Отто Шмідт

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шмідт.

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати= |Чоловік=

Отто Юлійович Шмідт
нім. Otto Juljewitsch Schmidt рос. дореф. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ
Ім'я при народженні	рос. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ
Народився	18 (30) вересня 1891(1891-09-30) Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	7 вересня 1956(1956-09-07) (64 роки) Московська область, СРСР ·туберкульоз^[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар^[2]
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР  СРСР
Національність	балтійські німці
Діяльність	астроном, математик, мандрівник-дослідник, політик, викладач університету, фізик, державний діяч, психоаналітик, геофізик, географ, мандрівник
Alma mater	^d (1913)^[3] Друга київська гімназія
Галузь	дослідник Арктики, математик, астроном, геофізик
Заклад	Російська академія наук Імператорський університет Святого Володимира^[1] МДУ Головне управління Північного морського шляху ^d
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d]
Вчене звання	академік АН СРСР
Науковий ступінь	магістр
Науковий керівник	Граве Дмитро Олександрович
Аспіранти, докторанти	^d^[3] ^d^[3] ^d^[3] ^d^[3] ^d^[3] ^d^[3]
Членство	ВУАН Академія наук СРСР Російська академія наук
Партія	КПРС і Російська соціал-демократична робітнича партія (1918)
Відомий завдяки:	дослідженням Арктики, математичним роботам
У шлюбі з	Шмідт Віра Федорівна
Діти	^d ^d
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Шмідт Отто Юлійович у Вікісховищі

Шмідт О́тто Ю́лійович (повне ім'я Шмідт Отто-Фрідрих-Юліус Юлійович, рос. дореф. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ; 18 [30] вересня 1891(18910930), Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія — 7 вересня 1956, Московська область, СРСР) — радянський математик, астроном, геофізик, дослідник Арктики, дійсний член АН УРСР (з 1934) та АН СРСР (з 1935), Герой Радянського Союзу (1937).

Біографія

Предки Шмідта по батьківській лінії походять з німців-колоністів, що перебралися до Ліфляндії (Латвія) у другій половині XVIII століття, а по материнській — латиші на прізвище Ергле (Ērgle). У родині Шмідта говорили трьома мовами: російською, латиською та німецькою. Сам він пізніше заявляв, що відносив себе до російської культури.

У дитинстві працював у лавці письмового приладдя. Навчався у класичній ^[be]. Гроші на навчання хлопця знайшлися у його латиського дідуся Фріциса Ергле.

Закінчив Другу київську гімназію із золотою медаллю (1909) та фізико-математичний факультет Київського університету (1913). Після закінчення університету був залишений для підготовки до професорського звання і під керівництвом професора Дмитра Граве почав свої дослідження з теорії груп. З 1916 — приват-доцент Київського університету.

З жовтня 1917 — начальник управління з продуктообміну ^[ru], в 1918—1920 — член колегії Наркомпроду. У 1918 вступив до ^[ru], у 1918—1919 — член ЦК. У 1919 разом з усією партією був прийнятий в РКП(б), при цьому в його партійний стаж зарахували час перебування в партії інтернаціоналістів.

У 1921—1924 роках був завідувачем ^[ru]. Займався організацією реформи системи освіти. Був автором ідеї, творцем і головним редактором 1-го видання «Великої радянської енциклопедії». Однак коли випуск енциклопедії був майже завершений, Шмідта було знято з редакторської посади і усунуто від роботи над енциклопедією через його німецьке походження, хоча його германські предки знаходилися в російському підданстві з XVIII століття.

1928 року Шмідт брав участь у першій ^[ru], організованій АН СРСР. Метою експедиції було вивчення та сходження на найвищі вершини Західного Паміру.

У 1929 році заснував кафедру вищої алгебри ^[ru] МДУ (з 1933 — ^[ru]), якою завідував по 1949 рік.

З 1932 по 1950 роки був головним редактором журналу ^[ru].

У 1930—1934 роках керував знаменитими арктичними експедиціями на криголамних пароплавах ^[ru], ^[ru] та ^[ru]. У 1930—1932 роках — директор Всесоюзного арктичного інституту, у 1932—1938 роках — начальник Головного управління Північного морського шляху (ГУСМП).

З 28 лютого 1939 по 24 березня 1942 був віце-президентом АН СРСР. Після початку Німецько-радянської війни 19 липня 1941 року був направлений до Казані для підготовки евакуації туди установ АН СРСР. Перебуваючи в евакуації в Казані, Шмідт вступив у конфлікт із президентом АН СРСР Володимиром Комаровим. Комаров поскаржився Сталіну, після чого Шмідта звільнили з посади віце-президента АН СРСР і з усіх посад йому залишили лише одну — директора ^[ru].

Помер в 1956 році від туберкульозу. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Студент Київського університету (1912). Студент Київського університету (1912).  О. Ю. Шмидт — начальник Головпівнморшляху (1936) О. Ю. Шмидт — начальник Головпівнморшляху (1936)  Могила О. Ю. Шмідта на Новодівочому цвинтарі Могила О. Ю. Шмідта на Новодівочому цвинтарі

Внесок в науку

Розробляв небулярну гіпотезу — модель утворення тіл Сонячної системи в результаті конденсації навколосонячної газово-пилової хмари.

