Марк Антоній Кретік (лат. Marcus Antonius Creticus; помер у 71 році до н. е.) — давньоримський політичний діяч і воєначальник з плебейського роду Антоніїв, претор 74 роки до н. е. Під час претури отримав надзвичайні повноваження для війни з піратами по всьому Середземному морю. Про цю війну майже нічого не відомо; на підставі мізерних повідомлень джерел багато дослідників припускають, що Антоній зазнав поразки на острові Крит, а агномен «Критський» отримав в насмішку, але є й думка, що бойові дії були радше вдалими. У будь-якому випадку Антоній уклав з критянами мирний договір (його умови невідомі) і помер до повернення в Рим.
Марк Антоній Кретік лат. Marcus Antonius Creticus | ||
| ||
---|---|---|
74 до н. е. | ||
| ||
73—71 до н. е. | ||
Народження: | 2 століття до н. е. невідомо | |
Смерть: | 71 до н. е. або 71 до н. е.[1] Крит, Стародавній Рим | |
Країна: | Стародавній Рим | |
Рід: | Антонії | |
Батько: | Марк Антоній Оратор | |
Шлюб: | Нуміторія Юлія Антонія | |
Діти: | Марк Антоній Гай Антоній Луцій Антоній Антонія |
Одним із синів Марка Антонія був член Другого тріумвірату того ж імені.
Життєпис
Походження
Марк Антоній належав до старовинного плебейського роду, який згідно з джерелами часів Пізньої республіки зводив свій родовід до Антона, одного з синів Геракла. Тіт Лівій згадує належних до цього роду децемвіра (450—449 роки до н. е.), військового трибуна з консульською владою (422 рік) та начальника кінноти при диктаторі (334—333 роки). При цьому до I століття до н. е. серед Антоніїв не було жодного консула, і їхнє становище у складі римського нобілітету характеризується в історіографії як «незавидне». Марк Антоній Оратор — батько Марка Антонія Кретіка — зміг зробити кар'єру завдяки своїм здібностям (зокрема, красномовства) і, згідно з однією з гіпотез, завдяки підтримці Гая Марія. У 99 році до н. е. він був консулом, в 97 році — цензором, а в 102—100 роках воював на Сході з піратами, як згодом і його син.
У Марка-молодшого був брат Гай, який отримав від сучасників прізвисько Гібрида.
Ранні роки та початок кар'єри
Про життя Марка Антонія до претури нічого не відомо, включаючи дату народження та обставини, при яких Марк подолав перші щаблі cursus honorum. Його батько у 87 році до н. е. став жертвою маріанського терору, а брат разом з ворогом Гая Марія Луцієм Корнелієм Суллою виїхав з Італії на Балкани, на війну з Мітрідатом. Існує припущення, що після загибелі батька Марк-молодший, теж опинився в небезпеці та втік до Греції, де приєднався до сулланців. Противники цієї гіпотези звертають увагу на те, що Марк не згадується у зв'язку з Першою Мітрідатовою війною і що його старший син народився в 83 році до н. е., причому, мабуть, у Римі (а Сулла увійшов у це місто тільки у 82 році до н. е.).
Перші згадки про Марка Антонія у дійшовших до нас джерелах відносяться до 74 році до н. е., коли він обіймав посаду претора та отримав надзвичайні повноваження для боротьби зі середземноморськими піратами. Псевдо-Асконій пише, що Марк «отримав з нагоди в сенаті необмежене піклування завдяки консулу Котті та за допомогою кліки Цетега»; таким чином, результат справи був визначений не народним голосуванням, а постановою сенату, прийнятою завдяки окремим доброзичливцям претора. Консул 74 роки Марк Аврелій Котта був віддаленим свояком Антонія, а Публій Корнелій Цетег очолював сильне сенатське угруповання, від якого залежало прийняття багатьох рішень. Чому Цетег допоміг Антонію, невідомо.
Марку дісталися дуже широкі повноваження. Гай Веллей Патеркул пише про «поширення влади однієї людини на майже весь світ», Марк Тулій Цицерон — про необмежену владу, Гай Саллюстій називає Марка «куратором узбережжя, на яке поширювалася римська влада». Дослідники вважають слова Цицерона риторичним перебільшенням, надаючи більшого значення свідченням Веллея Патеркула: останній вважає імперій Антонія таким же, як імперій, отриманий сімома роками пізніше Гнеєм Помпеєм Великим. Відомо, що Помпей отримав проконсульські повноваження на всьому узбережжі Середземного моря і на відстань до 50 миль від берега. Французький дослідник Поль-Франсуа Фукар припустив, що Антоній міг на свій розсуд призначати легатів, але інші вчені заперечують цю гіпотезу.
