Макропод Макропод звичайний Біологічна класифікація Домен Ядерні Eukaryota Царство Тварини Animalia Підцарство Справжні

Макропод

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
Клас:	Променепері (Actinopterygii)
Підклас:	Новопері (Neopterygii)
Інфраклас:	Костисті риби (Teleostei)
Надряд:	Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд:	Лабіринтові риби (Anabantiformes)
Підряд:	Повзуновидні (Anabantoidei)
Родина:	Осфронемові (Osphronemidae)
Підродина:	Макроподові (Macropodusinae)
Рід:	Макропод (Macropodus) Lacépède, 1801

Типовий вид

Macropodus opercularis
Linnaeus, 1758

Види

див. текст

Синоніми

Pedites Gistel, 1848
Macropus Günther, 1861

Посилання

Вікісховище:	Macropodus
Віківиди:	Macropodus
EOL:	18095
ITIS:	172641
NCBI:	158450

Макропо́д (Macropodus) — рід риб підродини макроподових, родини осфронемових.

Назва походить від грецьких слів μακρός (макрос = «великий», «довгий») і ποδός (подос = «нога», «ступня»); стосується довгих черевних плавців цих риб.

Опис

Риби мають гнучке, яйцеподібне за формою, стиснуте з боків тіло. Спинний і анальний плавці довгі, загострені на кінцях, передні промені черевних плавців подовжені. Зяброві кришки із зубчиками.

Як і інші представники родини осфренемових, макроподи мають лабіринтовий орган, який дозволяє їм використовувати для дихання атмосферне повітря.

Макроподи мають привабливе забарвлення; особливо гарними бувають самці в період нересту.

Види

Рід містить дев'ять видів, поширених у водоймах Азії:

Macropodus baviensis Nguyễn & Nguyễn, 2005 — Макропод бавійський; В'єтнам, провінція Ханой;
Macropodus erythropterus Freyhof & Herder, 2002 — Макропод червоноперий; максимальна стандартна (без (хвостового плавця)) довжина 6,5 см; В'єтнам, провінція Куангбінь;
Macropodus hongkongensis Freyhof & Herder, 2002 — Макропод гонконзький; максимальна стандартна довжина 6,0 см; Китай (Гонконг, провінції Фуцзянь, Гуандун);
Macropodus lineatus Nguyễn, Ngô & Nguyễn, 2005 — В'єтнам, провінція Куангбінь;
Macropodus ocellatus , 1842 — Макропод круглохвостий; максимальна довжина 8 см; Північно-Східний Китай, Корея, сусідні райони Росії в басейні Амуру, Японія;
Macropodus oligolepis Nguyễn, Ngô & Nguyễn, 2005 — В'єтнам, провінція Куангбінь;
Macropodus opercularis (Linnaeus, 1758) — Макропод звичайний (райська рибка); максимальна довжина 11 см; Китай (на південь від басейну Янцзи, включаючи острови Хайнань і Тайвань), Японія (острів Окінава), Лаос, Північний В'єтнам;
Macropodus phongnhaensis Ngô, Nguyễn & Nguyễn, 2005 — Макропод фонгнянський; В'єтнам, провінція Куангбінь;
Macropodus spechti Schreitmüller, 1936 — Макропод чорний; максимальна довжина 12 см; В'єтнам.

Таксономія

До 1800 року було описано лише три види лабіринтових риб, серед яких був і звичайний макропод, відомий тоді під назвою Labrus opercularis Linnaeus, 1758, а ще вид Chaetodon chinensis Bloch, 1790. Останній довгий час помилково вважався круглохвостим макроподом (тепер це Macropodus ocellatus Cantor, 1842) й лише 1990 року був визнаний синонімом звичайного макропода Macropodus opercularis (Linnaeus, 1758). 1801 року Ласепед у третьому томі своєї Histoire naturelle des poissions створив 3 нових роди лабіринтових риб: Osphronemus, Trichopodus і Macropodus. До складу роду Macropodus він включив лише один вид Macropodus viridis-auratus Lacepède, 1801; тепер це ще один молодший синонім Macropodus opercularis (Linnaeus, 1758). Ласепед описав свого Macropodus viridis-auratus, базуючись на чотирьох невеличких зображеннях, він інколи не бачив оригінального зразка цієї риби. Невідомо, чому він не визнав першого опису цього виду, зробленого Ліннеєм.

