Острів мертвих (5-ий варіант)(нім. Die Toteninsel) — п'ятий, остаточний варіант сюжету «Острів Смерті» або «Острів мертвих», котрий розробив німецький художник Арнольд Беклін 1886 року. «Острів мертвих» — точніша назва сюжета на картині.
нім. Die Toteninsel | |
---|---|
Творець: | Арнольд Беклін (1827-1901) |
Час створення: | 1886 р. |
Розміри: | 80 х 150 см |
Матеріал: | олія на полотні |
Жанр: | міфологічний живопис і алегорія[d] |
Зберігається: | Лейпциг, Німеччина |
Музей: | Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг) |
«Острів мертвих », 5-ий варіант у Вікісховищі |
Передісторія
Шістнадцятирічним юнаком Арнольд Беклін влаштувався на курси архітектурного малюнка в Академію мистецтв міста Дюссельдорф. В 19 ст. могутній поштовх для розвитку отримав пейзаж, до жанру котрого звернулась низка високо обдарованих мітців в різних країнах (Барбізонська школа, Вільям Тернер, Школа річки Гудзон, Передвижники, Імпресіонізм). Пейзажний жанр почав користуватись шаленою популярністю у багатих верств суспільства і колекціонерів, володарів художніх аукціонів і відомих музеїв. Стати пейзажистом в 19 ст. на декотрий період для художників означало стати фінансово успішним. Тому і Беклін починав як художник-пейзажист.
Перебування в Римі затяглося для художника-початківця із Швейцарії на п'ять років. Вивчення і спостереження картин і фресок в тамтешніх церквах, знайомство з творами прихильників академізму навернуло і Бекліна до вивчення греко-римської міфології і історії релігій. Від створення романтичних пейзажів він перейшов до міфологічних сюжетів й алегоричних картин зі складною символікою. Навіть використання класичних за формою архітектурних об'єктів чи персонажів не наближало картини Бекліна до ясних і гармонійних образів середземноморських цивілізацій. Реальне життя в Італії також майже не відбились в полотнах художника, як то було в творчості Джованні Сегантіні. Розробка міфологічних сюжетів часто була формальною і давала їх в північному, суворому варіанті.
Пошуки найкращого варіанта сюжету
Перша версія сюжету була закінчена у травні 1880 року і виконана на замову покровителя Гюнтера Александра. Другу версію картини він створив для пані Марі Бернадет. Пані втратила чоловіка, що помер від дифтерії, картина Бекліна нагадувала про похорон. Беклін створив для неї зменшений варіант картини на дошці, що пізніше перейшов до збірок Музею мистецтва Метрополітен.
Художник не припиняв пошуків і первісно другий варіант не мав човна і фігури в білому на ньому. Варіант не задовольнив емоційно нестабільного художника і він повернув у картину і човен, і постать в білому на ньому. Цей варіант і отримав назву «Острів мертвих».
Сюжет зацікавив володарів з грошима і третя версія була створена 1883 року для галереї Фріца Гурліта. Саме цей варант зацікавив художника і гравера Макса Клінгера, котрий створив офорт цієї композиції 1890 року, що сприяло популяризації картини Бекліна серед широкого загалу.
Потреба в грошах для родини спонукала Бекліна до створення четвертого варіанта, володарем котрого став барон Генріх Тиссен, останній прикрасив картиною власний офіс в берлінському банку.
Беклін подавав варіант то у сутінках, то освітленим вечірнім сонцем, то статичним і застиглим, то з верхівками кипарисів (охоронців мертвих), помітно похилених вітром. Пригніченість, загадковість і напруга зростали.
Опис твору
Всі варіанти композиції мають зображення скелястого острова, до котрого наближається човен з черговим померлим в труні. З міркувань греко-римської міфології і в п'ятому варіанті подано річку Стікс та перевізника померлих Харона. Але вода на картині мало схожа на річку, як і скелястий острів, більш притаманний морським узбережжям Італії або Греції. Це породило низку спекуляцій, чи не навіяне зображення на картинах острова мерців реальними острівцями. Серед них і острів Понтіконісі неподалік Корфу. Але острів Понтіконісі не мав скель, а Беклін ніколи там не був. Пошуки реального острова нелогічні, бо відмовляють в праві Бекліна на розвинену і дещо хворобливу уяву, котру той мав. Реальним поштовхом для створення картин могли бути відвідини Англійського кладовища у місті Флоренція, де була похована донька Бекліна. А цвинтар був розташований неподалік майстерні художника. Все інше в картині допомогла домалювати депресивна уява художника.