Згідно Веллею Патеркулу, надання таких широких повноважень Антонію в Римі сприйняли байдуже через його пересічність новоявленого проконсула: «адже рідко заздрять славі тих, чиєї могутності не бояться».
Війна з піратами та смерть
Проблема піратства на Середземному морі до 74 році до н. е. стала дуже гострою. Військові операції на окремих ділянках узбережжя (зокрема, в Кілікії) не приносили необхідного ефекту, з-за чого і був призначений єдиний командувач з широкими повноваженнями. Про діяльність у цій якості Марка Антонія відомо дуже мало: неясно, чи був у нього план дій і чи мав він необхідні для ведення війни матеріальні ресурси. Імовірно останніх не вистачало, з-за чого проконсул був змушений вдаватися до реквізицій.
На першому етапі (74-73 роки до н. е.) Антоній діяв у західній частині Середземномор'я, головним чином на узбережжі Лігурії та Сицилії, щоб забезпечити постачання Риму хлібом. Джерела розповідають про низку злочинних діянь проконсула. Зокрема, в Сицилії він замінив для місцевих жителів обов'язкові хлібні поставки їх грошовим еквівалентом, причому призначив явно завищену ціну; в Лілібеї один з префектів Антонія спробував реквізувати рабів місцевої жительки, щоб зарахувати їх у флот, хоча формально раби разом з їх господинею вважалися власністю Венери Ерицинської.
У збережених джерелах (у фрагментах «Історії» Саллюстія) згадуються лише два військових епізода, що належать до цього етапу війни. Антоній воював на суші та на морі з лігурами, причому зміг відбити їх атаки з великими труднощами; проте незабаром лігури відступили в Альпи. Після цього проконсул скликав раду, на якій було вирішено плисти в Іспанію, на війну проти Квінта Серторія. Надалі його флот і армія опинилися в землях якихось аресинаріїв, Антоній зміг форсувати річку Ділун завдяки застосованій ним військової хитрості, але зайняти раптовим ударом сусіднє місто (назва невідома) йому не вдалося. Історик А. Шультен припустив, що аресінарії Саллюстія — це іберійське плем'я ереносіїв, що жили між річкою Ібер і Піренеями, а місто відповідно Емпоріон; згідно з гіпотезою П. Фукара, ці події відбувалися на одному з Балеарських островів.
Думки істориків про підсумки військових дій на Заході розходяться. Вчені пишуть про «деякі успіхи» або про відсутність якого-небудь позитивного результату; є і протилежна думка, згідно з якою Антоній виконав завдання, що стояли перед ним в цьому регіоні. У будь-якому випадку в 72 році до н. е. проконсул переніс свої дії в східну частину Середземного моря. Збереглися дві написи, що належать до часу його перебування в Греції. Одна з них була створена в Епідаврі, що в Арголіді, в честь місцевого жителя, який добився для свого міста послаблення повинностей; друга — декрет з (порту в Лаконіці), яким місто вшанувало братів Клоаціїв, що забезпечили йому захист і кредит. З цих даних учені роблять висновок, що Марк Антоній постарався викачати з Греції людські та матеріальні ресурси для продовження війни.
Бойові дії розгорнулися в районі острова Крит. У літературних джерелах збереглися лише два повідомлення про ці події, причому обидва характеризують Антонія вкрай негативно. Луцій Анней Флор пише: «Марк Антоній… був так упевнений у перемозі, що віз на кораблях більше кайданів для полонених, ніж зброї. І поплатився за свою необачність, бо ворог перехопив багато кораблів. Критяни прив'язали тіла бранців до вітрил і якірних канатів і на манір тріумфаторів повним ходом повернулися у свої гавані». Епітоматор Тіта Лівія обмежується сухою констатацією: «Претор Марк Антоній завершив своєю смертю війну проти критян, яку почав не особливо безнапасно».
З цих даних більшість дослідників робить висновок, що Антоній зазнав поразки від критян. Е. Клебс називає це поразка ганебним, а Ст. Друман пише, що Марк втратив більшу частину флоту, після чого помер «від сорому та горя». На думку П. Фукара, проконсул потрапив у полон і там підписав принизливий для Риму світ з крітяни. М. Гаспаров перевів відповідне повідомлення эпитоматора Лівія на російську мову словами «претор Марк Антоній вів без всякого успіху війну з крітяни і врешті-решт загинув», наголошуючи таким чином на тому, що бойові дії мали в цілому невдалими і що проконсул став однією з жертв війни. У такому контексті агномен «Критський» (Creticus), отриманий Марком незадовго до смерті, дослідники вважають своєрідною насмішкою або спробою приховати поразку.
