Ко́нсул (лат. consul) — вищий виборний магістрат у Стародавньому Римі.
Посада консула була колегіальною, тобто консулів було відразу двоє, обиралися вони на один рік у центуріатних коміціях. Кожний консул мав право вето на рішення свого колеги.
Згідно з римською традиційною історією, консули спочатку вибиралися тільки з патриціїв, але в результаті боротьби плебеїв з патриціями з 367 р. до н. е. один з консулів став обиратися з плебеїв (першим з плебейських консулів став Луцій Секстій).
Консули володіли вищою цивільною і військовою владою, набирали легіони і очолювали їх, скликали сенат і коміції, головували в них, призначали диктаторів, проводили ауспіції і т. д. У надзвичайних обставинах сенат наділяв консулів необмеженими повноваженнями.
Помічниками консулів були квестори. У римській системі літочислення роки позначалися іменами консулів даного року (вони іменувалися лат. consules ordinarii).
За законами республіки, мінімальний вік консула становив 41 (для патриція) і 42 роки (для плебея). Після закінчення терміну посади консули отримували в управління яку-небудь провінцію і посаду проконсула.
У епоху імперії консули втратили реальну владу, ця посада перетворилася на почесний титул, а з виборної посада перетворилася на ту, яка призначається.
Історія
Консулат у Римській Республіці
Після легендарного вигнання останнього римського царя Луція Тарквінія Гордого та кінця Римського Царства, обов'язки та повноваження царя у більшій мірі перейшли до новоствореного інституту консулів Римської республіки. Спочатку консулів називали преторами («лідерами») згідно з їхніми обов'язками головнокомандуючих. У 367 р. до н. е. верховний посадовець став іменуватися консулом (в латинській мові consulere означає «радитися»), а термін «претор» став позначати наступну після консула посаду, при цьому його основною компетенцією стало здійснення міського правосуддя у цивільних справах. За відсутності консула, преторові належала вища влада.
Вважалося, що інститут консулів бере свій початок від традиційної дати встановлення Республіки у 509 р. до н. е., але у V столітті до н. е. послідовність консулів не була безперервною. У мирний час консули мали широкі повноваження (адміністративні, законодавчі та суддівські), а під час війни часто очолювали армію. Додаткові релігійні обов'язки включали деякі повноваження, які через свою офіційну важливість, могли виконуватися лише вищими посадовими особами держави.
Двоє консулів обиралися щороку, служили разом, кожен мав право вето на дії свого колеги. Вважається, що спочатку право стати консулом мали лише патриції. Консули обиралися Центуріатною коміцією, в якій переважала аристократія. Однак, формально вони отримували владу тільки після ратифікації їхніх кандидатур у Куріатній коміції, яка надавала консулам імперій відповідно до закону lex curiata de imperio.
Традиційно консулами ставали лише патриції, і тільки у 367 р. до н. е. плебеї здобули право перебування на вищій державній посаді за законом Lex Licinia Sextia, який встановлював, що щонайменше один консул щороку мав бути плебеєм. Першим плебейським консулом став Луцій Секстій, якого обрали наступного року. Сучасні історики, однак, ставлять під сумнів традиційну оцінку становища плебеїв часів ранньої Республіки, звертаючи увагу на те, що близько третини консулів до Секстія мали плебейські, не патриціанські імена. Можливо, що наявна хронологія була дещо викривлена, але очевидно, що один з перших консулів, Луцій Юній Брут, походив з плебейської родини. Іншим поясненням цього може бути гіпотеза про те, що протягом соціальної боротьби у V столітті, посада консулів була поступово монополізована патриціанською елітою.
Під час війни головним критерієм відбору консулів було воєнне вміння та репутація, але в усі часи вибори мали політичне значення. З часом консульство стало звичайною кінцевою точкою cursus honorum — послідовності посад, які займає особа. Коли Сулла законодавчо врегулював cursus, мінімальним віком для обрання консулом фактично став 41 рік.
За часів пізньої Республіки, після закінчення терміну повноважень, колишній консул зазвичай деякий час обіймав посаду проконсула — губернатора однієї з римських провінцій, який підпорядковувся сенату. Найчастіше з усіх провінції для проконсульства обиралася Цизальпійська Галлія.
Консули-суффекти
Якщо консул помирав до кінця свого терміну (що не є незвичайним, коли консули перебували на передовій лінії військових дій) або був знятий з посади, на його місце обирався консул-суффект (лат. consul suffectus), який виконував обов'язки консула до наступних виборів.
