У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем див Лящук Тимофій Андрійович Лящу к 24 березня 1929 Оболонь 13 ли

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Лящук.

Тимофій Андрійович Лящу́к (24 березня 1929, Оболонь — 13 липня 2015, Київ) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1969 року. Чоловік художниці Тамари Лящук, батько художників Дмитра Лящука і Лесі Григорової.

Лящук Тимофій Андрійович



Народження	24 березня 1929(1929-03-24) Оболонь
Смерть	13 липня 2015(2015-07-13) (86 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР Україна
Навчання	Державна художня середня школа імені Тараса Шевченка і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	художник
Вчитель	Волобуєв Євген Всеволодович, Яблонська Олена Нилівна, Касіян Василь Ілліч, Єржиковський Сергій Миколайович, Сиротенко Олександр Іванович і Подерв'янський Сергій Павлович
Відомі учні	Кравченко Наталія Іванівна, Маслобойщиков Сергій Володимирович, Бондаренко Юрій Іванович (художник), Грох Микола Никифорович, Кириченко Роман Степанович, Шевцов Георгій Іванович, Попінов Микола Олександрович, Кохан Олексій Кузьмович, Бистряков Віктор Петрович, Крюков Олексій Олексійович, Матвейцев Володимир Євгенович, Бондар Анатолій Олексійович, Павлусенко Микола Андрійович і Фандікова Наталія Володимирівна
Працівник	Агітплакат і Українська академія мистецтв
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
У шлюбі з	Лящук Тамара Іванівна
Діти	Лящук Дмитро Тимофійович і Григорова Леся Тимофіївна
Вчене звання	професор
Нагороди

Біографія

Народився 24 березня 1929 року (згідно паспорта 24 березня 1930 року) в селі Оболоні (тепер Кременчуцький район Полтавської області, Україна). Протягом 1946—1951 років навчався в Київській художній середній школі (викладачі Євген Волобуєв, Олена Яблонська); протягом 1951—1957 років — у Київському художньому інституті (викладачі Василь Касіян, Сергій Єржиковський, Олександр Сиротенко, Сергій Подерв'янський).

Впродовж 1959—1972 років працював головним редактором художньо-виробничої майстерні «Агітплакат» Спілки художників УРСР. Був членом КПРС з 1961 року. Впродовж 1964—1994 років викладав у Київському художньому інституті: з 1976 року — професор, одночасно з 1979 року очолював навчально-творчі майстерні плакатного мистецтва факультету графічних мистецтв. Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Жив в Києві, в будинку на вулиці Щусєва № 14, квартира № 36, пізніше на вулиці Курганівській № 3, квартра № 64. Помер в Києві 13 липня 2015 року.

Творчість

Працював у галузі станкової графіки, монументально-декоративного мистецтва, живопису. Серед робіт:

серія акварелей і малюнків «Репортаж з Комсомольська на Дніпрі» (1962; акварель, фломастер, вугілля);
монументальне оформлення ресторану «Дніпро» (Черкаси, 1965, у співавторстві з дружиною; керамічна мозаїка);

акварелі

«Дівчина з коромислом» (1953);
«Колгоспний сторож І. Грек» (1955);
«Сашко» (1955);
«Леся» (1974);
«Оксана» (1977);
«Мама» (1999);
«Нас багато і всі ми гарні» (2006);

плакати

«Я люблю тебе, життя!» (1961—1962);
«Бережіть мир» (1965);
«Слався, свято урожаю» (1966);
«Радянська славна Україна, будь преславна з роду в рід» (1967);
«Можна все на світі вибирати, сину…» (1968);
«Вождь, учитель, друг» (1969);
«Хто поліг за Батьківщину — буде жити у віках» (1969);
«Той не загинув, хто загинув за справу революції» (1969);
«Карл Лібкнехт і Роза Люксембург» (1969);
«Україно, будь преславна з роду в рід!» (1972);
«Отелло» (1979);
«Річард ІІІ» (1983);
«Крути–1918» (1988);
«Україно, воскресни!» (1990);
«Смачного!» (1990);
«Ми прийдемо до перемоги праці!» (1990);

серії плакатів

«Слава ВЛКСМ» (два варіанти: 1957—1958 та 1967);
«ВЛКСМ» (1967—1968);

кіноплакати до фільмів

(1964);
(1968);
«Захар Беркут» (1971);
(1973);

графічні серії

«Седнівські мотиви» (1969—1983);
«Болгарський цикл» (1979—1982);
«Наш Крим» (від 2014);

живопис

«Верби» (1962);
«Оксана з квіткою» (1974);
«Балерина» (1975);
«Стара хата» (1975);
«Яблука дозріли» (1979);
«Жінка у капелюшку» (1980);
«Самотність» (1980);
«Гроза над Седневом» (1981);
«Ранок. Снов» (1986);
«Пам'яті невинно убієнних. Вавилов» (1988);
«Тріумф–33» (1989);
«Зима у Седневі» (1990-ті);
«Повіяв вітер степовий» (1990);
«Козацькі могили» (1990);
«Протест на Майдані» (1990);
«Реве та стогне…» (1991);
«Воля» (1991);
«Ветеран УПА» (1991);
«Тарас Бульба» (1992);
«Остерський натюрморт» (1993);
«Козак Василь» (1994);
«Лугове озерце» (1995);
«110-й Великдень П. Калнишевського» (1997);
«Квіти з мого городу» (1997);
«Не скуєш душі живої!» (1998);
«Тривога (Козацький телеграф)» (1999);
«І буде Син, і буде Мати» (1999);
«Тривога», «Мати» (1999);
«Автопортрет у кунтуші» (2000);
«Злука» (2001);
«Конотопський погром московського стотисячного війська Іваном Виговським» (2001);
«Молитва до Богородиці» (2002);
«Хай буде благословіння Господнє на вас!» (2003);
«Молитва за Україну до Ісуса Христа» (2004);
«Автопортрет із пензлем» (2005);
«Вечір на Дніпрі» (2005);
«Панночка Тетяна» (2009);
«Карпатський мотив» (2009);
«Цілитель Пантелеймон» (2014);
«Христос у саду» (2015);

серії

«Краківщина» (1977);
театральних плакатів до творів Вільяма Шекспіра (1979—1981).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1955 року, всесоюзних з 1957 року, закордонних з 1959 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1977—1978, 1983, 1997—1998, 1999—2000, 2002, 2011 роках, Львові у 1983 році. Лауреат всеукраїнстьких конкурсів на кращий політичний плакат (1961, 1966, 1969).

Окремі роботи зберігаються у Запорізькому, Одеському, Харківському художніх музеях, Вінницькому, Запорізькому, Полтавському краєзнавчих музеях, у Варшаві.

Автор статей на мистецькі, морально-релігійні теми.

Примітки

(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 7 квітня 2021.

Література

Лящук Тимофій Андрійович // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 280.;
Лящук Тимофій Андрійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 138.;
Лящук Тимофій Андрійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
Лящук Тимофій Андрійович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 377. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
Лящуки // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 383. — .;
Н. В. Щира, Л. М. Гутник. Лящук Тимофій Андрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — .

[1] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 7 квітня 2021.