Існує й альтернативна версія, прихильники якої звертають увагу на крайню лапідарність і невизначеність свідчень джерел. У тексті Флора вони бачать тенденційне повідомлення про невдачу частини флоту Антонія (причому немає підстав стверджувати, що цієї ескадрою командував сам проконсул), а в 97-ї книги Лівія — вказівка на те, що «не особливо благополучним» виявився лише початок війни; надалі ж Марк міг здобути перемогу та укласти вигідний для Риму мир. Згідно з однією з версій, він висадив на Криті армію, але під час цієї операції в полон до ворога потрапив квестор. Щоб врятувати йому життя, Марк уклав мир, за що й отримав почесне прізвисько «Критський» — подібно до того, як прозвали «Кавдинським» Спурія Постумія Альбіна, який в 321 році до н. е. уклав мир з самнітами в Кавдинській ущелині.
У будь-якому випадку Марк Антоній помер до свого повернення до Риму — на Криті або поблизу його берегів (71 рік до н. е.). Про причини смерті нічого не відомо.
Родина
Завдяки одній згадці в джерелах відомо, що Марк Антоній був одружений першим шлюбом на якійсь Нуміторії з . Пізніше він одружився з патриціанкою Юлією, дочкою консула 90 року до н. е. Луція Юлія Цезаря. По матері вона була онукою Марка Фульвія Флакка, союзника Гая Семпронія Гракха, а по батькові — родичкою майбутнього диктатора Гая Юлія Цезаря. За словами Плутарха, ця матрона «шляхетністю натури, так само як і цнотливістю, могла посперечатися з будь-якою зі своїх сучасниць». У цьому шлюбі народилися троє синів: Марк (майбутній тріумвір; 83-30 роки до н. е.), Гай (81-42) і Луцій (80—після 40). Крім того, у Марка Антонія була дочка (невідомо, від якого шлюбу), дружина Публія Ватінія.
Після ранньої смерті чоловіка Юлія вийшла заміж вдруге, за Публія Корнелія Лентула Суру.
Оцінки особистості й діяльності
Марк Тулій Цицерон і Гай Саллюстій Крісп створили у своїх творах негативний образ Марка Антонія. Для них це бездарний і занадто впевнений у собі воєначальник, який грабував союзників і підданих Риму. Цицерон згадує про Марка у своїх промовах проти Верреса, проводячи паралелі між цими двома політиками та відповідно вдаючись до риторичних перебільшень. Зокрема, він звертається до підсудного з такими словами: «…Ти вибрав для наслідування одного Марка Антонія, а з усіх дій Антонія тільки саме мерзенне! […] Що ж стосується Антонія, то він багато поганого зробив, мав намір зробити багато шкоди і союзникам і продуктивності провінцій, але смерть застала його серед його несправедливостей і грабежів».
Більшість дослідників з такими оцінками згідні. Водночас деякі історики наполягають на тому, що образ Марка виявився спотворений: насправді це могла бути людина, пересічна, але без настільки яскраво виражених негативних рис, а війну з піратами він міг вести досить успішно. Про позитивні риси Антонія Критського повідомляє тільки один античний автор, Плутарх, за даними якого Марк був «не дуже видний і мало чим прославився на державному терені, але великодушний, чесний і щедрий».
…Він володів вельми скромними статками й тому не давав волі своїй доброті — за цим пильно стежила його дружина. І ось одного разу приходить до нього приятель просити грошей, грошей в Антонія немає, і він велить рабу принести води в срібному гуртку, змочує підборіддя, немов збираючись голитися, а потім, ще під якимось приводом виславши раба з кімнати, віддає кухоль товаришу, щоб той розпорядився ним, як захоче. Слуги кинулися пропажі, почалися пошуки, і, бачачи, що дружина у нестямі від гніву і хоче катувати всіх рабів поспіль, Антоній у всьому зізнався і просив вибачення.
— Плутарх. Марк Антоній, 1.
Втім, П. Фукар вважав, що описана Плутархом великодушність — це скоріше «слабкість і марнотратство».
Примітки
- Digital Prosopography of the Roman Republic
- Antonius, 1894, kol. 2575.
- Wiseman, 1974, p. 156—157.
- Тіт Лівій, III, 35, 11.
- Тіт Лівій, IV, 42, 2.
- Тіт Лівій, VIII, 17, 3.
- Короленков, 2011, с. 12.
- Короленков, 2011, с. 13.
- Antonius 28, 1894, kol. 2591.
- Drumann, 1964, kol. 42.
- Смыков, 2012, с. 105.
- Keaveney, 1984, p. 126—127.
- Смыков, 2012, с. 105—107.
- Веллей Патеркул, II, 31, 3.
- Цицерон Проти Гая Вересса, II, 8; III, 213.
- Саллюстій, III, 2.
