Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Революція 1848—1849 в Італії — соціальна революція, спрямована на ліквідацію феодалізму, визволення від іноземного (австрійського) панування, подолання феодальної роздрібненості та створення єдиної національної італійської держави. Була частиною Весни народів.
| Революція в Італії | |
 | |
| Країна |  Італія |
|---|---|
| Місце розташування | Італія |
| Дата й час | 1848 |
 Революція в Італії у Вікісховищі | |
Початок революції поклало народне повстання 12 січня 1848 в Палермо. На її першому етапі (січень — серпень 1848 p.), були введені конституції в Королівстві Обох Сицилій, Сардинському королівстві, Тоскані, Папській області; внаслідок народного повстання скинули австрійське ярмо Ломбардія та Венеція; почалася Перша італійська війна за незалежність. На другому етапі (осінь 1848 — серпень 1849 р.) народні повстання в Венеції, Тоскані, Папській області привели до влади демократів, були проведені прогресивні реформи, найбільш радикальні в Римській республіці 1849 р. Однак перемогу здобула внутрішня та зовнішня контрреволюція.
Незважаючи на свою поразку, революція стала важливою передумовою об'єднання Італії 1858-70 рр.
Події
I етап
Початок революції поклало народне повстання 12 січня 1848 в Палермо (Королівство Обох Сицилій). Влада швидко перейшла від Бурбонів до рук Тимчасового уряду, хоч Бурбони й залишалися правити формально.
З успіхом повстання у Палермо в січні 1848 року народні виступи почалися по всій Італії. Вони почалися навіть у Ломбардії, та у , що перебувала під контролем Австрійської імперії. Проти італійців було послане військо на чолі з Йозефом Радецьким, проте народні виступи не припинилося.
У березні 1848 року, в результаті народних повстань, скинули австрійське ярмо Ломбардія та Венеція, а у герцогствах Пармському й Моденському була повалена влада проавстрійських правителів.
У середині березня почалася революція у Відні. Як тільки новини про це досягли Італії, міланці підняли повстання.
П'ять днів Мілана
Майже одночасно з народними повстаннями 1848 року в Ломбардо-Венеційському королівстві, 18 березня того ж року повстав і Мілан. Це стало першим свідченням того, наскільки ефективно народна ініціатива, керована членами Рісорджименто, змогла вплинути на Карла Альберта Сардинського.
18 березня повсталі міланці захопили владу в місті у свої руки. Було захоплено міську ратушу й утворено військову раду, яка грала роль тимчасового уряду. Почала створюватися національна гвардія, до участі в якій закликали навіть дітей. Повстанням керував молодий республіканець — мадзиніст Чернісскі. Все місто боролося на вулицях, зводячи барикади, стріляючи з вікон і дахів, і закликаючи сільське населення приєднатися до них. Населення підтримав архиєпископ й щонайменше 100 священиків приєдналися до боротьби проти австрійців. На барикадах було встановлено погруддя Папи Пія IX. Було сформовано тимчасовий уряд Мілану, який очолив подеста та військова рада на чолі з .
Австрійський гарнізон у Мілані був добре оснащений і командував ним досвідчений генерал Йозеф Радецький, який не мав наміру підкорятися повстанню.
19 березня на всіх вулицях Мілана було споруджено барикади. Йозеф Радецький, який мав 15-тисячне військо, за всіма правилами військової стратегії зайняв форти, що оточували місто. Повсталі жителі Мілана мали мало зброї і озброювалися, хто чим міг. Зокрема, на барикадах стояли жінки і діти.
20 і 21 березня австрійські війська з усіх боків обстрілювали місто. З передмість окремі загони озброєних жителів проривалися на допомогу городянам.
Радецький бачив, що в центрі міста важко чинити опір в умовах облоги, але, побоюючись нападу п'ємонтської армії та селян, він вважав за краще відступити після того, як втратив контроль над районом міста Порта Тоза (тепер Порта Вітторія) на користь повстанців. Увечері 22 березня австрійці відступили до «Квадрілатеро» (укріпленої зони, що складалася з чотирьох міст — Верони, Леньяго, Мантуї та Песк'єра-дель-Гарда), забравши з собою кількох заручників, заарештованих на початку повстання. Тим часом решта ломбардської та венеціанської території залишалася вільною.
Початок війни за незалежність
В умовах стрімкого зростання патріотичного руху почалася Перша італійська війна за незалежність. Однак тактика верховного головнокомандувача італійськими військами Карла Альберта Сардинського та його оточення, спричинена династичними корисливими цілями, а також страхом перед народною війною, яка назрівала, послабили табір революції, що своєю чергою дало можливість підняти голову внутрішньо феодально-монархічній контрреволюції. 29 квітня Пій IX виступив із закликом про припинення війни з Австрією. 15 травня був здійснений контрреволюційний переворот в Неаполі. Після поразки під Кустоцією (25 липня) Карл Альберт уклав ганебне перемир'я, яке повернуло Ломбардію та Венецію під владу австрійських Габсбургів.
II етап
Восени 1848 розгорнувся 2-й етап революції, оскільки революцціонерами була висунута програма демократичної перебудови й об'єднання країни, що передбачала розгортання народної війни проти Австрійської імперії та скликання Всеіталійських установчих зборів для розв'язання питання про майбутній державний устрій Італії. Мадзіністи вимагали проголошення єдиної Італійської республіки. Опорними центрами відновленої революційної боротьби стали Венеція й Тоскана, де в результаті народних виступів до влади прийшли представники демократичного національно-революційного руху, а з листопада 1848 — Папська держава. 16 листопада 1848 року в Римі спалахнуло народне повстання, в результаті якого утворився світський уряд.
Проголошення Римської республіки
9 лютого 1849 була проголошена Римська республіка. На її чолі став Тріумвірат (з березня ним керував Джузеппе Мадзіні). Соціально-економічне законодавство тріумвірату (найпрогресивніше часів революції) відображало певною мірою вимоги соціальних верств, які були надійною опорою республіки. З огляду на інтереси міської дрібної буржуазії, воно було направлено на розвиток торгівлі й ремесла (чому повинні були сприяти скасування податків і звільнення крамарів від сплати заборгованості скарбниці). З метою поліпшення життєвих умов бідноти було встановлено тверді ціни на сіль, вжито заходів щодо організації громадських робіт (щоб зменшити безробіття), а бідняки були переселені до реквізованих церковних будівель. Найважливішим був закон, що передбачав націоналізацію церковних земель і передачу значної їхньої частини у вічну оренду найбіднішому селянству. Це була єдина спроба упродовж всієї революції відгукнутися на потреби селян. Нарешті, особливим законом було забезпечено озброєння народу для боротьби з окупантами та іншими.
Обмеженість демократичного руху різко виявилася в Тоскані й Венеційській республіці. Тосканські тріумвіри не наважилися офіційно проголосити республіку в Тоскані. Вони чинили опір також об'єднанню Тоскани з республіканським Римом. Аналогічну позицію зайняв венеційський Тріумвірат (Д. Манін та ін.)
III етап
20 березня знову почалася війна проти Австрії. Але три дні по тому армія Карла Альберта зазнала поразки при Новарі. Військовою катастрофою скористалася зовнішня і внутрішня контрреволюція. У травні 1849 австрійська армія зайняла Флоренцію, де ще до цього стався монархічний переворот. Війська неаполітанських Бурбонів, що були вигнані в 1848 році з острова Сицилія, знову опанували островом. 3 липня 1849 об'єднаними силами європейської контрреволюції (Франції, Австрії, Іспанії, Королівства обох Сицилії) була розгромлена Римська республіка, в героїчній обороні якої величезну роль зіграв Джузеппе Гарібальді. Останньою (22 серпня) впала, затиснута в кільце облоги Венеція. Разом з падінням Венеційської Республіки революція в Італії завершилась.
Причини поразки
Поразка революції була спричинена низкою причин. Найвищий її підйом збігся з періодом спаду революційного руху в Європі, що сприяло створенню інтервенціоністського блоку держав. Послабив революцію також брак єдності між окремими її вогнищами. Проте одна з основних причин поразки революції полягала в тому, що буржуазія, в тому числі й найпрогресивніші її шари, не змогли здійснити до кінця свою роль гегемона, здійснити поставлені історією завдання.
Попри поразку у 1848—49 роках, революція в Італії мала значний вплив на подальший розвиток визвольного руху італійського народу. Це була перша соціальна революція, що розгорнулася в Італії в загальнонаціональному масштабі. Виявивши революційну самодіяльність мас, вона збагатила італійський народ бойовим досвідом і зміцнила традиції боротьби за незалежність, демократію і свободу Італії.
Примітки
- M. Clark, The Italian Risorgimento, Routledge 2013 p. 53.
Джерела
- В. В. Копійка. Італійська революція 1848-49 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с.
- Революція в Італії 1848—1849 рр.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Revolyuciya 1848 1849 v Italiyi socialna revolyuciya spryamovana na likvidaciyu feodalizmu vizvolennya vid inozemnogo avstrijskogo panuvannya podolannya feodalnoyi rozdribnenosti ta stvorennya yedinoyi nacionalnoyi italijskoyi derzhavi Bula chastinoyu Vesni narodiv Revolyuciya v Italiyi Krayina Italiya Misce roztashuvannyaItaliya Data j chas1848 Revolyuciya v Italiyi u Vikishovishi Pochatok revolyuciyi poklalo narodne povstannya 12 sichnya 1848 v Palermo Na yiyi pershomu etapi sichen serpen 1848 p buli vvedeni konstituciyi v Korolivstvi Oboh Sicilij Sardinskomu korolivstvi Toskani Papskij oblasti vnaslidok narodnogo povstannya skinuli avstrijske yarmo Lombardiya ta Veneciya pochalasya Persha italijska vijna za nezalezhnist Na drugomu etapi osin 1848 serpen 1849 r narodni povstannya v Veneciyi Toskani Papskij oblasti priveli do vladi demokrativ buli provedeni progresivni reformi najbilsh radikalni v Rimskij respublici 1849 r Odnak peremogu zdobula vnutrishnya ta zovnishnya kontrrevolyuciya Nezvazhayuchi na svoyu porazku revolyuciya stala vazhlivoyu peredumovoyu ob yednannya Italiyi 1858 70 rr PodiyiMapa rozdroblenoyi Italiyi 1815 1870 I etap Pochatok revolyuciyi poklalo narodne povstannya 12 sichnya 1848 v Palermo Korolivstvo Oboh Sicilij Vlada shvidko perejshla vid Burboniv do ruk Timchasovogo uryadu hoch Burboni j zalishalisya praviti formalno Dokladnishe Revolyuciya 1848 1849 rokiv v Neapolitanskomu korolivstvi Z uspihom povstannya u Palermo v sichni 1848 roku narodni vistupi pochalisya po vsij Italiyi Voni pochalisya navit u Lombardiyi ta u sho perebuvala pid kontrolem Avstrijskoyi imperiyi Proti italijciv bulo poslane vijsko na choli z Jozefom Radeckim prote narodni vistupi ne pripinilosya U berezni 1848 roku v rezultati narodnih povstan skinuli avstrijske yarmo Lombardiya ta Veneciya a u gercogstvah Parmskomu j Modenskomu bula povalena vlada proavstrijskih praviteliv U seredini bereznya pochalasya revolyuciya u Vidni Yak tilki novini pro ce dosyagli Italiyi milanci pidnyali povstannya P yat dniv Milana Dokladnishe P yat dniv Milana Epizod z P yati dniv Milana Hud Majzhe odnochasno z narodnimi povstannyami 1848 roku v Lombardo Venecijskomu korolivstvi 18 bereznya togo zh roku povstav i Milan Ce stalo pershim svidchennyam togo naskilki efektivno narodna iniciativa kerovana chlenami Risordzhimento zmogla vplinuti na Karla Alberta Sardinskogo 18 bereznya povstali milanci zahopili vladu v misti u svoyi ruki Bulo zahopleno misku ratushu j utvoreno vijskovu radu yaka grala rol timchasovogo uryadu Pochala stvoryuvatisya nacionalna gvardiya do uchasti v yakij zaklikali navit ditej Povstannyam keruvav molodij respublikanec madzinist Chernisski Vse misto borolosya na vulicyah zvodyachi barikadi strilyayuchi z vikon i dahiv i zaklikayuchi silske naselennya priyednatisya do nih Naselennya pidtrimav arhiyepiskop j shonajmenshe 100 svyashenikiv priyednalisya do borotbi proti avstrijciv Na barikadah bulo vstanovleno pogruddya Papi Piya IX Bulo sformovano timchasovij uryad Milanu yakij ocholiv podesta ta vijskova rada na choli z Avstrijskij garnizon u Milani buv dobre osnashenij i komanduvav nim dosvidchenij general Jozef Radeckij yakij ne mav namiru pidkoryatisya povstannyu 19 bereznya na vsih vulicyah Milana bulo sporudzheno barikadi Jozef Radeckij yakij mav 15 tisyachne vijsko za vsima pravilami vijskovoyi strategiyi zajnyav forti sho otochuvali misto Povstali zhiteli Milana mali malo zbroyi i ozbroyuvalisya hto chim mig Zokrema na barikadah stoyali zhinki i diti Skulptura v osnovi obeliska pam yatnika P yat dniv Milanu v pam yat pro narodne povstannya 1848 roku proti avstrijskogo panuvannya skulptor Dzhuzeppe Grandi 20 i 21 bereznya avstrijski vijska z usih bokiv obstrilyuvali misto Z peredmist okremi zagoni ozbroyenih zhiteliv prorivalisya na dopomogu gorodyanam Radeckij bachiv sho v centri mista vazhko chiniti opir v umovah oblogi ale poboyuyuchis napadu p yemontskoyi armiyi ta selyan vin vvazhav za krashe vidstupiti pislya togo yak vtrativ kontrol nad rajonom mista Porta Toza teper Porta Vittoriya na korist povstanciv Uvecheri 22 bereznya avstrijci vidstupili do Kvadrilatero ukriplenoyi zoni sho skladalasya z chotiroh mist Veroni Lenyago Mantuyi ta Pesk yera del Garda zabravshi z soboyu kilkoh zaruchnikiv zaareshtovanih na pochatku povstannya Tim chasom reshta lombardskoyi ta venecianskoyi teritoriyi zalishalasya vilnoyu Pochatok vijni za nezalezhnist Dokladnishe Persha italijska vijna za nezalezhnist V umovah strimkogo zrostannya patriotichnogo ruhu pochalasya Persha italijska vijna za nezalezhnist Odnak taktika verhovnogo golovnokomanduvacha italijskimi vijskami Karla Alberta Sardinskogo ta jogo otochennya sprichinena dinastichnimi korislivimi cilyami a takozh strahom pered narodnoyu vijnoyu yaka nazrivala poslabili tabir revolyuciyi sho svoyeyu chergoyu dalo mozhlivist pidnyati golovu vnutrishno feodalno monarhichnij kontrrevolyuciyi 29 kvitnya Pij IX vistupiv iz zaklikom pro pripinennya vijni z Avstriyeyu 15 travnya buv zdijsnenij kontrrevolyucijnij perevorot v Neapoli Pislya porazki pid Kustociyeyu 25 lipnya Karl Albert uklav ganebne peremir ya yake povernulo Lombardiyu ta Veneciyu pid vladu avstrijskih Gabsburgiv II etap Voseni 1848 rozgornuvsya 2 j etap revolyuciyi oskilki revolyuccionerami bula visunuta programa demokratichnoyi perebudovi j ob yednannya krayini sho peredbachala rozgortannya narodnoyi vijni proti Avstrijskoyi imperiyi ta sklikannya Vseitalijskih ustanovchih zboriv dlya rozv yazannya pitannya pro majbutnij derzhavnij ustrij Italiyi Madzinisti vimagali progoloshennya yedinoyi Italijskoyi respubliki Opornimi centrami vidnovlenoyi revolyucijnoyi borotbi stali Veneciya j Toskana de v rezultati narodnih vistupiv do vladi prijshli predstavniki demokratichnogo nacionalno revolyucijnogo ruhu a z listopada 1848 Papska derzhava 16 listopada 1848 roku v Rimi spalahnulo narodne povstannya v rezultati yakogo utvorivsya svitskij uryad Revolyuciyi 1848 1849 rokiv Franciya Avstrijska imperiya Avstriya Ugorshina Chehiya Slovachchina Galichina Lombardiya ta Veneciya Nimechchina Italijski derzhavi Neapolitanske