Коли Октавіан Август встановив принципат, він змінив політичну природу консулату, позбавивши його більшої частини військових повноважень. Хоча титул консула все ще був почесним і обов'язковим для деяких посад, багато консулів йшли у відставку протягом року, дозволяючи іншим ставати консулами-суффектами. Зрештою близько половини посадовців у ранзі претора мали можливість стати консулами. Іноді консул-суффект у свою чергу також йшов у відставку, тоді призначався новий консул-суффект. Своєї найвищої точки ця практика досягла за правління Коммода, коли у 190 р. на посаді консулів перебувало послідовно 25 осіб.
Консули часів Римської Імперії
Імператори часто призначали на посаду консулів самих себе, своїх протеже чи родичів, незважаючи на вікові вимоги. Наприклад, імператор Гонорій став консулом при народженні. Діон Кассій стверджує, що Калігула бажав зробити консулом свого коня Інцитата, але був вбитий до того, як зміг втілити свій намір у життя.
Бути консулом було дуже великою честю і ця посада залишалася головним символом нерухомого республіканського устрою. Можливо, з метою набуття формальної легітимності, Галльська Імперія, яка відокремилася від Римської, протягом свого існування (260-274 рр.) мала свою пару консулів. Перелік консулів цієї держави наразі неповний, складений на основі написів та монет.
Однією з реформ імператора Костянтина I (правив у 306-337 рр.) було призначення одного з консулів до Рима, а іншого — до Константинополя. Тому, коли Римська Імперія розділилася на дві частини після смерті Феодосія I (правив у 379-395 рр.), імператор кожної з частин здобув право призначати одного з консулів; також один з імператорів міг з багатьох причин дозволити своєму колезі призначити обох консулів.
У VI столітті все рідше стали призначати консулів, і за правління Юстиніана I (527-565 рр.) посада консула остаточно зникла. У Західній Римській Імперії останнім консулом у 534 р. став Децій Павлін, а у Східній — Аніцій Фауст Альбін Базілій у 541 р. Датування років за консулами було скасовано у 537 р., коли Юстиніан впровадив датування за роком правління імператора та індикт.
За часів Юстина II (правив у 565-578 рр.) призначення на посаду консула стало частиною процедури коронації нового імператора; останнє свідчення про призначення консулом відноситься до 632 р., коли титул консула отримав майбутній імператор Констант II. Юридично посада консула існувала до початку IX століття, коли Лев VI зрештою її скасував. З того часу грецькі аналоги титулів консула та екс-консула, hypatos та apo hypaton, стали відноситися до менш почесних.
Попри це, у 739 р. титул римського консула був запропонований Папою Римським Карлу Мартеллу, однак той відмовився його прийняти.
Повноваження та обов'язки
Обов'язки консулів за часів Республіки
Після вигнання царів та встановлення Республіки, вся влада, яка належала царям, перейшла до двох відомств: консулів та Священного царя (лат. rex sacrorum). Останній узяв на себе функцію вищої духовної влади, тоді як консулам було надано цивільну та військову владу — імперій (лат. imperium). Однак, з метою запобігання концентрації влади в руках однієї особи, імперій був розподілений між двома консулами, кожен з яких мав право вето на рішення свого колеги.
Консули представляли виконавчу владу в державі та очолювали республіканський уряд. Спочатку консули мали широкі повноваження у виконавчій та судовій сферах, але із розвитком римської судової системи деякі функції перейшли від консулів до інших урядовців. Так, наприклад, у 443 р. до н. е. консулів було позбавлено права на ценз, яке в свою чергу було надано цензорам. Другою функцією, відібраною у консулів, стало право на судочинство. У 366 р. до н. е. позицію верховних суддів замість консулів зайняли претори. З того часу консули мали право виступати як судді лише у надзвичайному випадку та згідно зі спеціальним декретом Сенату.
Цивільна сфера діяльності консулів
Більшу частину часу влада розподілялася між цивільною та військовою сферами. Допоки консули перебували в померії (у межах міста Рим), вони очолювали уряд, а інші посадові особи, за виключенням плебейських трибунів, їм підпорядковувалися у межах своїх посад. Внутрішній державний апарат республіки контролювався консулами. Вони також мали право викликів до суду та арештів, яке однак було обмежене правом оскарження консульських рішень.
У межах свої виконавчих функцій консули були відповідальні за здійснення постанов сенату та законів коміцій. Іноді, в екстрених випадках, консули мали змогу діяти самостійно та на власний розсуд. Консули також виступали як офіційні представники Римської держави у міжнародних відносинах. До того, як будь-який посол іншої держави потрапляв до сенату, він зустрічався з консулами, які представляли посланця сенатові та проводили переговори між сенатом та іноземними країнами.