- Смыков, 2012, с. 108.
- Фукар, 1906, c. 571.
- Смыков, 2012, с. 108—109.
- Смыков, 2012, с. 109.
- Цицерон Проти Гая Вересса, III, 214.
- Цицерон Слово проти Цецілія по справі Верреса, 55.
- Фукар, 1906, c. 574.
- Саллюстій, III, 5—6.
- Смыков, 2012, с. 111—112.
- Фукар, 1906, c. 575.
- Фукар, 1906, с. 577—580.
- Смыков, 2012, с. 113.
- Флор, I, 42, 2—3.
- Antonius 29, 1894, kol. 2594.
- Фукар, 1906, c. 581.
- Тіт Лівій, Періохи, 97.
- Смыков, 2012, с. 113—114.
- Смыков, 2012, с. 116—117.
- Смыков, 2012, с. 118.
- Цицерон Філіппіки, III, 17.
- Плутарх, Марк Антоній, 1.
- Antonius 29, 1894, kol. 2595.
- Antonius 111, 1894.
- Смыков, 2012, с. 105; 110.
- Цицерон Проти Гая Вересса, III, 213.
- Фукар, 1906, c. 573.
Джерела та література
Джерела
- Луцій Анней Флор. Епітоми.
- Гай Веллей Патеркул. Римська історія.
- Тіт Лівій. Історія від заснування міста.
- Плутарх. Порівняльні життєписи.
- Марк Тулій Цицерон. Проти Гая Вересса.
- Марк Тулій Цицерон. Слово проти Цецілія по справі Верреса.
- Марк Тулій Цицерон. Філіппіки.
- Гай Саллюстій Крісп. Історія.
Література
- Короленков А. Гай Марий и Марк Антоний: от дружбы к вражде : ( )[рос.] // История и историография зарубежного мира в лицах. — 2011. — № Х. — С. 12—22.
- Смыков Е. Марк Антоний Критский — ординарный человек с неординарными полномочиями : ( )[рос.] // Studia historica. — 2012. — № XII. — С. 105—118.
- Фукар Поль-Франсуа. Кампании М. Антония Критского против пиратов, 74—71 гг. : ( )[рос.] / російський переклад Сабіни Тарівердиєвої // Journal des Savants. — 1906. — № 4 (ноябрь). — С. 569—581.
- Robert Broughton. Magistrates of the Roman Republic. — New York, 1952. — Vol. II. — P. 558.
- Drumann W. Geschichte Roms in seinem Übergange von der republikanischen zur monarchischen Verfassung oder Pompeius, Caesar, Cicero und ihre Zeitgenossen : ( )[нім.]. — Hildesheim, 1964. — Bd. I.
- Keaveney A. Who were the Sullani? : ( )[англ.] // Klio. — 1984. — Vol. 66. — P. 114—150.
- Antonius // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : ( )[нім.]. — 1894. — Bd. I, 2. — Kol. 2575.
- Klebs E. Antonius 28 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : ( )[нім.]. — 1894. — Bd. I, 2. — Kol. 2590—2594.
- Klebs E. Antonius 29 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : ( )[нім.]. — 1894. — Bd. I, 2. — Kol. 2594—2595.
- Klebs E. Antonius 111 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : ( )[нім.]. — 1894. — Bd. I, 2. — Kol. 2640.
- Wiseman T. Legendary Genealogies in Late-Republican Rome : ( )[англ.] // Greece & Rome. — 1974. — Vol. 21, № 2. — С. 153—164. — JSTOR 642729.
Посилання
- Марк Антоний Критский (рос.). — біографія на сайті ancientrome.ru.