Монографія «Абстрактна теорія груп» (1916, 2 видавництва 1933) справила значний вплив на розвитку цієї теорії. Основним досягненням у цій галузі є теорема про ізоморфізм прямих розкладів нескінченних операторних груп із кінцевим головним рядом (1928). Шмідт є засновником московської школи алгебри, керівником якої він був протягом багатьох років. Вона виросла з семінару з теорії груп, організованого ним у 1930 році, який з часом перетворився на центр діяльності радянських алгебраїстів у цій галузі.

Зробив внесок у вивчення північних полярних територій. У 1932 був начальником експедиції на пароплаві криголамного типу ^[ru], що здійснила перше в історії плавання Північним морським шляхом за одну навігацію. Ініціатор та ідейний натхненник створення «Великої радянської енциклопедії» був головним редактором за дорученням уряду Радянського Союзу. Був ініціатором створення ^[ru].

Родина

Був тричі одружений:

• Дружина — Віра Федорівна Шмідт (Яницька), сестра бібліотечного діяча, книгознавця, бібліографа, історика, географа, статистика, доктора географічних наук, професора Миколи Яницького.
  • Син — Володимир Оттович Шмідт (2 березня 1920 — 25 грудня 2008), кандидат технічних наук, професор ^[ru].
    • Внучка — Віра Володимирівна Шмідт (3 лютого 1944 — 7 листопада 2014) — педіатр.
    • Онук — Федір Володимирович Шмідт (нар. 3 жовтня 1946) — лікар-проктолог.
• Дружина — Маргарита Еммануїлівна Голосовкер (19 квітня 1889 — 8 листопада 1955), музеєзнавиця та літературознавиця, завідувачка сектору художньої ілюстрації Інституту світової літератури АН СРСР (1935—1949), авторка монографії «М. Ю. Лермонтов: життя та творчість» (1941); сестра філософа та перекладача Якова Голосовкера.
  • Син — ^[ru] (15 квітня 1922 — 22 травня 2013) — радянський і російський історик, академік РАО.
• Дружина — Олександра Олександрівна Горська (1906—1995), учасниця експедиції на пароплаві ^[ru] (у списках значиться як прибиральниця), нагороджена орденом Червоної Зірки.
  • Син — Олександр Оттович Шмідт (15 вересня 1934 — 11 червня 2010).

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (27.06.1937) — за керівництво організацією дрейфуючої станції «Північний полюс-1»
• 3 ордени Леніна (27.11.1932; 27.06.1937; 19.09.1953)
• 2 ордена Трудового Червоного Прапора (25.02.1937; 10.06.1945)
• Орден Червоної Зірки (20.04.1934)

Пам'ять

В Україні

• Вулиця Отто Шмідта в Києві (колишня Верхньоюрківська, на якій у будинку № 34 минули гімназичні та студентські роки майбутнього академіка; будинок знесено в 1980-х роках).
• У Києві ім'я О. Ю. Шмідта мала (до 1941 року) школа — колишня чоловіча гімназія, в якій він навчався.

У Білорусі

• Проспект Шмідта у Могильові.

У Росії

• Острів Шмідта на архіпелазі Північна Земля.
• ^[ru] на узбережжі Чукотки.
• ^[ru] — селище міського типу в Іультинському районі Чукотського автономного округу
• У 1973—2008 роках у Чукотському автономному окрузі існував ^[ru].
• Іменем О. Ю. Шмідта названо селище, яке нині входить до складу міського округу Новокуйбишевськ Самарської області.
• Проспект селища ^[ru], де він прожив багато років на дачі.
• 14 грудня 1956 року Постановою Президії Академії наук СРСР № 681 ^[ru] присвоєно ім'я О. Ю. Шмідт. 26 жовтня 2011 року відкрито та встановлено в холі інституту бронзове погруддя (скульптор ^[ru]).
• У Мурманській гімназії № 4 ім'ям Отто Юлійовича Шмідта названо шкільний музей освоєння Арктик.
• З 1971 року АН СРСР, а з 1991 року Російською академією наук вручається ^[ru] за видатні наукові роботи в галузі дослідження та освоєння Арктики.

Інше

• Астероїд 2108 Отто Шмідт.
• Підлідна рівнина Шмідта в Антарктиді.
• До 1938 ім'я Шмітда носив криголам. У 1938 Шмідт був знятий з посади начальника Севморпуті, після чого криголам був перейменований на ^[ru].
• Науково-дослідний криголам проекту 97Н носив ім'я «Отто Шмідт» (період експлуатації: з 1979 по 1991 рік).
• У Радянському Союзі існували імена людей:
  • Оюшмінальд(а) — Отто Юльевич Шмидт на льдине (Отто Юлійович Шмідт на крижині)
  • Лагшмінальд(а) — лагерь Шмидта на льдине (табір Шмідта на крижині)
  • Лагшмівар(а), Лашмівар(а) — лагерь Шмидта в Арктике (табір Шмідта в Арктиці)
• Герой оповідань ^[ru] «Поколін-борода та ясні соколи».

