Облога форту Тікондеро́га (англ. Siege of Fort Ticonderoga) — битва між британськими й американськими військами, частина війни за незалежність США. Тривала з 2 по 6 липня 1777 року й стала першою битвою Саратогської кампанії. Армія генерала Джона Бергойна підійшла до форту з двох боків — із заходу та сходу, виявила неукріплену височину і підняла на неї гармати. Командир гарнізону, Артур Сент-Клер, усвідомивши, що не зможе витримати штурм, вирішив евакуювати форт у ніч на 6 липня. Через поспішну евакуацію у форті було кинуто багато зброї та боєприпасів, і навіть артилерію не встигли привести в непридатність. Війська Великої Британії чекали довгої та кровопролитної облоги, проте в результаті вранці 6 липня вони зайняли форт без жодного пострілу.
Облога форту Тікондерога | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Війна за незалежність США | |||||||
Тікондерога. Вид з гори Маунт-Дифайнс | |||||||
Координати: 43°50′29″ пн. ш. 73°23′17″ зх. д. / 43.841388888916775° пн. ш. 73.38805555558377591° зх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
США | Велика Британія | ||||||
Командувачі | |||||||
Артур Сент-Клер | Джон Бергойн Вільям Філліпс Фрідріх Рідзель | ||||||
Військові сили | |||||||
близько 3000 (регулярна армія і ополчення) | близько 7000 (регулярна армія), близько 800 індіанців і канадців | ||||||
Втрати | |||||||
7 вбитих, 11 поранених | 5 вбитих |
Здача Тікондероги викликала хвилю обурення в американській громадськості та у військових колах, адже була поширена думка, що форт важливий і неприступний. Генерал Сент-Клер і командир Північного департаменту генерал Філіп Скайлер були широко розкритиковані Конгресом. Обох зрештою амністували у військових судах, але їхня кар'єра постраждала. Скайлер був усунений Конгресом від командування ще до початку судового процесу, а Сент-Клер до кінця війни командував, хіба що, польовими підрозділами[⇨].
Опис форту
Тікондерога (від ірок. tekontaró:ken, раніше — Форт Карильон) — форт бастіонної системи XVIII століття, побудований французьким військовим інженером на місці злиття озер Шамплейн і Джордж на півночі штату Нью-Йорк. Форт мав стратегічне розташування для конкуренції за торгові шляхи між долиною річки Гудзон, контрольованою Великою Британією, та долиною річки Святого Лаврентія, контрольованою Францією.
Передісторія
Форт Тікондерога був уперше взятий американською армією 10 травня 1775 року, а гармати форту американці переправили до Бостона, в якому були [en] британські війська. В результаті це призвело до капітуляції міста і залишення його військами Сполученого Королівства. Взяття Тікондероги відкривало американській армії шлях на північ, в Канаду, і генералу Скайлеру було доручено підготувати вторгнення. 25 серпня 1775 року армія під командуванням генерала Монтогомері розпочала наступ на Квебек, але атака Квебеку у грудні була відбита. У травні 1776 року на допомогу Квебеку прибули британські полки під командуванням генерала Джона Бергойна та німецькі полки під командуванням генерала Фрідріха Рідзеля. 6 червня 1776 року британська армія, під командуванням генерала Карлтона, зайняла Монреаль, а 4 жовтня почала наступ на форт Тікондерога. Їй вдалося розбити американський флот на озері Шамплейн 11 жовтня (), але наближалася зима і генерал Карлтон вирішив згорнути кампанію. Це обурило Джона Бергойна, який наполягав на захопленні Тікондероги.
Бергойн повернувся до Квебеку, звідки 9 листопада відплив до Англії. 9 грудня він прибув до Лондона, а 12 грудня зустрівся з королем Георгом III, виклав йому свій погляд на майбутню кампанію і зумів справити на короля гарне враження. Король затвердив план наступу через озеро на форт, і велів поставити Бергойна на чолі корпусу.
10 червня 1777 Бергойн почав наступ від [en] на південь, розраховуючи захопити форт Тікондерога і в результаті вийти до Олбані, де з'єднатися з арміями генералів Гау і Сен-Легера. 18 червня армія була вперше повністю сконцентрована у Камберленд-Гед. 20 червня армія завантажилася на транспорти й перемістилася озером на 50 миль на південь і стала табором у Букет-Ривер. Звідси залишалося 45 миль до форту Тікондерога. У таборі Бергойн влаштував огляд армії та відправив звіт лорду Джермейну. Форт Тікондерога був вже близько, і Бергойн знав від шпигунів, що форт охороняється гарнізоном генерала Сент-Клера чисельністю 4500 осіб.
Підготовка до оборони форту
25 березня 1777 Конгрес відправив генерала [en] в розпорядження Скайлера, припускаючи, що Гейтс очолить гарнізон форту. Але, у зв’язку з тим, що Скайлер у цей час поїхав до Філадельфії, Гейтс залишився в Олбані й неформально став командиром Північного департаменту, що внесло плутанину в управління та завадило підготовці до оборони. Тільки 22 травня Конгрес визнав Скайлера командувачем департаменту, обмовив межі департаменту, і ухвалив, що Гейтс буде другим за старшинством. Скайлер повернувся в Олбані 4 червня і виявив, що за його відсутности нічого не було зроблено для підготовки до відбиття наступу британських військ.
Форт Тікондерога розташовувався на основній лінії комунікації між Канадою та Нью-Йорком. Будь-яка армія, що рухається зі [en], мала неминуче пройти через форт або повз нього. Старий форт розташовувався на висоті 193 фути (59 метрів) над рівнем моря, а гора Маунт-Індепенденс, де були основні укріплення американської армії, мала висоту 306 футів (93 метри) над рівнем моря і домінувала над старим фортом. Американці побудували також укріплення на північний захід від форту, біля висоти Маунт-Гоуп. На південний схід від старого форту розташовувалася височина Маунт-Дифайнс (англ. Mount-Defiance) або Шугалоаф-Маунтін (англ. Sugar Loaf-Mountain), настільки крута, що на карті 1758 вона була позначена як «недоступна». Її висота становила 260 метрів над рівнем моря. У червні 1777 року підійматися на цю гору треба було через густий підлісок і по крутих кам'янистих осипах. Нині туди веде дорога, довжиною в кілометр, яка йде з набором висоти 152 метри, тому навіть зараз підійматися нею важко.
Всю весну 1777 року американці удосконалювали укріплення форту. Головний інженер форту, полковник , зосередив усю свою увагу на укріплені висоти Маунт-Гоуп та Маунт-Індепенденс. Для зв'язку між цими височинами він побудував дерев'яний міст і загорожу з колод та ланцюгів, щоб не дати британським кораблям прорватися в озеро на південь від форту, до Скайнсборо, де знаходилися склади та корабельня. Фортом командував Антоні Вейн, який наприкінці квітня повідомляв, що загорожа повністю готова. 12 травня (коли Джон Паттерсон тимчасово заміщав Вейна) до форту прибув за дорученням Гораціо Гейтса молодий армійський інженер Тадеуш Костюшко, який проінспектував збудовані укріплення, і виявив, що основна височина, Маунт-Дифайнс, не укріплена. Він особисто піднявся на гору і розсудив, що гармати з цієї гори зможуть легко дістати до всіх укріплень. Багато іншого, побудоване Болдуїном, Костюшко вважав зайвим. Дерев'яний блокгауз, побудований для захисту водного загородження, був непотрібним без підтримки важкої артилерії, а згідно з правилами військової науки, всі загородження повинні прикриватися артилерійським вогнем. Костюшко мав свої пропозиції щодо виправлення укріплень, але звання не давало йому права втручатися, тому він вирішив дочекатися приїзду генерала Гейтса.
Депутати Конгресу вважали, що Гейтсу треба прибути до форту. Генерала Вейна було переведено в інше місце, командиром форту призначили Артура Сент-Клера, але він ще не прибув, через що форт залишався без командира. Один з офіцерів писав Гейтсу, що Болдуїн ігнорує поради Костюшка, а генерали Пур та Паттерсон некомпетентні, тому Гейтсу треба приїхати принаймні на кілька днів. Гейтс, перебуваючи в Олбані, дав наказ Болдуїну прислухатися до рекомендацій Костюшка, але сам так і не приїхав.
