Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маркевич Ігор Борисович Маркевич Маркович фр Igor Markevitch 27 липня

Маркевич Ігор Борисович

Маркевич Ігор Борисович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маркевич.

Ігор Борисович Маркевич (Маркович) (фр. Igor Markevitch; 27 липня 1912, Київ — 7 березня 1983, Антіб) — французький диригент і композитор українського походження, брат віолончеліста Дмитра Маркевича, батько диригента [en], праправнук Миколи Маркевича.

Ігор Маркевич
фр. Igor Markevitch
image
Зображення
Основна інформація
Повне ім'яІгор Борисович Маркевич
Дата народження27 липня 1912(1912-07-27)
Місце народженняКиїв
Дата смерті7 березня 1983(1983-03-07) (70 років)
Місце смертіАнтіб
Причина смертіінфаркт міокарда
ГромадянствоФранція, Швейцарія, Італія
Національністьукраїнець
Професіядиригент, композитор, піаніст
ОсвітаНормальна школа музики
ВчителіНадія Буланже[1], d і d
Відомі учніВольфганг Завалліш, Даніель Баренбойм, d, d, d, d, d, d і d
Інструментифортепіано
Жанрикласична музика
КолективиОркестр Ламурьо́ та інші
ЗакладМоцартеум і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
image
Дітиd
image Файли у Вікісховищі

Біографія

У двохрічному віці був вивезений батьками в Париж, потім родина влаштувалася в Швейцарії. Перші уроки музики отримав від батька-піаніста, з раннього віку почав писати музику. У тринадцятирічному віці Маркевич виконав свою фортепіанну сюїту «Весілля» в присутності Альфреда Корто, який взявся його навчати і допоміг опублікувати твір. Через два роки Маркевич поступив в Нормальну школу музики в Парижі, де навчався у Корто як піаніст і у Наді Буланже як композитор. В 1929 році молодий музикант був представлений Сергію Дягілєву, якому зіграв фрагмент з твору, над яким у той час працював — симфонієти. Дягілєв схвалив музику і замовив Маркевичу фортепіанний концерт і музику до балету. Концерт був написаний у тому ж році і виконаний на відкритті Дягілєвських сезонів в театрі «Ковент-Ґарден» (партію солюючого фортепіано грав сам Маркевич), однак балетний проєкт здійснений не був через смерть Дягілєва.

В 1930 році в Парижі з успіхом виконується кантата Маркевича, в якій він використовував матеріал незакінченого балету, а ще через рік не менший успіх має його кончерто ґроссо. Музика Маркевича привертає увагу Жана Кокто, Даріуса Мійо, , видавництво Schott пропонує йому контракт на видання його творів. Разом з Сержем Лифарем Маркевич працює над двома балетами — «Ребус» і «Політ Ікара», і, попри те, що вони так і не були поставлені, музика обох була виконана на концерті. «Політ Ікара», виконаний в 1933 році під кеівництвом Дезорм'єра, справив сенсацію в музичному світі. Незвичайний композиторський почерк, введення нових оркестрових фарб (зокрема, застосування чвертьтонових інтервалів) змусили говорити про Маркевича як про одну із значних фігур європейського музичного модерну. Критики називали його «Ігорем Другим» (під Першим маючи на увазі Стравінського), Бела Барток говорив про вплив музики Маркевича на свої твори.

Після декількох років життя в Парижі Маркевич поїхав до Швейцарії і в квітні 1935 році одружився з Кірою Ніжинською, дочкою знаменитого танцівника дягілевської трупи. У них народився син Вацлав. Проте цей шлюб виявився нетривалим, досить скоро він одружився вдруге — на італійській княгині Топазії [it] (1921—1990) зі старовинного італійського роду, який сходить в XIV століття до папи Боніфація VIII. Як і багато інших композиторів в 1930-ті роки, він виступав диригентом та піаністом. Диригуванням він раніше займався приватним чином у П'єра Монте, успішно керував голландською прем'єрою «Ребуса» і першим виконанням своєї ораторії «Загублений рай» в Лондоні в 1935 році (замінивши захворілого , який повинен був стояти за пультом). Як піаніст в ці роки Маркевич вдосконалюється у Альфредо Казелли, і його творчість згодом матиме суттєвий вплив на розвиток не тільки піаністічного, але й композиторського мистецтва Маркевича. Він зближається з італійським музичним авангардом і бере участь у фестивалях «Музичного травня», а незадовго до початку війни переїжджає у Флоренцію. У 1943 році він пише нову редакцію «Падіння Ікара», з якої прибрані всі модерністські елементи, і в той же рік стає активним учасником італійського Руху Опору (пізніше йому буде присуджена золота медаль «Партизан Північної Італії»).

У 1946 році Маркевич бере італійське громадянство, і з тих пір живе то у Флоренції, то в своєму швейцарському замку, займаючись окрім музики, ще й літературою (одна з написаних ним книг називається «Made in Italy»). В цей час він майже полишає композиторську і переключається на диригентську діяльність. Він багато гастролює як запрошений диригент (у 1955 дебютував в США з Бостонський симфонічним оркестром), стає головним диригентом симфонічних оркестрів (1952—1955), (1955—1960), (1957—1958), оркестру Ламурьо́ в Парижі (1957−1961). У 1960 вперше відвідав з гастролями СРСР. З 1948 року Маркевич дає майстер-класи по всьому світу, в тому числі в Моцартівському університеті Моцартеум (Зальцбург), у 1963 році проводить семінар з диригування у Московській консерваторії. Він вперше записав ряд творів сучасних композиторів — Лілі Буланже, Луїджі Даллапіколи, Даріуса Мійо, , а також цикл з усіх симфоній Чайковського з Лондонським симфонічним оркестром. У 1963 році здійснив гастрольний тур з македонським філармонічним оркестром, покликаним допомогти постраждалим від землетрусу. У 1970-ті роки він почав роботу над новою редакцією симфоній Бетховена і над автобіографією.

Протягом довгого часу Маркевич уникав виконання своєї музики, але коли в 1978 отримав пропозицію від брюссельської філармонії продиригувати «Загублений раєм», погодився. Концерт мав великий успіх, і, натхненний позитивними відгуками критики, Маркевич вирішив відродити власні твори і заново їх опублікувати. У його планах також була організація міжнародних диригентських майстер-курсів та фестивалів. У 1982 році він знову відвідав з концертами СРСР, і найбільш захоплений прийом отримав у рідному Києві. Через рік Маркевич помер від інфаркту, залишивши плани нездійсненними.

Можлива участь у терористичній діяльності

Італійськими правоохоронними органами було розсекречено деякі матеріали, що стосуються Ігоря Маркевича. Існують факти, що свідчать про його активну допомогу ліворадикальним екстремістським терористичним організаціям, що мали назву «Червоні бригади». Вони проводили активну терористичну діяльність в Італії, пік якої припав на 1970-ті рр. Загальне число їхніх жертв становить 311 осіб. Апофеозом їхньої діяльності стало викрадення 1978 року і вбивство після імпровізованого показового «процесу» прем'єр-міністра Італії Альдо Моро. Це викрадення стало найбільшою трагедією у новітній історії Італії. За свідченнями одного з терористів, Ігор Маркевич брав безпосередню участь у допитах прем'єрміністра, і, можливо, віддав наказ про його страту. Ще більші підозри викликає те, що за життя композитор не приховував своїх ліворадикальних політичних поглядів.

Основні твори

Вокальні твори

  • Кантата для сопрано, чоловічого хору й оркестру (1929—1930)
  • Псалом для сопрано та малого оркестру (1933)
  • «Загублений рай», ораторія на власний текст для сопрано, мецо-сопрано, змішаного хору й оркестру (1933—1935)
  • «Лоренцо Чудовий» для сопрано та оркестру (1940);

Оркестр

  • Симфонієта F-dur (1928—1929);
  • Концерт для фортепіано з оркестром (1929);
  • Кончерто ґроссо (1930);
  • Партита для фортепіано і малого оркестру (1931);
  • Сюїта з балету «Ребус» (1931);
  • Сюїта з балету «Падіння Ікара» для двох фортепіано та ударних (1932; друга оркестрова редакція — 1943);
  • «Гімни» для малого оркестру (1936);
  • Маленька сюїта за мотивами Шумана для малого оркестру (1933);
  • «Пісня кохання» (1936);
  • «Новий вік» (1937);
  • «Голубий Дунай» (1944, за І. Штрауса);

Камерні твори

  • «Весілля» для фортепіано (1929)
  • Серенада для скрипки, кларнета і фагота (1931)
  • Галоп для камерного ансамблю (1932)
  • «Стефан-поет» для фортепіано (1939—1940)
  • Варіації, фуга і послання на тему Генделя для фортепіано (1941)
  • Оркестровки творів Мусоргського (пісні), Глінки (Увертюра на російські теми), Баха («Музичне приношення»)
  • Нова редакція симфоній Бетховена (1982)

Деякі літературні твори

  • «Введення в музику» (Париж, 1940)
  • «Зроблено в Італії» (Лондон, 1949)
  • «Органний пункт» (Париж, 1959)
  • «Être et avoir été» (Париж, 1980)
  • «Заповіт Ікара» (Париж, 1984)
  • Статті в книгах і журналах

Примітки

  • Балабко О. В. «Київ, Іринінська, Лифарям…». Повість за листами митця — Чернівці: Букрек, 2011. — 236 с.: іл.
  1. list of students of Frédéric Chopin
    d:Track:Q723387
  2. Русский дирижер итальянского терроризма // Газета «Коммерсантъ» № 99 (1743) от 10.06.1999

Посилання

  • Маркевич на сайті видавництва Boosey & Hawkes [ 28 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
image Зовнішні аудіофайли
image Igor Markevitch - Cantique d'amour (1936)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Markevich Igor Borisovich Markevich Markovich fr Igor Markevitch 27 lipnya 1912 Kiyiv 7 bereznya 1983 Antib francuzkij dirigent i kompozitor ukrayinskogo pohodzhennya brat violonchelista Dmitra Markevicha batko dirigenta en prapravnuk Mikoli Markevicha Igor Markevichfr Igor MarkevitchZobrazhennyaOsnovna informaciyaPovne im yaIgor Borisovich MarkevichData narodzhennya27 lipnya 1912 1912 07 27 Misce narodzhennyaKiyivData smerti7 bereznya 1983 1983 03 07 70 rokiv Misce smertiAntibPrichina smertiinfarkt miokardaGromadyanstvoFranciya Shvejcariya ItaliyaNacionalnistukrayinecProfesiyadirigent kompozitor pianistOsvitaNormalna shkola muzikiVchiteliNadiya Bulanzhe 1 d i dVidomi uchniVolfgang Zavallish Daniel Barenbojm d d d d d d i dInstrumentifortepianoZhanriklasichna muzikaKolektiviOrkestr Lamuro ta inshiZakladMocarteum i Moskovska derzhavna konservatoriya imeni Petra ChajkovskogoNagorodiDitid Fajli u VikishovishiBiografiyaU dvohrichnomu vici buv vivezenij batkami v Parizh potim rodina vlashtuvalasya v Shvejcariyi Pershi uroki muziki otrimav vid batka pianista z rannogo viku pochav pisati muziku U trinadcyatirichnomu vici Markevich vikonav svoyu fortepiannu syuyitu Vesillya v prisutnosti Alfreda Korto yakij vzyavsya jogo navchati i dopomig opublikuvati tvir Cherez dva roki Markevich postupiv v Normalnu shkolu muziki v Parizhi de navchavsya u Korto yak pianist i u Nadi Bulanzhe yak kompozitor V 1929 roci molodij muzikant buv predstavlenij Sergiyu Dyagilyevu yakomu zigrav fragment z tvoru nad yakim u toj chas pracyuvav simfoniyeti Dyagilyev shvaliv muziku i zamoviv Markevichu fortepiannij koncert i muziku do baletu Koncert buv napisanij u tomu zh roci i vikonanij na vidkritti Dyagilyevskih sezoniv v teatri Kovent Garden partiyu solyuyuchogo fortepiano grav sam Markevich odnak baletnij proyekt zdijsnenij ne buv cherez smert Dyagilyeva V 1930 roci v Parizhi z uspihom vikonuyetsya kantata Markevicha v yakij vin vikoristovuvav material nezakinchenogo baletu a she cherez rik ne menshij uspih maye jogo koncherto grosso Muzika Markevicha privertaye uvagu Zhana Kokto Dariusa