Тривалий час були відомі тільки 3 види макроподів: звичайний макропод M. opercularis (Linnaeus, 1758), круглохвостий (китайський) макропод M. ocellatus Cantor, 1842 та чорний макропод M. spechti Schreitmüller, 1936, раніше відомий як Macropodus concolor Ahl, 1937. З їх систематикою існували певні проблеми й плутанина, пов'язана з неправильною ідентифікацією окремих видів, неадекватністю вибірки та обмеженістю морфометричних і меристичних даних. Так до 1932 року M. opercularis мав 14 синонімів, а M. ocellatus — 6 синонімів; останній і досі в Китаї та на Тайвані відомий в науковій літературі під назвою M. chinensis Bloch, 1790, молодшим синонімом першого з цих видів. Вид M. spechti, хоча й мав лише два синоніми, існували номенклатурні суперечності, які були вирішені лише 2006 року, коли комісія ICZN постановила, що пріоритетною видовою назвою чорного макропода (англ. Black Paradise Fish) є Macropodus spechti Schreitmüller, 1936; пропозиція затвердити у цій якості її молодший синонім Macropodus concolor Ahl, 1937 не була підтримана.

2002 року німецькі іхтіологи Йорг Фрейгоф (нім. Jörg Freyhof) і Фабіан Гердер (нім. Fabian Herder) переглянули таксономію роду й додатково описали 2 нових види: M. erythropterus Freyhof & Herder, 2002 і M. hongkongensis Freyhof & Herder, 2002. 2005 року в'єтнамські вчені додали ще 4 нових види макроподів: M. baviensis, M. lineatus, M. ocellatus і M. phongnhaensis.

2008 року Том Вінстенлі (англ. Tom Winstanley) і Кендал Клементс (англ. Kendall D. Clements) дослідили 100 зразків п'яти відомих видів макроподів (M. opercularis, M. ocellatus, M. spechti, M. erythropterus і M. hongkongensis) і зробили детальний аналіз їх морфометричних ознак (значення вимірювань, підрахунки, ознаки забарвлення) з використанням статистичних методів. Результати показали, що на основі цих даних можна чітко відрізнити від інших видів лише M. ocellatus, а інші чотири види можна розрізнити тільки на основі забарвлення. Пара видів M. spechti і M. erythropterus виявила дуже близькі ознаки, що не дозволило авторам об'єктивно розділити ці види між собою; вони запропонували розглядати їх як один вид.

Незважаючи на нові відкриття, потрібні ще додаткові дослідження. Пропозиція об'єднання M. spechti і M. erythropterus в один вид уважається передчасною. Описи M. baviensis, M. lineatus, M. ocellatus і M. phongnhaensis зроблені в'єтнамською мовою, тому нелегко визначити їх основні пункти, цілком можливими є помилки перекладу з цієї екзотичної мови. При перегляді наявних та отриманні додаткових даних цілком може бути, що M. phongnhaensis є синонімом M. erythropterus, а M. baviensis синонімом M. opercularis.

2004 року у В'єтнамі були описані ще два макроподи з провінції Куангнам: Macropodus tramiensis H.D. Nguyễn & V.H. Nguyễn, 2004 і Macropodus yeni H.D. Nguyễn & V.H. Nguyễn, 2004. Але, можливо, обидві ці назви є лише синонімами M. spechti.

Родинні зв'язки

Рід Macropodus належить до родини осфронемових (Osphronemidae), разом із родами Pseudosphromenus, Parosphromenus, Trichopsis, Malpulutta і Betta він утворює монофілетичну підродину макроподових (Macropodusinae). Дослідження мітохондріальних та ядерних ДНК засвідчили поділ підродини на дві основні клади: Macropodus + Pseudosphromenus + Malpulutta і Trichopsis + Parosphromenus + Betta. Крім того, монофілетична клада Macropodus виступає як сестринська до клади Pseudosphromenus + Malpulutta. Серед макроподових рід Macropodus вирізняється оригінальною будовою ікринок і за цією ознакою протистоїть решті родів (Pseudosphromenus, Malpulutta, Trichopsis, Parosphromenus і Betta). Ікра у макроподів спливає до поверхні, тоді як у інших макроподових тоне.

Поширення

Макроподи поширені на більшій частині Східної та частково Південно-Східної Азії, від Кореї і басейну Амуру на півночі до південного В'єтнаму на півдні.

Водяться на мілководді. Наявність додаткового органу дихання дозволяє цим рибам існувати у бідних на кисень водоймах, зокрема на рисових полях або іригаційних каналах.

Найбільшу територію поширення має M. opercularis, у різних районах він зустрічається симпатрично із багатьма іншими видами.

Через обмежений ареал M. hongkongensis перебуває під загрозою зникнення.

Розмноження

Під час нересту самець будує на поверхні води гніздо з піни; до нього риби відкладають ікру. Ікру відкладають під гніздом, порційно, у перервах між окремими спаровуваннями самець збирає ікринки до гнізда. Ікринки мають жирову оболонку й спливають до поверхні води. Загалом нерест триває декілька годин. Самець доглядає за потомством.

Інкубаційний період триває 2-3 доби, після чого з ікри вилуплюються личинки, які поки що залишаються у гнізді. Ще за 3-4 доби личинки вичерпують запаси свого жовткового мішка, перетворюються на мальків і переходять до самостійного життя, починають вільно плавати й харчуватися.

Утримання в акваріумі

Ще 1869 року звичайний макропод або, як його тоді називали, райська рибка був завезений до Європи із Китаю. Якщо не враховувати золотих рибок, він став першою справді тропічною акваріумною рибкою. Фантастичний вигляд райської рибки спровокував сумніви, чи може така різнобарвна риба та ще з пишними плавцями реально існувати в дикій природі. Через те, що як і золота рибка, райська рибка походить із Китаю, припускали, що це форма, штучно виведена китайцями.

Макроподи належать до невибагливих і витривалих риб, що рекомендуються навіть початківцям. Їх можна тримати в акваріумах без обігріву.

Ці риби доволі агресивні, тому мало підходять до спільного акваріуму. Не в останню чергу через свій характер, макроподи поступово поступилися місцем в акваріумах іншим видам і тепер зустрічаються не часто.

Крім звичайного макропода, в акваріумах ще іноді тримають чорного та круглохвостого (китайського) макроподів. Останній більше підходить для утримування у відкритих садових ставках, може там і зимувати.

Джерела

Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2019). Види роду Macropodus на FishBase. Версія за лютий 2019 року. (англ.)
Tom Winstanley & Kendall D. Clements. Morphological re-examination and taxonomy of the genus Macropodus (Perciformes: Osphronemidae) [ 29 липня 2019 у Wayback Machine.]. Zootaxa No. 1908, pp. 1-27, Magnolia Press, 2008 ISSN 1175-5326 (англ.)
Ingo Schindler. News on the taxonomy and distribution of Macropodus species. . Zeitschrift der IGL, ISSN 0937-177X, pp. 9-12 (англ.)
В. Д. Плонский. Энциклопедия аквариумиста. Москва: Престиж, 1997, с. 173-174: Макроподус (Macropodus) [ 3 червня 2019 у Wayback Machine.]. (рос.)
Species in the genus Macropodus in CAS — Catalog of Fishes. California Academy of Sciences (англ.)

Примітки

Froese R., Pauly D. (eds.) (2019). Macropodus opercularis на FishBase. Версія за лютий 2019 року. (англ.)
Macropodus opercularis — Paradise Fish [ 31 травня 2019 у Wayback Machine.]. Seriously Fish (англ.)
Jörg Töpfer. Part 2: His Anabantids genera Osphronemus, Trichpodus and Macropodus and the validity of those names. Der Makropode, English version, Volume 30 — 2/2008 [ 18 лютого 2018 у Wayback Machine.]. Zeitschrift der IGL, ISSN 0937-177X, pp. 41-52 (англ.)
Tom Winstanley & Kendall D. Clements. Morphological re-examination and taxonomy of the genus Macropodus (Perciformes: Osphronemidae) [ 29 липня 2019 у Wayback Machine.]. Zootaxa No. 1908, pp. 1-27, Magnolia Press, 2008 ISSN 1175-5326 (англ.)
ICZN, 2006: 78, Opinion 2145 [ 31 травня 2019 у Wayback Machine.]. Bulletin of Zoological Nomenclature 63(1) March 2006, pp. 78-79 (англ.)
Fabian Herder, Jan Huylebrouck & Klaus Busse. Catalogue of type specimens of fishes in the Zoologisches Forschungsmuseum Alexander Koenig, Bonn [ 31 травня 2019 у Wayback Machine.]. Bonn zoological Bulletin v. 59, pp. 109-136 (англ.)
Maurice Kottelat. The Fishes of the Inland Waters of Southeast Asia: A Catalogue and Core Bibliography of the Fishes Known to Occur in Freshwaters, Mangroves and Estuaries [ 22 квітня 2019 у Wayback Machine.]. The Raffles Bulletin of Zoology, Supplement No. 27 (22 November 2013), ISSN 0217-2445 (англ.)
Ingo Schindler. News on the taxonomy and distribution of Macropodus species. Der Makropode, English version, Volume 31 — 1/2009 [ 6 липня 2019 у Wayback Machine.]. Zeitschrift der IGL, ISSN 0937-177X, pp. 9-12 (англ.)
Ralf Britz. . Ichthyological Explorations of Freshwaters, Vol. 12, No. 4 (December 2001), pp. 305-318 ISSN 0936-9902 (англ.)
Lukas Rüber, Ralf Britz, Rafael Zardoya. Molecular Phylogenetics and Evolutionary Diversification of Labyrinth Fishes (Perciformes: Anabantoidei) [ 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. Systematic Biology, Volume 55, Issue 3, 1 June 2006, pp. 374–397 ISSN 1063-5157 (англ.)
Jürgen Schmidt. Neue Namen für Unterfamilien der Anabantoidei. Der Makropode, Volume 28 — 1/2009, S. 157. Zeitschrift der IGL, ISSN 0937-177X (нім.)
The Chinese Paradisefish: never give up! [ 3 червня 2019 у Wayback Machine.]. Aqualog

[FishBase9-1] Froese R., Pauly D. (eds.) (2019). Macropodus opercularis на FishBase. Версія за лютий 2019 року. (англ.)

[Seriously_opercularis-2] Macropodus opercularis — Paradise Fish [ 31 травня 2019 у Wayback Machine.]. Seriously Fish (англ.)

[Toepfer2008-3] Jörg Töpfer. Part 2: His Anabantids genera Osphronemus, Trichpodus and Macropodus and the validity of those names. Der Makropode, English version, Volume 30 — 2/2008 [ 18 лютого 2018 у Wayback Machine.]. Zeitschrift der IGL, ISSN 0937-177X, pp. 41-52 (англ.)

[Winstanley2008-4] Tom Winstanley & Kendall D. Clements. Morphological re-examination and taxonomy of the genus Macropodus (Perciformes: Osphronemidae) [ 29 липня 2019 у Wayback Machine.]. Zootaxa No. 1908, pp. 1-27, Magnolia Press, 2008 ISSN 1175-5326 (англ.)

[5] ICZN, 2006: 78, Opinion 2145 [ 31 травня 2019 у Wayback Machine.]. Bulletin of Zoological Nomenclature 63(1) March 2006, pp. 78-79 (англ.)

[6] Fabian Herder, Jan Huylebrouck & Klaus Busse. Catalogue of type specimens of fishes in the Zoologisches Forschungsmuseum Alexander Koenig, Bonn [ 31 травня 2019 у Wayback Machine.]. Bonn zoological Bulletin v. 59, pp. 109-136 (англ.)

[Kottelat2013-7] Maurice Kottelat. The Fishes of the Inland Waters of Southeast Asia: A Catalogue and Core Bibliography of the Fishes Known to Occur in Freshwaters, Mangroves and Estuaries [ 22 квітня 2019 у Wayback Machine.]. The Raffles Bulletin of Zoology, Supplement No. 27 (22 November 2013), ISSN 0217-2445 (англ.)

[Schindler2009-8] Ingo Schindler. News on the taxonomy and distribution of Macropodus species. Der Makropode, English version, Volume 31 — 1/2009 [ 6 липня 2019 у Wayback Machine.]. Zeitschrift der IGL, ISSN 0937-177X, pp. 9-12 (англ.)

[9] Ralf Britz. . Ichthyological Explorations of Freshwaters, Vol. 12, No. 4 (December 2001), pp. 305-318 ISSN 0936-9902 (англ.)

[Rueber2006-10] Lukas Rüber, Ralf Britz, Rafael Zardoya. Molecular Phylogenetics and Evolutionary Diversification of Labyrinth Fishes (Perciformes: Anabantoidei) [ 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. Systematic Biology, Volume 55, Issue 3, 1 June 2006, pp. 374–397 ISSN 1063-5157 (англ.)

[Schmidt2006-11] Jürgen Schmidt. Neue Namen für Unterfamilien der Anabantoidei. Der Makropode, Volume 28 — 1/2009, S. 157. Zeitschrift der IGL, ISSN 0937-177X (нім.)

[12] The Chinese Paradisefish: never give up! [ 3 червня 2019 у Wayback Machine.]. Aqualog