Сент-Клер отримав призначення 1 квітня, але прибув у форт лише 12 червня. Вивчивши форт, Сент-Клер був стурбований його станом. Дуже мало було зроблено за зиму та весну, а британська армія вже почала наступ. Почалися перші напади індіанців. На початку червня командування Північним Департаментом прийняв Філіп Скайлер, який 19 червня відвідав форт і теж залишився незадоволеним його станом. 20 червня Скайлер зібрав військову раду, яка вирішила, що гарнізон надто малий, тому треба залишити старий форт, укріпитися на Маунт-Індепенденс і тримати там оборону до підходу підкріплень. Того ж числа він подав запит на підкріплення, заявивши, що у випадку здачі форту нікому буде обороняти Нью-Йоркський напрямок, адже на позиціях, розташованих південніше форту перебуває не більше 700 осіб. Скайлер залишив форт 23 червня.
Плани відступу американських військ
На нараді, що була проведена Скайлером і Сент-Клером, було розроблено два шляхи відступу: Перший був по воді до Скайнсборо, найпівденнішої судноплавної точки на озері. Другий був на суші по нерівній дорозі, що вела на схід до Габбардтона в Нью-Гемпширські земельні ділянки (сучасний Вермонт).
Гарнізон форту
Гарнізон форту Тікондерога складався з бригад [en], [en] та Роше де Фермоя і налічував 4553 особи:
- Бригада Еноха Пура
- 1-й Нью-Гемпширський піхотний полк.
- 2-й Нью-Гемпширський піхотний полк.
- 3-й Нью-Гемпширський піхотний полк.
- Бригада Джона Паттерсона
- 10-й Массачусетський піхотний полк.
- 11-й Массачусетський піхотний полк.
- 12-й Массачусетський піхотний полк.
- 14-й Массачусетський піхотний полк.
- Бригада Роше де Фермоя
- Континентальний полк полковника [en]
- 8-й Массачусетський піхотний полк
- Полк нью-гемпширського ополчення
- Два полки массачусетського ополчення
Британські війська
Після прибуття Генерала Джона Бергойна до Квебеку в травні 1777 року він підготувався очолити зібрані там британські війська з метою отримати контроль над Тікондерогою та долиною річки Гудзон. На меті він мав відділити Нову Англію від решти бунтівних провінцій. Залучена британська піхота включала: 9-й, 20-й, 21-й, 24-й, 47-й, 53-й, 62-й піхотні полки. Британські війська також складалися зі значних (3000 осіб) німецьких сил, у складі яких були: Драгунські та Шпехтські полки принца Людвіга, егерські полки фон Ретца, фон Рідзеля, принца Фредеріка, Ербпринца та Бреймана. Цю армію Бергойн розділив на три корпуси: Передовий корпус, Праве крило та Ліве крило. Передовим корпусом командував Саймон Фрезер, Ліве крило складалося з німців під командуванням Фрідріха Рідзеля, а Праве з британців під командуванням генерала Вільяма Філіпса.
Більшість цих сил прибула в 1776 році, і багато з них брали участь у кампанії, в результаті якої американську армію було відкинуто з Квебеку.
Загалом у розпорядженні Бергойна було 7000 осіб.
Облога
30 червня передовий корпус Фрейзера підійшов на три милі до форту, а решта армії слідувала за ним. 1 липня генерал Бергойн розташував свою армію навколо форту: крило Філліпса підійшло до фортеці із західного боку, а крило Фрідріха Рідзеля — зі східного. Британці увійшли до зони досяжності вогню гармат форту, і американці почали обстріл, однак без відчутного результату. Індіанці захопили в полон кількох американських військовиків, які розповіли, що гарнізон готовий чинити завзятий опір. 2 липня люди Філліпса підійшли ближче і зайняли висоту Маунт-Гоуп в 1000 метрах на північний захід від основного форту. Вони атакували найближчу американську позицію, вбивши одного офіцера, чотирьох рядових і поранивши 11 людей. Згодом сторони два дні вели артилерійську дуель, але втрати були незначні.
У цей час генерал Скайлер перебував в Олбані, звідки писав листи генералу Вашингтону, зокрема, він переслав йому листа від Сент-Клера від 25 червня, в якому генерал писав, що змушений буде залишити старий форт і відступити на висоту Маунт-Індепенденс, хоча його, напевно, виб'ють і звідти. Вашингтон, нарешті, поступився його проханням і направив до форту бригаду [en] «Я не бачу причин думати, — писав він, — що Тікондерога може потрапити до рук ворога найближчим часом, навіть якщо той збере всю свою армію». Вашингтон навіть сподівався, що Сент-Клер зможе контратакувати, якщо підвернеться слушний момент.
Зайнявши Маунт-Гоуп, британці два дні прорубували просіки у лісах, з'єднуючи дорогами свої позиції. Бергойн сподівався повністю оточити форт і дозволити його гарнізону піти. У свою чергу, Сент-Клер відчув себе впевненіше: британська армія виявилася не такою великою, як він припускав. Співвідношення американських і британських сил дозволяло тримати оборону. Якби Сент-Клер відступив на східний берег озера на укріплення на горі Маунт-Індепенденс, як було вирішено на раді 20 червня, і зруйнував би мости, то Бергойну довелося б перекидати всю свою армію через озеро і розміщувати її серед густих лісів та боліт, на що пішло багато часу. Це дало б змогу американцям протриматися досить довго, на що Вашингтон і розраховував. Але Сент-Клер не покинув форт.
З висоти гори Маунт-Гоуп Бергойн, Фрезер, Філіпс та інженер Твісс помітили схили гори Маунт-Дифайнс, і одразу ж зрозуміли, що це ключ до форту. За словами Фрезера, ця височина «ніби панувала над усім». Британські офіцери зрозуміли те, що давно розуміли Гейтс та Костюшко: з цієї висоти можна не лише прострілювати форт та укріплення на Маунт-Індепенденс, а й спостерігати за всіма переміщеннями в укріпленнях. Фрезер одразу ж відправив 40 легких піхотинців та загін індіанців на розвідку. Отримавши їх звіт він сам вирушить на рекогностування з інженером Твіссом. На горі один з індіанців сказав, що великий батько сонця, мабуть, нещодавно створив цю гору, якщо ніхто ще не додумався її зайняти. Фрезер повідомив Бергойну, що цілком можливо, хоч і нелегко, прорубати дорогу через ліс на гору і підняти гармати. Бергойн доручив це завдання Філліпсу, який був випускником вулицької інженерної школи й добре уявляв собі завдання. Вважається, що один зі штабних офіцерів сказав, що тільки гірський козел зможе забратися на цю гору, на що Філліпс відповів: «Там, де може пройти козел, зможе пройти й людина. А де зможе пройти людина, він зможе пронести рушницю».
З ранку 4 липня (на річницю незалежності США) британські солдати під командуванням лейтенанта Твісса прокладали дорогу через ліси й надвечір провели її до самої вершини. 5 липня їм вдалося підняти на гору дві 12-фунтові гармати. Британці були здивовані, що противник так легко здав їм цю гору, з якої можна було обстрілювати американські кораблі біля форту, і яка дозволяла перерізати сполучення між Тікондерогою та укріпленнями на горі Маунт-Індепенденс. Поява британців на горі здивувала й американців. Всі знали, що гору треба було укріпити та не розуміли, чому цього не було зроблено. Лікар Джеймс Тачер записав у своєму щоденнику: «Становище нашого гарнізону має критичний та тривожний вигляд; тепер лише кілька днів вирішать нашу долю. Є підстави очікувати найсумніших наслідків від появи їх батарей на Шугалоаф-Гілл». Американці спробували збити батарею артилерійським вогнем, але їм не вдалося підняти стволи гармат досить високо. Хтось запропонував відбити гору штурмом, але Сент-Клер не став нічого робити. Спостерігаючи за супротивником, Бергойн дійшов висновку, що серед американців немає добрих спеціалістів військової справи.
