Радя́нсько-грузи́нська війна (груз. საბჭოთა-საქართველოს ომი, трансліт. sabch’ota-sakartvelos omi), або радя́нське вто́ргнення у Гру́зію (груз. საბჭოთა შეჭრა საქართველოში, трансліт. sabch’ota shech’ra sakartveloshi) — війна між Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою та Демократичною Республікою Грузії в лютому-березні 1921 року, розпочата радянським урядом з метою загарбання Грузії. Супроводжувалася низкою збройних боїв (тифлі́ська опера́ція, у пострадянській західній та сучасній грузинській літературі поширені терміни радя́нська окупа́ція Гру́зії), у яких брали участь: з одного боку — частини 11-ї та 9-ї Кубанської армії РРФСР, з іншого — озброєні підрозділи Грузинської Демократичної Республіки.
Радянсько-грузинська війна | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Військові окупації Радянським Союзом Турецька війна за незалежність | ||||||||
Окупаційна Червона армія в Тбілісі, 25 лютого 1921 року | ||||||||
| ||||||||
Сторони | ||||||||
Грузія За підтримки Франція (обмежено) | РСФРР АзРСР | Уряд Анкари | ||||||
Командувачі | ||||||||
Георгій Квінітадзе Георгій Мазніашвілі Валіко Джугелі | Анатолій Геккер Йосип Сталін Григорій Орджонікідзе Пилип Махарадзе | |||||||
Військові формування | ||||||||
Національна гвардія
| Червона армія
| Армія Великих Національних Зборів
| ||||||
Втрати | ||||||||
3,200 вбито або полонено Невідома кількість поранених 3,800-5,000 вбитих мирних жителів | 5,500 вбито 2,500 полонено Невідома кількість поранених | 30 вбито 26 поранено 46 пропалі |
Війна стала результатом експансіоністської політики росіян, які мали на меті контролювати якомога більше земель, що входили до складу колишньої Російської імперії до бурхливих подій Першої світової війни, а також диверсійних зусиль грузинських більшовиків (здебільшого росіян), які не мали достатньої підтримки у Грузії, щоб захопити владу без зовнішнього втручання.
Незалежність Грузії була визнана Росією в Московському договорі, підписаному 7 травня 1920 року, і подальше вторгнення в країну не було загальноприйнятим у Москві. Його в основному спроєктували два впливові радянсько-російські чиновники грузинського походження, Йосип Сталін і Серго Орджонікідзе, які 14 лютого 1921 року отримали згоду російського лідера Владіміра Леніна на просування у Грузію під приводом підтримки «бунту селян і робітників» у країні. Російські війська після важких боїв зайняли столицю Грузії — Тбілісі (тоді відому як Тифліс для більшості негрузинів) і проголосили Грузинську Радянську Соціалістичну Республіку 25 лютого 1921 року. Решта країни була захоплена протягом трьох тижнів, але тільки у вересні 1924 р. була остаточно встановлена Радянська влада. Майже одночасна окупація військами Туреччини значної частини південно-західної Грузії (лютий–березень 1921 р.) загрожувала переростанням у кризу між Москвою та Анкарою та призвела до значних територіальних поступок між Радянським урядом і Туреччиною в рамках Карської угоди.
Передумови
Після Лютневої революції, що почалася в Російській імперії 1917 року, Грузія фактично стала незалежною. 22 квітня 1918 року вона приєдналася до Вірменії та Азербайджану, щоб утворити Закавказьку Демократичну Федеративну Республіку, але через місяць вийшла і 26 травня проголосила незалежність як Демократична Республіка Грузія, а а через два дні також проголосили і Вірменія, і Азербайджан. Грузія вступала в невеликі конфлікти з сусідніми державами, намагаючись встановити свої кордони, хоча змогла зберегти незалежність і фактичне міжнародне визнання протягом Громадянської війни в Росії, включаючи визнання Радянською Росією в Московському договорі 1920 року.
Незважаючи на відносно широку підтримку суспільства та деякі успішні реформи, соціал-демократичному керівництву Грузії не вдалося створити стабільну економіку чи побудувати сильну дисципліновану армію, здатну протистояти вторгненню. Хоча була значна кількість висококваліфікованих офіцерів, які служили в імперській російській армії, армія в цілому була недогодована і погано оснащена. Паралельна військова структура, набрана з членів меншовицької партії, Народна гвардія Грузії, була краще мотивованою та дисциплінованою, але, була легкоозброєною, високо політизованою організацією, де домінували партійні функціонери, мало корисна як бойова сила.
Прелюдія
З початку 1920 року місцеві більшовики активно розпалювали політичні пристрасті у Грузії, використовуючи аграрні заворушення в сільській місцевості, а також міжетнічну напруженість всередині країни. Оперативним центром радянських військово-політичних сил на Кавказі було Кавбюро (або Кавказька канцелярія) при ЦК КП(б). Створений у лютому 1920 року цей орган очолив грузинський більшовик Серго Орджонікідзе, а його заступником був Сергій Кіров. Загарбання Кавказу здавалося більшовицьким лідерам завданням, яке було б легше виконати в той час, коли союзні держави були зайняті турецькою війною за незалежність. Крім того, турецький національний уряд Мустафи Кемаля Ататюрка, що базувався в Анкарі, висловив свою повну прихильність тісній співпраці з Москвою, пообіцявши змусити «Грузію ... і Азербайджан ... вступити в союз з Радянською Росією ... і ... провести військові операції проти експансіоністської Вірменії». Радянське керівництво успішно використало цю ситуацію і направило свою армію на окупацію Азербайджанської Демократичної Республіки.
Після захоплення Баку 28 квітня 1920 року, Орджонікідзе, ймовірно, з власної ініціативи, виступив на Грузію, підтримавши запланований більшовицький переворот у Тбілісі. Після невдачі перевороту, грузинський уряд зміг зосередити всі свої сили на успішному блокуванні радянського просування через грузино-азербайджанський кордон. Зіткнувшись із важкою війною проти Польщі, радянський лідер Володимир Ленін наказав почати переговори з Грузією. У Московському договорі, підписаному 7 травня 1920 р., Радянська Росія визнала незалежність Грузії та уклала пакт про ненапад. Договір встановив існуючі кордони між двома державами де-юре, а також зобов'язав Грузію видати всі сторонні елементи, які Москва вважала ворожими. У таємному додатку Грузія пообіцяла легалізувати місцеву більшовицьку партію.
Незважаючи на мирну угоду, остаточне повалення уряду Грузії, де домінували меншовики, було як запланованим, так і неминучим. Маючи добре налагоджені дипломатичні зв’язки з кількома європейськими державами, а також контроль над стратегічними транзитними шляхами з Чорного моря до Каспію, радянське керівництво називало Грузію як «передовий пост Антанти». Сталін обзивав свою батьківщину «утриманою жінкою західних держав». Незалежність Грузії розглядалася як пропагандистська перемога вигнаних російських меншовиків у Європі; більшовики не могли довго терпіти життєздатну меншовицьку державу на власному порозі.
Поразка Червоної Армії у війні проти Польщі, перемога над білим російським лідером Врангелем та падіння Першої Республіки Вірменія внаслідок одночасного нападу Росії і Туреччини створили сприятливу ситуацію для придушення останньої незалежної нації на Кавказі, яка чинила опір радянському контролю. До того часу британський експедиційний корпус повністю евакуювався з Кавказу, і Захід не бажав втручатися на підтримку Грузії.
Становище в самій Грузії таке, що без особливих зусиль ми з нею покінчимо: повстання в Борчалінскому повіті, Абхазії, Аджарії, Душетському повіті будуть проведені. Ще раз доводжу це до вашого відома і прошу вказівок. |
Радянська військова інтервенція не була загальноприйнятою в Москві, і серед більшовицьких лідерів існували значні розбіжності щодо того, як поводитися зі своїм південним сусідом. Нарком у справах національностей Йосип Сталін, який до кінця Громадянської війни набув значної бюрократичної влади, зайняв особливо жорстку позицію щодо своєї рідної Грузії. Він рішуче підтримував військове повалення грузинського уряду і постійно закликав Леніна дати свою згоду на наступ на Грузію. Народний комісар війни Лев Троцький категорично не погодився з тим, що він назвав «передчасною інтервенцією», пояснюючи, що населення має мати можливість здійснити революцію. Відповідно до своєї національної політики щодо права націй на самовизначення, Ленін спочатку відкидав застосування сили, закликаючи до надзвичайної обережності, щоб гарантувати, що підтримка Росії допоможе, а не домінуватиме в грузинській революції; проте в міру наближення перемоги у Громадянській війні дії Москви ставали менш стриманими. Для багатьох більшовиків самовизначення дедалі більше розглядалося як «дипломатична гра, в яку треба грати в певних випадках».
За словами Москви, відносини з Грузією погіршилися через імовірні порушення мирного договору, повторний арешт Грузією грузинських більшовиків, перешкоджання проходженню конвоїв до Вірменії та підозру в тому, що Грузія допомагає озброєним повстанцям на Північному Кавказі.
Чекати якихось вказівок Сергій Кіров, однак, не став, і вже 15 грудня Кавказьке бюро ВКП(б) наказало 11-ій армії перейти кордон Грузії. Однак через два дні, 17 грудня, пленум ЦК ВКП(б) підтвердив «рішення ЦК про мирний напрям політики РРФСР на Кавказі» й операцію скасували. Проте Орджонікідзе і Кіров від імені знову звернулися до Москви з пропозицією захопити Грузію.
12 січня 1921 Пленум ЦК знову відхилив пропозицію Кавбюро. Ленін, як і раніше, виступав проти операції, вважаючи її не на часі та сумніваючись у її перспективи, тоді як Сталіна і Троцького її організаторам вдалося схилити на свій бік.
6 лютого наказом командувача Кавказьким фронтом створена група військ Тифлісського напряму під командуванням у складі кількох стрілецьких і кавалерійських дивізій і танкового загону.
Проте Політбюро за пропозицією Леніна і цього разу вирішило продовжувати мирні переговори з меншовицьким урядом Грузії. На це Орджонікідзе відповів організацією повстання, яке відбулось силами місцевих комуністів в ніч на 12 лютого 1921 в Борчалінському і Ахалкалакському повітах Грузії і заздалегідь скоординоване з командуванням 11-ї армії. Більшовики зайняли Горі, Душеті і весь Борчалінський повіт. Бачачи цей успіх, 15 лютого Ленін віддав штабу Кавказького фронту розпорядження:
Ми очікуємо від РВС 11 енергійних і швидких дій, які не зупиняються перед заняттям Тифліса. |
Хронологія
Тактика, яка використовувалася Радами, щоб отримати контроль над Грузією, була подібна до тієї, яку застосували в Азербайджані та Вірменії в 1920 році, тобто відправити Червону Армію, заохочуючи місцевих більшовиків до заворушень; проте цю політику було важко реалізувати у Грузії, де більшовики не користувалися народною підтримкою і залишалися ізольованою політичною силою.
У ніч з 11 на 12 лютого 1921 року за ініціативою Орджонікідзе більшовики напали на місцеві грузинські військові пости в переважно етнічному вірменському районі Лорі та сусідньому селі Шулавері, неподалік від вірменського та азербайджанського кордонів. Грузія заволоділа «нейтральною зоною» Лорі на спірному вірменсько-грузинському кордоні під приводом захисту району та підступів до Тифлісу в жовтні 1920 року в ході геноциду вірмен, який здійснила Туреччина. Вірменський уряд протестував, але не зміг протистояти.
Одночасно на допомогу повстанню швидко прийшли військові частини Червоної Армії, які базувалися у Вірменії, але без офіційного схвалення Москви. Коли грузинський уряд протестував радянському посланнику в Тбілісі Арону Шейнману через інциденти, він заперечив будь-яку причетність і заявив, що заворушення мають бути спонтанним повстанням вірменських комуністів. Тим часом більшовики вже створили в Шулавері Грузинський революційний комітет (Грузинський ревком) — орган, якому надали функції уряду-суперника. 16 лютого 1921 Ревком Грузії на чолі з Філіпом Махарадзе проголосив «Грузинську радянську республіку» і звернувся з "проханням про військову допомогу" до уряду РРФСР.
Заворушення також підняли також у місті Душеті та серед осетин на північному сході Грузії, які обурювалися відмовою грузинського уряду надати їм автономію. Грузинським силам вдалося стримати заворушення на деяких ділянках, але підготовка до радянської інтервенції вже йшла по ходу. Коли грузинська армія рушила до Лорі, щоб придушити повстання, Ленін нарешті піддався неодноразовим проханням Сталіна та Орджонікідзе дозволити Червоній армії вторгнутися в Грузію під приводом допомоги повстанню.
Остаточне рішення було прийнято на засіданні ЦК КПУ 14 лютого:
ЦК схильний дозволити надати активну підтримку повстанню в Грузії та зайняти Тифліс за умови дотримання міжнародних норм і за умови дотримання всіх членів Військово-революційної Рада одинадцятої армії, після ретельного вивчення всієї інформації, гарантує успіх. Ми попереджаємо, що через брак транспорту нам доводиться обходитися без хліба, і тому ми не дамо вам жодного локомотива чи залізничної колії. Ми змушені нічого не везти з Кавказу, крім зерна й нафти. Ми вимагаємо негайної відповіді по прямій лінії за підписами всіх членів Військово-революційної ради одинадцятої армії.
Рішення підтримати вторгнення не було одностайним. Проти нього виступив Карл Радек і приховав його від Троцького, який на той час перебував на Уралі. Останній був настільки засмучений новиною про рішення ЦК і роллю Орджонікідзе в його розробці, що після повернення до Москви зажадав, хоча і безрезультатно, створити спеціальну партійну комісію для розслідування справи. Пізніше Троцький змириться зі звершеним фактом і навіть захищатиме вторгнення у спеціальній брошурі. Ця брошура Троцького, мабуть, найвідоміша книга, яка виправдовує вторгнення. Вона була спростуванням творчості Карла Каутського, який проголошував Грузію демократичною соціалістичною робітничо-селянською республікою.
Битва за Тбілісі
На світанку 16 лютого основна частина військ 11-ї Червоної Армії під проводом Анатолія Геккера переправилася до Грузії і розпочала Тифліську операцію, спрямовану на захоплення столиці. Грузинські прикордонники під командуванням генерала Стівена Ахметелі були розбиті на річці Храмі. Відступаючи на захід, грузинський командувач генерал Цулукідзе підривав залізничні мости та руйнував дороги, намагаючись затримати просування ворога. Одночасно частини Червоної Армії увійшли в Грузію з півночі через перевали Дар'ял і Мамисоні та уздовж узбережжя Чорного моря в бік Сухумі. Поки тривали ці події, радянський комісар закордонних справ випустив низку заяв, у яких заперечував причетність Червоної Армії та заявляв про готовність виступати посередником у будь-яких суперечках, що виникали у Грузії.
На 17 лютого радянські піхотні та кавалерійські дивізії за підтримки авіації перебували менше ніж за 15 кілометрів на північний схід від Тбілісі. Грузинська армія вела запеклий бій на оборону підступів до столиці, які вони утримували протягом тижня в умовах тотальної переваги Червоної Армії. З 18 по 20 лютого стратегічні висоти Коджорі і Табахмела переходили з рук в руки в запеклих боях. Грузинським військам під командуванням генерала Георгія Мазніашвілі вдалося відкинути радянські війська, завдавши їм великих втрат; але ті швидко перегрупувалися і стисли кільце навколо Тбілісі. До 23 лютого залізничні мости були відновлені, і радянські танки та бронепоїзди приєдналися до поновленого штурму столиці. Під час придушення вогню оборонців бронепотягами, танки та піхота прорвали грузинські позиції на висоті Коджори. 24 лютого грузинський головнокомандувач Георгій Квінітадзе змирився перед неминучим і наказав відступити, щоб врятувати свою армію від повного оточення і місто від знищення. Грузинський уряд і Установчі збори евакуювалися в Кутаїсі на заході Грузії, що завдало грузинської армії значного морального удару.
25 лютого тріумфуюча Червона Армія увійшла до Тбілісі. Більшовицькі солдати займалися масовими грабежами. Ревком на чолі з Мамією Орахелашвілі та Шалвою Еліавою наважився на в'їзд у столицю і проголосив повалення меншовицького уряду, розпуск Грузинської національної армії та народної гвардії та утворення Грузинської Радянської Соціалістичної Республіки. Того ж дня в Москві Ленін прийняв вітання своїх комісарів – «Над Тбілісі червоний прапор. Хай живе Радянська Грузія!».
Кутаїська операція
Грузинське командування планувало зосередити свої сили в місті Мцхета на північний захід від Тбілісі і продовжити бої на нових лініях оборони; падіння столиці, однак, сильно деморалізувало грузинські війська, і Мцхета була покинута. Армія поступово розпадалася, продовжуючи відступати на захід, надаючи часом запеклий, але переважно неорганізований опір наступу військ Червоної армії. Спорадичні бої тривали кілька місяців, коли радянські війська штурмували великі міста східної Грузії.
Грузини сподівалися на допомогу французької військово-морської ескадри, що плавала в Чорному морі біля берегів Грузії. 28 лютого французи відкрили вогонь по 31-й стрілецькій дивізії 9-ї Червоної армії під керівництвом В. Чернішева, але не висадили десант. Грузинам вдалося повернути контроль над прибережним містом Гагра, але їхній успіх був тимчасовим. Радянським військам, до яких приєдналися абхазькі селянські ополчення, кярази, вдалося взяти Гагру 1 березня, Новий Афон 3 березня і Сухумі 4 березня; потім вони просунулися на схід, щоб зайняти Зугдіді 9 березня і Поті 14 березня.
Спроба грузинів утриматися біля Кутаїсі була зірвана несподіваним наступом загону Червоної армії з Північного Кавказу, який через глибокі замети перетнув практично непрохідний перевал Мамісоні та просувався вниз по долині Ріоні. Після кривавого зіткнення в Сурамі 5 березня 1921 року 11-а Червона армія також перетнула хребет Ліхі в західну частину країни. 10 березня радянські війська увійшли до покинутого Кутаїсі, грузинське керівництво, армія та народна гвардія евакуювалися до ключового чорноморського портового міста Батумі на південному заході Грузії. Частина грузинських військ відійшла в гори і продовжила боротьбу.
Криза з Туреччиною
23 лютого, через десять днів після того, як Червона Армія розпочала похід на Тбілісі, Казим Карабекір, командувач Східного фронту турецької армії Великого національного зібрання, висунув ультиматум з вимогою евакуації населення Ардахана і Артвіна Грузією. Уряд під обстрілом з обох сторін змушений був погодитися, і турецькі сили просунулися в Грузію, зайнявши прикордонні райони. Збройних сутичок між турецькими та грузинськими військами не було. Це привело турецьку армію на невелику відстань від Батумі, який все ще контролювався грузинами, що створило умови для можливого збройного зіткнення, коли 18-а кавалерійська дивізія Червоної Армії під командуванням Дмитра Жлоби підійшла до міста. Сподіваючись використати ці обставини на свою користь, грузини досягли усної домовленості з Карабекіром 7 березня, дозволивши турецькій армії увійти в місто, залишивши його під контролем цивільної адміністрації. 8 березня турецькі війська під командуванням полковника Кізім-бея зайняли оборонні позиції навколо міста, що призвело до кризи з Радянською Росією. Народний комісар закордонних справ Георгій Чичерін подав ноту протесту представнику Туреччини в Москві Алі Фуату Чебесою. У відповідь Алі Фуат передав радянському уряду дві ноти. У турецьких нотах стверджувалося, що турецькі армії лише забезпечують безпеку місцевих мусульманських елементів, які потрапили під загрозу радянських військових операцій у регіоні.
Незважаючи на військові успіхи Москви, ситуація на Кавказькому фронті стала нестійкою. Вірмени, завдяки зайнятості Червоної армії в Грузії, підняли повстання, повернувши собі Єреван 18 лютого 1921 року. На Північному Кавказі дагестанські повстанці продовжували боротьбу з Радами. Турецька окупація територій Грузії передбачала майже впевненість у радянсько-турецькому протистоянні, і грузини неодноразово відмовлялися капітулювати. 2 березня Ленін, який побоювався несприятливого результату грузинської кампанії, надіслав свій «теплий привіт Радянській Грузії», чітко виявивши своє бажання якнайшвидше припинити військові дії. Він підкреслював «величезну важливість досягнення прийнятного компромісу для блоку» з меншовиками. 8 березня грузинський ревком неохоче запропонував коаліційний уряд, від чого меншовики відмовилися.
Коли 16 березня турецька влада проголосила анексію Батумі, уряд Грузії був змушений зробити вибір. Їхні надії на французьку чи британську інтервенцію вже зникли. Франція ніколи не думала про відправлення експедиційних сил, а Сполучене Королівство наказало Королівському флоту не втручатися. Крім того, 16 березня британський і радянський уряди підписали торговельну угоду, в якій прем'єр-міністр Ллойд Джордж фактично пообіцяв утримуватися від антирадянської діяльності на всіх територіях колишньої Російської імперії. Одночасно в Москві був підписаний договір про дружбу між Радянською Росією і Великими національними зборами Туреччини, за яким Ардаган і Артвін були передані Туреччині, яка відмовилася від претензій на Батумі.