Консули мали право скликання сенату та головували на його зборах. Кожний консул щомісяця виступав як голова сенату. Вони також мали право скликання будь-якої з трьох римських коміцій (куріатної, центуріатної та трибунатної) та головували над ними. Таким чином, консули керували виборами та висували на голосування законопроєкти. Якщо жоден з консулів не був присутнім в місті, їхні цивільні повноваження брав на себе міський претор (лат. praetor urbanus).
Під час кожної прилюдної появи консулів супроводжували дванадцять лікторів, які символізували величність посади консула та виконували обов'язки особистої охорони. Кожен ліктор тримав фасції — в'язку лозин, в якому знаходилася сокира. Лозини означали право покарання, а сокира — смертну кару. У межах міста ліктори прибирали сокири з фасцій, на знак того, що жоден громадянин не може бути покараний без судового вироку. Заходячи до Центуріатної Коміції (лат. Comitia Centuriata), ліктори мали опускати фасції, показуючи, що влада консулів походить від римського народу (лат. populus romanus).
Військова діяльність консулів
За межами Рима влада консулів була набагато більша як головнокомандувачів усіх римських легіонів. Саме в цій ролі консули мали необмежену владу. Коли за декретом сенату оголошувався воєнний стан, консули проводили набір рекрутів на Марсовому полі. Вступаючи до армії, кожен солдат мав скласти присягу на вірність консулам. Також консули контролювали збір військових сил, виставлених союзниками.
У межах міста консул мав право карати та заарештовувати будь-якого громадянина, але не міг накласти смертний вирок. Однак під час військової кампанії, консул мав змогу на свій розсуд виносити будь-яке покарання солдату, офіцеру, вільному громадянину або союзнику.
Кожен із консулів командував армією, яка зазвичай складалася з двох легіонів, за допомогою військових трибунів та квестора, який відповідав за фінансову частину. У поодиноких випадках, коли в похід виступали обидва консули, вони командували армією по черзі, щоденно змінюючи один одного. Типова армія тих часів налічувала приблизно 20 тисяч осіб і складалася з двох римських легіонів та двох союзницьких. За часів ранньої Республіки супротивники Рима жили в центральній Італії, тому кампанії тривали декілька місяців. Із розширенням римських кордонів, тривалість військових дій збільшилася. Стародавній Рим був войовничою державою, і дуже рідко не вів війни. Тому коли консул приступав до виконання консульських обов'язків, від нього очікували, що він переможе ворогів Рима та розширить державні кордони, а його солдати сподівалися повернутися додому із здобиччю. Якщо консул здобував блискучу перемогу, його війська вітали його як імператора, а сам він міг вимагати право тріумфу.
Кожен консул командував армією так, як вважав за потрібне, та мав необмежену владу. Однак, по закінченню кампанії, він міг переслідуватися у судовому порядку за його злочини (наприклад, за пограбування провінцій чи розкрадання державних коштів).
Запобігання зловживанням
Для запобігання зловживанню консульською владою кожному консулові надавалося право вето на рішення свого колеги. Тому, за винятком провінцій, де один з консулів був командуючим місцевими військами, консули мали змогу діяти лише у згоді, чи, як мінімум, не проти один одного. Якщо проти одного з консулів висувалося звинувачення, то його колега міг подати апеляцію, і, якщо вона мала успіх, звинувачення знімалося. З метою уникнення небажаних конфліктів, щомісяця тільки один з консулів виконував свої обов'язки. Мається на увазі не те, що інший консул був тимчасово позбавлений влади, а лише те, що перший з них мав змогу діяти без перешкод. Наступного місяця консули мінялися ролями, і так продовжувалося протягом усього терміну консулату.
Іншим засобом контролю консулів був той факт. що по закінченню терміну повноважень кожен з колишніх консулів міг бути притягнутий до відповідальності за свої вчинки під час перебування на цій посаді.
Також існувало три обмеження консульської влади: короткий термін повноважень (один рік), чітке визначення їхніх обов'язків Сенатом та неможливість повторної участі у виборах консула одразу після закінчення першого терміну. Зазвичай період між консулатами становив десять років.
Губернаторство
Після закінчення консулату, сенат призначав консула на посаду губернатора провінції. Провінції, куди призначався кожен з консулів, визначалися шляхом жеребкування, яке проводилося наприкінці консулату.
Таким чином, консул по закінченню своїх повноважень ставав проконсулом, а його влада обмежувалася однією з численних провінцій Республіки і вже не поширювалася на всю державу, а в інших провінціях навіть була незаконною. Також проконсул не мав права залишати свою провінцію до завершення строку своїх повноважень або до приїзду свого наступника, за винятком лише окремих випадків, коли на це був спеціальний дозвіл сенату. Термін проконсульства становив переважно від одного до п'яти років.