Поява британської артилерії на Маунт-Дифайнс надломило рішучість Сент-Клера. Він скликав військову раду в тому ж складі, що і 20 червня, і було вирішено, що тепер всі американські позиції прострілюються вогнем з гармат, штурм зі сходу та заходу неминучий, а сил для оборони недостатньо, тому форт буде залишено, війська вночі відійдуть в укріплення на Маунт-Індепенденс, а на світанку, 6 липня, підуть у Скайнсборо. Рада завершилася о 15:00, офіцери форту дізналися про її рішення лише о 19-й, і часу залишалося так мало, що багато гармат, запаси боєприпасів та продовольства не встигли вивезти. О 03:00 кілька кораблів евакуювали з форту хворих, жінок, гармати та частину провізії. Решта армії під командуванням Сент-Клера вирушила суходолом, при цьому дисципліна почала руйнуватися, ар'єргард сформований не був, плавучий міст розібрати не встигли. Армія відступала без жодного порядку і її відхід все більше нагадував втечу.
Наслідки
О 3-й ночі Фрезер дізнався від дезертира про евакуацію форту і підійшов до американських укріплень. Вони були покинуті, і люди Фрезера зайняли їх без жодного пострілу. В укріпленнях було захоплено 44 гармати, в основному 12-фунтові й 18-фунтові, які майже повністю придатні до використання. Американці так само кинули кілька тисяч мушкетів, що особливо здивувало їхнього супротивника. Плавучий міст був відразу розібраний, щоб дати прохід кораблям; згодом американці були вражені тим, що міст вдалося розібрати лише за годину. Вже о 08:00 британські кораблі вирушили в погоню за супротивником.
Сент-Клер відступав через Каслтон на Скайнсборо, на з'єднання з тими, хто евакуювався по воді, але британці почали переслідування набагато раніше, ніж він очікував. Сент-Клер був упевнений, що відірвався від супротивника, тому зробив зупинку у 20 милях від форту, біля селища Габбардтон. 7 липня о 05:00 Фрезер атакував його ар'єргард і почалася [en]: американці були скинуті з Монумент-Гіллу, однак їм вдалося відступити на іншу височину. Полковник Френсіс спробував обійти лівий фланг противника, успішно відтіснив 24-й піхотний полк, але о 08:30 підійшли передові загони Рідзеля, і американці почали відступати. Пізніше їх відступ перетворився на втечу. Американська сторона втратила вбитими 130 людей, у тому числі полковника Френсіса, і понад 200 полоненими, серед них полковника Хейла, тоді як британська — 150. Фрейзер і Рідзель вирішили не продовжувати переслідування.
Американський флот, що відступає від форту, о 15:00 прибув до Скайнсборо, не підозрюючи, що британський флот уже наздоганяє. Бергойн висадив на сушу три полки, що підійшли до містечка одночасно з кораблями. Перестрілка тривала лише 30 хвилин, але стала принизливою поразкою для американців. Три американські кораблі були знищені, інші кораблі захоплені з усім своїм вантажем. Британцям дісталося 28 гармат.
Падіння Тікондероги залишило без захисту Республіку Вермонт. Агенти Бергойна давно вели пропаганду на користь Англії, і тепер у вермонтців майже не залишилося вибору. Хтось залишив свої будинки, але багато хто визнав владу короля. Вермонтські біженці сіяли паніку в селищах Нової Англії, і багато хто там повірив, що Бергойн рухається саме в їхній бік. Навіть Вашингтон вірив у те, що Нова Англія тепер у небезпеці. Скайлер повинен був зробити щось, щоб допомогти колоністам північних штатів: він відправив у вермонтський Манчестер загін ополченців, відомий як [en]» (англ. Green Mountain Boys), щоб прикрити населення від рейдів противника.
У штаті Нью-Йорк тепер 5 округів були підконтрольні британським військам, ще три залишилися без контролю та управління, округи Орандж, Ульстер і Датчесс вже вислали ополченців для оборони річки Гудзон, округ Вустер був майже захоплений супротивником, і лише ресурси округів Трайон та Олбані були доступні, хоча в Трайоні майже всі ополченці готувалися йти відбивати наступ Сент-Леджера на форт Стенвікс.
Втрата форту зробила невідворотною відставку генерала Скайлера з посади командира Північного Департаменту. 26 липня в Конгресі було зачитано листа Скайлера до Вашингтона від 22 липня, де Скайлер описував критичний стан його армії. Цей лист сильно пошкодив його репутацію. Його прихильники стверджували, що він не винен у втраті форту, оскільки не був там у момент евакуації, на що Самюел Адамс заперечив, що саме Скайлеру треба було там бути, але він так і не з'явився особисто проінспектувати форт. Депутати від Нової Англії вимагали відставки, а депутати від штату Нью-Йорк заперечували їм. 29 липня Конгрес ухвалив провести слідство у справі евакуації форту, а 1 серпня ухвалив усунути з посади Скайлера та Сент-Клера. Скайлер частково був сам винний у тому, що створив імідж деморалізованого, депресивного та песимістичного командира. Його листи були просякнуті духом поразки.
Вашингтон намагався підбадьорити Скайлера. Гамільтон у ті дні писав (ймовірно, відображаючи настрій Вашингтона), що ніколи не втрачав віри у Скайлера. Він писав, що у найважчі дні не помічав паніки серед солдатів Північного Департаменту, «а паніка в будь-якій армії, — писав Гамільтон, — зазвичай відображення настрою її командира».
3 серпня Конгрес доручив Вашингтону призначити іншого командира, але той ухилився від цього. Найбільш ймовірним наступником був Гораціо Гейтс, а Вашингтон недолюблював Гейтса і не хотів бути причетним до його призначення. 4 серпня Конгрес призначив Гейтса командиром департаменту, і Вашингтон того ж дня повідомив Гейтсу про рішення Конгресу. Скайлер дізнався про усунення 13 серпня і ця новина сильно його засмутила. Він багато зробив для оборони штату і йому не хотілося залишати армію напередодні вирішальної битви.
Вплив на громадську думку в Америці
Американські газети майже одноголосно дійшли думки, що Тікондерога була втрачена через недбалість командувача, або навіть через зраду. Багато хто був упевнений, що за звичайних обставин британські війська не змогли б взяти фортецю. Деякі газети дотримувалися оптимістичної позиції: Providence Gazette and Country Journal писала, що у Штатів ще є достатньо ресурсів і хід кампанії ще можна повернути у сприятливий бік. Конгрес був обурений втратою форту, адже раніше Сент-Клер писав, що становище форту цілком надійне. Самюел Адамс вважав, що причина в тому, що Північним департаментом командував Скайлер, і вважав, що падіння форту стане хорошим приводом для призначення на посаду Гораціо Гейтса. Суспільство поклало всю провину на Сент-Клера, і навіть офіцери гарнізону Тікондероги писали додому, що форт міг би протриматися близько кількох тижнів.
13 липня Александер Гамільтон, який перебував у штабі Континентальної армії, написав, що не варто хвилюватися з приводу цієї невдачі. Він вірив, що Бергойн ще може допустити помилку, яка призведе його армію до розгрому. Аналогічно і Джон Адамс, який спочатку був обурений втратою форту, згодом взяв себе в руки й написав дружині (19 серпня), що не виноситиме судження, поки не дізнається всіх фактів.
Я вважаю, Гейтса настільки сильно підтримають, що Бергойн буде змушений відступити. Думаю, він зупинится в Тікондерозі, адже вони вміють утримувати форт, на відміну від нас. Думаю, ми не зможемо утримати форт, поки не розстріляємо генерала. Тоді утримаємо, на мою думку до цього вже недалеко. Жоден форт не повинен бути залишеним без слідства, і жоден офіцер не повинен уникнути трибуналу. Досить займатися дурницями.Оригінальний текст (англ.)– I presume Gates will be so supported that Burgoingne will be obliged to retreat. He will stop at Ticonderoga I suppose for they can maintain Posts, altho We cannot. I think We shall never defend a Post, untill We shoot a General. After that We shall defend Posts, and this Event in my Opinion is not far off. No other Fort will ever be evacuated without an Enquiry, nor any Officer come off without a Court Martial. We must trifle no more.— Letter from John Adams to Abigail Adams, 19 August 1777
Вплив на громадську думку у Європі
Конгрес побоювався, що здача форту і самі обставини його втрати можуть мати важкі дипломатичні наслідки. Штати вже вели переговори з європейськими державами про допомогу, і для цих переговорів їм потрібні були військові успіхи. Щоб схилити Францію на свій бік, треба було показати, що Штати можуть перемогти у цій війні. Тому комітет Конгресу із закордонних справ з великим небажанням повідомив свою делегацію в Парижі, що форт втрачений з різних причин. Американською делегацією з грудня 1776 року керував Бенджамін Франклін. Йому вдалося справити гарне враження на французьке суспільство, і він уже готував договір про союз Америки з Францією, і новини про падіння форту могли зруйнувати всі його плани. Але французький міністр закордонних справ, граф де Верженн, відреагував напрочуд спокійно. Послу в Англії він написав, що новина, напевно, стане сенсацією в Англії, але рано робити висновки, і варто дочекатися продовження кампанії. Взяття форту нічого не дасть Бергойну, писав міністр, якщо той не зуміє грамотно скористатися цією перемогою. Якщо він не почне стрімко наступати, взяття форту не стане такою великою втратою, як думають американці, і таким великим успіхом, як англійці думають.
Британський уряд уже знав, що американці ведуть переговори з французами, тому для них вдале взяття форту стало гарантією, що Франція не вступить у війну. Британський посол у Франції, [en], першим повідомив Верженну про британську перемогу. Реакція уряду Великої Британії була набагато емоційнішою. 23 серпня лорд Джермейн отримав листа Бергойна від 11 липня з новинами про падіння форту і відразу ж повідомив про перемогу короля. Це справило таке враження на Георга III, що він одразу ж убіг у покої королеви в Букінгемському палаці з криком: «Я розбив їх! Я розбив американців!». Пізніше король сказав, що ця перемога допоможе Бергойну швидко взяти Олбані, і Вашингтон опиниться в дуже неприємному становищі. Джермейн відразу ж опублікував лист Бергойна в The London Gazette. Письменник іронічно порівняв цей лист з Іліадою і зауважив, що здобута перемога у будь-якому разі вимагатиме багато зусиль для утримання завойованого. На відміну від Волпола, громадська думка Англії була налаштована оптимістично і багато хто був упевнений, що кінець війни став ближче.
Див. також
Коментар
- Багато хто був впевнений, що Скайлер і Сент-Клер отримали від британців викуп в обмін на відступ з Тікондероги.
Примітки
- Ketchum, 1997, с. 172.
- Ketchum, 1997, с. 137.
- Pancake, 1977, с. 116.
- Ketchum, 1997, с. 166.
- Ketchum, 1997, с. 170.
- Fort Ticonderoga (1775). American Battlefield Trust (амер.). Процитовано 11 вересня 2022.
- Weddle, 2021, с. 8, 18—48.
- Weddle, 2021, с. 51—53.
- Weddle, 2021, с. 95—99.
- Drake, 1889, с. 35.
- Weddle, 2021, с. 77—84.
- Lossing2, 1873, с. 167—183.
- Weddle, 2021, с. 103.
- Weddle, 2021, с. 104—105.
- Weddle, 2021, с. 105.
- Lossing2, 1873, с. 192—193.
- Weddle, 2021, с. 105—112.
- Pancake, 1977, с. 121.
- Weddle, 2021, с. 409.
- Drake, 1889, с. 33—35.
- Weddle, 2021, с. 92.
- Pancake, 1977, с. 36.
- Weddle, 2021, с. 113—114.
- Weddle, 2021, с. 114—116.
- Weddle, 2021, с. 116—117.
- Weddle, 2021, с. 117—118.
- Weddle, 2021, с. 118—123.
- Weddle, 2021, с. 123—125.
- Weddle, 2021, с. 128—133.
- Weddle, 2021, с. 133—137.
- Drake, 1889, с. 56.
- Drake, 1889, с. 59.
- Weddle, 2021, с. 165—169.
- Weddle, 2021, с. 171.
- Weddle, 2021, с. 169—171.
- Nickerson, 1967, с. 161.
- Weddle, 2021, с. 145—146.
- Drake, 1889, с. 58.
- Weddle, 2021, с. 146—149.
- Weddle, 2021, с. 146—147.
- Weddle, 2021, с. 1, 148—149.
Література
- [en]. Burgoyne's Invasion of 1777. — Boston : S. J. Parkhill & Co., Printers, 1889. — 143 p.
- Ketchum, Richard M. Saratoga: Turning Point of America's Revolutionary War. — New York : Henry Holt, 1997. — .
- Lossing, Benson. The Life and Times of Philip Schuyler, Volume 2. — Alexandria : Sheldon&Company, 1873. — 548 p.
- Hoffman Nickerson. The Turning Point of the Revolution Or Burgoyne in America. — передруковане. — Port Washington, NY : Kessinger Publishing, 1967. — 588 p. — .
- John S. Pancake. 1777: The Year of the Hangman. — illustrated, reprinted and revised. — Tuscaloosa, Alabama : , 1977. — 286 p. — .
- William Henry Smith. The St. Clair Papers: The Life and Public Services of Arthur St. Clair. — Cincinnati : Robert Clark Company, 1882.
- Weddle, Kevin. The Compleat Victory: Saratoga and the American Revolution. — New York : Oxford University Press, 2021. — 544 p. — .
Посилання
- Siege of Fort Ticonderoga (англ.). battlefields.org. оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 30 березня 2022.
- Abigail And Paul Stambach. Victory...Impossible Without Schuyler’s Direction (англ.). New York State Military Museum and Veterans Research Center. оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 30 березня 2022.
- Дорога до Саратога: падіння форту Тікондерога. Greelane. 4 листопада 2019. Процитовано 8 вересня 2022.
Ця стаття належить до української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ne plutati z Zahoplennya fortu Tikonderoga Obloga fortu Tikondero ga angl Siege of Fort Ticonderoga bitva mizh britanskimi j amerikanskimi vijskami chastina vijni za nezalezhnist SShA Trivala z 2 po 6 lipnya 1777 roku j stala pershoyu bitvoyu Saratogskoyi kampaniyi Armiya generala Dzhona Bergojna pidijshla do fortu z dvoh bokiv iz zahodu ta shodu viyavila neukriplenu visochinu i pidnyala na neyi garmati Komandir garnizonu Artur Sent Kler usvidomivshi sho ne zmozhe vitrimati shturm virishiv evakuyuvati fort u nich na 6 lipnya Cherez pospishnu evakuaciyu u forti bulo kinuto bagato zbroyi ta boyepripasiv i navit artileriyu ne vstigli privesti v nepridatnist Vijska Velikoyi Britaniyi chekali dovgoyi ta krovoprolitnoyi oblogi prote v rezultati vranci 6 lipnya voni zajnyali fort bez zhodnogo postrilu Obloga fortu TikonderogaVijna za nezalezhnist SShATikonderoga Vid z gori Maunt Difajns Tikonderoga Vid z gori Maunt DifajnsKoordinati 43 50 29 pn sh 73 23 17 zh d 43 841388888916775 pn sh 73 38805555558377591 zh d 43 841388888916775 73 38805555558377591Data 2 6 lipnya 1777Misce Nyu Jork SShARezultat Peremoga Velikoyi BritaniyiStoroniSShA Velika Britaniya Nimecki najmanci IrokeziKomanduvachiArtur Sent Kler Dzhon Bergojn Vilyam Fillips Fridrih RidzelVijskovi siliblizko 3000 regulyarna armiya i opolchennya blizko 7000 regulyarna armiya blizko 800 indianciv i kanadcivVtrati7 vbitih 11 poranenih 5 vbitih Zdacha Tikonderogi viklikala hvilyu oburennya v amerikanskij gromadskosti ta u vijskovih kolah adzhe bula poshirena dumka sho fort vazhlivij i nepristupnij General Sent Kler i komandir Pivnichnogo departamentu general Filip Skajler buli shiroko rozkritikovani Kongresom Oboh zreshtoyu amnistuvali u vijskovih sudah ale yihnya kar yera postrazhdala Skajler buv usunenij Kongresom vid komanduvannya she do pochatku sudovogo procesu a Sent Kler do kincya vijni komanduvav hiba sho polovimi pidrozdilami Opis fortuTikonderoga vid irok tekontaro ken ranishe Fort Karilon fort bastionnoyi sistemi XVIII stolittya pobudovanij francuzkim vijskovim inzhenerom na misci zlittya ozer Shamplejn i Dzhordzh na pivnochi shtatu Nyu Jork Fort mav strategichne roztashuvannya dlya konkurenciyi za torgovi shlyahi mizh dolinoyu richki Gudzon kontrolovanoyu Velikoyu Britaniyeyu ta dolinoyu richki Svyatogo Lavrentiya kontrolovanoyu Franciyeyu PeredistoriyaFort Tikonderoga buv upershe vzyatij amerikanskoyu armiyeyu 10 travnya 1775 roku a garmati fortu amerikanci perepravili do Bostona v yakomu buli en britanski vijska V rezultati ce prizvelo do kapitulyaciyi mista i zalishennya jogo