Аджа рська автоно мна респу бліка Аджарія Аджара груз აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა автономний регіон у складі Грузії ро

Аджа́рська автоно́мна респу́бліка, Аджарія, Аджара (груз. აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა) — автономний регіон у складі Грузії, розташований на південному заході Грузії, на узбережжі Чорного моря.

Аджарська Автономна Республіка
груз. აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა
Ach'aris Avtonomiuri Respublika


Прапор	Герб

Столиця
(та найбільше місто)

Батумі
^{country H G O}

Форма правління

- Загалом

2 900 км² (163)

Населення

- перепис 2014

333 953 (96,04 % — грузини)

- Густота

115,2/км²

Часовий пояс

()

Домен

GE-AJ

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Аджарія

Відомі люди

(1190–1240), Грузинський письменник та вчений.
Софо Халваші (народилась 31 травня 1986), грузинська співачка.
(3 червня 1815), паша політичних відносин Османської Імперії та Росії в 1802 р.
(помер в 1836 р.), великий паша Османської Імперії.
Мемед Абашідзе (1873-1937), політичний лідер мусульман в Грузії.
Аслан Абашідзе (народився в 1938 р.), регіональний лідер у вигнанні.
Зураб Ногаїделі (народився в 1964 р.), минулий прем'єр-міністр Грузії.
Леван Варшаломідзе (народився в 1972 р), голова Аджарського уряду, 2004-2012.

Традиційні свята

Селімоба

Селімоба проходить у селі Бако Хулойського муніципалітету 3 липня та присвячена пам'яті . У рамках фестивалю відбувається концерт за участю місцевих самодіяльних колективів та виставки виробів народних промислів. Його підтримує Міністерство освіти, культури та спорту Аджарії.

Шуамтоба

Шуамтоба («міжгірське свято») — традиційний фестиваль, який проводиться на літніх гірських пасовищах двох муніципалітетів (Хуло та Шуахеві) у перші вихідні кожного серпня. Проводяться кінні стрибки, виставка народних промислів та концерт за участю фольклорних ансамблів.

Мачахлоба

Мачахлоба – свято ущелини , що проводиться у другій половині вересня. Це традиційне свято, яке відзначається в ущелині Мачахела Хелвачаурського муніципалітету. Фестиваль розпочинається біля пам'ятника гвинтівці Мачахела (у місці злиття річок Мачахела та Чорохи), триває у селі Мачахіспірі та закінчується у селі Зеда Чхутунеті.

Колхоба

Колхоба — стародавнє лазське свято. Воно проводиться наприкінці серпня або на початку вересня у селі Сарпі Хелвачаурського району. Історія аргонавтів виконується на сцені під час фестивалю.

Демографія

За переписом 2014 року населення Аджарії складає 333 953 особи. Аджарці (аджари) — етнографічна група грузинського народу, що говорить на групі місцевих діалектів, відомих під загальною назвою . Письмова мова — грузинська.

Грузинське населення Аджарії було широко відоме як «грузини-мусульмани» до радянського перепису 1926 року, який вважав їх «аджарцями» і налічував 71 000 осіб. Пізніше їх просто віднесли до ширшої категорії грузинів, оскільки жодний офіційний радянський перепис не питав про релігію. Сьогодні називати їх «грузинами-мусульманами» було б у будь-якому разі неправильно, оскільки 55% аджарців є християнами та майже 40% мусульманами.

До етнічних меншин відносяться лази, росіяни, вірмени, понтійські греки, абхази та інші.

Розпад Радянського Союзу та відновлення незалежності Грузії прискорили зростання християнства у регіоні, особливо серед молоді. Проте в Аджарії все ще залишаються мусульманські громади сунітів, в основному в Хулойському районі. Згідно з переписом населення Грузії 2014 року, 54,5% були православними християнами та 39,8% мусульманами. Інші були вірменами-християнами (0,3%) та іншими (5,3%).

Економіка

В Аджарії є хороші землі для вирощування чаю, цитрусових і тютюну. Гірсько-лісиста місцевість має субтропічний клімат, тут багато курортів. Тютюн, чай, цитрусові, авокадо — провідні культури; Важливе значення має і тваринництво. Галузі промисловості включають пакування чаю, переробку тютюну, консервування фруктів і риби, нафтопереробку та суднобудування.