Турки, незважаючи на умови договору, не хотіли евакуюватися з Батумі і продовжували його окупацію. Побоюючись остаточної втрати міста Грузією, грузинські лідери погодилися на переговори з Ревкомом. У Кутаїсі міністр оборони Грузії Грігол Лордкіпанідзе і радянський уповноважений Авел Енукідзе домовилися про перемир'я 17 березня, а потім, 18 березня, про угоду, яка дозволила Червоній армії просунутися до Батумі.
Завершення війни
17 березня в Кутаїсі міністр оборони Грузії Грігол Лордкіпанідзе і повноважний представник радянської сторони Авель Єнукідзе уклали перемир'я, а 18 березня — угоду, що дозволяла Червоної Армії зайняти Батумі.
Перемир'я з грузинськими меншовиками дозволило більшовикам діяти непрямими методами. У Москві тривали радянсько-турецькі консультації, а тим часом на околицях Батумі стояли солдати грузинської армії і народної гвардії, готові битися за місто. Кілька тисяч солдатів Грузинської національної армії, мобілізованих на околицях Батумі і схильних до боротьби за місто. 18 березня грузини під командуванням генерала Георгія Мазніашвілі почали вуличні бої з турецьким гарнізоном. Тим часом грузинський уряд на італійському судні і під конвоєм французьких бойових кораблів покинув країну. Бої завершилися 19 березня, коли порт і більша частина міста перебували в руках грузинів. Того ж дня Мазніашвілі здав місто ревкому, а кіннота Жлоби увійшла до Батумі, щоб зміцнити там більшовицьку владу.
Крихітні події в Батумі зупинили російсько-турецькі переговори, і лише 26 вересня переговори між Туреччиною та Радами, у яких номінально були також представники Вірменської, Азербайджанської та Грузинської РСР, нарешті відновилися в Карсі. Карський договір, підписаний 13 жовтня, містив положення, узгоджені в березні, та деякі інші щойно досягнуті нові територіальні врегулювання. В обмін на Артвін, Ардаган і Карс Туреччина відмовилася від претензій на Батумі, чиє переважно мусульманське грузинське населення мало отримати автономію в складі Грузинської РСР.
Наслідки
Незважаючи на еміграцію грузинського уряду та демобілізацію Національної армії, осередки партизанського опору все ще залишалися в горах та деяких сільських районах. Вторгнення до Грузії викликало серйозні суперечки серед самих більшовиків. Новостворений комуністичний уряд спочатку запропонував несподівано м’які умови своїм колишнім супротивникам, які все ще залишилися в країні. Ленін також виступав за політику примирення в Грузії, де пробільшовицький заколот не користувався підтримкою народу, а населення було суворо антибільшовицьким. У 1922 р. сильне громадське обурення насильницькою радянізацією побічно відбилося в протистоянні радянської грузинської влади централізованій політиці Москви, яку пропагували Дзержинський, Сталін та Орджонікідзе. Проблема, відома в сучасній історії як «грузинська справа», мала стати однією з головних проблем між Сталіним і Троцьким в останні роки ленінського керівництва і знайшла своє відображення в «Політичному заповіті Леніна».
Світ значною мірою знехтував насильницьким захопленням Грузії Радянським Союзом. 27 березня 1921 року вигнане грузинське керівництво звернулося зі свого тимчасового офісу в Стамбулі до «всіх соціалістичних партій і робітничих організацій» світу, протестуючи проти вторгнення в Грузію. Проте звернення залишилося без уваги. Окрім пристрасних редакційних статей у деяких західних газетах та закликів до дій з боку таких грузинських симпатиків, як сер Олівер Вордроп, міжнародною відповіддю на події в Грузії було мовчання.
У Грузії інтелектуальний опір більшовицькому режиму та випадкові спалахи партизанської війни переросли у велике повстання в серпні 1924 року. Його невдача і наступна хвиля широкомасштабних репресій, організованих новим радянським силовиком Лаврентієм Берією, сильно деморалізували грузинське суспільство і знищили його найактивнішу незалежницьку частину. Протягом тижня, з 29 серпня до 5 вересня 1924 р., було страчено 12 578 осіб, головним чином дворян та інтелігенції, а понад 20 000 заслано до Сибіру. Відтоді жодної серйозної відкритої спроби кинути виклик радянській владі в країні не було зроблено, доки в 1956 році не з’явилося нове покоління антирадянських рухів.
Оцінка
Радянські історики називали вторгнення Червоної армії в Грузію частиною більшого конфлікту, який вони іменували «Громадянською війною та іноземною інтервенцією». У ранній радянській історії грузинський епізод називався «революційною війною» і описувався саме цим терміном у першому виданні Великої радянської енциклопедії. Пізніше термін «революційна війна» вийшов з моди серед радянських письменників, частково тому, що його було нелегко відрізнити від «агресії», у радянському власному визначенні цього слова. Отже, пізніша радянська історія поставила все інакше. Інтервенція Червоної Армії, за офіційною радянською версією, була відповіддю на "прохання про допомогу", яке виникло "після збройного повстання селян і робітників Грузії". Ця версія звільняла Радянську Росію від будь-яких звинувачень в агресії проти Грузії, вказуючи на те, що самі грузини просили Москву направити Червону Армію в їхню країну, щоб усунути існуючий уряд і замінити його комуністичним.
Використовуючи свій контроль над освітою та засобами масової інформації, Радянський Союз успішно створив образ народної соціалістичної революції у Грузії. Більшості грузинських істориків не було дозволено звертатися до Спецхрану, спеціальних бібліотечних колекцій з обмеженим доступом та архівних фондів, які також висвітлювали «неприйнятні» події в радянській історії, зокрема ті, які можна було трактувати імперіалістичними або суперечили концепції народного повстання проти меншовицького уряду.
Хвиля 1980-х років політики гласности («відкритости») Михайла Горбачова спростувала стару радянську версію подій 1921–1924 років. Першим радянським істориком, який у 1988 році спробував переглянути загальноприйняту інтерпретацію радянсько-грузинської війни, був видатний грузинський вчений Акакі Сургуладзе, за іронією долі, той самий історик, чия монографія 1982 року описувала нібито "повстання грузинських робітників" як справді історичну подію.
Під сильним тиском громадськости Президія Верховної Ради Грузинської РСР 2 червня 1989 року створила спеціальну комісію для розслідування правових аспектів подій 1921 року. Комісія дійшла висновку, що «розгортання [радянсько-російських] військ у Грузії та захоплення її території було з юридичної точки зору військовим втручанням, інтервенцією та окупацією з метою повалення існуючого політичного порядку». На позачерговій сесії Верховної Ради Грузинської РСР, що відбулася 9 березня 1990 року, радянізація Грузії була офіційно засуджена як «окупація та ефективна анексія Грузії Радянською Росією».
Сучасні грузинські політики та деякі спостерігачі неодноразово проводили паралелі між подіями 1921 року та політикою Російської Федерації щодо Грузії та небажанням Західної Європи протистояти Російській Федерації через Грузію у 2000-х, особливо під час російсько-грузинської війни в серпні 2008 року.
Спадщина
21 липня 2010 року Грузія оголосила 25 лютого Днем радянської окупації, щоб згадати про вторгнення Червоної армії в 1921 році. Грузинський парламент проголосував за ініціативу уряду. Рішення, одноголосно схвалене парламентом Грузії, доручає уряду щороку 25 лютого організовувати різноманітні меморіальні заходи та приспущений національний прапор, щоб вшанувати, як зазначено в рішенні, сотні тисяч жертв політичних репресій, вчинених комуністичним окупаційним режимом.
Див. також
Примітки
- According to a Russian statistician and Soviet-era dissident, Professor I.A. Kurganov, the 1921-2 military operations against Georgia took lives of about 20,000 people. . Архів оригіналу за 5 листопада 2006. Процитовано 3 листопада 2006.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Ayfer Özçelik: Ali Fuat Cebesoy: 1882-10 Ocak 1968, publisher Akçağ, 1993, page 206. (тур.)
- Советско-грузинская война 1921 г. (Soviet-Georgian war of 1921). Хронос ("Hronos") (рос.). Процитовано 2 листопада 2006.
- Тифлисская операция 1921. БСЭ. Процитовано 3 лютого 2011.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url () - Debo R. (1992). Survival and Consolidation: The Foreign Policy of Soviet Russia, 1918—1921, pp. 182, 361—364. McGill-Queen’s Press.
- Kort, M (2001), The Soviet Colossus, p. 154. M.E. Sharpe,
- "Russia". (2006). In Encyclopædia Britannica. Retrieved 27 October 2006, from Encyclopædia Britannica Online: . Архів оригіналу за 7 січня 2006. Процитовано 3 листопада 2006.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Suny, 1994, с. 207
- Sicker, M. (2001), The Middle East in the Twentieth Century, p. 124. Praeger/Greenwood,
- Suny, 1994, с. 185—190
- Suny, 1994, с. 191—192
- Carr, 1950, с. 342—343
- Gachechiladze, 2012, с. 22—23
- Suny, 1994, с. 207—209
- Kedourie, S., editor (1998), Turkey: Identity, Democracy, Politics, p. 65. Routledge (UK),
- Beichman, A. (1991). The Long Pretense: Soviet Treaty Diplomacy from Lenin to Gorbachev, p. 165. Transaction Publishers. .
- Erickson, J., ed. The Soviet High Command: A Military-Political History, 1918–1941 ( Routledge (UK), 2001, ), p. 123
- "Russian Civil War" in Encyclopædia Britannica (2006) Retrieved 27 October 2006, from Encyclopædia Britannica Online: . Архів оригіналу за 26 травня 2006. Процитовано 3 листопада 2006.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Mawdsley, Evan (2007), The Russian Civil War, p. 228. Pegasus Books,
- Kort, M (2001), The Soviet Colossus, p. 154. M.E. Sharpe,
- Pethybridge, RW (1990), One Step Backwards, Two Steps Forward: Soviet Society and Politics in the New Economic Policy, p. 254. Oxford University Press,
- Dench, G (2002), Minorities in the Open Society, p. 87. Transaction Publishers,
- Wood, Alan (1990). Stalin and Stalinism. London: Routledge. с. 22. ISBN .
- Glossary of Events: Georgian Affair-1921. . Процитовано 2 листопада 2006.
- Kowalski, RI (1997), The Russian Revolution, p. 175. Routledge (UK),
- Smith, 1998, с. 519—544
- Phillips, S (2000), Lenin and the Russian Revolution, p. 49. ca-print-harcourt_heinemann,
- Hovannisian, 1996, с. 287—289
- Арутюнов, Аким Александрович () (1999), Досье Ленина без ретуши. Документы. Факты. Свидетельства. (Lenin’s Dossier without Retouching. Documents, Facts, and Evidences). Moscow: Вече (Veche). (in Russian). See also an abridged online version of the book.
- Lang, 1962, с. 234—236
- Brackman, R (2000), The Secret File of Joseph Stalin: A Hidden Life, p. 163. Routledge (UK),
- Smith, 1998, с. 519—544
- Deutscher, I. (2003), The Prophet Unarmed: Trotsky: 1921-1929, p. 41. Verso,
- (1922), Between Red and White: a study of some fundamental questions of revolution, with particular reference to Georgia (Social democracy and the wars of intervention) [ 2005-02-04 у Wayback Machine.]. . Retrieved on 17 April 2007.
- (translated by ; 1921), Georgia: A Social-Democratic Peasant Republic – Impressions And Observations. . Retrieved on 17 April 2007.
- Тифлисская операция 1921 (Tiflis Operation of 1921). Большая советская энциклопедия (БСЭ) () (рос.) (вид. 3). 1969–1978. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 13 травня 2022.
{{}}
: Вказано більш, ніж один|archivedate=
та|archive-date=
(); Вказано більш, ніж один|archiveurl=
та|archive-url=
() - Lang, 1962, с. 234—236
- For further details on the involvement of the Red Army armored trains in the Tiflis Operation, see Дроговоз И. Г. (Drogovoz, IG) (2002), Крепости на колесах: История бронепоездов (Fortresses on wheels: History of armored trains). Минск (): Харвест (Harvest), (in Russian)
- (1925), The Red Terror in Russia. JM Dent and Sons, London and Toronto. Russian translation: С. П. Мельгунов (2005). Красный террор в России. 1918-1923. Айрис-пресс, . Online version: . Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 3 листопада 2006.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Aksenov, A., Bullok, D (2006), Armored Units of the Russian Civil War: Red Army, p. Osprey Publishing,
- Debo, R. (1992). Survival and Consolidation: The Foreign Policy of Soviet Russia, 1918-1921, pp. 182, 361–364. McGill-Queen's Press.
- Kedourie, S., editor (1998), Turkey: Identity, Democracy, Politics, p. 65. Routledge (UK),
- Deutscher, I. (2003), The Prophet Armed: Trotsky: 1879-1921 , p. 393. ,
- (1991), , p. 4. Oxford University Press,
- V.I. Lenin. The Question of Nationalities or "Autonomisation". . Процитовано 2 листопада 2006.
- (2008), The Ghost of Freedom: A History of the Caucasus, p. 173. Oxford University Press, .
- ШЕСТАЯ ГЛАВА ИЗ "ЧЕРНОЙ КНИГИ КОММУНИЗМА" (рос.). Процитовано 21 травня 2006.. A Russian translation of the Chapter 6 from Nicolas Werth, Karel Bartošek, Jean-Louis Panne, Jean-Louis Margolin, Andrzej Paczkowski, , : Crimes, Terror, Repression, Harvard University Press, 1999, hardcover, 858 pages,
- Lang, 1962, с. 234—236
- Vigor, Peter Hast (1975), The Soviet View of War, Peace, and Neutrality, pp. 77–78. Routledge,
- Beichman, A. (1991). The Long Pretense: Soviet Treaty Diplomacy from Lenin to Gorbachev, p. 165. Transaction Publishers. .
- largely based upon extensive studies conducted in the "Georgian Archive" of Houghton Library, Harvard University, which has been opened for researchers since September 1988. [1]
- Ментешашвили, А (Menteshashvili, A) (2002), Из истории взаимоотношений Грузинской Демократической республики с советской Россией и Антантой. 1918-1921 гг. (History of the Relations of the Democratic Republic of Georgia with Soviet Russia and the Entente of 1918-21)
- http://www.parliament.ge/files/426_5647_876510_5.pdf DECREE ISSUED AT THE 13TH EXTRAORDINARY SESSION OF THE SUPREME COUNCIL OF THE 11TH CONVOCATION OF THE GEORGIAN SSR on Guarantees for Protection of State Sovereignty of Georgia
- Saakashvili Urges for EU's Help. . 2008-05-12.
- Saakashvili Address on Russia’s Abkhazia, S. Ossetia Recognition. Civil Georgia. 2008-08-26.
- Georgia’s Statehood Under Danger, Resist Enemy Everywhere – Government Tells the Nation. Civil Georgia. 2008-08-10.
- (Autumn 2008), Global Labor Notes / Russia invades – and the labour movement is silent [Архівовано 2009-07-25 у Portugese Web Archive]. .
- . Stratfor. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 1 листопада 2014.
- Civil Georgia. . Архів оригіналу за 3 серпня 2012. Процитовано 1 листопада 2014.
Посилання
- Тифлисская операция 1921. БСЭ.[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Radya nsko gruzi nska vijna gruz საბჭოთა საქართველოს ომი translit sabch ota sakartvelos omi abo radya nske vto rgnennya u Gru ziyu gruz საბჭოთა შეჭრა საქართველოში translit sabch ota shech ra sakartveloshi vijna mizh Rosijskoyu Radyanskoyu Federativnoyu Socialistichnoyu Respublikoyu ta Demokratichnoyu Respublikoyu Gruziyi v lyutomu berezni 1921 roku rozpochata radyanskim uryadom z metoyu zagarbannya Gruziyi Suprovodzhuvalasya nizkoyu zbrojnih boyiv tifli ska opera ciya u postradyanskij zahidnij ta suchasnij gruzinskij literaturi poshireni termini radya nska okupa ciya Gru ziyi u yakih brali uchast z odnogo boku chastini 11 yi ta 9 yi Kubanskoyi armiyi RRFSR z inshogo ozbroyeni pidrozdili Gruzinskoyi Demokratichnoyi Respubliki Radyansko gruzinska vijna Vijskovi okupaciyi Radyanskim Soyuzom Turecka vijna za nezalezhnist Okupacijna Chervona armiya v Tbilisi 25 lyutogo 1921 roku Okupacijna Chervona armiya v Tbilisi 25 lyutogo 1921 roku Data 15 lyutogo 17 bereznya 1921 Misce Pivdennij Kavkaz Rezultat Vijskova peremoga SRSR i Turechchini Stvorennya Gruzinskoyi RSR Gruzinskij uryad vidpravleno u zaslannya do Levil syur Orzh Franciya ta Spoluchenogo Korolivstva Storoni Gruziya Za pidtrimki Franciya obmezheno RSFRR AzRSR Uryad Ankari Komanduvachi Georgij Kvinitadze Georgij Mazniashvili Valiko Dzhugeli Anatolij Gekker Josip Stalin Grigorij Ordzhonikidze Pilip Maharadze Vijskovi formuvannya Nacionalna gvardiya 1 a strilecka diviziya 2 a strilecka diviziya Okremij divizion girskoyi artileriyi 1 j Suhumskij prikordonnij polk 2 j prikordonnij polk Chervona armiya 11 a armiya 9 a armiya 98 a okrema strilecka brigada Radyanska virmenska kinna brigada Chervona Bakinska brigada Zagoni osetinskih povstanciv Armiya Velikih Nacionalnih Zboriv XV korpus Vtrati 3 200 vbito abo poloneno Nevidoma kilkist poranenih 3 800 5 000 vbitih mirnih zhiteliv 5 500 vbito 2 500 poloneno Nevidoma kilkist poranenih 30 vbito 26 poraneno 46 propaliZapit Radyanska okupaciya Gruziyi perenapravlyaye syudi div takozh rosijsko gruzinska vijna 2008 Vijna stala rezultatom ekspansionistskoyi politiki rosiyan yaki mali na meti kontrolyuvati yakomoga bilshe zemel sho vhodili do skladu kolishnoyi Rosijskoyi imperiyi do burhlivih podij Pershoyi svitovoyi vijni a takozh diversijnih zusil gruzinskih bilshovikiv zdebilshogo rosiyan yaki ne mali dostatnoyi pidtrimki u Gruziyi shob zahopiti vladu bez zovnishnogo vtruchannya Nezalezhnist Gruziyi bula viznana Rosiyeyu v Moskovskomu dogovori pidpisanomu 7 travnya 1920 roku i podalshe vtorgnennya v krayinu ne bulo zagalnoprijnyatim u Moskvi Jogo v osnovnomu sproyektuvali dva vplivovi radyansko rosijski chinovniki gruzinskogo pohodzhennya Josip Stalin i Sergo Ordzhonikidze yaki 14 lyutogo 1921 roku otrimali zgodu rosijskogo lidera Vladimira Lenina na prosuvannya u Gruziyu pid privodom pidtrimki buntu selyan i robitnikiv u krayini Rosijski vijska pislya vazhkih boyiv zajnyali stolicyu Gruziyi Tbilisi todi vidomu yak Tiflis dlya bilshosti negruziniv i progolosili Gruzinsku Radyansku Socialistichnu Respubliku 25 lyutogo 1921 roku Reshta krayini bula zahoplena protyagom troh tizhniv ale tilki u veresni 1924 r bula ostatochno vstanovlena Radyanska vlada Majzhe odnochasna okupaciya vijskami Turechchini znachnoyi chastini pivdenno zahidnoyi Gruziyi lyutij berezen 1921 r zagrozhuvala pererostannyam u krizu mizh Moskvoyu ta Ankaroyu ta prizvela do znachnih teritorialnih postupok mizh Radyanskim uryadom i Turechchinoyu v ramkah Karskoyi ugodi PeredumoviPislya Lyutnevoyi revolyuciyi sho pochalasya v Rosijskij imperiyi 1917 roku Gruziya faktichno stala nezalezhnoyu 22 kvitnya 1918 roku vona priyednalasya do Virmeniyi ta Azerbajdzhanu shob utvoriti Zakavkazku Demokratichnu Federativnu Respubliku ale cherez misyac vijshla i 26 travnya progolosila nezalezhnist yak Demokratichna Respublika Gruziya a a cherez