vijskami Spoluchenogo Korolivstva Vzyattya Tikonderogi vidkrivalo amerikanskij armiyi shlyah na pivnich v Kanadu i generalu Skajleru bulo dorucheno pidgotuvati vtorgnennya 25 serpnya 1775 roku armiya pid komanduvannyam generala Montogomeri rozpochala nastup na Kvebek ale ataka Kvebeku u grudni bula vidbita U travni 1776 roku na dopomogu Kvebeku pribuli britanski polki pid komanduvannyam generala Dzhona Bergojna ta nimecki polki pid komanduvannyam generala Fridriha Ridzelya 6 chervnya 1776 roku britanska armiya pid komanduvannyam generala Karltona zajnyala Monreal a 4 zhovtnya pochala nastup na fort Tikonderoga Yij vdalosya rozbiti amerikanskij flot na ozeri Shamplejn 11 zhovtnya ale nablizhalasya zima i general Karlton virishiv zgornuti kampaniyu Ce oburilo Dzhona Bergojna yakij napolyagav na zahoplenni Tikonderogi Bergojn povernuvsya do Kvebeku zvidki 9 listopada vidpliv do Angliyi 9 grudnya vin pribuv do Londona a 12 grudnya zustrivsya z korolem Georgom III viklav jomu svij poglyad na majbutnyu kampaniyu i zumiv spraviti na korolya garne vrazhennya Korol zatverdiv plan nastupu cherez ozero na fort i veliv postaviti Bergojna na choli korpusu 10 chervnya 1777 Bergojn pochav nastup vid en na pivden rozrahovuyuchi zahopiti fort Tikonderoga i v rezultati vijti do Olbani de z yednatisya z armiyami generaliv Gau i Sen Legera 18 chervnya armiya bula vpershe povnistyu skoncentrovana u Kamberlend Ged 20 chervnya armiya zavantazhilasya na transporti j peremistilasya ozerom na 50 mil na pivden i stala taborom u Buket River Zvidsi zalishalosya 45 mil do fortu Tikonderoga U tabori Bergojn vlashtuvav oglyad armiyi ta vidpraviv zvit lordu Dzhermejnu Fort Tikonderoga buv vzhe blizko i Bergojn znav vid shpiguniv sho fort ohoronyayetsya garnizonom generala Sent Klera chiselnistyu 4500 osib Pidgotovka do oboroni fortu Fort Tikonderoga u 2017 roci 25 bereznya 1777 Kongres vidpraviv generala en v rozporyadzhennya Skajlera pripuskayuchi sho Gejts ocholit garnizon fortu Ale u zv yazku z tim sho Skajler u cej chas poyihav do Filadelfiyi Gejts zalishivsya v Olbani j neformalno stav komandirom Pivnichnogo departamentu sho vneslo plutaninu v upravlinnya ta zavadilo pidgotovci do oboroni Tilki 22 travnya Kongres viznav Skajlera komanduvachem departamentu obmoviv mezhi departamentu i uhvaliv sho Gejts bude drugim za starshinstvom Skajler povernuvsya v Olbani 4 chervnya i viyaviv sho za jogo vidsutnosti nichogo ne bulo zrobleno dlya pidgotovki do vidbittya nastupu britanskih vijsk Fort Tikonderoga roztashovuvavsya na osnovnij liniyi komunikaciyi mizh Kanadoyu ta Nyu Jorkom Bud yaka armiya sho ruhayetsya zi en mala neminuche projti cherez fort abo povz nogo Starij fort roztashovuvavsya na visoti 193 futi 59 metriv nad rivnem morya a gora Maunt Independens de buli osnovni ukriplennya amerikanskoyi armiyi mala visotu 306 futiv 93 metri nad rivnem morya i dominuvala nad starim fortom Amerikanci pobuduvali takozh ukriplennya na pivnichnij zahid vid fortu bilya visoti Maunt Goup Na pivdennij shid vid starogo fortu roztashovuvalasya visochina Maunt Difajns angl Mount Defiance abo Shugaloaf Mauntin angl Sugar Loaf Mountain nastilki kruta sho na karti 1758 vona bula poznachena yak nedostupna Yiyi visota stanovila 260 metriv nad rivnem morya U chervni 1777 roku pidijmatisya na cyu goru treba bulo cherez gustij pidlisok i po krutih kam yanistih osipah Nini tudi vede doroga dovzhinoyu v kilometr yaka jde z naborom visoti 152 metri tomu navit zaraz pidijmatisya neyu vazhko Vsyu vesnu 1777 roku amerikanci udoskonalyuvali ukriplennya fortu Golovnij inzhener fortu polkovnik zoserediv usyu svoyu uvagu na ukripleni visoti Maunt Goup ta Maunt Independens Dlya zv yazku mizh cimi visochinami vin pobuduvav derev yanij mist i zagorozhu z kolod ta lancyugiv shob ne dati britanskim korablyam prorvatisya v ozero na pivden vid fortu do Skajnsboro de znahodilisya skladi ta korabelnya Fortom komanduvav Antoni Vejn yakij naprikinci kvitnya povidomlyav sho zagorozha povnistyu gotova 12 travnya koli Dzhon Patterson timchasovo zamishav Vejna do fortu pribuv za doruchennyam Goracio Gejtsa molodij armijskij inzhener Tadeush Kostyushko yakij proinspektuvav zbudovani ukriplennya i viyaviv sho osnovna visochina Maunt Difajns ne ukriplena Vin osobisto pidnyavsya na goru i rozsudiv sho garmati z ciyeyi gori zmozhut legko distati do vsih ukriplen Bagato inshogo pobudovane Bolduyinom Kostyushko vvazhav zajvim Derev yanij blokgauz pobudovanij dlya zahistu vodnogo zagorodzhennya buv nepotribnim bez pidtrimki vazhkoyi artileriyi a zgidno z pravilami vijskovoyi nauki vsi zagorodzhennya povinni prikrivatisya artilerijskim vognem Kostyushko mav svoyi propoziciyi shodo vipravlennya ukriplen ale zvannya ne davalo jomu prava vtruchatisya tomu vin virishiv dochekatisya priyizdu generala Gejtsa General Artur Sent Kler Portret en Deputati Kongresu vvazhali sho Gejtsu treba pributi do fortu Generala Vejna bulo perevedeno v inshe misce komandirom fortu priznachili Artura Sent Klera ale vin she ne pribuv cherez sho fort zalishavsya bez komandira Odin z oficeriv pisav Gejtsu sho Bolduyin ignoruye poradi Kostyushka a generali Pur ta Patterson nekompetentni tomu Gejtsu treba priyihati prinajmni na kilka dniv Gejts perebuvayuchi v Olbani dav nakaz Bolduyinu prisluhatisya do rekomendacij Kostyushka ale sam tak i ne priyihav Sent Kler otrimav priznachennya 1 kvitnya ale pribuv u fort lishe 12 chervnya Vivchivshi fort Sent Kler buv sturbovanij jogo stanom Duzhe malo bulo zrobleno za zimu ta vesnu a britanska armiya vzhe pochala nastup Pochalisya pershi napadi indianciv Na pochatku chervnya komanduvannya Pivnichnim Departamentom prijnyav Filip Skajler yakij 19 chervnya vidvidav fort i tezh zalishivsya nezadovolenim jogo stanom 20 chervnya Skajler zibrav vijskovu radu yaka virishila sho garnizon nadto malij tomu treba zalishiti starij fort ukripitisya na Maunt Independens i trimati tam oboronu do pidhodu pidkriplen Togo zh chisla vin podav zapit na pidkriplennya zayavivshi sho u vipadku zdachi fortu nikomu bude oboronyati Nyu Jorkskij napryamok adzhe na poziciyah roztashovanih pivdennishe fortu perebuvaye ne bilshe 700 osib Skajler zalishiv fort 23 chervnya Plani vidstupu amerikanskih vijsk Na naradi sho bula provedena Skajlerom i Sent Klerom bulo rozrobleno dva shlyahi vidstupu Pershij buv po vodi do Skajnsboro najpivdennishoyi sudnoplavnoyi tochki na ozeri