korolivstvo Papska oblast Toskana P yemont ta gercogstva Polsha Valahiya ta Moldaviya Moldavske knyazivstvo Progoloshennya Rimskoyi respubliki 9 lyutogo 1849 bula progoloshena Rimska respublika Na yiyi choli stav Triumvirat z bereznya nim keruvav Dzhuzeppe Madzini Socialno ekonomichne zakonodavstvo triumviratu najprogresivnishe chasiv revolyuciyi vidobrazhalo pevnoyu miroyu vimogi socialnih verstv yaki buli nadijnoyu oporoyu respubliki Z oglyadu na interesi miskoyi dribnoyi burzhuaziyi vono bulo napravleno na rozvitok torgivli j remesla chomu povinni buli spriyati skasuvannya podatkiv i zvilnennya kramariv vid splati zaborgovanosti skarbnici Z metoyu polipshennya zhittyevih umov bidnoti bulo vstanovleno tverdi cini na sil vzhito zahodiv shodo organizaciyi gromadskih robit shob zmenshiti bezrobittya a bidnyaki buli pereseleni do rekvizovanih cerkovnih budivel Najvazhlivishim buv zakon sho peredbachav nacionalizaciyu cerkovnih zemel i peredachu znachnoyi yihnoyi chastini u vichnu orendu najbidnishomu selyanstvu Ce bula yedina sproba uprodovzh vsiyeyi revolyuciyi vidguknutisya na potrebi selyan Nareshti osoblivim zakonom bulo zabezpecheno ozbroyennya narodu dlya borotbi z okupantami ta inshimi Obmezhenist demokratichnogo ruhu rizko viyavilasya v Toskani j Venecijskij respublici Toskanski triumviri ne navazhilisya oficijno progolositi respubliku v Toskani Voni chinili opir takozh ob yednannyu Toskani z respublikanskim Rimom Analogichnu poziciyu zajnyav venecijskij Triumvirat D Manin ta in III etap 20 bereznya znovu pochalasya vijna proti Avstriyi Ale tri dni po tomu armiya Karla Alberta zaznala porazki pri Novari Vijskovoyu katastrofoyu skoristalasya zovnishnya i vnutrishnya kontrrevolyuciya U travni 1849 avstrijska armiya zajnyala Florenciyu de she do cogo stavsya monarhichnij perevorot Vijska neapolitanskih Burboniv sho buli vignani v 1848 roci z ostrova Siciliya znovu opanuvali ostrovom 3 lipnya 1849 ob yednanimi silami yevropejskoyi kontrrevolyuciyi Franciyi Avstriyi Ispaniyi Korolivstva oboh Siciliyi bula rozgromlena Rimska respublika v geroyichnij oboroni yakoyi velicheznu rol zigrav Dzhuzeppe Garibaldi Ostannoyu 22 serpnya vpala zatisnuta v kilce oblogi Veneciya Razom z padinnyam Venecijskoyi Respubliki revolyuciya v Italiyi zavershilas Prichini porazki Porazka revolyuciyi bula sprichinena nizkoyu prichin Najvishij yiyi pidjom zbigsya z periodom spadu revolyucijnogo ruhu v Yevropi sho spriyalo stvorennyu intervencionistskogo bloku derzhav Poslabiv revolyuciyu takozh brak yednosti mizh okremimi yiyi vognishami Prote odna z osnovnih prichin porazki revolyuciyi polyagala v tomu sho burzhuaziya v tomu chisli j najprogresivnishi yiyi shari ne zmogli zdijsniti do kincya svoyu rol gegemona zdijsniti postavleni istoriyeyu zavdannya Popri porazku u 1848 49 rokah revolyuciya v Italiyi mala znachnij vpliv na podalshij rozvitok vizvolnogo ruhu italijskogo narodu Ce bula persha socialna revolyuciya sho rozgornulasya v Italiyi v zagalnonacionalnomu masshtabi Viyavivshi revolyucijnu samodiyalnist mas vona zbagatila italijskij narod bojovim dosvidom i zmicnila tradiciyi borotbi za nezalezhnist demokratiyu i svobodu Italiyi PrimitkiM Clark The Italian Risorgimento Routledge 2013 p 53 DzherelaV V Kopijka Italijska revolyuciya 1848 49 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760 s ISBN 966 316 039 X Revolyuciya v Italiyi 1848 1849 rr