Mijo vidavnictvo Schott proponuye jomu kontrakt na vidannya jogo tvoriv Razom z Serzhem Lifarem Markevich pracyuye nad dvoma baletami Rebus i Polit Ikara i popri te sho voni tak i ne buli postavleni muzika oboh bula vikonana na koncerti Polit Ikara vikonanij v 1933 roci pid keivnictvom Dezorm yera spraviv sensaciyu v muzichnomu sviti Nezvichajnij kompozitorskij pocherk vvedennya novih orkestrovih farb zokrema zastosuvannya chverttonovih intervaliv zmusili govoriti pro Markevicha yak pro odnu iz znachnih figur yevropejskogo muzichnogo modernu Kritiki nazivali jogo Igorem Drugim pid Pershim mayuchi na uvazi Stravinskogo Bela Bartok govoriv pro vpliv muziki Markevicha na svoyi tvori Pislya dekilkoh rokiv zhittya v Parizhi Markevich poyihav do Shvejcariyi i v kvitni 1935 roci odruzhivsya z Kiroyu Nizhinskoyu dochkoyu znamenitogo tancivnika dyagilevskoyi trupi U nih narodivsya sin Vaclav Prote cej shlyub viyavivsya netrivalim dosit skoro vin odruzhivsya vdruge na italijskij knyagini Topaziyi it 1921 1990 zi starovinnogo italijskogo rodu yakij shodit v XIV stolittya do papi Bonifaciya VIII Yak i bagato inshih kompozitoriv v 1930 ti roki vin vistupav dirigentom ta pianistom Diriguvannyam vin ranishe zajmavsya privatnim chinom u P yera Monte uspishno keruvav gollandskoyu prem yeroyu Rebusa i pershim vikonannyam svoyeyi oratoriyi Zagublenij raj v Londoni v 1935 roci zaminivshi zahvorilogo yakij povinen buv stoyati za pultom Yak pianist v ci roki Markevich vdoskonalyuyetsya u Alfredo Kazelli i jogo tvorchist zgodom matime suttyevij vpliv na rozvitok ne tilki pianistichnogo ale j kompozitorskogo mistectva Markevicha Vin zblizhayetsya z italijskim muzichnim avangardom i bere uchast u festivalyah Muzichnogo travnya a nezadovgo do pochatku vijni pereyizhdzhaye u Florenciyu U 1943 roci vin pishe novu redakciyu Padinnya Ikara z yakoyi pribrani vsi modernistski elementi i v toj zhe rik staye aktivnim uchasnikom italijskogo Ruhu Oporu piznishe jomu bude prisudzhena zolota medal Partizan Pivnichnoyi Italiyi U 1946 roci Markevich bere italijske gromadyanstvo i z tih pir zhive to u Florenciyi to v svoyemu shvejcarskomu zamku zajmayuchis okrim muziki she j literaturoyu odna z napisanih nim knig nazivayetsya Made in Italy V cej chas vin majzhe polishaye kompozitorsku i pereklyuchayetsya na dirigentsku diyalnist Vin bagato gastrolyuye yak zaproshenij dirigent u 1955 debyutuvav v SShA z Bostonskij simfonichnim orkestrom staye golovnim dirigentom simfonichnih orkestriv 1952 1955 1955 1960 1957 1958 orkestru Lamuro v Parizhi 1957 1961 U 1960 vpershe vidvidav z gastrolyami SRSR Z 1948 roku Markevich daye majster klasi po vsomu svitu v tomu chisli v Mocartivskomu universiteti Mocarteum Zalcburg u 1963 roci provodit seminar z diriguvannya u Moskovskij konservatoriyi Vin vpershe zapisav ryad tvoriv suchasnih kompozitoriv Lili Bulanzhe Luyidzhi Dallapikoli Dariusa Mijo a takozh cikl z usih simfonij Chajkovskogo z Londonskim simfonichnim orkestrom U 1963 roci zdijsniv gastrolnij tur z makedonskim filarmonichnim orkestrom poklikanim dopomogti postrazhdalim vid zemletrusu U 1970 ti roki vin pochav robotu nad novoyu redakciyeyu simfonij Bethovena i nad avtobiografiyeyu Protyagom dovgogo chasu Markevich unikav vikonannya svoyeyi muziki ale