Drugij buv na sushi po nerivnij dorozi sho vela na shid do Gabbardtona v Nyu Gempshirski zemelni dilyanki suchasnij Vermont Garnizon fortu Garnizon fortu Tikonderoga skladavsya z brigad en en ta Roshe de Fermoya i nalichuvav 4553 osobi Brigada Enoha Pura 1 j Nyu Gempshirskij pihotnij polk 2 j Nyu Gempshirskij pihotnij polk 3 j Nyu Gempshirskij pihotnij polk Brigada Dzhona Pattersona 10 j Massachusetskij pihotnij polk 11 j Massachusetskij pihotnij polk 12 j Massachusetskij pihotnij polk 14 j Massachusetskij pihotnij polk Brigada Roshe de Fermoya Kontinentalnij polk polkovnika en 8 j Massachusetskij pihotnij polk Polk nyu gempshirskogo opolchennya Dva polki massachusetskogo opolchennyaBritanski vijska Pislya pributtya Generala Dzhona Bergojna do Kvebeku v travni 1777 roku vin pidgotuvavsya ocholiti zibrani tam britanski vijska z metoyu otrimati kontrol nad Tikonderogoyu ta dolinoyu richki Gudzon Na meti vin mav viddiliti Novu Angliyu vid reshti buntivnih provincij Zaluchena britanska pihota vklyuchala 9 j 20 j 21 j 24 j 47 j 53 j 62 j pihotni polki Britanski vijska takozh skladalisya zi znachnih 3000 osib nimeckih sil u skladi yakih buli Dragunski ta Shpehtski polki princa Lyudviga egerski polki fon Retca fon Ridzelya princa Frederika Erbprinca ta Brejmana Cyu armiyu Bergojn rozdiliv na tri korpusi Peredovij korpus Prave krilo ta Live krilo Peredovim korpusom komanduvav Sajmon Frezer Live krilo skladalosya z nimciv pid komanduvannyam Fridriha Ridzelya a Prave z britanciv pid komanduvannyam generala Vilyama Filipsa Bilshist cih sil pribula v 1776 roci i bagato z nih brali uchast u kampaniyi v rezultati yakoyi amerikansku armiyu bulo vidkinuto z Kvebeku Zagalom u rozporyadzhenni Bergojna bulo 7000 osib OblogaKarta oblogi amerikanskogo fortu Tikonderoga britanskimi vijskami 1777 30 chervnya peredovij korpus Frejzera pidijshov na tri mili do fortu a reshta armiyi sliduvala za nim 1 lipnya general Bergojn roztashuvav svoyu armiyu navkolo fortu krilo Fillipsa pidijshlo do forteci iz zahidnogo boku a krilo Fridriha Ridzelya zi shidnogo Britanci uvijshli do zoni dosyazhnosti vognyu garmat fortu i amerikanci pochali obstril odnak bez vidchutnogo rezultatu Indianci zahopili v polon kilkoh amerikanskih vijskovikiv yaki rozpovili sho garnizon gotovij chiniti zavzyatij opir 2 lipnya lyudi Fillipsa pidijshli blizhche i zajnyali visotu Maunt Goup v 1000 metrah na pivnichnij zahid vid osnovnogo fortu Voni atakuvali najblizhchu amerikansku poziciyu vbivshi odnogo oficera chotiroh ryadovih i poranivshi 11 lyudej Zgodom storoni dva dni veli artilerijsku duel ale vtrati buli neznachni U cej chas general Skajler perebuvav v Olbani zvidki pisav listi generalu Vashingtonu zokrema vin pereslav jomu lista vid Sent Klera vid 25 chervnya v yakomu general pisav sho zmushenij bude zalishiti starij fort i vidstupiti na visotu Maunt Independens hocha jogo napevno vib yut i zvidti Vashington nareshti postupivsya jogo prohannyam i napraviv do fortu brigadu en Ya ne bachu prichin dumati pisav vin sho Tikonderoga mozhe potrapiti do ruk voroga najblizhchim chasom navit yaksho toj zbere vsyu svoyu armiyu Vashington navit spodivavsya sho Sent Kler zmozhe kontratakuvati yaksho pidvernetsya slushnij moment Zajnyavshi Maunt Goup britanci dva dni prorubuvali prosiki u lisah z yednuyuchi dorogami svoyi poziciyi Bergojn spodivavsya povnistyu otochiti fort i dozvoliti jogo garnizonu piti U svoyu chergu Sent Kler vidchuv sebe vpevnenishe britanska armiya viyavilasya ne takoyu velikoyu yak vin pripuskav Spivvidnoshennya amerikanskih i britanskih sil dozvolyalo trimati oboronu Yakbi Sent Kler vidstupiv na shidnij bereg ozera na ukriplennya na gori Maunt Independens yak bulo virisheno na radi 20 chervnya i zrujnuvav bi mosti to Bergojnu dovelosya b perekidati vsyu svoyu armiyu cherez ozero i rozmishuvati yiyi sered gustih lisiv ta bolit na sho pishlo bagato chasu Ce dalo b zmogu amerikancyam protrimatisya dosit dovgo na sho Vashington i rozrahovuvav Ale Sent Kler ne pokinuv fort Vid na fort z gori Maunt Difajns 2017 Z visoti gori Maunt Goup Bergojn Frezer Filips ta inzhener Tviss pomitili shili gori Maunt Difajns i odrazu zh zrozumili sho ce klyuch do fortu Za slovami Frezera cya visochina nibi panuvala nad usim Britanski oficeri zrozumili te sho davno rozumili Gejts ta Kostyushko z ciyeyi visoti mozhna ne lishe prostrilyuvati fort ta ukriplennya na Maunt Independens a j sposterigati za vsima peremishennyami v ukriplennyah Frezer odrazu zh vidpraviv 40 legkih pihotinciv ta zagin indianciv na rozvidku Otrimavshi yih zvit vin sam virushit na rekognostuvannya z inzhenerom Tvissom Na gori odin z indianciv skazav sho velikij batko soncya mabut neshodavno stvoriv cyu goru yaksho nihto she ne dodumavsya yiyi zajnyati Frezer povidomiv Bergojnu sho cilkom mozhlivo hoch i nelegko prorubati dorogu cherez lis na goru i pidnyati garmati Bergojn doruchiv ce zavdannya Fillipsu yakij buv vipusknikom vulickoyi inzhenernoyi shkoli j dobre uyavlyav sobi zavdannya Vvazhayetsya sho odin zi shtabnih oficeriv skazav sho tilki girskij kozel zmozhe zabratisya na cyu goru na sho Fillips vidpoviv Tam de mozhe projti kozel zmozhe projti j lyudina A de zmozhe projti lyudina vin zmozhe pronesti rushnicyu Z ranku 4 lipnya na richnicyu nezalezhnosti SShA britanski soldati pid komanduvannyam lejtenanta Tvissa prokladali dorogu cherez lisi j nadvechir proveli yiyi do samoyi vershini 5 lipnya yim vdalosya pidnyati na goru dvi 12 funtovi garmati Britanci buli zdivovani sho protivnik tak legko zdav yim cyu goru z yakoyi mozhna bulo obstrilyuvati amerikanski korabli bilya fortu i yaka dozvolyala pererizati spoluchennya mizh Tikonderogoyu ta ukriplennyami na gori Maunt Independens Poyava britanciv na gori zdivuvala j amerikanciv Vsi znali sho goru treba bulo ukripiti ta ne rozumili chomu cogo ne bulo zrobleno Likar Dzhejms Tacher zapisav u svoyemu shodenniku Stanovishe nashogo garnizonu maye kritichnij ta trivozhnij viglyad teper lishe kilka dniv virishat nashu dolyu Ye pidstavi ochikuvati najsumnishih naslidkiv vid poyavi yih batarej na Shugaloaf Gill Amerikanci sprobuvali zbiti batareyu artilerijskim vognem ale yim ne vdalosya pidnyati stvoli garmat dosit visoko Htos zaproponuvav vidbiti goru shturmom ale Sent Kler ne stav nichogo robiti Sposterigayuchi za suprotivnikom Bergojn dijshov visnovku sho sered amerikanciv nemaye dobrih specialistiv