Субальпійський пояс

Субальпійський пояс — біом, географічний і гірський пояс, розташований нижче за верхню межу деревної рослинності, але вище за лісовий гірський пояс. Температура в субальпійському поясі піднімається влітку максимум до +24 °C у жаркі сонячні дні, а зазвичай не досягає 16 °C. Заморозки можливі у будь-яку пору року. Хоча зимові температури можуть бути вищі від тих, що трапляються на нижчих висотах, земля в цей час покривається товстим сніжним покривом, який зберігається 6-8 місяців протягом року, а деякі замети тануть тільки влітку. Конвективні опади, в основному грозові, часто випадають у вигляді або граду. Висота поясу різна на різних широтах. Наприклад, на Кавказі і в Альпах субальпійський пояс знаходиться на висоті 1700—2300 м над рівнем моря, на південних схилах Гімалаїв на висоті 3200-4000 м, а у вищих широтах його рівень різко знижується (наприклад, на Курильских островах він опускається до рівня моря).

Високогірне озеро в субальпійському поясі Карпат. На схилах видно зарості сланкої сосни, а також субальпійські луки, які утворились після вирубування сосни та випасу овець

Субальпійська рослинність в Україні

В Українських Карпатах субальпійський пояс простягається вище межі лісу на висотах 1200—1900 м. н.р.м. Найпоширенішими едифікаторами субальпійського поясу є сосна гірська, вільха зелена, а також ялівці та деякі інші чагарники і чагарнички. Характерним первинним типом рослинності є криволісся. Серед вторинних переважають гірські луки, пасовища—полонини, трапляються кам'янисті розсипи.

Нижня межа субальпійського поясу пролягає на різній висоті у різних регіонах Українських Карпат. У північно-західній частині — на висоті 1200-1250 м, а в південно-східній частині, зокрема у Чивчинських горах, на висоті 1450-1650 м. Верхні межа цього поясу сягає 1750-1800 м. Зональний характер рослинності субальпійського поясу чітко виражений на всій території, за винятком скель, стрімких схилів, кам'яних осипищ і високогірних боліт. Здебільшого нижня частина цього поясу представлена моно- або дводомінантними угрупованнями сосни гірської, вільхи зеленої та ялівцю сибірського. У місцях інтенсивного випасання частина заростей субальпійських чагарників була знищена для розширення площ високогірних пасовищ. На таких територіях поширені вторинні угруповання, серед яких переважають , костричники та чорничники. Окрім сосни гірської та ялівцю сибірського, значні площі поміж трав'яних угруповань займають зарості рододендрона східнокарпатського та інших чагарничків. З висотою частка покриття чагарниками зменшується, що притаманне межі між субальпійським і альпійським поясом.

Примітки

1. Голубец М.А. Растительность / М.А.Голубец, Л.И.Милкина // Украинские Карпаты. Природа. — Киев: Наук. думка, 1988. — С. 51-63.