Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ліси півдня Центральних Скелястих гір (ідентифікатор WWF: NA0528) — неарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований в Скелястих горах на заході США.
 Субальпійські ліси у [en] (Вайомінг) | |
| Екозона | Неарктика |
|---|---|
| Біом | Хвойні ліси помірної зони |
| Статус збереження | вразливий |
| WWF | NA0528 |
| Межі | Ліси півночі Центральних Скелястих гір Луки долин та передгір'їв Монтани Палуські прерії Ліси Блакитних гір Чагарниковий степ Снейку та Колумбії Чагарниковий степ Великого Басейну Північні низькотравні прерії Чагарниковий степ Вайомінгського басейну Гірські ліси Восатчу та Юїнти |
| Площа, км² | 176 757 |
| Країни | Сполучені Штати Америки |
| Охороняється | 32 654 км² (18 %) |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Географія
Екорегіон лісів півдня Центральних Скелястих гір простягається через східні та центральні райони Айдахо, південний захід та південь Монтани та захід Вайомінгу. Його центральним елементом є [en], яке лежить на кордоні трьох штатів. Від плато радіально відходять гірські хребти Тітон, Абсарока, [en], [en], [en] та [en]. На заході екорегіону, в Центральному Айдахо, розташований інший субрегіон, що складається з гір [en], [en], [en] та [en] (з півночі на південь). Між двома великими частинами регіону лежить низка менших гірських хребтів. Крім того, екорегіон охоплює гори [en], що лежать на кордоні Монтани та Вайомінгу, ізольовані Чорні пагорби, що лежать на кордоні Вайомінгу і Південної Дакоти та оточені Великими рівнинами, а також кілька менших ізольованих гірських хребтів. Найвищою вершиною регіону є гора Ганнет-Пік заввишки 4210 м, розташована у Вайомінгу, в горах Вінд-Рівер.
В горах на півночі екорегіон переходить у ліси півночі Центральних Скелястих гір, на заході — у ліси Блакитних гір, а на півдні — у гірські ліси Восатчу та Юїнти. У передгір'ях на сході екорегіон переходить у луки долин та передгір'їв Монтани та у північні низькотравні прерії, а у міжгірських плато на заході та півдні — у палуські прерії, чагарникові степи Снейку та Колумбії, чагарникові степи Великого Басейну та у чагарникові степи Вайомінгського басейну.
Клімат
На більшій частині екорегіону переважає континентальний клімат (Dsb або Dfb за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується коротким літом та довгою, холодною зимою, а у високогір'ях — субарктичний клімат (Dsc або Dfc за класифікацією Кеппена) або тундровий клімат (ET за класифікацією Кеппена). У Єллоустоунському національному парку середньорічна температура становить 0,7 °C, середня максимальна температура 7,9 °C, а середня мінімальна температура — -6,6 °C. Середньорічна кількість опадів в регіоні становить 518 мм, що значно менше, ніж в екорегіоні лісів півночі Центральних Скелястих гір. Надзвичайно високе топографічне різноманіття екорегіону (так, гори Бігхорн височіють на 2794 м над навколишніми рівнинами) призводить до відповідного різноманіття місцевого клімату та рослинності.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є гірські хвойні ліси, у яких переважно домінують скручені сосни (Pinus contorta subsp. latifolia). Ці дерева швидко відновлюються у лісах після інтенсивних пожеж, які відносно нещодавно відбулися в регіоні. Інтервал між масштабними пожежами на Єллоустоунському плато зазвичай становить 300-400 років, однак часто в регіоні за невеликий проміжок часу спалахують кілька пожеж, після яких слідує тривалий інтервал, за який пожеж не трапляється. Внаслідок цього у кульмінаційних пралісах окрім скручених сосен зустрічаються також й інші види, передусім ялини Енгельмана (Picea engelmannii) та субальпійські ялиці (Abies lasiocarpa), хоча вони частіше зустрічаються на більших висотах, ніж сосни. Також в лісах екорегіону зустрічаються американські осики (Populus tremuloides). Певною мірою, домінування скручених сосен у сучасних лісах екорегіону відображає значно змінений (завдяки [en]) режим порушень.
