Православ'я сповідує переважна більшість віруючого населення Луганської області.
Історія XVII-XIX ст.
Утвердження православ'я на сході України розпочалося із слов’янською колонізацією територій уздовж річок Сіверський Донець, Айдар, Деркул, Євсуг та ін. наприкінці XVI – початку XVII ст. Переважна більшість переселенців - українці, росіяни, серби - сповідувала православну віру.
Надзвичайно цікавими свідками засвоєння краю у XVII ст. є «Преображенські» катакомби з храмовими комплексами, що розташовані біля Преображенного Сватівського району. Подібні печери існували неподалік від Новопскова.
З перших днів колонізатори краю прагнули налагодити у своїх поселеннях релігійне життя. Спочатку, не маючи власного храму, християни для здійснення треб запрошували священників з інших поселень, які іноді перебували за кілька десятків верст. Запорожці мали похідні полотняні або клейончасті божниці-намети. Подібний храм в ім’я Покрова Богородиці існував у Підгорному (нині Слов’яносербськ), в якому служив ієромонах Самарського Пустинно-Миколаївського монастиря (що на Дніпропетровщині). На станції Чорнухиному, за розпорядженням Запорозького Коша, було установлено ікону святителя Миколая Чудотворця. До неї був призначений священник, який задовольняв духовні потреби козаків, що прямували таємним шляхом із Січі на Дон.
У XVII-XVIII ст. на Луганщині почалося будівництво дерев’яних і кам’яних храмів. Деякі луганські храми були освячені відомим святителем Тихоном Задонським чудотворцем, єпископом Воронезьким. Щоправда, достеменно невідомо, чи приїжджав святий до краю сам, чи лише видавав грамоти про освячення престолів.
Розвиток промисловості у післяреформений період у другій половині XIX ст. сприяв різкому збільшенню населення, котре як і раніше залишилося у переважній більшості православним. У цей час до православ’я наверталося багато представників інших конфесій. Православними стали гірничі начальники Луганського ливарного заводу угорець Гесс-де-Кальве, німці Яків Нілус, Федір Фелькнер, Федір Мевіус. Слід зазначити, що мати Ф. П. Мевіуса походила з роду Мартіна Лютера, а батько Пауль був пастором у Барнаулі. Православ’я прийняв також видатний учений і гірничий інженер, який деякий час працював на луганському заводі, німець за походженням, Іван Тіме. Окрім протестантів і католиків до православ’я наверталися і юдеї, про що повідомлялося тоді у пресі.
На рубежі століть у краї спостерігається різке зростання кількості церков. Напередодні 1917 р. на Луганщині нараховувалося понад 300 парафій. У першій половині ХХ ст. приходи Луганського краю перебували у складі Харківської та Катеринославської єпархій. У 1916 р. у Харківській єпархії було засновано Старобільську кафедру вікарного єпископа. Єпископом був поставлений Феодор Лебедєв, колишній єпископ Сумський. З 10 жовтня 1917 р. до дня своєї смерті 29 вересня 1918 р. на кафедрі перебував Неофіт Слєдніков. 6 грудня 1918 р. собор єпископів на своєму засіданні знову благословив бути вікарієм Харківської єпархії Феодора. У 1919 р. владика втік разом з білогвардійцями за кордон. 1922 р. було звершене наречення в єпископа Старобільського Павла Кратирова, якого через рік обновленці змістили з кафедри. У 1924-1925 рр. вікаріатом керував єпископ Димитрій Галицький.
Антицерковна доба (1917-1989 рр.)
З приходом до влади більшовиків розпочалася доба антицерковних гонінь. Більшовики проголосили релігії як “пережитку минулого” безпощадну війну, що принесла численні страждання віруючим усіх конфесій. Окрім терору й підриву економічних підвалин церкви, уряд уміло використовував і поглиблював внутрішньоцерковні протиріччя.
За підтримкою влади лояльні до режиму церковні об’єднання обновленців змогли захопити значну кількість парафій. У 1922 р. харківські обновленські ієрархи відсторонили єпископа Старобільського Павла Кратирова за відмову підпорядкуватися їм. У 1920-х рр. Старобільська кафедра знаходилася у руках архієреїв Української синодальної (обновленської) церкви (УСЦ) Олександра Мігулина, а згодом Мелетія Фоміна. У 1925 р. обновленці утворили Луганську єпархію. Її очолювали єпископи Веніамін, Юрій Прокопович, який перейшов у 1926 р. в юрисдикцію Української автокефальної православної церкви, Фотій Топіро і Володимир, призначений на кафедру у 1935 р.