Останній варіант композиції детально пророблений, а острів мертвих поданий в хмарах, що загрожують пролитися дощем. На пригнічений настрій картини працюють і сюжет (іде поховання), і колорит (темні фарби в середині картини), і початок негоди (дощові хмари на небі).
Галерея
- «Острів мертвих», 1-й варіант, 1880 р., Базельський художній музей.
- «Острів мертвих», Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк.
Джерела
- In J.G. Ballard's 1966 novel The Crystal World, Böcklin's second version of the painting is invoked to describe the gloom of the opening scene at Port Matarre.
- Roger Zelazny used the picture as an inspiration for the meeting place of two mythological antagonists in his novel Isle of the Dead (1969).
- The Metropolitan Museum of Art: German Masters of the Nineteenth Century. Paintings and Drawings from the Federal Republik of Germany. Harry N. Abrams, New York 1981,
- Der Traum vom Süden und vom Tod. Arnold Böcklin: Die Toteninsel. 1880. in: Rose-Marie u. Rainer Hagen. Meisterwerke europäischer Kunst als Dokumente ihrer Zeit erklärt. «Warum trägt die Göttin einen Landsknechtshut?» Dumont 1984. S. 308—320.
- Franz Zegler. Arnold Böcklin. Die Toteninsel. Selbstheroisierung und Abgesang der abendländischen Kultur. Fischer Taschenbuch Verlag. Frankfurt am Main 1991.
Примітки
- Harrison, Max (2005), Rachmaninoff [ 15 квітня 2014 у Wayback Machine.], Continuum International Publishing Group, pg 159
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ostriv mertvih 5 ij variant nim Die Toteninsel p yatij ostatochnij variant syuzhetu Ostriv Smerti abo Ostriv mertvih kotrij rozrobiv nimeckij hudozhnik Arnold Beklin 1886 roku Ostriv mertvih tochnisha nazva syuzheta na kartini Ostriv mertvih 5 ij variantnim Die ToteninselTvorec Arnold Beklin 1827 1901 Chas stvorennya 1886 r Rozmiri 80 h 150 smMaterial oliya na polotniZhanr mifologichnij zhivopis i alegoriya d Zberigayetsya Lejpcig NimechchinaMuzej Muzej obrazotvorchih mistectv Lejpcig Ostriv mertvih 5 ij variant u VikishovishiPeredistoriyaShistnadcyatirichnim yunakom Arnold Beklin vlashtuvavsya na kursi arhitekturnogo malyunka v Akademiyu mistectv mista Dyusseldorf V 19 st mogutnij poshtovh dlya rozvitku otrimav pejzazh do zhanru kotrogo zvernulas nizka visoko obdarovanih mitciv v riznih krayinah Barbizonska shkola Vilyam Terner Shkola richki Gudzon Peredvizhniki Impresionizm Pejzazhnij zhanr pochav koristuvatis shalenoyu populyarnistyu u bagatih verstv suspilstva i kolekcioneriv volodariv hudozhnih aukcioniv i vidomih muzeyiv Stati pejzazhistom v 19 st na dekotrij period dlya hudozhnikiv oznachalo stati finansovo uspishnim Tomu i Beklin pochinav yak hudozhnik pejzazhist Perebuvannya v Rimi zatyaglosya dlya hudozhnika pochatkivcya iz Shvejcariyi na p yat rokiv Vivchennya i sposterezhennya kartin i fresok v tamteshnih cerkvah znajomstvo z tvorami prihilnikiv akademizmu navernulo i Beklina do vivchennya greko rimskoyi mifologiyi i istoriyi religij Vid stvorennya romantichnih pejzazhiv vin perejshov do mifologichnih syuzhetiv j alegorichnih kartin zi skladnoyu simvolikoyu Navit vikoristannya klasichnih za formoyu arhitekturnih ob yektiv chi personazhiv ne nablizhalo kartini Beklina do yasnih i garmonijnih obraziv seredzemnomorskih civilizacij Realne zhittya v Italiyi takozh majzhe ne vidbilis v polotnah hudozhnika yak to bulo v tvorchosti Dzhovanni Segantini Rozrobka mifologichnih syuzhetiv chasto bula formalnoyu i davala yih v pivnichnomu suvoromu varianti Poshuki najkrashogo varianta syuzhetuPersha versiya syuzhetu bula zakinchena u travni 1880 roku i vikonana na zamovu pokrovitelya Gyuntera Aleksandra Drugu versiyu kartini vin stvoriv dlya pani Mari Bernadet Pani vtratila cholovika sho pomer vid difteriyi kartina Beklina nagaduvala pro pohoron Beklin stvoriv dlya neyi zmenshenij variant kartini na doshci sho piznishe perejshov do zbirok Muzeyu mistectva Metropoliten Hudozhnik ne pripinyav poshukiv i pervisno drugij variant ne mav chovna i figuri v bilomu na nomu Variant ne zadovolniv emocijno nestabilnogo hudozhnika i vin povernuv u kartinu i choven i postat v bilomu na nomu Cej variant i otrimav nazvu Ostriv mertvih Syuzhet zacikaviv volodariv z groshima i tretya versiya bula stvorena 1883 roku dlya galereyi Frica Gurlita Same cej varant zacikaviv hudozhnika i gravera Maksa Klingera kotrij stvoriv ofort ciyeyi kompoziciyi 1890 roku sho spriyalo populyarizaciyi kartini Beklina sered shirokogo zagalu Potreba v groshah dlya rodini sponukala Beklina do stvorennya chetvertogo varianta volodarem kotrogo stav baron Genrih Tissen ostannij prikrasiv kartinoyu vlasnij ofis v berlinskomu banku Beklin podavav variant to u sutinkah to osvitlenim vechirnim soncem to statichnim i zastiglim to z verhivkami kiparisiv ohoronciv mertvih pomitno pohilenih vitrom Prignichenist zagadkovist i napruga zrostali Opis tvoruVsi varianti kompoziciyi mayut zobrazhennya skelyastogo ostrova do kotrogo nablizhayetsya choven z chergovim pomerlim v truni Z mirkuvan greko rimskoyi mifologiyi i v p yatomu varianti podano richku Stiks ta pereviznika pomerlih Harona Ale voda na kartini malo shozha na richku yak i skelyastij ostriv bilsh pritamannij morskim uzberezhzhyam Italiyi abo Greciyi Ce porodilo nizku spekulyacij chi ne naviyane zobrazhennya na kartinah ostrova merciv realnimi ostrivcyami Sered nih i ostriv Pontikonisi nepodalik Korfu Ale ostriv Pontikonisi ne mav skel a Beklin nikoli tam ne buv Poshuki realnogo ostrova nelogichni bo vidmovlyayut v pravi Beklina na rozvinenu i desho hvoroblivu uyavu kotru toj mav Realnim poshtovhom dlya stvorennya kartin mogli buti vidvidini Anglijskogo kladovisha u misti Florenciya de bula pohovana donka Beklina A cvintar buv roztashovanij nepodalik majsterni hudozhnika Vse inshe v kartini dopomogla domalyuvati depresivna uyava hudozhnika Ostannij variant kompoziciyi detalno proroblenij a ostriv mertvih podanij v hmarah sho zagrozhuyut prolitisya doshem Na prignichenij nastrij kartini pracyuyut i syuzhet ide pohovannya i kolorit temni farbi v seredini kartini i pochatok negodi doshovi hmari na nebi GalereyaMaks Klinger Ofort za kompoziciyeyu kartini A Beklina Ostriv mertvih 1890 rik Ostriv mertvih 1 j variant 1880 r Bazelskij hudozhnij muzej Ostriv mertvih Muzej mistectva Metropoliten Nyu Jork DzherelaIn J G Ballard s 1966 novel The Crystal World Bocklin s second version of the painting is invoked to describe the gloom of the opening scene at Port Matarre Roger Zelazny used the picture as an inspiration for the meeting place of two mythological antagonists in his novel Isle of the Dead 1969 The Metropolitan Museum of Art German Masters of the Nineteenth Century Paintings and Drawings from the Federal Republik of Germany Harry N Abrams New York 1981 ISBN 0 87099 263 5 Der Traum vom Suden und vom Tod Arnold Bocklin Die Toteninsel 1880 in Rose Marie u Rainer Hagen Meisterwerke europaischer Kunst als Dokumente ihrer Zeit erklart Warum tragt die Gottin einen Landsknechtshut Dumont 1984 S 308 320 ISBN 3 7701 1537 6 Franz Zegler Arnold Bocklin Die Toteninsel Selbstheroisierung und Abgesang der abendlandischen Kultur Fischer Taschenbuch Verlag Frankfurt am Main 1991 ISBN 3 596 10514 5PrimitkiHarrison Max 2005 Rachmaninoff 15 kvitnya 2014 u Wayback Machine Continuum International Publishing Group pg 159Div takozhPortal Mistectvo Akademizm Simvolizm Secesiya Dekadans Pejzazh Mizerabilizm Maks Klinger