah vidomi yak Bauern Knuttel bulo ogolosheno poza zakonom konfiskovano i znisheno Taki dokumenti yak soyuzni ugodi Guttvilskoyi ligi buli zahovani v shovishah miskih arhiviv Bud yaki publichni pominannya abo palomnictva do misc strat vozhdiv buntu buli zaboroneni i karalisya smertnoyu karoyu yak i spiv selyanskih vijskovih pisen Bern buv osoblivo aktivnij u pragnenni piddati cenzuri bud yaki spogadi pro cyu podiyu a takozh namagavsya ochorniti obrazi selyanskih lideriv Istorichni teksti tih chasiv zazvichaj sliduyut oficijnij poziciyi zgaduyuchi Selyansku vijnu yaksho vzagali yiyi zgaduyut i lishe stislo ta negativnoyu konotaciyeyu Prote cenzura bula ne zovsim vdaloyu silski zhiteli chastkovo zberegli spogadi pro 1653 rik a rizni svidchennya pro ti podiyi buli nadrukovani v Nimechchini Schybi auf der Folter Martina Disteli 1840 Na malyunku zobrazhenij selyanskij lider Kristian Shibi zakatovanij u Zurzee Alegoriya na rozip yatogo Hrista U XIX stolitti oficijna tochka zoru pro ti podiyi piddavalasya dedali bilshomu sumnivu Kolishnye aristokratichne dominuvannya bulo silno oslablene pid chas Napoleonivskoyi epohi koli Shvejcariya bula francuzkoyu kliyentskoyu respublikoyu Period isnuvannya Gelvetijskoyi respubliki buv korotkochasnim ale demokratichni ideali vse zh vstigli poshiritisya sered naselennya Vidnovlennya kolishnogo rezhimu pislya zakinchennya napoleonivskoyi epohi viyavilosya lishe timchasovim doki Shvejcariya ne stala federativnoyu derzhavoyu 1848 roku koli bulo uhvaleno yiyi pershu demokratichnu konstituciyu Pid chas restavraciyi demokratichni vidavci instrumentuvali ta interpretuvali istoriyu Selyanskoyi vijni yak alegoriyu togochasnoyi borotbi za demokratiyu rozglyadayuchi Selyansku vijnu 1653 roku yak rannij provisnik svoyih vlasnih zusil z podolannya avtoritarnogo rezhimu Populyarnist zdobuli ilyustraciyi de 1839 1840 rokiv yakij vikoristovuvav sceni Selyanskoyi vijni yak alegorichni obrazi Komentaria Usi dati dano za grigorianskim kalendarem yakij uzhe diyav u vsih katolickih kantonah todi yak protestantski kantoni vse she sliduvali yulianskomu kalendaryu b de buli nazvani tak tomu sho spochatku voni buli nezalezhnimi z oglyadu na nizke pravosuddya i takim chinom znachnoyu miroyu vilnimi v serednovichnomu rozuminni cogo slova v Cej proces devalvaciyi tovarnih groshej sho mayut vnutrishnyu vartist nizhchu za yihnyu nominalnu vartist tak zvani pogani groshi i vitisnennya yih horoshimi groshima z obigu opisuyetsya zakonom Greshema g Cya zamitka jmovirno mozhe buti pershim dokumentalno pidtverdzhenim vikoristannyam slova revolyuciya iz suchasnim znachennyam u znachenni politichnoyi revolyuciyi bez bud yakoyi konotaciyi yak krugovogo ruhu g Zavdyaki svoyim zv yazkam vin odruzhivsya z predstavniceyu vplivovoyi bernskoyi sim yi fon Graffenrid Samuelyu Tribole bulo dozvoleno povernutisya iz zaslannya lishe cherez dva roki naprikinci 1655 roku i znovu sluzhiti v miskij radi Berna PrimitkiSuter 1997 is the main source used See generally Im Hof 1974 2001 Wurgler 2001 Holenstein HDS 2005 Wohler HDS 2005 Suter HDS 2002 Holenstein 2004 p 33 Suter 1997 p 363ff Suter 2004 p 146 Suter 1997 pp 382 390 Holenstein 2004 p 34f Suter 2004 p 147 Messmer 2003 Holenstein 2004 p 35ff Suter 1997 p 122f Stussi Lauterburg 2003 p 21 Holenstein 2004 p 37 State Archive of Lucerne Bauernkrieg 1653 Stussi Lauterburg 2003 p 39f Stussi Lauterburg 2003 p 28 Stussi Lauterburg 2003 p 37 Stussi Lauterburg 2003 p 39 Holenstein 2004 p 38f Stussi Lauterburg 2003 p 43 Stussi Lauterburg 2003 p 44 Holenstein 2004 pp 39ff 49 Holenstein 2004 p 40 Stussi Lauterburg 2003 p 45 Holenstein 2004 p 47 Suter 2004 p 151 Stussi Lauterburg 2003 p 46 Bonjour Edgar et al A Short History of Switzerland Oxford 1952 p 194 Stussi Lauterburg 2003 pp 49 56 Stussi Lauterburg 2003 p 57 Wahlen 1952 p 69 Wahlen 1952 p 104 Stussi Lauterburg 2003 p 59 Wahlen 1952 p 72 Stussi Lauterburg 2003 p 62 Stussi Lauterburg 2003 pp 66f Wahlen 1952 p 105 Stussi Lauterburg 2003 p 69 Holenstein 2004 p 51 Suter 2004 pp 154f Suter 