- Smith, William,Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, v. 1, (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim im yam Mark Antonij Mark Antonij Kretik lat Marcus Antonius Creticus pomer u 71 roci do n e davnorimskij politichnij diyach i voyenachalnik z plebejskogo rodu Antoniyiv pretor 74 roki do n e Pid chas preturi otrimav nadzvichajni povnovazhennya dlya vijni z piratami po vsomu Seredzemnomu moryu Pro cyu vijnu majzhe nichogo ne vidomo na pidstavi mizernih povidomlen dzherel bagato doslidnikiv pripuskayut sho Antonij zaznav porazki na ostrovi Krit a agnomen Kritskij otrimav v nasmishku ale ye j dumka sho bojovi diyi buli radshe vdalimi U bud yakomu vipadku Antonij uklav z krityanami mirnij dogovir jogo umovi nevidomi i pomer do povernennya v Rim Mark Antonij Kretik lat Marcus Antonius Creticuspretor74 do n e prokonsul73 71 do n e Narodzhennya 2 stolittya do n e nevidomoSmert 71 do n e abo 71 do n e 1 Krit Starodavnij RimKrayina Starodavnij RimRid AntoniyiBatko Mark Antonij OratorShlyub Numitoriya Yuliya AntoniyaDiti Mark Antonij Gaj Antonij Lucij Antonij Antoniya Odnim iz siniv Marka Antoniya buv chlen Drugogo triumviratu togo zh imeni ZhittyepisPohodzhennya Mark Antonij nalezhav do starovinnogo plebejskogo rodu yakij zgidno z dzherelami chasiv Piznoyi respubliki zvodiv svij rodovid do Antona odnogo z siniv Gerakla Tit Livij zgaduye nalezhnih do cogo rodu decemvira 450 449 roki do n e vijskovogo tribuna z konsulskoyu vladoyu 422 rik ta nachalnika kinnoti pri diktatori 334 333 roki Pri comu do I stolittya do n e sered Antoniyiv ne bulo zhodnogo konsula i yihnye stanovishe u skladi rimskogo nobilitetu harakterizuyetsya v istoriografiyi yak nezavidne Mark Antonij Orator batko Marka Antoniya Kretika zmig zrobiti kar yeru zavdyaki svoyim zdibnostyam zokrema krasnomovstva i zgidno z odniyeyu z gipotez zavdyaki pidtrimci Gaya Mariya U 99 roci do n e vin buv konsulom v 97 roci cenzorom a v 102 100 rokah voyuvav na Shodi z piratami yak zgodom i jogo sin U Marka molodshogo buv brat Gaj yakij otrimav vid suchasnikiv prizvisko Gibrida Ranni roki ta pochatok kar yeri Pro zhittya Marka Antoniya do preturi nichogo ne vidomo vklyuchayuchi datu narodzhennya ta obstavini pri yakih Mark podolav pershi shabli cursus honorum Jogo batko u 87 roci do n e stav zhertvoyu marianskogo teroru a brat razom z vorogom Gaya Mariya Luciyem Korneliyem Sulloyu viyihav z Italiyi na Balkani na vijnu z Mitridatom Isnuye pripushennya sho pislya zagibeli batka Mark molodshij tezh opinivsya v nebezpeci ta vtik do Greciyi de priyednavsya do sullanciv Protivniki ciyeyi gipotezi zvertayut uvagu na te sho Mark ne zgaduyetsya u zv yazku z Pershoyu Mitridatovoyu vijnoyu i sho jogo starshij sin narodivsya v 83 roci do n e prichomu mabut u Rimi a Sulla uvijshov u ce misto tilki u 82 roci do n e Pershi zgadki pro Marka Antoniya u dijshovshih do nas dzherelah vidnosyatsya do 74 roci do n e koli vin obijmav posadu pretora ta otrimav nadzvichajni povnovazhennya dlya borotbi zi seredzemnomorskimi piratami Psevdo Askonij pishe sho Mark otrimav z nagodi v senati neobmezhene pikluvannya zavdyaki konsulu Kotti ta za dopomogoyu kliki Cetega takim chinom rezultat spravi buv viznachenij ne narodnim golosuvannyam a postanovoyu senatu prijnyatoyu zavdyaki okremim dobrozichlivcyam pretora Konsul 74 roki Mark Avrelij Kotta buv viddalenim svoyakom Antoniya a Publij Kornelij Ceteg ocholyuvav silne senatske ugrupovannya vid yakogo zalezhalo prijnyattya bagatoh rishen Chomu Ceteg dopomig Antoniyu nevidomo Marku distalisya duzhe shiroki povnovazhennya Gaj Vellej Paterkul pishe pro poshirennya vladi odniyeyi lyudini na majzhe ves svit Mark Tulij Ciceron pro neobmezhenu vladu Gaj Sallyustij nazivaye Marka kuratorom uzberezhzhya na yake poshiryuvalasya rimska vlada Doslidniki vvazhayut