Лабіринтовий орган

Лабіри́нтовий о́рган або лабіри́нтовий апара́т — спеціалізований додатковий орган дихання костистих риб підряду лабіринтових (Anabantoidei), який дозволяє їм дихати атмосферним повітрям.

Органи дихання риби-повзуна: a — зябра, b — лабіринтовий орган

Будова

Розташований у верхній частині зябрової порожнини, лабіринтовий орган утворений з трансформованих зябрових дуг. Звивиста система численних складок, що підтримується кістковими пластинками, утворює справжній лабіринт, стінки якого пронизані величезною кількістю дрібних кровоносних судин.

Функціонування

Певною мірою лабіринтовий апарат виконує роль легенів. Періодично риби спливають до поверхні води й хапають ротом чергову порцію повітря. Атмосферне повітря наповнює лабіринт й насичує кров киснем. Далі кров спрямовується до спинної аорти й розноситься по всьому тілу.

Лабіринтовий орган виник як засіб пристосування до життя у бідних на кисень водоймах. Це можуть бути мілкі водойми з розігрітою на сонці водою, заболочені ями, заливні рисові поля, навіть смердючі канави на узбіччі доріг. Деякі риби за рахунок цього органу на 50-70 % забезпечують свої потреби в кисні.

Додаткове дихання є для лабіринтових риб життєво необхідним. Якщо вони не матимуть доступу до поверхні води, то можуть загинути навіть у добре насиченій киснем воді, де їм цілком вистачило б і зябрового дихання.

Лабіринт розвивається з віком. Мальки лабіринтових риб не мають від народження лабіринтового органа. Він формується у них лише через 2-5 тижнів після народження.

Лабіринтовий орган у різних видів

Відповідно до конкретних умов життя, у різних видів сформувалися різні лабіринтові органи. Найбільшим за розмірами й найбільш розвиненим цей орган є у риби-повзуна (Anabas testudineus), поширеної по всій Південній Азії. Ці унікальні риби можуть доволі тривалий час взагалі обходитись без води. Коли водойма, в якій мешкали повзуни, пересихає, риби по ранках переповзають вологою від роси травою до іншої водойми. Подорож може тривати декілька днів, а швидкість пересування становить близько 100 м/год. Риби-повзуни можуть також закопуватись в мул водойми і впадати в сплячку до настання сезону дощів.

У цейлонського макропода (Belontia signata), що мешкає у гірських річках Шрі-Ланки, лабіринтовий орган навпаки є відносно невеликим.

Джерела

• Лабиринтовый апарат // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.) Т. 14, с. 82 (рос.)
• І. І. Шереметьєв. Акваріумні риби [ 22 січня 2022 у Wayback Machine.]. Київ: «Радянська школа», 1989. (укр.)
• Hans-Joachim Richter. Das Buch der Labyrinthfische. Melsungen [u.a.]: Verlag J. Neumann-Neudamm, 1983, S. 7-8. (нім.)
• Семейство анабантиды (Anabantidae) [ 15 листопада 2010 у Wayback Machine.] в: М. Н. Ильин. Аквариумное рыбоводство. Москва: Изд-во МГУ, 1977, с. 357. (рос.)
• Семейство Лабиринтовые или Анабасовые — Anabantidae [ 4 червня 2015 у Wayback Machine.] в А. С. Полонский. Содержание и разведение аквариумных рыб. Москва: Агропромиздат, 1991 (рос.)
• Hans Frey. Das Süßwasser-Aquarium. Ein Handbuch. Melsungen: Verlag J. Neumann-Neudamm, 1985, S. 246. (нім.)
• Günther Sterba. Aquarienkunde, Band 1. Melsungen [u.a.]: Verlag J. Neumann-Neudamm, 1975, S. 415. (нім.)
• Йорг Вирке. Аквариум для лабиринтовых рыб [ 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] в Мир тропических рыб (сборник статей); пер. с англ. К. Ф. Дзержинского и М. Ф. Золочевской; под ред. Ж. А. Черняева. Москва: Колос, 1992, с. 197. (рос.)