У 1920-1930-ті рр. існувала Лугансько-Донецька єпархія Української соборно-єпископської церкви (УСЄЦ). Правлячим архієреєм був призначений Августин Вербицький. У 1933 р. до Луганська переїхав голова УСЄЦ Феофіл Булдовський, який знаходився тут до 1937 р.
За станом на 1 травня 1927 р. в Луганському окрузі зі 106 громад майже половина знаходилася у руках обновленців (28 громад) і соборно-єпископців (24 громади). Решта парафій залишилися в юрисдикції ієрархів Української православної церкви (Українського екзархату Російської православної церкви). У 1933 р. з 16 уцілілих громад 11 підпорядковувалися УСЄЦ, 4 – Українській православній церкві (УПЦ) і 1 – УСЦ. У Старобільському окрузі в 1927 р. було зареєстровано 59 громад УСЦ і 97 УПЦ. Наприкінці 1920-х рр. у краї з’явилася значна кількість вірних Істинно-православної церкви.
Розчленивши православну церкву, уряд став знищувати її частинами. У роки гонінь влада закрила всі монастирі й велику кількість приходів. Одночасно з ліквідацією релігійних громад проходила розправа над священнослужителями та віруючими. У другій половині 30-х рр. репресії набули жахливих розмірів.
22 червня 1941 р. фашистська Німеччина вдерлася на терени Радянського Союзу. Людиноненависницька ідеологія фашистів була повним антиподом християнства. Утім німецька адміністрація на захоплених землях проголосила на завойованих територіях віротерпимість. Це було викликано прагненням окупаційної влади залучити на свій бік місцеве населення.
УПЦ у роки окупації очолювалася митрополитом Олексієм Громадським. Хоча церква не пішла на канонічний розрив з Російською православною церквою (РПЦ), Московська патріархія її не визнала.
Під час окупації у 1942-1943 рр. на Луганщині відновили свою діяльність 204 приходи УПЦ. У той час керівництво парафіями Донбасу здійснювали два церковних управління з центром у Макіївці і в Орджонікідзе (нині Єнакієве). Єнакіївський округ увійшов до юрисдикції єпископа Київського Пантелеймона Рудика. А Макіївський округ підпорядковувався вікарію Ростовської єпархії єпископу Йосифу Чернову, який знаходився в Таганрозі. Попри те, що обидва угруповання визнавали над собою верховенство московської церковної влади, між ними розгорнулася гостра боротьба. Макіївський округ не увійшов до складу Донецької єпархії. Найбільший вплив у Донбасі мало Єнакіївське єпархіальне управління. До Донецької єпархії приєдналася основна частина православних приходів Сталінської та Ворошиловградської областей. Макіївське управління визнала, зокрема, парафія у Попасній.
У 1943 р. радянський уряд змінив державну політику щодо церкви і проголосив їй перемир’я. Проте це не припинило антирелігійну боротьбу. Після звільнення краю від німецьких окупантів кількість діючих православних громад скоротилася на 75 громад. Дозвіл на реєстрацію отримало лише 129.
У грудні 1943 р. Донбас перейшов у ведення єпископа Дмитра Магана. У 1944 р. була закладена Ворошиловградська кафедра, на яку був поставлений єпископ Никін Петін. У 1948 р. його перевели до Одеси. Відтак Ворошиловградсько-Донецька єпархія знаходилася в юрисдикції одеських архієреїв. Після архієпископа Никона її управляючими були у 1956-1965 рр. митрополит Борис Вік і в 1965-1990 рр. митрополит Сергій Петров.
З кінця 1940-х рр. був розпочатий черговий “штурм небес”, апогей якого досяг у період правління М.Хрущова. Знову відновилася практика закриття храмів. 1949 р. було скасовано 7 громад, у 1950-1952 рр. – 3, у 1957-1963 рр. – 52 і в 1967-1984 рр. – 11. Усього до 1985 р. число церков скоротилося до 55. У післявоєнні часи 39 церковних будівель, закритих у радянський період, були зруйновані, 36 – пристосовані під господарські потреби. 30 травня 1985 р. був знесений Миколаївський храм у Герасимівці, остання сакральна споруда в області, що постраждала у роки гонінь на віру. У 50-ті роки церковна влада, прагнучи врятувати єпархію від остаточного знищення, порушила питання про заміщення кафедри. У 1958 р. було засновано Ворошиловградський вікаріат на чолі з єпископом Донатом Щеголєвим, який, однак, незабаром був зміщений зі своєї посади. У 1959 р. Синод РПЦ вилучив Луганську єпархію зі сфери управління одеського архієрея і підпорядкував Московській патріархії. Тимчасовим її управляючим був призначений єпископ Дмитровський Пимін Ізвєков, майбутній патріарх РПЦ.
У 1988 р. радянське керівництво взяло курс на нормалізацію державно-церковних відносин. На Луганщині, як і по всій країні, знову стали відкриватися церкви. У 1989-1991 рр. в області відродилося 53 парафії. У наступне десятиліття постало ще близько 210 православних громад УПЦ (Московського патріархату).
Сучасна доба
1990 р. й Луганська єпархія УПЦ отримала свого архієрея. У лютому 1990 р. на кафедру був поставлений єпископ (нині митрополит) Іоанникій Кобзєв. У жовтні 1991 р. у зв’язку із зростанням кількості парафій в Донбасі єпархія була розділена на дві окремі церковні області. Новоутворена Луганська і Старобільська єпархія залишилася під духовною опікою митрополита Іоанникія. 2007 р. за рішенням Священного Синоду УПЦ єпархія була розділена на дві самостійні: Лугансько-Алчевську і Сєвєвродонецько-Старобільську. Керування Лугансько-Алчевською єпархією залишено за митрополитом Іоанникієм.
На території області також діють громади УПЦ-КП, УАПЦ, ІПЦ, старообрядців.
15 грудня 2018 року відбувся Об'єднавчий собор українських православних церков в соборі Святої Софії у Києві, на якому було створено Православну церкву України
Луганську єпархію УПЦ КП було перереєстровано в Луганську єпархію Православної церкви України. Проте активна протидія з боку Російської Православної Церкви призвела до того, що на Луганщині жодна парафія УПЦ МП не перейшла до ПЦУ. Нині постійно діючі парафії ПЦУ є в містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Сватове, с. Веселе (Старобільський район). В інших містах області триває робота зі створення парафій ПЦУ.
17 листопада 2021 року Предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Епіфаній здійснив свій першосвятительський візит в Луганську область. У Сєвєродонецьку на пустирі по вул. Гагарина, 116 Блаженнійший митрополит Епіфаній освятив Хрест та заклав пам'ятну капсулу у фундамент майбутнього кафедрального собору преподобного Сергія Радонезького.
Чернецтво
Чернецтво в Луганському краї бере свій початок з часів поширення християнства у Дешт-и-Кипчаку (Дикому полі). Першим подвижником, про якого є письмова згадка, був відомий серед козаків у XVIII ст. пустельник Петро Довгаль, відставний військовий старшина. Усамітнившись у місцевості поблизу сучасного села Красний Кут, він присвятив решту свого життя служінню Богу. Запорожці постійно приходили до нього на поклін і для духовних бесід. На півночі області у XVIII-XIX ст. жив не менш відомий Дмитро Горський. У XIX ст. чотири монахи намагалися заснувати під Новопсковим печерний скит, але незабаром були вигнані поліцією. У 1886 р. у Старобільську на місці жіночої громади був заснований Скорботницький монастир. У 1912 р. у Луганську був відкритий Троїцький чоловічий монастир. У 1905 р. у Сватовому був створений православний Успенсько-Серафимівський жіночий монастир, ігуменею якого стала вдова Тимофія Раздабарова Матрона.
У 1992 р. був відновлений Старобільський жіночий монастир на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість».
Святі місця
Єпархії різних церковних юрисдикцій 1917-1943
Юрисдикція РПЦ та Українського екзархату
Старобільський вікаріат Харківської єпархії
- Феодор Лебедєв, колишній єпископ Сумський
- Неофіт Слєдніков (10 жовтня 1917 р. - 29 вересня 1918 р.)
- Феодор Лебедєв (6 грудня 1918 р.-1919 р.)