Столиця регіону, Батумі, є важливими воротами для відправки товарів до Грузії, Азербайджану та Вірменії, що не має виходу до моря. Порт Батумі використовується для відвантаження нафти з Казахстану та Туркменістану. Його нафтопереробний завод переробляє каспійську нафту з Азербайджану, яка надходить трубопроводом до порту Супса і звідти транспортується до Батумі залізницею. Аджарська столиця є центром суднобудування та виробництва.

Аджарія є головним центром індустрії прибережного туризму в Грузії, замінивши північно-західну провінцію Абхазія після фактичного відділення цього регіону від Грузії в 1993 році.

Закон та влада

Статус Аджарської автономної республіки визначається законом Грузії про Аджарію та новою конституцією регіону, прийнятою після усунення Аслана Абашидзе. Місцевим законодавчим органом є парламент. Глава уряду регіону — Рада міністрів Аджарії — призначається президентом Грузії, який також має повноваження розпускати збори та уряд і скасовувати місцеві органи влади з питань, що суперечать конституції Грузії. є чинним головою уряду Аджарії.

Адміністративний поділ

Аджарія ділиться всього на 6 адмінистративних одиниць.

Назва	Площа (км²)	Населення
Назва	Площа (км²)	(17 січня 2002)	(2014)
Місто Батумі	65	121,806	152,839
Кедський Муніципалітет	452	20,024	16,760
Кобулетський Муніципалітет	720	88,063	74,794
Хелвачаурський Муніципалітет	410	90,843	51,189
Шуахевський Муніципалітет	588	21,850	15,044
Хулойський Муніципалітет	710	33,430	23,327

Географія

Аджарія розташована на південно-східному узбережжі Чорного моря і простягається в лісисті передгір'я та гори Малого Кавказу. Межує з регіоном Гурія на півночі, Самцхе-Джавахеті на сході та Туреччиною на півдні. Більшість території Аджарії складається з пагорбів чи гір. Найвищі гори височіють більш ніж на 3000 метрів над рівнем моря. Близько 60% території Аджарії покрито лісами. Багато частин хребта Месхеті (західні схили) покриті тропічними лісами помірного пояса.

Клімат

Територія Аджарії за особливостями природних умов ділиться на дві частини — приморську і нагірну.

Приморська Аджарія відрізняється характерною для субтропічної зони високою середньорічною температурою (+14,5 °C, при цьому температура найхолоднішого місяця зими — січня — становить +6,5 °C), великою кількістю опадів (у середньому 2500 мм на рік) і сонячних днів.

У нагірній Аджарії вплив Чорного моря через гірські перешкоди послаблено, тому повітря тут відрізняється більшою сухістю. Середня висота гір — 2000—2500 м. Через (2025 м) проходить автомобільна дорога державного значення Батумі — Ахалціхе. У Хуло, на висоті 920 м над рівнем моря, середня температура в січні становить +1 °C, у липні +19 °C.

Історія

У грузинських та візантійських джерелах Аджарія згадується з X століття, ще раніше про неї згадується у вірменських (Мовсес Хоренаці та інші).

У VI—IV століттях до н. е. була частиною західногрузинського царства Колхіда.

У IV столітті н. е. входила до складу грузинської держави Лазіки.

У VI столітті як і вся Західна Грузія була місцем боротьби між Римом та Іраном.

У VII столітті її спустошили своїми набігами араби.

У IX столітті увійшла до складу Тао-Кларджеті.

З кінця X століття була частиною об'єднаної грузинської держави. На чолі її стояли правителі провінцій — ерістави. Пізніше приморські землі сучасної Аджарії входили до складу Гурійського мтаварства.

У XI—XIII століттях сильно постраждала від набігів сельджуків та монголів.

У другій половині XVI століття більша частина Аджарії була захоплена турками.

У результаті російсько-турецької війни за Берлінським трактатом 1878 року Батумі, Карс і Ардаган перейшли до Російської імперії. З кінця 80-х років XIX століття в Батумі почала розвиватися промисловість, це був один з центрів торгівлі та промисловості російського Закавказзя. В 1898 році в місті нараховувалося більше десятка великих підприємств і близько 11 тисяч робітників, переважно в порту та на нафтових заводах. У 1897—1907 роках був збудований перший нафтопровід від Каспійського до Чорного морів — Баку-Батумі.

У квітні 1918 року турки захопили Батум, частину Гурії, Ахалціхе, Ардаган. Від грудня 1918 року по липень 1920 Аджарія окупована англійськими військами. 16 червня 1921 року була створена Аджарська АРСР в складі Грузинської РСР. У грудні 1922 року Аджарська АРСР у складі Грузинської РСР увійшла до Закавказької РФСР.