Призначення диктатора
Під час кризи, особливо коли римські території знаходилися під загрозою ворожого нападу, консули, за пропозицією сенату, призначали диктатора, якому надавалася верховна влада в державі на період не більше, ніж 6 місяців. Протягом диктатури повноваження консулів тимчасово припинялися.
Права та обов'язки консулів за часів Імперії
Після того, як Октавіан Август став у 27 р. до н. е. імператором і встановив принципат, консули втратили більшу частину своєї влади та обов'язків. Хоча це досі була найвища посада в державі, в умовах абсолютної верховної влади імператора консули стали лише символом республіканської спадщини. Все частіше консульська посада обіймалася самим імператором і зрештою стала суто імператорською; за консулами в Римській Імперії, однак, залишилося право головувати в Сенаті. Також в надзвичайних випадках консули мали право чинити правосуддя та представляли ігри в Circus Maximus та всі урочистих церемоніях на честь імператора, що проводилися за їх власний рахунок.
Після закінчення терміну повноважень колишні консули (проконсули) зазвичай обіймали посади губернаторів римських провінцій, на яких служили від трьох до п'яти років.
Датування
Кожен рік називався на ім'я консулів, що правили в цьому році (подібно до року царювання в монархії), хоча існувало практичніше датування «від заснування міста» (тобто від дати заснування Рима). Наприклад, 59 р. до н. е. називався «консулатом Цезаря та Бібула», адже консулів цього року звали Гай Юлій Цезар та Марк Кальпурній Бібул — хоча фактично вся влада належала Цезарю; саме тому іноді цей рік жартівливо називають «консулатом Юлія та Цезаря».
У латинській мові для позначення дати зазвичай використовувалася така конструкція як абсолютний аблатив. Як приклад — «M. Messalla et M. Pupio Pisone consulibus», що літературною мовою можна перекласти як коли консулами були «Марк Мессалла та Марк Пупій Пізон» (Caesar's De Bello Gallico)
Див. також
Джерела
- Полібій. Загальна історія
- Светоній. Життя дванадцяти цезарів
- Oxford Classical Dictionary, 3rd ed., Hornblower, S. and Spawforth, A. edd.
- T. J. Cornell — The beginnings of rome
- Oxford Dictionary of Byzantium, Oxford University Press, p. 527,
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya pro vishij magistrat Starodavnogo Rimu Pro inshe znachennya div Konsul Ko nsul lat consul vishij vibornij magistrat u Starodavnomu Rimi Posada konsula bula kolegialnoyu tobto konsuliv bulo vidrazu dvoye obiralisya voni na odin rik u centuriatnih komiciyah Kozhnij konsul mav pravo veto na rishennya svogo kolegi Zgidno z rimskoyu tradicijnoyu istoriyeyu konsuli spochatku vibiralisya tilki z patriciyiv ale v rezultati borotbi plebeyiv z patriciyami z 367 r do n e odin z konsuliv stav obiratisya z plebeyiv pershim z plebejskih konsuliv stav Lucij Sekstij Konsuli volodili vishoyu civilnoyu i vijskovoyu vladoyu nabirali legioni i ocholyuvali yih sklikali senat i komiciyi golovuvali v nih priznachali diktatoriv provodili auspiciyi i t d U nadzvichajnih obstavinah senat nadilyav konsuliv neobmezhenimi povnovazhennyami Pomichnikami konsuliv buli kvestori U rimskij sistemi litochislennya roki poznachalisya imenami konsuliv danogo roku voni imenuvalisya lat consules ordinarii Za zakonami respubliki minimalnij vik konsula stanoviv 41 dlya patriciya i 42 roki dlya plebeya Pislya zakinchennya terminu posadi konsuli otrimuvali v upravlinnya yaku nebud provinciyu i posadu prokonsula U epohu imperiyi konsuli vtratili realnu vladu cya posada peretvorilasya na pochesnij titul a z vibornoyi posada peretvorilasya na tu yaka priznachayetsya IstoriyaKonsulat u Rimskij Respublici Pislya legendarnogo vignannya ostannogo rimskogo carya Luciya Tarkviniya Gordogo ta kincya Rimskogo Carstva obov yazki ta povnovazhennya carya u bilshij miri perejshli do novostvorenogo institutu konsuliv