dva dni takozh progolosili i Virmeniya i Azerbajdzhan Gruziya vstupala v neveliki konflikti z susidnimi derzhavami namagayuchis vstanoviti svoyi kordoni hocha zmogla zberegti nezalezhnist i faktichne mizhnarodne viznannya protyagom Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi vklyuchayuchi viznannya Radyanskoyu Rosiyeyu v Moskovskomu dogovori 1920 roku Nezvazhayuchi na vidnosno shiroku pidtrimku suspilstva ta deyaki uspishni reformi social demokratichnomu kerivnictvu Gruziyi ne vdalosya stvoriti stabilnu ekonomiku chi pobuduvati silnu disciplinovanu armiyu zdatnu protistoyati vtorgnennyu Hocha bula znachna kilkist visokokvalifikovanih oficeriv yaki sluzhili v imperskij rosijskij armiyi armiya v cilomu bula nedogodovana i pogano osnashena Paralelna vijskova struktura nabrana z chleniv menshovickoyi partiyi Narodna gvardiya Gruziyi bula krashe motivovanoyu ta disciplinovanoyu ale bula legkoozbroyenoyu visoko politizovanoyu organizaciyeyu de dominuvali partijni funkcioneri malo korisna yak bojova sila PrelyudiyaGruzinski oficeri u shtabi Narodnoyi gvardiyi v Tbilisi Z pochatku 1920 roku miscevi bilshoviki aktivno rozpalyuvali politichni pristrasti u Gruziyi vikoristovuyuchi agrarni zavorushennya v silskij miscevosti a takozh mizhetnichnu napruzhenist vseredini krayini Operativnim centrom radyanskih vijskovo politichnih sil na Kavkazi bulo Kavbyuro abo Kavkazka kancelyariya pri CK KP b Stvorenij u lyutomu 1920 roku cej organ ocholiv gruzinskij bilshovik Sergo Ordzhonikidze a jogo zastupnikom buv Sergij Kirov Zagarbannya Kavkazu zdavalosya bilshovickim lideram zavdannyam yake bulo b legshe vikonati v toj chas koli soyuzni derzhavi buli zajnyati tureckoyu vijnoyu za nezalezhnist Krim togo tureckij nacionalnij uryad Mustafi Kemalya Atatyurka sho bazuvavsya v Ankari visloviv svoyu povnu prihilnist tisnij spivpraci z Moskvoyu poobicyavshi zmusiti Gruziyu i Azerbajdzhan vstupiti v soyuz z Radyanskoyu Rosiyeyu i provesti vijskovi operaciyi proti ekspansionistskoyi Virmeniyi Radyanske kerivnictvo uspishno vikoristalo cyu situaciyu i napravilo svoyu armiyu na okupaciyu Azerbajdzhanskoyi Demokratichnoyi Respubliki Pislya zahoplennya Baku 28 kvitnya 1920 roku Ordzhonikidze jmovirno z vlasnoyi iniciativi vistupiv na Gruziyu pidtrimavshi zaplanovanij bilshovickij perevorot u Tbilisi Pislya nevdachi perevorotu gruzinskij uryad zmig zoserediti vsi svoyi sili na uspishnomu blokuvanni radyanskogo prosuvannya cherez gruzino azerbajdzhanskij kordon Zitknuvshis iz vazhkoyu vijnoyu proti Polshi radyanskij lider Volodimir Lenin nakazav pochati peregovori z Gruziyeyu U Moskovskomu dogovori pidpisanomu 7 travnya 1920 r Radyanska Rosiya viznala nezalezhnist Gruziyi ta uklala pakt pro nenapad Dogovir vstanoviv isnuyuchi kordoni mizh dvoma derzhavami de yure a takozh zobov yazav Gruziyu vidati vsi storonni elementi yaki Moskva vvazhala vorozhimi U tayemnomu dodatku Gruziya poobicyala legalizuvati miscevu bilshovicku partiyu Nezvazhayuchi na mirnu ugodu ostatochne povalennya uryadu Gruziyi de dominuvali menshoviki bulo yak zaplanovanim tak i neminuchim Mayuchi dobre nalagodzheni diplomatichni zv yazki z kilkoma yevropejskimi derzhavami a takozh kontrol nad strategichnimi tranzitnimi shlyahami z Chornogo morya do Kaspiyu radyanske kerivnictvo nazivalo Gruziyu yak peredovij post Antanti Stalin obzivav svoyu batkivshinu utrimanoyu zhinkoyu zahidnih derzhav Nezalezhnist Gruziyi rozglyadalasya yak propagandistska peremoga vignanih rosijskih menshovikiv u Yevropi bilshoviki ne mogli dovgo terpiti zhittyezdatnu menshovicku derzhavu na vlasnomu porozi Porazka Chervonoyi Armiyi u vijni proti Polshi peremoga nad bilim rosijskim liderom Vrangelem ta padinnya Pershoyi Respubliki Virmeniya vnaslidok odnochasnogo napadu Rosiyi i Turechchini stvorili spriyatlivu situaciyu dlya pridushennya ostannoyi nezalezhnoyi naciyi na Kavkazi yaka chinila opir radyanskomu kontrolyu Do togo chasu britanskij ekspedicijnij korpus povnistyu evakuyuvavsya z Kavkazu i Zahid ne bazhav vtruchatisya na pidtrimku Gruziyi Stanovishe v samij Gruziyi take sho bez osoblivih zusil mi z neyu pokinchimo povstannya v Borchalinskomu poviti Abhaziyi Adzhariyi Dushetskomu poviti budut provedeni She raz dovodzhu ce do vashogo vidoma i proshu vkazivok Radyanska vijskova intervenciya ne bula zagalnoprijnyatoyu v Moskvi i sered bilshovickih lideriv isnuvali znachni rozbizhnosti shodo togo yak povoditisya zi svoyim pivdennim susidom Narkom u spravah nacionalnostej Josip Stalin yakij do kincya Gromadyanskoyi vijni nabuv znachnoyi byurokratichnoyi vladi zajnyav osoblivo zhorstku poziciyu shodo svoyeyi ridnoyi Gruziyi Vin rishuche pidtrimuvav vijskove povalennya gruzinskogo uryadu i postijno zaklikav Lenina dati svoyu zgodu na nastup na Gruziyu Narodnij komisar vijni Lev Trockij kategorichno ne pogodivsya z tim sho vin nazvav peredchasnoyu intervenciyeyu poyasnyuyuchi sho naselennya maye mati mozhlivist zdijsniti revolyuciyu Vidpovidno do svoyeyi nacionalnoyi politiki shodo prava nacij na samoviznachennya Lenin spochatku vidkidav zastosuvannya sili zaklikayuchi do nadzvichajnoyi oberezhnosti shob garantuvati sho pidtrimka Rosiyi dopomozhe a ne dominuvatime v gruzinskij revolyuciyi prote v miru nablizhennya peremogi u Gromadyanskij vijni diyi Moskvi stavali mensh strimanimi Dlya bagatoh bilshovikiv samoviznachennya dedali bilshe rozglyadalosya yak diplomatichna gra v yaku treba grati v pevnih vipadkah Narodna gvardiya Gruzinskoyi Demokratichnoyi Respubliki Za slovami Moskvi vidnosini z Gruziyeyu pogirshilisya cherez imovirni porushennya mirnogo dogovoru povtornij aresht Gruziyeyu gruzinskih bilshovikiv pereshkodzhannya prohodzhennyu konvoyiv do Virmeniyi ta pidozru v tomu sho Gruziya dopomagaye ozbroyenim povstancyam na Pivnichnomu Kavkazi Chekati yakihos vkazivok Sergij Kirov odnak ne stav i vzhe 15 grudnya Kavkazke byuro VKP b nakazalo 11 ij armiyi perejti kordon Gruziyi Odnak cherez dva dni 17 grudnya plenum CK VKP b pidtverdiv rishennya CK pro mirnij napryam politiki RRFSR na Kavkazi j operaciyu skasuvali Prote Ordzhonikidze i Kirov vid imeni znovu zvernulisya do Moskvi z propoziciyeyu zahopiti Gruziyu 12 sichnya 1921 Plenum CK znovu vidhiliv propoziciyu Kavbyuro Lenin yak i ranishe vistupav proti operaciyi vvazhayuchi yiyi ne na chasi ta sumnivayuchis u yiyi perspektivi todi yak Stalina i Trockogo yiyi organizatoram vdalosya shiliti na svij bik 6 lyutogo nakazom komanduvacha Kavkazkim frontom stvorena grupa vijsk Tiflisskogo napryamu pid komanduvannyam u skladi kilkoh strileckih i kavalerijskih divizij i tankovogo zagonu Prote Politbyuro za propoziciyeyu Lenina i cogo razu virishilo prodovzhuvati mirni peregovori z menshovickim uryadom Gruziyi Na ce Ordzhonikidze vidpoviv organizaciyeyu povstannya yake vidbulos silami miscevih komunistiv v nich na 12 lyutogo 1921 v Borchalinskomu i Ahalkalakskomu povitah Gruziyi i zazdalegid skoordinovane z komanduvannyam 11 yi armiyi Bilshoviki zajnyali Gori Dusheti i ves Borchalinskij povit Bachachi cej uspih 15 lyutogo Lenin viddav shtabu Kavkazkogo frontu rozporyadzhennya Mi ochikuyemo vid RVS 11 energijnih i shvidkih dij yaki ne zupinyayutsya pered zanyattyam Tiflisa HronologiyaTaktika yaka vikoristovuvalasya Radami shob otrimati kontrol nad Gruziyeyu bula podibna do tiyeyi yaku zastosuvali v Azerbajdzhani ta Virmeniyi v 1920 roci tobto vidpraviti Chervonu Armiyu zaohochuyuchi miscevih bilshovikiv do zavorushen prote cyu politiku bulo vazhko realizuvati u Gruziyi de bilshoviki ne koristuvalisya narodnoyu pidtrimkoyu i zalishalisya izolovanoyu politichnoyu siloyu U nich z 11 na 12 lyutogo 1921 roku za iniciativoyu Ordzhonikidze bilshoviki napali na miscevi gruzinski vijskovi posti v perevazhno etnichnomu virmenskomu rajoni Lori ta susidnomu seli Shulaveri nepodalik vid virmenskogo ta azerbajdzhanskogo kordoniv Gruziya zavolodila nejtralnoyu zonoyu Lori na spirnomu virmensko gruzinskomu kordoni pid privodom zahistu rajonu ta pidstupiv do Tiflisu v zhovtni 1920 roku v hodi genocidu virmen yakij zdijsnila Turechchina Virmenskij uryad protestuvav ale ne zmig protistoyati Odnochasno na dopomogu povstannyu shvidko prijshli vijskovi chastini Chervonoyi Armiyi yaki bazuvalisya u Virmeniyi ale bez oficijnogo shvalennya Moskvi Koli gruzinskij uryad protestuvav radyanskomu poslanniku v Tbilisi Aronu Shejnmanu cherez incidenti vin zaperechiv bud yaku prichetnist i zayaviv sho zavorushennya mayut buti spontannim povstannyam virmenskih komunistiv Tim chasom bilshoviki vzhe stvorili v Shulaveri Gruzinskij revolyucijnij komitet Gruzinskij revkom organ yakomu nadali funkciyi uryadu supernika 16 lyutogo 1921 Revkom Gruziyi na choli z Filipom Maharadze progolosiv Gruzinsku radyansku respubliku i zvernuvsya z prohannyam pro vijskovu dopomogu do uryadu RRFSR Zavorushennya takozh pidnyali takozh u misti Dusheti ta sered osetin na pivnichnomu shodi Gruziyi yaki oburyuvalisya vidmovoyu gruzinskogo uryadu nadati yim avtonomiyu Gruzinskim silam vdalosya strimati zavorushennya na deyakih dilyankah ale pidgotovka do radyanskoyi intervenciyi vzhe jshla po hodu Koli gruzinska armiya rushila do Lori shob pridushiti povstannya Lenin nareshti piddavsya neodnorazovim prohannyam Stalina ta Ordzhonikidze dozvoliti Chervonij armiyi vtorgnutisya v Gruziyu pid privodom dopomogi povstannyu Ostatochne rishennya bulo prijnyato na zasidanni CK KPU 14 lyutogo CK shilnij dozvoliti nadati aktivnu pidtrimku povstannyu v Gruziyi ta zajnyati Tiflis za umovi dotrimannya mizhnarodnih norm i za umovi dotrimannya vsih chleniv Vijskovo revolyucijnoyi Rada odinadcyatoyi armiyi pislya retelnogo vivchennya vsiyeyi informaciyi garantuye uspih Mi poperedzhayemo sho cherez brak transportu nam dovoditsya obhoditisya bez hliba i tomu mi ne damo vam zhodnogo lokomotiva chi zaliznichnoyi koliyi Mi zmusheni nichogo ne vezti z Kavkazu krim zerna j nafti Mi vimagayemo negajnoyi vidpovidi po pryamij liniyi za pidpisami vsih chleniv Vijskovo revolyucijnoyi radi odinadcyatoyi armiyi Rishennya pidtrimati vtorgnennya ne bulo odnostajnim Proti nogo vistupiv Karl Radek i prihovav jogo vid Trockogo yakij na toj chas perebuvav na Urali Ostannij buv nastilki zasmuchenij novinoyu pro rishennya CK i rollyu Ordzhonikidze v jogo rozrobci sho pislya povernennya do Moskvi zazhadav hocha i bezrezultatno stvoriti specialnu partijnu komisiyu dlya rozsliduvannya spravi Piznishe Trockij zmiritsya zi zvershenim faktom i navit zahishatime vtorgnennya u specialnij broshuri Cya broshura Trockogo mabut najvidomisha kniga yaka vipravdovuye vtorgnennya Vona bula sprostuvannyam tvorchosti Karla Kautskogo yakij progoloshuvav Gruziyu demokratichnoyu socialistichnoyu robitnicho selyanskoyu respublikoyu Bitva za Tbilisi Telegrama Ordzhonikidze Leninu i Stalinu Chervonij prapor Radyanskoyi vladi majorit nad Tiflisom Nacionalnij arhiv Gruziyi Na svitanku 16 lyutogo osnovna chastina vijsk 11 yi Chervonoyi Armiyi pid provodom Anatoliya Gekkera perepravilasya do Gruziyi i rozpochala Tiflisku operaciyu spryamovanu na zahoplennya stolici Gruzinski prikordonniki pid komanduvannyam generala Stivena Ahmeteli buli rozbiti na richci Hrami Vidstupayuchi na zahid gruzinskij komanduvach general Culukidze pidrivav zaliznichni mosti ta rujnuvav dorogi namagayuchis zatrimati prosuvannya voroga Odnochasno chastini Chervonoyi Armiyi uvijshli v Gruziyu z pivnochi cherez perevali Dar yal i Mamisoni ta uzdovzh uzberezhzhya Chornogo morya v bik Suhumi Poki trivali ci podiyi radyanskij komisar zakordonnih sprav vipustiv nizku zayav u yakih zaperechuvav prichetnist Chervonoyi Armiyi ta zayavlyav pro gotovnist vistupati poserednikom u bud yakih superechkah sho vinikali u Gruziyi Na 17 lyutogo radyanski pihotni ta kavalerijski diviziyi za pidtrimki aviaciyi perebuvali menshe nizh za 15 kilometriv na pivnichnij shid vid Tbilisi Gruzinska armiya vela zapeklij bij na oboronu pidstupiv do stolici yaki voni utrimuvali protyagom tizhnya v umovah totalnoyi perevagi Chervonoyi Armiyi Z 18 po 20 lyutogo strategichni visoti Kodzhori i Tabahmela perehodili z ruk v ruki v zapeklih boyah Gruzinskim vijskam pid komanduvannyam generala Georgiya Mazniashvili vdalosya vidkinuti radyanski vijska zavdavshi yim velikih vtrat ale ti shvidko peregrupuvalisya i stisli kilce navkolo Tbilisi Do 23 lyutogo zaliznichni mosti buli vidnovleni i radyanski tanki ta bronepoyizdi priyednalisya do ponovlenogo shturmu stolici Pid chas pridushennya vognyu oboronciv bronepotyagami tanki ta pihota prorvali gruzinski poziciyi na visoti Kodzhori 24 lyutogo gruzinskij golovnokomanduvach Georgij Kvinitadze zmirivsya pered neminuchim i nakazav vidstupiti shob vryatuvati svoyu armiyu vid povnogo otochennya i misto vid znishennya Gruzinskij uryad i Ustanovchi zbori evakuyuvalisya v Kutayisi na zahodi Gruziyi sho zavdalo gruzinskoyi armiyi znachnogo moralnogo udaru 25 lyutogo triumfuyucha Chervona Armiya uvijshla do Tbilisi Bilshovicki soldati zajmalisya masovimi grabezhami Revkom na choli z Mamiyeyu Orahelashvili ta Shalvoyu Eliavoyu navazhivsya na v yizd u stolicyu i progolosiv povalennya menshovickogo uryadu rozpusk Gruzinskoyi nacionalnoyi armiyi ta narodnoyi gvardiyi ta utvorennya Gruzinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki Togo zh dnya v Moskvi Lenin prijnyav vitannya svoyih komisariv Nad Tbilisi chervonij prapor Haj zhive Radyanska Gruziya Kutayiska operaciya Britanski tanki Mark V pridbani Chervonoyu armiyeyu v hodi Gromadyanskoyi vijni ta inozemnoyi intervenciyi spriyali peremozi Radyanskogo Soyuzu v bitvi za Tbilisi Gruzinske komanduvannya planuvalo zoserediti svoyi sili v misti Mcheta na pivnichnij zahid vid Tbilisi i prodovzhiti boyi na novih liniyah oboroni padinnya stolici odnak silno demoralizuvalo gruzinski vijska i Mcheta bula pokinuta Armiya postupovo rozpadalasya prodovzhuyuchi vidstupati na zahid nadayuchi chasom zapeklij ale perevazhno neorganizovanij opir nastupu vijsk Chervonoyi armiyi Sporadichni boyi trivali kilka misyaciv koli radyanski vijska shturmuvali veliki mista shidnoyi Gruziyi Gruzini spodivalisya na dopomogu francuzkoyi vijskovo morskoyi eskadri sho plavala v Chornomu mori bilya beregiv Gruziyi 28 lyutogo francuzi vidkrili vogon po 31 j strileckij diviziyi 9 yi Chervonoyi armiyi pid kerivnictvom V Chernisheva ale ne visadili desant Gruzinam vdalosya povernuti kontrol nad priberezhnim mistom Gagra ale yihnij uspih buv timchasovim Radyanskim vijskam do yakih priyednalisya abhazki selyanski opolchennya kyarazi vdalosya vzyati Gagru 1 bereznya Novij Afon 3 bereznya i Suhumi 4 bereznya potim voni prosunulisya na shid shob zajnyati Zugdidi 9 bereznya i Poti 14 bereznya Sproba gruziniv utrimatisya bilya Kutayisi bula zirvana nespodivanim nastupom zagonu Chervonoyi armiyi z Pivnichnogo Kavkazu yakij cherez gliboki zameti peretnuv praktichno neprohidnij pereval Mamisoni ta prosuvavsya vniz po dolini Rioni Pislya krivavogo zitknennya v Surami 5 bereznya 1921 roku 11 a Chervona armiya takozh peretnula hrebet Lihi v zahidnu chastinu krayini 10 bereznya radyanski vijska uvijshli do pokinutogo Kutayisi gruzinske kerivnictvo armiya ta narodna gvardiya evakuyuvalisya do klyuchovogo chornomorskogo portovogo mista Batumi na pivdennomu zahodi Gruziyi Chastina gruzinskih vijsk vidijshla v gori i prodovzhila borotbu Kriza z Turechchinoyu Karta tureckogo vtorgnennya na teritoriyi yaki kontrolyuyutsya gruzinami lyutij berezen 1921 r Komandiri Chervonoyi Armiyi v Batumi v berezni 1921 roku 23 lyutogo cherez desyat dniv pislya togo yak Chervona Armiya rozpochala pohid na Tbilisi Kazim Karabekir komanduvach Shidnogo frontu tureckoyi armiyi Velikogo nacionalnogo zibrannya visunuv ultimatum z vimogoyu evakuaciyi naselennya Ardahana i Artvina Gruziyeyu Uryad pid obstrilom z oboh storin zmushenij buv pogoditisya i turecki sili prosunulisya v Gruziyu zajnyavshi prikordonni rajoni Zbrojnih sutichok mizh tureckimi ta gruzinskimi vijskami ne bulo Ce privelo turecku armiyu na neveliku vidstan vid Batumi yakij vse she kontrolyuvavsya gruzinami sho stvorilo umovi dlya mozhlivogo zbrojnogo zitknennya koli 18 a kavalerijska diviziya Chervonoyi Armiyi pid komanduvannyam Dmitra Zhlobi pidijshla do mista Spodivayuchis vikoristati ci obstavini na svoyu korist gruzini dosyagli usnoyi domovlenosti z Karabekirom 7 bereznya dozvolivshi tureckij armiyi uvijti v misto zalishivshi jogo pid kontrolem civilnoyi administraciyi 8 bereznya turecki vijska pid komanduvannyam polkovnika Kizim beya zajnyali oboronni poziciyi navkolo mista sho prizvelo do krizi z Radyanskoyu Rosiyeyu Narodnij komisar zakordonnih sprav Georgij Chicherin podav notu protestu predstavniku Turechchini v Moskvi Ali Fuatu Chebesoyu U vidpovid Ali Fuat peredav radyanskomu uryadu dvi noti U tureckih notah stverdzhuvalosya sho turecki armiyi lishe zabezpechuyut bezpeku miscevih musulmanskih elementiv yaki potrapili pid zagrozu radyanskih vijskovih operacij u regioni Chervona armiya z yednuyetsya z vijskami Kemalya pislya zahoplennya Respubliki The New York Times 20 lyutogo 1921 r Nezvazhayuchi na vijskovi uspihi Moskvi situaciya na Kavkazkomu fronti stala nestijkoyu Virmeni zavdyaki zajnyatosti Chervonoyi armiyi v Gruziyi pidnyali povstannya povernuvshi sobi Yerevan 18 lyutogo 1921 roku Na Pivnichnomu Kavkazi dagestanski povstanci prodovzhuvali borotbu z Radami Turecka okupaciya teritorij Gruziyi peredbachala majzhe vpevnenist u radyansko tureckomu protistoyanni i gruzini neodnorazovo vidmovlyalisya kapitulyuvati 2 bereznya Lenin yakij poboyuvavsya nespriyatlivogo rezultatu gruzinskoyi kampaniyi nadislav svij teplij privit Radyanskij Gruziyi chitko viyavivshi svoye bazhannya yaknajshvidshe pripiniti vijskovi diyi Vin pidkreslyuvav velicheznu vazhlivist dosyagnennya prijnyatnogo kompromisu dlya bloku z menshovikami 8 bereznya gruzinskij revkom neohoche zaproponuvav koalicijnij uryad vid chogo menshoviki vidmovilisya Koli 16 bereznya turecka vlada progolosila aneksiyu Batumi uryad Gruziyi buv zmushenij zrobiti vibir Yihni nadiyi na francuzku chi britansku intervenciyu vzhe znikli Franciya nikoli ne dumala pro vidpravlennya ekspedicijnih sil a Spoluchene Korolivstvo nakazalo Korolivskomu flotu ne vtruchatisya Krim togo 16 bereznya britanskij i radyanskij uryadi pidpisali torgovelnu ugodu v yakij prem yer ministr Llojd Dzhordzh faktichno poobicyav utrimuvatisya vid antiradyanskoyi diyalnosti na vsih teritoriyah kolishnoyi Rosijskoyi imperiyi Odnochasno v Moskvi buv pidpisanij dogovir pro druzhbu mizh Radyanskoyu Rosiyeyu i Velikimi nacionalnimi zborami Turechchini za yakim Ardagan i Artvin buli peredani Turechchini yaka vidmovilasya vid pretenzij na Batumi Turki nezvazhayuchi na umovi dogovoru ne hotili evakuyuvatisya z Batumi i prodovzhuvali jogo okupaciyu Poboyuyuchis ostatochnoyi vtrati mista Gruziyeyu gruzinski lideri pogodilisya na peregovori z Revkomom U Kutayisi ministr oboroni Gruziyi Grigol Lordkipanidze i radyanskij upovnovazhenij Avel Enukidze domovilisya pro peremir ya 17 bereznya a potim 18 bereznya pro ugodu yaka dozvolila Chervonij armiyi prosunutisya do Batumi Zavershennya vijni17 bereznya v Kutayisi ministr oboroni Gruziyi Grigol Lordkipanidze i povnovazhnij predstavnik radyanskoyi storoni Avel Yenukidze uklali peremir ya a 18 bereznya ugodu sho dozvolyala Chervonoyi Armiyi zajnyati Batumi Peremir ya z gruzinskimi menshovikami dozvolilo bilshovikam diyati nepryamimi metodami U Moskvi trivali radyansko turecki konsultaciyi a tim chasom na okolicyah Batumi stoyali soldati gruzinskoyi armiyi i narodnoyi gvardiyi gotovi bitisya za misto Kilka tisyach soldativ Gruzinskoyi nacionalnoyi armiyi mobilizovanih na okolicyah Batumi i shilnih do borotbi za misto 18 bereznya gruzini pid komanduvannyam generala Georgiya Mazniashvili pochali vulichni boyi z tureckim garnizonom Tim chasom gruzinskij uryad na italijskomu sudni i pid konvoyem francuzkih bojovih korabliv pokinuv krayinu Boyi zavershilisya 19 bereznya koli port i bilsha chastina mista perebuvali v rukah gruziniv Togo zh dnya Mazniashvili zdav misto revkomu a kinnota Zhlobi uvijshla do Batumi shob zmicniti tam bilshovicku vladu Krihitni podiyi v Batumi zupinili rosijsko turecki peregovori i lishe 26 veresnya peregovori mizh Turechchinoyu ta Radami u yakih nominalno buli takozh predstavniki Virmenskoyi Azerbajdzhanskoyi ta Gruzinskoyi RSR nareshti vidnovilisya v Karsi Karskij dogovir pidpisanij 13 zhovtnya mistiv polozhennya uzgodzheni v berezni ta deyaki inshi shojno dosyagnuti novi teritorialni vregulyuvannya V obmin na Artvin Ardagan i Kars Turechchina vidmovilasya vid pretenzij na Batumi chiye perevazhno musulmanske gruzinske naselennya malo otrimati avtonomiyu v skladi Gruzinskoyi RSR NaslidkiDiv takozh Serpneve povstannya v Gruziyi 1924 Nezvazhayuchi na emigraciyu gruzinskogo uryadu ta demobilizaciyu Nacionalnoyi armiyi oseredki partizanskogo oporu vse she zalishalisya v gorah ta deyakih silskih rajonah Vtorgnennya do Gruziyi viklikalo serjozni superechki sered samih bilshovikiv Novostvorenij komunistichnij uryad spochatku zaproponuvav nespodivano m yaki umovi svoyim kolishnim suprotivnikam yaki vse she zalishilisya v krayini Lenin takozh vistupav za politiku primirennya v Gruziyi de probilshovickij zakolot ne koristuvavsya pidtrimkoyu narodu a naselennya bulo suvoro antibilshovickim U 1922 r silne gromadske oburennya nasilnickoyu radyanizaciyeyu pobichno vidbilosya v protistoyanni radyanskoyi gruzinskoyi vladi centralizovanij politici Moskvi yaku propaguvali Dzerzhinskij Stalin ta Ordzhonikidze Problema vidoma v suchasnij istoriyi yak gruzinska sprava mala stati odniyeyu z golovnih problem mizh Stalinim i Trockim v ostanni roki leninskogo kerivnictva i znajshla svoye vidobrazhennya v Politichnomu zapoviti Lenina Svit znachnoyu miroyu znehtuvav nasilnickim zahoplennyam Gruziyi Radyanskim Soyuzom 27 bereznya 1921 roku vignane gruzinske kerivnictvo zvernulosya zi svogo timchasovogo ofisu v Stambuli do vsih socialistichnih partij i robitnichih organizacij svitu protestuyuchi proti vtorgnennya v Gruziyu Prote zvernennya zalishilosya bez uvagi Okrim pristrasnih redakcijnih statej u deyakih zahidnih gazetah ta zaklikiv do dij z boku takih gruzinskih simpatikiv yak ser Oliver Vordrop mizhnarodnoyu vidpoviddyu na podiyi v Gruziyi bulo movchannya U Gruziyi intelektualnij opir bilshovickomu rezhimu ta vipadkovi spalahi partizanskoyi vijni pererosli u velike povstannya v serpni 1924 roku Jogo nevdacha i nastupna hvilya shirokomasshtabnih represij organizovanih novim radyanskim silovikom Lavrentiyem Beriyeyu silno demoralizuvali gruzinske suspilstvo i znishili jogo najaktivnishu nezalezhnicku chastinu Protyagom tizhnya z 29 serpnya do 5 veresnya 1924 r bulo stracheno 12 578 osib golovnim chinom dvoryan ta inteligenciyi a ponad 20 000 zaslano do Sibiru Vidtodi zhodnoyi serjoznoyi vidkritoyi sprobi kinuti viklik radyanskij vladi v krayini ne bulo zrobleno doki v 1956 roci ne z yavilosya nove pokolinnya antiradyanskih ruhiv OcinkaRadyanski istoriki nazivali vtorgnennya Chervonoyi armiyi v Gruziyu chastinoyu bilshogo konfliktu yakij voni imenuvali Gromadyanskoyu vijnoyu ta inozemnoyu intervenciyeyu U rannij radyanskij istoriyi gruzinskij epizod nazivavsya revolyucijnoyu vijnoyu i opisuvavsya same cim terminom u pershomu vidanni Velikoyi radyanskoyi enciklopediyi Piznishe termin revolyucijna vijna vijshov z modi sered radyanskih pismennikiv chastkovo tomu sho jogo bulo nelegko vidrizniti vid agresiyi u radyanskomu vlasnomu viznachenni cogo slova Otzhe piznisha radyanska istoriya postavila vse inakshe Intervenciya Chervonoyi Armiyi za oficijnoyu radyanskoyu versiyeyu bula vidpoviddyu na prohannya pro dopomogu yake viniklo pislya zbrojnogo povstannya selyan i robitnikiv Gruziyi Cya versiya zvilnyala Radyansku Rosiyu vid bud yakih zvinuvachen v agresiyi proti Gruziyi vkazuyuchi na te sho sami gruzini prosili Moskvu napraviti Chervonu Armiyu v yihnyu krayinu shob usunuti isnuyuchij uryad i zaminiti jogo komunistichnim Vikoristovuyuchi svij kontrol nad osvitoyu ta zasobami masovoyi informaciyi Radyanskij Soyuz uspishno stvoriv obraz narodnoyi socialistichnoyi revolyuciyi u Gruziyi Bilshosti gruzinskih istorikiv ne bulo dozvoleno zvertatisya do Spechranu specialnih bibliotechnih kolekcij z obmezhenim dostupom ta arhivnih fondiv yaki takozh visvitlyuvali neprijnyatni podiyi v radyanskij istoriyi zokrema ti yaki mozhna bulo traktuvati imperialistichnimi abo superechili koncepciyi narodnogo povstannya proti menshovickogo uryadu Hvilya 1980 h rokiv politiki glasnosti vidkritosti Mihajla Gorbachova sprostuvala staru radyansku versiyu podij 1921 1924 rokiv Pershim radyanskim istorikom yakij u 1988 roci sprobuvav pereglyanuti zagalnoprijnyatu interpretaciyu radyansko gruzinskoyi vijni buv vidatnij gruzinskij vchenij Akaki Surguladze za ironiyeyu doli toj samij istorik chiya monografiya 1982 roku opisuvala nibito povstannya gruzinskih robitnikiv yak spravdi istorichnu podiyu Pid silnim tiskom gromadskosti Prezidiya Verhovnoyi Radi Gruzinskoyi RSR 2 chervnya 1989 roku stvorila specialnu komisiyu dlya rozsliduvannya pravovih aspektiv podij 1921 roku Komisiya dijshla visnovku sho rozgortannya radyansko rosijskih vijsk u Gruziyi ta zahoplennya yiyi teritoriyi bulo z yuridichnoyi tochki zoru vijskovim vtruchannyam intervenciyeyu ta okupaciyeyu z metoyu povalennya isnuyuchogo politichnogo poryadku Na pozachergovij sesiyi Verhovnoyi Radi Gruzinskoyi RSR sho vidbulasya 9 bereznya 1990 roku radyanizaciya Gruziyi bula oficijno zasudzhena yak okupaciya ta efektivna aneksiya Gruziyi Radyanskoyu Rosiyeyu Suchasni gruzinski politiki ta deyaki sposterigachi neodnorazovo provodili paraleli mizh podiyami 1921 roku ta politikoyu Rosijskoyi Federaciyi shodo Gruziyi ta nebazhannyam Zahidnoyi Yevropi protistoyati Rosijskij Federaciyi cherez Gruziyu u 2000 h osoblivo pid chas rosijsko gruzinskoyi vijni v serpni 2008 roku SpadshinaMarsh pam yati zahisnikiv Tbilisi v 2021 roci shorichnij marsh uzdovzh liniyi frontu Iniciativa istorika Dimitriya Silakadze maye na meti zgadati ta vshanuvati geroyizm zahisnikiv Tbilisi prodemonstrovanij pid chas vtorgnennya Chervonoyi armiyi u Gruziyu 21 lipnya 2010 roku Gruziya ogolosila 25 lyutogo Dnem radyanskoyi okupaciyi shob zgadati pro vtorgnennya Chervonoyi armiyi v 1921 roci Gruzinskij parlament progolosuvav za iniciativu uryadu Rishennya odnogolosno shvalene parlamentom Gruziyi doruchaye uryadu shoroku 25 lyutogo organizovuvati riznomanitni memorialni zahodi ta prispushenij nacionalnij prapor shob vshanuvati yak zaznacheno v rishenni sotni tisyach zhertv politichnih represij vchinenih komunistichnim okupacijnim rezhimom Div takozhSvanecke povstannya 1921 roku Kahetsko Hevsuretijske povstannya Litovsko radyanska vijnaPrimitkiAccording to a Russian statistician and Soviet era dissident Professor I A Kurganov the 1921 2 military operations against Georgia took lives of about 20 000 people Arhiv originalu za 5 listopada 2006 Procitovano 3 listopada 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Ayfer Ozcelik Ali Fuat Cebesoy 1882 10 Ocak 1968 publisher Akcag 1993 page 206 tur Sovetsko gruzinskaya vojna 1921 g Soviet Georgian war of 1921 Hronos Hronos ros Procitovano 2 listopada 2006 Tiflisskaya operaciya 1921 BSE Procitovano 3 lyutogo 2011 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Debo R 1992 Survival and Consolidation The Foreign Policy of Soviet Russia 1918 1921 pp 182 361 364 McGill Queen s Press ISBN 0 7735 0828 7 Kort M 2001 The Soviet Colossus p 154 M E Sharpe ISBN 0 7656 0396 9 Russia 2006 In Encyclopaedia Britannica Retrieved 27 October 2006 from Encyclopaedia Britannica Online Arhiv originalu za 7 sichnya 2006 Procitovano 3 listopada 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Suny 1994 s 207 Sicker M 2001 The Middle East in the Twentieth Century p 124 Praeger Greenwood ISBN 0 275 96893 6 Suny 1994 s 185 190 Suny 1994 s 191 192 Carr 1950 s 342 343 Gachechiladze 2012 s 22 23 Suny 1994 s 207 209 Kedourie S editor 1998 Turkey Identity Democracy Politics p 65 Routledge UK ISBN 0 7146 4718 7 Beichman A 1991 The Long Pretense Soviet Treaty Diplomacy from Lenin to Gorbachev p 165 Transaction Publishers ISBN 0 88738 360 2 Erickson J ed The Soviet High Command A Military Political History 1918 1941 Routledge UK 2001 ISBN 0 7146 5178 8 p 123 Russian Civil War in Encyclopaedia Britannica 2006 Retrieved 27 October 2006 from Encyclopaedia Britannica Online Arhiv originalu za 26 travnya 2006 Procitovano 3 listopada 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Mawdsley Evan 2007 The Russian Civil War p 228 Pegasus Books ISBN 1 933648 15 5 Kort M 2001 The Soviet Colossus p 154 M E Sharpe ISBN 0 7656 0396 9 Pethybridge RW 1990 One Step Backwards Two Steps Forward Soviet Society and Politics in the New Economic Policy p 254 Oxford University Press ISBN 0 19 821927 X Dench G 2002 Minorities in the Open Society p 87 Transaction Publishers ISBN 0 7658 0979 6 Wood Alan 1990 Stalin and Stalinism London Routledge s 22 ISBN 0 415 03721 2 Glossary of Events Georgian Affair 1921 Procitovano 2 listopada 2006 Kowalski RI 1997 The Russian Revolution p 175 Routledge UK ISBN 0 415 12437 9 Smith 1998 s 519 544 Phillips S 2000 Lenin and the Russian Revolution p 49 ca print harcourt heinemann ISBN 0 435 32719 4 Hovannisian 1996 s 287 289 Arutyunov Akim Aleksandrovich 1999 Dose Lenina bez retushi Dokumenty Fakty Svidetelstva Lenin s Dossier without Retouching Documents Facts and Evidences Moscow Veche Veche ISBN 5 7838 0530 0 in Russian See also an abridged online version of the book Lang 1962 s 234 236 Brackman R 2000 The Secret File of Joseph Stalin A Hidden Life p 163 Routledge UK ISBN 0 7146 5050 1 Smith 1998 s 519 544 Deutscher I 2003 The Prophet Unarmed Trotsky 1921 1929 p 41 Verso ISBN 1 85984 446 4 1922 Between Red and White a study of some fundamental questions of revolution with particular reference to Georgia Social democracy and the wars of intervention 2005 02 04 u Wayback Machine Retrieved on 17 April 2007 translated by 1921 Georgia A Social Democratic Peasant Republic Impressions And Observations Retrieved on 17 April 2007 Tiflisskaya operaciya 1921 Tiflis Operation of 1921 Bolshaya sovetskaya enciklopediya BSE ros vid 3 1969 1978 Arhiv originalu za 29 veresnya 2007 Procitovano 13 travnya 2022 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite encyclopedia title Shablon Cite encyclopedia cite encyclopedia a Vkazano bilsh nizh odin archivedate ta archive date dovidka Vkazano bilsh nizh odin archiveurl ta archive url dovidka Lang 1962 s 234 236 For further details on the involvement of the Red Army armored trains in the Tiflis Operation see Drogovoz I G Drogovoz IG 2002 Kreposti na kolesah Istoriya bronepoezdov Fortresses on wheels History of armored trains Minsk Harvest Harvest ISBN 985 13 0744 0 in Russian 1925 The Red Terror in Russia JM Dent and Sons London and Toronto Russian translation S P Melgunov 2005 Krasnyj terror v Rossii 1918 1923 Ajris press ISBN 5 8112 1715 3 Online version Arhiv originalu za 22 travnya 2013 Procitovano 3 listopada 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Aksenov A Bullok D 2006 Armored Units of the Russian Civil War Red Army p Osprey Publishing ISBN 1 84176 545 7 Debo R 1992 Survival and Consolidation The Foreign Policy of Soviet Russia 1918 1921 pp 182 361 364 McGill Queen s Press ISBN 0 7735 0828 7 Kedourie S editor 1998 Turkey Identity Democracy Politics p 65 Routledge UK ISBN 0 7146 4718 7 Deutscher I 2003 The Prophet Armed Trotsky 1879 1921 p 393 ISBN 1 85984 441 3 1991 p 4 Oxford University Press ISBN 0 19 507132 8 V I Lenin The Question of Nationalities or Autonomisation Procitovano 2 listopada 2006 2008 The Ghost of Freedom A History of the Caucasus p 173 Oxford University Press ISBN 0 19 517775 4 ShESTAYa GLAVA IZ ChERNOJ KNIGI KOMMUNIZMA ros Procitovano 21 travnya 2006 A Russian translation of the Chapter 6 from Nicolas Werth Karel Bartosek Jean Louis Panne Jean Louis Margolin Andrzej Paczkowski Crimes Terror Repression Harvard University Press 1999 hardcover 858 pages ISBN 0 674 07608 7 Lang 1962 s 234 236 Vigor Peter Hast 1975 The Soviet View of War Peace and Neutrality pp 77 78 Routledge ISBN 0 7100 8143 X Beichman A 1991 The Long Pretense Soviet Treaty Diplomacy from Lenin to Gorbachev p 165 Transaction Publishers ISBN 0 88738 360 2 largely based upon extensive studies conducted in the Georgian Archive of Houghton Library Harvard University which has been opened for researchers since September 1988 1 Menteshashvili A Menteshashvili A 2002 Iz istorii vzaimootnoshenij Gruzinskoj Demokraticheskoj respubliki s sovetskoj Rossiej i Antantoj 1918 1921 gg History of the Relations of the Democratic Republic of Georgia with Soviet Russia and the Entente of 1918 21 http www parliament ge files 426 5647 876510 5 pdf DECREE ISSUED AT THE 13TH EXTRAORDINARY SESSION OF THE SUPREME COUNCIL OF THE 11TH CONVOCATION OF THE GEORGIAN SSR on Guarantees for Protection of State Sovereignty of Georgia Saakashvili Urges for EU s Help 2008 05 12 Saakashvili Address on Russia s Abkhazia S Ossetia Recognition Civil Georgia 2008 08 26 Georgia s Statehood Under Danger Resist Enemy Everywhere Government Tells the Nation Civil Georgia 2008 08 10 Autumn 2008 Global Labor Notes Russia invades and the labour movement is silent Arhivovano 2009 07 25 u Portugese Web Archive Stratfor Arhiv originalu za 7 bereznya 2012 Procitovano 1 listopada 2014 Civil Georgia Arhiv originalu za 3 serpnya 2012 Procitovano 1 listopada 2014 PosilannyaTiflisskaya operaciya 1921 BSE nedostupne posilannya z lipnya 2019 ros