Нерубайське

Неруба́йське — село в Україні, адміністративний центр Нерубайської сільської громади Одеського району Одеської області. Населення становить приблизно 8558 осіб. Герб села є промовистим.

село Нерубайське
Герб Прапор
Вознесенська церква — пам'ятка культурної спадщини Вознесенська церква — пам'ятка культурної спадщини
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Одеський район
Громада	Нерубайська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA51100230010045417
Основні дані
Засноване	1795
Перша згадка	1795 (229 років)
Населення	8558
Площа	8,06 км²
Густота населення	1061,79 осіб/км²
Поштовий індекс	67661
Телефонний код	+380 482
Географічні дані
Географічні координати	46°32′48″ пн. ш. 30°37′50″ сх. д. / 46.54667° пн. ш. 30.63056° сх. д. / 46.54667; 30.63056Координати: 46°32′48″ пн. ш. 30°37′50″ сх. д. / 46.54667° пн. ш. 30.63056° сх. д. / 46.54667; 30.63056
Середня висота над рівнем моря	40 м
Водойми	Хаджибейський лиман
Місцева влада
Адреса ради	67661, Одеська обл., Одеський р-н, с. Нерубайське, пл. Партизан, 4
Сільський голова	В. Л. Юрківський
Карта
Нерубайське
Нерубайське
Мапа
Нерубайське у Вікісховищі

Історія

Слов'янська назва села має прозору форму Нерубайське й походить від не рубати. Відомо, що в давнину на території села, як і взагалі на берегах Хаджибейського лиману, мешкали українські козаки. За легендою, між козаками й турками, які також населяли цей край (звідси й тюркомовні топоніми Одеської області, зокрема турецькою за походженням є назва Хаджибей), нерідко відбувалися сутички. Одного разу обидві сторони вирішили примиритися і з цією метою уклали договір не рубатися. Про присутність у минулому козаків свідчать залишки старовинних козацьких некрополів. На місцевих кладовищах (у Нерубайському їх офіційно два) подекуди можна знайти козацькі могили. Написи на хрестах виконані старою кирилицею. Саме село засновано у 1795 році. На його території збереглися споруди ще зі старих часів: Вознесенська церква з триярусною дзвіницею (у стилі класицизму) тощо.

До 1917 року село входить до складу Одеського градоначальства.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 36 жителів села.

В історичному плані село відоме передусім завдяки радянському партизанському руху. У 1941—1942 роках на території села базувався радянський партизанський загін під командуванням Героя Радянського Союзу Молодцова-Бадаєва В.

Сотниківський цвинтар

У Нерубайському знаходиться найбільший із збережених козацьких цвинтарів України — Сотниківський цвинтар. Задовго до російської окупації-колонізації тут, на краю Хаджибею, оселися козаки. Катерина II примусила козаків підписати документи, що вони ніколи не візьмуть до рук зброї, аби вони тут залишитись, а не волочитись на Кубань. Тож стали іменуватися стали козаками-нерубаями. Замість шаблі вони взяли у руки кайло та пилу і так виниклі одеські катакомби. Козаки-нерубаї збудували Одесу. Власниками великих мереж штолень, в яких добували камінь, з якого будували місто, були козаки, поховані на цьому цвинтарі такі, як Шмигора та Гетьманенко.

Музей партизанської слави (катакомби)

Докладніше: Музей партизанської слави (Нерубайське)

Нерубайське відоме передусім завдяки Музею партизанської слави (меморіальний комплекс) і катакомбам, які простягаються під значною частиною населеного пункту і далі на інші райони. Під час німецько-радянської війни в катакомбах переховувалися одеські партизани. Нерубайські катакомби, як і решта одеських катакомб, утворилися внаслідок добування будівельного каменя — черепашнику, з якого у селі споруджено багато будинків. У підземеллях меморіального комплексу представлені предмети партизанського побуту й зразки зброї, на стінах наявні написи тих часів. Музей партизанської слави — єдиний офіційний вхід до просторих і багатокілометрових катакомб. У селі є інші входи до катакомб, але через те, що були часті випадки зникнення в катакомбах людей, ці входи засипали.

Населення

Нерубайське належить до найбільших сіл Одеського району та Одеської області. Його населення становить приблизно 8558 осіб. У селі живуть українці, росіяни, роми, вірмени, корейці тощо. Оскільки село розташоване неподалік від Одеси, яка характеризується відносною економічною стабільністю, населення постійно зростає завдяки приїжджим, зокрема з інших країн. Переважна більшість населення користується російською мовою. Багато корінних мешканців говорить українською мовою, нерідко суржикізованою. Етнічні групи, що компактно проживають у селі (скажімо, роми), часто спілкуються своєю мовою.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 7107 осіб, з яких 3317 чоловіків та 3790 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 8516 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	76,29 %
російська	18,86 %
циганська	3,27 %
румунська	0,78 %
болгарська	0,23 %
вірменська	0,23 %
білоруська	0,05 %
гагаузька	0,01 %
румунська	0,01 %

Освіта й охорона здоров'я

У Нерубайському діють два загальноосвітні навчальні заклади, а саме: Нерубайський академічний ліцей № 1, Нерубайська загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів. У селі працює будинок культури, у якому функціонує школа мистецтв. Медичне обслуговування населення здійснює Нерубайська амбулаторія.

Транспорт

Через Нерубайське проходять дороги районного значення, які виходять на об'їзну дорогу та київську трасу (автошлях М05E95 (Київ — Одеса). За радянських часів між Нерубайським і Одесою було регулярне автобусне сполучення. Сьогодні сполучення здійснюють маршрутні таксі № 84 (кінцева зупинка селище НАТІ, яке підпорядковане Нерубайській сільській громаді), № 87 (так само) і № 87Н (кінцева зупинка «Дачний масив Орлівка»).

Відомі особи

• Слабченко Михайло Єлисейович (1882—1952) — український історик і правник, академік.
• Петрик Анастасія Ігорівна (нар. 2002) — українська співачка, переможниця міжнародного пісенного конкурсу «Дитяче Евробачення 2012».
• Петрик Вікторія Ігорівна (нар. 1997) — українська співачка, переможниця дитячої «Нової хвилі-2010».

Галерея

• Нерубайські катакомби
• Предмети побуту партизан, які переховувалися в катакомбах
• Монумент партизанам у селі

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

Примітки

1. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 січня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
2. Нерубайське. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
3. . Архів оригіналу за 24 березня 2013. Процитовано 24 квітня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
4. Одеса. Найбільший козацький цвинтар. Сотниківська Січ. ukrainaincognita.com.
5. . Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 19 січня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
6. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
7. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
8. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
9. . Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 2 грудня 2012.