Rimskoyi respubliki Spochatku konsuliv nazivali pretorami liderami zgidno z yihnimi obov yazkami golovnokomanduyuchih U 367 r do n e verhovnij posadovec stav imenuvatisya konsulom v latinskij movi consulere oznachaye raditisya a termin pretor stav poznachati nastupnu pislya konsula posadu pri comu jogo osnovnoyu kompetenciyeyu stalo zdijsnennya miskogo pravosuddya u civilnih spravah Za vidsutnosti konsula pretorovi nalezhala visha vlada Vvazhalosya sho institut konsuliv bere svij pochatok vid tradicijnoyi dati vstanovlennya Respubliki u 509 r do n e ale u V stolitti do n e poslidovnist konsuliv ne bula bezperervnoyu U mirnij chas konsuli mali shiroki povnovazhennya administrativni zakonodavchi ta suddivski a pid chas vijni chasto ocholyuvali armiyu Dodatkovi religijni obov yazki vklyuchali deyaki povnovazhennya yaki cherez svoyu oficijnu vazhlivist mogli vikonuvatisya lishe vishimi posadovimi osobami derzhavi Dvoye konsuliv obiralisya shoroku sluzhili razom kozhen mav pravo veto na diyi svogo kolegi Vvazhayetsya sho spochatku pravo stati konsulom mali lishe patriciyi Konsuli obiralisya Centuriatnoyu komiciyeyu v yakij perevazhala aristokratiya Odnak formalno voni otrimuvali vladu tilki pislya ratifikaciyi yihnih kandidatur u Kuriatnij komiciyi yaka nadavala konsulam imperij vidpovidno do zakonu lex curiata de imperio Tradicijno konsulami stavali lishe patriciyi i tilki u 367 r do n e plebeyi zdobuli pravo perebuvannya na vishij derzhavnij posadi za zakonom Lex Licinia Sextia yakij vstanovlyuvav sho shonajmenshe odin konsul shoroku mav buti plebeyem Pershim plebejskim konsulom stav Lucij Sekstij yakogo obrali nastupnogo roku Suchasni istoriki odnak stavlyat pid sumniv tradicijnu ocinku stanovisha plebeyiv chasiv rannoyi Respubliki zvertayuchi uvagu na te sho blizko tretini konsuliv do Sekstiya mali plebejski ne patricianski imena Mozhlivo sho nayavna hronologiya bula desho vikrivlena ale ochevidno sho odin z pershih konsuliv Lucij Yunij Brut pohodiv z plebejskoyi rodini Inshim poyasnennyam cogo mozhe buti gipoteza pro te sho protyagom socialnoyi borotbi u V stolitti posada konsuliv bula postupovo monopolizovana patricianskoyu elitoyu Pid chas vijni golovnim kriteriyem vidboru konsuliv bulo voyenne vminnya ta reputaciya ale v usi chasi vibori mali politichne znachennya Z chasom konsulstvo stalo zvichajnoyu kincevoyu tochkoyu cursus honorum poslidovnosti posad yaki zajmaye osoba Koli Sulla zakonodavcho vregulyuvav cursus minimalnim vikom dlya obrannya konsulom faktichno stav 41 rik Za chasiv piznoyi Respubliki pislya zakinchennya terminu povnovazhen kolishnij konsul zazvichaj deyakij chas obijmav posadu prokonsula gubernatora odniyeyi z rimskih provincij yakij pidporyadkovuvsya senatu Najchastishe z usih provinciyi dlya prokonsulstva obiralasya Cizalpijska Galliya Konsuli suffektiDokladnishe Konsul suffekt Yaksho konsul pomirav do kincya svogo terminu sho ne ye nezvichajnim koli konsuli perebuvali na peredovij liniyi vijskovih dij abo buv znyatij z posadi na jogo misce obiravsya konsul suffekt lat consul suffectus yakij vikonuvav obov yazki konsula do nastupnih viboriv Koli Oktavian Avgust vstanoviv principat vin zminiv politichnu prirodu konsulatu pozbavivshi jogo bilshoyi chastini vijskovih povnovazhen Hocha titul konsula vse she buv pochesnim i obov yazkovim dlya deyakih posad bagato konsuliv jshli u vidstavku protyagom roku dozvolyayuchi inshim stavati konsulami suffektami Zreshtoyu blizko polovini posadovciv u ranzi pretora mali mozhlivist stati konsulami Inodi konsul suffekt u svoyu chergu takozh jshov u vidstavku todi priznachavsya novij konsul suffekt Svoyeyi najvishoyi tochki cya praktika dosyagla za pravlinnya Kommoda koli u 190 r na posadi konsuliv perebuvalo poslidovno 25 osib Konsuli chasiv Rimskoyi ImperiyiImperatori chasto priznachali na posadu konsuliv samih