2004 p 162 Stussi Lauterburg 2003 p 374 Landolt 2004 Stussi Lauterburg 2003 p 68 Suter 2004 pp 148 151f Stussi Lauterburg 2003 p 73 Suter 2004 p 153 Suter 2004 p 150ff Suter 1997 p 404 Hostettler 2003 Suter 2004 p 152 Stanyan 1714 Wirz et al Wirz 1653 Suter 2004 p 155 University library of Lucerne Handschriften Drucke und Bilder zum Bauernkrieg 1653 Arhivovano zhovten 23 2004 na sajti Wayback Machine Holenstein 2004 Suter 1997 pp 55f JHolenstein 2004 p 53 Stussi Lauterburg 2003 p 20 Wohler HDS 2005 Free Districts Suter 1997 p 13 Romer J 2004 2 DzherelaHolenstein A 2004 Der Bauernkrieg von 1653 Ursachen Verlauf und Folgen einer gescheiterten Revolution pp 28 65 in Romer J ed Bauern Untertanen und Rebellen Orell Fussli Verlag Zurich 2004 ISBN 3 280 06020 6 An earlier abridged version appeared under the same title Arhivovano lipen 6 2011 na sajti Wayback Machine in Berner Zeitschrift fur Geschichte und Heimatkunde no 66 pp 1 43 2004 Hostettler U 2003 Mach Mist derweil Du Landvogt bist Die Gnadigen Herren Samuel Tribolet April 19 2003 Hostettler U 2003 2 Stationentheater Eggiwil Bauernkrieg 1653 Skript Script of a Swiss theatre production in 2003 including background information on the history Im Hof U Geschichte der Schweiz 7th ed Stuttgart 1974 2001 ISBN 3 17 017051 1 Landolt N 2004 Revolte oder Krieg Regional unterschiedliche Auspragungen des Bauernkrieges 1653 pp 87 104 in Romer J ed Bauern Untertanen und Rebellen Orell Fussli Verlag Zurich 2004 ISBN 3 280 06020 6 Messmer K 2003 Canton of Lucerne Dept of Justice and Culture in collaboration with the newspaper March 15 2003 Muhlestein H 1942 Der grosse schweizerische Bauernkrieg self published Celerina 1942 Reprinted 1977 Unionsverlag Zurich ISBN 3 293 00003 7 For a gist of this Marxist interpretation see Vorwarts Der schweizerische Bauernkrieg 1653 Arhivovano gruden 14 2006 na sajti Wayback Machine URL last accessed August 17 2006 Muster E Texte und Bilder zum Grossen Schweizerischen Bauernkrieg von 1653 Texts and images on the great Swiss peasant war of 1653 Romer J 2004 1653 Geschichte Geschichtsschreibung und Erinnerung pp 8 27 in Romer J ed Bauern Untertanen und Rebellen Orell Fussli Verlag Zurich 2004 ISBN 3 280 06020 6 1714 An account of Switzerland published by London 1714 Romer J 2004 2 Der Bauernkrieg als Revolution und die Revolution als Bauernkrieg pp 131 142 in Romer J ed Bauern Untertanen und Rebellen Orell Fussli Verlag Zurich 2004 ISBN 3 280 06020 6 State Archive of Lucerne Bauernkrieg 1653 Forderungen von Stadt und Amt Willisau an die stadtische Obrigkeit 21 Februar 1653 Arhivovano lipen 6 2011 na sajti Wayback Machine Stussi Lauterburg J Luginbuhl H Gasser A Greminger A 2003 Verachtet Herrenpossen Verschuchet fremde Gast Verlag Merker im Effingerhof Lenzburg 2003 ISBN 3 85648 124 9 Suter A 1997 Der Schweizerische Bauernkrieg von 1653 Politische Sozialgeschichte Sozialgeschichte eines politischen Ereignisses Fruhneuzeitforschungen Vol 3 Biblioteca Academica Verlag Tubingen 1997 ISBN 3 928471 13 9 Suter A 2004 Kollektive Erinnerungen an historische Ereignisse Chancen und Gefahren Der Bauernkrieg als Beispiel pp 143 163 in Romer J ed Bauern Untertanen und Rebellen Orell Fussli Verlag Zurich 2004 ISBN 3 280 06020 6 Wahlen H Jaggi E 1952 Der schweizerische Bauernkrieg 1653 und die seitherige Entwicklung des Bauernstandes Buchverlag Verbandsdruckerei Bern 1952 Published on the occasion of the tricentennial of the peasant war No ISBN Wirz H K 1653 Ohnpartheyliche substantzliche Beschreibung der Eydtgnossischen Unruhen im Jahre Christi 1653 Arhivovano lipen 3 2007 na sajti Wayback Machine Impartial description of the uprisings in Switzerland in the year of the Lord 1653 Zurich 1653 University library of Lucerne Wirz H K Basler J Gloggner J B et al Untitled Darstellungen und Dokumente zum Bauernkrieg 1653 Arhivovano sichen 18 2005 na sajti Wayback Machine late 17th or early 18th century University library of Lucerne LiteraturaBlickle P Deutsche Untertanen Ch Beck Verlag Munich 1981 ISBN 3 406 08164 9