slova Cicerona ritorichnim perebilshennyam nadayuchi bilshogo znachennya svidchennyam Velleya Paterkula ostannij vvazhaye imperij Antoniya takim zhe yak imperij otrimanij simoma rokami piznishe Gneyem Pompeyem Velikim Vidomo sho Pompej otrimav prokonsulski povnovazhennya na vsomu uzberezhzhi Seredzemnogo morya i na vidstan do 50 mil vid berega Francuzkij doslidnik Pol Fransua Fukar pripustiv sho Antonij mig na svij rozsud priznachati legativ ale inshi vcheni zaperechuyut cyu gipotezu Zgidno Velleyu Paterkulu nadannya takih shirokih povnovazhen Antoniyu v Rimi sprijnyali bajduzhe cherez jogo peresichnist novoyavlenogo prokonsula adzhe ridko zazdryat slavi tih chiyeyi mogutnosti ne boyatsya Vijna z piratami ta smert Problema piratstva na Seredzemnomu mori do 74 roci do n e stala duzhe gostroyu Vijskovi operaciyi na okremih dilyankah uzberezhzhya zokrema v Kilikiyi ne prinosili neobhidnogo efektu z za chogo i buv priznachenij yedinij komanduvach z shirokimi povnovazhennyami Pro diyalnist u cij yakosti Marka Antoniya vidomo duzhe malo neyasno chi buv u nogo plan dij i chi mav vin neobhidni dlya vedennya vijni materialni resursi Imovirno ostannih ne vistachalo z za chogo prokonsul buv zmushenij vdavatisya do rekvizicij Na pershomu etapi 74 73 roki do n e Antonij diyav u zahidnij chastini Seredzemnomor ya golovnim chinom na uzberezhzhi Liguriyi ta Siciliyi shob zabezpechiti postachannya Rimu hlibom Dzherela rozpovidayut pro nizku zlochinnih diyan prokonsula Zokrema v Siciliyi vin zaminiv dlya miscevih zhiteliv obov yazkovi hlibni postavki yih groshovim ekvivalentom prichomu priznachiv yavno zavishenu cinu v Lilibeyi odin z prefektiv Antoniya sprobuvav rekvizuvati rabiv miscevoyi zhitelki shob zarahuvati yih u flot hocha formalno rabi razom z yih gospodineyu vvazhalisya vlasnistyu Veneri Ericinskoyi U zberezhenih dzherelah u fragmentah Istoriyi Sallyustiya zgaduyutsya lishe dva vijskovih epizoda sho nalezhat do cogo etapu vijni Antonij voyuvav na sushi ta na mori z ligurami prichomu zmig vidbiti yih ataki z velikimi trudnoshami prote nezabarom liguri vidstupili v Alpi Pislya cogo prokonsul sklikav radu na yakij bulo virisheno plisti v Ispaniyu na vijnu proti Kvinta Sertoriya Nadali jogo flot i armiya opinilisya v zemlyah yakihos aresinariyiv Antonij zmig forsuvati richku Dilun zavdyaki zastosovanij nim vijskovoyi hitrosti ale zajnyati raptovim udarom susidnye misto nazva nevidoma jomu ne vdalosya Istorik A Shulten pripustiv sho aresinariyi Sallyustiya ce iberijske plem ya erenosiyiv sho zhili mizh richkoyu Iber i Pireneyami a misto vidpovidno Emporion zgidno z gipotezoyu P Fukara ci podiyi vidbuvalisya na odnomu z Balearskih ostroviv Golova zhinki z Kidoniyi Arheologichnij muzej mista Hanya Dumki istorikiv pro pidsumki vijskovih dij na Zahodi rozhodyatsya Vcheni pishut pro deyaki uspihi abo pro vidsutnist yakogo nebud pozitivnogo rezultatu ye i protilezhna dumka zgidno z yakoyu Antonij vikonav zavdannya sho stoyali pered nim v comu regioni U bud yakomu vipadku v 72 roci do n e prokonsul perenis svoyi diyi v shidnu chastinu Seredzemnogo morya Zbereglisya dvi napisi sho nalezhat do chasu jogo perebuvannya v Greciyi Odna z nih bula stvorena v Epidavri sho v Argolidi v chest miscevogo zhitelya yakij dobivsya dlya svogo mista poslablennya povinnostej druga dekret z portu v Lakonici yakim misto vshanuvalo brativ Kloaciyiv sho zabezpechili jomu zahist i kredit Z cih danih ucheni roblyat visnovok sho Mark Antonij postaravsya vikachati z Greciyi lyudski ta materialni resursi dlya prodovzhennya vijni Bojovi diyi rozgornulisya v rajoni ostrova Krit U literaturnih dzherelah zbereglisya lishe dva povidomlennya pro ci podiyi prichomu obidva harakterizuyut Antoniya vkraj negativno Lucij Annej Flor pishe Mark Antonij buv tak upevnenij u peremozi sho viz na