Мака́рій Не́вський (в миру Михаїл Невський, при народженні Парвіцький; 1 жовтня 1835, село Шапкіно, Ковровський повіт, Володимирська губернія — 1 березня 1926, село Котельники, Московський повіт, Московська губернія) — єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії; Митрополит Московський і Коломенський (1912–1917), митрополит Алтайський (з 1920). Відомий місіонер, «апостол Алтаю».
Макарій Невський Михаїл Парвіцький | ||
| ||
---|---|---|
19 серпня 1920 — 1 березня 1926 | ||
| ||
25 листопада 1912 — 20 березня 1917 | ||
Попередник: | Володимир Богоявленський | |
Наступник: | Тихон (патріарх Московський) | |
Альма-матер: | Тобольська духовна семінарія | |
Діяльність: | священник, перекладач, перекладач Біблії | |
Народження: | 1 жовтня 1835 село Шапкіно, Ковровський повіт, Володимирська губернія | |
Смерть: | 1 березня 1926 (90 років) село Котельники, Московський повіт, Московська губернія, Росія | |
Похований: | Троїце-Сергієва Лавра | |
Чернецтво: | 11 березня 1861 | |
Єп. хіротонія: | 12 лютого 1884 | |
Нагороди: | ||
Орден Святого Володимира 3 ступеня, Орден Святого Олександра Невського | ||
Макарій у Вікісховищі |
Біографія
Народився в багатодітній (був шостою дитиною) і дуже бідній родині Андрія Парвіцького, паламаря храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Шапкіно Ковровського повіту Володимирської губернії. Мати майбутнього митрополита була сестрою протоієрея Іоана Рождественського. Злидні і бажання стати дяком змусили Андрія Парвіцького переселитися в 1843 році разом з родиною в Тобольськ.
Закінчив Тобольське духовне училище, Тобольська духовну семінарію (1854). Прізвище Невський Михайлу присвоїли в семінарії — в той час семінаристам нерідко змінювали прізвища. Відмовився від вступу в Духовну академію, на що міг розраховувати як другий за успішністю семінарист на своєму курсі, щоб зайнятися місіонерською діяльністю.
Почесний член Казанської духовної академії (1895), Петербурзької духовної академії (1913).
Місіонер Алтайській духовної місії
22 лютого 1855 року вступив на службу в Алтайську духовну місію у якості вчителя і місіонерського співробітника. Зразком місіонерського служіння завжди вважав засновника місії архімандрита преподобного Макарія Глухарьова, подвиг якого наслідував. У 1855-1857 роках служив дяком в Улалінській церкві. За власними спогадами,
виконував обов'язки читця, супроводжував місіонерів у подорожах, займався у школі, ходив по домівках для навчання навернених молитвам, доглядав за хворими, не гребував і важкю фізичною працею: копав грядки на городах, обмазував глиною стіни убогих осель мешканців місії, словом, йшов усюди, де для справи місії потрібна була його праця.
Окрім того, протягом двох років вивчив алтайську мову займався перекладами нею молитов і богослужінь спільно з перекладачем Михайлом Чевалковим. При цьому ієромонах Макарій,
щоб підшукати і ввести у вжиток який-небудь новий термін, нерідко навмисне відправлявся на декілька тижнів і навіть місяців у віддалені глушини Алтаю і тільки шляхом довгих, багатьох бесід з різними інородцями, після переконання, що для позначення відомого християнського поняття підходить і для всіх інородців зрозуміло той, а не інший вираз, приходив до прийняття і вживання відомого терміну.
25 січня 1857 року був пострижений в рясофор, виконував обов'язки катехізатора в Чулишмані, був учителем церковного співу в місіонерських школах сіл Чемали і Улали. 11 березня 1861 пострижений в чернецтво з ім'ям Макарій (по імені засновника Алтайській місії). З 17 березня 1861 року — ієродиякон, з 19 березня того ж року — ієромонах (був висвячений в похідній церкві Алтайської місії). Поряд з місіонерською роботою займався медичною діяльністю, відомі випадки зцілення ним важко хворих алтайців.
Багато працював над влаштуванням нової православної святині на Алтаї — Благовіщенського Чулишманського місіонерського чоловічого монастиря. З 14 листопада 1864 року — намісник цього монастиря. Так згадував про особливості праці місіонера:
Служіння місіонерське, як служіння апостольське, переважно є низкою скорбот, хвороб і праць… Ми не говоримо про труднощі місіонерських подорожей, які доводиться долати рідко в екіпажі, ніколи у вагоні, але нерідко пішки, на лижах, часто верхом, на човні, під дощем, іноді в снігову заметіль, все це — хвороби і праці для тіла. Але є страждання великі — страждання душі. Місіонер — страждалець, він страждає душею на початку своїх робіт від середовища, в яке потрапляє, там немає ні рідної сім'ї, ні рідного суспільства, ні звичної для нього життєвої обстановки.
Щоб зблизитися з корінними жителями, Макарій вивчfв алтайські мови, досконально ознайомився з місцевими звичаями. У 1864 і в 1867-1868 роках перебував у Петербурзі, де займався друкуванням складеної ним першої «Алтайської абетки» і православних книг алтайською мовою. Серед цих книг були «Літургія святого Івана Золотоустого», «Священна історія Нового Заповіту», «Виголошувальні повчання для тих, хто готується до святого хрещення», «Євангелія недільні, ранкові та святкові» та ряд інших. Це були перші книги, видані алтайською мовою. Склав і видав «Алтайсько-російську абетку» (1868). У 1868-1869 роках спільно з казанським професором Миколою Ільмінським і хрещеним алтайцем Чевалковим готував до друку складену алтайськими місіонерами першу граматику алтайської мови. Для алтайців-мирян написав збірку власних духовних віршів «Лепта».
Був обраний членом Ради перекладацького Братства святого Гурія (Казань). Під час перебування в Казані організував богослужіння татарською мовою, створивши хор з хрещених татар і створивши для нього церковні наспіви за зразком алтайських.
Повернувшись на Алтай, організував в Чепоші училище на сімдесят чоловік з гуртожитком для підготовки вчителів для інших шкіл, перший випуск яких відбувся в 1872 році. З 29 липня 1871 року — ігумен. З 1875 — завідувач Центральним місіонерським училищем в селі Улали, яке готувало вчителів, перекладачів, священнослужителів, катехізаторів. З 13 березня 1875 — помічник начальника Алтайської духовної місії. З 1876 одночасно член комісії з розгляду рукописів, що призначаються до видання на алтайською мовою. З 29 червня 1883 року — архімандрит.
Начальник Алтайської духовної місії
З 29 грудня 1883 року — начальник Алтайської духовної місії (був ним до 1891 року, але і в наступні роки здійснював піклування справами місії). За багаторічні місіонерські праці його називали «апостолом Алтаю» і «Сибірським стовпом Православ'я».
Відіграв значну роль в становленні і розвитку Бійського катехізаторського училища, в якому здобували освіту представники різних народностей як Алтаю, так і Томської єпархії в цілому: алтайці, телеутами, шорці, абінці, матурці, сагайці, киргизи, остяки з Наримського краю. Удостоєний найвищої подяки від родини Миколи II у справі церковного і шкільного будівництва в Сибіру. Під керівництвом Макарія Невського складався дитячий притулок і будинок працьовитості в Предтеченської жіночому монастирі Томська. Його зусиллями при Алтайській місії було відкрито понад 60 шкіл для алтайців, заснований жіночий Телецький монастир.
Займався боротьбою проти старообрядництва: при ньому в Бійську в 1884 році було засноване «протираскольницьке» братство святого Димитрія Ростовського. Конфлікт єпископа Макарія зі старообрядцями носив гострий характер: на старообрядців покладалася відповідальність за пожежу 22 травня 1886 року в архієрейському будинку, в результаті якої згоріли будинок з цінною бібліотекою і архівом місії і катехізаторське училище.
У 1908 році зробив капітальну працю перекладу на алтайську мову всього четвероєвангелія. Його катехізисні праці неодноразово перевидавалися. Чутка про місіонерську діяльність отця Макарія розійшлася далеко за межі Росії. Ним була вихована ціла школа алтайських місіонерів. У 80-х роках XIX століття про його місіонерські праці стало відомо обер-прокурору Святійшого синоду Костянтину Побєдоносцеву, а через нього імператору Олександру III. Коли до отця Іоанна Кронштадтського приїжджали сибіряки, то він говорив їм: «Що ви до мене їздите, адже у вас є свій Макарій, який кращий за мене молитовник».
Томський архієрей
З 12 лютого 1884 року — єпископ Бійський, вікарій Томської єпархії.
З 26 травня 1891 року — єпископ Томський і Семипалатинський. З 1895 — єпископ Томський і Барнаульський. 6 травня 1906 возведений в сан архієпископа. З жовтня 1908 — архієпископ Томський і Алтайський.
Був головою томського комітету Православного місіонерського товариства. Відкрив у архієрейському будинку бібліотеку, в якій велися заняття і читалися лекції з богослів'я, історії, географії. При ньому в програму томських духовно-навчальних закладів були введені нові предмети — космографія, гігієна, природна історія, хімія, музика, спів, малювання.
Була збудована нова будівля Томського єпархіального училища, розширені приміщення чоловічого духовного училища, у великому і зручному приміщенні була розміщена Томська духовна семінарія, відкрита церковно-учительська школа. Владика займався благодійністю, для позаштатних і сиріт духовного звання, що до цього тулилися в сирих і холодних приміщеннях, заснував Томське товариство піклування про бідних і бездомних («Пчєльнік»). За його ініціативою в Томську був відкритий міський притулок для бездомних і жебраків.
Його діяльність викликала ненависть в середовищі місцевих сектантів і засланців революціонерів. Кілька разів його намагалися вбити, а 22 травня 1886 року було підпалено архієрейський будинок, згоріли бібліотека, архів місії, будівля катехізаторського училища, проте єпископ Макарій зумів урятуватися.
У роки революції 1905—1907 років він проявив себе як монархіст і охоронець традицій, сприяв монархічним організаціям і був почесним головою Томського губернського відділу Спілки російського народу. 1 січня 1905 року в сторінках «Томських єпархіальних відомостей» він виступив із застереженням проти ломки російських державних підвалин і «звичаїв доброї російської старовини»:
Нині старі російські прекрасні звичаї вилучаються з ужитку, як старі цінні меблі виносяться з дому тільки тому, що вони старі, не відповідають останній моді, і замінюються новомодними, хоча й часто вельми нестійкими. При цьому справжнє золото замінюється несправжнім, міцний матеріал — слабким. Нерозбірливою зміною звичаїв розхитують підвалини нашої Батьківщини. Бажають здійснити ломку статутів, звичаїв і порядків церковного, суспільного і державного життя, хочуть робити це все в ім'я якихось своїх нових світоглядів.— Про зберігання заповітів старовини
Постійна ідея друкованих та усних виступів владики в ці роки — єднання росіян на основі ідеалів православ'я, самодержавства і народності. Ці ідеали він проповідував під час своїх частих поїздок по єпархії та зустрічей з віруючими і кліром. У жовтні 1905 року єпископ Макарій звернувся зі словом настанови та благословив виступ томських монархістів, що призвело до розгрому місцевих антидержавних сил. Владика надавав моральну підтримку кандидатам від монархічних партій під час виборів до Державної думи.
19 серпня 1912 року за сприяння Макарія в Томську відбулося відкриття патріотичної газети «Томський вісник». Її статті з різних питань суспільного і церковного життя неодноразово публікували «Московські відомости». «Освободительная печать» публікувала пасквілі на «мракобіса Макарія».
Митрополит Московський і Коломенський
25 листопада 1912 призначений митрополитом Московським і Коломенським, священноархімандритом Троїцько-Сергієвої лаври, головою Православного місіонерського товариства; член Святійшого синоду. Прибув до Москви 22 грудня 1912 року; 23 грудня очолив Московську митрополію.
При рескрипті від 25 травня 1913 року був нагороджений панагією. При прибутті імператора Миколи II в Москву на торжества зустрічав його та його сім'ю в Троїцько-Сергієвій лаврі 24 травня 1913 року, при вступі в Кремль в той же день і при вході в Успенський собор 25 травня, виголошуючи короткі вітальні промови.
Вводив у храмах Москви загальний народний спів, займався катехизацією пастви, переконуючи слідувати своєму прикладу московських пастирів. Людина скромного життя і суворий аскет, митрополит Макарій намагався повернути церковне життя передреволюційної Москви в русло благочестя. Однак, незважаючи на свої колишні місіонерські заслуги, великим авторитетом серед духовенства Москви не користувався через похилий вік, консервативні погляди, а також чутки про те, що був призначений на Московську кафедру завдяки Григорію Распутіну (митрополит спекуляції такого роду вважав вигадкою).
Протопресвітер Георгій Шавельський, колишній член Синоду в передреволюційні роки, перебуваючи в еміграції, давав йому таку характеристику:
«Це був маленький, благовидий дідок, зовнішнім виглядом нагадував знаменитого митрополита Філарета Дроздова, а за своїми здібностями діаметрально протилежний йому. Він був абсолютно не здатний ні до управління відповідальною Московською єпархією, ні до участі у вирішенні Синодських справ. Єпархією правили інші — хто хотів і хто вмів увійти в його довіру. Митрополит під час доповідей своїх підлеглих часто засинав, і доповідач, не сміючи порушити мирний сон владики, ні з чим ішов від нього. У Синоді в його присутності часто-густо провалювали одне за іншим його уявлення і клопотання, і він мовчки приймав цей конфуз. <…> Царське Село дивилося на митрополита Макарія як на праведника. А ті, що близько знали митрополита Макарія, рішуче стверджували, що він у великій дружбі з Григорієм Распутіним».
Микола Жевахов, навпаки, згадував:
«Великий подвижник, що здобував славу святого, митрополит Макарій настільки різко виділявся на загальному тлі ієрархів, стояв уже на такій духовній висоті, що до нього стікався народ так само, як в минулому до преподобногоСерафима або Амвросія Оптинського, і високий сан митрополита вже не відлякував простаків, не затуляв собою Бога… і дивлячись на владику Макарія, оточеного небесною славою і так разюче нагадував іншого великого молитовника землі Руської — Іоанна Кронштадтського, я дивувався милосердю Божому, який показав у наші дні беззаконня таких праведників».
2 березня 1917 року в покоях митрополита відбулося приватне зібрання членів Синоду та представників столичного духовенства, на якому члени Синоду визнали за необхідне негайно встановити зв'язок з Виконавчим комітетом Державної думи, тобто Синод визнав Тимчасовий уряд ще до зречення Миколи II свого престолу, яке відбулося в ніч з 2 на 3 березня.
9 березня підписав, в числі інших архієреїв, послання Синоду «До вірних чад православної російської церкви з приводу пережитих нині подій», яке починалося словами: «Відбулася воля Божа. Росія вступила на шлях нового державного життя. Нехай Господь благословить нашу батьківщину щастям і славою на її новому шляху». Тим самим Синод фактично визнав державний переворот правомірним, офіційно проголосив початок нового державного життя Росії, а революційні події оголосив як доконану «волю Божу».
Ухвалою Святійшого синоду від 20 березня 1917 року № 1661 був звільнений з Московської кафедри, у званні члена Святійшого синоду. На наступну, літню сесію Синоду 1917 року не викликався. Виступив з протестом проти свого звільнення, вважаючи його неканонічним, вчиненим під тиском обер-прокурора Синоду (в складі Тимчасового уряду) Володимира Львова.
Останні роки життя
Однак на кафедрі митрополит Макарій відновлений не був, хоча і оголосив про заборону в священнослужінні членів єпархіального з'їзду і навіть всього московського духовенства (ніхто цій забороні не підкорився). У 1917 році деякий час жив на спокої в Смоленській Зосимовій пустині, а потім був засланий в підмосковний Ніколо-Угрешський монастир. Щоб принизити владику, йому була дана жалюгідна конячка з брудним екіпажем, в якому його і відправили до місця ув'язнення.
У червні 1917 року на московську кафедру єпархіальним з'їздом духовенства і мирян був обраний архієпископ Тихон, який в листопаді того ж року став Патріархом Московським і всієї Русі.
Звернувся до Помісного собору 1917-1918 років з проханням розглянути його справу — на соборі він був реабілітований, але про це не було повідомлено офіційно. Крім того, публічна реабілітація переконаного монархіста і нібито «распутінця» була на той момент політично неможливою.
Після приходу до влади більшовиків Макарій намагався за допомогою протоієрея Іоанна Восторгова організувати порятунок царської сім'ї, що була ув'язнена.
У 1918 році келію митрополита Макарія в Ніколо-Угрешському монастирі двічі обшукували чекісти (20 липня і 20 жовтня). У владики було вилучено його звернення до населення з закликом молитися за упокій душі імператора Миколи II, а також проект створення Союзу парафіяльних спільнот і «Заклик» до народу з приводу дня пам'яті патріарха Гермогена, в якому народ закликався «повстати на захист Святої Церкви від насильства більшовиків».
Владику заарештували, відправивши у ВЧК, але через деякий час через побоювання масових селянських заворушень на захист Угрешського затворника його змушені були звільнити. Трохи пізніше була зроблена спроба таємно вивезти старця з монастиря і розстріляти.
За спогадами ігумені Іуліанії Невакович, тоді старшої сестри храму Христа Спасителя:
Взимку 1919 року в Храмі Христа Спасителя до столика сестер храму підійшов молодий чоловік і звернувся з проханням допомогти митрополиту Макарію. Зі слів його ми дізналися, що митрополит, якому було дозволено, не знаю ким, жити в колишньому архієрейському будинку монастиря Ніколо-Угрешу, жив, паралічний, в неопалюваних кімнатах, з двома відданими йому келейниками, з яких один був ієромонахом. Всі вони троє не мали права на продовольчі картки і голодували. Монастир же був перетворений на дитячий будинок відпочинку.
Завжди енергійний ключник Храму Христа Спасителя о. Олександр Хотовицький негайно влаштував для митрополита збір продуктів, тобто чорного хліба і пшона, — нічого іншого в цей час не було. Але тут постало питання, як ці продукти доставити? Потрібно було йти туди пішки, поїзди майже не ходили, та і їхати в них було небезпечно: вас могли прийняти за так званого «мішечника» і заарештувати. Монастир був далеко від залізниці. Але знайшлися молоді люди з іподияконів, і стали вони ходити по черзі з молодими людьми громади о. Олексія Мечева. Поверталися всі вони в захваті від митрополита, якого возили в кріслі. Дух митрополита міцнів. Звиклий вести молодь в Томську, звідки вийшло безліч архіпастирів і пастирів для Сибіру, у владики був особливий дар привертати до себе молодь.
19 серпня 1920 Священний синод виніс ухвалу про довічне буття митрополиту Макарію, що перебував на спокої — митрополитом Алтайським, про що патріарх Тихон сповістив його особистим листом. Керував Алтайською паствою з Ніколо-Угрешського монастиря, по неділях служив в соборі монастиря і виголошував проповіді.
У 1920 році був частково паралізований. Приймав у себе духовних чад (зокрема, вихованок інституту шляхетних дівчат у Ніколо-Угрешському монастирі), а також відомих церковних діячів. Кілька разів його відвідував патріарх Тихон, після затвердження Патріаршим місцеблюстителем в 1925 році до нього приїхав митрополит Петро Полянський, якому митрополит Макарій подарував свій білий клобук. Серед інших відвідувачів були архієпископ Бійський Інокентій Соколов, єпископ Арсеній Жаданівський, який залишив про нього мемуари, священик Сергій Мечьов.
Олександр Самарін в листі, датованому травнем 1924 року, згадує про спробу ГПУ створити правий розкол в Патріаршій церкві, скориставшись невдоволенням віруючих поступками патріарха Тихона владі, до яких ті його посилено схиляли:
"Єпископів стали запрошувати в ГПУ і пропонувати їм "організувати здорову консервативну течію в церкві «з огляду на те, що Патріарх своїми розпорядженнями про поминання влади і про реформу календаря відштовхнув від себе віруючих. Між іншим колишньому Московському митрополиту Макарію, розбитому паралічем і прикованому до крісла, але все ще такого, що зберігає ясність свідомості, було запропоновано „взяти у свої руки управління церквою“, так як він, незаконно позбавлений кафедри обер-прокурором Львовим, має на це повне право», але митрополит Макарій відмовився.
У 1925 році, після закриття Ніколо-Угрешського монастиря, жив у селі Котельники поблизу Люберець, де і помер після звершення вечірні на святкування пам'яті священномученика патріарха Гермогена . Був похований на парафіяльному цвинтарі станції Люберці біля вівтаря цвинтарного храму.
Князь Микола Жевахов писав: «Покійний митрополит Макарій був одним з небагатьох ієрархів, які знали, що Господь сильніше більшовиків і врятує тих, що залишилися вірними Господу і своїй вірі в силу Божу. І ця віра творила чудеса, перед якими упокорювалися і не могли не змиритися слуги диявола. Дев'ятирічна боротьба немічного 90-річного старця з більшовиками незмінно закінчувалася перемогою старця і славослів'ям Господа, точно вказуючи на досвіді найнемічнішого тілом і найстаршого роками ієрарха церкви ті знаряддя, за допомогою яких потрібно було вести боротьбу з сатаністами і перемагати їх».
16 квітня 1957 року патріарх Алексій заснував комісію, яка розкрила могилу митрополита. Труна майже вся зруйнувалася — збереглася лише нижня дошка, але тіло і облачення святого виявилися нетлінними. Знайдені мощі були перенесені в Троїцько-Сергієву лавру і покладені в нижній частині Успенського собору.. 31 серпня 2016 року вони були перенесені в Горно-Алтайськ і покладені в храмі преподобного Макарія Алтайського Глухарьова (до завершення будівництва кафедрального собору).
Праці
- Слова, беседы, поучения, речи и воззвания. Вып. 1-2. — Томск, 1895, 1898.
- Простые речи о великих делах Божиих. Вып. 1-2. — Томск, 1900.
- Беседы о христианской жизни и воспитании. — СПб., 1902.
- Образование, права и обязанности женщины. — СПб., 1902.
- Простые речи о великих делах Божиих. — Томск, 1900.
- Полное собрание проповеднических трудов (слов, бесед, поучений, посланий, воззваний и наставлений), за все время его служения в архиерейском сане 1884—1913 гг. — Сергиев Посад, 1914.
- Письма к духовной дочери. — Сергиев Посад, 1915.
- Не отчаиваюсь в Божией помощи : Сб. писем / сост., [авт. вступ. ст.] Г. Г. Гуличкина. — М. : Изд-во Сретенского монастыря, 2008. — 472 с. — (Письма о духовной жизни). — .
Література
- Афанасьев А. Л. Митрополит Макарий (Невский) как покровитель и участник трезвеннического движения 1901—1916 годов // Культура Отечества: прошлое, настоящее, будущее. — Вып. 2. — Томск, 1994.
- Восторгов И. И. Простая речь о великих делах Божиих Высокопреосвященнейшего Макария митрополита Московского. — М., 1913.
- Климаков Ю. В. И единожды не солгавший // Встреча (культурно-просветительная работа). — 2000. — № 4.
- Царю Небесному и царю земному верный. Митрополит Макарий Московский, Апостол Алтайский (Парвицкий-Невский). 1835—1926. / сост. Т. Гроян. — М., 1996.
- Шатаев А. В. Отец Макарий (1835—1926) // Улала, Ойрот-Тура, Горно-Алтайск. Страницы истории. — Горно-Алтайск, 1997. — С. 111—114.
Посилання
- Житіє [ 16 липня 2008 у Wayback Machine.]
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #104201487 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. —
- Нині Савинського району Іванівської області
- Климаков Ю. Макарий Парвицкий // Чёрная сотня. Историческая энциклопедия 1900—1917 / сост. А. Д. Степанов, А. А. Иванова; отв. ред. О. А. Платонов. — М. : Ин-т рус. цивилизации, 2008. — С. 304—306. — 640 с. — (Иссл. рус. цивилизации). — .
- . Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 27 грудня 2018.
- Московські церковні відомості. — 29 грудня 1912. — № 1 за 1913 — С. 2, 5.
- Высочайший рескрипт на имя высокопреосвященнейшего Макария, митрополита Московского. // Московские церковные ведомости. — 5 июня 1913. — № 22—23. — С. 422.
- Текст речей см.: Московские церковные ведомости. — 15 июня 1913. — № 24. — С. 480—482.
- Мається на увазі імператорська родина.
- Шавельский, Г. И. Русская церковь пред революцией. — М.: Артос-Медиа, 2005. — С. 75—76.
- На ньому були присутні шестеро членів Синоду — митрополити Київський Володимир і Московський Макарій, архієпископи Фінляндський Сергій Страгородський, Новгородський Арсеній Стадницький, Нижегородський Іоаким Левицький і протопресвітер Анатолій Дернов, а також настоятель Казанського собору протоієрей Філософ Орнатський. — Петроградський листок. — 1917. — № 55. — С. 4.
- Михаил БабкинСвятейший синод российской православной церкви и свержение монархии в 1917 году [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.] // Вопросы истории. — 2005. — № 2. — С. 97-109.
- Церковні відомості, що видаються при Святійшому Синоді. — 8 квітня 1917 року — № 9-15. — С. 69 (загальна річна пагінація).
- ігуменя Іуліанія Невакович. Зі спогадів [ 7 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Русский пастир. — № 37-38. — 2000.
- Губонин, М. Е. Современники о патриархе Тихоне. — М., 2007. — Т. II. — С. 198.
- Патриаршее управление и ОГПУ (1923—1924 гг.) Выдержка из письма А. Д. Самарина деятелям Зарубежной Церкви с изложением событий церковной жизни в России [ 3 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Вестник ПСТГУ. II: История. История русской православной церкви. — 2010. — Вып. 4 (37). — С. 63.
- Жевахов Н. Д. Гл. 39. Церковь после революции // Воспоминания товарища Обер-Прокурора Св. Синода. — СПб. : Царское дело, 2007. — Т. 2. Март 1917 — январь 1920. Ч. 3. — С. 192. — 935 с. — .
- Миронова К. Который сотворил и научил. 16 февраля / 1 марта — память святителя Макария (Невского) [ 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Православный крест: газета [электронная версия]. — 2017. — № 5 (173) — С. 12.
- Святитель Макарий возвращается на Алтай [ 29 грудня 2018 у Wayback Machine.]. Официальный сайт Свято-Троицкой Сергиевой лавры.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Maka rij Ne vskij v miru Mihayil Nevskij pri narodzhenni Parvickij 1 zhovtnya 1835 selo Shapkino Kovrovskij povit Volodimirska guberniya 1 bereznya 1926 selo Kotelniki Moskovskij povit Moskovska guberniya yepiskop Vidomstva pravoslavnogo spovidannya Rosijskoyi imperiyi Mitropolit Moskovskij i Kolomenskij 1912 1917 mitropolit Altajskij z 1920 Vidomij misioner apostol Altayu Makarij Nevskij Mihayil ParvickijMitropolit Altajskij19 serpnya 1920 1 bereznya 1926Mitropolit Moskovskij i Kolomenskij25 listopada 1912 20 bereznya 1917Poperednik Volodimir BogoyavlenskijNastupnik Tihon patriarh Moskovskij Alma mater Tobolska duhovna seminariyaDiyalnist svyashennik perekladach perekladach BibliyiNarodzhennya 1 zhovtnya 1835 1835 10 01 selo Shapkino Kovrovskij povit Volodimirska guberniyaSmert 1 bereznya 1926 1926 03 01 90 rokiv selo Kotelniki Moskovskij povit Moskovska guberniya RosiyaPohovanij Troyice Sergiyeva LavraChernectvo 11 bereznya 1861Yep hirotoniya 12 lyutogo 1884Nagorodi Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Oleksandra Nevskogo Makarij u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v bagatoditnij buv shostoyu ditinoyu i duzhe bidnij rodini Andriya Parvickogo palamarya hramu Rizdva Presvyatoyi Bogorodici v seli Shapkino Kovrovskogo povitu Volodimirskoyi guberniyi Mati majbutnogo mitropolita bula sestroyu protoiyereya Ioana Rozhdestvenskogo Zlidni i bazhannya stati dyakom zmusili Andriya Parvickogo pereselitisya v 1843 roci razom z rodinoyu v Tobolsk Zakinchiv Tobolske duhovne uchilishe Tobolska duhovnu seminariyu 1854 Prizvishe Nevskij Mihajlu prisvoyili v seminariyi v toj chas seminaristam neridko zminyuvali prizvisha Vidmovivsya vid vstupu v Duhovnu akademiyu na sho mig rozrahovuvati yak drugij za uspishnistyu seminarist na svoyemu kursi shob zajnyatisya misionerskoyu diyalnistyu Pochesnij chlen Kazanskoyi duhovnoyi akademiyi 1895 Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi 1913 Misioner Altajskij duhovnoyi misiyi 22 lyutogo 1855 roku vstupiv na sluzhbu v Altajsku duhovnu misiyu u yakosti vchitelya i misionerskogo spivrobitnika Zrazkom misionerskogo sluzhinnya zavzhdi vvazhav zasnovnika misiyi arhimandrita prepodobnogo Makariya Gluharova podvig yakogo nasliduvav U 1855 1857 rokah sluzhiv dyakom v Ulalinskij cerkvi Za vlasnimi spogadami vikonuvav obov yazki chitcya suprovodzhuvav misioneriv u podorozhah zajmavsya u shkoli hodiv po domivkah dlya navchannya navernenih molitvam doglyadav za hvorimi ne grebuvav i vazhkyu fizichnoyu praceyu kopav gryadki na gorodah obmazuvav glinoyu stini ubogih osel meshkanciv misiyi slovom jshov usyudi de dlya spravi misiyi potribna bula jogo pracya Okrim togo protyagom dvoh rokiv vivchiv altajsku movu zajmavsya perekladami neyu molitov i bogosluzhin spilno z perekladachem Mihajlom Chevalkovim Pri comu iyeromonah Makarij shob pidshukati i vvesti u vzhitok yakij nebud novij termin neridko navmisne vidpravlyavsya na dekilka tizhniv i navit misyaciv u viddaleni glushini Altayu i tilki shlyahom dovgih bagatoh besid z riznimi inorodcyami pislya perekonannya sho dlya poznachennya vidomogo hristiyanskogo ponyattya pidhodit i dlya vsih inorodciv zrozumilo toj a ne inshij viraz prihodiv do prijnyattya i vzhivannya vidomogo terminu 25 sichnya 1857 roku buv postrizhenij v ryasofor vikonuvav obov yazki katehizatora v Chulishmani buv uchitelem cerkovnogo spivu v misionerskih shkolah sil Chemali i Ulali 11 bereznya 1861 postrizhenij v chernectvo z im yam Makarij po imeni zasnovnika Altajskij misiyi Z 17 bereznya 1861 roku iyerodiyakon z 19 bereznya togo zh roku iyeromonah buv visvyachenij v pohidnij cerkvi Altajskoyi misiyi Poryad z misionerskoyu robotoyu zajmavsya medichnoyu diyalnistyu vidomi vipadki zcilennya nim vazhko hvorih altajciv Bagato pracyuvav nad vlashtuvannyam novoyi pravoslavnoyi svyatini na Altayi Blagovishenskogo Chulishmanskogo misionerskogo cholovichogo monastirya Z 14 listopada 1864 roku namisnik cogo monastirya Tak zgaduvav pro osoblivosti praci misionera Sluzhinnya misionerske yak sluzhinnya apostolske perevazhno ye nizkoyu skorbot hvorob i prac Mi ne govorimo pro trudnoshi misionerskih podorozhej yaki dovoditsya dolati ridko v ekipazhi nikoli u vagoni ale neridko pishki na lizhah chasto verhom na chovni pid doshem inodi v snigovu zametil vse ce hvorobi i praci dlya tila Ale ye strazhdannya veliki strazhdannya dushi Misioner strazhdalec vin strazhdaye dusheyu na pochatku svoyih robit vid seredovisha v yake potraplyaye tam nemaye ni ridnoyi sim yi ni ridnogo suspilstva ni zvichnoyi dlya nogo zhittyevoyi obstanovki Shob zblizitisya z korinnimi zhitelyami Makarij vivchfv altajski movi doskonalno oznajomivsya z miscevimi zvichayami U 1864 i v 1867 1868 rokah perebuvav u Peterburzi de zajmavsya drukuvannyam skladenoyi nim pershoyi Altajskoyi abetki i pravoslavnih knig altajskoyu movoyu Sered cih knig buli Liturgiya svyatogo Ivana Zolotoustogo Svyashenna istoriya Novogo Zapovitu Vigoloshuvalni povchannya dlya tih hto gotuyetsya do svyatogo hreshennya Yevangeliya nedilni rankovi ta svyatkovi ta ryad inshih Ce buli pershi knigi vidani altajskoyu movoyu Sklav i vidav Altajsko rosijsku abetku 1868 U 1868 1869 rokah spilno z kazanskim profesorom Mikoloyu Ilminskim i hreshenim altajcem Chevalkovim gotuvav do druku skladenu altajskimi misionerami pershu gramatiku altajskoyi movi Dlya altajciv miryan napisav zbirku vlasnih duhovnih virshiv Lepta Buv obranij chlenom Radi perekladackogo Bratstva svyatogo Guriya Kazan Pid chas perebuvannya v Kazani organizuvav bogosluzhinnya tatarskoyu movoyu stvorivshi hor z hreshenih tatar i stvorivshi dlya nogo cerkovni naspivi za zrazkom altajskih Povernuvshis na Altaj organizuvav v Cheposhi uchilishe na simdesyat cholovik z gurtozhitkom dlya pidgotovki vchiteliv dlya inshih shkil pershij vipusk yakih vidbuvsya v 1872 roci Z 29 lipnya 1871 roku igumen Z 1875 zaviduvach Centralnim misionerskim uchilishem v seli Ulali yake gotuvalo vchiteliv perekladachiv svyashennosluzhiteliv katehizatoriv Z 13 bereznya 1875 pomichnik nachalnika Altajskoyi duhovnoyi misiyi Z 1876 odnochasno chlen komisiyi z rozglyadu rukopisiv sho priznachayutsya do vidannya na altajskoyu movoyu Z 29 chervnya 1883 roku arhimandrit Nachalnik Altajskoyi duhovnoyi misiyi Z 29 grudnya 1883 roku nachalnik Altajskoyi duhovnoyi misiyi buv nim do 1891 roku ale i v nastupni roki zdijsnyuvav pikluvannya spravami misiyi Za bagatorichni misionerski praci jogo nazivali apostolom Altayu i Sibirskim stovpom Pravoslav ya Vidigrav znachnu rol v stanovlenni i rozvitku Bijskogo katehizatorskogo uchilisha v yakomu zdobuvali osvitu predstavniki riznih narodnostej yak Altayu tak i Tomskoyi yeparhiyi v cilomu altajci teleutami shorci abinci maturci sagajci kirgizi ostyaki z Narimskogo krayu Udostoyenij najvishoyi podyaki vid rodini Mikoli II u spravi cerkovnogo i shkilnogo budivnictva v Sibiru Pid kerivnictvom Makariya Nevskogo skladavsya dityachij pritulok i budinok pracovitosti v Predtechenskoyi zhinochomu monastiri Tomska Jogo zusillyami pri Altajskij misiyi bulo vidkrito ponad 60 shkil dlya altajciv zasnovanij zhinochij Teleckij monastir Zajmavsya borotboyu proti staroobryadnictva pri nomu v Bijsku v 1884 roci bulo zasnovane protiraskolnicke bratstvo svyatogo Dimitriya Rostovskogo Konflikt yepiskopa Makariya zi staroobryadcyami nosiv gostrij harakter na staroobryadciv pokladalasya vidpovidalnist za pozhezhu 22 travnya 1886 roku v arhiyerejskomu budinku v rezultati yakoyi zgorili budinok z cinnoyu bibliotekoyu i arhivom misiyi i katehizatorske uchilishe U 1908 roci zrobiv kapitalnu pracyu perekladu na altajsku movu vsogo chetveroyevangeliya Jogo katehizisni praci neodnorazovo perevidavalisya Chutka pro misionersku diyalnist otcya Makariya rozijshlasya daleko za mezhi Rosiyi Nim bula vihovana cila shkola altajskih misioneriv U 80 h rokah XIX stolittya pro jogo misionerski praci stalo vidomo ober prokuroru Svyatijshogo sinodu Kostyantinu Pobyedonoscevu a cherez nogo imperatoru Oleksandru III Koli do otcya Ioanna Kronshtadtskogo priyizhdzhali sibiryaki to vin govoriv yim Sho vi do mene yizdite adzhe u vas ye svij Makarij yakij krashij za mene molitovnik Tomskij arhiyerej Yepiskop Bijskij Makarij Z 12 lyutogo 1884 roku yepiskop Bijskij vikarij Tomskoyi yeparhiyi Z 26 travnya 1891 roku yepiskop Tomskij i Semipalatinskij Z 1895 yepiskop Tomskij i Barnaulskij 6 travnya 1906 vozvedenij v san arhiyepiskopa Z zhovtnya 1908 arhiyepiskop Tomskij i Altajskij Buv golovoyu tomskogo komitetu Pravoslavnogo misionerskogo tovaristva Vidkriv u arhiyerejskomu budinku biblioteku v yakij velisya zanyattya i chitalisya lekciyi z bogosliv ya istoriyi geografiyi Pri nomu v programu tomskih duhovno navchalnih zakladiv buli vvedeni novi predmeti kosmografiya gigiyena prirodna istoriya himiya muzika spiv malyuvannya Bula zbudovana nova budivlya Tomskogo yeparhialnogo uchilisha rozshireni primishennya cholovichogo duhovnogo uchilisha u velikomu i zruchnomu primishenni bula rozmishena Tomska duhovna seminariya vidkrita cerkovno uchitelska shkola Vladika zajmavsya blagodijnistyu dlya pozashtatnih i sirit duhovnogo zvannya sho do cogo tulilisya v sirih i holodnih primishennyah zasnuvav Tomske tovaristvo pikluvannya pro bidnih i bezdomnih Pchyelnik Za jogo iniciativoyu v Tomsku buv vidkritij miskij pritulok dlya bezdomnih i zhebrakiv Jogo diyalnist viklikala nenavist v seredovishi miscevih sektantiv i zaslanciv revolyucioneriv Kilka raziv jogo namagalisya vbiti a 22 travnya 1886 roku bulo pidpaleno arhiyerejskij budinok zgorili biblioteka arhiv misiyi budivlya katehizatorskogo uchilisha prote yepiskop Makarij zumiv uryatuvatisya U roki revolyuciyi 1905 1907 rokiv vin proyaviv sebe yak monarhist i ohoronec tradicij spriyav monarhichnim organizaciyam i buv pochesnim golovoyu Tomskogo gubernskogo viddilu Spilki rosijskogo narodu 1 sichnya 1905 roku v storinkah Tomskih yeparhialnih vidomostej vin vistupiv iz zasterezhennyam proti lomki rosijskih derzhavnih pidvalin i zvichayiv dobroyi rosijskoyi starovini Nini stari rosijski prekrasni zvichayi viluchayutsya z uzhitku yak stari cinni mebli vinosyatsya z domu tilki tomu sho voni stari ne vidpovidayut ostannij modi i zaminyuyutsya novomodnimi hocha j chasto velmi nestijkimi Pri comu spravzhnye zoloto zaminyuyetsya nespravzhnim micnij material slabkim Nerozbirlivoyu zminoyu zvichayiv rozhituyut pidvalini nashoyi Batkivshini Bazhayut zdijsniti lomku statutiv zvichayiv i poryadkiv cerkovnogo suspilnogo i derzhavnogo zhittya hochut robiti ce vse v im ya yakihos svoyih novih svitoglyadiv Pro zberigannya zapovitiv starovini Postijna ideya drukovanih ta usnih vistupiv vladiki v ci roki yednannya rosiyan na osnovi idealiv pravoslav ya samoderzhavstva i narodnosti Ci ideali vin propoviduvav pid chas svoyih chastih poyizdok po yeparhiyi ta zustrichej z viruyuchimi i klirom U zhovtni 1905 roku yepiskop Makarij zvernuvsya zi slovom nastanovi ta blagosloviv vistup tomskih monarhistiv sho prizvelo do rozgromu miscevih antiderzhavnih sil Vladika nadavav moralnu pidtrimku kandidatam vid monarhichnih partij pid chas viboriv do Derzhavnoyi dumi 19 serpnya 1912 roku za spriyannya Makariya v Tomsku vidbulosya vidkrittya patriotichnoyi gazeti Tomskij visnik Yiyi statti z riznih pitan suspilnogo i cerkovnogo zhittya neodnorazovo publikuvali Moskovski vidomosti Osvoboditelnaya pechat publikuvala paskvili na mrakobisa Makariya Mitropolit Moskovskij i Kolomenskij 25 listopada 1912 priznachenij mitropolitom Moskovskim i Kolomenskim svyashennoarhimandritom Troyicko Sergiyevoyi lavri golovoyu Pravoslavnogo misionerskogo tovaristva chlen Svyatijshogo sinodu Pribuv do Moskvi 22 grudnya 1912 roku 23 grudnya ocholiv Moskovsku mitropoliyu Pri reskripti vid 25 travnya 1913 roku buv nagorodzhenij panagiyeyu Pri pributti imperatora Mikoli II v Moskvu na torzhestva zustrichav jogo ta jogo sim yu v Troyicko Sergiyevij lavri 24 travnya 1913 roku pri vstupi v Kreml v toj zhe den i pri vhodi v Uspenskij sobor 25 travnya vigoloshuyuchi korotki vitalni promovi Vvodiv u hramah Moskvi zagalnij narodnij spiv zajmavsya katehizaciyeyu pastvi perekonuyuchi sliduvati svoyemu prikladu moskovskih pastiriv Lyudina skromnogo zhittya i suvorij asket mitropolit Makarij namagavsya povernuti cerkovne zhittya peredrevolyucijnoyi Moskvi v ruslo blagochestya Odnak nezvazhayuchi na svoyi kolishni misionerski zaslugi velikim avtoritetom sered duhovenstva Moskvi ne koristuvavsya cherez pohilij vik konservativni poglyadi a takozh chutki pro te sho buv priznachenij na Moskovsku kafedru zavdyaki Grigoriyu Rasputinu mitropolit spekulyaciyi takogo rodu vvazhav vigadkoyu Protopresviter Georgij Shavelskij kolishnij chlen Sinodu v peredrevolyucijni roki perebuvayuchi v emigraciyi davav jomu taku harakteristiku Ce buv malenkij blagovidij didok zovnishnim viglyadom nagaduvav znamenitogo mitropolita Filareta Drozdova a za svoyimi zdibnostyami diametralno protilezhnij jomu Vin buv absolyutno ne zdatnij ni do upravlinnya vidpovidalnoyu Moskovskoyu yeparhiyeyu ni do uchasti u virishenni Sinodskih sprav Yeparhiyeyu pravili inshi hto hotiv i hto vmiv uvijti v jogo doviru Mitropolit pid chas dopovidej svoyih pidleglih chasto zasinav i dopovidach ne smiyuchi porushiti mirnij son vladiki ni z chim ishov vid nogo U Sinodi v jogo prisutnosti chasto gusto provalyuvali odne za inshim jogo uyavlennya i klopotannya i vin movchki prijmav cej konfuz lt gt Carske Selo divilosya na mitropolita Makariya yak na pravednika A ti sho blizko znali mitropolita Makariya rishuche stverdzhuvali sho vin u velikij druzhbi z Grigoriyem Rasputinim Mikola Zhevahov navpaki zgaduvav Velikij podvizhnik sho zdobuvav slavu svyatogo mitropolit Makarij nastilki rizko vidilyavsya na zagalnomu tli iyerarhiv stoyav uzhe na takij duhovnij visoti sho do nogo stikavsya narod tak samo yak v minulomu do prepodobnogoSerafima abo Amvrosiya Optinskogo i visokij san mitropolita vzhe ne vidlyakuvav prostakiv ne zatulyav soboyu Boga i divlyachis na vladiku Makariya otochenogo nebesnoyu slavoyu i tak razyuche nagaduvav inshogo velikogo molitovnika zemli Ruskoyi Ioanna Kronshtadtskogo ya divuvavsya miloserdyu Bozhomu yakij pokazav u nashi dni bezzakonnya takih pravednikiv 2 bereznya 1917 roku v pokoyah mitropolita vidbulosya privatne zibrannya chleniv Sinodu ta predstavnikiv stolichnogo duhovenstva na yakomu chleni Sinodu viznali za neobhidne negajno vstanoviti zv yazok z Vikonavchim komitetom Derzhavnoyi dumi tobto Sinod viznav Timchasovij uryad she do zrechennya Mikoli II svogo prestolu yake vidbulosya v nich z 2 na 3 bereznya 9 bereznya pidpisav v chisli inshih arhiyereyiv poslannya Sinodu Do virnih chad pravoslavnoyi rosijskoyi cerkvi z privodu perezhitih nini podij yake pochinalosya slovami Vidbulasya volya Bozha Rosiya vstupila na shlyah novogo derzhavnogo zhittya Nehaj Gospod blagoslovit nashu batkivshinu shastyam i slavoyu na yiyi novomu shlyahu Tim samim Sinod faktichno viznav derzhavnij perevorot pravomirnim oficijno progolosiv pochatok novogo derzhavnogo zhittya Rosiyi a revolyucijni podiyi ogolosiv yak dokonanu volyu Bozhu Uhvaloyu Svyatijshogo sinodu vid 20 bereznya 1917 roku 1661 buv zvilnenij z Moskovskoyi kafedri u zvanni chlena Svyatijshogo sinodu Na nastupnu litnyu sesiyu Sinodu 1917 roku ne viklikavsya Vistupiv z protestom proti svogo zvilnennya vvazhayuchi jogo nekanonichnim vchinenim pid tiskom ober prokurora Sinodu v skladi Timchasovogo uryadu Volodimira Lvova Ostanni roki zhittya Odnak na kafedri mitropolit Makarij vidnovlenij ne buv hocha i ogolosiv pro zaboronu v svyashennosluzhinni chleniv yeparhialnogo z yizdu i navit vsogo moskovskogo duhovenstva nihto cij zaboroni ne pidkorivsya U 1917 roci deyakij chas zhiv na spokoyi v Smolenskij Zosimovij pustini a potim buv zaslanij v pidmoskovnij Nikolo Ugreshskij monastir Shob priniziti vladiku jomu bula dana zhalyugidna konyachka z brudnim ekipazhem v yakomu jogo i vidpravili do miscya uv yaznennya U chervni 1917 roku na moskovsku kafedru yeparhialnim z yizdom duhovenstva i miryan buv obranij arhiyepiskop Tihon yakij v listopadi togo zh roku stav Patriarhom Moskovskim i vsiyeyi Rusi Zvernuvsya do Pomisnogo soboru 1917 1918 rokiv z prohannyam rozglyanuti jogo spravu na sobori vin buv reabilitovanij ale pro ce ne bulo povidomleno oficijno Krim togo publichna reabilitaciya perekonanogo monarhista i nibito rasputincya bula na toj moment politichno nemozhlivoyu Pislya prihodu do vladi bilshovikiv Makarij namagavsya za dopomogoyu protoiyereya Ioanna Vostorgova organizuvati poryatunok carskoyi sim yi sho bula uv yaznena U 1918 roci keliyu mitropolita Makariya v Nikolo Ugreshskomu monastiri dvichi obshukuvali chekisti 20 lipnya i 20 zhovtnya U vladiki bulo vilucheno jogo zvernennya do naselennya z zaklikom molitisya za upokij dushi imperatora Mikoli II a takozh proekt stvorennya Soyuzu parafiyalnih spilnot i Zaklik do narodu z privodu dnya pam yati patriarha Germogena v yakomu narod zaklikavsya povstati na zahist Svyatoyi Cerkvi vid nasilstva bilshovikiv Vladiku zaareshtuvali vidpravivshi u VChK ale cherez deyakij chas cherez poboyuvannya masovih selyanskih zavorushen na zahist Ugreshskogo zatvornika jogo zmusheni buli zvilniti Trohi piznishe bula zroblena sproba tayemno vivezti starcya z monastirya i rozstrilyati Za spogadami igumeni Iulianiyi Nevakovich todi starshoyi sestri hramu Hrista Spasitelya Vzimku 1919 roku v Hrami Hrista Spasitelya do stolika sester hramu pidijshov molodij cholovik i zvernuvsya z prohannyam dopomogti mitropolitu Makariyu Zi sliv jogo mi diznalisya sho mitropolit yakomu bulo dozvoleno ne znayu kim zhiti v kolishnomu arhiyerejskomu budinku monastirya Nikolo Ugreshu zhiv paralichnij v neopalyuvanih kimnatah z dvoma viddanimi jomu kelejnikami z yakih odin buv iyeromonahom Vsi voni troye ne mali prava na prodovolchi kartki i goloduvali Monastir zhe buv peretvorenij na dityachij budinok vidpochinku Zavzhdi energijnij klyuchnik Hramu Hrista Spasitelya o Oleksandr Hotovickij negajno vlashtuvav dlya mitropolita zbir produktiv tobto chornogo hliba i pshona nichogo inshogo v cej chas ne bulo Ale tut postalo pitannya yak ci produkti dostaviti Potribno bulo jti tudi pishki poyizdi majzhe ne hodili ta i yihati v nih bulo nebezpechno vas mogli prijnyati za tak zvanogo mishechnika i zaareshtuvati Monastir buv daleko vid zaliznici Ale znajshlisya molodi lyudi z ipodiyakoniv i stali voni hoditi po cherzi z molodimi lyudmi gromadi o Oleksiya Mecheva Povertalisya vsi voni v zahvati vid mitropolita yakogo vozili v krisli Duh mitropolita micniv Zviklij vesti molod v Tomsku zvidki vijshlo bezlich arhipastiriv i pastiriv dlya Sibiru u vladiki buv osoblivij dar privertati do sebe molod 19 serpnya 1920 Svyashennij sinod vinis uhvalu pro dovichne buttya mitropolitu Makariyu sho perebuvav na spokoyi mitropolitom Altajskim pro sho patriarh Tihon spovistiv jogo osobistim listom Keruvav Altajskoyu pastvoyu z Nikolo Ugreshskogo monastirya po nedilyah sluzhiv v sobori monastirya i vigoloshuvav propovidi Sergij Mechov u mitropolita Makariya v Nikolo Ugreshskomu monastiri 1924Zliva napravo yepiskop Serpuhovskij Arsenij Zhadanivskij arhiyepiskop Bijskij Inokentij Sokolov z kvitami yepiskop Volokolamskij Feodor Pozdeyevskij mitropolit Makarij patriarh Tihon i yepiskop Zvenigorodskij Mikola Dobronravov v Nikolo Ugreshskomu monastiri U 1920 roci buv chastkovo paralizovanij Prijmav u sebe duhovnih chad zokrema vihovanok institutu shlyahetnih divchat u Nikolo Ugreshskomu monastiri a takozh vidomih cerkovnih diyachiv Kilka raziv jogo vidviduvav patriarh Tihon pislya zatverdzhennya Patriarshim misceblyustitelem v 1925 roci do nogo priyihav mitropolit Petro Polyanskij yakomu mitropolit Makarij podaruvav svij bilij klobuk Sered inshih vidviduvachiv buli arhiyepiskop Bijskij Inokentij Sokolov yepiskop Arsenij Zhadanivskij yakij zalishiv pro nogo memuari svyashenik Sergij Mechov Oleksandr Samarin v listi datovanomu travnem 1924 roku zgaduye pro sprobu GPU stvoriti pravij rozkol v Patriarshij cerkvi skoristavshis nevdovolennyam viruyuchih postupkami patriarha Tihona vladi do yakih ti jogo posileno shilyali Yepiskopiv stali zaproshuvati v GPU i proponuvati yim organizuvati zdorovu konservativnu techiyu v cerkvi z oglyadu na te sho Patriarh svoyimi rozporyadzhennyami pro pominannya vladi i pro reformu kalendarya vidshtovhnuv vid sebe viruyuchih Mizh inshim kolishnomu Moskovskomu mitropolitu Makariyu rozbitomu paralichem i prikovanomu do krisla ale vse she takogo sho zberigaye yasnist svidomosti bulo zaproponovano vzyati u svoyi ruki upravlinnya cerkvoyu tak yak vin nezakonno pozbavlenij kafedri ober prokurorom Lvovim maye na ce povne pravo ale mitropolit Makarij vidmovivsya U 1925 roci pislya zakrittya Nikolo Ugreshskogo monastirya zhiv u seli Kotelniki poblizu Lyuberec de i pomer pislya zvershennya vechirni na svyatkuvannya pam yati svyashennomuchenika patriarha Germogena Buv pohovanij na parafiyalnomu cvintari stanciyi Lyuberci bilya vivtarya cvintarnogo hramu Knyaz Mikola Zhevahov pisav Pokijnij mitropolit Makarij buv odnim z nebagatoh iyerarhiv yaki znali sho Gospod silnishe bilshovikiv i vryatuye tih sho zalishilisya virnimi Gospodu i svoyij viri v silu Bozhu I cya vira tvorila chudesa pered yakimi upokoryuvalisya i ne mogli ne zmiritisya slugi diyavola Dev yatirichna borotba nemichnogo 90 richnogo starcya z bilshovikami nezminno zakinchuvalasya peremogoyu starcya i slavosliv yam Gospoda tochno vkazuyuchi na dosvidi najnemichnishogo tilom i najstarshogo rokami iyerarha cerkvi ti znaryaddya za dopomogoyu yakih potribno bulo vesti borotbu z satanistami i peremagati yih 16 kvitnya 1957 roku patriarh Aleksij zasnuvav komisiyu yaka rozkrila mogilu mitropolita Truna majzhe vsya zrujnuvalasya zbereglasya lishe nizhnya doshka ale tilo i oblachennya svyatogo viyavilisya netlinnimi Znajdeni moshi buli pereneseni v Troyicko Sergiyevu lavru i pokladeni v nizhnij chastini Uspenskogo soboru 31 serpnya 2016 roku voni buli pereneseni v Gorno Altajsk i pokladeni v hrami prepodobnogo Makariya Altajskogo Gluharova do zavershennya budivnictva kafedralnogo soboru PraciSlova besedy poucheniya rechi i vozzvaniya Vyp 1 2 Tomsk 1895 1898 Prostye rechi o velikih delah Bozhiih Vyp 1 2 Tomsk 1900 Besedy o hristianskoj zhizni i vospitanii SPb 1902 Obrazovanie prava i obyazannosti zhenshiny SPb 1902 Prostye rechi o velikih delah Bozhiih Tomsk 1900 Polnoe sobranie propovednicheskih trudov slov besed pouchenij poslanij vozzvanij i nastavlenij za vse vremya ego sluzheniya v arhierejskom sane 1884 1913 gg Sergiev Posad 1914 Pisma k duhovnoj docheri Sergiev Posad 1915 Ne otchaivayus v Bozhiej pomoshi Sb pisem sost avt vstup st G G Gulichkina M Izd vo Sretenskogo monastyrya 2008 472 s Pisma o duhovnoj zhizni ISBN 978 5 7533 0179 6 LiteraturaAfanasev A L Mitropolit Makarij Nevskij kak pokrovitel i uchastnik trezvennicheskogo dvizheniya 1901 1916 godov Kultura Otechestva proshloe nastoyashee budushee Vyp 2 Tomsk 1994 Vostorgov I I Prostaya rech o velikih delah Bozhiih Vysokopreosvyashennejshego Makariya mitropolita Moskovskogo M 1913 Klimakov Yu V I edinozhdy ne solgavshij Vstrecha kulturno prosvetitelnaya rabota 2000 4 Caryu Nebesnomu i caryu zemnomu vernyj Mitropolit Makarij Moskovskij Apostol Altajskij Parvickij Nevskij 1835 1926 sost T Groyan M 1996 Shataev A V Otec Makarij 1835 1926 Ulala Ojrot Tura Gorno Altajsk Stranicy istorii Gorno Altajsk 1997 S 111 114 PosilannyaZhitiye 16 lipnya 2008 u Wayback Machine Poperednik Volodimir Bogoyavlenskij Mitropolit Moskovskij i Kolomenskij 1912 1917 Nastupnik Patriarh TihonPrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 104201487 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Istoricheskaya enciklopediya Sibiri pod red V A Lamin Novosibirsk 2009 ISBN 5 8402 0230 4 d Track Q4253570d Track Q883d Track Q113559915 Nini Savinskogo rajonu Ivanivskoyi oblasti Klimakov Yu Makarij Parvickij Chyornaya sotnya Istoricheskaya enciklopediya 1900 1917 sost A D Stepanov A A Ivanova otv red O A Platonov M In t rus civilizacii 2008 S 304 306 640 s Issl rus civilizacii ISBN 978 5 93675 139 4 Arhiv originalu za 22 veresnya 2020 Procitovano 27 grudnya 2018 Moskovski cerkovni vidomosti 29 grudnya 1912 1 za 1913 S 2 5 Vysochajshij reskript na imya vysokopreosvyashennejshego Makariya mitropolita Moskovskogo Moskovskie cerkovnye vedomosti 5 iyunya 1913 22 23 S 422 Tekst rechej sm Moskovskie cerkovnye vedomosti 15 iyunya 1913 24 S 480 482 Mayetsya na uvazi imperatorska rodina Shavelskij G I Russkaya cerkov pred revolyuciej M Artos Media 2005 S 75 76 Na nomu buli prisutni shestero chleniv Sinodu mitropoliti Kiyivskij Volodimir i Moskovskij Makarij arhiyepiskopi Finlyandskij Sergij Stragorodskij Novgorodskij Arsenij Stadnickij Nizhegorodskij Ioakim Levickij i protopresviter Anatolij Dernov a takozh nastoyatel Kazanskogo soboru protoiyerej Filosof Ornatskij Petrogradskij listok 1917 55 S 4 Mihail BabkinSvyatejshij sinod rossijskoj pravoslavnoj cerkvi i sverzhenie monarhii v 1917 godu 14 bereznya 2022 u Wayback Machine Voprosy istorii 2005 2 S 97 109 Cerkovni vidomosti sho vidayutsya pri Svyatijshomu Sinodi 8 kvitnya 1917 roku 9 15 S 69 zagalna richna paginaciya igumenya Iulianiya Nevakovich Zi spogadiv 7 serpnya 2018 u Wayback Machine Russkij pastir 37 38 2000 Gubonin M E Sovremenniki o patriarhe Tihone M 2007 T II S 198 Patriarshee upravlenie i OGPU 1923 1924 gg Vyderzhka iz pisma A D Samarina deyatelyam Zarubezhnoj Cerkvi s izlozheniem sobytij cerkovnoj zhizni v Rossii 3 serpnya 2017 u Wayback Machine Vestnik PSTGU II Istoriya Istoriya russkoj pravoslavnoj cerkvi 2010 Vyp 4 37 S 63 Zhevahov N D Gl 39 Cerkov posle revolyucii Vospominaniya tovarisha Ober Prokurora Sv Sinoda SPb Carskoe delo 2007 T 2 Mart 1917 yanvar 1920 Ch 3 S 192 935 s ISBN 5 91102 010 6 Mironova K Kotoryj sotvoril i nauchil 16 fevralya 1 marta pamyat svyatitelya Makariya Nevskogo 20 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Pravoslavnyj krest gazeta elektronnaya versiya 2017 5 173 S 12 Svyatitel Makarij vozvrashaetsya na Altaj 29 grudnya 2018 u Wayback Machine Oficialnyj sajt Svyato Troickoj Sergievoj lavry