Селезньов Іван

Іва́н Федорович Селезньо́в (нар. 3 січня 1856, Київ — пом. 31 березня 1936, Київ) — український живописець, представник академізму.

Селезньов Іван Федорович
Народження	3 січня 1856(1856-01-03) Київ, Російська імперія
Смерть	31 березня 1936(1936-03-31) (80 років)
	Київ, Українська СРР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Жанр	жанрове малярство, історичний живопис, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Петербурзька академія мистецтв (1881)
Діяльність	художник
Вчитель	Чистяков Павло Петрович
Відомі учні	Агніт-Следзевський Казимир Генріхович, Аронсон Борис Соломонович, Козик Михайло Якимович, Масютин Федір Максимович, Зарицький Соломон Мойсейович, Курнаков Георгій Васильович, Литвиненко Валентин Гаврилович, Трохименко Карпо Дем'янович, Іссахар-Бер Рибак, Золотов Григорій Олександрович, Мінюра Євдоким Петрович, Богомазов Олександр Костянтинович, Ковжун Павло Максимович, Маренков Олексій Васильович, Трубецька Марія Володимирівна, Длугач Михайло Оскарович, Маковський Василь Михайлович, ^d і Невкритий Денис Никифорович
Працівник	Малювальна школа Мурашка, Київський політехнічний інститут і Київське художнє училище
Нагороди
Селезньов Іван Федорович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Селезньов.

Життєпис

Народився 3 січня 1856 в Києві в родині селянина із Калузької губернії. Початкову освіту у 1868—1872 роках здобув у Першій київській гімназії. Протягом 1872—1881 років навчався в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі у майстерні Павла Петровича Чистякова. За час навчання за академічні малюнки і картини нагороджений шістьма медалями: срібними медалями (1876 року отримав дві Малі срібні медалі; у 1877, 1878 роках — Велику срібну медаль); золотими (1880, 1882). За програмну роботу «Яків упізнає одяг сина свого Йосипа, проданого братами в Єгипет» художник у 1880 році удостоївся Малої золотої медалі. На випускному курсі в 1881 році удостоївся звання класного художника I ступеня за картину «Святий Сергій благословляє Дмитра Донського на битву». У 1882 році взяв участь в академічному конкурсі випускних програм і отримав за картину «Князь Дмитро Юрійович Красний у летаргічному сні» Велику золоту медаль з правом пенсіонерської поїздки за кордон на казенний рахунок.

Протягом 1883—1886 років жив і працював у Європі, де удосконалював свою майстерність, копіюючи твори майстрів попередніх епох, вивчав твори мистецтва в музеях і картинних галереях Відня, Мюнхена, Венеції, Флоренції, Рима, Равенни, та у багатьох інших містах. 1886 року повернувся до Києва, де з того ж року по 1890 рік викладав у Київськійї рисувальній школі Миколи Мурашка. З 1898 по 1920 рік викладав малювання в Політехнічному інституті, одночасно з 1901 року працював у Київському художньому училищі, в якому з 1911 по 1914 рік був директором. Серед його учнів — Казимир Агніт-Следзевський, Борис Аронсон, Олександр Богомазов, Михайло Длугач, Соломон Зарицький, Григорій Золотов, Павло Ковжун, Михайло Козик, Георгій Курнаков, Валентин Литвиненко, Василь Маковський, Олексій Маренков, Федір Масютин, Євдоким Мінюра, Мозалевський Іван, Іссахар-Бер Рибак, Олександр Сиротенко, Карпо Трохименко, Марія Трубецька.

Помер у Києві 31 березня 1936 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Творчість

Писав картини на історичні та побутові теми, портрети, пейзажі і натюрморти, зокрема:

• «Князь Дмитрій Юрійович у летаргічному сні» (1882);
• «Останній акорд» (1885, Палац-музей в Алупці);
• «В Помпеї» (1886);
• «Портрет Олі Терещенко» (1890).

«Останній акорд»	«В Помпеї»

Написав портрети Миколи Мурашка і його дочки, Харитона Платонова, Федора Данилова (всі у 1905 році), дружини. Потрети дружини і Федора Данилова (обидва полотно, олія) зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві.

Був одним із організаторів Київського товариства релігійного живопису і разом зі своїми учнями по Малювальній школі Мурашка брав участь у відновленні фресок ХІІ століття в Кирилівській церкві в Києві. У 1897 році виконав образи для іконостасу Покровської церкви на Солом'янці в Києві. На прохання Адріяна Прахова виконав дві композиції «Стрітення» і «Хрещення» в Софіївському соборі.

• Вознесіння Ісуса Христа. Олія. ХІХ ст. Склепіння центральної бані, Кирилівська церква.
• Богородиця-Оранта. Олія. ХІХ ст. Конха центральної апсиди, Кирилівська церква.

Автор рисунків для альбому-посібника для митців-початківців.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
2. . Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
3. Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 45.

Література

• Селезньов Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. — Кн. 2, [т. 7] : Пряшівщина (продовження) — Сибір. — .;
• Селезньов Іван Федорович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 206.;
• Селезньов Іван Федорович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Селезньов Іван Федорович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 529. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]