koli v 1978 otrimav propoziciyu vid bryusselskoyi filarmoniyi prodiriguvati Zagublenij rayem pogodivsya Koncert mav velikij uspih i nathnennij pozitivnimi vidgukami kritiki Markevich virishiv vidroditi vlasni tvori i zanovo yih opublikuvati U jogo planah takozh bula organizaciya mizhnarodnih dirigentskih majster kursiv ta festivaliv U 1982 roci vin znovu vidvidav z koncertami SRSR i najbilsh zahoplenij prijom otrimav u ridnomu Kiyevi Cherez rik Markevich pomer vid infarktu zalishivshi plani nezdijsnennimi Mozhliva uchast u teroristichnij diyalnostiItalijskimi pravoohoronnimi organami bulo rozsekrecheno deyaki materiali sho stosuyutsya Igorya Markevicha Isnuyut fakti sho svidchat pro jogo aktivnu dopomogu livoradikalnim ekstremistskim teroristichnim organizaciyam sho mali nazvu Chervoni brigadi Voni provodili aktivnu teroristichnu diyalnist v Italiyi pik yakoyi pripav na 1970 ti rr Zagalne chislo yihnih zhertv stanovit 311 osib Apofeozom yihnoyi diyalnosti stalo vikradennya 1978 roku i vbivstvo pislya improvizovanogo pokazovogo procesu prem yer ministra Italiyi Aldo Moro Ce vikradennya stalo najbilshoyu tragediyeyu u novitnij istoriyi Italiyi Za svidchennyami odnogo z teroristiv Igor Markevich brav bezposerednyu uchast u dopitah prem yerministra i mozhlivo viddav nakaz pro jogo stratu She bilshi pidozri viklikaye te sho za zhittya kompozitor ne prihovuvav svoyih livoradikalnih politichnih poglyadiv Osnovni tvoriVokalni tvori Kantata dlya soprano cholovichogo horu j orkestru 1929 1930 Psalom dlya soprano ta malogo orkestru 1933 Zagublenij raj oratoriya na vlasnij tekst dlya soprano meco soprano zmishanogo horu j orkestru 1933 1935 Lorenco Chudovij dlya soprano ta orkestru 1940 Orkestr Simfoniyeta F dur 1928 1929 Koncert dlya fortepiano z orkestrom 1929 Koncherto grosso 1930 Partita dlya fortepiano i malogo orkestru 1931 Syuyita z baletu Rebus 1931 Syuyita z baletu Padinnya Ikara dlya dvoh fortepiano ta udarnih 1932 druga orkestrova redakciya 1943 Gimni dlya malogo orkestru 1936 Malenka syuyita za motivami Shumana dlya malogo orkestru 1933 Pisnya kohannya 1936 Novij vik 1937 Golubij Dunaj 1944 za I Shtrausa Kamerni tvori Vesillya dlya fortepiano 1929 Serenada dlya skripki klarneta i fagota 1931 Galop dlya kamernogo ansamblyu 1932 Stefan poet dlya fortepiano 1939 1940 Variaciyi fuga i poslannya na temu Gendelya dlya fortepiano 1941 Orkestrovki tvoriv Musorgskogo pisni Glinki Uvertyura na rosijski temi Baha Muzichne prinoshennya Nova redakciya simfonij Bethovena 1982 Deyaki literaturni tvori Vvedennya v muziku Parizh 1940 Zrobleno v Italiyi London 1949 Organnij punkt Parizh 1959 Etre et avoir ete Parizh 1980 Zapovit Ikara Parizh 1984 Statti v knigah i zhurnalah Primitki Balabko O V Kiyiv Irininska Lifaryam Povist za listami mitcya Chernivci Bukrek 2011 236 s il list of students of Frederic Chopin d Track Q723387 Russkij dirizher italyanskogo terrorizma Gazeta Kommersant 99 1743 ot 10 06 1999PosilannyaMarkevich Igor Borisovich Ukrayinska muzichna enciklopediya Gol redkol G Skripnik Kiyiv IMFE NANU 2011 T 3 L M S 313 Igor Markevich na sajti AllMusic angl Markevich na sajti vidavnictva Boosey amp Hawkes 28 zhovtnya 2011 u Wayback Machine Zovnishni audiofajli Igor Markevitch Cantique d amour 1936

Дата публікації:
Топ