У субальпійських високогір'ях екорегіону, поблизу верхньої межі лісу, у лісах та криволіссях домінують білокорі сосни (Pinus albicaulis). Ці дерева є ключовим джерелом їжі для багатьох видів тварин, зокрема для американських горіхівок (Nucifraga columbiana), які є головними [en] насіння сосен. Кожна горіхівка щороку запасає від 30 000 до 40 000 насінин у невеликих сховках, широко розкиданих по місцевості. Чудова просторова пам'ять цих птахів дозволяє їм запам'ятовувати місця, де вони сховали насіння. До багатьох сховків птахи ніколи не повертаються, що сприяє регенерації дерев. Білокорі сосни часто ростуть групами навколо місця, де колись птахи сховали насіння.
На низьких висотах екорегіону в лісах переважають жовті сосни (Pinus ponderosa) та тисолисті дуґласії (Pseudotsuga menziesii var. glauca). Окрім хвойних лісів, в екорегіоні також зустрічаються інші рослинні угруповання — прибережні ліси, передгірські луки та [en], у яких домінують чагарники тризубчастого полину (Artemisia tridentata). У високогір'ях зустрічаються альпійські луки та гірська тундра. На Єллоустоунському плато зустрічаються унікальні рослинні угруповання, пов'язані з [en] мікросередовищами навколо гейзерів та гарячих джерел.
Основними факторами порушень в екорегіоні є лісові пожежі, снігові лавини, значна сейсмічна активність та вітроломи. Сильні вітри у високогір'ях впливають на форму росту і поширення дерев, а періодичні вітроломи можуть повалити кілька сотень гектарів зрілого лісу одночасно. Ці повалені дерева, у свою чергу, у сухий сезон можуть призвести до пожеж, які призводять до заміни деревостану.
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити єллоустоунського лося (Alces alces shirasi), [en] (Cervus canadensis nelsoni), чорнохвостого оленя (Odocoileus hemionus), товсторога (Ovis canadensis), американського зайця (Lepus americanus), гірського кролика (Sylvilagus nuttallii), червону вивірку (Tamiasciurus hudsonicus), канадського голкошерста (Erethizon dorsatum), північну літягу (Glaucomys sabrinus), жовточеревого бабака (Marmota flaviventris), соснового бурундука (Neotamias amoenus), малого бурундука (Neotamias minimus), юїнтського бурундука (Neotamias umbrinus), золотистого ховраха (Callospermophilus lateralis), колумбійського ховраха (Urocitellus columbianus), майже ендемічного північно-айдахського ховраха (Urocitellus brunneus) та північноамериканську водяну полівку (Microtus richardsoni)
Серед великих хижаків, поширених в регіоні, слід відзначити гризлі (Ursus arctos horribilis), барибала (Ursus americanus), [en] (Puma concolor couguar), руду рись (Lynx rufus) та вовка (Canis lupus), а серед дрібніших хижих ссавців — койота (Canis latrans), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), звичайну росомаху (Gulo gulo), [en] (Martes caurina), довгохвосту ласицю (Neogale frenata), [en] (Mustela richardsonii), американського борсука (Taxidea taxus), смугастого скунса (Mephitis mephitis) та звичайного ракуна (Procyon lotor). На берегах річок зустрічаються канадські бобри (Castor canadensis), канадські видри (Lontra canadensis), річкові візони (Neogale vison) та болотяні ондатри (Ondatra zibethicus), а у високогір'ях — снігові кози (Oreamnos americanus) та американські пискухи (Ochotona princeps). На луках Єллоустоунського плато пасуться [en] (Bison bison bison), білохвості олені (Odocoileus virginianus) та вилороги (Antilocapra americana).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити гострохвостого тетерука (Centrocercus urophasianus), жовтобрового тетерука (Dendragapus obscurus), канадську дикушу (Canachites canadensis), великого індика (Meleagris gallopavo), білоголового орлана (Haliaeetus leucocephalus), прерієвого канюка (Buteo swainsoni), беркута (Aquila chrysaetos), скопу (Pandion haliaetus), бородату сову (Strix nebulosa), каліфорнійського сичика-горобця (Glaucidium californicum), [en] (Sphyrapicus thyroideus), [en] (Picoides dorsalis), північного дятла (Picoides arcticus), звичайного крука (Corvus corax), канадську кукшу (Perisoreus canadensis), чорноголову сизойку (Cyanocitta stelleri), американську горіхівку (Nucifraga columbiana), сірого пронурка (Cinclus mexicanus), світлокрилу гаїчку (Poecile atricapillus), гірську гаїчку (Poecile gambeli), північного солітаріо (Myadestes townsendi), кордильєрського піві-малюка (Empidonax occidentalis), жовтогузого пісняра-лісовика (Setophaga coronata), лучну карнатку (Spizella breweri), соснового чижа (Spinus pinus), ялинового шишкаря (Loxia curvirostra), [en] (Haemorhous cassinii), сивоголового катуньчика (Leucosticte tephrocotis) та майже ендемічного темного катуньчика (Leucosticte atrata). На берегах водойм Єллоустоунського плато зустрічаються лебеді-трубачі (Cygnus buccinator), каменярки (Histrionicus histrionicus), ісландські гоголі (Bucephala islandica), рогодзьобі пелікани (Pelecanus erythrorynchos), канадські журавлі (Antigone canadensis) та ставкові мартини (Leucophaeus pipixcan).
Герпетофауна екрорегіону включає [en] (Rana luteiventris), [fr] (Ascaphus montanus), [en] (Ambystoma macrodactylum), струнку підв'язкову змію (Thamnophis elegans) та гумову змію (Charina bottae).
Збереження
Значна частина лісів регіону залишається відносно незайманою. Тим не менш, лісозаготівля, видобуток корисних копалин, випас худоби та рекреаційна діяльність є загрозами збереження природи регіону. Інтенсивна розбудова інфраструктури у гірських долинах порушує сполучення між різними частинами регіону та заважає міграціям диких тварин, зокрема великих копитних ссавців.
Оцінка 2017 року показала, що 32 654 км², або 18 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Єллоустоунський національний парк, [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en] та [en]. У 1978 році Єллоустоунський національний парк був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 01 листопада 2024.
Посилання
- «South Central Rockies forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «South Central Rockies Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lisi pivdnya Centralnih Skelyastih gir identifikator WWF NA0528 nearktichnij ekoregion hvojnih lisiv pomirnoyi zoni roztashovanij v Skelyastih gorah na zahodi SShA Lisi pivdnya Centralnih Skelyastih gir Subalpijski lisi u en Vajoming Ekozona Nearktika Biom Hvojni lisi pomirnoyi zoni Status zberezhennya vrazlivij WWF NA0528 Mezhi Lisi pivnochi Centralnih Skelyastih gir Luki dolin ta peredgir yiv Montani Paluski preriyi Lisi Blakitnih gir Chagarnikovij step Snejku ta Kolumbiyi Chagarnikovij step Velikogo Basejnu Pivnichni nizkotravni preriyi Chagarnikovij step Vajomingskogo basejnu Girski lisi Vosatchu ta Yuyinti Plosha km 176 757 Krayini Spolucheni Shtati Ameriki Ohoronyayetsya 32 654 km 18 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Landshaft Yelloustounskogo platoGeografiyaEkoregion lisiv pivdnya Centralnih Skelyastih gir prostyagayetsya cherez shidni ta centralni rajoni Ajdaho pivdennij zahid ta pivden Montani ta zahid Vajomingu Jogo centralnim elementom ye en yake lezhit na kordoni troh shtativ Vid plato radialno vidhodyat girski hrebti Titon Absaroka en en en ta en Na zahodi ekoregionu v Centralnomu Ajdaho roztashovanij inshij subregion sho skladayetsya z gir en en en ta en z pivnochi na pivden Mizh dvoma velikimi chastinami regionu lezhit nizka menshih girskih hrebtiv Krim togo ekoregion ohoplyuye gori en sho lezhat na kordoni Montani ta Vajomingu izolovani Chorni pagorbi sho lezhat na kordoni Vajomingu i Pivdennoyi Dakoti ta otocheni Velikimi rivninami a takozh kilka menshih izolovanih girskih hrebtiv Najvishoyu vershinoyu regionu ye gora Gannet Pik zavvishki 4210 m roztashovana u Vajomingu v gorah Vind River V gorah na pivnochi ekoregion perehodit u lisi pivnochi Centralnih Skelyastih gir na zahodi u lisi Blakitnih gir a na pivdni u girski lisi Vosatchu ta Yuyinti U peredgir yah na shodi ekoregion perehodit u luki dolin ta peredgir yiv Montani ta u pivnichni nizkotravni preriyi a u mizhgirskih plato na zahodi ta pivdni u paluski preriyi chagarnikovi stepi Snejku ta Kolumbiyi chagarnikovi stepi Velikogo Basejnu ta u chagarnikovi stepi Vajomingskogo basejnu KlimatNa bilshij chastini ekoregionu perevazhaye kontinentalnij klimat Dsb abo Dfb za klasifikaciyeyu klimativ Keppena yakij harakterizuyetsya korotkim litom ta dovgoyu holodnoyu zimoyu a u visokogir yah subarktichnij klimat Dsc abo Dfc za klasifikaciyeyu Keppena abo tundrovij klimat ET za klasifikaciyeyu Keppena U Yelloustounskomu nacionalnomu parku serednorichna temperatura stanovit 0 7 C serednya maksimalna temperatura 7 9 C a serednya minimalna temperatura 6 6 C Serednorichna kilkist opadiv v regioni stanovit 518 mm sho znachno menshe nizh v ekoregioni lisiv pivnochi Centralnih Skelyastih gir Nadzvichajno visoke topografichne riznomanittya ekoregionu tak gori Bighorn visochiyut na 2794 m nad navkolishnimi rivninami prizvodit do vidpovidnogo riznomanittya miscevogo klimatu ta roslinnosti FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye girski hvojni lisi u yakih perevazhno dominuyut skrucheni sosni Pinus contorta subsp latifolia Ci dereva shvidko vidnovlyuyutsya u lisah pislya intensivnih pozhezh yaki vidnosno neshodavno vidbulisya v regioni Interval mizh masshtabnimi pozhezhami na Yelloustounskomu plato zazvichaj stanovit 300 400 rokiv odnak chasto v regioni za nevelikij promizhok chasu spalahuyut kilka pozhezh pislya yakih sliduye trivalij interval za yakij pozhezh ne traplyayetsya Vnaslidok cogo u kulminacijnih pralisah okrim skruchenih sosen zustrichayutsya takozh j inshi vidi peredusim yalini Engelmana Picea engelmannii ta subalpijski yalici Abies lasiocarpa hocha voni chastishe zustrichayutsya na bilshih visotah nizh sosni Takozh v lisah ekoregionu zustrichayutsya amerikanski osiki Populus tremuloides Pevnoyu miroyu dominuvannya skruchenih sosen u suchasnih lisah ekoregionu vidobrazhaye znachno zminenij zavdyaki en rezhim porushen U subalpijskih visokogir yah ekoregionu poblizu verhnoyi mezhi lisu u lisah ta krivolissyah dominuyut bilokori sosni Pinus albicaulis Ci dereva ye klyuchovim dzherelom yizhi dlya bagatoh vidiv tvarin zokrema dlya amerikanskih gorihivok Nucifraga columbiana yaki ye golovnimi en nasinnya sosen Kozhna gorihivka shoroku zapasaye vid 30 000 do 40 000 nasinin u nevelikih shovkah shiroko rozkidanih po miscevosti Chudova prostorova pam yat cih ptahiv dozvolyaye yim zapam yatovuvati miscya de voni shovali nasinnya Do bagatoh shovkiv ptahi nikoli ne povertayutsya sho spriyaye regeneraciyi derev Bilokori sosni chasto rostut grupami navkolo miscya de kolis ptahi shovali nasinnya Na nizkih visotah ekoregionu v lisah perevazhayut zhovti sosni Pinus ponderosa ta tisolisti duglasiyi Pseudotsuga menziesii var glauca Okrim hvojnih lisiv v ekoregioni takozh zustrichayutsya inshi roslinni ugrupovannya priberezhni lisi peredgirski luki ta en u yakih dominuyut chagarniki trizubchastogo polinu Artemisia tridentata U visokogir yah zustrichayutsya alpijski luki ta girska tundra Na Yelloustounskomu plato zustrichayutsya unikalni roslinni ugrupovannya pov yazani z en mikroseredovishami navkolo gejzeriv ta garyachih dzherel Osnovnimi faktorami porushen v ekoregioni ye lisovi pozhezhi snigovi lavini znachna sejsmichna aktivnist ta vitrolomi Silni vitri u visokogir yah vplivayut na formu rostu i poshirennya derev a periodichni vitrolomi mozhut povaliti kilka soten gektariv zrilogo lisu odnochasno Ci povaleni dereva u svoyu chergu u suhij sezon mozhut prizvesti do pozhezh yaki prizvodyat do zamini derevostanu FaunaSered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti yelloustounskogo losya Alces alces shirasi en Cervus canadensis nelsoni chornohvostogo olenya Odocoileus hemionus tovstoroga Ovis canadensis amerikanskogo zajcya Lepus americanus girskogo krolika Sylvilagus nuttallii chervonu vivirku Tamiasciurus hudsonicus kanadskogo golkoshersta Erethizon dorsatum pivnichnu lityagu Glaucomys sabrinus zhovtocherevogo babaka Marmota flaviventris sosnovogo burunduka Neotamias amoenus malogo burunduka Neotamias minimus yuyintskogo burunduka Neotamias umbrinus zolotistogo hovraha Callospermophilus lateralis kolumbijskogo hovraha Urocitellus columbianus majzhe endemichnogo pivnichno ajdahskogo hovraha Urocitellus brunneus ta pivnichnoamerikansku vodyanu polivku Microtus richardsoni Sered velikih hizhakiv poshirenih v regioni slid vidznachiti grizli Ursus arctos horribilis baribala Ursus americanus en Puma concolor couguar rudu ris Lynx rufus ta vovka Canis lupus a sered dribnishih hizhih ssavciv kojota Canis latrans zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes zvichajnu rosomahu Gulo gulo en Martes caurina dovgohvostu lasicyu Neogale frenata en Mustela richardsonii amerikanskogo borsuka Taxidea taxus smugastogo skunsa Mephitis mephitis ta zvichajnogo rakuna Procyon lotor Na beregah richok zustrichayutsya kanadski bobri Castor canadensis kanadski vidri Lontra canadensis richkovi vizoni Neogale vison ta bolotyani ondatri Ondatra zibethicus a u visokogir yah snigovi kozi Oreamnos americanus ta amerikanski piskuhi Ochotona princeps Na lukah Yelloustounskogo plato pasutsya en Bison bison bison bilohvosti oleni Odocoileus virginianus ta vilorogi Antilocapra americana Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti gostrohvostogo teteruka Centrocercus urophasianus zhovtobrovogo teteruka Dendragapus obscurus kanadsku dikushu Canachites canadensis velikogo indika Meleagris gallopavo bilogolovogo orlana Haliaeetus leucocephalus preriyevogo kanyuka Buteo swainsoni berkuta Aquila chrysaetos skopu Pandion haliaetus borodatu sovu Strix nebulosa kalifornijskogo sichika gorobcya Glaucidium californicum en Sphyrapicus thyroideus en Picoides dorsalis pivnichnogo dyatla Picoides arcticus zvichajnogo kruka Corvus corax kanadsku kukshu Perisoreus canadensis chornogolovu sizojku Cyanocitta stelleri amerikansku gorihivku Nucifraga columbiana sirogo pronurka Cinclus mexicanus svitlokrilu gayichku Poecile atricapillus girsku gayichku Poecile gambeli pivnichnogo solitario Myadestes townsendi kordilyerskogo pivi malyuka Empidonax occidentalis zhovtoguzogo pisnyara lisovika Setophaga coronata luchnu karnatku Spizella breweri sosnovogo chizha Spinus pinus yalinovogo shishkarya Loxia curvirostra en Haemorhous cassinii sivogolovogo katunchika Leucosticte tephrocotis ta majzhe endemichnogo temnogo katunchika Leucosticte atrata Na beregah vodojm Yelloustounskogo plato zustrichayutsya lebedi trubachi Cygnus buccinator kamenyarki Histrionicus histrionicus islandski gogoli Bucephala islandica rogodzobi pelikani Pelecanus erythrorynchos kanadski zhuravli Antigone canadensis ta stavkovi martini Leucophaeus pipixcan Gerpetofauna ekroregionu vklyuchaye en Rana luteiventris fr Ascaphus montanus en Ambystoma macrodactylum strunku pidv yazkovu zmiyu Thamnophis elegans ta gumovu zmiyu Charina bottae ZberezhennyaZnachna chastina lisiv regionu zalishayetsya vidnosno nezajmanoyu Tim ne mensh lisozagotivlya vidobutok korisnih kopalin vipas hudobi ta rekreacijna diyalnist ye zagrozami zberezhennya prirodi regionu Intensivna rozbudova infrastrukturi u girskih dolinah porushuye spoluchennya mizh riznimi chastinami regionu ta zavazhaye migraciyam dikih tvarin zokrema velikih kopitnih ssavciv Ocinka 2017 roku pokazala sho 32 654 km abo 18 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Yelloustounskij nacionalnij park en en en en en en en en en en en en en en en ta en U 1978 roci Yelloustounskij nacionalnij park buv vnesenij do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 01 listopada 2024 Posilannya South Central Rockies forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund South Central Rockies Forests One Earth