korablyah bilshe kajdaniv dlya polonenih nizh zbroyi I poplativsya za svoyu neobachnist bo vorog perehopiv bagato korabliv Krityani priv yazali tila branciv do vitril i yakirnih kanativ i na manir triumfatoriv povnim hodom povernulisya u svoyi gavani Epitomator Tita Liviya obmezhuyetsya suhoyu konstataciyeyu Pretor Mark Antonij zavershiv svoyeyu smertyu vijnu proti krityan yaku pochav ne osoblivo beznapasno Z cih danih bilshist doslidnikiv robit visnovok sho Antonij zaznav porazki vid krityan E Klebs nazivaye ce porazka ganebnim a St Druman pishe sho Mark vtrativ bilshu chastinu flotu pislya chogo pomer vid soromu ta gorya Na dumku P Fukara prokonsul potrapiv u polon i tam pidpisav prinizlivij dlya Rimu svit z krityani M Gasparov pereviv vidpovidne povidomlennya epitomatora Liviya na rosijsku movu slovami pretor Mark Antonij viv bez vsyakogo uspihu vijnu z krityani i vreshti resht zaginuv nagoloshuyuchi takim chinom na tomu sho bojovi diyi mali v cilomu nevdalimi i sho prokonsul stav odniyeyu z zhertv vijni U takomu konteksti agnomen Kritskij Creticus otrimanij Markom nezadovgo do smerti doslidniki vvazhayut svoyeridnoyu nasmishkoyu abo sproboyu prihovati porazku Isnuye j alternativna versiya prihilniki yakoyi zvertayut uvagu na krajnyu lapidarnist i neviznachenist svidchen dzherel U teksti Flora voni bachat tendencijne povidomlennya pro nevdachu chastini flotu Antoniya prichomu nemaye pidstav stverdzhuvati sho ciyeyi eskadroyu komanduvav sam prokonsul a v 97 yi knigi Liviya vkazivka na te sho ne osoblivo blagopoluchnim viyavivsya lishe pochatok vijni nadali zh Mark mig zdobuti peremogu ta uklasti vigidnij dlya Rimu mir Zgidno z odniyeyu z versij vin visadiv na Kriti armiyu ale pid chas ciyeyi operaciyi v polon do voroga potrapiv kvestor Shob vryatuvati jomu zhittya Mark uklav mir za sho j otrimav pochesne prizvisko Kritskij podibno do togo yak prozvali Kavdinskim Spuriya Postumiya Albina yakij v 321 roci do n e uklav mir z samnitami v Kavdinskij ushelini U bud yakomu vipadku Mark Antonij pomer do svogo povernennya do Rimu na Kriti abo poblizu jogo beregiv 71 rik do n e Pro prichini smerti nichogo ne vidomo RodinaZavdyaki odnij zgadci v dzherelah vidomo sho Mark Antonij buv odruzhenij pershim shlyubom na yakijs Numitoriyi z Piznishe vin odruzhivsya z patriciankoyu Yuliyeyu dochkoyu konsula 90 roku do n e Luciya Yuliya Cezarya Po materi vona bula onukoyu Marka Fulviya Flakka soyuznika Gaya Semproniya Grakha a po batkovi rodichkoyu majbutnogo diktatora Gaya Yuliya Cezarya Za slovami Plutarha cya matrona shlyahetnistyu naturi tak samo yak i cnotlivistyu mogla posperechatisya z bud yakoyu zi svoyih suchasnic U comu shlyubi narodilisya troye siniv Mark majbutnij triumvir 83 30 roki do n e Gaj 81 42 i Lucij 80 pislya 40 Krim togo u Marka Antoniya bula dochka nevidomo vid yakogo shlyubu druzhina Publiya Vatiniya Pislya rannoyi smerti cholovika Yuliya vijshla zamizh vdruge za Publiya Korneliya Lentula Suru Ocinki osobistosti j diyalnostiMark Tulij Ciceron i Gaj Sallyustij Krisp stvorili u svoyih tvorah negativnij obraz Marka Antoniya Dlya nih ce bezdarnij i zanadto vpevnenij u sobi voyenachalnik yakij grabuvav soyuznikiv i piddanih Rimu Ciceron zgaduye pro Marka u svoyih promovah proti Verresa provodyachi paraleli mizh cimi dvoma politikami ta vidpovidno vdayuchis do ritorichnih perebilshen Zokrema vin zvertayetsya do pidsudnogo z takimi slovami Ti vibrav dlya nasliduvannya odnogo Marka Antoniya a z usih dij Antoniya tilki same merzenne Sho zh stosuyetsya Antoniya to vin bagato poganogo zrobiv mav namir zrobiti bagato shkodi i soyuznikam i produktivnosti provincij ale smert zastala jogo sered jogo nespravedlivostej i grabezhiv Bilshist doslidnikiv z takimi ocinkami zgidni Vodnochas deyaki istoriki napolyagayut na tomu sho obraz Marka viyavivsya spotvorenij naspravdi ce mogla buti lyudina peresichna ale bez nastilki yaskravo virazhenih negativnih ris a vijnu z piratami vin mig vesti dosit uspishno Pro pozitivni risi Antoniya Kritskogo povidomlyaye tilki odin antichnij avtor Plutarh za danimi yakogo Mark buv ne duzhe vidnij i malo chim proslavivsya na derzhavnomu tereni ale velikodushnij chesnij i shedrij Vin volodiv velmi skromnimi statkami j tomu ne davav voli svoyij dobroti za cim pilno stezhila jogo druzhina I os odnogo razu prihodit do nogo priyatel prositi groshej groshej v Antoniya nemaye i vin velit rabu prinesti vodi v sribnomu gurtku zmochuye pidboriddya nemov zbirayuchis golitisya a potim she pid yakimos privodom vislavshi raba z kimnati viddaye kuhol tovarishu shob toj rozporyadivsya nim yak zahoche Slugi kinulisya propazhi pochalisya poshuki i bachachi sho druzhina u nestyami vid gnivu i hoche katuvati vsih rabiv pospil Antonij u vsomu ziznavsya i prosiv vibachennya Plutarh Mark Antonij 1 Vtim P Fukar vvazhav sho opisana Plutarhom velikodushnist ce skorishe slabkist i marnotratstvo PrimitkiDigital Prosopography of the Roman Republic d Track Q100166489 Antonius 1894 kol 2575 Wiseman 1974 p 156 157 Tit Livij III 35 11 Tit Livij IV 42 2 Tit Livij VIII 17 3 Korolenkov 2011 s 12 Korolenkov 2011 s 13 Antonius 28 1894 kol 2591 Drumann 1964 kol 42 Smykov 2012 s 105 Keaveney 1984 p 126 127 Smykov 2012 s 105 107 Vellej Paterkul II 31 3 Ciceron Proti Gaya Veressa II 8 III 213 Sallyustij III 2 Smykov 2012 s 108 Fukar 1906 c 571 Smykov 2012 s 108 109 Smykov 2012 s 109 Ciceron Proti Gaya Veressa III 214 Ciceron Slovo proti Ceciliya po spravi Verresa 55 Fukar 1906 c 574 Sallyustij III 5 6 Smykov 2012 s 111 112 Fukar 1906 c 575 Fukar 1906 s 577 580 Smykov 2012 s 113 Flor I 42 2 3 Antonius 29 1894 kol 2594 Fukar 1906 c 581 Tit Livij Periohi 97 Smykov 2012 s 113 114 Smykov 2012 s 116 117 Smykov 2012 s 118 Ciceron Filippiki III 17 Plutarh Mark Antonij 1 Antonius 29 1894 kol 2595 Antonius 111 1894 Smykov 2012 s 105 110 Ciceron Proti Gaya Veressa III 213 Fukar 1906 c 573 Dzherela ta literaturaDzherela Lucij Annej Flor Epitomi Gaj Vellej Paterkul Rimska istoriya Tit Livij Istoriya vid zasnuvannya mista Plutarh Porivnyalni zhittyepisi Mark Tulij Ciceron Proti Gaya Veressa Mark Tulij Ciceron Slovo proti Ceciliya po spravi Verresa Mark Tulij Ciceron Filippiki Gaj Sallyustij Krisp Istoriya Literatura Korolenkov A Gaj Marij i Mark Antonij ot druzhby k vrazhde ros Istoriya i istoriografiya zarubezhnogo mira v licah 2011 H S 12 22 Smykov E Mark Antonij Kritskij ordinarnyj chelovek s neordinarnymi polnomochiyami ros Studia historica 2012 XII S 105 118 Fukar Pol Fransua Kampanii M Antoniya Kritskogo protiv piratov 74 71 gg ros rosijskij pereklad Sabini Tariverdiyevoyi Journal des Savants 1906 4 noyabr S 569 581 Robert Broughton Magistrates of the Roman Republic New York 1952 Vol II P 558 Drumann W Geschichte Roms in seinem Ubergange von der republikanischen zur monarchischen Verfassung oder Pompeius Caesar Cicero und ihre Zeitgenossen nim Hildesheim 1964 Bd I Keaveney A Who were the Sullani angl Klio 1984 Vol 66 P 114 150 Antonius Paulys Realencyclopadie der classischen Altertumswissenschaft nim 1894 Bd I 2 Kol 2575 Klebs E Antonius 28 Paulys Realencyclopadie der classischen Altertumswissenschaft nim 1894 Bd I 2 Kol 2590 2594 Klebs E Antonius 29 Paulys Realencyclopadie der classischen Altertumswissenschaft nim 1894 Bd I 2 Kol 2594 2595 Klebs E Antonius 111 Paulys Realencyclopadie der classischen Altertumswissenschaft nim 1894 Bd I 2 Kol 2640 Wiseman T Legendary Genealogies in Late Republican Rome angl Greece amp Rome 1974 Vol 21 2 S 153 164 JSTOR 642729 PosilannyaMark Antonij Kritskij ros biografiya na sajti ancientrome ru Smith William Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology v 1 angl