- Павло Кратиров (1922-1923)
- Дмитро Галицький (1924-1925)
- Пантелеймон Рудик
Ростовська єпархія (1941-1943)
- Йосиф Чернов
Дніпропетровська єпархія (1943)
- Дмитро Маган
Юрисдикція Української синодальної церкви (1924-1935)
Луганський вікаріат Донецької єпархії (1924-1925)
- Юрій Прокопович
- Веніамін (1925-1928)
- Фотій Топіро (1928-1931)
- митр. Анатолий Соколов (1933-1935)
- Володимир Ковін (1935)
Старобільський вікаріат Харківської єпархії
- Олександр Мігулин
- Мелетій Фомін
Юрисдикція Української соборно-єпископської церкви
Лугансько-Донецька єпархія (1925-1941)
- Августин Вербицький (1925-1933)
- Феофіл Булдовський (1933-1937)
Юрисдикція Істинно-православної церкви
Старобільський вікаріат Харківської єпархії
- Павло Кратиров
Бахмутсько-Донецький вікаріат Катеринославської єпархії
- Йоасаф Попов
Воронізька єпархія
- Олексій Буй
Єпархія у 1944-1990
Юрисдикція Українського екзархату РПЦ
Ворошиловградська єпархія (1944-1948)
Ворошиловградсько-Донецька єпархія у складі Одеської єпархії (1948-1990)
- керуючий єпископ Одеський Никін Петін (1948-1956)
- керуючий митрополит Одеський Борис Вік (1956-1965)
- керуючий митрополит Одеський Сергій Петров (1965-1990)
Ворошиловградський вікаріат Одеської єпархії (1958-1959)
- Донат Щеголєв
Ворошиловградсько-Донецька єпархія під прямим підпорядкуванням Московської патріархії
- єпископ Пимен Ізвєков, майбутній патріарх РПЦ
Єпархії різних церковних юрисдикцій з 1991
Юрисдикція УПЦ МП
Лугансько-Старобільська єпархія (1991-2007)
Лугансько-Алчевська єпархія
Ровенківський вікаріат Лугансько-Алчевської єпархії (з 2009)
- Володимир (Орачев)
Сєвєвродонецько-Старобільська єпархія (з 2007)
- схієпископ Серафим (Залізницький) (4-10 червня 2007)
- Пантелеимон (Бащук) (10-27 червня 2007)
- Іларій (Шишковський) (29 липня – 14 грудня 2007)
- Агапіт (Бевцик)
Юрисдикція УПЦ КП
Донецько-Луганська єпархія (1992-2000)
- Полікарп Гуц.
- Ізяслав (Карга) (1994-1995)
- Іоанн Зинов'єв (1995)
- Іоасаф Васильків (1997)
- Юрій Юрчик (1999-2000)
Луганська єпархія (2000-2009)
- Юрій Юрчик (2000-2003)
- Всеволод (Матвієвський) (2003-2009)
Лугансько-Старобільська єпархія
- Тихон (Петранюк) (2009-2010)
- Мефодій (Срібняк)
Див. також
Література
- Форостюк О. Луганщина релігійна. — Луганськ: Світлиця, 2004.
Джерела
- Офіційний сайт Луганської єпархії УПЦ(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pravoslav ya spoviduye perevazhna bilshist viruyuchogo naselennya Luganskoyi oblasti Mikolayivskij sobor u Lugansku Zrujnovanij Cerkva v s Uspenka Zrujnovana Povidomlennya u miscevij gazeti pro zrechennya svyashenika u 1930 h rr Znyattya dzvoniv z hramiv Lugansk 1929 r Starobilskij monastir Foto XIX st Svyato Troyickij kafedralnij sobor UPC KP Priyizd patriarha Moskovskogo Kirila do Luganska Teatralna plosha 2011Istoriya XVII XIX st Utverdzhennya pravoslav ya na shodi Ukrayini rozpochalosya iz slov yanskoyu kolonizaciyeyu teritorij uzdovzh richok Siverskij Donec Ajdar Derkul Yevsug ta in naprikinci XVI pochatku XVII st Perevazhna bilshist pereselenciv ukrayinci rosiyani serbi spoviduvala pravoslavnu viru Nadzvichajno cikavimi svidkami zasvoyennya krayu u XVII st ye Preobrazhenski katakombi z hramovimi kompleksami sho roztashovani bilya Preobrazhennogo Svativskogo rajonu Podibni pecheri isnuvali nepodalik vid Novopskova Z pershih dniv kolonizatori krayu pragnuli nalagoditi u svoyih poselennyah religijne zhittya Spochatku ne mayuchi vlasnogo hramu hristiyani dlya zdijsnennya treb zaproshuvali svyashennikiv z inshih poselen yaki inodi perebuvali za kilka desyatkiv