sebe svoyih protezhe chi rodichiv nezvazhayuchi na vikovi vimogi Napriklad imperator Gonorij stav konsulom pri narodzhenni Dion Kassij stverdzhuye sho Kaligula bazhav zrobiti konsulom svogo konya Incitata ale buv vbitij do togo yak zmig vtiliti svij namir u zhittya Buti konsulom bulo duzhe velikoyu chestyu i cya posada zalishalasya golovnim simvolom neruhomogo respublikanskogo ustroyu Mozhlivo z metoyu nabuttya formalnoyi legitimnosti Gallska Imperiya yaka vidokremilasya vid Rimskoyi protyagom svogo isnuvannya 260 274 rr mala svoyu paru konsuliv Perelik konsuliv ciyeyi derzhavi narazi nepovnij skladenij na osnovi napisiv ta monet Odniyeyu z reform imperatora Kostyantina I praviv u 306 337 rr bulo priznachennya odnogo z konsuliv do Rima a inshogo do Konstantinopolya Tomu koli Rimska Imperiya rozdililasya na dvi chastini pislya smerti Feodosiya I praviv u 379 395 rr imperator kozhnoyi z chastin zdobuv pravo priznachati odnogo z konsuliv takozh odin z imperatoriv mig z bagatoh prichin dozvoliti svoyemu kolezi priznachiti oboh konsuliv U VI stolitti vse ridshe stali priznachati konsuliv i za pravlinnya Yustiniana I 527 565 rr posada konsula ostatochno znikla U Zahidnij Rimskij Imperiyi ostannim konsulom u 534 r stav Decij Pavlin a u Shidnij Anicij Faust Albin Bazilij u 541 r Datuvannya rokiv za konsulami bulo skasovano u 537 r koli Yustinian vprovadiv datuvannya za rokom pravlinnya imperatora ta indikt Za chasiv Yustina II praviv u 565 578 rr priznachennya na posadu konsula stalo chastinoyu proceduri koronaciyi novogo imperatora ostannye svidchennya pro priznachennya konsulom vidnositsya do 632 r koli titul konsula otrimav majbutnij imperator Konstant II Yuridichno posada konsula isnuvala do pochatku IX stolittya koli Lev VI zreshtoyu yiyi skasuvav Z togo chasu grecki analogi tituliv konsula ta eks konsula hypatos ta apo hypaton stali vidnositisya do mensh pochesnih Popri ce u 739 r titul rimskogo konsula buv zaproponovanij Papoyu Rimskim Karlu Martellu odnak toj vidmovivsya jogo prijnyati Povnovazhennya ta obov yazkiObov yazki konsuliv za chasiv Respubliki Pislya vignannya cariv ta vstanovlennya Respubliki vsya vlada yaka nalezhala caryam perejshla do dvoh vidomstv konsuliv ta Svyashennogo carya lat rex sacrorum Ostannij uzyav na sebe funkciyu vishoyi duhovnoyi vladi todi yak konsulam bulo nadano civilnu ta vijskovu vladu imperij lat imperium Odnak z metoyu zapobigannya koncentraciyi vladi v rukah odniyeyi osobi imperij buv rozpodilenij mizh dvoma konsulami kozhen z yakih mav pravo veto na rishennya svogo kolegi Konsuli predstavlyali vikonavchu vladu v derzhavi ta ocholyuvali respublikanskij uryad Spochatku konsuli mali shiroki povnovazhennya u vikonavchij ta sudovij sferah ale iz rozvitkom rimskoyi sudovoyi sistemi deyaki funkciyi perejshli vid konsuliv do inshih uryadovciv Tak napriklad u 443 r do n e konsuliv bulo pozbavleno prava na cenz yake v svoyu chergu bulo nadano cenzoram Drugoyu funkciyeyu vidibranoyu u konsuliv stalo pravo na sudochinstvo U 366 r do n e poziciyu verhovnih suddiv zamist konsuliv zajnyali pretori Z togo chasu konsuli mali pravo vistupati yak suddi lishe u nadzvichajnomu vipadku ta zgidno zi specialnim dekretom Senatu Civilna sfera diyalnosti konsuliv Bilshu chastinu chasu vlada rozpodilyalasya mizh civilnoyu ta vijskovoyu sferami Dopoki konsuli perebuvali v pomeriyi u mezhah mista Rim voni ocholyuvali uryad a inshi posadovi osobi za viklyuchennyam plebejskih tribuniv yim pidporyadkovuvalisya u mezhah svoyih posad Vnutrishnij derzhavnij aparat respubliki kontrolyuvavsya konsulami Voni takozh mali pravo viklikiv do sudu ta areshtiv yake odnak bulo obmezhene pravom oskarzhennya konsulskih rishen U mezhah svoyi vikonavchih funkcij konsuli buli vidpovidalni za zdijsnennya postanov senatu ta zakoniv komicij Inodi v ekstrenih vipadkah konsuli mali zmogu