Бюст в ^[ru] в Архангельську Бюст в ^[ru] в Архангельську  Поштова марка СРСР, 1935 Поштова марка СРСР, 1935  Поштова марка СРСР, 1966 Поштова марка СРСР, 1966  Поштова марка Білорусі, 2001 Поштова марка Білорусі, 2001

Бібліографія

• Математические законы денежной эмиссии. — Москва; Петроград: Гос. изд-во, 1923. — 17 с., 2 л. диагр.
• Шмидт О. Ю. Исследование Арктики в Советском Союзе Архивная копия от 30 ноября 2011 на Wayback Machine (серия «Доклады советской делегации на международном географическом конгрессе в Варшаве»). — Москва, 1934.
• Шмидт О. Ю. Наши задачи в 1936 г. Доклад на Совещании хозяйственных работников системы Главсевморпути при СНК СССР 13 янв. 1936 г. Архивная копия от 24 сентября 2015 на Wayback Machine — Ленінград, 1936.
• Шмидт О. Ю. Абстрактная теория групп. — 2-е изд. — Москва-Ленінград: Государственное технико-теоретическое издательство, 1933.
• Шмидт О. Ю. Четыре лекции о теории происхождения Земли. — Москва: 1957.
• Шмидт О. Ю. Избранные труды. Математика. — Москва: Изд-во АН СССР, 1959.

Примітки

1. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
   d:Track:Q547473
2. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
3. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
4. Державний архів міста Києва. Ф. 16. Оп. 465. Спр. 4829. Арк. 14зв (рос. Послужной список приват-доцента при кафедре математики Императорского Университета св. Владимира Отто-Фридриха-Юлиуса Юльевича Шмидта. Составлен 23 апреля 1917 года.).
5. Отто Юльевич Шмидт – герой, мореплаватель, академик и просветитель. ardexpert.ru. оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 26 грудня 2018.
6. Шмидт Отто Юльевич. оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.
7. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 січня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
8. Мехмат МГУ 80. Математика и механика в Московском университете / Гл. ред. А. Т. Фоменко. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 2013. — 372 с. — . — С. 60.
9. Математический энциклопедический словарь / Гл. ред. Ю. В. Прохоров. — Москва : БСЭ, 1988 — С. 764.
10. О людях Московского университета, 2019, с. 112—113.
11. 90 лет ГНЦ РФ «Арктический и антарктический научно-исследовательский институт» Архівна копія на сайті Wayback Machine. (пресс-релиз).
12. «Мы рады приветствовать на бугульминской земле славного героя Отто Юльевича Шмидта»
13. Большая советская энциклопедия / Гл. ред. Ю. В. Прохоров. — Москва : БСЭ.
14. Международный портал России Архівна копія на сайті Wayback Machine..
15. Международный портал России Архівна копія на сайті Wayback Machine..
16. Потаённое № 2/15, 2002 год Архівна копія на сайті Wayback Machine..
17. . http://lit79.org.ua/. Ліцей Інформаційних Технологій №79. 2011. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
18. База даних MPC про малі тіла Сонячної системи (2108)(англ.)
19. Мокиенко В. М., Никитина Т. Г. . Толковый словарь языка Совдепии. — СПб : Фолио-Пресс, 1998. — .
20. Лебедев, Артемий. . Архів оригіналу за 8 лютого 2010. Процитовано 7 лютого 2010.

Література

• Визе В. Ю. Моря Российской Арктики: В 2-х тт. — Т. II. — Москва: Paulsen, 2016. — 340 с.: ил. — Серия «Международный полярный год». — .
• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. . Астрономы: Биографический справочник. — 2-е изд., перераб. и доп. — Киев : Наукова думка, 1986. — 512 с.
• Корякин В. С. Отто Шмидт. — Москва: Вече, 2011. — 416 с., ил. — (Великие исторические персоны). — 4 000 экз. — .
• Отто Юльевич Шмидт в истории России XX века и развитие его научных идей. / Глико А. О. (гл. ред.) — Москва: Физматлит, 2011.
• Садовничий В. А. Отто Юльевич Шмидт (1891—1956) // О людях Московского университета. — 3-е изд., дополненное. — Москва : Издательство Московского университета, 2019. — С. 111—116. — 3000 прим. — .

Посилання

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Про нього у книзі пам'яті ІФЗ РАН
• Біографія Архивная копия
• Персональна сторінка Отто Шмидта на офіційному сайті РАН (рос.)
• Фонд Шмідта Отто Юлійовича на сайті Архіву РАН
• Шмидт Отто Юльевич. Летопись Московского университета. оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 6 грудня 2017.
• Лорен Грехем. Природознавство, філософія та науки про людську поведінку в Радянському Союзі Архивная копия
•  Белоруские Колумбы. Отто Шмидт на YouTube // Кіностудія Білорусьфільм. 11 липня 2018 року.
• Schmidt/Šmidt, Otto Julʹevič (1891—1956) (Нім.). // Baltisches Biographisches Lexikon Digital.