vijskovoyi spravi Poyava britanskoyi artileriyi na Maunt Difajns nadlomilo rishuchist Sent Klera Vin sklikav vijskovu radu v tomu zh skladi sho i 20 chervnya i bulo virisheno sho teper vsi amerikanski poziciyi prostrilyuyutsya vognem z garmat shturm zi shodu ta zahodu neminuchij a sil dlya oboroni nedostatno tomu fort bude zalisheno vijska vnochi vidijdut v ukriplennya na Maunt Independens a na svitanku 6 lipnya pidut u Skajnsboro Rada zavershilasya o 15 00 oficeri fortu diznalisya pro yiyi rishennya lishe o 19 j i chasu zalishalosya tak malo sho bagato garmat zapasi boyepripasiv ta prodovolstva ne vstigli vivezti O 03 00 kilka korabliv evakuyuvali z fortu hvorih zhinok garmati ta chastinu proviziyi Reshta armiyi pid komanduvannyam Sent Klera virushila suhodolom pri comu disciplina pochala rujnuvatisya ar yergard sformovanij ne buv plavuchij mist rozibrati ne vstigli Armiya vidstupala bez zhodnogo poryadku i yiyi vidhid vse bilshe nagaduvav vtechu NaslidkiO 3 j nochi Frezer diznavsya vid dezertira pro evakuaciyu fortu i pidijshov do amerikanskih ukriplen Voni buli pokinuti i lyudi Frezera zajnyali yih bez zhodnogo postrilu V ukriplennyah bulo zahopleno 44 garmati v osnovnomu 12 funtovi j 18 funtovi yaki majzhe povnistyu pridatni do vikoristannya Amerikanci tak samo kinuli kilka tisyach mushketiv sho osoblivo zdivuvalo yihnogo suprotivnika Plavuchij mist buv vidrazu rozibranij shob dati prohid korablyam zgodom amerikanci buli vrazheni tim sho mist vdalosya rozibrati lishe za godinu Vzhe o 08 00 britanski korabli virushili v pogonyu za suprotivnikom Sent Kler vidstupav cherez Kaslton na Skajnsboro na z yednannya z timi hto evakuyuvavsya po vodi ale britanci pochali peresliduvannya nabagato ranishe nizh vin ochikuvav Sent Kler buv upevnenij sho vidirvavsya vid suprotivnika tomu zrobiv zupinku u 20 milyah vid fortu bilya selisha Gabbardton 7 lipnya o 05 00 Frezer atakuvav jogo ar yergard i pochalasya en amerikanci buli skinuti z Monument Gillu odnak yim vdalosya vidstupiti na inshu visochinu Polkovnik Frensis sprobuvav obijti livij flang protivnika uspishno vidtisniv 24 j pihotnij polk ale o 08 30 pidijshli peredovi zagoni Ridzelya i amerikanci pochali vidstupati Piznishe yih vidstup peretvorivsya na vtechu Amerikanska storona vtratila vbitimi 130 lyudej u tomu chisli polkovnika Frensisa i ponad 200 polonenimi sered nih polkovnika Hejla todi yak britanska 150 Frejzer i Ridzel virishili ne prodovzhuvati peresliduvannya Amerikanskij flot sho vidstupaye vid fortu o 15 00 pribuv do Skajnsboro ne pidozryuyuchi sho britanskij flot uzhe nazdoganyaye Bergojn visadiv na sushu tri polki sho pidijshli do mistechka odnochasno z korablyami Perestrilka trivala lishe 30 hvilin ale stala prinizlivoyu porazkoyu dlya amerikanciv Tri amerikanski korabli buli znisheni inshi korabli zahopleni z usim svoyim vantazhem Britancyam distalosya 28 garmat Padinnya Tikonderogi zalishilo bez zahistu Respubliku Vermont Agenti Bergojna davno veli propagandu na korist Angliyi i teper u vermontciv majzhe ne zalishilosya viboru Htos zalishiv svoyi budinki ale bagato hto viznav vladu korolya Vermontski bizhenci siyali paniku v selishah Novoyi Angliyi i bagato hto tam poviriv sho Bergojn ruhayetsya same v yihnij bik Navit Vashington viriv u te sho Nova Angliya teper u nebezpeci Skajler povinen buv zrobiti shos shob dopomogti kolonistam pivnichnih shtativ vin vidpraviv u vermontskij Manchester zagin opolchenciv vidomij yak en angl Green Mountain Boys shob prikriti naselennya vid rejdiv protivnika U shtati Nyu Jork teper 5 okrugiv buli pidkontrolni britanskim vijskam she tri zalishilisya bez kontrolyu ta upravlinnya okrugi Orandzh Ulster i Datchess vzhe vislali opolchenciv dlya oboroni richki Gudzon okrug Vuster buv majzhe zahoplenij suprotivnikom i lishe resursi okrugiv Trajon ta Olbani buli dostupni hocha v Trajoni majzhe vsi opolchenci gotuvalisya jti vidbivati nastup Sent Ledzhera na fort Stenviks General major Filip Skajler Vtrata fortu zrobila nevidvorotnoyu vidstavku generala Skajlera z posadi komandira Pivnichnogo Departamentu 26 lipnya v Kongresi bulo zachitano lista Skajlera do Vashingtona vid 22 lipnya de Skajler opisuvav kritichnij stan jogo armiyi Cej list silno poshkodiv jogo reputaciyu Jogo prihilniki stverdzhuvali sho vin ne vinen u vtrati fortu oskilki ne buv tam u moment evakuaciyi na sho Samyuel Adams zaperechiv sho same Skajleru treba bulo tam buti ale vin tak i ne z yavivsya osobisto proinspektuvati fort Deputati vid Novoyi Angliyi vimagali vidstavki a deputati vid shtatu Nyu Jork zaperechuvali yim 29 lipnya Kongres uhvaliv provesti slidstvo u spravi evakuaciyi fortu a 1 serpnya uhvaliv usunuti z posadi Skajlera ta Sent Klera Skajler chastkovo buv sam vinnij u tomu sho stvoriv imidzh demoralizovanogo depresivnogo ta pesimistichnogo komandira Jogo listi buli prosyaknuti duhom porazki Vashington namagavsya pidbadoriti Skajlera Gamilton u ti dni pisav jmovirno vidobrazhayuchi nastrij Vashingtona sho nikoli ne vtrachav viri u Skajlera Vin pisav sho u najvazhchi dni ne pomichav paniki sered soldativ Pivnichnogo Departamentu a panika v bud yakij armiyi pisav Gamilton zazvichaj vidobrazhennya nastroyu yiyi komandira 3 serpnya Kongres doruchiv Vashingtonu priznachiti inshogo komandira ale toj uhilivsya vid cogo Najbilsh jmovirnim nastupnikom buv Goracio Gejts a Vashington nedolyublyuvav Gejtsa i ne hotiv buti prichetnim do jogo priznachennya 4 serpnya Kongres priznachiv Gejtsa komandirom departamentu i Vashington togo zh dnya povidomiv Gejtsu pro rishennya Kongresu Skajler diznavsya pro usunennya 13 serpnya i cya novina silno jogo zasmutila Vin bagato zrobiv dlya oboroni shtatu i jomu ne hotilosya zalishati armiyu naperedodni virishalnoyi bitvi Vpliv na gromadsku dumku v Americi Amerikanski gazeti majzhe odnogolosno dijshli dumki sho Tikonderoga bula vtrachena cherez nedbalist komanduvacha abo navit cherez zradu Bagato hto buv upevnenij sho za zvichajnih obstavin britanski vijska ne zmogli b vzyati fortecyu Deyaki gazeti dotrimuvalisya optimistichnoyi poziciyi Providence Gazette and Country Journal pisala sho u Shtativ she ye dostatno resursiv i hid kampaniyi she mozhna povernuti u spriyatlivij bik Kongres buv oburenij vtratoyu fortu adzhe ranishe Sent Kler pisav sho stanovishe fortu cilkom nadijne Samyuel Adams vvazhav sho prichina v tomu sho Pivnichnim departamentom komanduvav Skajler i vvazhav