verst Zaporozhci mali pohidni polotnyani abo klejonchasti bozhnici nameti Podibnij hram v im ya Pokrova Bogorodici isnuvav u Pidgornomu nini Slov yanoserbsk v yakomu sluzhiv iyeromonah Samarskogo Pustinno Mikolayivskogo monastirya sho na Dnipropetrovshini Na stanciyi Chornuhinomu za rozporyadzhennyam Zaporozkogo Kosha bulo ustanovleno ikonu svyatitelya Mikolaya Chudotvorcya Do neyi buv priznachenij svyashennik yakij zadovolnyav duhovni potrebi kozakiv sho pryamuvali tayemnim shlyahom iz Sichi na Don U XVII XVIII st na Luganshini pochalosya budivnictvo derev yanih i kam yanih hramiv Deyaki luganski hrami buli osvyacheni vidomim svyatitelem Tihonom Zadonskim chudotvorcem yepiskopom Voronezkim Shopravda dostemenno nevidomo chi priyizhdzhav svyatij do krayu sam chi lishe vidavav gramoti pro osvyachennya prestoliv Rozvitok promislovosti u pislyareformenij period u drugij polovini XIX st spriyav rizkomu zbilshennyu naselennya kotre yak i ranishe zalishilosya u perevazhnij bilshosti pravoslavnim U cej chas do pravoslav ya navertalosya bagato predstavnikiv inshih konfesij Pravoslavnimi stali girnichi nachalniki Luganskogo livarnogo zavodu ugorec Gess de Kalve nimci Yakiv Nilus Fedir Felkner Fedir Mevius Slid zaznachiti sho mati F P Meviusa pohodila z rodu Martina Lyutera a batko Paul buv pastorom u Barnauli Pravoslav ya prijnyav takozh vidatnij uchenij i girnichij inzhener yakij deyakij chas pracyuvav na luganskomu zavodi nimec za pohodzhennyam Ivan Time Okrim protestantiv i katolikiv do pravoslav ya navertalisya i yudeyi pro sho povidomlyalosya todi u presi Na rubezhi stolit u krayi sposterigayetsya rizke zrostannya kilkosti cerkov Naperedodni 1917 r na Luganshini narahovuvalosya ponad 300 parafij U pershij polovini HH st prihodi Luganskogo krayu perebuvali u skladi Harkivskoyi ta Katerinoslavskoyi yeparhij U 1916 r u Harkivskij yeparhiyi bulo zasnovano Starobilsku kafedru vikarnogo yepiskopa Yepiskopom buv postavlenij Feodor Lebedyev kolishnij yepiskop Sumskij Z 10 zhovtnya 1917 r do dnya svoyeyi smerti 29 veresnya 1918 r na kafedri perebuvav Neofit Slyednikov 6 grudnya 1918 r sobor yepiskopiv na svoyemu zasidanni znovu blagosloviv buti vikariyem Harkivskoyi yeparhiyi Feodora U 1919 r vladika vtik razom z bilogvardijcyami za kordon 1922 r bulo zvershene narechennya v yepiskopa Starobilskogo Pavla Kratirova yakogo cherez rik obnovlenci zmistili z kafedri U 1924 1925 rr vikariatom keruvav yepiskop Dimitrij Galickij Anticerkovna doba 1917 1989 rr Z prihodom do vladi bilshovikiv rozpochalasya doba anticerkovnih gonin Bilshoviki progolosili religiyi yak perezhitku minulogo bezposhadnu vijnu sho prinesla chislenni strazhdannya viruyuchim usih konfesij Okrim teroru j pidrivu ekonomichnih pidvalin cerkvi uryad umilo vikoristovuvav i pogliblyuvav vnutrishnocerkovni protirichchya Za pidtrimkoyu vladi loyalni do rezhimu cerkovni ob yednannya obnovlenciv zmogli zahopiti znachnu kilkist parafij U 1922 r harkivski obnovlenski iyerarhi vidstoronili yepiskopa Starobilskogo Pavla Kratirova za vidmovu pidporyadkuvatisya yim U 1920 h rr Starobilska kafedra znahodilasya u rukah arhiyereyiv Ukrayinskoyi sinodalnoyi obnovlenskoyi cerkvi USC Oleksandra Migulina a zgodom Meletiya Fomina U 1925 r obnovlenci utvorili Lugansku yeparhiyu Yiyi ocholyuvali yepiskopi Veniamin Yurij Prokopovich yakij perejshov u 1926 r v yurisdikciyu Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi Fotij Topiro i Volodimir priznachenij na kafedru u 1935 r U 1920 1930 ti rr isnuvala Lugansko Donecka yeparhiya Ukrayinskoyi soborno yepiskopskoyi cerkvi USYeC Pravlyachim arhiyereyem buv priznachenij Avgustin Verbickij U 1933 r do Luganska pereyihav golova USYeC Feofil Buldovskij yakij znahodivsya tut do 1937 r Za stanom na 1 travnya 1927 r v Luganskomu okruzi zi 106 gromad majzhe polovina znahodilasya u rukah obnovlenciv 28 gromad i soborno yepiskopciv 24 gromadi Reshta parafij zalishilisya v yurisdikciyi iyerarhiv Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Ukrayinskogo ekzarhatu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi U 1933 r z 16 ucililih gromad 11 pidporyadkovuvalisya USYeC 4 Ukrayinskij pravoslavnij cerkvi UPC i 1 USC U Starobilskomu okruzi v 1927 r bulo zareyestrovano 59 gromad USC i 97 UPC Naprikinci 1920 h rr u krayi z yavilasya znachna kilkist virnih Istinno pravoslavnoyi cerkvi Rozchlenivshi pravoslavnu cerkvu uryad stav znishuvati yiyi chastinami U roki gonin vlada zakrila vsi monastiri j veliku kilkist prihodiv Odnochasno z likvidaciyeyu religijnih gromad prohodila rozprava nad svyashennosluzhitelyami ta viruyuchimi U drugij polovini 30 h rr represiyi nabuli zhahlivih rozmiriv 22 chervnya 1941 r fashistska Nimechchina vderlasya na tereni Radyanskogo Soyuzu Lyudinonenavisnicka ideologiya fashistiv bula povnim antipodom hristiyanstva Utim nimecka administraciya na zahoplenih zemlyah progolosila na zavojovanih teritoriyah viroterpimist Ce bulo viklikano pragnennyam okupacijnoyi vladi zaluchiti na svij bik misceve naselennya UPC u roki okupaciyi ocholyuvalasya mitropolitom Oleksiyem Gromadskim Hocha cerkva ne pishla na kanonichnij rozriv z Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu RPC Moskovska patriarhiya yiyi ne viznala Pid chas okupaciyi u 1942 1943 rr na Luganshini vidnovili svoyu diyalnist 204 prihodi UPC U toj chas kerivnictvo parafiyami Donbasu zdijsnyuvali dva cerkovnih upravlinnya z centrom u Makiyivci i v Ordzhonikidze nini Yenakiyeve Yenakiyivskij okrug uvijshov do yurisdikciyi yepiskopa Kiyivskogo Pantelejmona Rudika A Makiyivskij okrug pidporyadkovuvavsya vikariyu Rostovskoyi yeparhiyi yepiskopu Josifu Chernovu yakij znahodivsya v Taganrozi Popri te sho obidva ugrupovannya viznavali nad soboyu verhovenstvo moskovskoyi cerkovnoyi vladi mizh nimi rozgornulasya gostra borotba Makiyivskij okrug ne uvijshov do skladu Doneckoyi yeparhiyi Najbilshij vpliv u Donbasi malo Yenakiyivske yeparhialne upravlinnya Do Doneckoyi yeparhiyi priyednalasya osnovna chastina pravoslavnih prihodiv Stalinskoyi ta Voroshilovgradskoyi oblastej Makiyivske upravlinnya viznala zokrema parafiya u Popasnij U 1943 r radyanskij uryad zminiv derzhavnu politiku shodo cerkvi i progolosiv yij peremir ya Prote ce ne pripinilo antireligijnu borotbu Pislya zvilnennya krayu vid nimeckih okupantiv kilkist diyuchih pravoslavnih gromad skorotilasya na 75 gromad Dozvil na reyestraciyu otrimalo lishe 129 U grudni 1943 r Donbas perejshov u vedennya yepiskopa Dmitra Magana U 1944 r bula zakladena Voroshilovgradska kafedra na yaku buv postavlenij yepiskop Nikin Petin U 1948 r jogo pereveli do Odesi Vidtak Voroshilovgradsko Donecka yeparhiya znahodilasya v yurisdikciyi odeskih arhiyereyiv Pislya arhiyepiskopa Nikona yiyi upravlyayuchimi buli u 1956 1965 rr mitropolit Boris Vik i v 1965 1990 rr mitropolit Sergij Petrov Z kincya 1940 h rr buv rozpochatij chergovij shturm nebes apogej yakogo dosyag u period pravlinnya M Hrushova Znovu vidnovilasya praktika zakrittya hramiv 1949 r bulo skasovano 7 gromad u 1950 1952 rr 3 u 1957 1963 rr 52 i v 1967 1984 rr 11 Usogo do 1985 r chislo cerkov skorotilosya do 55 U pislyavoyenni chasi 39 cerkovnih budivel zakritih u radyanskij period buli zrujnovani 36 pristosovani pid gospodarski potrebi 30 travnya 1985 r buv znesenij Mikolayivskij hram u Gerasimivci ostannya sakralna sporuda v oblasti sho postrazhdala u roki gonin na viru U 50 ti roki cerkovna vlada pragnuchi vryatuvati yeparhiyu vid ostatochnogo znishennya porushila pitannya pro zamishennya kafedri U 1958 r bulo zasnovano Voroshilovgradskij vikariat na choli z yepiskopom Donatom Shegolyevim yakij odnak nezabarom buv zmishenij zi svoyeyi posadi U 1959 r Sinod RPC viluchiv Lugansku yeparhiyu zi sferi upravlinnya odeskogo arhiyereya i pidporyadkuvav Moskovskij patriarhiyi Timchasovim yiyi upravlyayuchim buv priznachenij yepiskop Dmitrovskij Pimin Izvyekov majbutnij patriarh RPC U 1988 r radyanske kerivnictvo vzyalo kurs na normalizaciyu derzhavno cerkovnih vidnosin Na Luganshini yak i po vsij krayini znovu stali vidkrivatisya cerkvi U 1989 1991 rr v oblasti vidrodilosya 53 parafiyi U nastupne desyatilittya postalo she blizko 210 pravoslavnih gromad UPC Moskovskogo patriarhatu Suchasna dobaPatriarh UPC KP Filaret na osvyachenni Troyickogo soboru Lugansk 2013 1990 r j Luganska yeparhiya UPC otrimala svogo arhiyereya U lyutomu 1990 r na kafedru buv postavlenij yepiskop nini mitropolit Ioannikij Kobzyev U zhovtni 1991 r u zv yazku iz zrostannyam kilkosti parafij v Donbasi yeparhiya bula rozdilena na dvi okremi cerkovni oblasti Novoutvorena Luganska i Starobilska yeparhiya zalishilasya pid duhovnoyu opikoyu mitropolita Ioannikiya 2007 r za rishennyam Svyashennogo Sinodu UPC yeparhiya bula rozdilena na dvi samostijni Lugansko Alchevsku i Syevyevrodonecko Starobilsku Keruvannya Lugansko Alchevskoyu yeparhiyeyu zalisheno za mitropolitom Ioannikiyem Na teritoriyi oblasti takozh diyut gromadi UPC KP UAPC IPC staroobryadciv 15 grudnya 2018 roku vidbuvsya Ob yednavchij sobor ukrayinskih pravoslavnih cerkov v sobori Svyatoyi Sofiyi u Kiyevi na yakomu bulo stvoreno Pravoslavnu cerkvu Ukrayini Lugansku yeparhiyu UPC KP bulo perereyestrovano v Lugansku yeparhiyu Pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini Prote aktivna protidiya z boku Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi prizvela do togo sho na Luganshini zhodna parafiya UPC MP ne perejshla do PCU Nini postijno diyuchi parafiyi PCU ye v mistah Syevyerodoneck Lisichansk Svatove s Vesele Starobilskij rajon V inshih mistah oblasti trivaye robota zi stvorennya parafij PCU 17 listopada 2021 roku Predstoyatel Pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini Epifanij zdijsniv svij pershosvyatitelskij vizit v Lugansku oblast U Syevyerodonecku na pustiri po vul Gagarina 116 Blazhennijshij mitropolit Epifanij osvyativ Hrest ta zaklav pam yatnu kapsulu u fundament majbutnogo kafedralnogo soboru prepodobnogo Sergiya Radonezkogo ChernectvoChernectvo v Luganskomu krayi bere svij pochatok z chasiv poshirennya hristiyanstva u Desht i Kipchaku Dikomu poli Pershim podvizhnikom pro yakogo ye pismova zgadka buv vidomij sered kozakiv u XVIII st pustelnik Petro Dovgal vidstavnij vijskovij starshina Usamitnivshis u miscevosti poblizu suchasnogo sela Krasnij Kut vin prisvyativ reshtu svogo zhittya sluzhinnyu Bogu Zaporozhci postijno prihodili do nogo na poklin i dlya duhovnih besid Na pivnochi oblasti u XVIII XIX st zhiv ne mensh vidomij Dmitro Gorskij U XIX st chotiri monahi namagalisya zasnuvati pid Novopskovim pechernij skit ale nezabarom buli vignani policiyeyu U 1886 r u Starobilsku na misci zhinochoyi gromadi buv zasnovanij Skorbotnickij monastir U 1912 r u Lugansku buv vidkritij Troyickij cholovichij monastir U 1905 r u Svatovomu buv stvorenij pravoslavnij Uspensko Serafimivskij zhinochij monastir igumeneyu yakogo stala vdova Timofiya Razdabarova Matrona U 1992 r buv vidnovlenij Starobilskij zhinochij monastir na chest ikoni Bozhoyi Materi Vsih skorbotnih Radist Svyati miscyaDokladnishe Kiseleva balkaYeparhiyi riznih cerkovnih yurisdikcij 1917 1943Yurisdikciya RPC ta Ukrayinskogo ekzarhatu Starobilskij vikariat Harkivskoyi yeparhiyi Feodor Lebedyev kolishnij yepiskop Sumskij Neofit Slyednikov 10 zhovtnya 1917 r 29 veresnya 1918 r Feodor Lebedyev 6 grudnya 1918 r 1919 r Pavlo Kratirov 1922 1923 Dmitro Galickij 1924 1925 Kiyivska yeparhiya 1941 1943 Pantelejmon Rudik Rostovska yeparhiya 1941 1943 Josif Chernov Dnipropetrovska yeparhiya 1943 Dmitro Magan Yurisdikciya Ukrayinskoyi sinodalnoyi cerkvi 1924 1935 Luganskij vikariat Doneckoyi yeparhiyi 1924 1925 Yurij Prokopovich Luganska yeparhiya 1925 1935 Veniamin 1925 1928 Fotij Topiro 1928 1931 mitr Anatolij Sokolov 1933 1935 Volodimir Kovin 1935 Starobilskij vikariat Harkivskoyi yeparhiyi Oleksandr Migulin Meletij Fomin Yurisdikciya Ukrayinskoyi soborno yepiskopskoyi cerkvi Lugansko Donecka yeparhiya 1925 1941 Avgustin Verbickij 1925 1933 Feofil Buldovskij 1933 1937 Yurisdikciya Istinno pravoslavnoyi cerkvi Starobilskij vikariat Harkivskoyi yeparhiyi Pavlo Kratirov Bahmutsko Doneckij vikariat Katerinoslavskoyi yeparhiyi Joasaf Popov Voronizka yeparhiya Oleksij BujYeparhiya u 1944 1990Yurisdikciya Ukrayinskogo ekzarhatu RPC Mitropolit UPC MP Ioannikij 2007 2012 Yepiskop UPC KP Vsevolod 2003 2009 na zahodah prisvyachenih richnici viselennya lemkiv z Polshi Selo Peremozhne Luganskoyi oblasti Yepiskop UPC KP Mefodij na urochistostyah z nagodi Dnya nezalezhnosti Lugansk Voroshilovgradska yeparhiya 1944 1948 Nikin Petin Voroshilovgradsko Donecka yeparhiya u skladi Odeskoyi yeparhiyi 1948 1990 keruyuchij yepiskop Odeskij Nikin Petin 1948 1956 keruyuchij mitropolit Odeskij Boris Vik 1956 1965 keruyuchij mitropolit Odeskij Sergij Petrov 1965 1990 Voroshilovgradskij vikariat Odeskoyi yeparhiyi 1958 1959 Donat Shegolyev Voroshilovgradsko Donecka yeparhiya pid pryamim pidporyadkuvannyam Moskovskoyi patriarhiyi yepiskop Pimen Izvyekov majbutnij patriarh RPC Donecko Luganska yeparhiya 1990 1991 Ioannikij Kobzyev Yeparhiyi riznih cerkovnih yurisdikcij z 1991Yurisdikciya UPC MP Lugansko Starobilska yeparhiya 1991 2007 Ioannikij Kobzyev Lugansko Alchevska yeparhiya Ioannikij Kobzyev 2007 2012 Mitrofan Yurchuk Rovenkivskij vikariat Lugansko Alchevskoyi yeparhiyi z 2009 Volodimir Orachev Syevyevrodonecko Starobilska yeparhiya z 2007 shiyepiskop Serafim Zaliznickij 4 10 chervnya 2007 Panteleimon Bashuk 10 27 chervnya 2007 Ilarij Shishkovskij 29 lipnya 14 grudnya 2007 Agapit Bevcik Yurisdikciya UPC KP Donecko Luganska yeparhiya 1992 2000 Polikarp Guc Izyaslav Karga 1994 1995 Ioann Zinov yev 1995 Ioasaf Vasilkiv 1997 Yurij Yurchik 1999 2000 Luganska yeparhiya 2000 2009 Yurij Yurchik 2000 2003 Vsevolod Matviyevskij 2003 2009 Lugansko Starobilska yeparhiya Tihon Petranyuk 2009 2010 Mefodij Sribnyak Div takozhSpisok pravoslavnih hramiv Luganska Luganska yeparhiya UPC MP Syevyerodonecka yeparhiya UPC MP Luganska yeparhiya UPC KP Luganski gromadi UAPC Luganski gromadi IPC Staroobryadnictvo v Luganskij oblastiLiteraturaForostyuk O Luganshina religijna Lugansk Svitlicya 2004 DzherelaOficijnij sajt Luganskoyi yeparhiyi UPC ros