diyati samostijno ta na vlasnij rozsud Konsuli takozh vistupali yak oficijni predstavniki Rimskoyi derzhavi u mizhnarodnih vidnosinah Do togo yak bud yakij posol inshoyi derzhavi potraplyav do senatu vin zustrichavsya z konsulami yaki predstavlyali poslancya senatovi ta provodili peregovori mizh senatom ta inozemnimi krayinami Konsuli mali pravo sklikannya senatu ta golovuvali na jogo zborah Kozhnij konsul shomisyacya vistupav yak golova senatu Voni takozh mali pravo sklikannya bud yakoyi z troh rimskih komicij kuriatnoyi centuriatnoyi ta tribunatnoyi ta golovuvali nad nimi Takim chinom konsuli keruvali viborami ta visuvali na golosuvannya zakonoproyekti Yaksho zhoden z konsuliv ne buv prisutnim v misti yihni civilni povnovazhennya brav na sebe miskij pretor lat praetor urbanus Pid chas kozhnoyi prilyudnoyi poyavi konsuliv suprovodzhuvali dvanadcyat liktoriv yaki simvolizuvali velichnist posadi konsula ta vikonuvali obov yazki osobistoyi ohoroni Kozhen liktor trimav fasciyi v yazku lozin v yakomu znahodilasya sokira Lozini oznachali pravo pokarannya a sokira smertnu karu U mezhah mista liktori pribirali sokiri z fascij na znak togo sho zhoden gromadyanin ne mozhe buti pokaranij bez sudovogo viroku Zahodyachi do Centuriatnoyi Komiciyi lat Comitia Centuriata liktori mali opuskati fasciyi pokazuyuchi sho vlada konsuliv pohodit vid rimskogo narodu lat populus romanus Vijskova diyalnist konsuliv Za mezhami Rima vlada konsuliv bula nabagato bilsha yak golovnokomanduvachiv usih rimskih legioniv Same v cij roli konsuli mali neobmezhenu vladu Koli za dekretom senatu ogoloshuvavsya voyennij stan konsuli provodili nabir rekrutiv na Marsovomu poli Vstupayuchi do armiyi kozhen soldat mav sklasti prisyagu na virnist konsulam Takozh konsuli kontrolyuvali zbir vijskovih sil vistavlenih soyuznikami U mezhah mista konsul mav pravo karati ta zaareshtovuvati bud yakogo gromadyanina ale ne mig naklasti smertnij virok Odnak pid chas vijskovoyi kampaniyi konsul mav zmogu na svij rozsud vinositi bud yake pokarannya soldatu oficeru vilnomu gromadyaninu abo soyuzniku Kozhen iz konsuliv komanduvav armiyeyu yaka zazvichaj skladalasya z dvoh legioniv za dopomogoyu vijskovih tribuniv ta kvestora yakij vidpovidav za finansovu chastinu U poodinokih vipadkah koli v pohid vistupali obidva konsuli voni komanduvali armiyeyu po cherzi shodenno zminyuyuchi odin odnogo Tipova armiya tih chasiv nalichuvala priblizno 20 tisyach osib i skladalasya z dvoh rimskih legioniv ta dvoh soyuznickih Za chasiv rannoyi Respubliki suprotivniki Rima zhili v centralnij Italiyi tomu kampaniyi trivali dekilka misyaciv Iz rozshirennyam rimskih kordoniv trivalist vijskovih dij zbilshilasya Starodavnij Rim buv vojovnichoyu derzhavoyu i duzhe ridko ne viv vijni Tomu koli konsul pristupav do vikonannya konsulskih obov yazkiv vid nogo ochikuvali sho vin peremozhe vorogiv Rima ta rozshirit derzhavni kordoni a jogo soldati spodivalisya povernutisya dodomu iz zdobichchyu Yaksho konsul zdobuvav bliskuchu peremogu jogo vijska vitali jogo yak imperatora a sam vin mig vimagati pravo triumfu Kozhen konsul komanduvav armiyeyu tak yak vvazhav za potribne ta mav neobmezhenu vladu Odnak po zakinchennyu kampaniyi vin mig peresliduvatisya u sudovomu poryadku za jogo zlochini napriklad za pograbuvannya provincij chi rozkradannya derzhavnih koshtiv Zapobigannya zlovzhivannyamDlya zapobigannya zlovzhivannyu konsulskoyu vladoyu kozhnomu konsulovi nadavalosya pravo veto na rishennya svogo kolegi Tomu za vinyatkom provincij de odin z konsuliv buv komanduyuchim miscevimi vijskami konsuli mali zmogu diyati lishe u zgodi chi yak minimum ne proti odin odnogo Yaksho proti odnogo z konsuliv visuvalosya zvinuvachennya to jogo kolega mig podati apelyaciyu i yaksho vona mala uspih zvinuvachennya znimalosya Z metoyu uniknennya nebazhanih konfliktiv shomisyacya tilki odin z konsuliv vikonuvav svoyi obov yazki Mayetsya na uvazi ne te sho inshij konsul buv timchasovo pozbavlenij vladi a lishe te sho pershij z nih mav zmogu diyati bez pereshkod Nastupnogo misyacya konsuli minyalisya rolyami i tak prodovzhuvalosya protyagom usogo terminu konsulatu Inshim zasobom kontrolyu konsuliv buv toj fakt sho po zakinchennyu terminu povnovazhen kozhen z kolishnih konsuliv mig buti prityagnutij do vidpovidalnosti za svoyi vchinki pid chas perebuvannya na cij posadi Takozh isnuvalo tri obmezhennya konsulskoyi vladi korotkij termin povnovazhen odin rik chitke viznachennya yihnih obov yazkiv Senatom ta nemozhlivist povtornoyi uchasti u viborah konsula odrazu pislya zakinchennya pershogo terminu Zazvichaj period mizh konsulatami stanoviv desyat rokiv GubernatorstvoPislya zakinchennya konsulatu senat priznachav konsula na posadu gubernatora provinciyi Provinciyi kudi priznachavsya kozhen z konsuliv viznachalisya shlyahom zherebkuvannya yake provodilosya naprikinci konsulatu Takim chinom konsul po zakinchennyu svoyih povnovazhen stavav prokonsulom a jogo vlada obmezhuvalasya odniyeyu z chislennih provincij Respubliki i vzhe ne poshiryuvalasya na vsyu derzhavu a v inshih provinciyah navit bula nezakonnoyu Takozh prokonsul ne mav prava zalishati svoyu provinciyu do zavershennya stroku svoyih povnovazhen abo do priyizdu svogo nastupnika za vinyatkom lishe okremih vipadkiv koli na ce buv specialnij dozvil senatu Termin prokonsulstva stanoviv perevazhno vid odnogo do p yati rokiv Priznachennya diktatoraPid chas krizi osoblivo koli rimski teritoriyi znahodilisya pid zagrozoyu vorozhogo napadu konsuli za propoziciyeyu senatu priznachali diktatora yakomu nadavalasya verhovna vlada v derzhavi na period ne bilshe nizh 6 misyaciv Protyagom diktaturi povnovazhennya konsuliv timchasovo pripinyalisya Prava ta obov yazki konsuliv za chasiv ImperiyiPislya togo yak Oktavian Avgust stav u 27 r do n e imperatorom i vstanoviv principat konsuli vtratili bilshu chastinu svoyeyi vladi ta obov yazkiv Hocha ce dosi bula najvisha posada v derzhavi v umovah absolyutnoyi verhovnoyi vladi imperatora konsuli stali lishe simvolom respublikanskoyi spadshini Vse chastishe konsulska posada obijmalasya samim imperatorom i zreshtoyu stala suto imperatorskoyu za konsulami v Rimskij Imperiyi odnak zalishilosya pravo golovuvati v Senati Takozh v nadzvichajnih vipadkah konsuli mali pravo chiniti pravosuddya ta predstavlyali igri v Circus Maximus ta vsi urochistih ceremoniyah na chest imperatora sho provodilisya za yih vlasnij rahunok Pislya zakinchennya terminu povnovazhen kolishni konsuli prokonsuli zazvichaj obijmali posadi gubernatoriv rimskih provincij na yakih sluzhili vid troh do p yati rokiv DatuvannyaKozhen rik nazivavsya na im ya konsuliv sho pravili v comu roci podibno do roku caryuvannya v monarhiyi hocha isnuvalo praktichnishe datuvannya vid zasnuvannya mista tobto vid dati zasnuvannya Rima Napriklad 59 r do n e nazivavsya konsulatom Cezarya ta Bibula adzhe konsuliv cogo roku zvali Gaj Yulij Cezar ta Mark Kalpurnij Bibul hocha faktichno vsya vlada nalezhala Cezaryu same tomu inodi cej rik zhartivlivo nazivayut konsulatom Yuliya ta Cezarya U latinskij movi dlya poznachennya dati zazvichaj vikoristovuvalasya taka konstrukciya yak absolyutnij ablativ Yak priklad M Messalla et M Pupio Pisone consulibus sho literaturnoyu movoyu mozhna pereklasti yak koli konsulami buli Mark Messalla ta Mark Pupij Pizon Caesar s De Bello Gallico Div takozhSpisok magistrativ eponimiv Rimskoyi respubliki Spisok konsuliv Rimskoyi imperiyi Cursus honorumDzherelaPolibij Zagalna istoriya Svetonij Zhittya dvanadcyati cezariv Oxford Classical Dictionary 3rd ed Hornblower S and Spawforth A edd T J Cornell The beginnings of rome Oxford Dictionary of Byzantium Oxford University Press p 527 ISBN 978 0 19 504652 6