sho padinnya fortu stane horoshim privodom dlya priznachennya na posadu Goracio Gejtsa Suspilstvo poklalo vsyu provinu na Sent Klera i navit oficeri garnizonu Tikonderogi pisali dodomu sho fort mig bi protrimatisya blizko kilkoh tizhniv 13 lipnya Aleksander Gamilton yakij perebuvav u shtabi Kontinentalnoyi armiyi napisav sho ne varto hvilyuvatisya z privodu ciyeyi nevdachi Vin viriv sho Bergojn she mozhe dopustiti pomilku yaka prizvede jogo armiyu do rozgromu Analogichno i Dzhon Adams yakij spochatku buv oburenij vtratoyu fortu zgodom vzyav sebe v ruki j napisav druzhini 19 serpnya sho ne vinositime sudzhennya poki ne diznayetsya vsih faktiv Ya vvazhayu Gejtsa nastilki silno pidtrimayut sho Bergojn bude zmushenij vidstupiti Dumayu vin zupinitsya v Tikonderozi adzhe voni vmiyut utrimuvati fort na vidminu vid nas Dumayu mi ne zmozhemo utrimati fort poki ne rozstrilyayemo generala Todi utrimayemo na moyu dumku do cogo vzhe nedaleko Zhoden fort ne povinen buti zalishenim bez slidstva i zhoden oficer ne povinen uniknuti tribunalu Dosit zajmatisya durnicyami Originalnij tekst angl I presume Gates will be so supported that Burgoingne will be obliged to retreat He will stop at Ticonderoga I suppose for they can maintain Posts altho We cannot I think We shall never defend a Post untill We shoot a General After that We shall defend Posts and this Event in my Opinion is not far off No other Fort will ever be evacuated without an Enquiry nor any Officer come off without a Court Martial We must trifle no more Letter from John Adams to Abigail Adams 19 August 1777 Vpliv na gromadsku dumku u Yevropi Kongres poboyuvavsya sho zdacha fortu i sami obstavini jogo vtrati mozhut mati vazhki diplomatichni naslidki Shtati vzhe veli peregovori z yevropejskimi derzhavami pro dopomogu i dlya cih peregovoriv yim potribni buli vijskovi uspihi Shob shiliti Franciyu na svij bik treba bulo pokazati sho Shtati mozhut peremogti u cij vijni Tomu komitet Kongresu iz zakordonnih sprav z velikim nebazhannyam povidomiv svoyu delegaciyu v Parizhi sho fort vtrachenij z riznih prichin Amerikanskoyu delegaciyeyu z grudnya 1776 roku keruvav Bendzhamin Franklin Jomu vdalosya spraviti garne vrazhennya na francuzke suspilstvo i vin uzhe gotuvav dogovir pro soyuz Ameriki z Franciyeyu i novini pro padinnya fortu mogli zrujnuvati vsi jogo plani Ale francuzkij ministr zakordonnih sprav graf de Verzhenn vidreaguvav naprochud spokijno Poslu v Angliyi vin napisav sho novina napevno stane sensaciyeyu v Angliyi ale rano robiti visnovki i varto dochekatisya prodovzhennya kampaniyi Vzyattya fortu nichogo ne dast Bergojnu pisav ministr yaksho toj ne zumiye gramotno skoristatisya ciyeyu peremogoyu Yaksho vin ne pochne strimko nastupati vzyattya fortu ne stane takoyu velikoyu vtratoyu yak dumayut amerikanci i takim velikim uspihom yak anglijci dumayut Britanskij uryad uzhe znav sho amerikanci vedut peregovori z francuzami tomu dlya nih vdale vzyattya fortu stalo garantiyeyu sho Franciya ne vstupit u vijnu Britanskij posol u Franciyi en pershim povidomiv Verzhennu pro britansku peremogu Reakciya uryadu Velikoyi Britaniyi bula nabagato emocijnishoyu 23 serpnya lord Dzhermejn otrimav lista Bergojna vid 11 lipnya z novinami pro padinnya fortu i vidrazu zh povidomiv pro peremogu korolya Ce spravilo take vrazhennya na Georga III sho vin odrazu zh ubig u pokoyi korolevi v Bukingemskomu palaci z krikom Ya rozbiv yih Ya rozbiv amerikanciv Piznishe korol skazav sho cya peremoga dopomozhe Bergojnu shvidko vzyati Olbani i Vashington opinitsya v duzhe nepriyemnomu stanovishi Dzhermejn vidrazu zh opublikuvav list Bergojna v The London Gazette Pismennik ironichno porivnyav cej list z Iliadoyu i zauvazhiv sho zdobuta peremoga u bud yakomu razi vimagatime bagato zusil dlya utrimannya zavojovanogo Na vidminu vid Volpola gromadska dumka Angliyi bula nalashtovana optimistichno i bagato hto buv upevnenij sho kinec vijni stav blizhche Div takozhSaratogska kampaniya Vijna za nezalezhnist SShA Bitva pid Saratogoyu 1777 Vzyattya fortu TikonderogaKomentarBagato hto buv vpevnenij sho Skajler i Sent Kler otrimali vid britanciv vikup v obmin na vidstup z Tikonderogi PrimitkiKetchum 1997 s 172 Ketchum 1997 s 137 Pancake 1977 s 116 Ketchum 1997 s 166 Ketchum 1997 s 170 Fort Ticonderoga 1775 American Battlefield Trust amer Procitovano 11 veresnya 2022 Weddle 2021 s 8 18 48 Weddle 2021 s 51 53 Weddle 2021 s 95 99 Drake 1889 s 35 Weddle 2021 s 77 84 Lossing2 1873 s 167 183 Weddle 2021 s 103 Weddle 2021 s 104 105 Weddle 2021 s 105 Lossing2 1873 s 192 193 Weddle 2021 s 105 112 Pancake 1977 s 121 Weddle 2021 s 409 Drake 1889 s 33 35 Weddle 2021 s 92 Pancake 1977 s 36 Weddle 2021 s 113 114 Weddle 2021 s 114 116 Weddle 2021 s 116 117 Weddle 2021 s 117 118 Weddle 2021 s 118 123 Weddle 2021 s 123 125 Weddle 2021 s 128 133 Weddle 2021 s 133 137 Drake 1889 s 56 Drake 1889 s 59 Weddle 2021 s 165 169 Weddle 2021 s 171 Weddle 2021 s 169 171 Nickerson 1967 s 161 Weddle 2021 s 145 146 Drake 1889 s 58 Weddle 2021 s 146 149 Weddle 2021 s 146 147 Weddle 2021 s 1 148 149 Literatura en Burgoyne s Invasion of 1777 Boston S J Parkhill amp Co Printers 1889 143 p Ketchum Richard M Saratoga Turning Point of America s Revolutionary War New York Henry Holt 1997 ISBN 978 0 8050 6123 9 Lossing Benson The Life and Times of Philip Schuyler Volume 2 Alexandria Sheldon amp Company 1873 548 p Hoffman Nickerson The Turning Point of the Revolution Or Burgoyne in America peredrukovane Port Washington NY Kessinger Publishing 1967 588 p ISBN 9781428637115 John S Pancake 1777 The Year of the Hangman illustrated reprinted and revised Tuscaloosa Alabama 1977 286 p ISBN 9780817306878 William Henry Smith The St Clair Papers The Life and Public Services of Arthur St Clair Cincinnati Robert Clark Company 1882 Weddle Kevin The Compleat Victory Saratoga and the American Revolution New York Oxford University Press 2021 544 p ISBN 978 0195331400 PosilannyaSiege of Fort Ticonderoga angl battlefields org originalu za 28 lyutogo 2021 Procitovano 30 bereznya 2022 Abigail And Paul Stambach Victory Impossible Without Schuyler s Direction angl New York State Military Museum and Veterans Research Center originalu za 9 zhovtnya 2021 Procitovano 30 bereznya 2022 Doroga do Saratoga padinnya fortu Tikonderoga Greelane 4 listopada 2019 Procitovano 8 veresnya 2022 Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi