Тетерук гострохвостий Охоронний статус Близький до загрозливого МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryo

Тетерук гострохвостий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Куроподібні (Galliformes)
Родина:	Фазанові (Phasianidae)
Рід:	Гострохвостий тетерук (Centrocercus)
Вид:	Тетерук гострохвостий

Біноміальна назва

Centrocercus urophasianus
(Bonaparte, 1827)

Ареал виду

Посилання

Вікісховище:	Centrocercus urophasianus
Віківиди:	Centrocercus urophasianus
ITIS:	175855
МСОП:	22679503
NCBI:	9002
Fossilworks:	369222

Тетеру́к гострохво́стий (Centrocercus urophasianus) — вид куроподібних птахів родини фазанових. Поширений в Північній Америці.

Поширення

Птах мешкає в чагарникових екосистемах південно-східної Канади (провінції Альберта і Саскачеван) і західних США (штати Вашингтон, Монтана, Північна Дакота, Південна Дакота, Вайомінг, Айдахо, Орегон, Каліфорнія, Невада, Юта і Колорадо). Тісно пов'язаний із місцями зростання полину (Artemesia) під час сезонів розмноження та нерозмноження, хоча деякі популяції зазнають сезонних переміщень.

Опис

Тетерук завдовжки 65—75 см, вагою 3,5—4 кг, причому самець значно більший за самицю. Оперення обох статей плямисте сіро-буре та біле, знизу темне. Хвостове пір'я дуже загострене, воно радіально розгорнуте віялом і розташоване вертикально над спиною. У самця горло забарвлене в чорний колір, а великі горлові мішки з білими опереннями простягаються далеко до грудей. У самця також є жовті зіниці.

Спосіб життя

Харчується птах в основному листям і травами полину. Також іноді поїдає безхребетних. Однак він не здатний перетравлювати тверде насіння. У зимові місяці тетеруки утворюють зграї, розділені за статтю. Навесні вони зустрічаються на місцях залицяння, відомих як . Самці охороняють територію і доглядають за самицями в сутінках. Самиця відкладає близько 8 яєць у неглибоке поглиблення в землі та висиджує їх одна протягом 40 днів. Незабаром після вилуплення молоді пташки слідують за матір'ю в пошуках їжі.

Примітки

BirdLife International (2016). Centrocercus urophasianus: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 29 вересня 2024
BirdLife International and NatureServe (2014) Bird Species Distribution Maps of the World. 2012. Centrocercus urophasianus. In: IUCN 2014. The IUCN Red List of Threatened Species. Version 2014.3. http://www.iucnredlist.org [Архівовано 2014-06-27 у Wayback Machine.]. Downloaded on 15 March 2015.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

Посилання

Cornell Lab of Ornithology — Greater Sage Grouse
USGS Patuxent Bird Identification InfoCenter — Greater Sage Grouse
eNature.com: Greater Sage Grouse
High-resolution sage-grouse photos, range maps, broadcast-quality b-roll, and fact sheets^{[недоступне посилання з 01.09.2024]}
«Greater Sage-Grouse» photo gallery VIREO
Western Watersheds Project: Greater Sage Grouse
Sage Grouse Protection [Архівовано 2013-01-13 у Archive.is] Biodiversity Conservation Alliance
Studies in Avian Biology Monograph: Ecology and Conservation of Greater Sage-Grouse: A Landscape Species and Its Habitats [Архівовано 2011-07-21 у Wayback Machine.] Biodiversity Conservation Alliance
A Guide to the Nevada Sage Grouse Conservation Project Records, 2007-14. Special Collections, University Libraries, University of Nevada, Reno.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Centrocercus urophasianus: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 29 вересня 2024

[2] BirdLife International and NatureServe (2014) Bird Species Distribution Maps of the World. 2012. Centrocercus urophasianus. In: IUCN 2014. The IUCN Red List of Threatened Species. Version 2014.3. http://www.iucnredlist.org [Архівовано 2014-06-27 у Wayback Machine.]. Downloaded on 15 March 2015.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .